Реферат з курсу «Договірне право»



Скачати 135.17 Kb.
Дата конвертації31.10.2017
Розмір135.17 Kb.
ТипРеферат
КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

РЕФЕРАТ

з курсу «Договірне право»



не тему: Грошові зобов’язання за монографією Бєлова В.А. «Денежные обязательства»

КИЇВ


План

Вступ


  1. Загальна характеристика та основні положення монографії Бєлова В.А. «Денежные обязательства»;

  2. Класифікакція грошових зобов'язань;

  3. Правова природа відсотків за грошовими зобов’язаннями;



Вступ

Грошові зобовязання в цивільному праві займають чи не найбільший відсоток усіх зобовязань, що виникають у повсякденному житті. На сьогодні практично усьому можна дати грошову оцінку і отже, виконати зобовязання якщо не в натурі, то сплатою відповідної грошової суми.

Грошове зобов′язання як обов′язок однієї сторони (боржника) сплатити належним чином іншій стороні (кредитору) певну суму грошей (як законного засобу платежу) при погашенні такого зобов′язання дедалі частіше стає об′єктом наукового дослідження. Вивченням цього питання присвятили свої праці В.А. Бєлов, Д.В. Боброва, Т.В. Боднар, М.І. Брагінський, В.В. Вітрянський, Г.В. Єрьоменко, Л.Г. Єфімова, О.С. Іоффе, Н.С. Кузнєцова, І.М. Кучеренко, Д.Г. Лавров, М. Литовченко, В.В. Луць, Г.К. Матвеєв, Л.О. Новосьолова, І.М. Опадчий, О.О. Отраднова, О.П. Подцерковний, В.Д. Примак, М.Г. Розенбергом, Є.О. Суханов, Л.І. Тарасенко, Ю.К. Толстой, Я.М. Шевченко та інші. 

У свої роботі я хочу проаналізувати позиції, висвітлені В.А. Бєловим у монографічному дослідженні «Денежные обязательсва» 2007 року, співставити їх з цивільним законодавством України та з думками інших науковців, які досліджували інститут грошових зобов’язань.



Загальна характеристика та основні положення монографії Бєлова В.А. «Денежные обязательства»

Монографія Бєлова Вадима Анатолійовича, видина в 2007 році складається з 3 глав – «Загальні положення», «Виконання грошових зобовязань» та «Правове регулювання техніки виконання грошових зобовязання та їх оформлення». 18 параграфів розкривають особливості строку, місця, валюти належного виконання грошових зобовязань, припинення, порушення виконання грошових зобовязання. Велика увага приділяється розрахункам – готівковим, безготівковим та шляхом зарахування зустрічних грошових вимог.

Щодо поняття грошового зобовязання, то автор монографії навидить наступне визначення: це цивільне правовідншення, змістом якого є право вимоги кредитора і юридичний обов'язок боржника, що йому кореспондує, здійснити оплату або платіж, тобто дію (або дії) з передачі певної суми грошей (валюти). Гроші використовуються в якості засобу погашення боргу.

Аналізуючи ЦК Російської Федерації Бєлов В.А. поділяє усі зобовязання на такі, предметом яких є виключно гроші та ті, предметом яких є переважно гроші, чим підкреслює чисельність таких зобовязань. Характеризуючи грошові зобовязання, називає таку властивість як здатність до інфляції і необхідність розробки механізмів захисту від інфляційних втрат за грошовими зобовязаннями. Таких мехінізмів можно виокремити два:



  1. Валютне застереження. Включається як умова зобовязання (договору) про те, що сума грошей, яка підлягає сплаті через певний строк становить, наприклад 1000 долларів США. Оскільки економіка пострадянських держав є ще доволі нестабільною, ризик інфляційних втрат за довгостроковими зобов'язаннями доречно було б мінімізувати таким способом. Але включення такої умови в зобовязання виноситься на розсуд сторін.

  2. Метод індексації. Частіше застосовується в зобовязаннях по утриманню, в деліктних зобовязаннях. Його суть полягає в пропорційній залежності боргу від розміру оплати праці, мінімальної заробітної плати. Бєлов В.А. зазначає, що саме цей метод є поширенішим, але на мою думку, вони обидва застосовуються до різних груп зобовязань. Перший доцільніше завжди застосовувати до договірних зобовязань, зазначати в умовах таке застереження, другий – до деліктних та тих, що випливають з закону, актів органів державно влади, рішень суду.

В монографії присвячено достатньо уваги виконанню грошових зобовязань в іноземній валюті. Доречною є пропозиція у разі прострочення виконання грошового зобовязання в іноземній валюті «днем оплати» визначати за вибором кредитора як потерпілої особи від прострочення - фактичний день оплати або день, в який така оплата повинна була бути здійснена. Така пропозиція аргументована тим, що в зв'язку з валютними коливаннями на день проведення розрахунків сума коштів, що підлягатиме сплаті може збільшитися або зменшитися в порівнянні з тією, яка була б виплачена у разі своєчасного виконання зобов'язання.

Серед способів припинення грошового зобов'язання проаналізовано такий спосіб як сплата грошової суми на депозит нотаріуса або суду. В Україні менше підстав, внаслідок яких боржник може виконати свій обов'язок шляхом внесення належних з нього грошей у депозит нотаріуса, нотаріальної контори (на депозит суду – українським законодавством не передбачено). Відсутня така підстава як очевидна відсутність визначенності щодо того, хто є кредитором по зобов'язанню, в тому числі в зв'язку зі спором з цього приводу між кредитором та іншими особами. На мою думку, таку можливість слід додати і в ст. 537 ЦК України.



Класифікація грошових зобов'язань

В. А. Бєлов класифікує всі грошові зобов′язання за метою передачі грошових коштів на:

1) зобов′язання з передачі грошей як предмета договору (зобов′язання про надання кредиту)

2) зобов′язання з передачі грошей як ціни договору. Передача спрямована на погашення існуючого чи майбутнього боргу (зобов′язання з оплати товару).

Опадчий І.М. критикує такий поділ грошових зобовязань,аргументуючи тим, що зазначена класифікація є неприйнятною з однієї лише причини: «зобов′язання з передачі грошей як предмета договору» не є грошовим зобов′язанням. Грошові зобов′язання не можна класифікувати за метою передачі грошових знаків, адже, відповідно до визначення поняття грошового зобов′язання, така мета — погашення грошового зобов′язання.1

Проста передача грошових знаків може не створювати грошове зобов′язання (як у договорі схову). З цієї ж причини не може розглядатись в якості грошового зобов′язання надати кредит, передати аванс або суму передплати стороні, що надає послуги, виконує роботу чи передає товари. У всіх цих випадках передача грошей не погашає борг, а навпаки, створює його на стороні того, хто отримує грошові кошти.

Не є грошовим й обов′язок дарувальника передати обдарованому певну суму грошей, оскільки безпосередньою метою (підставою) такого зобов′язання є намір обдарити, виявити щедрість.

Цей висновок має велике практичне значення, адже позиція В. А. Бєлова веде до висновку, що зобов′язання стосовно надання кредиту, сплати авансу чи обдарування стають грошовими. У свою чергу, до останніх застосовуватимуться положення законодавства про грошові зобов′язання, а отже, й положення про відповідальність за порушення грошового зобов′язання, як-от: зобов′язання сплатити три відсотки річних та індекс інфляції у разі прострочення тощо (ст. 625 ЦК України).

Ще один поділ грошових зобов’язань запропоновано В.А. Бєловим: на регулятивні та охоронні. Регулятивні – ті, що виникають у нормальних відносинах, без порушення умов зобов’язання. Охоронні – зобов’язання виплатити неустойку, сплата штрафів, збитків, компенсації, зобов’язання по поверненню безпідставно набутого майна – виникають з цивільних правопорушень, порушень абсолютних чи відносних цивільних прав.

Наступною підставою для класифікації грошових зобов′язань є час виконання грошового зобов′язання. За цим критерієм можна виділити довгострокові (від 50 років), середньострокові (від 5 до 50 років), та короткострокові (до 5 років) грошові зобов′язання. Зрозуміло, що такий поділ є умовним і необхідним передусім для академічних потреб. Разом з тим, емпіричний досвід засвідчує наявність різних методів юридичного оформлення грошового зобов′язання залежно від часового критерію, різні підходи до гарантування реального отримання грошових коштів та різні підходи до захисту від знецінення грошового знака з моменту виникнення до моменту остаточного погашення грошового зобов′язання. І не випадково кредитор за довгостроковим грошовим зобов′язанням шукатиме більш надійні гарантії виконання грошового зобов′язання, ніж кредитор за короткостроковим — адже ризик порушення довгострокового грошового зобов′язання значно вищий і пов′язаний з врахуванням найнеймовірніших обставин.2



Правова природа відсотків у грошових зобов'язаннях

У разі порушення виконання грошового зобов'язання у боржника обовязок сплатити проценти за користування чужими коштами. Норми цивільних кодексів України та Російської федерації з цього питання ідентичні. В.А. Бєлов з'ясовуючи природу процентів прийшов до висновку, що проценти є не що інше як упущена вигода кредитора, яку отримував боржник користуючий його коштами. В літературі існує ряд інших думок з цього приводу. Л.І. Тарасова критикує таке визначення: розглядаючи проценти річні як упущену вигоду, яка відшкодовує частину збитків кредитора, слід визнати право боржника спростовувати їх розмір, доводити відсутність користування грошима або користування ними таким чином, який призвів до отримання доходів в меншому розмірі, і право кредитора доводити факт отримання прибутку боржником в розмірі більшому, ніж сума нарахованих процентів. Звісно цього не відбувається при стягненні процентів річних за ч. 2 ст. 625 ЦК України. Порядок їх стягнення не передбачає надання жодних доказів з боку боржника чи кредитора про розмір отриманих чи таких доходів, які могли бути отримані. Навпаки, не має ніякого значення, чи взагалі отримав боржник будь-який прибуток і чи втратив щось кредитор в результаті прострочки грошового зобов’язання.


В такому випадку виникає питання, чи незабагато виключень використовується до такої форми відповідальності як відшкодування збитків. По суті, ці виключення спростовують природу цієї загальної форми цивільно-правової відповідальності. Тому, на нашу думку, не є виправданими. 
Крім цього, всі вищенаведені аргументи на користь позиції процентів річних як форми відшкодування збитків – упущеної вигоди не мають свого належного значення, знову ж таки через існування процентів за ст. 536 ЦК України. Саме вони покликані компенсувати кредитору втрачену ним можливість отримати прибуток, який мав би місце при використанні суми боргу в майновому обігу.

Приєднуюсь до думки Л.І. Тарасової, що проценти річні за своєю природою є видом неустойки, тому що як і неустойка  проценти річні є грошовою сумою, яка сплачується у випадку порушення боржником зобов’язання, зокрема у випадку прострочення грошового зобов’язання; право на проценти річні виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих порушенням грошового зобов’язання; проценти річні встановлюються законом або договором, тобто їх розмір визначається сторонами заздалегідь і наперед їм відомий; розмір процентів річних, який встановлений законом, може бути змінений у договорі.

Слід розрізняти відсотки (проценти) за ст. 536 ЦК України та за ст. 625 ЦК України – 3% річних у разі прострочення грошового зобов'язання. дані два види процентів, як абсолютно різні за своєю правовою суттю, ніяким чином не пересікаються, не взаємообумовлюють один одного і сплачуються автономно: проценти за користування чужими коштами сплачуються за весь час користування коштами незалежно від притягнення чи непритягнення боржника до цивільно-правової відповідальності за порушення грошового зобов’язання; проценти річні стягуються поряд зі сплатою процентів за користування чужими коштами але незалежно від них в разі наявності підстав притягнення до цивільно-правової відповідальності за порушення грошового зобов’язання і з дотриманням правових норм і принципів цивільно-правової відповідальності, що стосуються даної форми відповідальності.

Розрахунки по грошовим зобов’язанням

В своїй монографії Бєлов В.А. аналізує готівкові, безготівкові розрахунки та шляхом зарахування зустрічних вимог.

Різниця між готівковими та безготівковими розрахунками в тому, що якщо платіж здійснюється готівкою – виконується грошове зобов’язання шляхом передачі грошей. В безготівкових розрахунках відсутній факт передачі грошей між сторонами. Змінюються лише записи по банківським рахункам у платника, отримувача і їхніх банків. Таким чином ознаками безготівкових розрахунків є відсутність факт передачі грошей та залучення третіх осіб – банків, що обслуговують боржника і кредитора грошового зобов’язання. Бєлов В.А. стверджує, що безготівкових грошей не буває, що на основі угоди по переходу боргу породжується зміна записів по банківським рахункам. По суті, правовідносини не припиняються. Проведення безготівкових розрахунків по грошовому зобов’язанню не є його припиненням, а є новацію у зобов’язанні – припиняється зобов’язання між боржником і кредитором, з’являється нове – між банком кредитора і ним самим. Слід зазначити, що поглядм В.А. Бєлова піддаваються критиці, зокрема з боку О.Анциферова в статті «О гражданско-правовой природе безналичных расчётов». Критикувалося застосування терміну «перехід боргу» від боржника до банку кредитора як не юридична конструкція. Навіть якщо розуміти під таким переходом новацію цього боргу в розрахункове зобов’язання платника перед отримувачем з наступною його заміною на борг банку, що обслуговує отримувача, не зрозуміло про які саме юридичні дії учасників безготівкових розрахунків йдеться . також критиці піддалося положення про те, що у безготівкових розрахунках немає коштів взагалі. На думку О.Анциферова, і готівка і безготівкові гроші являють собою речі у вигляді закріпленої певним способом інформації, що має споживчу цінність лише в межах механізму її закріплення і поза них не може бути використаною. особливо підкреслюється речова природа безготівкових грошей. Грошові ресурси на певних банківських рахунках являють собою фікцію речі, оскільки вони беруть участь в цивільному обороті по правилам обороту речей. Таким чином, О.Анциферов приходить до висновку, що безготівкові розрахунки являють собою процедуру передачі уповноваженою особою платника (його банком) родових речей, індивідуалізованих на рахунку платника (безготівкові грошові кошти), уповноваженій особі набувача (його банку) для індивідуалізації на рахунку набувача, що тягне за собою припинення права власності на безготівкові грошові кошти у платника і виникнення його у набувача.3

Формами безготівкових розрахунків у монографії названо платіжне доручення, розрахунки по акредитиву, чеками, розрахунками по інкасо та банківський переказ. Аналіз цих форм за законодавством РФ дає стверджувати, що українське законодавство мало чим відрізняється від російського в сфері безготівкових розрахунків.

Розрахунки в формі платіжних доручень було розглянуто дуже детально з практичних міркувань. Доречним є визначення моменту припинення грошового зобов'язання банка перед клієнтом за договором банківського рахунку. Автор праці робить висновок, що з моменту зачислення суми платіжного доручення на кореспондентських рахунок банку, що обслуговує набувача цих коштів. В нормах права ЦК України такої норми не зазначено.

Щодо готівкових розрахунків, то проаналізовано ряд їх законодавчих обмежень їх використання, зокрема юридичними особами дозволяється готівкові розрахунки лише з метою оплати праці, соціальних виплат, стипендій тощо. Проаналізовано усі документи, що оформлюють готівкові розрахунки: грошовий чек, авансовий звіт, касовий ордер і квитанція до нього, платіжна відомість, заява на видачу грошей, рахунок, рахунок-фактура, квитанція в прийомі на інкасо.

В.А. Бєлов звертає увагу на такий вид готівкових розрахунків як розрахунки з використанням автоматів і поділяє їх на 2 групи:


  • розрахунки, що не пов’язані з виконанням грошових зобов’язань. Дії особи, в тому числі по внесенню готівки спрямовані на виникнення обов’язку в особи, що такий автомат виставила, надати певний товар чи послугу. Н., автомати по продажу напоїв, цукерок;

  • розрахунки, що направлені на виконання грошових зобов’язань. Н., для отримання готівки через автомат особа вчиняє певні дії з платіжною карткою, що можуть розцінюватися як пред’явлення вимоги до банку, що обслуговує цей картковий рахунок, про видачі готівки з цього рахунку, тобто вимога про виконання обов’язку за договором банківського рахунку.

Оформленню таких розрахунків слугують документи, що друкують ці автомати – чеки, квитанції.

Проблемним питанням є черговість списання грошових коштів з банківського рахунка у випадках одночасного надходження до банку кількох розрахункових документів. В РФ норма, що регулює це питання неодноразово змінювалася, була предметом розгляду в Конституційному Суді і на сьогодні існує багато законопроектів щодо внесення змін в ст. 855 ЦК РФ. на сьогодні ця стаття передбачає 6 черг:



  1. в першу чергу здійснюється списання за виконавчими документами, що перебачають перерахунок або видачу грошових коштів для задоволення вимог про відшкодування шкоди завданої життю і здоров'ю, а також вимог по сплаті аліментів.

  2. в другу - списання за виконавчими документами, що переббачають перерахунок або видачу грошових коштів для розрахунків по виплаті вихідної допомоги і оплаті праці осіб, що працюють за трудовим договором, контрактом, по виплаті винагороди авторам результатів інтелектуальної діяльності;

  3. в третю – списання по платіжним документам, що передбачають виплати по оплаті праці за трудовим договором, контрактом, а також відрахування в Пенсійний фонд та інші загальнообов'язкові фонди

  4. четверта черга – списання по платіжним документам платежів в бюджет та позабюджетні фонди, що не передбачені в попередніх чергах

  5. п'ята – списання по виконавчим документам, що передбачають задоволення інших грошових вимог;

  6. шоста – списання по платіжним документам в порядку календарної черговості.

Навідміну від схожої ст. 1072 ЦК України, дещо уточнений перелік черг в РФ, оскільки поділяє підстави на ті, що містяться у виконавчих документах і ті, що у платіжних документах.

В.А. Бєловим була висловлена розумна пропозиція доповнити третю чергу виплатами по платіжним документам, що передбачають перерахунок або видачу грошових коштів для задоволення вимог про відшкодування шкоди завданої життю і здоров'ю, по виплаті винагороди авторам результатів інтелектуальної діяльності, а також вимог по сплаті аліментів. А в четверту чергу включити списання по платіжним документам, що передбачають виплати в Пенсійний фонд, Фонд соціального страхування РФ, фонди обовязкового медичного страхування та інші позабюджетні фонди, за винятком штрафів, пені та інших санкцій за порушення зобов'язань по сплаті цих платежів.



Висновок

Проаналізована монографія є повноцінним джерелом доктрини договірного права, містить грунтовні теоретичні розробки, критику російського законодавства стосовно регулювання грощових зобо'язань, тлумачення спірних моментів з позицій правозастосовчих органів. Однак, певні положення монографії піддалися аргументованій критиці, зокрема щодо класифікації видів грошових зобов'язань, природі відсотків за грошовим зобов'язанням та порядку безготівкових розрахунків.



Список використаних джерел

  1. Белов В.А. Денежные обязательства: учебное пособие / – М.: Эксмо, 2007. – 192 с.

  2. Тарасова Л.І. Цивільно-правова відповідальність за порушення грошових зобов’язань / дис.. канд.ю.н. – К.: 2006 р. [http://do.gendocs.ru/docs/index-322441.html]4

  3. Опадчий І.М. Класифікація грошових зобов’язань як інституту цивільного права // Вісник господарського судочинства. – 2006р. - №1 - http://www.guaranty.com.ua/index.php?id=118&id2=122&newsid=63&lng=ru

  4. Олег Анциферов. О гражданско-правовой природе безналичных расчётов // Адвокат. – 2008г. – 2. – ст.82-85;

  5. Боднар Т.В. Особливості виконання грошових зобов’язань в цивільному праві України // Вісник КНУ імені Тараса Шевченка. – 2004 р. – Юридичні науки. - №60-62. – Ст. – 110-113;



1 Опадчий І.М. Класифікація грошових зобов’язань як інституту зобов’язального права // вісник господарського судочинства. – 2006р. - №1 - http://www.guaranty.com.ua/index.php?id=118&id2=122&newsid=63&lng=ru

2 Опадчий І.М. Класифікація грошових зобов’язань як інституту зобов’язального права // вісник господарського судочинства. – 2006р. - №1 - http://www.guaranty.com.ua/index.php?id=118&id2=122&newsid=63&lng=ru

3 Олег Анциферов. О гражданско-правовой природе безналичных расчётов // Адвокат. – 2008г. – 2. – ст.85

Каталог: ld
ld -> Принципи реалізації наукової діяльності університету: активна участь у формуванні та
ld -> Програма навчальної дисципліни історія світової культури
ld -> Тема Основні етапи розвитку документознавства
ld -> Програма навчальної дисципліни міфологія Галузь знань 0201 культура Напряму підготовки 020101 культурологія
ld -> Дивовижний світ многогранників
ld -> Програма розвитку дітей дошкільного віку зі спектром аутистичних порушень
ld -> Діти з порушеннями психофізичного розвитку як суб'єкт корекційної освіти план
ld -> Інформаційний пакет 04 основи корекційної педагогіки
ld -> Есе на тему: “Українське мистецтво другої половини ХVII-XVIII ст.”
ld -> Дипломної освіти «Допущено до рецензування»

Скачати 135.17 Kb.

Поділіться з Вашими друзьями:




База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2020
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка