VII. УПРАВЛІНСЬКЕ РІШЕННЯ У ШКІЛЬНОМУ МЕНЕДЖМЕНТІ
План
1. Вступ
2. Фактори впливу на прийняття управлінського рішення
3. Вимоги до управлінського рішення
4. Методи прийняття рішення
5. Колегіальний підхід до прийняття рішень керівником освітніх організацій
6. Раціональна технологія прийняття та реалізації управлінських рішень
7. Етапи прийняття управлінських рішень
8. Види управлінських рішень
9. Використана література
Вступ
Однією із найважливіших управлінських функцій керівників шкіл є їхня д|||дьність як менеджерів. Можна зібрати змістовну інформацію, здійснити глибокий педагогічний аналіз, скласти план роботи, але все це не буде результативним, якщо не забезпечити відповідної організації. Підготовка й оформлення управлінських рішень є одним із важливих аспектів організаторської діяльності керівників шкіл. Ефективність діяльності керівника певною мірою залежить від своєчасності прийняття й реалізації управлінських рішень.
Прийняття управлінського рішення - це вибір керівником найбільш оптимального, адекватного конкретній ситуації способу розв'язання управлінської проблеми з кількох можливих варіантів, з його аргументацією як для себе, так і для підлеглих.
Основою управлінських рішень мають бути правові, педагогічні та психологічні норми.
За видами рішення можуть бути оперативними, тематичними, цільовими, за формами - усними та письмовими.
Серед рішень управлінського характеру найважливішими є НАКАЗ, ВКАЗІВКА, РОЗПОРЯДЖЕННЯ, ПОСТАНОВА
Як відзначають провідні спеціалісти, процес прийняття управлінського рішення має здійснюватися за таким алгоритмом:
Алгоритм управлінського рішення
№
|
Порядок дій
|
1
|
2
|
1.
|
Побудова проблеми
|
2.
|
Корекція виконання рішення
|
3.
|
З'ясування можливості розв'язання проблеми
|
4.
|
Оцінка ступеня повноти і достовірності інформації
|
5.
|
Оцінка новизни проблеми
|
6.
|
Вибір рішення
|
7.
|
Документальне оформлення завдань виконавця
|
8.
|
Встановлення взаємозв'язку з іншими проблемами
|
9.
|
Формулювання проблеми
|
10.
|
Уточнення цілей та критеріїв
|
11.
|
Контроль за виконанням рішень
|
12.
|
Встановлення наявності проблеми
|
13.
|
Визначення причин виникнення проблеми
|
14.
|
Стимулювання якості роботи з виконання рішень
|
15.
|
Напрацювання варіантів рішення
|
16.
|
Організація виконання
|
17.
|
Оцінка якості виконання рішення
|
18.
|
Остаточне затвердження рішення
|
19.
|
Погодження проекту рішення з виконавцем, з органами управління
|
20.
|
Оцінка варіантів рішень
|
Фактори впливу на прийняття управлінського рішення
ФАКТОРИ, що впливають на процес прийняття керівником управлінського рішення, можна об'єднати у дві головні групи, а саме:
Об'єктивні
|
Суб'єктивні
|
Фактори, зумовлені:
|
Фактори, зумовлені:
|
соціально-політичним і економічним розвитком суспільства у певний період (рівень соціальної та економічної стабільності, ступінь економічної захищеності соціальних інституцій та окремих працівників, наявність стресогенних факторів);
|
змістом управлінської діяльності (рівень компетентності керівника, його творчий потенціал, організаторські здібності, ставлення до проблеми);
|
особливостями функціонування системи середньої освіти як певної соціальної галузі (специфіка завдань, що стоять перед закладами середньої освіти; складність об'єкта управління; низький статус середньої освіти в суспільстві);
|
особливостями здійснення керівником управлінської діяльності (рівень домагань керівника, його здатність до ризику, готовність брати на себе відповідальність, тип темпераменту керівника, його психофізіологічний стан);
|
управлінським статусом самого керівника та учасників управлінської взаємодії (директор школи, заврайво, міськво, гуон, члени педагогічного колективу);
|
особливостями взаємодії керівника з іншими учасниками навчально-виховного процесу (стиль керівництва управлінця, ставлення керівника до конкретних учасників взаємодії, ступінь довіри керівника до своїх підлеглих);
|
типом керованого навчального закладу (звичайні школи, ліцеї, гімназії, авторські школи);
|
саморегуляцією керівником своєї діяльності та поведінки (адекватність самооцінки, ступінь самовладання);
|
характеристиками самої проблеми, яку необхідно розв'язати (міра складності проблеми, її новизни, значущість для членів педагогічного колективу);
|
|
умовами розв'язування управлінської проблеми (матеріально-технічне та фінансове забезпечення, час, який надається для розв'язання проблеми, наявність управлінської команди, рівень компетентності, творчого потенціалу педагогічного колективу, особливості його соціально-психологічного клімату).
|
|
Сукупність індивідуально-психологічних характеристик керівника визначає особистісний профіль прийняття ним управлінських рішень, тобто найхарактерніші для нього способи, прийоми аналізу та розв'язання управлінських проблем.
Проте, слід зазначити, що існує ще безліч факторів, які впливають на процесі прийняття рішення. Серед них такі:
ступінь ризику - це означає, що завжди існує вірогідність прийняття неправильного рішення, яке може негативно вплинути на організацію. Ризик-фактор при прийнятті рішення менеджери враховують свідомо або підсвідомо, аДже він пов'язаний зі зростанням відповідальності;
час, що виділяється для прийняття рішень, часто буває обмеженим. На практиці більшість керівників не мають змоги проаналізувати усі можливі альтернативи, відчуваючи дефіцит часу;
рівень підтримки менеджера колективом. Цей фактор враховує те, що нових менеджерів сприймають не відразу. Якщо порозуміння і підтримки не вистачає, то проблему слід усувати за рахунок використання особистих якостей, які мають сприяти виконанню прийнятих рішень.
Статус, влада, престиЩс, легкість виконання - усе це може вплинути на прийняття того чи іншого рішення. Кінцевим результатом прийняття рішення є саме рішення, яке постає як первісний, базовий елемент процесу управління,; що забезпечує успішне функціонування організації за рахунок взаємозв'язку формальних та неформальних, інтелектуальних та організаційно-практичних аспектів менеджменту. Управлінське рішення є інструментом впливу на об'єкт управління та окремі його підсистеми.
Вимоги до управлінських рішень
Управлінські рішення повинні відповідати певним нормам.
Вони мають бути :
науково обгрунтованими, тобто базуватися на використанні законів та закономірностей юриспруденції, теорії управління, економіки, педагогіки, психології; враховувати останні наукові досягнення; ґрунтуватися на всебічному, міждисциплінарному аналізі певної проблеми. Відсутність такого підходу може призводити до прийняття некваліфікованих рішень, зорієнтованих не на перспективу, а на застарілі підходи до залагодження управлінських проблем;
своєчасними, тобто прийматись тоді, коли цього вимагає конкретна про-| блема. Затримка з прийняттям управлінського рішення може негативно поз-' начитися на результативності діяльності, призвести до почуття невдоволення в учасників управлінської взаємодії, викликати втрати додаткових можливостей для оптимізації діяльності;
чітко сформульованими, тобто стисло і зрозуміло відображати зміст проблеми і способи її розв'язання, називати конкретних осіб, відповідальних за ті чи інші напрями та види діяльності, термін, протягом якого проблему) треба вирішити. Нечіткі формулювання можуть призвести до неадекватного! розуміння суті завдання, перекладання відповідальності з одного працівника; на іншого, порушення терміну виконання тощо;
реальними для виконання, тобто враховувати наявність умов для розв'язування тих чи інших проблем (фінансово-матеріальна база, науково-і технічні можливості, людські ресурси, час для виконання тощо). Відсутність адекватного аналізу, необхідних умов для реалізації рішення може спровокувати стресову ситуацію в колективі, психофізіологічні перевантаження працівників;
з чітко передбаченим механізмом контролю виконання (звіти адміністрації та конкретних працівників на засіданнях педагогічних, шкільних рад, атестаційних комісій, проведення фронтальних перевірок, відвідування уроків тощо), оскільки сам факт прийняття рішення ще не гарантує обов'язкового його виконання, а відсутність контролю за недостатньої саморегуляції працівників не забезпечує регламентованої та своєчасної діяльності.
Методи прийняття управлінського рішення
При прийнятті рішень використовується значна кількість методів творчого пошуку альтернативних варіантів, які умовно поділяються на три групи:
- методи індивідуального творчого пошуку (аналогії, інверсії, ідеалізації);
- методи, засновані на колективних формах творчої роботи («мозковий штурм», конференція ідей, метод «колективного блокноту»);
- методи, засновані на активізації творчого пошуку (метод контрольних запитань, метод фокальних об'єктів, метод морфологічного аналізу).
Метод аналогії передбачає використання схожого відомого рішення, «під наявного», наприклад, технічною, економічною або художньою літературою, яке виникло як результат спостереження за явищами природи тощо.
Метод інверсії - специфічний метод, що передбачає такі підходи до пошуку варіантів: перевернути звичайне рішення «догори ногами», «вивернути навиворіт», поміняти місцями тощо.
Метод ідеалізації базується на пошуку альтернативи шляхом ініціювання уявлення про ідеальне вирішення проблеми, яке може наштовхнути на нові варіанти дій.
Порівняно з індивідуальними - колективні методи є більш ефективними.
Метод «мозкового штурму» зводиться до творчої співпраці певної групи спеціалістів заради вирішення проблеми шляхом, наприклад, проведення дискусії. Щоб «мозковий штурм» не перетворився на звичайну нараду слід дотримуватись певних правил:
- не дозволяти критицизму і негативних коментарів у висловлюваннях учасників;
- ідеї та пропозиції, що висуваються, не засуджувати;
- заохочувати вільне творче мислення;
- забезпечувати висування якомога більшої кількості ідей;
- заохочувати комбінування ідей.
Метод «Конференції ідей». Відрізняється від методу «мозкового штурму» тим, що допускає доброзичливу критику у формі реплік або коментарів. Усі висунуті ідеї фіксуються у протоколі анонімно. Не рекомендується залучати до участі в «Конференції ідей» осіб, які скептично налаштовані щодо можливостей вирішення даної проблеми.
Метод «Колективного блокноту» поєднує індивідуальне незалежне висуваний ідей з колективною її оцінкою. При цьому кожний учасник групи записує в блокнот власні ідеї щодо вирішення даної проблеми. Потім блокноти збирає керівник групи для узагальнення та систематизації інформації. Реалізація методу завершується творчою дискусією всієї групи та обговоренням систематизованого матеріалу.
З метою активізації процесу творчого пошуку альтернативних варіантів використовується група методів.
Метод контрольних запитань. Його сутність полягає у стимулюванні пошуку ідей за допомогою універсальних запитань, складених Алексом Осборном:
- яке нове застосування об'єкту можна запропонувати?
- які модифікації об'єкту можливі?
Метод фокальних об'єктів полягає у перенесенні ознак випадково вибраних об'єктів на об'єкт, що удосконалюється. Внаслідок цього можна отримати нові оригінальні варіанти вирішення проблеми удосконалення даного об'єкта.
Метод морфологічного аналізу ґрунтується на застосуванні комбінаторики, тобто на системному дослідженні всіх теоретично можливих варіантів, які випливають із закономірностей побудови (морфології) об'єкта, що аналізується. Синтез охоплює як відомі, так і нові, незвичайні варіанти. Шляхом комбінування варіантів можна отримати рішення, кілька з .яких може мати практичний інтерес.
У теорії управління значної уваги надається дослідженню загальної технології прийняття рішень, тобто поділу цього процесу на кілька взаємопов'язаних етапів.
Найпростішою технологією прийняття рішень є інтуїтивна.
При такій технології рішення визначається накопиченим суб'єктом управління досвідом прийняття рішень у подібних ситуаціях. Основним критерієм при цьому є найменші збитки для досягнення цілей. Тобто, якщо раніше не приймались аналогічні рішення, вірогідність прийняття помилкового рішення зростає. Перевага інтуїтивної технології полягає в швидкості прийняття рішень, недолік - у великій вірогідності помилки.
Колегіальний підхід до прийняття управлінських рішень
керівниками освітніх організацій
Поряд з індивідуальними рішеннями досить часто управлінські рішення приймаються колегіально. Значущість колегіальних форм прийняття управлінських рішень особливо зростає в умовах складності соціальних та професійних завдань, соціально-економічних проблем у країні, відсутності чіткої законодавчої бази, матеріально-фінансових ресурсів.
Конкретними організаційними формами взаємодії управлінської команди та інших членів педагогічних колективів можуть бути:
• оперативна нарада адміністрації навчального закладу;
• засідання педагогічної ради, ради школи;
• збори колективу тощо.
Формами колегіального генерування управлінською командою нових ідей можуть стати такі нерегламентовані форми взаємодії, як:
- «мозковий штурм»;
- «брейнстормінг»
- ділові ігри та ін.
Використання керівниками середньої освіти колегіальних форм прийняття управлінських рішень передбачає врахування ними як додаткових можливостей, так і додаткових труднощів, що можуть виникати при цьому.
До позитивних характеристик колегіальних форм прийняття управлінських рішень належать:
- зростання інтелектуального творчого потенціалу учасників взаємодії;
- підвищення ймовірності розкриття нових аспектів, ракурсів аналізу проблем та альтернативних способів їхнього розв'язання;
- забезпечення більшої зваженості прийняття рішень;
- активізація ініціативності працівників;
- зростання відповідальності працівників за виконання рішення.
До додаткових труднощів, які виникають у процесі використання колегіальних форм, належать:
- ускладнення організаційної роботи (пошук відповідного приміщення, погодження часу зустрічі, складання плану наради тощо);
- потреба у додатковій підготовці керівника для чіткого викладення своєї позиції;
- необхідність прогнозування можливих суперечностей між учасниками взаємодії при обговоренні найгостріших питань;
- потреба в попередній підготовці проекту колегіального рішення та продумуванні процедури його обговорення;
- необхідність підготовки керівника до ділового спілкування в умовах конфліктних ситуацій, оскільки ймовірність таких ситуацій за колегіальних способів прийняття'управлінських рішень значно зростає.
Отже, колегіальні способи прийняття управлінських рішень так само, як і індивідуальні, мають свої позитивні та негативні сторони, тому відповідно до ситуативного підходу, ними доцільно користуватися з урахуванням змісту та особливостей конкретної управлінської ситуації.
Раціональна технологія прийняття та реалізації
управлінських рішень
1. Прийняття рішення - порівняння альтернатив та вибір кращої з них на підставі критеріїв, ідентифікованих на першому етапі оформлення рішення.
2. Доведення рішень до виконавців, передача змісту рішення точно за адресою, згідно з посадовими обов'язками, перевірка розуміння одержаної інформації; за необхідності - зміна повноважень.
3. Спільне організаційне планування виконаня управлінського рішення (УР), погодження дій виконавців, розробка планів-графіків виконання робіт, визначених для виконавців УР, із залученням інших.
4. Реалізація рішень виконавцями УР, виконання розроблених оперативних, організаційних планів із застосуванням систем стимулювання.
5. Розробка ефективного механізму проміжного та фінального контролю, що забезпечує менеджерів необхідною інформацією про хід виконання УР.
6. Аналіз результатів та оцінка ефективності співставлення цілей, сформульованих в УР з одержаними результатами, аналіз причин успіху (невдачі) та накопчення досвіду. Важливим питанням у процесі прийняття рішення є визначення доцільності застосування групових або індивідуальних рішень.
Етапи прийняття управлінських рішень
1. Виявлецня проблеми, встановлення ступеня її важливості на підставі інформації, чітке й зрозуміле формулювання проблеми, її оцінювання.
2. Збір, вивчення інформації за цією проблемою, аналіз фактів, виявлення суперечностей, труднощів.
3. Підготовка і прийняття рішення:
• визначення можливих варіантів рішення, їхнє обґрунтування;
• визначення виду рішення (наказ, рекомендації, розпорядження...);
• визначення осіб, відповідальних за виконання рішення;
• забезпечення умов для виконання рішення.
4. Вибір варіанту рішення. Доцільно використати досвід колег, їхні міркування; забезпечити демократичний характер прийняття рішення.
5. Організація роботи з виконання рішення. Контроль за його виконанням.
Керівники шкіл припускаються великої кількості помилок під час підготовки і виконання управлінських рішень. Науковці Є.М. Павлютен-ков та В.В. Крижко типізували ці помилки:
• Розпливчасте, неточне формулювання проблеми, з якої необхідно прийняти рішення.
• Керівник, вищий за рангом, вирішує питання організаторів, які обіймають нижчі посади.
• Приймається багато поточних рішень, які не стосуються вузлових, принципових проблем і питань.
• Не планується прийняття рішень щодо цих проблем у визначений час. •" Усі рішення приймаються без достатнього врахування матеріальних ресурсів, необхідних для їхнього виконання.
• Затягується прийняття необхідного рішення, незважаючи на те, що у керівника для цього є права й обов'язки.
• Організатор чекає кращого рішення «зверху», не намагаючись знайти своє.
• Рішення щодо складної проблеми приймається без обговорення її зі спеціалістами, колективом школи, громадськими організаціями.
• Не визначаються виконавці прийнятого рішення.
• Не встановлюються терміни виконання рішення.
• Услід за невиконаним рішенням з того самого питання приймається нове, за невиконанням нового - ще одне.
• Не коригується рішення, якщо практикою засвідчено його неправильність, недостатню обґрунтованість.
• Не здійснюється контроль за виконанням рішення.
• Більшість виконаних управлінських рішень не знімається з контролю.
Види управлінських рішень Наказ як правовий акт управлінської діяльності директора школи
У сучасних умовах значно підвищились вимоги до форм і змісту правових актів і дотримання трудового законодавства. Результати розгляду будь-якого трудового спору значною мірою залежать від того, наскільки правильно, повно і чітко видаються відповідні розпорядчі документи.
Наказ — це правовий акт, що його видає керівник закладу на правах єдиноначальності й у межах своєї компетентності для вирішення основних та оперативних завдань, які поставлені перед даною установою.
Склад і оформлення наказу регламентується інструкціями щодо роботи з документами, правилами про порядок підготування проекту наказу та іншими правовими актами. У них передбачено обов'язкове дотримання низки вимог і правил, що мають забезпечити юридичну повноцінність документа, їхнє опе-' ративне виконання, правильне та всебічне вирішення питання.
Проект наказу слід обов'язково погоджувати з усіма зацікавленими особами, (структурами, підрозділами даної установами), а в разі потреби й інших організацій. Якщо встановлені правила видання наказу порушено, він втрачає юридичну силу, і його слід скасувати. До проекту наказу додають документи, що обумовлюють його доцільність. Наказ набуває чинності з моменту його підписання, якщо інший термін не зазначено в тексті. Здебільшого наказ діє доти, доки його не буде скасовано, або доки не закінчиться термін його дії, зизначений у самому тексті. Скасувати наказ може тільки вповноваженна особа або вища інстанція. Право підписання наказу визначається законодавством. Зазвичай це право мають керівники та їхні перші заступники, а також деякі посадові особи відповідно до своїх повноважень і компетенції.
Накази видаються ійі підставі та з метою виконання чинних законів, указів, останов, рішень уряду, наказів та інструкцій вищих органів управління. Керівник може видати наказ з усіх питань, що входять до його компетенції.
Вказівка
Це правовий акт, який видається керівником органу державного управління і має організаційно-методичний характер щодо виконання правових документів цього органу.
Вказівки видаються під час оформлення відряджень, вирішення організацій -них питань, доведення до виконавців нормативних матеріалів тощо.
Текст вказівки починається словом ПРОПОНУЮ, яке друкується великими літерами.
Різновидом вказівки є припис — розпорядчий документ, який видається деякими посадовими особами і стосується установи, її структурного підрозділу або окремого працівника.
Реквізити:
1.
|
Назва відомства, установи і структурного підрозділу
|
2.
|
Назва виду документа
|
3.
|
Дата
|
4.
|
Місце видання
|
5.
|
Індекс
|
6.
|
Заголовок
|
7.
|
Текст
|
8.
|
Підпис
|
9.
|
Позначка про узгодження
|
Постанова
Цим терміном називають два види документів.
1. Заключна частина протоколу засідання, зборів, правління, президії тощо. Ця постанова входить у протокол чи додається до нього, за потреби може оформлятися як витяг із протоколу.
2. Правовий акт, що приймається вищими й деякими центральними органами колегіального управління та стосується кардинальних проблем.
Постанова оформляється на бланку.
У кожному пункті постанови перелічуються дії, виконавці, (організація, підрозділ або особа) і термін виконання.
Датою постанови є дата засідання, на якому її прийнято. Підписують постанову голова і секретар.
Реквізити:
1. Назва виду документа
2. Дата
3. Індекс
4. Місце видання
5. Заголовок
6. Текст, що складається з таких частин:
- констатуючої (викладаються мотиви дій, дається посилання на розпорядчий документ вищого органу - підстава для видання постанови);
- розпорядчої (текст викладається в наказовій формі)
7. Підписи
8. Візи
9. Гриф узгодження
Розпорядження
Це правовий акт, що видається керівником або колегіальним органом з метою вирішення оперативних питань. Має обмежений термін дії та стосується обмеженого кола організацій, посадових осіб і громадян - виконавців розпорядження.
Реквізити:
1. Назва структурного підрозділу
2. Коди
3. Назва виду документа
4. Дата
5. Індекс
6. Місце видання
7. Заголовок до тексту
8. Текст, що містить такі частини:
- констатуючу (вказується мета або причини видання);
- розпорядчу (вказуються дії, які слід виконати, та особи, відповідальні за виконання)
9. Підпис
Після вибору управлінського рішення його слід перевести в управлінську дію. Для цього слід скоригувати плани, додатково визначити відповідальних осіб, уточнити терміни виконання. Саме в цьому полягає основне завдання координаційної діяльності керівників, які відповідають за всі напрямки роботи в загальноосвітньому навчальному закладі. Важливою функцією управлінської діяльності керівника є контроль за виконанням наказів, рішень, розпоряджень, постанов. '
Від рівня якості управлінського рішення залежить рівень діяльності педагогічного колективу. Тому підготовка рішення - це найвідповідальніша ділянка роботи керівника закладу освіти.
Оформлення наказів із загальних- питань
Текст наказу.
На цьому реквізиті слід загострити особливу увагу, оскільки він є найважливішою складовою частиною наказу. Текст наказу найчастіше складається з двох взаємопов'язаних частин - констатуючої (преамбули) і розпорядчої.
Поділіться з Вашими друзьями: |