Реферат "Види валютних кредитів та порядок їх отримання"



Скачати 206.71 Kb.
Дата конвертації04.02.2017
Розмір206.71 Kb.
ТипРеферат
Реферат

"Види валютних кредитів та порядок їх отримання"
Вступ

В умовах економічної ситуації України грошових коштів для ведення бізнесу вітчизняним підприємствам постійно не вистачає, у зв'язку з чим доводиться шукати річні способи зменшення дефіциту фінансування. Іноді це вдається шляхом отримання відстрочки платежу, іноді - шляхом застосування різних видів взаємозаліків, здійснення бартерних поставок, використання лізингу, векселів тощо. Але якщо підприємству потрібні грошові кошти, то найоптимальнішим варіантом є отримання кредиту в будь-якій іноземній валюті, яка є стабільнішою, ніж національна валюта у фінансовій установі.

В умовах існування в Україні адміністративне регульованої економіки розвиток системи кредитування зовнішньоекономіч­ної діяльності характеризувався жорсткою централізацією в орга­нізації зовнішньоекономічних зв'язків, економічною і організа­ційною відособленістю суб'єктів господарювання від світового ринку, замкненістю банківської системи, виключно слабкою ефективністю використання вартісних важелів (цін, кредиту, процентних ставок) при ізоляції грошового обігу від міжнарод­ної валютної системи.

Здійснення економічних реформ значною мірою сприяло перебудові кредитної системи країни на ринкових началах. Кре­дитні інструменти стали широко використовуватися в діяльності комерційних банків. У сучасних умовах вагомо зростає роль кре­диту. Кредит обслуговує та стимулює здійснення збільшення різних видів внутрішньоекономічних зв'язків — внутрішньої торгівлі, обміну послугами, закордонною інвестиційною діяль­ністю, міжбанківського співтовариства у тих чи інших його фор­мах, відносин банків з експортними підприємствами і т.д. Роз­ширюється коло учасників кредитних відносин, застосовуються нові кредитні інструменти і в той же час ефективно використо­вуються традиційні механізми кредитування.

Зміст
Вступ………………………………………………………………………..3

1. Види валютних кредитів………………………………………………4

2. Порядок отримання валютного кредиту……………………………5

Висновки……………………………………………………………….....17

Список використаної літератури


1. Види валютних кредитів.
У сучасних умовах значну роль відіграє валютний кредит. Валютний кредит різновид міжнародного кредиту, що надаєть­ся у грошовій формі та використовується або для придбання товарів, або для покриття пасивного сальдо платіжного балансу. Валютний кредит видають банки при кредитуванні експорту чи імпорту товарів, або будівництві об'єктів країнами-кредитора­ми. В Україні валютні кредити — внутрішні кредити в іноземній валюті, що надаються банками, які уповноважені здійснювати валютні операції.

Розглянемо види валютних кредитів, які надаються банками.

1. Комерційний – кредитування експорту, при якому експортер надає іноземному покупцю відстрочку платежу за угодою. Оформляється попереднім векселем чи видається з відкритого рахунку

2. Вексельний – кредитування експорту (або імпорту) під виданий або отриманий вексель.

3. По відкритому рахунку – представляє собою кредит у формі відстрочки платежу експорту цінностей.

4. Факторинг – форма кредитування експорту, при якій розрахунки з експортером здійснює посередник (як правило, банк), який за певну комісію і банківський процент викупає платіжні документа експортера. Умови факторингових угод полягають у тому, що при викупі рахунків посередник оплачує приблизно 4/5 вартості поставки, а іншу суму (за мінусом відсотку) оплачує після настання назначеного строку (незалежно від перерахування грошей покупцем).

5. Форфейтинг – форма кредитування експорту банком (або фінансовою компанією) шляхом купівлі ним (без обороту на продавця) векселів та інших боргових зобов’язань про зовнішньоторгові операції.

6. Акцептний – полягає в акцепті банком векселя, який стає гарантією оплати експорту.



7. Овердрафт – форма кредитування експорту, за якою банк списує грошові кошти з рахунку клієнта понад залишок коштів на рахунку, наслідком чого є дебетове сальдо за розрахунками у клієнта.

Сьогодні досить розповсюдженою формою оформлення отримання підприємством кредиту в іноземній валюті є договір валютного фіксингу, який укладається додатково до кредитного договору. Кредит видається банком в українських гривнях, але з прив'язкою до курсу іноземної валюти (наприклад, до ЄВРО або до долару США). Повертати основну суму кредиту по закінченню строку кредитного договору підприємство повинно також в гривнях, але в перерахунку на курс іноземної валюти, в якій зафіксовано кредит (в ЄВРО або в доларах США) на дату повернення кредиту. При цьому сума кредиту, отримана в гривнях, повертається з формулюванням "Повернення кредиту", а різниця між сумою до повернення, яка була перерахована по курсу іноземної валюти (ЄВРО або долар США), і сумою, яка була видана в гривнях, повертається з формулюванням "Платіж по договору фіксингу".

Фіксинг, а також договір фіксингу чинним законодавством не передбачений.
2. Порядок отримання валютного кредиту.
Кредити в іноземній валюті можуть отримувати тільки юридичні особи-резиденти України для проведення діяльності, передбаченої їх статутом, для чого до банку необхідно подати заяву, документи, що підтверджують обґрунтованість отримання кредиту (копія зовнішньоекономічного договору) і документи, що підтверджують фінансовий стан підприємства, При цьому уповноваженим банкам надається інформація щодо строків погашення кредиту і сплати відсотків по ньому.

Нарахування та сплата відсотків по кредиту в іноземній валюті практично нічим не відрізняється від нарахування та сплати відсотків по гривневому кредиту.

При отриманні валютного кредиту підприємству необхідно врахувати переваги та недоліки такого кредитування. Перевага в тому, що, оскільки іноземна валюта набагато стабільніша, ніж національна, а звідси, і процентні ставки по таких кредитах набагато нижчі, ніж по кредитах в національній валюті, то це дозволяє підприємству-позичальнику здійснювати більш рентабельну діяльність в період відносно стабільного курсу національної валюти.

Крім того, перевага будь-якого кредиту, а тому числі і валютного, - у можливості відкриття кредитної лінії, загальний строк і сума якої обумовлюються кредитним договором. В цьому випадку підприємство зможе використати кредитні ресурси ефективніше, оскільки самостійно плануватиме суму і строк використання кожного траншу Окрім того, що таким чином скорочується час па документальне оформлення кожної суми кредиту, у випадку використання кредитної лінії досягається і економічна ефективність за рахунок того, що відсотки за користування кредитом виплачуються тільки за фактично використані кошти і фактичний строк заборгованості.

Основний недолік валютного кредиту - значний ризик девальвації національної валюти в період кредитування, в результаті чого (у випадку, якщо джерелом погашення кредиту є не валютні надходження, а грошові кошти в національній валюті) вартість кредиту за рахунок курсових різниць може бути навіть вища, ніж у випадку гривневого кредитування,

Слід також враховувати, що будь-який кредит в національній або іноземній валюті повинен мати забезпечення у вигляді застави або поруки (гарантії) як мінімум на суму кредиту і запропонованих відсотків по ньому. З найбільшим бажанням комерційні банки беруть у заставу депозитні вклади. В якості об'єкту застави може виступати і нерухомість, але її оформлення є відносно трудомісткою процедурою, що дорого коштує підприємству (плата за нотаріальне оформлення складає 0,15% - 0.2% від суми договору застави}. За відсутності нерухомості в якості застави банки приймають будь-яке інше майно (основні засоби, товари в обороті), а також векселі - заставу, яка найвигідніша для підприємства, оскільки не потребує обов'язкового нотаріального засвідчення і, отже, підприємство не несе витрат по оформленню.

Кредит в іноземній валюті може бути отриманий як від банківської установи (найчастіше), так і від іноземного контрагента.

Юридичні особи-резиденти мають право отримувати кредити в іноземній валюті від іноземних кредиторів через уповноважені банки України тільки в безготівковій формі при наявності індивідуальної ліцензії. Кредити видаються тільки для цільового фінансування конкретного проекту і на інші цілі не можуть бути використані.

Індивідуальні ліцензії видаються управлінням валютного контролю і ліцензування НБУ. При відсутності ліцензії резидент штрафується на суму отриманого ним кредиту. Індивідуальна ліцензія є дійсною протягом всього часу користування кредитом, якщо протягом 60-ти днів з дня видачі позичальник отримав позику повністю або частково. Погашення кредиту відбувається за рахунок валютних надходжень від зовнішньоекономічної діяльності, а також за рахунок валюти, що придбана на Міжбанківському валютному ринку України. Контроль за погашенням кредиту покладається на уповноважений банк, що обслуговує клієнта. Уповноважені банки, яких приваблюють кредитні ресурси від іноземних банків-кореспондентів на строк, більший одного року, повинні мати індивідуальну ліцензію НБУ, Для отримання індивідуальної ліцензії резиденту-позичальнику необхідно подати до НБУ пакет наступних документів:

  1. Клопотання позичальника з зазначенням всіх його реквізитів.

  2. Лист уповноваженого банку України зі згодою на обслуговування
    кредиту, із зазначенням реквізитів рахунку, на який буде здійснюватися
    перерахування валютних коштів, і з експертною оцінкою банку окупності
    проекту, що проведений на підставі ретельного аналізу.

  3. Копії документів про державну реєстрацію.

  4. Кредитна угода.

5. Інші документи, що стосуються кредитного проекту.

Кредити в іноземній валюті від іноземних кредиторів можуть отримувати юридичні особи-резиденти України для проведення діяльності, передбаченої їх установчими документами.

Для отримання резидентом кредитів в іноземній валюті від нерезидента вимагається обов'язкова реєстрація шляхом одержання реєстраційного свідоцтва. Одержати це свідоцтво резидент зобов'язаний після підписання кредитної угоди з нерезидентом, але до фактичного одержання цього кредиту.

Для одержання реєстраційного свідоцтва резиденту-позичальнику необхідно зареєструватись в регіональному Правлінні Національного банку України. З цієї метою туди повинен бути наданий лист встановленої форми, в якому повинна міститись наступна інформація: назва позичальника (реквізити, вид підприємства), юридична адреса, поштова адреса, прізвище, ім'я і по-батькові, № телефону керівника підприємства (організації) і головного бухгалтера, дата реєстрації резидента, назва і місце знаходження органу, який її
проводив, номера телефонів цього органу, назва і адреса обслуговуючого банку позичальника, в якому відкриті рахунки, назва і адреса уповноваженого банку, який буде обслуговувати кредит, номер і дата кредитної угоди, назва кредитора і його юридична адреса, сума і валюта кредиту, термін використання кредиту, термін погашення кредиту, напрямок (цілі) використання кредиту, графік одержання і сплати кредиту.

Реєстраційне свідоцтво видається позичальнику для реалізації тільки одного кредитного проекту і не може бути підставою для збільшення суми кредиту чи здійснення інших валютних операцій. Крім того, реєстраційне свідоцтво видасться без права його передачі. У випадку необхідності внесення змін до кредитної угоди вони оформлюються як додаток, який є невід'ємною частиною одержаного реєстраційного свідоцтва. Для оформлення такого додатку необхідно звернутися до установи Національного банку, який видав реєстраційне свідоцтво.

Сьогодні процес кредитування в іноземній валюті можна по­ділити на такі етапи:

розгляд кредитної заяви та співбесіда з позичальником;

вивчення кредитоспроможності клієнта;

підготовка та укладання кредитного договору;

кредитний моніторинг.

На першому етапі кредитування в іноземній валюті здійсню­ються аналіз і попередній відбір заявок клієнтів на отримання кредиту. При зверненні за отриманням кредиту в іноземній ва­люті юридична особа подає в банк заявку, в якій зазначаються цільове призначення кредиту, його сума, строк користування та конкретні дати погашення, характеристика та економічний ефект проекту від кредитування, форми забезпечення кредиту. На цьому етапі банк повинен оцінити сильні та слабкі сторони представ­леного для кредитування об'єкта, в першу чергу вірогідність своє­часного повернення кредиту та процентів за його користування,

Крім заявки на кредит, на прохання банку позичальник по­дає банку ряд документів. Якщо рахунок юридичної особи відкри­тий в іншому банку, то він подає нотаріально завірені копії ста­туту та установчого договору, техніко-економічне обґрунтування одержання кредиту в іноземній валюті, графік надходжень та платежів на весь термін користування кредитом в іноземній ва­люті, копії документів про підтвердження угод, що кредитують­ся, відомості про кредити, отримані в інших банках, бухгалтер­ський баланс та фінансові звіти на останню звітну дату. До бан­ку можуть бути подані й інші документи, потрібні йому для визначення фінансового стану і кредитоспроможності клієнта.

Після ознайомлення з документами працівник банку пови­нен проводити попередню бесіду з майбутнім позичальником, що має велике значення для остаточного вирішення питання про надання кредиту. Це також дає можливість банку з'ясувати важливі деталі, пов'язані із заявою про отримання кредиту в іноземній валюті, визначити своє ставлення до клієнта, його пер­спективи.

На цьому етапі банк повинен приділити увагу достовірності документів та інформації, на основі яких вирішується питання про надання кредиту в іноземній валюті.

Наступний етап процесу кредитування передбачає вивчення кредитоспроможності юридичної особи, тобто наявності передумов для одержання кредитів в іноземній валюті, спроможності повернути їх. Кредитоспроможність позичальника визначається показниками, які характеризують його акуратність при розра­хунках за раніше одержані кредити, його поточний фінансовий стан і перспективи змін, спроможність при потребі мобілізувати грошові кошти з різних джерел. Кредитоспроможність розрахо­вується банками для кожного клієнта і може вимірюватися по­казниками ліквідності, заборгованості, погашення боргу, при­бутковості, рентабельності, співвідношення інших статей балансу.

При аналізі кредитоспроможності клієнта банком проводить­ся ретельне вивчення фінансових можливостей позичальника, його спроможності своєчасно і в повному обсязі погасити кре­дит в іноземній валюті і проценти, якісне забезпечення кредиту, здатність позичальника виробляти та реалізовувати конкурен­тоспроможну продукцію (послуги) та ін.

Аналіз кредитної заявки юридичної особи, його кредито­спроможності базується на використанні різних джерел інфор­мації, серед яких: матеріали, отримані безпосередньо від клієнта; матеріали про клієнта, які містяться в архівах і базах даних бан­ку; відомості, які при потребі можуть бути або вже отримані банком від зовнішнього оточення юридичної особи (постачаль­ники, покупці продукції, кредитори тощо); звіти й інші офіційні матеріали різних установ та організацій.

З метою отримання більш повної картини про господарсь­ко-фінансову діяльність юридичної особи, уточнення і перевірки достовірності поданої інформації та документів банками можуть здійснюватися перевірки на місцях. Програма відвідування клієнта на місці повинна бути добре і детально продуманою і переслідувати конкретні цілі.

Після проведення оцінки кредитоспроможності і господарсь­ко-фінансового стану позичальника, їх позитивних результатів банк переходить до третього етапу надання кредиту — розробки умов кредитування, підготовки і укладення кредитного догово­ру. Цей етап ще називають структуруванням кредиту, в ході якого банк визначає суму і строк кредиту в іноземній валюті, спроби видачі і погашення, забезпечення, ціну та інші умови. Після того, як чітко визначені характеристики кредиту, а за договором до­сягнуто згоди щодо всіх його істотних умов, складається текст кредитного договору.

Кредитний договір є правовою основою відносин між бан­ком та позичальником, які виникають, з приводу кредиту в іно­земній валюті.



Кредитний договір в іноземній валюті — це угода між юри­дичними особами, яка спрямована на встановлення між ними прав і обов'язків і у відповідності з якою кредитор передає пози­чальнику кошти за обумовлену плату у вигляді відсотків від пе­реданої суми, а останній зобов'язується надати банкові необхід­не забезпечення кредиту, використовувати його на обумовлені цілі, повернути в установлений термін і сплатити відповідні відсотки.

За своїми ознаками і зобов'язальними елементами кредит­ний договір в іноземній валюті має багато спільного з договором позики.

Відмінності і особливості зазначених договорів, в першу чергу, обумовлені тим, що однією із сторін в кредитному договорі ви­ступають банки. В той же час в якості позикодавця можуть вис­тупати будь-які фізичні та юридичні особи.

Предметом договору позики можуть бути грошові кошти та майно, визначене родовими ознаками. Предметом кредитного договору, як правило, є грошові кошти. Кредитний договір є консенсуальним. Його укладання спричиняє зобов'язання кре­дитора надати кредит. Договір позики є реальним. Не можна спонукати позикодавця до передачі позичальнику обумовлених сум або майна.

Кредитний договір в іноземній валюті укладається в пись­мовій формі як шляхом складання одного документа, підписа­ного кредитором та позичальником, так і шляхом обміну листа­ми, телеграмами, телефонограмами, підписаними стороною, яка їх надсилає. До умов кредитного договору в іноземній валюті належать: об'єкти кредитування, розмір кредиту, умови його надання та погашення позичок, відсоткові ставки за користу­вання кредитами та порядок сплати відсотків, умови здійснення банківського контролю за використанням коштів, засоби забез­печення виконання позичальником зобов'язань за договором, майнова відповідальність за порушення умов договору тощо.

Визначення відсоткової ставки є однією із найскладніших задач кредитування. Кредитор намагається встановити достат­ньо високу ставку для того, щоб отримати прибуток з кредиту та компенсувати всі свої затрати і ризики. Проте ставка повинна бути достатньо низькою, щоб позичальник не звернувся до дру­гого кредитора та міг успішно погасити кредит Чим вищий рівень конкуренції на ринку банківських кредитів тим гостріша не­обхідність підтримувати відсоткову ставку на розумному рівні, який можна співставити з рівнем конкурентів на даному сег­менті ринку По мірі розвитку ринкових відносин в Україні пи­тання про встановлення оптимальної відсоткової ставки по кре­дитах в іноземній валюті набуває все більшої і більшої актуаль­ності

Як уже зазначалося, кредити служать головним джерелом доходів банку та водночас головною причиною ризику Від струк­тури та якості кредитного портфеля залежать стабільність банку та його майбутнє Тому всі банки, які відповідають сучасним вимогам або які прагнуть їм відповідати, здійснюють кредитний моніторинг

Поняття кредитного моніторингу включає до свого складу систему спостереження за погашенням кредитів, розробку та прийняття заходів, які забезпечують вирішення цього завдання

Незважаючи на те, що сьогодні в банківській практиці вико­ристовуються різні способи кредитного моніторингу, всі вони ґрунтуються на головних принципах

1 Періодична перевірка всіх видів кредитів Кожні 30, 60 або 90 днів перевіряються всі великі кредити і вибірково — більш дрібні

2 Ретельна розробка етапів кредитного контролю з тим, щоб

забезпечити перевірку всіх важливих умов по кожному кредиту, в тому числі

відповідність фактичних платежів по кредиту розрахунко­вим даним,

якість та стан забезпечення кредиту,

повнота відповідної документації, можливість отримати у своє розпорядження забезпечення та юридичне право починати при необхідності судові дії по відношенню до позичальника,

оцінка змін фінансового положення та прогнози відносно збільшення або скорочення потреб позичальника у банківсько­му кредиті,

оцінка відповідності виданого кредиту кредитній політиці банку та стандартам, які розроблені контролерами зі сторони регулюючих органів по відношенню до кредитного портфеля.

3 Найбільш часті перевірки проблемних кредитів, збільшення частоти перевірок по мірі росту проблем, пов'язаних з конкрет­ним кредитом

4 Більш часті перевірки кредитів в умовах економічного спаду

або появи значних проблем у тих галузях, в які банк уклав знач­ну частину своїх ресурсів (наприклад, помітні зміни податково­го та експортно-імпортного законодавства, поява нових конку­рентів або зміна технологи, які вимагають використання нових методів виробництва та реалізації продукції)

Важливим елементом кредитного моніторингу є внутрішній аудит кредитування Така перевірка здійснюється (як негласно, так і відкрито) відділом, який підзвітний контролеру банку Кон­тролер знаходиться у безпосередньому адміністративному підпо­рядкуванні президента банку або особи, яка його заміщує.

Аудиторська перевірка має за мету визначити:

стан залишків на банківських рахунках по прострочених кре­дитах,

реальну ситуацію з забезпеченням повернення кредитів та скороченням кредитного ризику,

стан з організацією кредитного процесу відповідність прак­тики видачі та погашення кредитів вимогам кредитного мемо­рандуму банку, правильність відображення всіх кредитів в об­лікових документах, особливо по пролонгованих та простроче­них кредитах, стан резервів на покриття збитків по кредитах.

Перевірка дотримання порядку кредитування включає кон­троль за обліком заявок на отримання кредитів в реєстраційно­му журналі, основними реквізитами якого є дата надходження, назва та адреса прохача, сума, призначення, термін, відсоткова ставка, забезпечення та примітки У примітках вказуються дата передачі справи на розгляд кредитного комітету та його рішення

Аудитор перевіряє правильність оформлення та ведення кре­дитного досьє. Зазвичай у кредитному досьє документи сконцентровані у таких розділах:

основна кредитна документація (копії кредитних договорів та угоди забезпечення застави, банківської гарантії, страхування і таке інше, довіреність на право підписання документів, по свідчення про стан забезпечення, графік погашення кредиту),

основна фінансово-економічна інформація про позичальника (коли балансів та звітів про прибуток та збитки, бізнес-план,

інформація про грошові надходження, копії ліцензії та податко­вої декларації);

матеріали про кредитоспроможність (аналіз, підготовлений у самому банку-кредитору, аналітичні документи, які отримані від інформаційно-кредитних бюро, відповіді на запити в банки та комісії про кредитну історію потенційного позичальника та ін.);

переписка з клієнтом з питань видачі та погашення кредиту, записи зустрічей та телефонних розмов з цього питання.

У випадку погашення кредиту складається справка про зак­риття справи та передачі її до архіву. У випадку, коли кредит не погашено, справа передається до юридичного відділу банку з метою відкриття позову про неповернення кредиту та надання справи в арбітраж. Аудитор перевіряє правильність оформлення всіх документів, наявність необхідних реквізитів, посилань та підписів. Він звертає увагу на те, що в суму кредиту не повинна включатися сума сплаченого страхового внеску або нотаріаль­ного платежу при оформленні застави або суми гарантії.

У звіті про результати аудиторської перевірки робляться вис­новки відносно:

загального стану надання кредитів та їх погашення;

основних причин кредитних неплатежів (в результаті недо­статньої кваліфікації співробітників, які займаються цими про­блемами, практики видачі кредитів поза встановленою процеду­рою — за вказівкою керівництва банку);

положення зі списанням безнадійних кредитів;

стан фондів для покриття заборгованості по кредитах;

стан ведення кредитного обліку та іншої документації, в тому числі кредитного досьє. Містяться рекомендації відносно фінан­сових, кадрово-організаційних та інших заходів по вирішенню проблеми погашення кредитів. Звіт представляється президенту банку та раді директорів.

Перевірка кредитів необхідна для здійснення програми ро­зумного кредитування. Вона допомагає керівництву банку не лише швидше виявляти проблемні кредити, але й постійно кон­тролювати відповідність кредитної політики банку діям уповно­важених співробітників кредитного управління (відділу).

Кредитний контроль допомагає також банку в оцінці сукуп­ного ризику та здійсненні відповідних превентивних заходів щодо укріплення фінансової стійкості банку.

При здійсненні кредитування в іноземній валюті необхідно врахувати не лише високий рівень прибутковості цих операцій, але й високий ступінь їхнього ризику, пов'язаний з повільним проходженням міжнародних платежів, складністю застосування закону «Про заставу» при реалізації схеми забезпечення повер­нення кредиту.

Управління кредитним ризиком є одним з основних у банківській справі. Процес управління кредитами заслуговує особливої уваги, тому що від його якості залежить успіх роботи банку.

Надання кредитів відіграє центральну роль в операціях ко­мерційних банків. Ця функція банків являє собою дуже важли­вий надмірно чутливий процес. Банк має визначити, які креди­ти буде надавати, які ні; скільки кредитів кожного типу; кому і на яких умовах він буде їх надавати. Ризик не можна ігнорувати. Всі ці важливі рішення вимагають, щоб метою політики банку була підтримка оптимальних співвідношень між кредитами, де­позитами та іншими зобов'язаннями і власним капіталом. Здорова кредитна валютна політика сприяє підвищенню якості кре­дитів. Цілі кредитної політики мають охоплювати певні елемен­ти правового регулювання, ступінь допустимого ризику та ба­лансу кредитного портфелю банку,



Висновки

Підводячи підсумок вищесказаному, можна зробити ряд висновків:

- кредитування як грошове джерело фінансування має ряд переваг
перед іншими способами фінансування;

- в період стабілізованого валютного курсу валютний кредит - найбільш вигідне джерело короткострокового позикового фінансування для
українських підприємств, оскільки його вартість нижче вартості кредиту в
національній валюті;

- використання валютного кредиту дозволено всім суб'єктам


підприємницької діяльності - юридичним особам і можливо для
фінансування не тільки експортно-імпортних операцій, але і поточної господарської діяльності підприємств (шляхом продажу на
міжбанківському валютному ринку України і зарахування гривні на поточний рахунок позичальника);

- найбільший економічний ефект від використання валютного кредиту отримують підприємства-експортери, оскільки майбутня валютна виручка дозволяє компенсувати суму кредиту взагалі без курсових втрат.



В період стабільного курсу національної валюти використання валютних кредитів підприємством є одним з найбільш привабливих інструментів фінансового ринку України, сприяє зменшенню дефіциту фінансування і загальному оздоровленню фінансового стану українських підприємств.

Список використаної літератури


  1. Бутинець Ф.Ф. та ін. Облік і аналіз зовнішньоекономічної діяльності. Підручник для студентів вищих навчальних закладів спеціальності 7.050106 «Облік і аудит»/ Ф.Ф. Бутинець, І.В. Жиглей, В.М. Пархоменко; За ред. проф. Ф.Ф. Бутинця; 2-е вид., доп. і перероб. – Житомир: ПП «Рута», 2001.- 544 с.

  2. Дупай М.М., Дончук П.Н., Питель С.В., Хомин П.Я. Облік та аналіз діяльності підприємств у сфері зовнішньоекономічних відносин. Навч. посібник для студентів спеціальності 7.050106 «Облік і аудит».- Тернопіль: Астан.- 2003.- 200 с.

  3. Кадуріна Л.О. Облік і аналіз зовнішньоекономічної діяльності. Навч. посібник. - Київ, «Слово», 2003.-288 с.

Каталог: referates
referates -> Реферат з дисципліни «Облік зовнішньоекономічної діяльності» на тему «Поняття та відображення в обліку курсових різниць відповідно до національних та міжнародних стандартів бухгалтерського обліку»
referates -> Стратегічний набір підприємства
referates -> «Загальнонаукові методи дослідження»
referates -> Міжнародні стратегічні альянси
referates -> Реферат з предмету "Міжнародні стандарти аудиту"
referates -> Фінансові ризики підприємства
referates -> Реферат з предмету " Проблеми євроатлантичної інтеграції України" на тему "
referates -> Реферат з фінансового менеджменту на тему фінансовий леверидж зміст Вступ
referates -> Реферат з дисципліни " Фінансовий ринок "
referates -> Сутність нормативного прогнозу


Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка