Програма з української мови приділяє велику увагу словниковій роботі, результатом якої є розвиток мовлення учнів, підвищення їхньої грамотності



Скачати 64.81 Kb.
Дата конвертації23.03.2019
Розмір64.81 Kb.
#85032
ТипПрограма
Програма з української мови приділяє велику увагу словниковій роботі, результатом якої є розвиток мовлення учнів, підвищення їхньої грамотності. Адже курс української мови – це не тільки окремий навчальний предмет, а й основний засіб опанування всіх інших шкільних дисциплін. Тому вчителі початкових класів повинні чітко усвідомлювати відповідальність за уміння школярів грамотно використовувати слова в усному і писемному мовленні. Це стосується і розуміння значення слів, якими їм доводиться оперувати, і правильної вимови їх, зокрема наголошування, і орфографічної зіркості і доречної слово сполучуваності та слововживання.

Важливою частиною роботи з орфографії в школі І ступеня є засвоєння списку слів, вимову і правопис яких учні мають запам’ятати. Написання таких слів переважно не можна пояснити правилами сучасного правопису, тому що воно склалося історично (написання «и» в слові «криниця» або «е» в слові «пшениця»).

До словникових у початкових класах віднесено і ряд слів на правила, які вивчають і в старших класах (деякі прислівники,числівники), слова іншомовного походження ( аеродром, метро, телефон, тощо).

Списки слів за класами складають:

1 клас - 39 слів

2 клас – 34 слова

3 клас – 49 слів

4 клас – 60

Перевірка засвоєння цих списків є обов’язковою частиною контролю за сформованістю правописних умінь і навичок.

Успішне засвоєння учнями програмного матеріалу залежить від багаторазового виконання послідовних, систематичних вправ та використання відповідної наочності. У 1 класі це можуть бути окремі предмети, «Картинний словник» або малюнки предметів із зображенням словникових слів. Наприклад, на малюнку зображено годинник. Під малюнком надруковано «годинник». У слові червоним кольором виділені орфограма – нн – і наголос.

Формування навичок грамотного письма залишається важливим завданням уроків української мови. Слова контрольного орфографічного списку повинні бути в центрі тому, що правильно побудована робота над словниковими словами справді збагачує лексичний запас учнів і сприяє їхньому мовленнєвому розвитку в усній та писемних формах. Але набуття навичок правильного користування словниковим словом – процес тривалий, його не можна досягти на одному уроці ( тим більш, що словникових слів налічується 182) зробити процес засвоєння таких слів більш ефективним – складне завдання, тому що багатьом школярам молодшого шкільного віку запам’ятати ці слова дуже важко, нерідко й зовсім несила. Враховуючи вікові особливості дитячої психіки молодшого школяра і те, що довільне запам’ятовування – спершу єдина, а потім провідна форма пам’яті – вважаю актуальним складання методичних рекомендацій щодо «Організації роботи зі словниковими словами в початковій школі» так, щоб вони «самі» запам’ятовувались учнем якомога швидше, краще і з докладанням мінімальних зусиль.
Методичні рекомендації

Робота зі словниковими словами є доцільною на всіх етапах уроку: під час актуалізації опорних знань, вивчення нового матеріалу, на етапі закріплення, а також під час застосування інтерактивних вправ « Мозковий штурм», «Мікрофон», тощо. Учитель повинен спрямувати свою роботу так, щоб працюючи над темою уроку, словникові слова органічно вписувались у тему .

Учні запам’ятовують вимову і правопис слів лише в тому випадку, якщо вчитель дотримується певної послідовності у своїй роботі.


  1. Створення проблемної ситуації – загострення уваги учнів як до лексичного значення слова, так і до його написання.

  2. Пояснення лексичного значення слова, ( із врахуванням підготовки учнів, із наочністю або описово, словесно).

  3. Наголошення на особливостях правопису – зорове сприймання на дошці, картці з малюнком ( у підручнику), вміщення картки з цим словом у таблицю « Пиши правильно», що постійно оновлюється.

  4. Звуко-буквений аналіз слова, перше переписування, попередження помилок, наголошення на різниці між написанням і вимовою.

  5. Складання словосполучень, речень та запис їх у зошити.

  6. Визначення певних граматичних понять ( рід, число, відмінок іменників)

  7. Виконання вправ із підручника і виділення словникових слів, творче переписування ( вставити пропущені букви)

  8. Словникові, малюнкові, вибіркові розподільні диктанти; переписування слів на орфографічних хвилинках (4-6 слів)

  9. Самодиктанти – учень самостійно записує слова які запам’ятав.

  10. Творчий самодиктант виявляє найбільші знання окреслених програмою слів, тому перевіряє усвідомлення учнями лексичного значення слова та його граматичну передачу. Обсяг диктанту в 5-10 слів, читається як завдання до кросворду.

  11. Мовні ігри, ребуси, кросворди тощо. Мовні ігри не тільки сприяють всебічному розвитку, а й пробуджують інтерес до знань, виховують прагнення вивчати рідну мову.

На уроках української мови з метою перевірки навички написання слів, значення, вимову і написання яких учні повинні засвоїти, пропонуються різні види диктантів:


1. Зоровий диктант із попереднім промовлянням.

Учні читають відповідно до правил орфографії, промовляють написане на картці слово з виділеною орфограмою та записують його у робочий зошит.



2. Малюнковий диктант

1) Учитель демонструє картку-малюнок, діти називають зображений предмет, визначають яку букву – [е] чи [и] писати в ненаголошеному складі, та записують слово.

2) Учитель демонструє картку-малюнок, діти називають зображений предмет, записують слово, визначають наголос, підкреслюють букву, що позначає ненаголошений і голосний.

3) Учитель демонструє картку-малюнок, діти самостійно (без попереднього обговорення) записують слово, визначають наголос, підкреслюють букву, що позначає ненаголошений голосний, який не перевіряється наголосом.



3. Вибірковий диктант ( малюнковий, слуховий, зоровий)

Учитель пропонує дітям або картки-малюнки, або картки–слова з пропуском букв, що позначають ненаголошені голосні, або слова на слух і завдання:



  • В перший стовпчик записати слова-назви тварин;

  • У другий – слова-назви рослин

  • Записати тільки словникові слова


4. Диктант із використанням загадок.

Учитель читає загадку, діти відгадують її, пояснюють, за якими ознаками вони здогадалися про відгадку, потім записують слово-відгадку і виділяють орфограми.

Диктант із використанням загадок можна поєднати з творчим. Наприклад: учням пропонується відновити вірш С. Жупанина «Хто молодець?», доповнивши його назвами днів тижня, і записати лише ті з них, які є словниковими словниками.
ХТО МОЛОДЕЦЬ?

Вранці ми із добрим ділом

Привітали _______( понеділок)

Ніченька минула скоро,

Трудовий іде_____(вівторок)

Спритна, вміла, молода

Вже настала______(середа).

Йде четвертий день тепер,

Називається______(четвер).

Діло добре ладиться,

Як настала_______(п’ятниця).

Вдома скрізь кипить робота,

Як почався день- ____ (субота).

А субота з хлібом сіллю

Привела сестру _____(неділю).

Ось і тижневі кінець,

Хто трудився – молодець.
5. Диктант із пам’яті:

1) записати із пам’яті словникові слова, які є назвами професій;

2) записати із пам’яті словникові слова, в яких у ненаголошеному складі потрібно писати букву е.

6. Диктант із коментарем.

Учитель називає словникове слово, один з учнів коментує його написання, а решта дітей записує слово в зошити.



7. Творчий диктант

Учитель пропонує учням замінити розгорнутий вислів одним словом.

Наприклад:

1) підземна залізниця (метро)

2) перший осінній місяць (вересень)

8. Ребусовий диктант.

Учитель демонструє картку-ребус, діти вгадують його, пояснюють, як «прочитали» ребус, називають слово і записують слово-відгадку у зошит.



9. Диктант спільнокореневих слів.

Учитель називає словникове слово, а учні добирають і записують декілька спільнокореневих слів, виділяють орфограми.



10. Диктант «Слова-синоніми».

Учитель називає слова-синоніми до «важких» слів. Учні добирають синоніми і записують слова парами.

Педагог -…

Косоокий -…

Пахучий - …

11. Контрольний диктант.

Учитель добирає текст. Який містить декілька слів зі словника.


Практичний досвід показує, що працюючи з молодшими школярами, слід використовувати загадки, які на сучасному етапі стали складовими дитячого фольклору. Збірки загадок, що вийшли протягом останніх років, призначені саме для дітей.

Широко відомо, що загадки – це стислі твори, в основі яких лежать метафоричні запитання. Для того, щоб дати на них відповідь, потрібно вміти зіставити життя і явища на основі їхньої спорідненості чи подібності. Розгадування вимагає від учня не тільки певних знань, а й спостережливості, кмітливості, «уміння бачити у звичних та буденних речах багато поетичного, прекрасного».


У Галюсі є мамуся,

У мамусі є матуся,

А матусина мамуся

то Галюсина … (бабуся)

Згідно з методикою, традиційне ознайомлення дітей з новим словом включає такі етапи:



  1. Відгадування загадки. Обґрунтування власної думки.

  2. Показ предмета або малюнка предмета, що означає словникове слово.

  3. Повторення слова хором, поодинці.

  4. Звуко-буквений аналіз слова

  5. Робота учнів у зошитах: запис слова, підкреслення орфограми, позначення наголосу.

  6. Складання словосполучень, введення нового слова в речення.

Водночас ознайомлення дітей із новим словом повинно мотивувати навчальну діяльність. Тому у навчальний процес впроваджуємо декілька нетрадиційних завдань, виконуючи які, школярі самі знаходять ті слова зі списку-мінімуму, що будуть опрацьовуватися на даному уроці.

1. Покладіть трикутники так, щоб цифри написані на них, «вишикувалися» від меншого до більшого.


Ж(2) А(3) К(4) Ї (1)




Ї Ж А К


2. Розташуйте кружечки різного діаметру у порядку збільшення (або за яскравістю кольорів)


Ь Д О З (дзьоб)

Б
3. Прочитайте слова, букви яких написані різним шрифтом (або різними кольорами)

МЕЗАТЄРЦЬО МЕЗАТЄРЦЬО

(метро, заєць)

Урізноманітнення етапу знайомства дітей із новим словом, зацікавлення їх пропозицією здогадатися самим, про яке слово піде мова на уроці, досягається шляхом домовленості школярами римованих дво- або чотирирядкових текстів. Початок уроку в ігровій формі, що націлює дітей на робочий лад, доцільно організувати так: «Зараз ви всі станете поетами, та допоможете мені закінчити віршик», - каже вчитель. Спостереження показують, що учні із задоволенням працюють над словами, які на їхню думку, вони доримували самостійно.

Після опанування дітьми значної кількості словникових слів, потрібно систематично проводити різноманітні лексико-орфографічні вправи, які передбачатимуть багаторазове повторення правильної вимови та правопису слів на етапі закріплення, узагальнення та систематизації знань учнів про слова, як засіб збагачення, уточнення та активізації словника учнів, а також розвитку культури мовлення, логічного мислення, виховання уваги до слова, його значення і вживання.

Одним з ефективних засобів повторення та закріплення правопису вивчених слів орфографічного списку є дидактичні ігри.

У 1 класі доцільно використовувати гру «Магічні перехрестя», яка навчає дітей правильно добирати слова за кількістю клітинок. Ці навички знадобляться школярам під час розв’язування кросвордів . Щоб допомогти учням відгадати закодовані слова, на перехресті рядків з клітинок записуємо певну букву.

1
2

а

А



1.Матуся матусі. (бабуся)

2. «Гриб» від дощу. (парасолька)



Гра « Наскрізна буква» має декілька етапів. На першому етапі учням треба пояснити принцип групування слів, що записані на дошці стовпчиком, наприклад:
Бабуся папір

Ганок парасолька

Зарядка фартух
Якщо учні не можуть виконати це завдання вчитель допомагає: ці слова зібрані разом тому, що друга буква кожного слова – «а». Вона – «наскрізна».На другому етапі (який доцільно проводити на наступному уроці) школярі, користуючись картками зі списком - мінімумом, колективно формують групу слів із «наскрізною» буквою.

Третій етап найважчий. Учитель називає «наскрізну» букву та вказує її місце у слові. Діти об’єднуються у групи та пригадують слова, наприклад:

«р» «о»

Виразно ворота



Ворота годинник

Корисний зозуля

Парасолька корисний

Україна новий

Український подруга

Фартух посередині

Гра триває 3 хвилини. Виграє та група, яка добере більшу кількість словникових слів.

«Змійка». Кожний член групи по черзі виходить до дошки, записує по одному словниковому слову і підкреслює орфограми в ньому. Записи можна робити не тільки на дошці, а й на аркуші паперу. Тоді учень, який записав слово, передає папір однокласникові.

«Цікава буква». Школярі пригадують і записують якомога більше слів, до складу яких входять дві однакові букви:

Зразок, загадка, парасолька, Україна, український, годинник, корисний, лелека.

«Словограй» - гра , яка має на меті розвиток орфографічної зіркості дітей. Учитель готує декілька наборів карток, які складає у конверти. На картках написані словникові слова. Деякі слова навмисно написані неправильно. Діти працюють у малих групах, серед запропонованих учителем карток учні вибирають ті, на яких словникові слова написані правильно. Один із членів групи називає слова, які вибрано, та пояснює контрольні моменти в них.

Гру «Словограй» варто проводити фронтально. У такому разі, на уроках трудового навчання виготовляють сигнальні картки – по дві на кожного учня: одну – чорного кольору, іншу – червоного. Педагог використовує ті самі картки. Тільки тепер він їх показує. Завдання дітям: помітити наявні орфографічні помилки й піднести відповідну сигнальну картку. Якщо слово записане правильно - чорного кольору, з помилкою – червоного. Учень, який підніс сигнальну картку першим, має право першим відповідати.


Для самостійної роботи можна запропонувати такі варіанти гри:

1. Словникові слова записані на дошці. Школяреві треба записати їх у зошит правильно ( без помилок) та підкреслити олівцем контрольні моменти.

2. Словникові слова надруковані на контрольному листі. Дитина повинна виправити наявні орфографічні помилки.
Матеріал для гри:

1. Корисний, Україна, ґудзик, олівец, цукор.

2. Українська, цукерка, якор, в літку, бабуся.

3. Парасолька, папір, годинник, лелека, бджола.


Робота зі словниковими словами виробить у дітей прагнення до точного, а не описово-приблизного з’ясування значення слів. Для того, щоб полегшити школярам роботу зі словниками і залучити учнів до систематичного користування ними, потрібно вчителю пояснити дітям принципи побудови словників (тлумачного, перекладного, слів іншомовного походження), розповісти про їхню практичну цінність.

Завдання, які використовуємо на етапі формування уміння пояснювати значення слова:



  1. Розкажи друзям про те, що ти дізнався про значення слова «Україна».

  2. Уяви, що ти художник. Розкажи, як ти будеш малювати лінійку.

  3. Склади оповідання про їжака так, щоб читач зміг уявити звіра таким, який він є у житті.

  4. Поясни значення слова «олівець» людині, яка ніколи не бачила цього предмета.

  5. Пригадай значення слова «бабуся» і склади загадку, в якій за однією, або кількома ознаками можна взнати людину похилого віку.

Таким чином, використання різних засобів навчання під час роботи над словниковими словами сприяє розвитку фонематичного слуху, орфографічної зіркості молодших школярів/

Варто пам’ятати про розвинене у шестирічних дітей егоцентричне мовлення та використовувати його під час письма словникових слів - пропонувати школярам промовляти вголос те, що вони пишуть. Потім обов’язково практикувати прочитання самим учнем уголос того, що він щойно написав, а також самостійне (чи за допомогою вчителя) виправлення помилок.

У процесі роботи над словом у школярів формуються уміння точно висловлювати думки, пояснювати значення слова. « Дитя, яке не звикло вникати у зміст слова, темно розуміє, або зовсім не розуміє його справжнього значення і не набуло навичок користуватися ним вільно в усному і писемному мовленні, завжди буде страждати від цього корінного недоліку під час вивчення іншого предмета».

Кожний учень по-своєму розуміє зміст, що несе в собі слово, але дати словесне пояснення значення слова для дітей важко. У молодших школярів необхідно виховувати уміння словесно формулювати значення слів, що вивчаються, а значить і словесно розкривати зміст понять, позначених у мові даними словами.

Лексичне значення будь-якого слова як одиниці лексико-семантичної системи мови являє собою сукупність змістових ознак, що відрізняють це значення від інших, утворюють індивідуальність лексичного значення й тому можуть бути названими диференційованими ознаками лексичного значення.

У методиці початкового навчання української мови розроблено чимало різних прийомів пояснення лексичного значення слова. Наведемо ті з них, які на наш погляд, найбільше сприяють усвідомленню учнями значення незнайомого слова, його уточнення або розширення і є доступними для молодших школярів.
Прийоми пояснення лексичного значення словникових слів:


  • Співвідношення з реалією (демонстрація різних предметів або їхнє зображення на картині чи малюнку)

  • Переклад слова з української мови на російську.

  • Введення слова в контекст ( крила орла, крила літака)

  • Добір до слова синоніма чи антоніма

  • Морфемний або елементарний словотворчий аналіз ( щоденно – кожного дня)

  • Різноманітне групування слів не тільки за їхніми лексичними значеннями, а й граматичними ознаками (слова, що означають назви людей, тварин, рослин; слова за кольором, формою, вагою, тощо).

Формування в учнів навичок грамотного письма є одним із важливих завдань початкової школи. На сучасному етапі, на думку російського вченого М.Р. Львова, існує три основні шляхи засвоєння правопису і відповідно, три взаємопов’язані лінії методичної роботи з учнями:

1) навчання правопису на основі правильного співвіднесення звука і букви, їх комплексів з урахуванням позиції звука у складі слова; на основі розвитку фонематичного слуху учнів.

2) навчання правопису на основі перевірки орфограми із застосуванням правил, тобто, шляхом розв’язання граматико-орфографічних завдань.

3) навчання правопису на основі запам’ятовування буквеного складу слів, їх морфемного складу; на основі проговорювання і списування, використання словників, активізації словника у власних записаних текстах.

Останній з перелічених шляхів стосується організації роботи, спрямованої на засвоєння правопису словникових слів. Чинні підручники, реалізуючи програмові завдання, орієнтують вчителя на забезпечення послідовної роботи, спрямованої на ознайомлення учнів зі словниковими словами і закріплення в пам’яті їх графічних образів. Однак, кількість подібних вправ, представлених у підручниках, є обмеженою. Завдання на повторення правопису словникових слів не завжди подаються з урахуванням психологічних особливостей запам’ятовування (після тривалої перерви). Це призводить до того, що під час виконання вправ типу списування з пропуском орфограм, діти припускаються значної кількості помилок. Неправильне написання запам’ятовується і потім повторюється в учнівських роботах. Це й зрозуміло, адже орфографічна навичка формується на основі взаємопов’язаних слухових, артикуляційних (мовнорухових), зорорухових і моторних (рукорухових) відчуттів. Як зазначав російський вчений П.П.Іванов, неправильно написане слово, надалі дає повторення тієї ж помилки, навіть тоді, коли це слово (після його неправильного написання) було ретельно проаналізоване вчителем й учнями на уроці та введене в низку вправ.

Запобігти виникненню подібних помилок можливо за умови організації систематичної роботи, спрямованої на закріплення правильного написання словникових слів. Необхідно мати на увазі, що забезпечення запам’ятовування правопису слова залежить від кількості повторень. Мінімальним, на думку психологів, є триразове відтворення слова на письмі: перше – під час ознайомлення з написанням; друге - через два тижні після першого; третє - через місяць після другого . Важливо, щоб письмові відтворення були не механічними, а свідомими, тобто:


  • За необхідності повторювалося значення слова ( слово вводилося у контекст)

  • Повторювався його буквений склад. Виділялася орфограма. (слово проговорювалося і записувалося)

  • Слово використовувалось в активному мовленні.

Однак, деяким учням, через індивідуальні особливості, недостатньо трьох повторень для запам’ятовування графічного образу складного для написання слова, тому необхідно урізноманітнювати пропоновані учням вправи, спрямовані на запам’ятовування графічного образу слова.

Незважаючи на те, що запам’ятовування розглядається в методиці як імітаційний метод, варто, створюючи в учнів установку на цей вид діяльності, залучати їх до семантичної, аналітичної або іншої мовної роботи, яка б забезпечувала свідомий характер і сприяла довільному запам’ятовуванню.

Передумовою формування в учнів свідомого ставлення до орфографічної роботи є наявність у них певного кола теоретичних знань і практичних умінь. З метою перевірки міцності засвоєння правопису словникових слів важливого значення набувають завдання для повторення, з використанням словникових слів, які представлені у формі хвилинок–цікавинок.

Цей вид вправ дає змогу не лише контролювати правильність написання, а й стимулює учнів до набуття навичок роботи зі словником.

1. «Знайди слово»

Перестав букви так, щоб утворилося слово. Скористайся підказкою, якщо буде важко.

Одорімп помідор

Ірогок огірок

Илубяц цибуля

Ормавк морква

Лубяко яблуко

Ронаво ворона

Акачк качка

Сугак гусак

Игрт тигр

Елв лев

Олнс слон
2. «Плутанка». Склади «плутанку» слів у прислів’я.


  • Не слів кидай на вітер.

  • золото. Сказане а слово – мовчання - срібло,

  • кажи, а знаєш – не Знаєш – мовчи.

  • що день. Ласкаве весняний слово.

  • за краще Добре цукор слово і мед.

  • словечко Гостре сердечко. коле

  • руйнує. Слово Добре а будує, зле

  • глибоко. Слово не ранить, стріла а

3. Відшукай якомога більше слів:

Ю л а н и п і д л і т о к р м о л о к о л т к о в б а с а н ю т а о н а т л в п а р т а л о а т и н а п р и т о е а к л д ь т н р и п м а с в а р о т л у к н е п р л с и н і й д ш о г п р е п о а т о у к р а ї н а г а з р о и т б ш е п р о т е к у в а п р и т ь ш г а р б у з л ш о н п р о т и р п м е ч б а л е т п а п і р ь л ш г н е п р и т б д і м ш о р т и т а т о в а р е н я.
4. Добери відсутній склад у порівняннях.


  • Здо_ ва , як вода.

  • Ясний, як со _ чко.

  • За_гу_лась, як голка у сіні.

  • Бе_жи, як зіницю ока.

  • Ску_є, як собака за палицею.

  • Да_ко, як небо від Землі.

  • По_же, як мерт_му кадило.

  • Со_мно, аж вуха в’януть.

  • Ди_ться, як кіт на сало.

.
6. Розв’яжи буквені приклади і назви утворені слова.

МО + РО+ ЗА – А = …

УК + Р – К + ОК = …

ЯМ + ГУ – МУ + ОДА =…

ШР – Р + УБ + А =…

СІР + ЧЕ – Р + УНЬ – У = …

КН + И + ОЖ – О+ УКА –У =…
9. «Допиши віршик»

Ходить лісом їжачок,

В нього шубка з ….(колючок, ниточок, дроту)
Вночі їй завжди півник сниться,

Вона не курка, а ….. ( гуска, ворона, лисиця)


У неділю на Хрещатик

Квочка вивела… ( голубів, курчаток, овець)


По дорозі жук повзе,

На спині листок … (фарбує, несе, везе)


Свиня навчає діточок:

Вмивайте вранці… ( хвостик, ноги, п’ятачок)

Вплинути на традиційний процес засвоєння словникових слів, підвищити його ефективність, може використання інтерактивних технологій.

Так, на уроках української мови потрібно використовувати інтерактивні технології навчання під час вивчення словникових слів.

Застосування інтерактивного навчання здійснюється шляхом використання групової співпраці, бо вона має переваги над іншими формами роботи, а саме:


  • діти вчаться співробітництва ( слухати, підтримувати розмову, досягати згоди, домовлятися)

  • однокласники стають друзями (піклуються один про одного, допомагають, довіряють)

  • Учні аналізують взаємозв’язки між явищами, шукають альтернативне вирішення проблемної ситуації: «Спробую переконати тебе (Вас)…», «Це має бути інакше, оскільки…»

Використовуються ще такі форми роботи як :

  • Індивідуальні завдання ( картки, схеми і т. д.)

  • Робота в парах ( «обличчям до обличчя», « один – удвох - усі разом»)

  • Робота в малих групах (« Пошук інформації», «Коло ідей»)

  • Проводяться на уроках інтерактивні ігри : « Рольова гра», « Драматизація», « Спрощене судове слухання» , « Інтерв’ю», « Мозковий штурм».

  • На уроках української мови використовуються стратегії, які значною мірою стимулюють розвиток інтелектуально-творчих здібностей дітей. Зокрема літературні ігри, кросворди, шаради, анаграми, вікторини, творчі завдання.

  • Впроваджуються різноманітні нестандартні форми уроків: урок- гра, урок-змагання, урок-казка, урок – подорож, урок-КВК, урок-пісня, урок-вікторина.

  • Впроваджуються технології навчання у дискусії: Метод «ПРЕС», « Обери позицію», що дає можливість учням висловити свою думку з даної проблеми стисло, за конкретною схемою.

Організовуючи навчальний процес, потрібно все менше уваги приділяти фронтальним методам роботи. Діти різні за своїми здібностями, спонукають вчителя шукати нові методи і прийоми навчання.

Заохочення, створення яскравих, наочно-образних уявлень, навчально-пізнавальна гра, створення ситуації успіху, проблемної ситуації, спонукання до пошуку альтернативних рішень, виконання творчих завдань, створення ситуації взаємодопомоги - це прийоми, якими користується вчитель на своїх уроках. Добираючи завдання до уроку, він завжди має пам’ятати про те, що вони мають бути цікавими, різноманітними, посильними, а головне - у дитини має бути вибір, тому ми не даємо «завдання», а пропонуємо його.

Однак розуміючи, що процес навчання - це не безперервна радість, не все може бути цікавим у навчанні, наслідуємо К. Д. Ушинського, який вважає за потрібне привчити дітей робити не тільки те що їх цікавить, а й те, що їх не цікавить. Робити заради приємності виконати свій «обов’язок».
На своїх уроках вчитель має прагнути впровадити ідеї гуманної педагогіки Амонашвілі. Інколи досить покласти руку на плече дитині, і очі малюка засвітяться довірливими іскорками, вірою в свої сили. Часто роль оцінювачів відводжу учням. Це допомагає виховати у дітей почуття радості за успіхи товаришів , доброзичливий тон спілкування.

Під час уроку часто допускається пряме спілкування між дітьми, дозволяється перемовлятися, підходити один до одного, обмінюватися думками. Це сприяє розвитку самоповаги, формує почуття особистої гідності. Значення деяких слів пояснюємо, застосовуючи технологію ейдетики.

Ейдетика – наука, яка вчить запам’ятовувати інформацію через світ образів. Учень, завдяки своїй яскравій, дитячій уяві може швидко і надовго запам’ятати потрібну інформацію.

А головне, таке навчання . яке ґрунтується на грі та фантазії, зовсім не обтяжує учня, навпаки - переключає його на діяльність іншої півкулі головного мозку, а отже, дитина відпочиває. До того ж, застосовуючи методи ейдетики, підключаються інші відчуття: слухові, рухові,нюхові і навіть смакові. Таким чином, відбувається розвиток усіх видів пам’яті, і як наслідок, ефективність навчання покращується.


Щоб отримати позитивний результат у роботі над словниковими словами, вчитель підходить творчо до формування вміння відтворювати правильний графічний образ слова. Застосовуючи різні види роботи, передусім, добираю мовні ситуації, які б спонукали і давали можливість учнів ще й ще раз повернутися до слова, вимову і правопис якого треба запам’ятати.

Сучасна система навчання дає можливість підвищити результативність уроків через організацію діяльності як усього колективу, так і кожного учня окремо. Готуючись до уроку, будуємо його так, щоб збільшити час самостійної роботи школярів. Переконана, що самостійність учнів є важливою передумовою свідомого і міцного оволодіння знаннями: вона розвиває зосередженість, цілеспрямованість, уміння міркувати, формує індивідуальний

спосіб мислення. За цією умовою навчання стає переважно активною самостійною діяльністю. Це дає змогу в цей час працювати з окремими дітьми індивідуально, спрямовуючи роботу на формування в учнів уміння працювати самостійно, здійснювати самоконтроль, допомагати товаришам.

У 1-4 класах окремі слова діляться на умовно –смислові блоки. Поділ словникових слів на смислові групи здійснюємо і у 1 класі у післябукварний період. Але така робота здебільшого спрямована на закріплення, оскільки більшість словникових слів першокласники вже вивчили і засвоїли в букварний період навчання грамоти.


  • Тваринний світ: дзьоб, зозуля, бджола, олень, лелека, їжак, джміль.

  • Рослинний світ: влітку, грунт.

  • Україна, навколишній світ: Київ, українська,ім’я.

  • Навчальний процес: виразно, гумка, загадка, лінійка,олівець, папір.

  • У магазині: дзиґа, ґудзик, цукерка. Цукор, парасолька. Новий, фартух, лялька.

  • Будинок: ворота, ганок, кватирка.

Роботу над словниковими словами кожного блоку проводила в системі:
Урок 1

  • Ознайомлення з блоком, орфографічне промовляння слів, виділення орфограм, пояснення значення кожного слова ( з допомогою вчителя або за словником), назва блоку.

  • Запис слова в зошиті по складах, для переносу.

  • Складання словосполучень, добір спільнокореневих слів, введення їх у речення.

  • Зміст домашнього завдання: дібрати до словникових слів ілюстрації, загадки, прислів’я,скоромовки, уривки з текстів дитячих книжок.


Урок 2

  • Звіт про виконання домашнього завдання


Урок 3

  • Робота в групах , складання учнями колективної тематичної зв’язної розповіді з максимальним використанням у ній словникових слів певної групи.

Урок 4

  • Словниковий перевірний диктант

  • Зоровий, перевірний диктант.

Якщо у блоці було більше 4 слів, то часу для роботи над ним відводилось удвічі більше.

Така організація роботи давала змогу розглянути слово з усіх аспектів:

1) Щодо джерела його походження

2) Лексичного значення слова

3) Поєднання з іншими словами

4) Місця слова серед інших спільнокореневих слів

5) Синонімічні, антонімічні, омонімічні зв’язки

6) Введення слова в речення, тексти, фразеологізми, прислів’я, приказки, скоромовки.


Сучасні технології навчання називають такий вид роботи кубуванням. Уся інформація, яка стосується певного слова, повинна пропонуватися з урахуванням психолого-педагогічних і вікових особливостей учнів молодшого шкільного віку. Закріплення правильного графічного образу таких слів учнями початкових класів здійснюється практично під час виконання різноманітних творчих, пошукових, дослідницьких завдань і вправ.

Це дає змогу вчителеві розкрити комунікативний зміст мовного навчання і виховання, орієнтований на спілкування, сприймання, дію і вплив слова. У процесі роботи над словниковими словами поєднується творчий і традиційний підходи до навчання орфографії. Це простежується під час введення слова в речення, аналізу змісту слова у дібраних віршах, загадках, прислів’ях, коротких оповіданнях.

Важливою умовою успішного засвоєння школярами правопису словникових слів є прищеплення їм навички користування орфографічним словником. Багаторічні спостереження за навчальним процесом і практика контролю навчальних досягнень молодших школярів з рідної мови свідчать, що цілеспрямований вибір, виписування зі словника і наступний, передусім, смисловий і орфографічний аналіз таких слів сприяє виробленню в учнів орфографічної пильності, привчає їх розв’язувати без сторонньої допомоги проблеми, які найчастіше виникають у них саме в процесі самостійної роботи. Із навчального орфографічного словника учень, за відповідного спрямування з боку вчителя має змогу отримати кілька видів важливої лінгвістичної інформації:

Пропонуємо учням відшукати програмове слово в тлумачному словнику, визначити, що воно означає, а потім вводимо це слово у словосполучення або речення. Вивчати українську мову із застосуванням навчальних словників - означає дати дитині можливість самостійно оволодівати знаннями, оперувати ними, що в свою чергу, є основою набуття учнями мовної і мовленнєвої компетентності, якій у сучасній системі шкільної мовної освіти надається особлива увага.

В основу роботи над правописом словникових слів намагаємось закладати орфографічну пильність, тобто вміння фіксувати увагу на графічній формі слова, порівнювати написання за зразком. З цією метою застосовуємо зорові диктанти.

Роботу організовуємо таким чином:


  • Набір речень записуємо на дошці .

  • Читаєм весь набір тричі «орфографічно».

  • Закриваєм написане.

  • Показуємо по одному реченню, а діти його записують.

  • Учитель перевіряє написане.

До кожного слова вимову і правопис якого слід запам’ятати, використовуємо малюнок і картку. Щонайперше показуємо малюнок і називаємо зображення, пояснюємо лексичне значення цього слова, а потім зосереджуємо на ньому дітей. Пропонуємо чітко повторити його хором ,2-3 учням - окремо, вимову запам’ятати. На дошці прикріплюємо малюнок, під ним робимо напис, ставимо наголос.

Розвивати у дітей навички розрізнення звукової форми слова, аналізу звуків, їх диференціації, формувати вміння аналізу звуків мови, розвивати уважність, здібність сприймати слова з голосу і визначати їх фонетичні особливості допомагають інтерактивні вправи.

Цікаві вправи та ігри з мови використовуються на всіх етапах уроку. За їх допомогою можна перевірити , як учні виконали домашнє завдання, полегшити розуміння нового матеріалу, його закріплення, особливо при вивченні фонетики, частин мови та елементів синтаксису.

Учням 2 класу на початку навчального року я запропонувала по 2 групи словникових слів (поділила слова на смислові блоки), в яких цілеспрямовано було допущено помилки. Поряд, для контролю , було подано ці самі слова, написані без помилок. Учням потрібно було виправити помилки у кількох смислових блоках, звіряючись із поданим зразком. Після виконання цієї роботи вчитель сам перевірив і виправив ті помилки , які залишились непоміченими. виявилося, що учні не помітили багатьох помилок, хоча й мали можливість скористатися запропонованим зразком. Після відповідної роботи над цією групою словникових слів можна запропонувати учням виконати ще раз аналогічне завдання. Результат був позитивний.

Як підсумок, проводиться узагальнююча творча робота над усією групою словникових слів – складання розповіді з опорою на них. Наприклад: учні записують колективно складений твір, підкреслюючи словникові слова. (3 клас)

Висновок:

Отже, у роботі над словниковими словами доцільно застосовувати словниково-орфографічну роботу, яка інтегрує ефективні прийоми традиційного навчання з елементами педагогічних інновацій.

Неодмінною умовою ефективного засвоєння цих слів є постійна гнучка робота над словом, яка планується у системі уроків. Міцність засвоєння правопису таких слів досягається шляхом частотного вживання їх у різних завданнях і вправах. Поєднання різноманітних форм і методів роботи на уроках української мови під час опрацювання словникових слів є важливим засобом стимулювання активної пізнавальної діяльності молодших школярів.

Отже, позитивних результатів можна досягти лише за наступних умов:



  • Застосування інновацій у навчально-виховному процесі.

  • Індивідуальний вибір оптимального об’єму розумового і фізичного навантаження.

  • Комплексне використання індивідуальних і групових форм впливу на особистість учня.

Головним результатом роботи є той факт, що після закінчення молодшої школи рівень знань, умінь і навичок, загальної освіченості і культури учнів, переважна більшість яких не виявляла особливих здібностей на початку навчання, був оцінений як високий, або середній.


Рекомендації

Досвід роботи «Підвищення орфографічної грамотності учнів. Вивчення словникових слів із використанням інтерактивних технологій навчання» є активним, бо такі форми і методи роботи на уроках української мови:




  • Зацікавлюють дітей, викликають бажання вчитися, дають змогу осмислено засвоювати нову інформацію

  • Свідомо ставитись до мови як засобу самовираження, спілкування між людьми

  • Передачі почуттів і переживань

  • Формують національно-мовну особистість учня



Нижче наведено зразок роботи з групою слів (група 1).

1 урок

  • Знайомство з групою слів, лексичним значенням, походженням слів.

  • Складання звукових моделей слів.

2 урок

  • Диктант з використанням загадок.

  • Робота з фразеологізмами.

3 урок.

  • Вибірковий диктант.

  • Складання речень, творів – мініатюр з словниковими словами.

На етапі повторення правопису вивчених слів діти з задоволенням розв’язують кросворди, де використовуються тлумачення слів, загадки, прислів’я та вірші з пропущеними словами.

Додаються кросворди, складені до наведених груп слів (Додаток 2).



Підібраний мовний матеріал та відпрацьована система роботи дає змогу урізноманітнювати роботу над словниковими словами, використовувати ігрові моменти, що роблять уроки більш цікавими та привабливими, постійно підтримувати інтерес учнів до українського слова. Досвід використання такого підходу до вивчення словникових слів довів його ефективність. Про це свідчать позитивні навчальні досягнення учнів.


Каталог: bitstream -> 123456789
123456789 -> 1. Коротко про симетрію…
123456789 -> Звіт про науково-дослідну роботу регіональні особливості стану кишкової мікрофлори у дітей із соматичними захворюваннями Оцінка стану кишкової мікрофлори у дітей раннього віку, хворих на пневмонію на фоні залізодефіцитної анемії
123456789 -> Звіт про науково-дослідну роботу регіональні особливості стану кишкової мікрофлори у дітей із соматичними захворюваннями зміни мікробіоценозу кишечника у дітей, хворих на гострий обструктивний бронхіт бронхіальну астму (проміжний)
123456789 -> Використання науково-технічних бд у наукових дослідженнях Васильєв О. В., к т. н
123456789 -> Розвиток банківського споживчого кредитування
123456789 -> Реферат дипломна робота містить 128 сторінок, 17 таблиць, 21 рисунок, список використаних джерел з 108 найменувань, 6 додатків
123456789 -> Урок з хімії у 9-му класі на тему: "Жири. Склад жирів, їх утворення. Жири в природі. Біологічна роль жирів"

Скачати 64.81 Kb.

Поділіться з Вашими друзьями:




База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2022
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка