Реферат 4 abstract 4 вступ 5 1 огляд засобів моніторингу природніх вод в сучасних умовах 8 1 Система державного моніторингу навколишнього середовища 8 2 Аналіз проблем системи моніторингу вод Вінницької області 14



Дата конвертації06.04.2017
Розмір0.58 Mb.
ТипРеферат
ЗМІСТ


РЕФЕРАТ 4

ABSTRACT 4

ВСТУП 5

1 ОГЛЯД ЗАСОБІВ МОНІТОРИНГУ ПРИРОДНІХ ВОД В СУЧАСНИХ УМОВАХ 8



1.1 Система державного моніторингу навколишнього середовища 8

1.2 Аналіз проблем системи моніторингу вод Вінницької області 14

1.3 Огляд типів моніторингу вод та їх цілей 17

2 АНАЛІЗ ДЖЕРЕЛ І НАСЛІДКІВ ЗАБРУДНЕННЯ ПРИРОДНИХ ВОД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ 21

2.1.Загальна характеристика природних вод Вінницької області 21

2.2 Аналіз проблеми та джерел забруднення природних вод 24



2.3 Природоохоронні заходи щодо зменшення забруднення 29

3 АНАЛІЗ РЕЗЕРВІВ ПОВЕРХНЕВИХ ТА ПІДЗЕМНИХ ВОД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ 33

3.1 Загальна характеристика водокористування та водовідведення 33

3.2 Прогноз резервів поверхневих та підземних вод для потреб водопостачання Вінницької області 30



3.3 Природоохоронні заходи щодо збільшення резервів поверхневих та підземних вод 39

4. АНАЛІЗ ДАНИХ МОНІТОРИНГУ СТАНУ ПОВЕРХНЕВИХ ВОД 41

4.1 Аналіз результатів дослідження 41

4.2 Кореляційний аналіз показників використання та якості підземних

вод 45


4.3 Аналіз основних проблем моніторингу підземних вод Вінницької області 47

5. ЕКОНОМІЧНІ АСПЕКТИ ЕФЕКТИВНОГО ВИКОРИСТАННЯ ВОДНИХ РЕСУРСІВ ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ 49

5.1 Аналіз економічних показників використання водних ресурсів 49

5.2 Методологічні та методичні підходи до еколого-економічної оцінки водокористування 54

ВИСНОВКИ 57

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ 58

Додаток А. Технічне завдання 60

Додаток Б Вихідні дані 62

РЕФЕРАТ



Магістерська кваліфікаційна робота: 70 сторінок, 13 рисунків, 8 таблиць, 26 джерел.

У роботі проаналізовані джерела забруднення природних вод та резерви поверхневих та підземних вод Вінницької області, а також запропоновані природоохоронні заходи щодо збільшення резервів природних вод та зменшення забруднення.

Результати роботи вже передані керівництву Департаменту екології та природних ресурсів у Вінницькій області, Держекоінспекції у Вінницькій області, Вінницького регіонального управління водних ресурсів, КП «Вінницяводоканал» та заступнику голови Вінницької облдержадміністрації Броварнику В.М.

Об’єктом магістерської роботи є аналіз забруднення та резервів природних вод та розробка заходів щодо поліпшення стану природних вод Вінницької області.

Предметом дослідження є методи та засоби, що дозволяють покращити стан природних вод Вінницької області.

Метою роботи є виявлення проблем зі станом природних вод Вінницької області та пошук засобів для його поліпшення шляхом зменшення забруднення цих водних ресурсів та раціонального використання.

Галузь застосування – охорона вод, контроль за використанням водних ресурсів.

ПРИРОДНІ ВОДИ, ЗАБРУДНЕННЯ ВОД, ЕКОБЕЗПЕКА, РЕЗЕРВИ ПРИРОДНИХ ВОД, ВОДОКОРИСТУВАННЯ, ПІВДЕННИЙ БУГ.







ABSTRACT

Master's qualification work: 60 pages, 13 figures, 8 tables, 26 sources.

The paper analyzed the sources of pollution of natural water reserves and surface and groundwater Vinnytsia region and proposed conservation measures to increase reserves of natural waters and reduce pollution.

The results of the already transferred management of the Department of Environment and Natural Resources in Vinnytsia region, state inspection in Vinnytsia region, Vinnytsia regional management of water resources, KP " Vinnytsiavodocanal" and Deputy Chairman of Vinnytsia regional state administration Brovarniku V.M.

The object of the thesis is the analysis of pollution and natural water reserves and the development of measures to improve the state of natural waters Vinnytsia region.

The subject of research is the methods and means to improve the natural waters Vinnytsia region.

The aim is to identify problems of surface water Vinnytsia region and explore means to improve them by reducing pollution of water resources. And rational use.

Areas of application - water protection, control over the use of water resources.

NATURAL WATER, WATER POLLUTION, ENVIRONMENTAL SAFETY, RESERVES NATURAL WATER, WATER USE, SOUTHERN BUG.



























ВСТУП


В останній час громадяни і екологічні організації все більше усвідомлюють потребу мати чисті річки і озера, підземні і прибережні води. Саме тому одним з пріоритетних напрямків діяльності Європейського Союзу є охорона вод нова водна політика Європи спрямована на досягнення доброї якості води і стійкого екологічного стану водних об’єктів. В досягненні цих цілей громадяни і групи громадян відіграють особливу роль.

Тому потрібно прийняти певні заходи проти забруднення вод індивідуальними забруднюючими речовинами або групами забруднюючих речовин, які складають значний ризик для водного середовища.



Найбільш потужним джерелом забруднення природних водойм є промислові стічні води, які характеризуються великими об’ємами, різноманітними забруднювачами, часто мають підвищену температуру. Стічні води утворюються на підприємствах різних галузей, а тому мають різний хімічний склад. Отже аналіз, прогнозування та пошук шляхів поліпшення стану природних вод Вінницької області є актуальним тому, сучасний стан якості водних ресурсів України потребує регулярного спостереження і контролю за допомогою державної системи моніторингу.

Під час аналізу сучасної екологічної ситуації необхідно усвідомити, що людина сьогодні не може і не повинна радикально втручатися в природу, не враховуючи можливих негативних наслідків своєї господарської діяльності. Природні води Вінницької області використовується в багатьох господарських сферах. Основними водокористувачами є гідроенергетика, промислове і комунальне водопостачання, зрошення. Для повноцінного існування екосистеми річки також необхідно вести постійний контроль за резервами природних вод.



Актуальність теми вкрай важлива, оскільки зростання масштабів техногенного впливу на водні ресурси, спричиняє погіршення якості та зменшення резервів поверхневих вод Вінницької області. Тому виникає необхідність стабілізації сучасної гідроекологічної ситуації на території Вінницької області та істотного її покращення у найближчому майбутньому. Для вирішення цих проблем необхідно проводити моніторинг довкілля для покращення стану водних об’єктів та їх раціонального використання.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами.

Вибраний напрямок досліджень відповідає Закону України «Про Основні засади (стратегію) державної екологічної політики України на період до 2020 року» від 21 грудня 2010 року № 2818-VI та співпадає з напрямком досліджень кафедри системного аналізу, комп’ютерного моніторингу та інженерної графіки і зокрема з тематикою науково-дослідної роботи «Розробка та удосконалення методів формалізації просторово-часових моделей ГІС ДБПРС та методів вибірки даних із них з урахуванням багатозв’язності параметрів» (№ ДР 0115U001122), яка виконувалась у ВНТУ на замовлення Міністерства освіти і науки України (МОН України) з 2015 р.



Метою роботи є виявлення проблем зі станом природних вод Вінницької області та пошук засобів для його поліпшення шляхом зменшення забруднення цих водних ресурсів та раціонального використання.

Для досягнення поставленої мети необхідно розв’язати такі задачі:



  • проаналізувати проблеми забруднення та зменшення рівнів поверхневих та підземних вод;

  • запропонувати рекомендації щодо зменшення забруднення природних вод Вінницької області;

  • визначити головні закономірності динаміки зміни кількісних і якісних показників стану природних вод Вінницької області.

Об’єктом магістерської роботи є аналіз забруднення та резервів природних вод і розробка заходів щодо поліпшення стану природних вод Вінницької області.

Предметом дослідження є методи та засоби, що дозволяють покращити стан природних вод Вінницької області.

Методи дослідження

  • Методи просторового аналізу;

  • Методи системного аналізу;

  • Методи інтерполяції та прогнозування.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в удосконаленні методик моніторингу стану поверхневих вод задля забезпечення збільшення кількості та зменшення забруднення природних вод Вінницької області та задоволення вимог екологічної безпеки регіону, зокрема у наступному:

  1. Удосконалена методика аналізу забруднення та резервів підземних і поверхневих вод області, яка дозволяє більш точно визначити основні причини забруднення і зменшення природних вод області України, що дозволяє розробляти науково обґрунтовані рекомендації для поліпшення стану цих вод та задоволення вимог екологічної безпеки регіону.

  2. Вперше за 2012-2014 роки визначено головні закономірності динаміки зміни і кількісних, і якісних показників стану природних вод Вінницької області, що дозволило виявити найбільш критичні для екологічної безпеки регіону місця.

Практичне значення одержаних результатів.

1. Результати проведених досліджень доцільно використовувати для визначення резервів та рівня забруднення природних вод як Вінницької, так і інших областей України.

2. Розроблено природоохоронні та організаційно-технічні заходи, які спрямовані на зменшення забруднення та збільшення резервів природних вод Вінницької області.

3. Результати роботи вже передані керівництву Департаменту екології та природних ресурсів у Вінницькій області, Держекоінспекції у Вінницькій області, Вінницького регіонального управління водних ресурсів, КП «Вінницяводоканал» та заступнику голови Вінницької облдержадміністрації Броварнику В.М. Також, вони передані голові Держводагентства України для поширення розробленої методики в інших областях України.



Апробація.

Основні положення магістерської кваліфікаційної роботи було апробовано на Міжнародній науково-практичній Інтернет-конференції «Молодь в технічних науках: дослідження, проблеми, перспективи» (23-26 квітня 2015 року, м. Вінниця), V-й Всеукраїнському з’їзді екологів з міжнародною участю (Екологія/Ecology-2015), 23-26 вересня, 2015 та на XLII Регіональній науково-технічній конференції професорсько-викладацького складу, співробітників та студентів університету з участю працівників науково-дослідних організацій та інженерно-технічних працівників підприємств м. Вінниці та області:



  • інститут екології та екологічної кібернетики, доповідь на тему: “Методологія розрахунку водогосподарського балансу”;

  • інститут менеджменту, доповідь на тему: “Еколого-економічна ефективність використання водогосподарського комплексу України”.

Публікації. Результати теоретичних та експериментальних досліджень магістерської кваліфікаційної роботи опубліковані у 2-х статтях у збірниках матеріалів наукових конференцій [1, 2].


1 ОГЛЯД ЗАСОБІВ МОНІТОРИНГУ ПРИРОДНІХ ВОД В СУЧАСНИХ УМОВАХ


    1. Система державного моніторингу навколишнього середовища

Для розробки заходів, спрямованих на усунення негативних наслідків втручання людини в навколишнє природне середовище і поліпшення екологічної ситуації, застосування методів оптимізації природокористування з одержанням достатньої кількості продукції при одночасному збереженні довкілля необхідна організація екологічного моніторингу.



Моніторинг − це комплексна система спостережень, збору, обробки, систематизації та аналізу інформації про стан навколиш­нього середовища, яка дає оцінку і прогнозує його зміни, розробляє обґрунтовані рекомендації для прийняття управлінських рішень [3].

Рисунок 1.1 − Мережа моніторингу якості поверхневих вод басейну р. Південний Буг


Система державного моніторингу навколишнього середовища ґрунтується на таких принципах [4]:

  • об’єктивність і достовірність;

  • систематичність спостережень за станом навколишнього середовища та об’єктами впливу на нього;

  • багаторівневість;

  • узгодженість нормативного та методичного забезпечення;

  • узгодженість технічного і програмного забезпечення;

  • комплексність в оцінці екологічної інформації;

  • оперативність проходження інформації між окремими ланками системи та вчасне інформування органів державної виконавчої влади;

  • відкритість екологічної інформації для населення.

Актуальність і невідкладність вирішення проблем моніторингових досліджень полягають в тому, що хоча й існує низка відомчих спостережень систем за станом довкілля, але вони не зведені в єдиний комплекс і не можуть ефективно виконувати узагальнюючу функцію оцінки стану і рівня використання ресурсів, з тим щоб прогнозувати зміни і розробляти рекомендації для прийняття управлінських рішень щодо оптимізації господарської діяльності і природокористування в окремих регіонах.

Основними завданнями екологічного моніторингу є [4]:



  • організація єдиної державної системи контролю за складовими природного середовища;

  • налагодження автоматизованої системи збору, обробки, узагальнення і зберігання інформації про кількість і стан природних ресурсів (банк даних);

  • оцінка природно-ресурсного потенціалу та можливого рівня використання ресурсів;

  • інвентаризація джерел забруднення і вивчення ступеня ант­ропогенного впливу на компоненти природного середовища;

  • моделювання і прогноз змін екологічної ситуації та рівня здоров’я довкілля;

  • розробка управлінських рішень, спрямованих на забезпечення раціонального природокористування і сталий розвиток регіону.

Залежно від призначення здійснюється загальний (стандартний), оперативний (кризовий) та фоновий (науковий) моніторинг навколишнього природного середовища [5].

Загальний (стандартний) моніторинг навколишнього середовища − це оптимальні за кількістю параметрів спостереження на пунктах, об’єднаних в єдину інформаційно-технологічну мережу, які дають змогу на основі оцінки і прогнозування стану довкілля регулярно розробляти управлінські рішення на всіх рівнях.

Оперативний (кризовий) моніторинг навколишнього природного середовища − це спостереження спеціальних показників у цільовій мережі пунктів у реальному масштабі часу за окремими об’єктами, джерелами підвищеного екологічного ризику в окремих регіонах, які визначено як зони надзвичайної екологічної ситуації, а також у районах аварій із шкідливими екологічними наслідками, щоб забезпечити оперативне реагування на кризові ситуації та прийняття рішень щодо їх ліквідації, створити безпеч­ні умови для населення.

Фоновий (науковий) моніторинг навколишнього середовища − це спеціальні високоточні спостереження за всіма складовими навколишнього середовища, а також за характером, складом, кругообігом та міграцією забруднювальних речовин, за реакцією організмів на забруднення на рівні окремих популяцій, екосистем і біосфери в цілому. Цей моніторинг здійснюється у природних і біосферних заповідниках, на інших територіях, що охороняються, на базових станціях.

Однією з головних умов одержання об’єктивної інформації при проведенні моніторингових досліджень є визначення кордонів його об’єкта. В складних географічних умовах елементарною просторовою одиницею доцільно вважати територію водозабору (басейну) ріки.

Просторова структура екологічного моніторингу на території області базується на мережі основних і додаткових пунктів постійного спостереження (ППС). Основні ППС розміщені в межах 60-16 км2 і формують регіональну моніторингову мережу, яка зв’язана з європейською мережею ППС. Кількість таких пунктів на території кожної області визначається, враховуючи величину її території [6].

Моніторинг поверхневих вод – це система послідовних періодичних спостережень, збору та обробки інформації про стан водних об'єктів, прогнозування можливих змін якості води та розробка науково обґрунтованих рекомендацій для прийняття управлінських рішень щодо покращення стану відкритих водних об’єктів1.

Основними завданнями моніторингу поверхневих вод є спостереження, оцінювання та прогнозування змін якості води у відкритих водних об’єктах. Система моніторингу поверхневих вод є інформаційно-аналітичною і не містить в собі елементів управління. При цьому, вона є необхідною складовою частиною державної системи управління навколишнім середовищем і регулювання його якості.

Основною метою налагодження системи спостережень за рівнем забруднення водних об'єктів є одержання достовірної інформації про природну якість води та аналіз змін якості води під дією антропогенних факторів.

Система моніторингу водних об'єктів вирішує такі завдання:



  • забезпечує спостереження за рівнем забруднення водного середовища за хімічними, фізичними та гідробіологічними показниками;

  • вивчає динаміку ЗР і виявляє умови, при яких проходять різні коливання рівнів забруднень;

  • вивчає закономірності процесів самоочищення та самовідновлення, а також накопичення ЗР у донних відкладеннях;

  • вивчає закономірності виносу речовин через гирлові створи річок у водойми.

Об’єктом моніторингу вод є вся гідросфера природного середовища України й фактори впливу на її стан. Територія України багата на ріки, озера, штучні водойми та водотоки, підземні води й води двох морів.

Державному моніторингу вод підлягають [5]:



  • поверхневі води, до яких належать природні водойми і водотоки (річки, струмочки), штучні водойми (водосховища, ставки) і канали;

  • підземні води (питні, мінеральні, промислові, термальні та їх родовища);

  • внутрішні морські води і територіальне море, морську економічну зону;

  • джерела забруднення вод, включаючи зворотні води, аварійні скиди рідких продуктів і відходів, втрати продуктів і матеріалів при видобутку корисних копалин в межах акваторій поверхневих і морських вод;

  • води поверхневого стоку з сільськогосподарських угідь;

  • донні осадження як фактор вторинного забруднення поверхневих вод;

  • джерела й системи постачання питної води;

  • транскордонне перенесення забруднювальних речовин з поверхневими водами;

  • використання водних ресурсів.

Моніторинг стану вод суші та вмісту забруднювальних речовин у водних об’єктах здійснюють такі суб’єктів моніторингу як: Український гідрометеорологічний центр, Мінприроди (Державна екологічна інспекція, Державна служба геології та надр України), МОЗ (санітарно-епідеміологічна служба), Мінагрополітики, Мінрегіонбуд України, Держводагентство та їх органи на місцях.

Моніторинг якості води за фізичними та хімічними показниками здійснюється на 507 створах, 72 водосховищах, 164 річках, 14 зрошувальних системах, 1 лимані та 5 каналах комплексного призначення згідно з відомчим регламентом в основному з періодичністю 4-8 разів на рік [6].

На прикладі Вінницької області основними суб’єктами моніторингу поверхневих вод є такі: Державна екологічна інспекція Вінницької області, Вінницький обласний центр з гідрометеорології; Вінницьке регіональне управління водних ресурсів; комунальне підприємство КП "Вінницяоблводоканал та ін.

Моніторинг якості поверхневих вод у басейні р. Південний Буг на даний час проводиться Державним агентством водних ресурсів України відповідно до Програми державного моніторингу довкілля, затвердженої його наказом №310 від 30.12.2011, що базується на басейновому принципі управління. Мережа спостережень Державного агентства водних ресурсів України за якістю поверхневих вод басейну р. Південний Буг включає 38 створів моніторингу (р. Південний Буг − 20, Бузький лиман −1, притоки р. Південний Буг −17).

Держводагентством ведеться спостереження за якістю поверхневих вод, де розміщено 10 питних, один технічний, два сільськогосподарські водозабори, 13 водосховищ, дві зрошувальні системи, вісім створів на річках та три створи у зонах впливу стічних вод підприємств.

Моніторинг якості вод здійснює п’ять вимірювальних лабораторій: дві лабораторії − Вінницьке регіональне управління водних ресурсів (м. Вінниця) та Миколаївського РУВР та три лабораторії Хмельницького, Одеського та Кіровоградського обласних управлінь водних ресурсів. В них за наявною інформацією працюють 19 фахівців­хіміків, 4 − радіологи, 2 − технічних працівники, при цьому ними визначається лише невелика частина елементів якості, необхідних для встановлення екологічного та хімічного статусу водних тіл.

Крім того, моніторинг якості поверхневих вод басейну р. Південний Буг забезпечується обласними центрами з гідрометеорології Державної служби України з надзвичайних ситуацій згідно із затвердженою Програмою покращення якості базових спостережень за забрудненням та моніторингу навколишнього природного середовища. Відповідно до цієї програми спостереження за якістю поверхневих вод здійснюється у 24 створах басейну.

Якість поверхневих вод басейну р. Південний Буг контролюють Державні екологічні інспекції у Хмельницькій, Вінницькій, Київській, Черкаській, Кіровоградській, Одеській та Миколаївській областях у контрольних створах, визначених дозволами на спеціальне водокористування [6].

Основна координація в галузі моніторингу та управління водними ресурсами на регіональному рівні закріплена за Департаментами екології та природних ресурсів обласних державних адміністрацій, які всі зібрані дані моніторингу передають до інформаційно­аналітичного центру моніторингу довкілля Міністерства охорони навколишнього природного середовища України. Однак відсутній налагоджений механізм обміну наявною інформацією між суб’єктами моніторингу та департаментами, що унеможливлює її використання для проведення оцінки статусу поверхневих вод басейну р. Південний Буг.

Спостереження за гідрологічними показниками в басейні Південного Бугу включає в себе спостереження за рівнем і температурою води, товщиною льодового покриву, стоком води та наносів. Сучасна кількість гідрологічних постів покриває близько чверті водних тіл і запропонованих створів гідрохімічного моніторингу басейну. Гідрологічний моніторинг проводиться на 24 гідрологічних постах. Отже, у більшості точок моніторингу гідрологічна складова при оцінці якості поверхневих вод не враховується.

Моніторингова мережа гідрологічних постів у басейні Південного Бугу розділена між Житомирським обласним центром з гідрометеорології та Первомайською гідрологічною станцією Миколаївського обласного центру з гідрометеорології Державної служби з надзвичайних ситуацій України. Кількісний склад фахівців та технічного персоналу оптимальний для виконання діючого плану робіт. З метою проведення спостережень за витратами води підрозділи забезпечені гідрометричними млинками, які систематично проходять державну повірку. В той же час база вимірювального обладнання достатньо застаріла (за останні 20 років оновлення не здійснювалося).

Базовий моніторинг витрат води проводиться силами спостерігачів гідрологічних постів, а контрольні вимірювання здійснюються інженерно­технічним персоналом обласного ЦГМ та гідрологічної станції Первомайськ.

Середня кількість вимірювань витрат води на одному гідрологічному пості − 30, з яких планом передбачено вимірювання 8−11 зимових, 7–10 під час весняного водопілля, 10–15 протягом літньо­осінньої межені, 3–5 при проходженні дощових паводків. Для здійснення польових виїздів в ЦГМ наявні транспортні засоби, але їх база потребує оновлення більш економічними [5].

Спостереження за рівнями води проводиться щоденно два рази на добу, при досягненні певних гідрометеорологічних критеріїв розпочинається більш часте проведення спостережень (6 разів на добу, а за необхідності − кожні 2 години). Такий стан гідрологічного моніторингу відповідає вимогам п. 1.3.4 Додатку V ВРД щодо неперервності гідрологічних спостережень.



Інформація про результати спостережень розміщується у гідрологічному щорічнику (щорічні дані про якість поверхневих вод суші).
1.2 Аналіз проблем системи моніторингу вод Вінницької області
Останнім часом здійснюється інтенсифікація робіт зі створення та налагодження функціонування державної системи моніторингу до­вкілля, і в тому числі поверхневих вод, спрямованих на оптимізацію самої системи моніторингу та підвищення її ролі під час прийняття оперативних та стратегічних рішень в галузі управління господарсь­кою та природоохоронною діяльністю. Для вдосконалення функціо­нування цієї системи передбачається [6]:

  • уніфікація технічного та програмного забезпечення

  • об'єднання інформаційних підсистем окремих об'єктів сис­теми моніторингу для та комплексної оцінки інформації;

  • впровадження передових інформаційних та інформаційно-аналітичних технологій;

  • впровадження єдиних уніфікованих форм подання і збере­ження даних та інформації;

  • забезпечення відкритості інформаційних систем для розши­рення та впровадження нових напрямів.

При цьому, першочерговими заходами визначено такі [7]:

  1. Створення та забезпечення функціонування інфраструктури системи моніторингу на основі інтеграції відомчих мереж в єдину си­стему − для поліпшення умов взаємодії між її суб'єктами.

  2. Розвиток та удосконалення діючої структури системи моні­торингу − для розширення її можливостей та оптимізації витрат на його здійснення.

  3. Ведення моніторингу об'єктів довкілля, створення та ведення банку інформаційних ресурсів системи моніторингу − для здобуття інформації про стан довкілля, її збереження, систематизації та забез­печення можливостей всебічного використання усіма суб'єктами, ор­ганами державної влади, громадськістю та іншими користувачами.

  4. Удосконалення нормативно-правової та методичної бази фу­нкціонування системи моніторингу − для забезпечення узгоджених, науково-обґрунтованих дій при виконанні усіх аспектів робіт з держа­вного моніторингу довкілля.

  5. Удосконалення приладово-технічного оснащення та метрологічного забезпечення мережі спостережень системи моніторингу − для підвищення можливостей моніторингу, його інформативності та рівня достовірності результатів.

  6. Створення механізмів оцінювання та прогнозування стану до­вкілля, підготовки інформації для прийняття управлінських рішень − з метою підвищення рівня управлінських рішень, що стосуються еко­логічної безпеки, збереження природного середовища та раціонально­го природокористування.

  7. Забезпечення кваліфікаційного рівня діяльності в системі мо­ніторингу − для постійної підтримки стратегії, що спрямована на під­вищення загального рівня державного моніторингу довкілля.

  8. Забезпечення наукової підтримки функціонування та вдоско­налення системи моніторингу.

  9. Забезпечення міжнародного співробітництва України у сфері моніторингу довкілля.

У той же час, створення та використання інфор­маційно-аналітичних систем моніторингу довкілля (у т.ч. поверхневих вод) в Вінницькій області гальмують такі проблеми (деякі з них були зазначені вище) [6]:

  • відсутність електронних карт областей, які могли б узгоджу­ватись із базами екологічних даних та картами загальнодержавного рівня;

  • в наявних електронних (цифрових) картах не враховуються дані про сучасне розташування та стан об'єктів моніторингу, оскільки вони переважно створювались шляхом цифрування старих військових та цивільних карт 1947-1980 рр;

  • існуючі стандарти на створення електронних карт не завжди дають можливість підключати до них банки екологічної інформації, а вимагають доопрацювання (приміром, річки наносяться тільки між водоймами, а не як єдиний лінійний об'єкт, топологічно з'єднаний з іншими річками);

  • більшість інформації − на паперових носіях;

  • слабка комп'ютерна база для наповнення та використання банків екологічних даних;

  • обмежений доступ в Іnternet, котрий ускладнює швидкий обмін інформацією між суб'єктами державного моніторингу;

  • недосконале володіння комп'ютерною технікою та сучасним програмним забезпеченням працівниками екологічних установ;

  • необхідність оплачувати дані спостережень деяких суб'єктів державної системи моніторингу іншими суб'єктами;

  • неоперативність занесення даних моніторингу в комп'ютерні файли протягом року;

  • неоперативність обміну даними екологічного моніторингу між базами даних різного рівня;

  • усунення зазначених проблем можливе за умови запровадження таких заходів та дій;

  • формування уніфікованого електронного картографічного забезпечення системи моніторингу довкілля України для загальноде­ржавного, регіонального та локального рівнів;

  • актуалізація картографічної інформації у відповідності до сучасного розташування та стану об'єктів моніторингу;

  • розробка уніфікованих класифікаторів електронних карт, адаптованих до використання в мережі моніторингу довкілля та до пі­дключення баз екологічних даних до карт;

  • розгортання систематизованого набору ретроспективної ін­формації з паперових носіїв у комп'ютерні бази даних;

  • оновлення комп'ютерної бази обласних, міських та районних суб'єктів системи державного моніторингу довкілля для забезпечення процесу наповнення та використання банків екологічних даних;

  • налагодження швидкісного доступу до Іnternet: та електрон­ної пошти відділів та регіональних центрів моніторингу суб'єктів державного моніторингу довкілля;

  • запровадження навчання працівників екологічних установ із використанням дистанційних технологій, тобто на робочому місці;

  • забезпечення безоплатного регулярного обміну даними спо­стережень між усіма суб'єктами державної системи моніторингу;

  • розробка регіональних комп'ютеризованих мережних систем моніторингу із банком даних спостережень в Іnternet: та регламенту їх оперативного оновлення протягом року;

  • розробка загальнодержавної комп'ютеризованої мережної системи моніторингу із банком даних спостережень в Іnternet: та рег­ламенту його оперативного оновлення з регіональних комп'ютеризо­ваних мережних систем моніторингу.


1.3 Огляд типів моніторингу вод та їх цілей
Метою моніторингу є отримання інформації щодо стану водних ресурсів у меж­ах кожного річкового басейну, що дозволить класифікувати всі поверхневі водні тіла за п’ятьма класами (відмінний, добрий, задовільний, поганий і дуже поганий) [8].

Важливим для програми моніторингу є встановлення вихідних (референційних) умов на основі водних тіл, які мають високий екологічний статус, якщо такі ще існу­ють. У цьому випадку проведеним моніторингом визначають значення біологічних елементів якості і конкретні гідроморфологічні і фізико-хімічні умови для кожного типу водних тіл. Вихідні умови також можуть бути отримані шляхом моделювання, одним з методів є використання даних щодо елементів якості існуючих водних тіл, які піддаються незначному антропогенному впливу. Визначені концентрації хіміч­них речовин у поверхневих водах водних тіл за референційних умов вважаються фоновими концентраціями, які враховуються при встановленні екологічних стан­дартів якості для відповідних речовин [8].

Директива визначає елементи якості для класифікації екологічного статусу:


  • основні: біологічні;

  • додаткові: гідроморфологічні, включаючи гідрологічні), хімічні та фізико-хімічні.

Додаткові елементи пояснюють, що саме заважає біологічним елементам (ри­бам, фітопланктону тощо) існувати у певному водному тілі у кількості та різноманіт­ті, властивому природному стану, як це має бути у референційних водних об'єктах.

Додаток V ВРД встановлює три типи моніторингу поверхневих вод: контр­ольний, оперативний та дослідницький [8].

Метою контрольного моніторингу є:


  • розробка майбутніх програм оперативного моніторингу;

  • спостереження за довгостроковими змінами у природних (референційних) умо­вах та змінами, пов'язаними з антропогенною діяльністю.

У контрольному моніторингу визначаються всі біологічні, гідроморфологічні, а також хімічні та фізико-хімічні елементи якості. Контрольний моніторинг прово­диться на всіх визначених водних тілах.

Метою оперативного моніторингу є :



  • визначення статусу водних тіл, для яких існує ризик недосягнення цілей ВРД;

  • оцінка змін у статусі водного тіла в результаті реалізації заходів.

Як зазначалося вище, контрольний моніторинг має надавати інформацію про довгострокові зміни хімічного складу поверхневих вод у непорушених умовах та про зміни, що виникають через типове для регіону виробництво. Інформація стосовно природних змін є дуже важливою, якщо вона стосується референсних умов, тобто тих, що відповідають нормальному функціонуванню екосистеми. Очевидним є те, що довгострокові природні зміни доцільно відстежувати на об'єктах "відмінного" і, в окремих випадках, "доброго" стану, адже зазначені зміни, як правило, є незначними і поступовими і можуть бути зафіксовані, коли немає антропогенного впливу, який їх маскує.

Оперативний моніторинг проводиться лише для тих водних тіл, статус яких за результатами контрольного моніторингу оцінений як задовільний, поганий чи дуже поганий. Якщо водне тіло не визначене як таке, що знаходиться під тиском через перевищення нормативів для пріоритетних речовин або інших забруднюваль­них речовин, що надходять до водного об'єкту, здійснення оперативного моніто­рингу цих речовин не вимагається [7].

Перелік обов'язкових хімічних та фізико-хімічних елементів якості для опера­тивного моніторингу надається в таблиці 1.1.
Таблиця 1.1 − Перелік обов'язкових хімічних та фізико-хімічних елементів якості для оператив­ного моніторингу




Назва показника та номер його в Директиві

Символ

Одиниці вимірювання

Частота

Рекомендовані методи

Кисневий режим

1

Біохімічне споживання кисню

БСК5

мг О2/дм3

4 рази на рік кожного року

Електрохімічний Титрометричний

2

Хімічне споживання кисню

ХСКCr

мг О2/дм3

для всіх 34 водних тіл

Титрометричний

Спектрофотометричний



Поживні речовини

3

Азот загальний

Nзаг

мг N/ дм3

4 рази на рік кожного року для всіх 34 водних тіл

Спектрофотометричний Фотоколоримет-ричний

4

Азот амонійний

NH4-- N

мг /дм3

5

Азот нітритів

NO2--N

мг /дм3

6

Азот нітратів

NO3--N

мг /дм3

7

Фосфор загальний

Pзаг

мг P /дм3

8

Фосфор ортофосфатів

PO43--P

мг /дм3

Для оперативного моніторингу параметрами, що визначаються, є найбільш чут­ливі до тисків, яким піддається водне тіло, а також усі пріоритетні речовини, що ски­даються в нього, та інші речовини, що скидаються у значних кількостях. Наприклад, якщо значний тиск на річку здійснюється органічним забрудненням, то найбільш чут­ливими будуть донні безхребетні. Таким чином, за відсутності інших тисків здійсню­вати моніторинг водної флори і популяцій риб у цій водоймі може не знадобитися.

Результати оперативного моніторингу використовуються для розробки програ­ми заходів по досягненню екологічних цілей і впровадженню заходів, необхідних для ліквідації наслідків аварійного забруднення.

Частота моніторингу та параметри контролю повинні визначатись у кожному окремому випадку, отже будуть різними для окремих водних тіл залежно від тисків, яким вони піддаються. Частота моніторингу повинна бути такою, що забезпечити отримання достатньої кількості даних для надійної оцінки стану відповідної складо­вої якості. Частоту також слід адаптувати до характеру скидів, наприклад, частіше відбирати проби під час застосування пестицидів.

Метою дослідницького моніторингу [9]:


  • проведення досліджень там, де контрольний моніторинг вказує на неможливість досягнення доброго екологічного статусу для водного об'єкту, а причини цього невідомі;

  • оцінка впливу аварійного забруднення.

Цей тип моніторингу стосується конкретних водних тіл, для яких невідомі при­чини перевищення концентрацій забруднювальних речовин.

Попередній перелік груп речовин, які слід визначати, зазначений у Додатку VIII ВРД ЄС (див. табл. 1.2.).


Таблиця 1.2 − Перелік основних забруднюючих речовин для проведення дослідницького моніто­рингу (на основі Додатку VIII ВРД ЄС)


1

Органогалогенні сполуки та речовини, які можуть утворювати такі сполуки у водному середовищі.

2

Органофосфатні сполуки.

3

Органоолов ' яні сполуки.


4

Речовини та препарати або продукти їх розпаду, стосовно яких було доведено, що вони мають канцерогенні або мутагенні властивості, які можуть впливати на стероїдогенні, тіреоїдні, репродуктивні або інші ендокринно пов’язані функції у водному середовищі або через нього.

5

Стійкі вуглеводні та стійкі і біокумулятивні токсичні органічні речовини.

6

Ціаніди.

7

Метали та їх сполуки.

8

Миш'як та його сполуки.

9

Біоциди та засоби захисту рослин

10

Матеріали у вигляді суспензій.

11

Речовини, що сприяють евтрофікації (зокрема, нітрати і фосфати).

12

Речовини, які здійснюють негативний вплив на кисневий баланс (і можуть бути виміряні за допомогою таких параметрів, як БСК, ХСК тощо).

Такий моніторинг розробляється для кожного окремого випадку і, відповідно, встановлюється необхідна частота його проведення та визначаються параметри для контролю. Результати дослідницького моніторингу можуть бути інструментом для розробки програми заходів для досягнення цілей.



Таким чином, було проведено аналіз водних ресурсів Південного Бугу, який показує значне антропогенне забруднення, що має глобальний характер. Тому стан водних ресурсів потребує контролю за допомогою державної системи моніторингу, що дозволяє отримати інформацію про стан водних ресурсів та пошуку шляхів поліпшення цього стану.


1 Згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 20.07.1996 р. № 815 „Про затвердження Порядку здійснення державного моніторингу вод”.

Каталог: portal -> static
static -> Пояснювальна записка до магістерської кваліфікаційної роботи магістр (освітньо-кваліфікаційний рівень) на тему
static -> Пояснювальна записка до бакалаврської дипломної роботи за напрямом підготовки
static -> Реферат abstract вступ 1 загальна характеристика авіаційної промисловості
static -> «Характеристика інформаційних технологій на прикладі системи комп'ютерної алгебри Mathcad»
static -> «Характеристика інформаційних технологій на прикладі електричнoго програмного забезпечення see electrical Expert»
static -> «Використання сучасних комп’ютерних технологій для розрахунку систем освітлення приміщень»
static -> Оптимізація структури і потужності зони поточного ремонту пасажирських автомобільних підприємств
static -> «Характеристика інформаційних технологій на прикладі програм и для роботи з електронними таблицями Microsoft Excel»
static -> Характеристика мікропроцесорного пристрою І автоматики rej 515 Призначення
static -> Реферат об’єкт досліджень видобування мінеральних вод. Мета роботи дослідити екологічний вплив видобування мінеральних вод


Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка