Рішення у шкільному менеджменті план Вступ Фактори впливу на прийняття управлінського рішення Вимоги до управлінського рішення Методи прийняття рішення

1. Вступ

3. Вимоги до управлінського рішення

4. Методи прийняття рішення

5. Колегіальний підхід до прийняття рішень керівником освітніх органі­зацій

6. Раціональна технологія прийняття та реалізації управлінських рішень

7. Етапи прийняття управлінських рішень

8. Види управлінських рішень

9. Використана література

Однією із найважливіших управлінських функцій керівників шкіл є їхня д|||дьність як менеджерів. Можна зібрати змістовну інформацію, здійснити глибокий педагогічний аналіз, скласти план роботи, але все це не буде резуль­тативним, якщо не забезпечити відповідної організації. Підготовка й оформ­лення управлінських рішень є одним із важливих аспектів організаторської діяльності керівників шкіл. Ефективність діяльності керівника певною мірою залежить від своєчасності прийняття й реалізації управлінських рішень.

Прийняття управлінського рішення - це вибір керівником найбільш опти­мального, адекватного конкретній ситуації способу розв'язання управлінської проблеми з кількох можливих варіантів, з його аргументацією як для себе, так і для підлеглих.

Основою управлінських рішень мають бути правові, педагогічні та психоло­гічні норми.

За видами рішення можуть бути оперативними, тематичними, цільовими, за формами - усними та письмовими.

Серед рішень управлінського характеру найважливішими є НАКАЗ, ВКАЗІВ­КА, РОЗПОРЯДЖЕННЯ, ПОСТАНОВА

ФАКТОРИ, що впливають на процес прийняття керівником управлінського рішення, можна об'єднати у дві головні групи, а саме:

Сукупність індивідуально-психологічних характеристик керівника визна­чає особистісний профіль прийняття ним управлінських рішень, тобто найха­рактерніші для нього способи, прийоми аналізу та розв'язання управлінських проблем.

Проте, слід зазначити, що існує ще безліч факторів, які впливають на процесі прийняття рішення. Серед них такі:

• 
  ступінь ризику - це означає, що завжди існує вірогідність прийняття неправильного рішення, яке може негативно вплинути на організацію. Ризик-фактор при прийнятті рішення менеджери враховують свідомо або підсвідомо, аДже він пов'язаний зі зростанням відповідальності;
  
• 
  час, що виділяється для прийняття рішень, часто буває обмеженим. На практиці більшість керівників не мають змоги проаналізувати усі можливі аль­тернативи, відчуваючи дефіцит часу;
  
• 
  рівень підтримки менеджера колективом. Цей фактор враховує те, що нових менеджерів сприймають не відразу. Якщо порозуміння і підтримки не вистачає, то проблему слід усувати за рахунок використання особистих якос­тей, які мають сприяти виконанню прийнятих рішень.
  

Управлінські рішення повинні відповідати певним нормам.

Вони мають бути :

• 
  науково обгрунтованими, тобто базуватися на використанні законів та закономірностей юриспруденції, теорії управління, економіки, педагогіки, психології; враховувати останні наукові досягнення; ґрунтуватися на всебічно­му, міждисциплінарному аналізі певної проблеми. Відсутність такого підходу може призводити до прийняття некваліфікованих рішень, зорієнтованих не на перспективу, а на застарілі підходи до залагодження управлінських проблем;
  
• 
  своєчасними, тобто прийматись тоді, коли цього вимагає конкретна про-| блема. Затримка з прийняттям управлінського рішення може негативно поз-' начитися на результативності діяльності, призвести до почуття невдоволення в учасників управлінської взаємодії, викликати втрати додаткових можливо­стей для оптимізації діяльності;
  
• 
  чітко сформульованими, тобто стисло і зрозуміло відображати зміст проблеми і способи її розв'язання, називати конкретних осіб, відповідальних за ті чи інші напрями та види діяльності, термін, протягом якого проблему) треба вирішити. Нечіткі формулювання можуть призвести до неадекватного! розуміння суті завдання, перекладання відповідальності з одного працівника; на іншого, порушення терміну виконання тощо;
  
• 
  реальними для виконання, тобто враховувати наявність умов для розв'язування тих чи інших проблем (фінансово-матеріальна база, науково-і технічні можливості, людські ресурси, час для виконання тощо). Відсутність адекватного аналізу, необхідних умов для реалізації рішення може спровоку­вати стресову ситуацію в колективі, психофізіологічні перевантаження праців­ників;
  
• 
  з чітко передбаченим механізмом контролю виконання (звіти адміні­страції та конкретних працівників на засіданнях педагогічних, шкільних рад, атестаційних комісій, проведення фронтальних перевірок, відвідування уроків тощо), оскільки сам факт прийняття рішення ще не гарантує обов'язкового його виконання, а відсутність контролю за недостатньої саморегуляції праців­ників не забезпечує регламентованої та своєчасної діяльності.
  

При прийнятті рішень використовується значна кількість методів творчого пошуку альтернативних варіантів, які умовно поділяються на три групи:

- методи індивідуального творчого пошуку (аналогії, інверсії, ідеалізації);

- методи, засновані на колективних формах творчої роботи («мозковий штурм», конференція ідей, метод «колективного блокноту»);

- методи, засновані на активізації творчого пошуку (метод контрольних за­питань, метод фокальних об'єктів, метод морфологічного аналізу).

Метод аналогії передбачає використання схожого відомого рішення, «під на­явного», наприклад, технічною, економічною або художньою літературою, яке виникло як результат спостереження за явищами природи тощо.

Метод інверсії - специфічний метод, що передбачає такі підходи до пошуку варіантів: перевернути звичайне рішення «догори ногами», «вивернути нави­воріт», поміняти місцями тощо.

Метод ідеалізації базується на пошуку альтернативи шляхом ініціювання уявлення про ідеальне вирішення проблеми, яке може наштовхнути на нові варіанти дій.

Порівняно з індивідуальними - колективні методи є більш ефективними.

- не дозволяти критицизму і негативних коментарів у висловлюваннях учасників;

- ідеї та пропозиції, що висуваються, не засуджувати;

- заохочувати вільне творче мислення;

- забезпечувати висування якомога більшої кількості ідей;

- заохочувати комбінування ідей.

З метою активізації процесу творчого пошуку альтернативних варіантів ви­користовується група методів.

- яке нове застосування об'єкту можна запропонувати?

- які модифікації об'єкту можливі?

Метод фокальних об'єктів полягає у перенесенні ознак випадково вибраних об'єктів на об'єкт, що удосконалюється. Внаслідок цього можна отримати нові оригінальні варіанти вирішення проблеми удосконалення даного об'єкта.

Метод морфологічного аналізу ґрунтується на застосуванні комбінаторики, тобто на системному дослідженні всіх теоретично можливих варіантів, які вип­ливають із закономірностей побудови (морфології) об'єкта, що аналізується. Синтез охоплює як відомі, так і нові, незвичайні варіанти. Шляхом комбіну­вання варіантів можна отримати рішення, кілька з .яких може мати практич­ний інтерес.

У теорії управління значної уваги надається дослідженню загальної техноло­гії прийняття рішень, тобто поділу цього процесу на кілька взаємопов'язаних етапів.

Найпростішою технологією прийняття рішень є інтуїтивна.

При такій технології рішення визначається накопиченим суб'єктом управ­ління досвідом прийняття рішень у подібних ситуаціях. Основним критерієм при цьому є найменші збитки для досягнення цілей. Тобто, якщо раніше не приймались аналогічні рішення, вірогідність прийняття помилкового рішення зростає. Перевага інтуїтивної технології полягає в швидкості прийняття рі­шень, недолік - у великій вірогідності помилки.

• оперативна нарада адміністрації навчального закладу;

• засідання педагогічної ради, ради школи;

• збори колективу тощо.

- «мозковий штурм»;

- «брейнстормінг»

- ділові ігри та ін.

Використання керівниками середньої освіти колегіальних форм прийняття управлінських рішень передбачає врахування ними як додаткових можливос­тей, так і додаткових труднощів, що можуть виникати при цьому.

До позитивних характеристик колегіальних форм прийняття управлінських рішень належать:

- зростання інтелектуального творчого потенціалу учасників взаємодії;

- підвищення ймовірності розкриття нових аспектів, ракурсів аналізу проблем та альтернативних способів їхнього розв'язання;

- забезпечення більшої зваженості прийняття рішень;

- активізація ініціативності працівників;

- зростання відповідальності працівників за виконання рішення.

До додаткових труднощів, які виникають у процесі використання колегіаль­них форм, належать:

- ускладнення організаційної роботи (пошук відповідного приміщення, по­годження часу зустрічі, складання плану наради тощо);

- потреба у додатковій підготовці керівника для чіткого викладення своєї позиції;

- необхідність прогнозування можливих суперечностей між учасниками взаємодії при обговоренні найгостріших питань;

- потреба в попередній підготовці проекту колегіального рішення та проду­муванні процедури його обговорення;

- необхідність підготовки керівника до ділового спілкування в умовах кон­фліктних ситуацій, оскільки ймовірність таких ситуацій за колегіальних способів прийняття'управлінських рішень значно зростає.

Отже, колегіальні способи прийняття управлінських рішень так само, як і індивідуальні, мають свої позитивні та негативні сторони, тому відповідно до ситуативного підходу, ними доцільно користуватися з урахуванням змісту та особливостей конкретної управлінської ситуації.

1. Прийняття рішення - порівняння альтернатив та вибір кращої з них на підставі критеріїв, ідентифікованих на першому етапі оформлення рішення.

2. Доведення рішень до виконавців, передача змісту рішення точно за адресою, згідно з посадовими обов'язками, перевірка розуміння одер­жаної інформації; за необхідності - зміна повноважень.

3. Спільне організаційне планування виконаня управлінського рішення (УР), погодження дій виконавців, розробка планів-графіків виконання робіт, визначених для виконавців УР, із залученням інших.

4. Реалізація рішень виконавцями УР, виконання розроблених оператив­них, організаційних планів із застосуванням систем стимулювання.

5. Розробка ефективного механізму проміжного та фінального контролю, що забезпечує менеджерів необхідною інформацією про хід виконання УР.

6. Аналіз результатів та оцінка ефективності співставлення цілей, сфор­мульованих в УР з одержаними результатами, аналіз причин успіху (невдачі) та накопчення досвіду. Важливим питанням у процесі при­йняття рішення є визначення доцільності застосування групових або індивідуальних рішень.
Етапи прийняття управлінських рішень

1. Виявлецня проблеми, встановлення ступеня її важливості на підставі інформації, чітке й зрозуміле формулювання проблеми, її оцінювання.

2. Збір, вивчення інформації за цією проблемою, аналіз фактів, виявлен­ня суперечностей, труднощів.
3. Підготовка і прийняття рішення:

• визначення можливих варіантів рішення, їхнє обґрунтування;

• визначення виду рішення (наказ, рекомендації, розпорядження...);

• визначення осіб, відповідальних за виконання рішення;

• забезпечення умов для виконання рішення.

4. Вибір варіанту рішення. Доцільно використати досвід колег, їхні мір­кування; забезпечити демократичний характер прийняття рішення.

5. Організація роботи з виконання рішення. Контроль за його виконан­ням.

Керівники шкіл припускаються великої кількості помилок під час під­готовки і виконання управлінських рішень. Науковці Є.М. Павлютен-ков та В.В. Крижко типізували ці помилки:

• Розпливчасте, неточне формулювання проблеми, з якої необхідно при­йняти рішення.

• Керівник, вищий за рангом, вирішує питання організаторів, які обійма­ють нижчі посади.

• Приймається багато поточних рішень, які не стосуються вузлових, при­нципових проблем і питань.

• Не планується прийняття рішень щодо цих проблем у визначений час. •" Усі рішення приймаються без достатнього врахування матеріальних ре­сурсів, необхідних для їхнього виконання.

• Затягується прийняття необхідного рішення, незважаючи на те, що у керівника для цього є права й обов'язки.

• Організатор чекає кращого рішення «зверху», не намагаючись знайти своє.

• Рішення щодо складної проблеми приймається без обговорення її зі спе­ціалістами, колективом школи, громадськими організаціями.

• Не визначаються виконавці прийнятого рішення.

• Не встановлюються терміни виконання рішення.

• Услід за невиконаним рішенням з того самого питання приймається нове, за невиконанням нового - ще одне.

• Не коригується рішення, якщо практикою засвідчено його неправиль­ність, недостатню обґрунтованість.

• Не здійснюється контроль за виконанням рішення.

• Більшість виконаних управлінських рішень не знімається з контролю.
Види управлінських рішень Наказ як правовий акт управлінської діяльності директора школи
У сучасних умовах значно підвищились вимоги до форм і змісту правових актів і дотримання трудового законодавства. Результати розгляду будь-якого трудового спору значною мірою залежать від того, наскільки правильно, повно і чітко видаються відповідні розпорядчі документи.

Наказ — це правовий акт, що його видає керівник закладу на правах єдино­начальності й у межах своєї компетентності для вирішення основних та опера­тивних завдань, які поставлені перед даною установою.

Склад і оформлення наказу регламентується інструкціями щодо роботи з документами, правилами про порядок підготування проекту наказу та інши­ми правовими актами. У них передбачено обов'язкове дотримання низки вимог і правил, що мають забезпечити юридичну повноцінність документа, їхнє опе-' ративне виконання, правильне та всебічне вирішення питання.

Проект наказу слід обов'язково погоджувати з усіма зацікавленими особами, (структурами, підрозділами даної установами), а в разі потреби й інших ор­ганізацій. Якщо встановлені правила видання наказу порушено, він втрачає юридичну силу, і його слід скасувати. До проекту наказу додають докумен­ти, що обумовлюють його доцільність. Наказ набуває чинності з моменту його підписання, якщо інший термін не зазначено в тексті. Здебільшого наказ діє доти, доки його не буде скасовано, або доки не закінчиться термін його дії, зизначений у самому тексті. Скасувати наказ може тільки вповноваженна осо­ба або вища інстанція. Право підписання наказу визначається законодавством. Зазвичай це право мають керівники та їхні перші заступники, а також деякі посадові особи відповідно до своїх повноважень і компетенції.

Накази видаються ійі підставі та з метою виконання чинних законів, указів, останов, рішень уряду, наказів та інструкцій вищих органів управління. Керівник може видати наказ з усіх питань, що входять до його компетенції.
Вказівка

Це правовий акт, який видається керівником органу державного управління і має організаційно-методичний характер щодо виконання правових докумен­тів цього органу.

Вказівки видаються під час оформлення відряджень, вирішення організацій -них питань, доведення до виконавців нормативних матеріалів тощо.

Текст вказівки починається словом ПРОПОНУЮ, яке друкується великими літерами.

Різновидом вказівки є припис — розпорядчий документ, який видається де­якими посадовими особами і стосується установи, її структурного підрозділу або окремого працівника.

Реквізити:

1.	Назва відомства, установи і структурного підрозділу
2.	Назва виду документа
3.	Дата
4.	Місце видання
5.	Індекс
6.	Заголовок
7.	Текст
8.	Підпис
9.	Позначка про узгодження

Постанова

Цим терміном називають два види документів.

1. Заключна частина протоколу засідання, зборів, правління, президії тощо. Ця постанова входить у протокол чи додається до нього, за потреби може офор­млятися як витяг із протоколу.

2. Правовий акт, що приймається вищими й деякими центральними органа­ми колегіального управління та стосується кардинальних проблем.

Постанова оформляється на бланку.

У кожному пункті постанови перелічуються дії, виконавці, (організація, підрозділ або особа) і термін виконання.

Датою постанови є дата засідання, на якому її прийнято. Підписують постанову голова і секретар.

Реквізити:

1. Назва виду документа

2. Дата

3. Індекс

5. Заголовок

6. Текст, що складається з таких частин:

- констатуючої (викладаються мотиви дій, дається посилання на розпорядчий документ вищого органу - підстава для видання постанови);

- розпорядчої (текст викладається в наказовій формі)

7. Підписи

8. Візи

9. Гриф узгодження

Це правовий акт, що видається керівником або колегіальним органом з ме­тою вирішення оперативних питань. Має обмежений термін дії та стосується обмеженого кола організацій, посадових осіб і громадян - виконавців розпо­рядження.

1. Назва структурного підрозділу

2. Коди

3. Назва виду документа

5. Індекс

6. Місце видання

7. Заголовок до тексту

8. Текст, що містить такі частини:

- констатуючу (вказується мета або причини видання);

- розпорядчу (вказуються дії, які слід виконати, та особи, відповідаль­ні за виконання)

9. Підпис

Після вибору управлінського рішення його слід перевести в управлінську дію. Для цього слід скоригувати плани, додатково визначити відповідальних осіб, уточнити терміни виконання. Саме в цьому полягає основне завдання ко­ординаційної діяльності керівників, які відповідають за всі напрямки роботи в загальноосвітньому навчальному закладі. Важливою функцією управлінсь­кої діяльності керівника є контроль за виконанням наказів, рішень, розпоряд­жень, постанов. '

Від рівня якості управлінського рішення залежить рівень діяльності педаго­гічного колективу. Тому підготовка рішення - це найвідповідальніша ділянка роботи керівника закладу освіти.

Текст наказу.