Рабочая программа по родному (украинскому) языку базовый уровень (5-9 классы)



Сторінка1/8
Дата конвертації02.06.2017
Розмір1.47 Mb.
ТипРабочая программа
  1   2   3   4   5   6   7   8
КОММУНАЛЬНОЕ УЧРЕЖДЕНИЕ «МАКЕДОНОВСКИЙ УЧЕБНО-ВОСПИТАТЕЛЬНЫЙ КОМПЛЕКС ОБЩЕООРАЗОВАТЕЛЬНОЕ УЧЕБНОЕ ЗАВЕДЕНИЕ I-II СТУПЕНЕЙ – ДОШКОЛЬНОЕ УЧЕБНОЕ ЗАВЕДЕНИЕ»
УТВЕРЖДАЮ:

Директор _______________

(подпись)
О. В. Чередникова (Ф.И.О)

_________________(дата)


РАБОЧАЯ ПРОГРАММА

по родному (украинскому) языку

базовый уровень

(5-9 классы)

Составитель рабочей программы:

Гринчукова Людмила Сергеевна



2015 г.

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА
Робочу програму укладено на основі Приблизної навчальної програми з української мови для 5-11 класів загальноосвітніх шкіл з викладанням на російській мові.

Робочу програму рідна (українська) мова 5-9 класи укладено на підставі наступних нормативно-правових документів:



  1. Наказу Міністерства освіти і науки Луганської Народної Республіки від 26 грудня 2014 №72 «Об утверждении и поэтапном переходе образовательных учреждений ЛНР на временный государственный образовательный стандарт (ВГОС)»;

  2. Наказу Міністерства освіти і науки Луганської Народної Республіки від 26 червня 2015 № 221 від 26 червня 2015 «Об утверждении Методических рекомендаций по формированию рабочих учебных планов образовательных учреждений Луганской Народной Республики на 2015-2016 учебный год»;

  3. Наказу Міністерства освіти і науки ЛНР від 30.07.2015 року № 231 «Об организованном начале 2015-2016 учебного года в образовательных учреждениях Луганской Народной Республики».

  4. Державними санітарними правилами і нормами влаштування, утримання загальноосвітніх навчальних закладів та організації навчально-виховного процесу ДСанПіН - http://www.dsesu.gov.ua/ ;

  5. Федеральним державним освітнім стандартом основної загальної освіти (5-9 класи) (Наказ Міністерства освіти РФ від 17 грудня 2010 року № 1897);

Робоча програма орієнтована на таку підручники:

Українська мова 5 клас. С. Я. Єрмоленко, В. Т. Сичова. Київ, «Грамота», 2013;

Рідна мова 7 клас. С. Я. Єрмоленко, В. Т. Сичова. Київ, «Грамота», 2007;

Українська мова 8 клас. А. А. Ворон, В. А. Солопенко. Київ, «Освіта», 2008;

Українська мова 9 клас. М. І. Пентилюк, І. В. Гайдаєнко, А. І. Ляшкевич, С. А. Омельчук. Київ, «Освіта», 2009.


Основною метою предмета є забезпечення загальнокультурного, особистісного та пізнавального розвитку, оволодіння навчальними вміннями.

Завданнями предмету є:

  • Розвиток умінь і навичок спілкування, вільного вираження думок і почуттів у різних сферах життя на основі засвоєння базових мовленнєвих знань; оволодіння культурою мовлення;

  • Формування в учнів базових орфоепічних, граматичних, лексичних, правописних, стилістичних умінь та навичок на основі засвоєння норм української літературної мови;

  • Формування вмінь розрізняти, аналізувати, класифікувати мовні факти, оцінювати їх із погляду нормативності, відповідності ситуації та сфері спілкування; працювати з текстом, здійснювати пошук інформації в різноманітних джерелах, передавати її в самостійно створених висловлю вальних різних типів, стилів і жанрів;

  • Формувати цілісну систему універсальної діяльності й особистої відповідальності школярів.


Навчальний предмет, має виразні інтегративні функції, здатність справляти різнобічний навчальний, розвивальний і виховний впливи на учнів, сприяти формуванню особистості, готової до активної, творчої діяльності у всіх сферах життя демократичного суспільства, сучасні організаційні форми, методи і технології навчання української мови.

Визначено стратегічні напрями (змістові лінії: мовна, мовленнєва), підходи (системно-діяльнісний, когнітивно-комунікатнвний) та основоположні дидактичні принципи: діяльності, неперервності, цілісності, мінімакса, психологічної комфортності, варіативності, творчості.

Системно-діяльнісний підхід націлений на розвиток особистості. Особливість системи навчання полягає в тому, що посилена увага приділяється зоні найближчого розвитку, тобто області потенційних можливостей, які дозволяють, учню контактувати з дорослим, під керівництвом якого на найвищому рівні розв’язувати навчальні завдання. Вихід до зони найближчого розвитку відбувається за рахунок постановки навчальних завдань. Педагог скеровує пошук шляхів розв’язання навчального завдання, надає допомогу, а не підказує. Діяльність учня в межах зони найближчого розвитку передбачає використання ним додаткових відомостей та допоміжних джерел (словників, довідників, енциклопедій), з якими школяр працює самостійно. Робота учня з урахуванням зони найближчого розвитку сприяє актуалізації, самоконтролю, саморегуляції та плануванню особистої діяльності в умовах контролю та допомоги з боку вчителя.

Реалізація системно-діяльнісного підходу під час навчання української мови на практиці забезпечується системою дидактичних принципів.

Дидактичні принципи. Принцип діяльності - зводиться до того, що учень отримує мовні знання не в готовому вигляді, а здобуває їх сам, усвідомлюючи при цьому зміст і форми власної навчальної діяльності, що сприяє активному успішному формуванню загальної культури, діяльнісних здібностей, загальнонавчальних умінь. Принцип неперервносності - позначає спадковість між етапами навчання української мови на рівні технології, змісту і методик, з урахуванням вікових психологічних особливостей розвитку дітей. Принцип цілісності - умотивовує формування в учнів системного уявлення про мову (функції і роль мови і мовлення в суспільстві, естетику, взаємозв’язок з іншими науками і культурою, цілісний розгляд мовних явищ у складному взаємозв’зку їх розвитку). Принцип мінімакса - спрямований на надання учню можливості засвоєння змісту мовної освіти на максимальному для нього рівні (визначеному зоною найближчого розвитку вікової групи) і забезпечення при цьому опанування українською мовою на соціально безпечному рівні. Принцип психологічної комфортності - уможливлює зняття стресових факторів в процесі навчання української мови, організацію на уроці доброзичливої атмосфери, орієнтованої на реалізацію ідей педагогіки співробітництва, розвиток діалогічних форм спілкування. Принцип варіативності - спрямовує на розвиток учнівських здібностей до систематичного добору варіантів та адекватного прийняття рішення під час ситуацій вибору. Принцип творчості - позначає максимальну орієнтацію на творчість в процесі навчання української мови, набуття учнями власного досвіду творчої діяльності.

Когнітивно-комунікативний підхід до навчання української мови сприяє процесу навчання спілкуванню, що сполучується із свідомим пізнанням системи знань про мову, розвитком пізнавальних здібностей школяра.

Реалізація когнітивно-комунікативного підходу під час навчання української мови на практиці забезпечується системою лінгводидактичних принципів. Комунікативність — зумовлює формування і розвиток мовленнєвої діяльності учнів у всіх її різновидах і формах (продуктивне і рецептивне мовлення), а також формування навичок спілкування в навчальній, соціокультурній сферах. Текстоцентричність(навчання мови на текстовій основі) - принцип визнання тексту в якості найважливішої одиниці у навчанні української мови.

Механізмами реалізації визначених підходів до навчання української мови стають: інформаційні і комунікативні технології, технологія проблемного навчання української мови, проектна технологія, технологія навчання української мови укрупненими дидактичними одиницями, технологія диференційованого навчання, технологія навчання на діяльнісній основі.

Запровадження підходів і принципів навчання рідної (української) мови до навчального процесу здійснюються на уроках діяльнісної спрямованості, які за дидактичною метою об'єднуються в чотири групи: уроки «відкриття» нових знань і можливостей, уроки рефлексії, уроки загальнометодологічної спрямованості (систематизації знань), уроки розвивального контролю.

Кожен із курсів для певного класу складається з двох змістових ліній (мовленнєвої, мовної), які визначають безпосередній предмет навчання, його структуру, супроводжуються вимогами до рівня мовленнєвої й мовної компетентностей учнів, кількістю годин, що виділяються на їх засвоєння.

Основне призначення мовленнєвої змістової лінії полягає у визначенні змісту роботи щодо формування в учнів комунікативної компетентності.

Мовленнєва змістова лінія містить:

  1. відомості про мовлення;

  2. перелік основних видів робіт.

У процесі її опрацювання учні ознайомлюються з поняттями, що стосуються мовлення: мова і мовлення, мовлення і спілкування, текст, ситуація спілкування, монолог і діалог, типи, стилі й жанри мовлення та ін.

Чимало місця в програмі (водночас із виробленням орфографічних і пунктуаційних навичок) відведено питанням культури та розвитку мовлення, зокрема аудіюванню, читанню, аналізу мови текстів-зразків, обговоренню актуальних для особистісного розвитку учнів морально-етичних, естетичних, світоглядних, історико-культурних проблем, організації дискусій, ситуативних діалогів, написанню різноманітних творчих робіт, анотацій, рецензій, рефератів тощо. Наявний перелік видів робіт з аудіювання (слухання - розуміння), читання (уголос і мовчки) текстів різних типів і жанрів мовлення, складання діалогів.

Для формування комунікативних умінь передбачено творчі роботи - перекази і твори різних стилів, типів і жанрів мовлення, які виконують роль підготовчих вправ до оволодіння учнями необхідними у майбутньому дорослому житті такими жанрами мовлення, як виступ на зборах, під час дискусії, обговорення доповіді на лінгвістичні, політичні, морально-етичні теми.

Призначення мовної змістової лінії здійснюється в процесі засвоєння учнями системних знань про мову й формування на їх основі відповідних умінь як засобу пізнання, спілкування, самовираження людини (мовна компетентність).

МІСЦЕ ПРЕДМЕТУ РІДНА (УКРАЇНСЬКА) МОВА В БАЗОВОМУ НАВЧАЛЬНОМУ ПЛАНІ



Клас

Кількість годин на тиждень

Кількість годин на рік

V-ІХ класи

5 клас

2

68

7 клас

1

34

8 клас

2

68

9 клас

1

34

ЗМІСТ ПРЕДМЕТУ РІДНА (УКРАЇНСЬКА) МОВА В НАВЧАЛЬНОМУ ПЛАНІ



5 клас (68 г.)

Мовленнєва змістова лінія (16 г.)

Відомості про мовлення

Загальне уявлення про мовлення як діяльність; види мовленнєвої діяльності (аудіювання, читання, говоріння, письмо), їх особливості. Спілкування як важливий складніш культури людини. Різновиди мовленнгвого спілкування: усне й письмове, монологічне й діалогічне. Мета спілкування й адресат мовлення; основні правила спілкування (бути ввічливими, привітними й доброзичливими; уважно, не перебиваючи, слухати співрозмовника; заохочувати його до висловлення власної думки, уміти доброзичливо висловити незгоду з позицією співрозмовника; не розмовляти без потреби голосно, не використовувати грубих слів, говорити про те, що цікаво адресатові мовлення тощо (практично).

Текст як продукт мовленнєвої діяльності. Змістова й композиційна єдність, зв’язність тексту. Тема комунікативна спрямованість, основна думка тексту, мікротема. Структура тексту (вступ, основна частина, кінцівка); абзац. Ключові слова в тексті. Усна й письмова форми тексту (висловлювання). Простий план готового тексту. Ознайомлення з вимогами до мовлення (змістовність, логічна послідовність, багатство, точність, виразність, доречність, правильність). Помилки в змісті й побудові висловлювання (практично). Належність тексту до певного стилю: розмовного, наукового, художнього, публіцистичного, офіційно-ділового (загальне ознайомлення). Ознайомлення із розмовним, науковим і художнім стилями, сферою їх використання (побутова, соціально-культурна, наукова(навчально-наукова), суспільна, офіційно-ділова). Типи мовлення (різновиди текстів): розповідь, опис, роздум. Особливості побудови розповіді на основі власного досвіду, опису окремих предметів і тварин, елементарного роздуму. Жанри мовлення: оповідання, відгук, замітка, лист, особливості їх побудови.

Види робіт. Сприймання чужого мовлення;

Аудіювання (слухання-розуміння). Особливості аудіюванкя як виду мовленнєвої діяльності; фактори, що визначають ефективність розуміння почутого. Слукання-розуміння текстів діалогічного й монологічного характеру, що належать до стилів: розмовного, художнього, наукового; і типів: розповідь, опис (зокрема опису окремих предметів, тварин), роздуму; жанрів мовлення: оповідання, замітки, і статті, казки, легенди, переказу, пісні, вірша, загадки; прислів’я, приказки.

Читання (мовчки і вголос.) Особливості читання як виду мовленнєвої діяльності. Читання мовчки (швидкість, розуміння, запам'ятовування) текстів діалогічного й монологічного характеру, що належать до таких стилів: розмовного, художнього, наукового; типів: розповідь, опис (зокрема опису окремих предметів, тварин), роздум; жанрів мовлення: оповідання, замітки, статті, казки, легенди, переказу, пісні, вірша, загадки, прислів’я, приказки.

Робота з книжкою: способи виділення частин змісту в тексті (відступи, підзаголовки тощо). Зміст книжки, журналу. Словникові статті у словниках різних типів. Виразне читання вголос художніх, науково-популярних текстів різних типів мовлення, що належать до таких жанрів, як оповідання, замітка, стаття, легенда, переказ, казка, прислів’я, приказки, пісня, вірш, байка (вивчення деяких з нич напам’ять або близько до тексту для збагачення мовлення). Комунікативна спрямованість читання вголос, зокрема урахування особливостей слухачів, швидкість, виразність читання.



Відтворення готового тексту:

Перекази за простим планом.

Говоріння:

Докладні перекази художніх текстів розповідного характеру з елементами опису тварин , роздуму Докладний переказ тексту наукового стилю.



Письмо:

Докладні перекази художнього тексту розповідного характеру з елементами опису предметів, тварин.



Створення власних висловлювань.

Діалогічне мовлення.

Діалог його розігрування відповідно до запропонованої ситуації спілкування, пов’язаної із життєвим досвідом учнів (діалог етикетного характеру, діалог-розгоггування, діалоги за поданим початком, малюнками).

Монологічне мовлення.

Твори за колективно складеним планом.

Говоріння:

Твори-описи окремих предметів, тварин (зокрема за картиною) у художньому стилі. Відповідь на уроках української мови та інших предметів (за поданим планом або таблицею) у науковому стилі. Відгук про висловлювання товариша. Твір-оповідання про випадок із життя.

Письмо:

Твір-розповідь на основі власного досвіду в художньому стилі, Твори-описи окремих предметів, тварин у художньому й науковому стилях. Твір-роздум на тему, пов’язану з життєвим досвідом учнів у художньому стилі. Замітка в газету (із шкільного життя) інформаційного характеру.

Ділові папери. Лист рідним, друзям. Адреса.

Мовна змістова лінія (52 г.)

Вступ (1г.)

Значення мови в житті суспільства.


Повтореннявивченого в початкових классах (5 г.)

Частини мови, основні способи їх розпізнавання; Іменник. Прикметник. Числівник. Займенник. Дієслово. Прислівник. Прийменник. Сполучник.

Велика буква ілапки в іменниках. Голосні у відмінкових закінченнях іменників, прикметників, дієслів. Не з дієсловами. Правопис -шся, -ться в кінці дієслів. Написання прийменників з іншими частинами мови . Правопис вивчених прислівників. Апостроф. Знак м'якшення.
Відомості з синтаксису та пунктуації (13 г.)

Словосполучення. Відмінність словосполучення від слова, його форми й речення. Головне й залежне слово у словосполученні. Словосполучення лексичні і фразеологічні (практично). Граматична помилка та її умовне позначення (практично). Речення, його граматична основа (підмет і присудок). Речення з одним головним членом (загальне ознайомлення). Види речень за метою висловлення: розповідні, питальні, спонукальні (повторення). Окличні речення (повторення). Розділові знаки в кінці речень (повторення). Пунктуаційна помилка та її практичне позначення (практично). Другорядні члени речення: додаток, означення, обставина. Речення з однорідними членами (без сполучників і зі сполучниками а, але, і). Кома між однорідними членами речення. Узагальнювальне слово при однорідних членах речення. Двокрапка й тире при узагальнювальних словах у реченнях з однорідними членами. Звертання. Роль звертань у реченні (практично). Розділові знаки при звертанні (повторення). Виділення вставних слів на письмі комами. Складні речення зі сполучниковим і безсполучниковим зв'язком. Кома між частинами складного речення, з'єднаними безсполучниковим і сполучниковим зв'язком. Пряма мова. Розділові знаки при прямій мові. Діалог. Розділові знаки при діалозі.
Фонетика. Графіка. Орфоепія. Орфографія (10 г.)

Звуки мови й звуки мовлення. Голосні і приголосні звуки. Приголосні тверді й м'які, дзвінкі й глухі; вимова звуків, що позначаються буквами г і ґ. Позначення звуків мовлення на письмі. Алфавіт (абетка, азбука). Співвідношення звуків і букв. Звукове значення букв я, ю, є, ї та щ. Фонетична транскрипція. Склад. Основні правила переносу. Наголос. Орфоепічний словник і словник наголосів. Орфоепічна помилка (практично). Використання логічного наголосу для виділення у вимові смислового навантаження. Аналіз твору. Вимова наголошених і ненаголошених голосних. Ненаголошені голосні [e], [и], [о] в коренях слів. Ненаголошені голосні, що не перевіряються наголосом. Позначення на письмі ненаголошених голосних [e], [и] та [о] перед складом з наголошеним [у] в коренях слів. Орфографічна помилка (практично). Уподібнення приголосних звуків. Спрощення у групах приголосних.

Основні випадки чергування у - в, і - й. Фонетична транскрипція (повторення) Найпоширеніші випадки чергування голосних і приголосних звуків (практично). Чергування [о] - [а], [е] - [і], [е] - [и]; [о], [е] з [і]; [е] - [о] після [ж], [ч], [ш]; [и], [і] після [ж], [ч], [ш], [шч]; [г], [к], [х] - [ж], [ч], [ш] - [з'], [ц'], [с'] у коренях слів. Позначення м'якості приголосних на письмі буквами ь, і, є, ю, я. Сполучення ьо, йо. Правила вживання знака м'якшення. Правила вживання апострофа. Правильна вимова та написання слів з апострофом. Подвоєння букв на позначення подовжених м'яких приголосних та збігу однакових приголосних звуків. Написання слів, що увійшли в українську мову з інших мов (слова іншомовного походження): букви и, і; правопис знака м'якшення й апострофа; подвоєння букв у загальних і власних назвах. Словник іншомовних слів.

Лексикологія. Фразеологія. Елементи стилістики. (10 г.)

Лексичне значення слова. Однозначні й багатозначні слова (повторення). Використання багатозначних слів у прямому й переносному значеннях (повторення). Лексична помилка (практично). Загальновживані (нейтральні) і стилістично забарвлені слова. Ознайомлення з тлумачним і перекладним словниками. Групи слів за значенням. Синоніми. Ознайомлення зі словником синонімів. Групи слів за значенням. Антоніми. Ознайомлення зі словником антонімів. Групи слів за значенням. Омоніми. Використання слів відповідно до значення їх. Аналіз переказу. Походження (етимологія) слова. Етимологічний словник української мови. Поняття про фразеологізм, його лексичне значення. Ознайомлення з фразеологічним словником. Джерела українських фразеологізмів. Фразеологізми в ролі членів речення.


Будова слова. Словотвір. Орфографія. Елементи стилістики (7 г.)

Основа слова (корінь, суфікс, префікс) і закінчення – значущі частини слова (повторення і поглиблення відомостей). Спільнокореневі слова іі форми слова. Незмінні і змінні слова. Вимова і написання префіксів з- (зі-, с-), роз-, без-. Вимова і написання префіксів пре-, при-прі-.


Повторення й узагальнення в кінці року (3 г.)

Повторення вивченого матеріалу. Синтаксис і пунктуація. Лексикологія. Повторення вивченого матеріалу. Будова слова й орфографія.

Повторення вивченого матеріалу. Фонетика й графіка. Орфоепія й орфографія.
7 клас (34 г.)

Мовленнєва змістова лінія (10 г.)

Відомості про мовлення. Повторення вивченого про текст і стилі мовлення. Види і засоби міжфразового зв’язку. Публістичний стиль мовлення. Складний план власного висловлювання (практично). Повторення вивченого про типи мовлення. Особливості побудови опису зовнішності людини і процесів прані, роздуму дискусійного характеру.



Аудіювання

Аудіювання природного українського мовлення, мовлення вчителя й однокласників, радіо- і типів і жанрів мовлення. Розвиток аудіативної пам’яті, уваги і уяви. Вибіркове аудіювання окремих фрагментів тексту із завданням (визначити правомірність і неправомірність твердження тощо).

Порівняння двох фрагментів прослуханого тексту шодо наявності нової інформації.Вичленування різних категорій смислової інформації (знаходження місця прослуханого фрагмента в графічному тексті).

Встановлення граматичних відмінностей між записаним і прослуханим реченнями. Вичленування окремих фраз за певною ознакою. Усунення мовних труднощів аудіотексту (знаходження лексичних і граматичних помилок, допущених під час перекладу тексту з російської мови на українську). Цільове аудіювання фрагменга чи цілого тексту з метою наступного використання здобутої інформації при підготовці висловлювання. Стисле відтворення прослуханого прослуханим фрагментом). Аналіз уживання мовних засобів тексту. Визначення лінії сюжету прослуханого тексту. Запис почутої розповіді. Прогнозування змісту (складання плану продовження тексту за змістом).
Читання

Читання різних за обсягом текстів вивчених стилів, типів і жанрів мовлення. Формування читацького інтересу і потреби читати книжки.

Вдосконалення умінь читати вголос і мовчки, користуватися навчальним, ознайомлювальним та вибірковим видами читання. Формування початкових умінь пошукового читання. Збагачення і розширення словникового запасу. Вдосконалення умінь користуватися словниками різних видів. Визначення комунікативного наміру автора. Встановлення звязку між одиничними фактами тексту; обєднання окремих фактів у смислове ціле. Складання простого і складного плану прочитаного.Формування умінь знаходити в тексті конкретну інформацію і використовувати її при підготовці власних висловлювань. Здобуття повної фактичної інформації, що містяться в тексті.



Визначення лексико-тематичної основи тексту (підготовка телеграфного повідомлення). Добір тематично однорідних текстів, порівняння їх щодо наявності нової інформації. Переказування. Еквівалентна заміна. Стислий і вибірковий переказ прочитаного. Визначення засобів звязності в тексті. Складання ситуацій до тексту. Прогнозування змісту (на основі поданого висновку тощо). Інтерпретація прочитаного. Аналіз уживання мовних засобів. Розвиток характеристик. Які стосуються технічного читання.

Говоріння

Діалог. Розігрування готового діалогу без опри на текст. Самостійне розширення реплік діалогу відповідно до контексту, комунікативного завдання, за рахунок ініціативного мовлення. Конструювання діалогу з набору запропонованих реплік, на основі тексту, за аналогією, на основі програми спілкування. Складання діалогів на одну тему, але для різних ситуацій спілкування. Докладний, стислий і вибірковий перекази розповідних текстів з елементами опису (зовнішності людини, процесу праці) та роздуму. Докладний усний переказ текстів публіцистичного стилю. Переказування тексту з адресацією його певній особі чи групі осіб та оформлення засобами монологічного мовлення. Переказ прочитаного з доповненням. Розгортання діалогічних реплік у монологічне висловлювання. Розповідь на основі прочитаного, побаченого, почутого. Завершення висловлювання за поданим початком. Стислий виклад змісту теленовин, переглянутого кінофільму. Усне повідомлення про якусь подію. Опис жанрової картини. Самостійне створення монологічних висловлювань вивчених стилів, типів і жанрів мовлення.

Письмо

Написання переказів ( за простим або складним планом). Докладний і стислий перекази розповідних текстів з елементами опису (зовнішності людини, процесу праці) і роздуму.

Написання творів (за простим або складним планом). Твір-опис зовнішності людини, процесу праці (за власними спостереженнями і за картиною). Твір-оповідання за поданим сюжетом. Твір-роздум дискусійного характеру. Допис дискусійного характеру в газету. Телеграма.

Ділові папери. Розписка. Доручення.

Переклад. Переклад з російської мови текстів, які містять описи зовнішності людини, процесів праці, роздуми. Переказ-переклад (письмовий). Знаходження лексико-граматичних розбіжностей між вихідним текстом і варіантами його перекладу.
Мовна змістова лінія (24 г.)

Каталог: uploads -> doc
doc -> Методичні рекомендації для проведення І (районного) етапу всеукраїнського конкурсу «Учитель року 2015»
doc -> Наказ Державіаслужби від 14. 06. 2006 №416
doc -> Правила сертифікації суб’єктів аеропортової діяльності
doc -> Реферат на тему: Франсуа Вієт
doc -> Активність мікроорганізмів-азотфіксаторів у ґрунті західного
doc -> Вправ для навчання аудіювання
doc -> Сучасна практика підготовки баяністів
doc -> «історія розвитку поняття інтеграл»
doc -> Технологія концентрованого навчання дозволяє викладачеві урізноманітнити заняття за формами та методами
doc -> Сьомого скликання


Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3   4   5   6   7   8




База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2020
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка