Реферат Епігенетичні основи і причини взаємозв’язку диференціації клітин, канцерогенезу та старіння


Механізм RNAi-залежного метилювання ДНК de novo й алельного виключення



Скачати 298.98 Kb.
Сторінка4/5
Дата конвертації23.10.2016
Розмір298.98 Kb.
ТипРеферат
1   2   3   4   5

Механізм RNAi-залежного метилювання ДНК de novo й алельного виключення


У результаті аналізу баз даних “siRNA Database and Resources for RNA Interference Studies”та miRBase було встановлено, що сайти 5’-CG-3’ та 5’-CNG-3’ у досліджених послідовностях siRNA та miRNA достовірно (p0,05) виявляються частіше, ніж повинні були б зустрічатися у випадковій послідовності, а також, що лише п’ята частина miRNA і менше шостої частини siRNA повністю позбавлені даних сайтів [Галицкий, 2008]. При цьому біологічне значення має власне 5’-3’-порядок розташування цитозину та гуаніну в утворених ними ди- і тринуклеотидах, а не сама по собі присутність згаданих нуклеотидів у складі інтерферуючих РНК (RNAi), оскільки частота зустріваності динуклеотидів 5’-GC-3’ достовірно не відрізняється від випадкового рівня.

С
айти 5’-CG-3’ та 5’-CNG-3’ у складі RNAi необхідні для ініціації метилювання залишків цитозину у комплементарних сайтах ДНК. Для цього RNAi повинні сканувати нуклеотидну послідовність ланцюгів молекули ДНК під час її розплітання РНК-полімеразою II при транскрипції. Виявивши комплементарну ділянку ДНК, siRNA або miRNA зв’язується з нею і рекрутує клітинну ДНК-метилтрансферазу DNMT3, котра і метилює у ДНК de novo цитозин динуклеотидів 5’-CG-3’ та тринуклеотидів 5’-CNG-3’, що виявилися спареними з аналогічними сайтами у складі RNAi (рис. 3) [Галицкий, 2008]. У підсумку, ген, розпізнаний RNAi, зазнає транскрипційного сайленсингу внаслідок мічення хроматину маркерами репресії на всьому своєму протязі (рис. 3).

Рис. 3. Молекулярний механізм RNAi-залежного транскрипційного сайленсингу (DNMT3 – ДНК-метилтрансфераза 3, HDAC – гістон-деацетилаза, HMT – гістон-метилтрансфераза, СН3 – метильна група, СН3СО – ацетильна група).


Автор запропонував, що алельного виключення зазнають гени, в яких транскрибується як матричний, так і антипаралельний ланцюг ДНК, причому транскрипт одного з них є попередником miRNA. Тоді під час зчитування РНК-полімеразою одного з ланцюгів ДНК зріла форма згаданої miRNA отримує можливість сканувати послідовність іншого ланцюга, і, виявивши комплементарну собі ділянку, зв’язуватися з нею. Оскільки РНК-полімераза, транскрибуючи той чи інший ланцюг ДНК, повинна відокремлювати чи розщеплювати зв’язані з ним молекули miRNA, внаслідок чого вони можуть не встигати ініціювати та/або підтримувати вищезазначені зміни епігенетичних маркерів, автор припускає, що кількості miRNA, зчитаної тільки з одного алеля, не достатньо для його репресії de novo. Алельне виключення настає внаслідок того, що у клітині, де функціонує двоє чи більше алелів гена, концентрація зчитаної з них miRNA рано чи пізно досягає рівня, при якому РНК-полімераза не встигає відокремити miRNA, спарену з транскрибованим ланцюгом, до того як вона залучить ДНК-метилтрансферазу та ініціює нанесення метильної мітки на зв’язану ділянку ДНК, модифікування прилеглих гістонів і подальше ремоделювання хроматину (рис. 4) [Галицкий, 2008].


Рис. 4.  miRNA-залежне алельне виключення локусу гена імуноглобулінового ланцюга (алель 1 готовий до рекомбінації, алель 2 зазнає репресії).


Репресованим виявляється той алель, який менш активно звільняється від приєднаної miRNA, тобто слабкіше транскрибується. Важливо, що ініціюючий репресію поріг концентрації miRNA для кожного з алелів не є якоюсь стандартною величиною, а гнучко налаштовується, стаючи тим вищим, чим активніше транскрибується алель та швидше відділяються гібридизовані з останнім miRNA (рис. 4), завдяки чому алельне виключення може встановлюватися при будь-яких рівнях експресії генів, що його зазнають.

Алельне виключення локусів імуноглобулінових генів теж здійснюється, на думку автора, у запропонований спосіб. Імовірно, некодуючий транскрипт V-області (а вона перед реаранжуванням зазнає активної смислової та антисмислової транскрипції) і є попередником miRNA (рис. 4). У результаті зв’язування з цією miRNA ДНК в одному з локусів зазнає метилювання, яке поширюється на рекомбінаційні сигнальні послідовності (RSS). У свою чергу, метилювання ДНК, як відомо на сьогодні, прямо перешкоджає діяльності рекомбіназ, через що реаранжування стає можливим лише в одному з алельних локусів, і лише у випадку його невдачі – в іншому локусі [Галицький та співавт, 2009].

Первинне біологічне завдання системи клітинних miRNA полягало, на погляд автора, у захисті стабільності клітинного геному шляхом транскрипційного сайленсингу транспозонів та інших мобільних елементів геному завдяки вищезапропонованому механізму встановлення епігенетичних маркерів репресії та їх реставрації навіть у випадку повної втрати цих маркерів тою чи іншою ділянкою ДНК. Очевидно, клітини могли специфічно знижувати активність множинних копій транспозонів до мінімально можливого рівня, допускаючи транскрипцію максимум однієї з них та застосовуючи РНК, зчитану з неї і процесовану при допомозі ендонуклеаз Drosha та Dicer, для мічення усіх інших копій мітками репресії, окремим випадком чого і є алельне виключення [Галицкий, 2008]. А оскільки утворення нових генів та реаранжування їх регуляторних ділянок відбувались за участю транспозонів, через що присутність послідовностей останніх у складі тих чи інших генів виглядає закономірною, автор висловлює ідею, що наявний у стовбурових клітинах набір miRNA репресує гени, відповідальні за подальші етапи дозрівання, через те, що вони містять послідовності, схожі з послідовностями мобільних елементів геному. Тому диференціація, починаючи від найбільш ранніх стадій, повинна потребувати репресії генів окремих miRNA з числа наявних у клітині, про що йшла мова вище. При цьому експресія miRNA не відновлюється після завершення етапів спеціалізації, котрим вони заважали.

Внаслідок цього клітини повинні поволі втрачати маркери репресивного хроматину, що рано чи пізно це здатне привести до дерепресії певного числа дрімаючих транспозонів й інших мобільних елементів геному та лавиноподібного росту викликаних ними пошкоджень ДНК, що веде до активізації клітинних механізмів репарації ДНК, в т.ч. тих, які використовують процеси рекомбінації. На погляд автора, активність цих механізмів, а також, можливо, і транспозаз самих транспозонів, повинна викликати рекомбінації також і у структурах, що кепують теломери. При цьому має відбуватись замикання Т-петлі у кільце та, відповідно, вкорочення теломери на довжину втраченої ДНК. Зазначений процес може дуже швидко спричинити виснаження одної чи кількох найбільш доступних теломер. З віком все більше клітин долають поріг дерепресії транспозонів, і загибель більшості з них внаслідок ерозії теломер визначає старіння як явище, а виживання окремих клітин через спричинену нестабільністю геному трансформацію – взаємозв’язок старіння і вікового збільшення онкозахворюваності.

На відміну від взаємовиключних ідей про старіння як генетично запрограмований феномен, чи результат накопичення пошкоджень, запропонована гіпотеза включає в себе пояснення і здатності шкідливих факторів сприяти старінню (через активізацію механізмів репарації ДНК та викликані ними несанкціоновані рекомбінації у теломерах), і наявності певних генетично заданих рамок видової тривалості життя (у вигляді довжини теломер та механізмів, що викликають їх ерозію і впливають на її темп).


Каталог: sites -> default -> files -> referats
referats -> Розробка й аналіз методів реалізації прискорення задач закриття інформації на різних обчислювальних платформах
referats -> Обґрунтування адаптивних стратегій рослин для ресурсозбереження та агровиробництва
referats -> Реферат циклу наукових праць за темою індикація стану техногенного середовища за мінливістю судинних рослин
referats -> Реферат роботи „ Моделювання інвестиційних процесів в агропромисловому комплексі України
referats -> Реферат монографії на здобуття щорічної премії Президента України для молодих вчених
referats -> Реферат циклу наукових праць "Українська революція 1917 1921 рр."
referats -> Реферат циклу робіт «Роль молекулярних структур клітин та мікроорганізмів в формуванні імунорезистентності організму в нормі та при патології»
referats -> Реферат роботи, представленої на здобуття Премії Президента України для молодих вчених за 200

Скачати 298.98 Kb.

Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5




База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2020
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка