Реферат циклу наукових праць «Еколого-економічні імперативи розвитку органічного сільського господарства в Україні»



Скачати 190.89 Kb.
Дата конвертації25.06.2017
Розмір190.89 Kb.
#23888
ТипРеферат
РЕФЕРАТ

циклу наукових праць

«Еколого-економічні імперативи розвитку органічного сільського господарства в Україні»
Шкуратов Олексій Іванович – доктор економічних наук, завідувач відділу економіки природокористування в агросфері Інституту агроекології і природокористування НААН.

Чудовська Вікторія Анатоліївна – кандидат економічних наук, старший науковий співробітник лабораторії збалансованого природокористування Інституту агроекології і природокористування НААН.

Кипоренко Віктор Васильович – кандидат економічних наук, завідувач лабораторії збалансованого природокористування Інституту агроекології і природокористування НААН.

Вдовиченко Андрій Васильович – кандидат сільськогосподарських наук, директор Дослідного господарства «Сквирське» Інституту агроекології і природокористування НААН.
Актуальність дослідження, представленого у циклі наукових праць. Спрямування аграрної політики на підтримку вітчизняного виробництва, підвищення конкурентоспроможності сільськогосподарської продукції і поліпшення добробуту населення є основою економічного розвитку та процвітання держави. Проте інтенсивний розвиток аграрного виробництва негативно впливає на навколишнє природнє середовище. Екологічна ситуація останніми роками погіршилася настільки, що відтепер саме від неї залежатиме як економічний стан господарюючих суб’єктів, так і забезпечення населення якісним продовольством, а саме – продовольча безпека країни. Тому однією з найважливіших складових економічної безпеки України є забезпечення еколого-економічної складової в аграрному секторі економіки України.

На сучасному етапі розвитку аграрного сектора економіки ступінь продовольчої та екологічної безпеки істотно обумовлено альтернативними технологіями в галузі сільського господарства та збереженням природних ресурсів агросфери. Нині серед таких систем найбільший розвиток отримало органічне сільське господарство, що практикується на комерційному рівні в багатьох країнах світу. Проте, попри вживання державою та суб’єктами господарювання певних заходів, органічне сільське господарство й ринок органічної сільськогосподарської продукції досі залишаються недостатньо розвинутими. Існуюча ситуація в цій сфері потребує наукового обґрунтування еколого-економічних механізмів розвитку виробництва органічної сільськогосподарської продукції та дослідження конкретних показників, що відображають вплив різних факторів на цей процес.



Ключова ідея дослідження представленого циклу праць – систематизація і вдосконалення теоретико-методологічних засад еколого-економічного забезпечення органічного сільського господарства і розроблення на цій підставі інноваційної моделі його розвитку. Особливу увагу у дослідженні приділено еколого-економічним імперативам до ведення органічного сільського господарства та методичним підходам до оцінювання потенціалу розвитку органічного сільського господарства і можливостей виробництва органічної продукції.

Значимість одержаних результатів у порівнянні з кращими вітчизняними та світовими аналогами. У представленому циклі наукових праць вперше у вітчизняній науці за допомогою взаємозв’язку кластерного, проектного, програмно-цільового та інституціонального підходів, що, на відміну від існуючих, передбачають систематизацію потреб супутніх галузей та забезпечення екологічних вимог запропоновано нове бачення й вирішення актуальної та важливої наукової проблеми – щодо еколого-економічного забезпечення розвитку органічного сільського господарства України через ефективне функціонування системи контролю за дотриманням визначених вимог та реалізації стратегічних пріоритетів в даній сфері.

Обґрунтовані наукові положень та розроблені на їх основі відповідні висновки та пропозиції мають прикладне значення та використовуються для підготовки і прийняття рішень в напрямі формування ефективної системи еколого-економічного забезпечення розвитку органічного сільського господарства на різних рівнях. Практична цінність дослідження визначається адресною спрямованістю конкретних методик, положень, рекомендацій для всіх суб'єктів забезпечення виробництва органічної продукції різних адміністративних рівнів управління в агросфері.



Мета дослідження полягають в науково-методичному обґрунтуванні еколого-економічних імперативів та пріоритетів розвитку органічного сільського господарства в Україні.

Для досягнення вказаної мети поставлено і виконано такі завдання:



  • з’ясувати сутність та виявити еколого-економічні імперативи ведення органічного сільського господарства;

  • дослідити теоретичні основи формування еколого-економічного механізму розвитку органічного сільського господарства;

  • обґрунтувати систему формування інституціонального забезпечення виробництва органічної сільськогосподарської продукції;

  • удосконалити теоретико-методичні підходи до оцінки еколого-економічної ефективності виробництва органічної сільськогосподарської продукції;

  • проаналізувати світовий досвід організації і підтримки органічного сільського господарства та можливості його адаптації до вітчизняних умов;

  • здійснити еколого-економічний аналіз стану та тенденцій розвитку органічного сільського господарства в України;

  • розробити методичний підхід до оцінювання потенціалу розвитку органічного сільського господарства;

  • удосконалити методичні підходи до оцінювання перспектив розвитку органічного сільського господарства в Україні;

  • обґрунтувати і розробити вимоги до технологій виробництва органічної продукції рослинництва;

  • удосконалити науково-методичне забезпечення системи сертифікації органічного сільського господарства з урахуванням світового досвіду;

  • запропонувати науково-методичні підходи до оптимізації структури виробництва органічної сільськогосподарської продукції;

  • удосконалити систему ціноутворення при виробництві органічної сільськогосподарської продукції;

  • розробити та апробувати методику агроекологічної оцінки земель і визначити території придатні для виробництва органічної продукції;

  • розробити форму екологічного паспорта сільськогосподарського підприємства для проведення екологічної експертизи і подальшого надання суб’єктам господарювання статусу спеціальної сировинної зони.

Об’єктом дослідження є процес еколого-економічного забезпечення розвитку органічного сільського господарства в Україні. Предметом дослідження є теоретико-методичне обґрунтування еколого-економічних імператив та механізмів розвитку органічного сільського господарства в Україні.

Наукова новизна одержаних результатів роботи, представлених у циклі наукових праць. У циклі наукових праць здійснено постановку і системне вирішення актуальної проблеми еколого-економічного забезпечення розвитку органічного сільського господарства в Україні.

Найбільш вагомими результатами циклу наукових праць, які відзначаються науковою новизною, є такі:

вперше:

  • обґрунтовано модель оптимізації структури виробництва органічної сільськогосподарської продукції з урахуванням екологічної складової, яка передбачає взаємозв’язок між параметрами виробництва і змінами у процесах природно-ресурсного відтворення, спрямованими на підвищення якості ґрунтів та максимізацію прибутку;

  • запропонована теоретико-методологічна модель інституціональної мотивації розвитку органічного виробництва, що складається з напрямів ліквідації конфліктності та передбачає балансування інтересів суб’єктів господарювання в аграрному секторі у підсистемах (економічній, екологічній, соціальній) з метою екологізації аграрного виробництва та підвищення ефективності використання природо-ресурсного потенціалу;

  • розроблено порядок проведення агроекологічної оцінки суб’єктів господарювання на їх відповідність статусу спеціальної сировинної зони, який включає процедуру екологічної експертизи документації щодо рівня родючості і забруднення ґрунтів, наявності джерел антропогенного впливу на сільськогосподарські угіддя та особливостей технологічних процесів отримання сировини;

удосконалено:

  • сутністно-змістовна основа поняття «виробництво органічної сільськогосподарської продукції» як вид виробничо-господарської діяльності сільськогосподарських товаровиробників, спрямованої на задоволення суспільних потреб та дотримання вимог екологічної безпеки впродовж усього життєвого циклу такої продукції завдяки збалансованому використанню природних ресурсів;

  • сутнісно-змістову основу поняття «органічне сільське господарство» як цілісної системи управління агроекосистемами, що передбачає забезпечення їх екологічної безпеки, відтворення природних ресурсів та збереження біорізноманіття з урахуванням потенційних екологічних і соціальних ризиків господарської діяльності та встановлює порядок взаємовідносин економічних суб’єктів у процесі виробництва органічної сільськогосподарської продукції;

  • теоретико-методичні положення щодо розвитку органічного сільського господарства, що, на відміну від існуючих, передбачають систематизацію потреб супутніх галузей та забезпечення екологічних вимог за допомогою взаємозв’язку кластерного, проектного, програмно-цільового та інституційного підходів;

  • теоретико-методичні підходи до оцінки еколого-економічної ефективності виробництва органічної сільськогосподарської продукції, які, на відміну від існуючих, включають аналіз її економічної, екологічної, соціальної й енергетичної складових, що дає можливість об’єктивно розрахувати еколого-економічний результат від виробництва органічної продукції з урахування впливу на довкілля;

  • методичний підхід до оцінювання потенціалу розвитку органічного сільського господарства на основі застосування індексів, що характеризують його величину з виробничих, природоохоронних і споживчих аспектів та надають змогу виділити території залежно від їх потенційної ролі у цьому сегменті економіки;

  • методологію агроекологічного оцінювання сільськогосподарських територій для визначення їх придатності вимогам спеціальних сировинних зон, що передбачає розрахунок інтегрального показника родючості ґрунту з подальшим відповідним ранжуванням ґрунтів;

  • методику оцінки земель в процесі організації органічного сільськогосподарського виробництва, що ґрунтується на основі поконтурного обстеження полів, мета якого – провести їх агроекологічну типізацію за чинниками деградації та дає змогу визначити міру деградації сільськогосподарських угідь, намітити заходи по їх подальшому раціональному використанню і збільшенню обсягів виробництва продукції рослинництва;

  • систему ціноутворення при виробництві органічної сільськогосподарської продукції, що, на відміну від існуючої, передбачає визначення мінімальної цінової межі та еколого-економічної доцільності виробництва такої продукції через визначення впливу основних елементів витрат на ціну;

  • структурно-функціональну схему сертифікації органічного сільського господарства шляхом застосування комбінованої системи її організації, що на противагу існуючим передбачає чітке розмежування сертифікованих господарств залежно від спрямованості на внутрішній чи зовнішній ринок, а також дає змогу уникнути державного монополізму у сфері акредитації сертифікаційних органів;

дістали подальшого розвитку:

  • концептуальні положення розвитку виробництва органічної сільськогосподарської продукції, що ґрунтуються на економічній теорії суспільного добробуту з обмежувальними критеріями щодо екологічної безпечності та збереження довкілля, в основу яких, на відміну від існуючих, покладено такі пріоритети: інституційне забезпечення, підвищення еколого-економічної ефективності, оптимізація виробництва, державна підтримка, система ціноутворення;

  • науково-методичний підхід до формування інституціонального середовища виробництва органічної сільськогосподарської продукції, що дає змогу створити механізм, який відображає сукупність суспільно-виробничих, фінансово-економічних й регуляторних взаємозв’язків й, на відміну від усталених, передбачає інтеграцію природно-ресурсної сфери і сільськогосподарського виробництва;

  • методичні підходи до обґрунтування перспектив розвитку органічного сільського господарства в Україні на основі визначення взаємозв’язку цієї сфери з комплексом ключових чинників впливу, що дає можливість розрахувати ймовірні тренди розвитку основних еколого-економічних параметрів органічного сільського господарства залежно від зміни дії цих чинників;

  • порядок визначення придатності сільськогосподарських територій на регіональному рівні для ведення органічного сільського господарства, який базується на комплексній та інтегральній оцінці агроекологічного стану сільськогосподарських угідь з урахуванням рівня родючості ґрунтів та антропогенного забруднення;

  • формалізація напрямів упровадження екологічного маркетингу в системі управління органічним сільським господарством через застосування організаційного та комунікаційного маркетингового інструментарію, націленого на розвиток органічного ринку, який передбачає формування мотивації екологічно орієнтованої поведінки споживачів органічної сільськогосподарської продукції;

  • систематизація факторів впливу на розвиток виробництва органічної сільськогосподарської продукції, яка, на відміну від існуючих, ґрунтується на їх розподілі за чотирма функціональними групами: організаційно-правовими, фінансово-економічними, технологічними й соціально-психологічними та дає можливість розробити ефективні заходи з реалізації системи ведення такого виробництва з урахуванням сфери впливу цих факторів;

  • розроблено процедуру екологічного аудиту, яка передбачає контроль за документацією та натурні дослідження ґрунту, рослинної продукції, кормів, сировини для виготовлення органічної продукції.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що розроблені теоретичні та методичні положення логічно доведені до рівня конкретних пропозицій, придатних для практичного впровадження суб’єктами господарювання в сільському господарстві, а також у еколого-економічному обґрунтуванні механізму розвитку органічного сільського господарства. Деякі практичні пропозиції можуть бути використані для розробки заходів із стимулювання розвитку ринку органічної сільськогосподарської продукції.

Науково-методологічні та методичні положення і рекомендації автора щодо еколого-економічного забезпечення органічного виробництва та екологічної безпеки в агросфері були використані у діяльності: Міністерства аграрної політики та продовольства України при розробці пропозицій до проекту Державної цільової програми розвитку аграрного сектору економіки на період до 2020 року (довідка № 37-11-1-15/13838 від 31.08.2016 р.) та до проекту Стратегії розвитку аграрного сектора економіки України на період до 2020 року (довідка № 11-1/33 від 14.03.2014 р. та довідка № 01/09 від 04.09.2015 р.); Міністерства екології та природних ресурсів України (довідка № 8-02-1005-16 від 17.10.2016 р.); Житомирської обласної державної адміністрації під час реалізації «Програми розвитку агропромислового комплексу Житомирської області на 2011–2015 рр.» (довідка № 1052/49/2-14 від 13.03.2014 р.); Департаменту екології та природних ресурсів Київської ОДА при розробці пропозицій до Програми охорони довкілля та раціонального використання природних ресурсів Київської області на період до 2016 року (довідка № 02-08.3/5446 від 06.01.2016 р.); Департаменту агропромислового розвитку Вінницької облдержадміністрації для розробки регіональних програм розвитку та підтримки агропромислового комплексу Вінницької обл. (довідка № 01-01-29/1668 від 07.09.2015 р.).

Теоретичні розробки дисертаційної роботи використовуються в навчальному процесі Національного університету біоресурсів і природокористування України (довідка № 415 від 10.09.2015 р.), Державної екологічної академії післядипломної освіти та управління (довідка № 519 від 28.09.2016 р.), а також в науковій діяльності Сквирської дослідної станції органічного виробництва Інституту агроекології і природокористування НААН (довідка № 12 від 20.02.2017 р.). Результати наукових досліджень використовуються також в громадській діяльності ВГО «Асоціація агроекологів України» (довідка № 15 від 07.09.2015 р.) для розробки методичних засад популяризації органічного сільського господарства, а також ГО «Асоціація виробників органічної продукції» (довідка № 1 від 17.02.2017 р.) при роботі з органічними товаровиробниками.

Наукова новизна дослідження підтверджена Патентом на корисну модель № 33772 «Спосіб визначення відповідності земель сільськогосподарського призначення вимогам до спеціальних сировинних зон».

Низку рекомендацій стосовно оптимізації структури виробництва органічної сільськогосподарської продукції з урахуванням екологічної складової прийнято до впровадження в господарській діяльності аграрних підприємств-виробників органічної продукції: СТОВ «Оберіг» (акт № 15/14 від 20.02.2014 р.), ТОВ «Приморський» (акт № 1/09 від 07.09.2016 р.), Дослідне господарство «Сквирське» ІАП НААН (довідка № 40 від 20.02.2017 р.), ТОВ «Жива нива» (довідка № 211/17-02 від 20.02.2017 р.)».

Економічний та соціальний ефект, що мають та будуть мати результати роботи. Економічний ефект від впровадження полягає у підвищенні ефективності виробництва органічної продукції; забезпеченні взаємозв’язку між параметрами виробництва і змінами у процесах природно-ресурсного відтворення, спрямованими на підвищення якості ґрунтів та максимізацію прибутку; уникненні державного монополізму у сфері акредитації сертифікаційних органів в сфері органічного сільського господарства (довідка № 211/17-02 від 20.02.2017 р.).

Обґрунтування об’єднання наукових праць в єдиний цикл. Представлені наукові праці об’єднані в єдиний цикл спільною метою, завданнями, предметом та об’єктом дослідження, системною методологічною узгодженістю й функціональною єдністю одержаних наукових результатів щодо гіпотези дослідження, яке ґрунтується на припущенні, що еколого-економічне забезпечення розвитку органічного сільського господарства України реалізується через ефективне функціонування системи контролю за дотриманням визначених вимог та реалізації стратегічних пріоритетів в даній сфері.
Висновки:

Установлено, що органічне сільське господарство за своєю суттю можна визначити як цілісну систему управління агроекосистемами, що включає оцінку потенційних екологічних і соціальних ризиків та встановлює порядок взаємовідносин економічних суб'єктів у процесі виробництва органічної сільськогосподарської продукції. Концептуальні положення розвитку виробництва органічної сільськогосподарської продукції мають бути доповнені такими критеріями: якість життя населення, максимізація його багатства, екологічна безпечність продукції та збереження довкілля. Ці критерії мають бути визначальними для формування еколого-економічних засад та складових розвитку виробництва органічної сільськогосподарської продукції.

На підставі аналізу світового досвіду розвитку органічного сільського господарства виділено п’ять основних моделей управління цим сектором економіки залежно від рівня державної участі: державна, приватна, змішана, китайська модель двох стандартів і австралійська. З огляду на це, на початковому етапі розвитку органічного сільського господарства в Україні пропонується врахувати досвід китайської моделі двох стандартів із впровадженням пільгового режиму оподаткування дрібних товаровиробників для виходу на органічний ринок.

Визначено та систематизовано основні принципи ведення виробництва органічної сільськогосподарської продукції залежно від стадій життєвого циклу, під яким розуміється період часу від виявлення потреб у цій продукції до її повторної переробки або утилізації, за умови дотримання низки вимог щодо виробництва, переробки і маркування. Розроблено вимоги до ведення органічного сільського господарства, які представляють собою систему заборон і дозволів відносно господарської діяльності та сільськогосподарських технологій отримання органічно продукції. Відповідно до визначених вимог створено електронну базу технологій виробництва сільськогосподарської продукції з урахуванням ґрунтово-кліматичних умов їх застосування.

Обґрунтовано теоретико-методичні положення щодо розвитку органічного сільського господарства, які передбачають систематизацію потреб супутніх галузей та забезпечення екологічних вимог за допомогою взаємозв’язку кластерного, проектного, програмно-цільового та інституційного підходів. Розвиток виробництва органічної продукції потребує вдосконалення відповідного інституціонального середовища, яке супроводжуватиметься упорядкуванням існуючих та створенням нових формальних та неформальних інституцій. Пріоритетними в цьому процесі можна вважати еколого-економічні, соціально-культурні, нормативно-правові, політичні інструменти. Використання цих інструментів має відбуватися у форматі певного механізму, утвореного сукупністю суспільно-виробничих, фінансово-економічних та регуляторних взаємозв’язків. Особливістю такого механізму є можливість спрямування дії інструментів інституціонального середовища на агробізнес з метою розвитку органічного виробництва та збереження довкілля й здоров’я людей.

Виявлено, що в Україні є значний потенціал для розвитку органічного сільськогосподарського виробництва. Еколого-економічний аналіз сучасного стану виробництва органічної сільськогосподарської продукції свідчить про поступовість його розвитку, а саме: про збільшення сертифікованих площ до 400 тис. га, підвищення внутрішнього споживчого ринку до 14,5 млн євро, підвищення обсягів реалізації виробленої продукції. Установлено, що, попри значний потенціал для виробництва органічної сільськогосподарської продукції, вітчизняні підприємства стикаються з цілою низкою перешкод, які впливають на рівень насичення ринку такою продукцією. З цією метою в роботі систематизовано фактори впливу на розвиток виробництва органічної сільськогосподарської продукції, що ґрунтується на їх розподілі на чотири функціональні групи: організаційно-правові, фінансово-економічні, технологічні й соціально-психологічні. Така систематизація дає можливість удосконалити і розробити ефективні заходи з реалізації системи ведення виробництва органічної сільськогосподарської продукції з урахуванням сфери впливу вказаних факторів.

Аргументовано, що теоретико-методичні підходи до оцінки еколого-економічної ефективності виробництва органічної сільськогосподарської продукції мають бути доповнені аналізом його енергетичної складової. Для розрахунку еколого-економічного результату від виробництва органічної продукції має бути використана система показників, що ґрунтується на розрахунку норми прибутку, ресурсоємності процесу виробництва, екологоємності процесу виробництва, екологосоціоємності процесу виробництва, витраченої сукупної енергії, енергомісткості врожаю, кількості енергії, накопиченої в урожаї з урахуванням побічної продукції.

Вбачається доцільним застосування методичного підходу до оцінки потенціалу розвитку органічного сільського господарства на основі застосування індексів, що характеризують його величину в виробничому і споживчому аспектах та дають змогу виділити території залежно від їх потенційної ролі в цьому сегменті економіки. Групування територій за компонентами потенціалу розвитку органічного сільського господарства сприяє виявленню найперспективніших регіонів для інвестицій у розвиток виробництва органічної продукції.

Показано, що у практичній діяльності для встановлення статусу спеціальної сировинної зони і подальшого контролю за її експлуатацією необхідно мати уніфікований документ, затверджений у чинному порядку. Таким документом може бути екологічний паспорт сільськогосподарського підприємства. Розроблено структуру екологічного паспорту, яка включає загальні відомості про господарство, характеристику землекористування, галузей рослинництва та тваринництва.

З метою проведення контролю за веденням органічного сільського господарства розроблено процедуру екологічного аудиту, яка передбачає контроль за документацією та натурні дослідження ґрунту, рослинної продукції, кормів, сировини для виготовлення продуктів дитячого харчування. Обґрунтовано пропозиції щодо підвищення еколого-економічної ефективності виробництва органічної сільськогосподарської продукції шляхом розробки економіко-математичної моделі оптимізації його структури. Параметрами моделі є максимізація прибутку з урахуванням витрат на відновлення родючості ґрунтів, підвищення екологічної якості продукції і можливих цін реалізації під час сертифікації. Застосування трьох варіантів оптимізації структури виробництва органічної сільськогосподарської продукції з урахуванням наведених параметрів моделі та використаної низки обмежень (з кормів, за площами сільськогосподарських культур і поголів’ям тварин, за обсягами реалізації товарної продукції) забезпечить об’єктивну еколого-економічну оцінку виробництва такої продукції.

Обґрунтовано Стратегію розвитку органічного сільського господарства до 2020 року. В ній сформульовано положення, завдання, напрями та пріоритети державної політики у сфері органічного сільського господарства, що має стати орієнтиром для державної влади та місцевого самоврядування під час розроблення програм розвитку органічного землеробства. На основі методу екстраполяції визначено перспективні показники розвитку органічного сільського господарства України до 2020 р.: кількість сертифікованих виробників органічної продукції збільшиться до 380 од.; сертифікована площа органічних сільськогосподарських підприємств підвищиться до 750 тис. га; обсяг споживчого ринку органічної продукції буде становити – 78 млн євро). З урахуванням цих показників та рівня впливу чинників сформовано середньострокові сценарії розвитку органічного сільського господарства в Україні, які надають можливість прогнозувати розвиток цього сектора економіки залежно від економічної кон’юнктури.

Доведено, що система ціноутворення при виробництві органічної сільськогосподарської продукції має передбачати насамперед мінімальну цінову межу та економічну доцільність виробництва такої продукції через визначення впливу основних елементів витрат на ціну. Встановлено, що між ціною та витратами на виробництво зернових і зернобобових культур існує тісний зв'язок. Побудована лінійна множинна регресійна модель засвідчила про існування тісного зв’язку між факторними та результативною ознаками (96,0%) та виявила, що 92,0% варіації залежної змінної зумовлено введеними в кореляційну модель факторами.

Обґрунтовано методику проведення еколого-економічної оцінки земель в процесі організації екологічно орієнтованого сільськогосподарського виробництва. Ця методика ґрунтується на основі поконтурного обстеження полів, мета якого – провести їх агроекологічну типізацію за чинниками деградації і намітити заходи по раціональному використанню ріллі. Застосування на практиці цієї методики дає змогу визначити міру деградації сільськогосподарських угідь, намітити заходи по їх подальшому раціональному використанню і збільшенню обсягів виробництва продукції рослинництва.

Обґрунтовано запровадження структурно-функціональної схеми сертифікації органічного сільського господарства, що включає три основні рівні: світовий, державний та рівень підприємств і базується на комбінованому виді сертифікаційної системи, за якої в рівних умовах функціонують державні та приватні сертифікаційні органи із залученням контролю від державного акредитаційного органу.



До циклу наукових праць входить 100 публікацій, в т.ч. 2 монографії у співавторстві, 2 розділи у колективних монографіях, 23 статті у наукових фахових виданнях України, 15 статей в закордонних виданнях та наукових фахових виданнях України, що включені до наукометричних баз, 4 статті в інших виданнях, 1 концепція, 3 методичні рекомендації, 49 матеріалів наукових конференцій, форумів і круглих столів та 1 патент.

Згідно бази даних Scopus загальна кількість посилань на публікації авторів, представлені в роботі, складає 0, h-індекс (за роботою) = 0; згідно бази даних Google Shcolar загальна кількість посилань – складає 41, h-індекс (за роботою) = 3. Новизну та конкурентоспроможність технічних рішень захищено 1 патентом на корисну модель. За даною тематикою захищено 1 докторська та 3 кандидатських дисертацій.


Претенденти для участі у конкурсі зі здобуття премії Президента України для молодих вчених 2017 р.:
Завідувач відділу економіки

природокористування в агросфері

Інституту агроекології і

природокористування НААН

д.е.н., с.н.с. О.І. Шкуратов
Старший науковий співробітник лабораторії

збалансованого природокористування

Інституту агроекології і

природокористування НААН

к.е.н. В.А. Чудовська
Завідувач лабораторії

збалансованого природокористування

Інституту агроекології і

природокористування НААН

к.е.н. В.В. Кипоренко
Директор

Дослідного господарства «Сквирське»

Інституту агроекології і

природокористування НААН



к.с.-г.н. А.В. Вдовиченко

Підписи О.І. Шкуратова, В.А. Чудовської,

В.В. Кипоренка, А.В. Вдовиченка засвідчую,

Вчений секретар ІАП НААН,

к.е.н. М.Я. Височанська
Каталог: sites -> default -> files
files -> Положення про порядок підготовки фахівців ступенів доктора філософії та доктора наук в аспірантурі (ад’юнктурі) та докторантурі вищих навчальних закладів
files -> Відділ аспірантури та докторантури Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини
files -> Київський національний університет імені Тараса Шевченка
files -> Програма вступного іспиту до аспірантури зі спеціальності 22. 00. 03 соціальні структури та соціальні відносини Затверджено
files -> Культура Античності. Культура Давньої Греції
files -> Системотехнічні засади та інструментально-програмні засоби створення та підтримки цифрових словників сидорчук надія Миколаївна
files -> Міністерство освіти І науки україни державний економіко-технологічний університет транспорту
files -> Конспект лекцій для студентів усіх спеціальностей освітньо-кваліфікаційних рівнів «спеціаліст»,
files -> Конструкції для енергоефективного відновлення забудови, постраждалої від надзвичайних ситуацій

Скачати 190.89 Kb.

Поділіться з Вашими друзьями:




База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2022
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка