Реферат роботи молодіжний політичний радикалізм та екстремізм



Скачати 150.81 Kb.
Дата конвертації16.03.2017
Розмір150.81 Kb.
ТипРеферат
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

Київський національний університет технологій та дизайну





РЕФЕРАТ РОБОТИ

МОЛОДІЖНИЙ ПОЛІТИЧНИЙ РАДИКАЛІЗМ ТА ЕКСТРЕМІЗМ

В УКРАЇНІ: ПРИЧИНИ ЕСКАЛАЦІЇ, ІДЕОЛОГІЯ, МЕХАНІЗМИ ДІАГНОСТИКИ, ЗАПОБІГАННЯ ТА ПРОТИДІЇ

ВАСИЛЬЧУК Євген Олегович

доктор політичних наук, доцент кафедри філософії, політології та українознавства Київського національного університету технологій та дизайну, викладач Черкаського державного бізнес-коледжу



Київ ‑ 2017

Актуальність теми дослідження зумовлена стрімким наростанням екстремістських і терористичних викликів, загроз безпечному існуванню людини, суспільства й Української держави. Спекулюючи на соціальних, економічних, політичних й етноконфесійних проблемах, використовуючи популістські методи політичної боротьби і нестримну соціальну демагогію, екстремістські угруповання здобувають певну підтримку серед населення. Збурення ними протестних настроїв, демонстративне ігнорування прав і свобод людини, схильність до свідомого спрощення суспільно значущих проблем шляхом формування колективного образу «ворожих сил», до яких потрапляють посадові особи органів державної влади, політичні опоненти, окремі національні та релігійні групи, зумовлюють суттєві ускладнення демократичного політичного розвитку України та її окремих регіонів. Це призводить до дезорганізації, а в окремих випадках і до блокування діяльності державних установ, спалахів насильства, поширення сепаратистських рухів, які значною мірою дістають організаційну, фінансову, матеріально-технічну, ідеологічну, а подекуди й військову підтримку з-за кордону.

Особливо небезпечною є тенденція втягнення молоді до діяльності екстремістських угруповань. Шляхом підкупу або відвертого обману, використовуючи властивий молоді романтизм і бунтарський дух, енергію та заповзятість, маніпулюючи її патріотичними почуттями, екстремісти пропонують молодим людям утопічне, ерзац-героїчне, сповнене «особливим сенсом» життя, для досягнення власних соціально-деструктивних цілей. З огляду на це, особливої значущості набуває відпрацювання системи деактивації виявів політичного радикалізму та екстремізму, яка сприятиме консолідації українського народу, розвитку його демократичної політичної культури та цивілізованих форм політичної участі, усуненню гострих конфліктних виявів, розв’язанню соціальних суперечностей.

Радикалізм та екстремізм як специфічні форми соціальної активності характеризуються здатністю поширюватися на різні сфери суспільного життя. Тому дослідження цих феноменів є актуальним для різних галузей соціогуманітарних наук. Визначальну роль у формуванні теоретико-методологічних засад представленої роботи відіграють концепції соціалізації, соціальної аномії та девіантності.

Специфічна ціннісно-нормативна орієнтованість радикалістських ідеологічних доктрин актуалізує наукові праці розробників теорії контркультури.

Стрімке поширення радикалістських тенденцій у сучасному молодіжному середовищі зумовлює значущість наукових розробок, присвячених осмисленню ціннісних орієнтацій, політичної комунікації, демократичної політичної культури сучасної молоді.

Для сучасної політичної науки актуальним залишається дослідження ідеологічних аспектів політичного радикалізму та екстремізму. Аналіз цих явищ в ідеологічному вимірі обумовлюється актуалізацією форм політичної соціалізації та політичної участі, характерних для перехідних суспільств, які перебувають у стані системної кризи. Вияви радикалізму й екстремізму зазвичай спричинені фрагментарністю політичної культури, деформаціями у сфері міжнаціональних та етноконфесійних відносин, поширенням соціально-протестних ідей серед депривованих прошарків населення.

Дослідження особливостей, тенденцій і закономірностей поширення політичного радикалізму та екстремізму в молодіжному середовищі України є вагомою науково-теоретичною і прикладною проблемою. Ефективність її вивчення передбачає насамперед аналіз ідейно-культурних джерел, специфічних чинників та механізмів ескалації, що уможливить декодувати ідейні настанови й ідеологічні постулати вітчизняного політичного радикалізму, з’ясувати сутність символічних вчинків екстремістських угруповань, які мають відверто антиправовий характер. Це дасть змогу визначити параметри і значущі тенденції впливу на молодіжну свідомість радикалістських настанов, алгоритмізувати особливості екстремального мислення для розроблення і реалізації ефективної системи превентивних заходів із боку вповноважених органів держави, спрямованих на виявлення, запобігання та протидію виявам політичного радикалізму й екстремізму.

Метою роботи є обґрунтування природи та виявів радикалізму та екстремізму у політичному житті суспільства, встановлення їхньої ідейно-політичної сутності, визначення об’єктивних умов і чинників ескалації, особливостей і тенденцій поширення, аналіз чинного законодавства й формування рекомендацій щодо профілактики, запобігання та протидії цим явищам у молодіжному середовищі України.

Згідно з визначеною метою в представленій роботі передбачено розв’язання таких завдань:

– проаналізувати концептуальні та теоретико-методологічні підходи до дослідження ціннісно-нормативних аспектів ідеології молодіжного політичного радикалізму та особливостей поширення екстремістських практик серед сучасної української молоді;

– з’ясувати закономірності й особливості поширення специфічних ідей і цінностей політичного радикалізму та екстремізму у молодіжному середовищі в умовах системної кризи перехідного українського суспільства;

– охарактеризувати політико-правову сутність загроз і викликів національній безпеці України з боку суб’єктів молодіжного радикалізму та екстремізму;

– проаналізувати ідейно-культурні, релігійні й субкультурні витоки екстремістських спільнот та класифікувати наявні у молодіжному середовищі сучасної України течії радикалізму за ідейно-політичним спрямуванням;

– окреслити та проаналізувати соціально-економічні, соціокультурні та суспільно-політичні чинники, що зумовлюють правокультурну деформацію ціннісно-нормативної системи сучасної молоді та спричинюють ескалацію радикалістських ідей та екстремістських практик у сучасній Україні;

– висвітлити концептуальні засади політико-правових стратегій, спрямованих на запобігання руйнуванням ціннісно-нормативної системи сучасної молоді й протидію поширенню деструктивних радикалістських ідей та екстремістських псевдоцінностей серед молоді України;

– визначити та науково обґрунтувати пріоритетні напрямки вдосконалення інституційно-правового забезпечення державної політики у сфері профілактики ціннісно-нормативної дерегуляції суспільно-політичної діяльності сучасної молоді, запобігання і протидії проникненню і поширенню серед молодих людей деструктивних ідей та екстремістських псевдоцінностей;

– сформувати авторські рекомендації щодо розроблення і впровадження освітніх, соціокультурних, інформаційно-психологічних технологій деактивації виявів політичного екстремізму в молодіжному середовищі України.



Об’єктом дослідження є радикалізм та екстремізм у суспільно-політичному житті.

Предметом дослідження є прояви політичного радикалізму та екстремізму в сучасному молодіжному середовищі України.

Методологічна основа дослідження. Специфіка предмета дослідження зумовлює поєднання наукових принципів, методів та методологічних підходів задля здійснення системного аналізу феномена радикалізму й екстремізму, особливостей поширення цих явищ у сучасному молодіжному середовищі України. Неупередженість та незалежність наукових суджень забезпечують принципи науковості, об’єктивності, багатоаспектності, всебічності, ідейного плюралізму, соціального детермінізму, діалектики, конкретності, історизму, цілісності, системності, комплексності та інші.

Поєднання таких методів наукового пошуку як аналіз, синтез, абстрагування, аналогія, узагальнення, індукція, дедукція, утворило загальнологічну композицію представленої роботи. Зокрема, застосування аналізу дозволило здійснити ідейно-політичну класифікацію екстремістського середовища в Україні шляхом виокремлення, розподілу і групування за ідейно-культурними джерелами екстремістських течій. Синтез був застосований при дослідженні екстремістського середовища як складного соціального явища з низкою притаманних йому суспільно-політичних, ідеологічних, соціокультурних, соціопсихологічних характеристик. Необхідність усунення несуттєвих властивостей та ознак досліджуваних явищ задля конкретизації наукового інтересу актуалізувало використання такого методу як абстрагування. Аналогія як дослідницький метод дозволив виокремити й зафіксувати спільні методи маніфестації у суспільному житті різних молодіжних екстремістських угруповань. Використання методів індукції та дедукції дозволило виявити і дослідити найпоширеніші вияви радикалізму та екстремізму в суспільному житті. Формування отриманих наукових результатів дослідження у систему висновків стало можливим завдяки використанню методу узагальнення.

Застосування спеціальних політологічних методів дозволило здійснити комплексне дослідження сутності радикалізму й екстремізму. Системний підхід забезпечив усебічне вивчення цих явищ з урахуванням впливу на їхній розвиток низки об’єктивних соціальних чинників. Виявлення логіки взаємовідносин і внутрішніх зв’язків в екстремістському середовищі, їхнього функціонального призначення стало можливим завдяки використанню структурно-функціонального аналізу. Вивчення ідейно-культурних джерел радикалістських ідеологічних доктрин, процесів формування інтолерантних ідей у свідомості здійснювалися за допомогою психологічного підходу. Вагомим для дослідження є і політико-комунікативний метод, застосування якого дало змогу виявити тенденції субкультуризації екстремістських угруповань, установити механізми конспірування їхньої діяльності шляхом створення системи розпізнавальних знаків, особливостей мовленнєвої культури, специфічних ритуалів тощо.

Біхевіористський метод дозволив дослідити особливості реалізації радикалістських настанов та інтолерантних ідей у соціальній практиці активу екстремістських угруповань. Украй важливим для дослідження є соціологічний підхід, завдяки якому вдалося виявити вплив процесів соціалізації та адаптації на формування демократичної політичної культури сучасної молоді.

Інституціональний підхід був застосований під час аналізу інституційно-правового забезпечення запобігання і протидії виявам екстремізму в Україні. Використання порівняльного аналізу дозволило визначити особливості законодавчої практики західноєвропейських та пострадянських країн у сфері запобігання і протидії виявам екстремізму та сформулювати рекомендації щодо вдосконалення правового забезпечення органів державної влади України у сфері нейтралізації екстремістських викликів і загроз.

Використання під час безпосередніх контактів з об’єктами дослідницької уваги низки емпіричних методів дослідження (спостереження, опис, аналіз документів) дало змогу отримати інформацію про особливості виявів екстремізму в реальному житті, зафіксувати сутнісні ознаки його суб’єктів. З огляду на специфіку дослідження, до джерельної бази представленої роботи увійшли матеріали з архівів об’єднань громадян екстремістської спрямованості.

У процесі підготовки наукової праці використано нормативно-правову базу України та інших держав; статистичні матеріали державних установ, відомств та організацій; результати соціологічних досліджень, проведених Інститутом соціології НАН України та неурядовими організаціями (Київський міжнародний інститут соціології (КМІС), Неурядова організація «Інститут прав людини і запобігання екстремізму та ксенофобії» (ІПЛЕКС)); широке коло періодичних видань і результатів наукових досліджень.

Наукова новизна отриманих результатів полягає в тому, що представлена робота є першим у вітчизняній політичній науці комплексним дослідженням виявів радикалізму та екстремізму в молодіжному середовищі України. Авторська концепція розкривається через системний аналіз сутності ідеологічних доктрин політичного радикалізму та екстремізму, виявлення закономірностей, особливостей і тенденцій їх поширення серед української молоді, дослідження ідейно-культурних джерел, установлення логіки і механізмів формування радикалістських доктрин, визначення чинників ескалації екстремізму в Україні. На захист виносяться окремі положення наукової новизни.

Уперше:

– досліджено закономірності й тенденції поширення політичного радикалізму та екстремізму в молодіжному середовищі України, сформульовано висновок про зумовленість цих явищ невизначеним соціальним статусом молодої людини, кризовими соціально-економічними, суспільно-політичними та духовно-культурними чинниками у перехідному суспільстві. Стверджується, що такі реалії приводять до пошуків альтернативних можливостей власної самореалізації, перенесення соціальної активності у кримінальну площину, актуалізації протестної політичної культури і протестної поведінки. На основі аналізу об’єктивних чинників ескалації політичного радикалізму та екстремізму в молодіжному середовищі України обґрунтовано, що поширення радикалістських ідей та екстремістських практик свідчить про певний рівень розбалансованості суспільної системи, а зростання таких деструктивних впливів зумовлюється діалектичним зв’язком психосоціального стану індивіда з наявними соціальними умовами існування;

– проведено ґрунтовний аналіз культурно-ідеологічних засад політичного радикалізму та екстремізму в Україні, досліджено механізми формування радикалістських ідеологічних доктрин, виявлено ремінісценції, алюзії та прямі текстуальні запозичення з різноманітних літературних, ідеологічно ангажованих творів. На підставі цього розроблено авторську класифікацію екстремістського середовища, згідно з якою у структурі лівого радикалізму виокремлено рух «нових лівих», консервативно-комуністичну, лівонаціоналістичну та анархічну ідейно-політичні течії. Правоекстремістське середовище презентовано традиціоналістською і модерними націоналістичними течіями та зарубіжними ідеологічними впливами;

– проаналізовано сугестивні можливості субкультурних і релігійних джерел політичного радикалізму та екстремізму в Україні. Визначено, що використання духовно-екстатичних практик дозволяє досить ефективно маніпулювати свідомістю і поведінкою низового членства екстремістських угруповань при реалізації протиправних заходів;

– здійснено структурування та аналіз загроз національній безпеці України з боку екстремістських спільнот і саморадикалізованих осіб. Визначено, що до екстремістських мають бути віднесені спроби насильницької зміни засад конституційного ладу і посягання на територіальну цілісність країни; посягання на безпеку держави; пропаганда насильства, війни, поширення інформації провокаційного спрямування, що підриває авторитет і престиж України, органів державної влади, осіб, уповноважених на виконання функцій держави;

– враховуючи незворотність європейського вибору України, розроблено й обґрунтовано перспективні шляхи законодавчого забезпечення профілактики і запобігання виявам політичного радикалізму та екстремізму, запропоновано освітні, соціокультурні та інформаційно-психологічні технології протидії цьому явищу в молодіжному середовищі, спрямовані на консолідацію зусиль органів державної влади та громадських інституцій щодо поширення освітньо-виховного впливу на молодих людей з метою формування у них принципів толерантності, терпимості, миролюбності, доброзичливості, готовності допомагати іншим.



Поглиблено:

– аналіз теоретичних підходів до феноменів політичного радикалізму та екстремізму, що дозволило встановити їх смислову еволюцію, згідно з якою, радикалізм є соціально-психологічним мотиватором та ідейним обґрунтуванням специфічної поведінкової практики окремих індивідів, груп і спільнот, орієнтованим на досягнення суспільних змін насильницьким шляхом. Екстремізм розглядається як різновид соціальної деструкції, що супроводжується порушенням прав і свобод людини, розбалансуванням системи суспільних відносин, дезорганізацією владно-політичних інститутів тощо;

– тезу про суспільну небезпечність екстремізму, яка виникає з його соціально-конфліктної природи і зумовленості соціально-економічними, соціокультурними, політичними, духовно-ідеологічними чинниками. Екстремістська практика окремих суб’єктів суспільно-політичного життя спричиняє використання ними терористичних методів для досягнення власних цілей, що складає особливі загрози сучасним суспільствам;

– обґрунтування напрямів профілактики, запобігання і протидії виявам політичного радикалізму та екстремізму в демократичному суспільстві через упровадження практики компромісів для вирішення проблемних питань у різних сферах суспільного життя.



Набуло подальшого розвитку:

– уявлення про роль процесів дезадаптивності та диссоціалізації молодої людини в мінливих умовах суспільного життя, що негативно позначаються на формуванні її демократичної політичної культури, толерантних форм політичної участі, зумовлюють виникнення і поширення соціально-негативістських тенденцій у молодіжному середовищі;

– розуміння ролі незаконних воєнізованих формувань як суб’єкта екстремізму, їх ролі в ескалації соціальних конфліктів, що зумовлює дезорганізацію діяльності владно-політичних інститутів в Україні;

– положення про необхідність суттєвого вдосконалення інституційно-правового забезпечення політики держави у сфері профілактики, запобігання і протидії виявам політичного радикалізму та екстремізму в Україні, його відповідність міжнародним правовим стандартам щодо здійснення превентивно-профілактичних заходів; унеможливлення перетворення антиекстремістського законодавства на інструмент утиску інакомислення та опозиційно налаштованих політичних сил;

– теза про необхідність посилення соціально-профілактичної роботи серед української молоді з метою недопущення виявів екстремізму у політичному житті суспільства, яка має поєднувати зусилля громадськості та вповноважених державних органів.

Теоретичне і практичне значення одержаних результатів полягає у розробці авторської концепції осмислення світоглядних, ідейних та політико-культурних основ радикалізму й екстремізму у політичному житті суспільства, що розвиває сучасні загальнотеоретичні уявлення про сутність і проблемні питання розвитку політичної культури та ідеології. Основні положення представленої роботи можуть стати теоретико-методологічною базою для поглиблення досліджень, пов’язаних із поширенням різноманітних політичних аномалій у молодіжному середовищі. Матеріали представленої роботи можуть бути використані в процесі розроблення лекційних курсів і спецкурсів зі соціально-політичних дисциплін, реалізації науково-дослідницьких проектів тощо.

Висновки представленої роботи можуть використовуватись у науково-експертній та аналітико-прогностичній діяльності при визначенні перспектив трансформації сучасних ідеологій, політичної культури, формуванні та реалізації державної політики у сфері профілактики, запобігання і протидії загрозам національній безпеці України з боку саморадикалізованих осіб, молодіжних екстремістських спільнот і терористичних угруповань. Результати дослідження доцільно долучити для вдосконалення наявного законодавства у сфері протидії загрозам і викликам національній безпеці держави, розроблення та реалізації заходів, що стосуються профілактики цієї соціально небезпечної поведінкової практики в різних сферах суспільного життя.

Результати роботи упроваджено у науково-дослідну та навчальну діяльність Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ (акт від 13.11.2013 № 11), Могільовського вищого коледжу МВС Республіки Білорусь (акт від 26.12.2013 № 7), Освітньої установи «Академія Міністерства внутрішніх справ Республіки Білорусь» (акт від 08.01.2014 № 17), Академії управління при Президентові Республіки Білорусь (акт від 17.02.2014 № 14), Національного інституту стратегічних досліджень (довідка від 15.04.2014 № 293/296), Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького (акт від 12.05.2014 № 183/03). Розроблені наукові рекомендації враховано в діяльності Черкаського міського центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді Департаменту освіти та гуманітарної політики Черкаської міської ради (довідка від 23.09.2013 № 784) та спеціального батальйону судової міліції «Грифон» УМВС України в Черкаській області (довідка від 01.10.2013 № 29).

Результати досліджень за темою роботи викладено у 57 наукових працях, з них: 2 одноосібні монографії, 25 статей у фахових наукових виданнях України з політичних наук, із яких 2 – в співавторстві; 8 статей у зарубіжних наукових виданнях з політичних наук, із яких 2 – в співавторстві; 6 статей у співавторстві в інших наукових виданнях; 16 тез міжнародних та всеукраїнських наукових конференцій.

У виданнях, внесених до наукометричних баз Index Copernicus (Poland), EBSCO Publishing/ Inc. (USA); Scientific Indexing Services (USA); EBSCO InfoBase Index (India), DOAJ ROAD, Google Scholar та ін., розміщено 8 публікацій.



Загальна кількість посилань на публікації автора складає 23 (згідно з базою даних Google Scholar), h-індекс=3.

Автор Є.О. Васильчук
Підпис Васильчука Є.О. засвідчую:

Учений секретар, кт.н., доц. Н.В. Первая
Каталог: sites -> default -> files
files -> Положення про порядок підготовки фахівців ступенів доктора філософії та доктора наук в аспірантурі (ад’юнктурі) та докторантурі вищих навчальних закладів
files -> Відділ аспірантури та докторантури Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини
files -> Київський національний університет імені Тараса Шевченка
files -> Програма вступного іспиту до аспірантури зі спеціальності 22. 00. 03 соціальні структури та соціальні відносини Затверджено
files -> Культура Античності. Культура Давньої Греції
files -> Системотехнічні засади та інструментально-програмні засоби створення та підтримки цифрових словників сидорчук надія Миколаївна
files -> Міністерство освіти І науки україни державний економіко-технологічний університет транспорту
files -> Конспект лекцій для студентів усіх спеціальностей освітньо-кваліфікаційних рівнів «спеціаліст»,
files -> Конструкції для енергоефективного відновлення забудови, постраждалої від надзвичайних ситуацій

Скачати 150.81 Kb.

Поділіться з Вашими друзьями:




База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2020
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка