Реферат на цикл наукових праць «Мовний феномен грецької патристики золотої доби»



Скачати 256.84 Kb.
Дата конвертації03.11.2017
Розмір256.84 Kb.
ТипРеферат
Київський національний університет

імені Тараса Шевченка

Реферат

на цикл наукових праць



«Мовний феномен грецької патристики золотої доби»

Для участі у конкурсі на здобуття щорічної премії


Президента України для молодих учених





Левко Олександр Вадимович

кандидат філологічних наук,

асистент кафедри загального мовознавства та класичної філології Інституту філології

Київського національного університету імені Тараса Шевченка




Київ 2014

Цикл наукових праць

«Мовний феномен грецької патристики золотої доби»,

який виконав претендент на здобуття щорічної премії Президента України

для молодих учених


Грецька патристика – унікальний феномен пізньоантичної та візантійської культур, що постав як результат діалогу двох традицій: християнської та еллінської. До найкращих здобутків грецької патристики золотої доби (IV ст. н.е.) належить спадщина найвідоміших її представників: Василя Великого, Григорія Богослова та Іоанна Златоуста. Приналежність усіх трьох авторів одній історичній добі, діяльність в одному культурному просторі, ґрунтовна риторична освіта, єпископське служіння, проповідництво – все це вагомий аргумент при виборі постатей, творчість яких яскраво і повно репрезентувала би мовний феномен грецької патристики золотої доби. Серед жанрового та тематичного розмаїття творів Трьох Святителів особливе місце займають епідейктичні промови. На зламі епох епідейктичне красномовство стало одним з жанрів, де відбувся творчий лінгвокультурний діалог християнства й античності. Запозичивши античні методи та прийоми уславлення героя як ідеального втілення досконалої людини, як архетипного образу морально-етичної поведінки, застосовуючи арсенал комунікативних стратегій та мовних тактик, властивих для античного епідейктичного дискурсу, християнські проповідники репрезентували нові антропологічні ідеї, нові уявлення про сенс людського буття згідно з біблійним світосприйняттям, створили новий ідеал для наслідування.

Наукові статті, що увійшли до циклу праць «Мовний феномен грецької патристики золотої доби» присвячені дослідженню грекомовного патристичного дискурсу IV ст. з позицій вербально-когнітивної, дискурсивної та культурологічної лінгвістики на матеріалі епідейктичних промов Василя Великого, Григорія Богослова та Іоанна Златоуста. В усіх статтях циклу наукових праць різнобічно висвітлюються питання лінгвокультурного діалогу між античністю та християнством, а також з’ясовується вплив біблійної та античної картин світу на мовну діяльність представників грецької патристики золотої доби.

У наукових статтях, що увійшли до циклу праць, мовний феномен грецької патристики золотої доби розглядається з позицій концепції про мовну особистість автора через аналіз та моделювання трьох рівнів мовної особистості Василя Великого, Григорія Богослова та Іоанна Златоуста. Концепція про мовну особистість, яка являється теоретичною та методологічною основою дослідження в усіх поданих на конкурс наукових статтях, об’єднує їх у єдиний цикл наукових праць. Дана концепція зумовила формулювання мети та завдань роботи, вибір методів дослідження.

Мета дослідження – дослідити мовний феномен грецької патристики золотої доби у когнітивно-дискурсивних вимірах, що передбачає дослідження когнітивних та прагматичних характеристик мовної особистості Трьох Святителів, розглянути епідейктичне красномовство золотої доби грецької патристики як культурно зумовлене явище, у зв’язку з чим поставлені такі завдання:

1. моделювати вербально-семантичний, лінгвокогнітивний та мотиваційний рівні мовних особистостей Трьох Святителів;

2. описати мовностилістичні засоби епідейктичних промов Трьох Святителів;

3. виявити ключові для індивідуально-авторських картин світу авторів концепти, дослідити вербалізацію понятійної, емоційно-оцінної та ціннісної складових концептів;

4. встановити прецедентні тексти, введені у дискурс епідейктичних промов Трьох Святителів, провести інтертекстуальне зіставлення з біблійними та античними джерелами;

5. окреслити комунікативні стратегії та мовні тактики християнських проповідників в епідейктичних промовах;

6. визначити тенденції та результати лінгвокультурного діалогу між християнством та античністю в епідейктичному красномовстві.

Наукова новизна циклу наукових праць «Мовний феномен грецької патристики золотої доби» полягає у тому, що вперше в класичній філології на теренах України досліджено мовний феномен грецької патристики золотої доби з позицій когнітивної, дискурсивної та культурологічної лінгвістики, опрацьовано у лінгвістичному плані ключові для картини світу християнських авторів концепти, визначено тенденції та виявлено результати лінгвокультурного діалогу між античністю та християнством в епідейктичному красномовстві. Удосконалено застосування когнітивних та дискурсивних підходів до дослідження конкретного мовного емпіричного матеріалу.

Практична значимість циклу наукових праць полягає у подальшій розробці питань мовної особистості автора, взаємодії лінгвістичних та екстралінгвістичних складових у тексті як продукті діяльності мовної особистості, у застосуванні когнітивних та дискурсивних методик при дослідженні мовного феномену грецької патристики золотої доби, у можливості використання отриманих результатів лінгвістами, літературознавцями, культурологами, теологами, патрологами та іншими фахівцями у своїх наукових студіях. Матеріали циклу наукових праць можуть використовуватися при читанні курсів з ранньохристиянської літератури, візантійської літератури, давньогрецької риторики, патрології, а також під час перекладів та інтерпретації творів грецької патристики. Результати дослідження можуть стати поштовхом до подальших наукових студій грекомовної патристики під кутом зору комунікативно-дискурсивної та когнітивно-культурологічної лінгвістики, що може актуалізувати в Україні новітні підходи до вивчення ранньохристиянської та візантійської літературної спадщини.

Цикл наукових праць «Мовний феномен грецької патристики золотої доби» складається з 28 наукових статей (в т.ч. 2 у зарубіжних журналах). Загальна кількість публікацій автора: 32 наукові статті (в т.ч. 3 у зарубіжних журналах), 2 навчальні посібники.



Згідно з концепцією мовної особистості автора мовний феномен грецької патристики у циклі наукових праць досліджено у таких аспектах: 1) аналіз лексики, тропів та художніх образів; 2) дослідження вербалізації ключових концептів та реконструювання фрагментів індивідуально-авторських картин світу; 3) визначення прецедентних текстів, введених у дискурс особистості; аналіз мовних тактик та комунікативних стратегій мовних особистостей, згідно з якими вони звертаються до прецедентних текстів у своїх творах.

Питання мовної особистості активно досліджується у сучасній лінгвістиці (Ю. Караулов, В. Карасик, К. Ажеж, І. Голубовська, Н. Сологуб, Л. Гнатюк, І. Синиця). Під мовною особистістю розуміється сукупність здібностей і властивостей людини, які зумовлюють створення і сприйняття нею текстів. Виділяють три рівні мовної особистості: вербально-семантичний, лінгвокогнітивний, мотиваційний. У будь-якому мовленнєвому акті відбувається взаємодія всіх трьох рівнів мовної особистості, тому мовна особистість не є набором певних абстрактних ознак, а мовною іпостассю особистості, актуалізованою комунікативно-прагматичною діяльністю. Вербально-семантичний рівень представлений лексиконом мовної особистості. Лексикон особистості грає допоміжну роль при відтворенні образу тієї чи іншої мовної особистості. Одиницями лінгвокогнітивного рівня особистості є концепти, ідеї, образи, знання, які складають концептуальну картину світу. Тезаурус особистості дуже пов'язаний з лексиконом особистості, що проявляється у вербалізації концептів, образів, знань про світ. У когнітивній лінгвістиці «концепт» — це фрагмент знання, досвід особистості, що включає як мовну, так і позамовну інформацію (В. Карасик). В лінгвокультурології концепт трактується як згусток певної національної культури у свідомості людини, що засвідчує її етнонаціональну приналежність (А. Вежбицька, Ю. Степанов). Одиницями мотиваційного рівня мовної особистості є комунікативні наміри та мотиви. На думку Ю. Караулова, лінгвістичним відповідником одиниць мотиваційного рівня є прецедентні тексти. Під прецедентними текстами, введеними у дискурс певної особистості, розуміються найбільш важливі для особистості в пізнавальному плані тексти, а також найбільш значимі для певної культури тексти. Вплив прецедентних текстів на формування мовної особистості досліджується у працях Ю. Караулова, Д. Гудкова, Л. Гнатюк. Під впливом прецедентних текстів формуються світоглядна позиція особистості, її знання про дійсність, емоційний тип. Введені в дискурс особистості прецедентні тексти поєднуються в унікальні комбінації, відображаючи когнітивні та мотиваційні установки особистості. Прецедентний текст є свідченням лінгвокультурного діалогу автора з сучасною і попередньою культурою.

Дослідженню вербально-семантичного рівня мовних особистостей Василя Великого, Григорія Богослова та Іоанна Златоуста присвячено 5 статей циклу наукових праць «Мовний феномен грецької патристики золотої доби», зокрема, у них описується лексикон Трьох Святителів, досліджуються особливості вживання лексики та тропів в епідейктичних промовах Трьох Святителів та інших творах грецької патристики. Так, у статті «Становлення аскетичної термінології у творах грецької патристики золотої доби (на матеріалі похвальних промов Трьох Святителів)» аналізується містико-аскетична лексика у промовах Трьох Святителів, акцентується увага на переосмисленні значень, семантичних зміщеннях та новотворах у лексиці, з’ясовується розуміння слова φιλοσοφία «філософія» в епідейктичних промовах Григорія Богослова та Іоанна Златоуста. У результаті дослідження доведено, що частина аскетичної лексики є неологізмами, що виникли разом з розвитком чернецтва (τὸ ἀσκητήριον «скит», «місце посиленої аскези» та τὸ μοναστήριον «монастир»), частина – отримала нові конотації у значенні ( ἀναχώρησις «пустельництво» пор. з клас. «відхід»), частина – почала вживатися у вузькому сенсі порівняно з класичним періодом (класичні μοναδικός «одинокий» та κοινωνικός «спільний» вживаються у словосполученнях μοναδικὸς βίος та κοινωνικὸς βίος зі значеннями «чернече життя пустельного типу» та «чернече життя общинного типу»).

У статті «Мовні засоби вираження оцінки в епідейктичних промовах Василя Великого, Григорія Богослова та Іоанна Златоуста» виділено мовні засоби вираження позитивної та негативної оцінки, проаналізовано семантику частково оцінних прикметників у промовах Трьох Святителів. У статті доведено, що прикметники γιος «святий», εὐσεβής «благочестивий», μακάριος «блаженний», δίκαιος «праведний», σιος «набожний» вживаються як необхідний атрибут підкреслення інакшості героя, його відмінності від усього гріховного, нечестивих людей та злих демонів. Велич героя посилюється інтенсифікацією позитивної оцінки, що вербалізується прикметниками у gradus superlativus або з alpha privativum. Вербалізація позитивної оцінки досконалих рис героя шляхом заперечення негативних властивостей суголосна апофатичному методу богослов’я. Більшість оцінних прикметників у досліджуваних промовах вказують на чесноти святих, довершеність їх внутрішнього світу та виконують функції портретів-мініатюр героїв як втілень християнської ρετή «доброчесності».

У статтях «Соматичні фразеологізми з компонентом καρδία “серце” у Септуагінті та Новому Завіті», «Соматичні фразеологізми з компонентом χείρ «рука» у Септуагінті та Новому Завіті» проаналізовано семантику та вживання у біблійній лінгвокультурі та грекомовному патристичному дискурсі золотої доби фразеологічних одиниць з соматизмом ἡ χείρ «рука» та соматизмом ἡ καρδία “серце”. В результаті дослідження було встановлено, що у Святому Письмі та грекомовній патристиці золотої доби соматичні фразеологізми з компонентом ἡ χείρ «рука» можуть репрезентувати емоції та почуття, чесноти та гріхи, силу та владу, допомогу та підтримку, символізувати підтвердження домовленостей, принесення клятви, виголошення обітниці, взяття на себе обов’язків; натомість соматичні фразеологізми з компонентом ἡ καρδία “серце” позначають емоції та почуття, чесноти та гріхи, мислення та розумову діяльність, волевиявлення та бажання. У статті «Метафорична концептуалізація ΒΑΣΙΛΕΙΑ ΤΩΝ ΟΥΡΑΝΩΝ / ΤΟΥ ΘΕΟΥ ЦАРСТВО НЕБЕСНЕ / БОЖЕ у Новому Завіті» досліджується вживання концептуальних метафор з компонентом «Царство Небесне/Боже» у Новому Завіті та творах грецької патристики.

Дослідженню лінгвокогнітивного рівня мовних особистостей Василя Великого, Григорія Богослова та Іоанна Златоуста присвячено 12 статей циклу наукових праць «Мовний феномен грецької патристики золотої доби», у яких опрацьовуються у лінгвістичному аспекті важливі для індивідуальних картин світу авторів концепти, а саме – концепти ἀρετή «доброчесність», ἀγών «змагання», «боротьба», τὸ φῶς «світло», а для індивідуально-авторської картини світу Григорія Богослова – концепт θέωσις «обоження» та концепт ἔλλαμψις «осяяння Божественним Світлом». Вище зазначені концепти утворюють між собою різнорівневі зв’язки в індивідуально-авторських картинах світу досліджуваних авторів. Наскрізною ідеєю, що пронизує вербально-когнітивний рівень мовних особистостей Трьох Святителів, є ідея містичного сходження людини до Бога, яка репрезентується у дискурсі усіх трьох авторів як містичне сходження до Бога через вдосконалення та мімезис ἀρετή «доброчесності», і лише у дискурсі Григорія Богослова – як містичне сходження до Бога-Світла (Бога-Розуму) через ἔλλαμψις «осяяння Божественним Світлом» та через θέωσις «обоження».



Зокрема, у статтях «Концепт ἀρετή в грекомовній епідейктичній ораторській прозі: від енкоміїв Ісократа до гомілій Іоанна Златоуста», «Вербалізація християнської досконалості в епідейктичних промовах Трьох Святителів» та «Концепти ἐλεημοσύνη та θεραπείαу ранньохристиянській грекомовній прозі» досліджується вербалізація ключового для християнського урочистого красномовства концепту ἀρετή «доброчесність». У статтях доведено, що в основі античного методу уславлення в епідейктичному красномовстві лежить хвала за ἀρετή «доброчесність». Християнське урочисте красномовство, запозичивши метод, наповнило концепт ἀρετή «доброчесність» новим змістом. В результаті дослідження зроблено висновок, що понятійний компонент концепту ἀρετή «доброчесність» в урочистих промовах Трьох Святителів вербалізується як ἀγάπη «любов» до Бога і до людей, εἰς Χριστὸν πίστις «віра у Христа», εἰς Θεὸν ἐλπίς «надія на Бога», εὐσέβεια «набожність», φόβος τοῦ Θεοῦ «страх Божий», τὸ εὐχαριστεῖν τὸν Θεόν «вдячність Богу», δικαιοσύνη «справедливість», σωφροσύνη «непорочність», σοφία «мудрість», φρόνησις «розсудливість», ταπεινοφροσύνη «смиренність», προθυμία «душевний запал», παῤῥησία «безстрашність у словах», ἀνδρεία «мужність», ὑπομονή «витривалість», καρτερία «терпіння», στεῤῥότης «стійкість», ἐγκράτεια «стриманість», ἁπλότης «простота», τὸ ἐπιεικές «доброта», εὐσπλαγχνία «милосердя», τὸ ἔλεος «співчутливість», μεγαλοψυχία «великодушність», φιλανθρωπία «людяність». В епідейктичних промовах ἀρετή «доброчесність» героя зображується як душевна краса та гармонійна впорядкованість. Герой промов Григорія Богослова постає як τὸ παράδειγμα τῆς αρετῆς «зразок доброчесності», а герой промов Іоанна Златоуста – як εἰκὼν τῆς ἀρετῆς «ікона доброчесності», τὸ ἀρχέτυπον τῆς ἀρετῆς «архетипний образ доброчесності». У промовах Трьох Святителів наголошується на необхідності μίμησις τῆς ἀρετῆς «мімезису доброчесності».

У статтях «Терміни υἱοθεσία та θωσις у грекомовній патристиці І-Іст.», «Концепт θέωσις у дискурсі ранньохристиянських письменників» та «Концепт ΘΕΩΣΙΣ «ОБОЖЕННЯ» у дискурсі св. Григорія Богослова» досліджується концепт θέωσις «обоження» з позицій лінгвокультурного діалогу античності та християнства у патристичному дискурсі. Попри неоплатонічні витоки вербалізації досліджуваного концепту, його понятійна складова у грецькій патристиці золотої доби репрезентується як зустріч з персональним Троїчним Богом, як споглядання Святої Трійці усім розумом та метафізична зміна людини у Христі, у якій бере участь і тіло, на відміну від дискурсу неоплатоніків, де людина на шляху містичного сходження проходить етапи ἔκτασις «виходу з себе» з наступним розчиненням у Божественному Розумі та ἕνωσις «пантеїстичного поєднання з Єдиним». У статті «Концепт ΘΕΩΣΙΣ «ОБОЖЕННЯ» у дискурсі св. Григорія Богослова» доводиться, що концепт θέωσις є однією з визначальних особливостей лінгвокогнітивного рівня мовної особистості Григорія Богослова. Понятійне ядро концепту θέωσις у дискурсі Григорія Богослова складають його есхатологічні сподівання на прославлення людської природи внаслідок обоження. В епідейктичних промовах Григорія Богослова шлях вдосконалення героя описується як його містичне τὸ πρὸς Θεὸν ἀνάγεσθαι «сходження до Бога», як його πρὸς τὸ πρῶτον ἀγαθὸν ἄνοδος «сходження до Першого Блага». Мета людського життя – Θεῷ συγγενέσθαι «поєднатися з Богом», θεὸν γενέσθαι τοῦ παθεῖν ὑψιλότερον «стати богом, непідвладним стражданню». Щоб досягнути обоження та стати θεοειδής «богоподібним» герой промови повинен пройти через κάθαρσις «очищення» та θεωρία «споглядання», які розуміються автором у контексті східнохристиянської аскетичної містики та тринітарного богослов’я. Містичний шлях обоження героя стає можливим завдяки τῆς ψυχῆς κάθαρσις «катарсису душі», δάκρυον ῥύπου καθάρσιον ἐν καρδίᾳ «слізному очищенню серця від бруду», τὸ ἀνακαθαίρειν τὸν τῆς διανοίας ὀφθαλμὸν τῆς λήμης «очищенню очей розуму від нечистоти». Про вдосконалення героя епідейктичної промови говориться, що він πλουτεῖ θεωρίαν «багатіє спогляданням», при чому ἀνάπαυσις πάσης θεωρίας «довершеним кінцем усіх споглядань» героя є Бог.

У статтях «Концепт τὸ φῶς в епідейктичних промовах Василя Великого, Григорія Богослова та Іоанна Златоуста», «Термінологія світла у промовах святого Григорія Богослова», «Концепт ἔλλαμψις у дискурсі Григорія Богослова», «Семантическое пространство концепта ΦΑΟΣ/СВЕТ в трагедиях Эсхила, Софокла и Еврипида» та «Verbalization of the concept of LIGHT in the discource of st. Gregory the Theologian» досліджується вербалізація концептів τὸ φῶς «світло» та ἔλλαμψις «осяяння Божественним Світлом» у грецькій патристиці золотої доби. Концепт τὸ φῶς «світло» є одним з ключових концептів у дискурсі епідейктичних промов Трьох Святителів. Прославляючи героїв, усі автори створюють їх світлий образ, вживають метафори з семантикою світла, однак лише Григорій Богослов занурюється у глибини містичного богослов’я, наголошуючи на осяянні героїв Божественним світлом, на їх наближенні й уподібненні Богу. За концепцією Григорія Богослова, осяяння Божественним Світлом ( ἔλλαμψις) стає неодмінною умовою зустрічі душі людини з Святою Трійцею та досягнення обоження ( θέωσις). Герой промови автора має Θεῷ συγγενέσθαι καὶ τῷ ἀκραιφνεστάτῳ φωτὶ κραθῆναι «поріднитися з Богом та поєднатися з Чистим Світлом», λαμπρῷ τῷ φωτὶ τῆς μίας θεότητος ἐναστράπτεσθαι «осяятися блискучим сяйвом Єдиного Божества», τοῦ φωτὸς πληροῦσθαι «наповнитися світлом», φωτὶ φῶς εὑρίσκειν «у світлі знайти Cвітло». Епідейктичні промови Трьох Святителів містять численні місця, де Бог називається Світлом. Описуючи дії Бога, автори часто вживають лексику з семантикою світла, зокрема, φωτίζειν «освітлювати», «осяювати», τ σκότος λύειν «розганяти темряву», τὸ φῶς ὑφιστναι «встановлювати світло». В урочистому красномовстві вживаються лексичні засоби, метафори та порівняння з семантикою світла з метою представлення життя, внутрішнього світу, подвигу та небесної слави героїв, архетипних образів досконалої людини. У статтях доведено, що важливий у когнітивному сенсі для мовних особистостей Трьох Святителів концепт τὸ φῶς «світло» сягає своїми витоками біблійної картини світу, у якій концептуалізуються уявлення про Воплочення Христа як прихід Світла, що освітлює весь світ, а також, що у патристичному дискурсі всі аспекти життя людини на шляху уподібнення Богові концептуалізуються у категоріях сходження до Троїчного Бога-Світла.

У статті «Лексико-семантичне поле ἀγών у дискурсі ранньохристиянських грекомовних письменників» висвітлюється зв'язок між семантикою ключових слів, метафор та образів лексико-семантичного поля ὁ ἀγών у дискурсі ранньохристиянських письменників та античних авторів класичної доби, а також досліджується актуалізацію нових семантичних відтінків у значенні ключових одиниць лексико-семантичного поля ὁ ἀγών у патристичному дискурсі. Також у статті доведено, що у творах патристики досягнення героєм вершини ἡ ἀρετή «доброчесності» уявляється у категоріях концепту ὁ ἀγών «змагання». Для Трьох Святителів властива репрезентація вдосконалення людини як τὸ ἀγώνισμα «подвигу» та ἡ ἄθλησις «боротьби». Урочисте красномовство містить велику кількість агональної лексики, що вживається на позначення духовного сходження героя. Мученицький агон святих репрезентується лексичними засобами, що вживалися у давньогрецькій літературі для опису спортивних змагань атлетів або драматичних агонів.

Дослідженню мотиваційного рівня мовних особистостей Василя Великого, Григорія Богослова та Іоанна Златоуста присвячено 11 статей циклу наукових праць «Мовний феномен грецької патристики золотої доби», у яких досліджуються когнітивно важливі для мовних особистостей авторів прецедентні тексти, аналізується явище біблійної та античної інтертекстуальності в епідейктичних промовах Василя Великого, Григорія Богослова та Іоанна Златоуста, окреслюються комунікативні стратегії та мовні тактики християнських проповідників в епідейктичних промовах, аналізуються результати та тенденції лінгвокультурного діалогу античності та християнства у творах грецької патристики золотої доби. Зокрема, у статтях «Testi precedenti come linguistica correla livello pragmatico identità linguistica dei Tre Santi», «Ідіостиль епідейктичних творів Іоанна Златоуста: Лінгвістичний підхід» та «Прецедентні тексти Святого Письма в епідейктичних промовах Григорія Богослова» розглядаються прецедентні тексти Біблії як кореляти прагматичного рівня мовної особистості авторів-представників грецької патристики золотої доби. У ході дослідження доводиться, що тексти грецької патристики містять велику кількість звертань до прецедентних текстів Святого Письма. Біблійні алюзії та цитати часто виконують функцію аргументації міркувань автора, тому звертання до прецедентних текстів Біблії у творах грецької патристики підпорядковане тактиці апелювання до авторитетного джерела. Григорій Богослов звертається до прецедентних текстів Святого Письма з метою аргументації когнітивно значимих для нього ідей, зокрема, ідей воскресіння тіла і душі, обоження людини та осяяння Божественним Світлом, Іоанн Златоуст – теми Богоявлення у Старому та Новому Завітах тощо. Серед комунікативних намірів, згідно з якими автори вводять біблійний інтертекст у свій дискурс, присутні наміри зіставити подвиг героя з прецедентними біблійними історіями та дискредитувати негативних персонажів промови шляхом уподібнення з негативними персонажами Біблії.

У статтях «Прецедентні тексти античності у промові Іоанна Златоуста «De hieromartyre Babyla»», «Античні алюзії у гоміліях Григорія Богослова», «Антитеза у гоміліях Василя Великого, Григорія Богослова та Іоанна Златоуста: Антична та арамейсько-семітська традиції» та «Античний інтертекст в епідейктичних промовах святого Григорія Богослова» досліджуються функції античного інтертексту у творах грецької патристики золотої доби. Зокрема, доводиться, що вживання прецедентних текстів античності в урочистих промовах Григорія Богослова та Іоанна Златоуста відбувається згідно з мовними тактиками, з одного боку, апелювання до авторитету античного автора, а з іншого боку, дискредитації античних авторів, героїв античних міфів тощо. Амбівалентне ставлення до еллінської спадщини та вибіркова рецепція античних ідей та образів визначає стиль творів грецької патристики. Серед досліджуваних творів найбільше античних алюзій та ремінісценцій у промовах Григорія Богослова, натомість епідейктичні твори Василя Великого їх взагалі не містять. Григорій Богослов часто звертається до прецедентних текстів Платона, Гомера, Піндара, Геродота, вживає численні алюзії на античні міфи з метою зображення святої людини як найвищої досконалості на відміну від оспіваних міфами давньогрецьких богів, напівбогів та героїв. Звертання Іоанна Златоуста до прецедентних текстів античності у промові «De Babyla contra Julianum et gentiles» зумовлене полемічними мотивами автора, тактиками дискредитації давньогрецьких ідеалів та переконання адресатів у перевазі християнських цінностей над античними. Майстерне поєднання біблійних та античних алюзій у творах Григорія Богослова та Іоанна Златоуста свідчить про плідний лінгвокультурний діалог між християнством та еллінською цивілізацією у патристичному дискурсі.

У статті «Алюзії та ремінісценції античних міфів у промові Григорія Богослова «In laudem Basilii Magni»» досліджуються алюзії та ремінісценції античних міфів в епідейктичній промові Григорія Богослова «In laudem Basilii Magni», зокрема, стверджується, що звертання до античних алюзій та ремінісценцій у дискурсі автора відбувається згідно з амбівалентними комунікативними намірами дискредитувати героїв античних міфів та апелювати до окремих ідей античних першоджерел, імпліцитно схвалюючи їх. У статті «Рецепція античної спадщини у дискурсі Григорія Богослова» досліджується питання сприйняття античної культури та літератури у дискурсі Григорія Богослова, велика увага приділяється інтертекстуальності та алюзіям на античні твори у промовах християнського автора, висвітлюються питання лінгвокультурного діалогу між античністю та християнством.

У статті «Прийом зіставлення (σγκρισις) в епідейктичних промовах Трьох Святителів» аналізується вплив античного ораторського дискурсу на епідейктичне красномовство грецької патристики золотої доби, зокрема, доводиться, що прийом зіставлення (σύγκρισις) успадкований з античності як структурний елемент жанру урочистого красномовства. Особливістю пристосування даного прийому до християнського контексту є поєднання його з біблійним інтертекстом, що свідчить про плідний діалог античності та християнства у жанрі епідейктичного красномовства.

У статті «Лінгвокультурний діалог античності та християнства у дискурсі письменників ранньохристиянської доби» висвітлюються результати дослідження тенденцій взаємовпливів античності та християнства у патристичних текстах золотої доби. Зокрема, стверджується, що лінгвокультурний діалог античності та християнства у патристичному дискурсі вражає своєю контрастністю та різноманітністю проявів. У творах Отців Церкви I-IV ст. присутнє як цілковите заперечення античних цінностей (Татіан), так і філеллінство (Климент Александрійський), як відверта полеміка (Тертуліан), так і взаємопроникнення та пристосування поглядів на основі критеріїв відповідності універсальній істині (Юстин, Атенагор, Василь Великий, Григорій Богослов). Рецепція античної спадщини конкретним християнським автором цілком залежить від широти / вузькості його богословських поглядів, його відкритості до дискусії або полемічної спрямованості. Проінтерпретувати ставлення певного ранньохристиянського автора до античної спадщини як цілковито негативне, або ж навпаки позитивне буде серйозним спрощенням, оскільки на думку багатьох дослідників (А. Холдер, П. Віддікомб, С. Хільдебранд, Г. Бетц, С. Аверинцев, А. Спаський, В. Бичков, Л. Звонська) жоден християнський автор не дотримувався однозначного погляду стосовно грецької освіти, філософії та культури. Серед результатів лінгвокультурного діалогу античності та християнства слід назвати адаптацію не суперечливих Святому Письму філософських ідей та понять, способів їх вербалізації у тексті, використання філософської термінології, риторичних технік, літературних жанрів, художніх образів, звертання до прецедентних текстів античності у комунікативних цілях християнського дискурсу.

У результаті дослідження ми прийшли до висновку, що у значній мірі мовний феномен грецької патристики золотої доби постає як одне з втілень лінгвокультурного діалогу між античністю та християнством, який відбувався за такими трьома напрямами: а) як діалог думок та поглядів; б) як діалог стилів та жанрів» в) як діалог культур та літератур.




Претендент к. філол. н. Левко О.В.
Каталог: sites -> default -> files
files -> Положення про порядок підготовки фахівців ступенів доктора філософії та доктора наук в аспірантурі (ад’юнктурі) та докторантурі вищих навчальних закладів
files -> Відділ аспірантури та докторантури Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини
files -> Київський національний університет імені Тараса Шевченка
files -> Програма вступного іспиту до аспірантури зі спеціальності 22. 00. 03 соціальні структури та соціальні відносини Затверджено
files -> Культура Античності. Культура Давньої Греції
files -> Системотехнічні засади та інструментально-програмні засоби створення та підтримки цифрових словників сидорчук надія Миколаївна
files -> Міністерство освіти І науки україни державний економіко-технологічний університет транспорту
files -> Конспект лекцій для студентів усіх спеціальностей освітньо-кваліфікаційних рівнів «спеціаліст»,
files -> Конструкції для енергоефективного відновлення забудови, постраждалої від надзвичайних ситуацій

Скачати 256.84 Kb.

Поділіться з Вашими друзьями:




База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2020
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка