Регіональні особливості споживання туристичних послуг



Скачати 269.46 Kb.
Сторінка2/2
Дата конвертації11.09.2018
Розмір269.46 Kb.
#49733
ТипРеферат
1   2

Перевищення попиту на будь-якому з цих ринків виводить всю систему зі стану рівноваги. Задоволення попиту завжди є результатом обміну: обміну грошей туристів на турпродукт, отриманий в процесі якісного обслуговування. Саме те, наскільки отримані враження відповідають сподіванням туриста й визначає якість того чи іншого турпродукту, впливає на ціну та процес обміну. При обміні задовольняються потреби споживача та виробника і створюються умови для розвитку індустрії туризму, оскільки турист-споживач, купуючи тур, заздалегідь оплачує ще ненадані послуги, надаючи таким чином туристичному підприємству певний «кредит довіри» і створюючи матеріальне підґрунтя для подальшої роботи. Позитивна динаміка туристичного споживання свідчить про зростання ролі туризму в житті населення, а його територіальна диференціація, обумовлена рівнем та стилем життя, засвідчує поляризацію світового господарства, частиною якого є ринок туристичних послуг. Таким чином, туристичне споживання є комплексним показником розвитку туристичного ринку, який об'єктивно відтворює його просторово-часову неоднорідність і мозаїчність. Полікомпонентний системно-структурний аналіз туристичного споживання дозволяє визначити тенденції та регіональні відміни і спрогнозувати на цій підставі подальший розвиток туризму в змінних умовах ринкового середовища, яке створюється світогосподарськими процесами, їх вплив на розбудову індустрії туризму і формування геопросторової організації туристичного процесу. Туристичне споживання як зреалізований попит відбивається в статистичних показниках, які характеризують туристичний процес. На світогосподарському рівні такими показниками є показники розвитку міжнародного туризму -1) туристичні потоки, їх величина, спрямованість, ритмічність, які дозволяють визначити динаміку, видову та територіальну структуру споживання; 2) прибутки від туризму, які характеризують, з одного боку, економічну функцію туризму, а з іншого, дають уявлення про цінову політику і стан ринку та його регіональні відміни, опосередковано, через рівень витрат, дозволяючи визначити ціннісні орієнтири споживача. На національному рівні до цих показників слід додати показники, що характеризують співвідношення міжнародного та внутрішнього туризму, їх параметри та структуру. Динаміка туристичного потоку, на наш погляд, засвідчує глобалізаційні процеси, притаманні сучасному світу і відтворює їх, оскільки саме туристичний рух сприяє консолідації суспільного життя. У динаміці туристичних потоків відбивається зміна стилю життя, основою якого є зростання рівня і зміна умов життя, його інтелектуалізація, проявом якої є прагнення «розширити всесвіт». З цим пов'язана також диверсифікація видової та територіальної структури попиту/пропозиції, в якій фіксуються зміни туристичних уподобань та ціннісних орієнтирів, зокрема, в бік екологізації відпочинку, що відбиває й глобальну еко-логізацію всіх сфер життєдіяльності, додаючи економічних стимулів до вирішення екологічних проблем, особливо на локальному та регіональному рівнях. Таким чином, за частковим дослідженням ринкових процесів у туризмі можна відстежити глобальні соціально-економічні тасоціокультурні зміни, притаманні сучасному етапові розвитку людської цивілізації та визначити їх регіональні особливості. Туризм належить до небагатьом галузей світового господарства і сфери послуг зокрема, які мають високі та стабільні темпи росту протягом досить значного проміжку часу. За останні тридцять років світовий туризм зростав в середньому на 7% на рік за обсягами туристичних потоків (мал. 4.22) і на 12% на рік за обсягами надходжень (мал. 4.23).
У 2000 р. чисельність міжнародних туристів в світі склала понад 698 млн.чол., що становить 11,5% від загальної чисельності населення світу, а з урахуванням обсягів внутрішнього туризму чисельність туристів зростає, за твердженнями експертів ВТО, майже на порядок. Тільки за останній рік XX ст. темпи приросту міжнародного туризму склали 7,4%. Наприкінці 90-х років XX ст. загальний обсяг світового туристичного ринку (з урахуванням транспортних послуг) становив 10,7% від світового ВВП. Протягом останніх тридцяти років XX ст. темпи зростання обсягів туристичної діяльності вдвічі перевищували темпи росту світового ВВП, що сприяло становленню та розвитку міжнародного ринку туристичних послуг. Міжнародна торгівля туристичними послугами завдяки потужному мультиплікаційному ефекту сприяє розширенню зайнятості: в індустрії туризму зайнято майже 10,5% від загальносвітової чисельності зайнятих і, за даними ВТО, на кожне робоче місце, створене в цій сфері, припадає від 5 до 9 робочих місць в інших галузях економіки. Найбільшого розвитку туризм зазнав в Європі, на яку припадає понад половина світового туристичного потоку та майже половина всіх надходжень від туризму. І хоча частка цього регіону в регіональній структурі туризму зменшується, оскільки зростає інтерес до Тихоокеанського регіону та Африки, Європа залишається лідером світового туризму (таблиця 4.9).
Європейський та Американський макрорегіони є і надалі залишаться найпривабливішими для туристів. У 2000 р. обсяги аквізицій до Європи становили 58%, а до Америки - 19% від загального обсягу міжнародного туризму, хоча у цих регіонах відмічається падіння темпів приросту, особливо у Європі та Північній Америці, в той час, як у Центральній та Південній Америці, напраки, спостерігається значне зростання туристичних прибуттів, особливо в районі Карибського басейну. Високими темпами зростання міжнародного туризму характеризується Тихооокеансько-Східноазійський макрорегіон, на який припадає 16% загальносвітового потоку, що можна пояснити перебудовою внутрішнього ринку країн регіону, значними успіхами у розбудові національних індустрій туризму. У Африканському макрорегіоні останні роки XX ст. позначені значними успіхами міжнародного туризму, зростанням популярності таких країн як Замбія, Зімбабве, Марокко. На Близькому Сході, який, незважаючи на складну політичну ситуація залишається туристично привабливим регіоном, особливо значними є темпи зростання туристичних потоків до Єгипту, частка якого в регіоні становить майже 26%, країн Перської затоки, Сирії. Південно-Азійський макрорегіон в цілому розвивається стабільно, але попит на послуги острівних країн зростає швидше завдяки проведенню ними активної туристичної політики на зовнішніх ринках. Антарктида дедалі більше притягує до себе туристів і, аби не опір ряду громадських організацій, які активно борються проти залучення цього регіону до туристичного процесу, тут можна було б спостерігати найбільші темпи зростання попиту, незважаючи на високі ціни (мал. 4.24).
Незважаючи на долання кризових явищ, Всесвітня туристична організація прогнозує подальше зростання туристичного процесу до 2020 р. з щорічними темпами у 4,1%. Враховуючи виявлені тенденції, прогнозується перерозподіл туристичних потоків (таблиця 4.10).
Європа та Америка й надалі збережуть свої лідерські позиції, але темпи зростання обсягів міжнародного туризму тут зменшаться і це позначиться на перерозподілі світового туристичного процесу: частка Європи зменшиться до 46%, Америки - до 18%. Після 2010 р. Америка поступиться другим місцем Тихоокеансько-Східноазійському макрорегіону, частка якого у світових туристичних переміщеннях зросте до 25%. Експерти ВТО прогнозують для цього і решти південних макрорегіонів підвищені темпи зростання обсягів туристичної діяльності перш за все за рахунок розбудови індустрії туризму. В той же час прогнозується зменшення темпів зростання подорожей на далекі відстані (3,8%) порівняно з внутрішніми континентальними (5,4%). Відповідно, їх свіввідношення в подільшо-му зміниться на користь останніх і становитиме 76:24 (2020 р.) проти 82:18 (1995 p.). Європейський і Американський макрорегіони концентрують основні внутрирегіональні потоки, зростає обсяг внутрішніх переміщень між країнами Тихоокеансько-Східноазійського макрорегіону. Туризм, що зародився й зростав у Європі, поступово поширюючись світом, і надалі залишиться серед населення країн регіону найпопулярнішою формою дозвілля. Європа, незважаючи на певне падіння темпів росту міжнародного туризму (6,1% у 2000 р. проти 7,4% середньосвітового приросту) і зменшення частки (за рахунок перерозподілу) у світовому туристичному потоці залишається світовим лідером туристичного руху, прийнявши у 2000 р. 403,3 млн. туристів. При цьому 86% з них - це туристи з європейських країн, 6,6% становлять туристи з Америки та 3,6% - з країн Азії. Як видно з таблиці 4.11, туристичний процес концентрується в країнах Західної та Південної Європи, які здатні задовольнити найрізноманітніший попит практично у всіх сегментах туристичного ринку.
Особливо високі темпи росту характерні для Південно-Європейського (6,6% за період 1995 - 2000 p.p.) та Східно-Середземноморського (5,2%) субрегіонів. Протягом 90-х років XX ст. значно зросла популярність країн Центральної та Східної Європи, хоча темпи зростання міжнародних туристичних потоків тут незначні (3,1%, що майже у 1,5 рази менше за середньоєвропейські). Але надходження від туризму зростають повільніше (2,8%) за обсяги туристичного потоку, що свідчить про порівняно невисокі ціни або недостатньо розвинуту індустрію туризму. Основна частка туристичних переміщень у цьому субрегіоні припадає на внутрішні регіональні (91%), а міжконтинентальні представлені потоками переважно з країн Азії (2,4%) та Америки (2,1%). Найбільша кількість іноземних туристів відвідує Росію (21,2), Польщу (17,4), Угорщину (15,6), Чехію (5,7 млн. осіб, 2000 p.). Серед країн, що є лідерами світового туризму, 3/5 припадає на європейські країни (таблиця 4.12).
Ситуація в туризмі дуже динамічна і цей динамізм засвідчують саме зміни у Тор-10. За останні п'ять років до складу провідних країн в сфері туризму, завдяки активній підтримці цієї галузі в країні, активно ввійшов Китай, який потіснив Австрію і просунувся з 9 місця на 5 за кількістю прибулих туристів та на 7 за показником надходжень від туризму. За цим же показником на 10 місце в світі вийшла Мексика, витіснивши Швейцарію зі списку провідних туристичних країн. За кількістю прибулих туристів Іспанія та США помінялися місцями і наприкінці XX ст. Іспанія стала однією з провідних туристичних країн світу (щорічні середні темпи розвитку галузі становлять 8,8-9,5%). Втратила популярність Угорщина, що займала в' 1996 р. 8 місце за кількістю прибулих, а в 1999 р. не ввійшла до провідної десятки. Країною стабільного розвитку туризму можна назвати Велику Британію, п'яте місце якої в світовому туристичному рейтингу залишається незмінним протягом останніх років при нульовому прирості потоку і надходжень. складено за "Tourism Highlights - 2001". - ОМТ - WTO - ЕТО. Найбільш популярними серед туристів, що подорожують Європою, залишаються Франція, Бельгія та Нідерланди, а Париж, Амстердам, Брюгге та Брюсель належать до найпопулярніших і найвідвідуваніших міст. Стабільною популярністю у туристів користується Рим, більш ніж на 10% за рік зросла кількість туристів, що відвідали Венецію. Високі темпи зростання кількості туристів характерні за останні роки для таких європейських міст як Пальма, Мальта, Кьольн, Гамбург, Цюрих, Варшава, Мілан. До найпопулярніших у туристів міст Європи для проведення нетривалого відпочинку за останні роки ввійшли Дублін та Лілль, витіснівши зі списку Тор-10 провідних туристичних центрів Прагу та Будапешт. Особливо значними є темпи зростання туристичної цікавості до Севільї, потік до якої збільшився на 40%, що дозволило їй значно наблизитись до провідних центрів Європи, піднявшись з 16 на 12 місце за кількістю щорічних відвідувачів. Незважаючи на події 11 вересня 2001 р. Нью-Йорк залишається одним з найпопулярніших туристичних центрів, стабільно займаючи 15 місце у світі серед найвідвідуваніших міст, до складу яких ввійшли також Бостон та Вашингтон. Таким чином, на початок XXI ст. туризм залишається найдинамічнішою сферою діяльності, що забезпечує зростаючий попит на проведення дозвілля у подорожі. Відповідно поширенню туризму як складової стилю життя зростають і витрати на подорожування. Висока вартість подорожі обумовлена або відстанню від основних районів-генераторів турпотоків, або тривалістю подорожі, або значною різноманітністю і насиченістю ринку пропозиції у місці відпочинку. Тому рівень споживання продукту туристичного ринку коливається в широких межах і дрібно територіально-диференційований (Картосхема «Споживання туристичних послуг»). При середньосвітових витратах на подорож у $ 680, вартість подорожування Америкою та Австралією більша, ніж Європою, а незначні витрати в більшості країн Африки свідчать про нерозвиненість туристичної діяльності. У Європі середні витрати туриста на подорож становлять $ 574 і в останні роки намітилась тенденція їх подальшого зменшення (в середньому на 2,7%), особливо в країнах Західного та Південного субрегіонів (відповідно 4,2 та 3,0%). Особливо помітно «здешевлюється» перебування в Нідерландах, Австрії, Німеччині (Західна Європа), Хорватії, Словенії, Італії (Південна Європа). Ця тенденція торкнулася й країн Південно-Східної Європи, хоча і менш помітно (0,3%), що можна пояснити відносно невисокими цінами на основні туристичні послуги, особливо в країнах Центральної Європи. Середні витрати іноземного туриста, подорожуючого в даному субрегіоні, становлять $ 339, що майже в 1,7 рази менше, ніж в середньому по Європі. Найдешевшим буде перебування у Румунії, Молдові, Угорщині, Литві, Латвіїя, Польщі, Болгарії. У Росії, Словаччині, Україні, Чехії та Естонії вартість подорожі вища за середню по субрегіону. Україна на ринку міжнародного туризму виступає як країна-генератор туристичних потоків. Основні обміни країна здійснює в межах субрегіонального ринку з країнами-сусідами Росією, Молдовою, Білоруссю, Польщею, Угорщиною, Словаччиною, які виступають і як генератори основних туристичних потоків в країну (в'їздний туризм), і як реціпієнти для українських туристів (виїздний туризм). На сусідські обміни припадає в середньому за останні роки біля 65% від загального обсягу міжнародних туристичних потоків. Здобуття незалежності та суспільно-політична перебудова в Україні позначились зміною її статусу на ринку міжнародного туризму. Перш за все, розширилась участь країни на даному ринку. З країни-реціпієнта з дозованим обсягом обслуговування вона перетворилась на країну-генератора туристичних потоків зарубіжного (виїзного) туризму. Подібний процес був притаманний на перехідному етапі для Польщі, Чехії, інших соціалістичних у минолому країн і має об'єктивне соціально-економічне підґрунтя. Поступові зміни на краще в економічній ситуації та певні зрушення на шляху поліпшення матеріального становища населення створили об'єктивні передумови розвитку сприятливого для туристичної діяльності ринкового середовища. Позитивні результати дала й державна туристична політика, перш за все через впровадження системи ліцензування, що посилило контроль за якістю туристичного обслуговування. Але у міжнародному туризмі ситуація залишається нестабільною: пожвавлення туристичної активності чергується зі спадами, відтворюючи в цих коливання не тільки стан внутрішнього ринкового середовища, а й коливання світової ринкової кон'юнктури (мал. 4.25), де імідж України залишається невизначеним.
У 2000 р. зарубіжний (виїздний) туризм становив 44% від усього обсягу туристичних переміщень, майже вдвічі перевищуючи обсяг іноземного (вїздного) потоку (таблиця 4.13).
Тенденція перевищення виїздного потоку над в'їздним у структурі міжнародного туризму залишається стабільною, хоча слід відмітити певне падіння темпів виїздного туризму і його мотиваційний та географічний перерозподіл, що позитивно характеризує зміни на національному туристичному ринку. Основними партнерами країни на ринку зарубіжного туризму залишаються країни-сусіди, до яких спрямовані як туристичні, так і транзитні поїздки: Польща (31,4%), Росія (30,5%), Молдова (11,5%), Білорусь (6,5%), Угорщина (5,7%), Словаччина (4,2%). Запровадження візового режиму позначилось в останній з зазначених країн зменшенням виїздного потоку майже на 19% за рік. Змінилася й мотиваційна структура - провідне місце займають поїздки з рекреаційною та екскурсійною метою. В ритміці виїздних потоків можна прослідкувати наявність двох «гарячих» сезонів - яскраво вираженого літнього та менш вираженого зимового. Потоки зарубіжного туризму замикаються переважно в межах Європи (таблиця 4.14), хоча їх географія постійно розширюється: якщо у 1997 р. українці відвідали 62
країни, то у 2000 р. - 96. Серед регіонів Європи постійно популярні Західна Європа (особливо Франція, Німеччина, Велика Британія, Австрія, Швейцарія) та Середземномор'я (Італія, Іспанія, Туреччина, Греція, Ізраїль, хоча потоки в останні дещо зменшуються). Водночас зростають, завдяки активній ринковій політиці країн-партнерів, туристичні потоки до країн Східного Середземномор'я (особливо на Кіпр) та Північної Африки (Єгипет, Туніс). Частка іноземного (в'їздного) туризму за останні роки практично незмінна і становить майже п'яту частину в загальному обсязі туристичної діяльності. На даному ринку також спостерігається значна сезонність, «пік» якої припадає на липень-серпень, оскільки основною метою приїзду в Україну іноземних туристів є рекреація і відпочинок (понад половину всіх відвідувань) та бізнес (майже 32%). Водночас зростає чисельність туристів, які прибувають з курортно-лікувальною та спортивно-оздоровчою метою, хоча частка цих сегментів залишається порівняно незначною. Відповідно до мотивації потік іноземних туристів розподіляється й територіально: майже половина спрямована на Крим, третина - до Києва, п'ята частина - до Одеси. За останні три роки до України спрямовані туристичні потоки зі 168 країн світу. Спостерігається зростання в'їздного потоку з країн СНД (особливо Казахстану, Молдови, Росії), з Туреччини, з країн Африки, Східної Азії та Тихоокеанського басейну, з Південної Азії, що, нажаль, свідчить не стільки про туристичну привабливість України, скільки про використання туризму як міграційного інструменту. Зменшується потік з колишніх соціалістичних країн Європи (Чехія, Словаччина, Болгарія, Угорщина), хоча майже п'яту частину обмінів становить прикордонний обмін. Зростає значення України як транзитної держави і це позначається на кількості одноденних відвідувачів, чисельність яких протягом останніх років стабільно росте, перевищуючи 50% всіх відвідувань. Особливо зріс транзитний потік через Україну з країн СНД (Туркменістану, Таджикістану, Росії, Білорусі, Вірменії, Грузії, Казахстану). Частка міжнародного туризму в обсязі експорту послуг за аналітичний період зросла з 7% до 10%, а в імпорті становить 15%. Туристична політика України на ринку міжнародного туризму базується на активній маркетинговій стратегії, спрямованій на стимулювання іноземного туризму шляхом створення позитивного туристичного іміджу країни як країни безпечного та комфортного перебування. З цією метою вводиться спрощення візових формальностей, розбудовується індустрія туризму та підвищується відповідно до європейських стандартів якість обслуговування. Традиційною стала участь України в міжнародних виставках: Лондон (WTM), Берлін (ІТВ), Мадрид (Fitur), Варшава, Москва (МІТТ) та інших, що дозволяє презентувати національний туристичний продукт та просувати його на регіональному та світовому туристичних ринках. Зусилля, спрямовані на відродження туризму як складової стилю життя населення України, на розвиток туристичного ринку позитивно позначились на внутрішньому туризмі (таблиця 4.15), на пожвавленні екскурсійної діяльності: протягом 2000 р. майже 16 млн. осіб відвідали музеї і понад 1,6 млн. осіб надали екскурсійні послуги туристичні підприємства.
Особливо на ринку внутрішнього туризму активну діяльність проводили туристичні підприємства та органи державної виконавчої влади Вінницької, Донецької, Дніпропетровської, Тернопільської, Полтавської, Харківської областей. Відповідно до активізації туристичної діяльності зростає й обсяг наданих послуг - у 2,3 рази протягом останніх п'яти років. Найбільшою активністю визначаються м. Київ, АР Крим, Одеська, Львівська, Донецька області. Ці області, що мають порівняно розвинуту туристичну інфраструктуру і здатні забезпечити різноманітний попит на ринку як внутрішнього, так і іноземного туризму, мають і найвищий в країні рівень туристичного споживання (Картосхема, «^-країна. Рівень та структура споживання туристичних послуг»). Рівень споживання туристичних послуг в цілому характеризується значною територіальною диференціацією (коефіцієнт варіації VRj = 62,6%), але має тенденцію до зменшення поляризаційних тенденцій. Шляхи розвитку туризму в Україні намічені у прийнятій 2002 року Державній програмі, розрахованій до 2010 p., яка має соціальну спрямованість на збереження здоров'я людей, зміцнення духовного, культурного та творчого потенціалу нації, впровадження екологічної культури та культури спілкування, здорового способу життя і повинна забезпечити можливості для прояву суспільної та самодіяльної ініціативи населення.
Каталог: web -> uploads -> doc
doc -> Активність мікроорганізмів-азотфіксаторів у ґрунті західного
doc -> Проблеми формування інформаційного середовища навчального закладу
doc -> Перша допомога при травмах (удар, вивих, перелом, розтягнення)
doc -> Реферат з дпю київський (Сирецький ) танкодром
doc -> Реферат на тему: " Мустафа Кемаль Ататюрк"
doc -> Характеристика бойової майстерності за княжих часів
doc -> Дипломного проекту: "Приплотинна гес потужністю 2х27 мвт на річці "Т"". Першу частину "
doc -> Реферат Планування цілеспрямованих дій і прийняття рішень 1 Оптимізаційні задачі Інтелектуальна система спочатку аналізує зовнішню ситуацію, потім планує цілеспрямовані дії і приймає рішення про вибір певної дії

Скачати 269.46 Kb.

Поділіться з Вашими друзьями:
1   2




База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2022
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка