Робоча програма навчальної дисципліни «біологічна хімія» спеціальність 12020101



Сторінка5/5
Дата конвертації23.10.2016
Розмір1.06 Mb.
ТипРобоча програма
1   2   3   4   5

Екзаменаційний контроль складається з 40 тестів та 5 теоретичних питань, з яких 1 питання практичних навичок. Оцінка за екзамен складається з оцінки тестових завдань та оцінки теоретичних питань.

Оцінювання тестових завдань:

Оцінка «5» ставиться, коли студент правильно відповів на 91-100% тестів.

Оцінка «4» ставиться, коли студент правильно відповів на 80-90% тестів.

Оцінка «3» ставиться, коли студент правильно відповів на 60-79% тестів.

Оцінка «2» ставиться, коли студент правильно відповів на менше ніж 60% тестів.

Правильна відповідь на 1 тест – 1 бал.

Максимальна кількість балів за 40 тестів – 40 балів.

Мінімальна кількість балів за 40 тестів – 25 балів.



Оцінювання теоретичних питань.

Кожне з 5 теоретичних питань оцінюється від 6 до 8 балів.



Оцінка «5» - 8 балів ставиться, коли студент всебічно і глибоко засвоїв навчально-програмний матеріал; в повному об’ємі володіє теоретичними знаннями та практичними навичками.

Оцінка «4» - 7 балів ставиться, коли студент припускається окремих незначних помилок у відповідях на письмові теоретичні питання, включаючи практичні навички.

Оцінка «3» - 6 балів ставиться, коли студент припускаться значних помилок у відповідях на теоретичні питання, включаючи практичні навички.

Оцінка «2» - менше 6 балів ставиться, коли студент припускається грубих помилок у відповідях на письмові питання або взагалі не дає на них відповідей.

Максимальна кількість балів за 5 теоретичних питань – 40 балів.

Мінімальна кількість балів за 5 теоретичних питань – 30 балів.
Оцінювання екзамену:

Оцінку «відмінно» (75-80 балів) одержує студент, який дав правильні відповіді на 91-100% тестових завдань, без помилок відповів на письмові теоретичні завдання (включаючи практичні навички), обґрунтував одержані результати (38-40 балів), а саме, всебічно і глибоко засвоїв навчально-програмний матеріал; в повному об’ємі володіє теоретичними знаннями та практичними навичками.

Оцінку «добре» (62-74 бали) одержує студент, який дав правильні відповіді на 80-90% тестових завдань, припустився окремих незначних помилок у відповідях на письмові теоретичні питання, включаючи практичні навички (31-37 балів).

Оцінку «задовільно» (50-61 бал) одержує студент, який дав правильні відповіді на 60-79% тестових завдань, припустився значних помилок у відповідях на теоретичні питання, включаючи практичні навички (25-30 балів).

Оцінку «незадовільно» одержує студент, який дав правильні відповіді на менше ніж 60% тестових завдань, припустився грубих помилок у відповідях на письмові питання або взагалі не дає на них відповідей.

Екзамен вважається складеним, якщо студент набрав не менше 50 балів.

Максимальна сума балів становить 80 балів.
Визначення кількості балів, яку студент набрав з дисципліни

Оцінка з дисциплін, формою підсумкового контролю яких є залік (диференційований залік) базується на результатах поточної навчальної діяльності та виражається за двобальною шкалою «зараховано» або «не зараховано». Для зарахування студент має отримати за поточну навчальну діяльність бал не менше 60% від максимальної суми балів з дисципліни (120 балів).

Бали з дисципліни незалежно конвертуються як в шкалу ECTS, так і в 4- бальну шкалу. Бали шкали ECTS у 4-бальну шкалу не конвертуються і навпаки. Бали студентів, які навчаються за однією спеціальністю, з урахуванням кількості балів, набраних з дисципліни ранжуються за шкалою ECTS таким чином:
Таблиця 3

Оцінка ECTS

Статистичний показник

A

Найкращі 10 % студентів

B

Наступні 25 % студентів

C

Наступні 30 % студентів

D

Наступні 25 % студентів

E

Останні 10 % студентів

Бали з дисципліни для студентів, які успішно виконали програму конвертуються у традиційну 4-ри бальну шкалу за абсолютними критеріями, які наведено нижче у таблиці:

Таблиця 4

Бали з дисципліни

Оцінка за 4-ри бальною шкалою

Від 170 до 200 балів

5

Від 140 до 169 балів

4

Від 139 балів до мінімальної

кількості балів, яку повинен

набрати студент

3


Нижче мінімальної кількості балів,

яку повинен набрати студент



2

Оцінка ECTS у традиційну шкалу не конвертується, оскільки шкала ECTS та чотирибальна шкала незалежні.

Об’єктивність оцінювання навчальної діяльності студентів перевіряється статистичними методами (коефіцієнт кореляції між оцінкою ECTS та оцінкою за національною шкалою).

2.2.11. Методичне забезпечення

Для вивчення навчальної дисципліни «Біологічна хімія» студентам пропонуються методичні вказівки до практичних занять та самостійної роботи. Надається список рекомендованої літератури для засвоєння теоретичних та тестових завдань курсу. Для виконання семестрових контрольних робіт надаються тестові завдання і перелік теоретичних запитань.



2.2.12. Перелік теоретичних питань, що виносяться на підсумковий (поточний) контроль.

  1. Предмет і задачі біохімії. Роль біохімії в клінічній медицині і розвитку фармації

  2. Класифікація амінокислот. Структура та фізико-хімічні властивості амінокислот. Замінні й есенціальні амінокислоти

  3. Класифікація простих білків та їх функції

  4. Рівні структурної організації білкових молекул

  5. Фізико-хімічні властивості глобулярних та фібрилярних білків. Розчинність білків та їх методи осадження. Методи виділення, очистки та кількісного визначення білків

  6. Білки та амінокислоти як фармацевтичні препарати

  7. Класифікація складних білків та їх функції в організмі людини

  8. Будова простих та складних ферментів. Особливості структури активного центру простих та складних ферментів. Хімічна природа кофакторів ферментів

  9. Класифікація та номенклатура ферментів

  10. Загальні властивості ферментів

  11. Сучасні теорії механізму дії ферментів

  12. Основні закономірності кінетики ферментативних реакцій

  13. Фактори регуляції активності ферментів. Активатори та інгібітори

  14. Методи виділення, очистки та кількісного визначення активності ферментів

  15. Ізоферменти. Значення дослідження в клініці

  16. Ферменти як лікарські засоби

  17. Ензимотерапія, ензимодіагностика та ензимопатологія

  18. Загальні уявлення про обмін речовин та енергії людини

  19. Стадії катаболізму для екзогенних і ендогенних субстратів в організмі людини

  20. Сучасні уявлення про стадії тканинного дихання, структуру й функцію переносників електронів у дихальному ланцюзі мітохондрій

  21. Сучасні уявлення про механізм окисного фосфорилювання. Структура і функція АТФ-синтази. Пункти спряження окислення й фосфорилювання у дихальному ланцюзі

  22. Регуляція тканинного дихання. Інгібітори тканинного дихання. Дихальний контроль

  23. Роз’єднувачі окисного фосфорилювання

  24. Фармацевтичні препарати – інгібітори тканинного дихання та роз’єднувачі окисного фосфорилювання

  25. Класифікація та функції вуглеводів в організмі людини. Структура основних представників вуглеводів

  26. Перетравлення та всмоктування вуглеводів у шлунково-кишковому тракті. Добова потреба

  27. Анаеробний гліколіз: хімічні реакції, регуляція, енергетичний баланс, біологічна роль

  28. Аеробне окислення моносахаридів: етапи, регуляція, енергетичний баланс, біологічна роль. Човникові системи транспорту відновлювальних еквівалентів гліколітичного НАДН в мітохондріях

  29. Метаболізм глікогену та його регуляція

  30. Пентозофосфатний шлях метаболізму глюкози та його біологічне значення в обміні речовин

  31. Гормональна регуляція обміну вуглеводів

  32. Патологічні стани, які пов’язані з порушенням обміну вуглеводів. Цукровий діабет I типу

  33. Вуглеводи та їх похідні як лікарські препарати. Синтетичні антигіперглікемічні фармацевтичні препарати

  34. Методи дослідження показників крові та сечі при порушеннях обміну вуглеводів

  35. Загальна характеристика, класифікація та біологічна роль ліпідів. Добова потреба

  36. Механізм та умови перетравлення та всмоктування ліпідів у шлунково-кишковому тракті

  37. Ліпопротеїни крові: класифікація, структура, біологічна роль, обмін в організмі, методи дослідження

  38. Тканинний ліполіз: локалізація в організмі, умови стимуляції, регуляція та подальше окислення гліцерину та жирних кислот

  39. Окислення вищих жирних кислот: хімізм, енергетичний баланс, біологічне значення процесу. Роль коензиму А, карнітину в обміні вищих жирних кислот

  40. Загальна характеристика складу та функції пальмітатсинтазного комплексу. Роль НАДФН у синтезі вищих жирних кислот; джерела його утворення

  41. Кетонові тіла: структура, біологічне значення їх утворення та розпад

  42. Біосинтез холестеролу: етапи, регуляція, біологічне значення

  43. Шляхи катаболізму холестеролу в організмі людини та їх біологічне значення

  44. Вплив гормонів на обмін ліпідів

  45. Порушення обміну ліпідів. Механізми розвитку атеросклерозу судин

  46. Застосування фармацевтичних препаратів для корекції порушень обміну ліпідів

  47. Клініко-діагностичне значення дослідження вмісту загального білку, глюкози, холестеролу, ліпопротеїнів низької щільності у сироватці крові

  48. Клініко-діагностичне значення дослідження активності амілази, вмісту пірувату, присутності кетонових тіл у сечі

  49. Роль білкових речовин у життєдіяльності організму. Біологічна цінність та добова потреба харчових білків. Незамінні та замінні амінокислоти

  50. Перетравлення білків та всмоктування амінокислот у шлунково-кишковому тракті

  51. Роль хлоридної кислоти у перетравленні білків у шлунку

  52. Механізми активації неактивних форм протеолітичних ферментів шлунково-кишкового тракту

  53. Азотистий баланс. Види азотистого балансу

  54. Фармацевтичні препарати в корекції порушень перетравлення білків у шлунково-кишковому тракті

  55. Утворення токсичних продуктів перетворення амінокислот у товстому кишечнику та їх знешкодження у печінці. Проба Квіка

  56. Шляхи утворення та підтримання пулу вільних амінокислот в організмі. Загальні шляхи перетворення амінокислот в тканинах

  57. Трансамінування амінокислот: механізм дії амінотрансфераз, біологічне значення

  58. Дезамінування амінокислот. Механізм непрямого дезамінування. Біологічна роль глутаматдегідрогенази у печінці та нейронах головного мозку

  59. Декарбоксилювання амінокислот. Функція біогенних амінів в організмі. Знешкодження біогенних амінів. Антигістамінні фармацевтичні препарати

  60. Шляхи перетворення безнітрогенних залишків амінокислот. Глюкогенні та кетогенні амінокислоти

  61. Шляхи утворення та знешкодження амоніаку в організмі. Механізм утворення сечовини (орнітиновий цикл)

  62. Особливості обміну окремих амінокислот: фенілаланіну, тирозину, триптофану, гліцину, метіоніну

  63. Патології обміну амінокислот та їх корекція фармацевтичними засобами. Амінокислоти як фармпрепарати

  64. Клініко-діагностичне значення дослідження активностей аланінамінотрансферази та аспартатамінотрансферази у плазмі крові

  65. Клініко-діагностичне значення дослідження вмісту залишкового азоту та сечовини у сироватці крові

  66. Гемоглобін: структура, властивості та функція в організмі

  67. Патологічні похідні гемоглобіну, причини їх утворення

  68. Розпад гемоглобіну в тканинах. Утворення жовчних пігментів: проміжні метаболіти, кінцеві продукти

  69. Білірубін і його фракції: клінічне значення для діагностики порушень функцій печінки. Патобіохімія жовтяниць

  70. Схема біосинтезу гемоглобіну та фактори його регуляції

  71. Спадкові порушення синтезу гемоглобіну. Аномальні форми гемоглобіну

  72. Нуклеопротеїни: характеристика і функції в організмі

  73. Нуклеїнові кислоти: ДНК, РНК. Рівні структурної організації

  74. Мононуклеозидтрифосфати, циклічні мононуклеотиди: структура та їх функції в клітині. Застосування похідних нуклеозидів та нуклеотидів в якості ліків

  75. Перетворення нуклеопротеїнів у шлунково-кишковому тракті та тканинах

  76. Обмін пуринових нуклеотидів, його порушення та корекція фармацевтичними засобами

  77. Обмін піримідинових нуклеотидів та його порушення

  78. Реплікація, її механізм і біологічне значення. Репарація ДНК

  79. Загальні уявлення про мутації та мутагени

  80. Транскрипція, її механізм і значення. Посттранскрипційна модифікація первинного транскрипту

  81. Поняття генетичного коду та його властивості

  82. Трансляція: її механізм, послідовність стадій синтезу білків, біологічне значення процесу

  83. Рибосомальна білок-синтезуюча система: компоненти та їх функції

  84. Посттрансляційна модифікація поліпептидних ланцюгів

  85. Фармацевтичні препарати – регулятори матричних синтезів

  86. Гормони та гормоноподібні речовини. Класифікація гормонів

  87. Загальні властивості гормонів. Органи-“мішені” та клітинні рецептори.

  88. Принципи прямого та зворотного зв’язків в механізмі регуляції біосинтезу та секреції гормонів

  89. Загальне уявлення про механізми регуляторної дії гормонів на клітину

  90. Роль G-білків та вторинних месенджерів у передачі гормонального сигналу в клітину

  91. Гормон-чутливі протеїнкінази: класифікація, механізм стимуляції та функції в клітині

  92. Гормони гіпоталамуса: хімічна природа і біологічна дія

  93. Гормони гіпофіза (передньої та задньої часток): хімічна природа і біологічна дія

  94. Гормони щитоподібної залози (йодотироніни): вплив на обмін речовин, порушення функцій щитоподібної залози

  95. Паратгормон, кальцитріоли, кальцитонін у регуляції фосфатно-кальцієвого обміну

  96. Гормони підшлункової залози (інсулін, глюкагон): механізми впливу на обмін речовин. Інсулін-залежний цукровий діабет: зміни в обміні речовин та їх корекція фармацевтичними засобами

  97. Гормони мозкової речовини надниркових залоз (адреналін, норадреналін): хімічна природа, вплив на обмін речовин, фармацевтичні препарати

  98. Гормони кори надниркових залоз (глюкокортикоїди): умови секреції, вплив на обмін речовин

  99. Альдостерон, ренін-ангіотензинова система та натрій-уретичний пептид в контролі мінерального обміну людини

  100. Фармацевтичні препарати кортикостероїдів, їх застосування в медичній практиці

  101. Ейкозаноїди (похідні арахідонової кислоти) в ролі тканинних гормонів: вплив на обмін речовин людини. Фармацевтичні препарати – похідні ейкозаноїдів

  102. Статеві гормони (естрогени та андрогени): контроль секреції, вплив на обмін речовин. Застосування структурних аналогів статевих гормонів у якості фармацевтичних засобів

  103. Роль гормонів в інтеграції процесів обміну речовин

  104. Загальні уявлення про вітаміни, їх класифікацію та фізико-хімічні властивості

  105. Особливості всмоктування жиророзчинних та водорозчинних вітамінів у шлунково-кишковому тракті

  106. Патологічні стани: гіпо-, гіпер- і авітамінози, причини виникнення в організмі людини

  107. Ретиноли, кальцифероли, нафтохінони, токофероли: їх хімічна структура, роль в обміні речовин та його порушення при дефіциті вітаміну, медичне застосування в якості фармацевтичних препаратів

  108. Тіамін, рибофлавін, піридоксин, ціанокобаламін, біотин, біофлавоноїди, аскорбінова, фолієва, пантотенова кислоти: їх хімічна будова, роль в обміні речовин та його порушення при дефіциті вітамінів, практичне застосування у якості фармацевтичних препаратів

  109. Вітаміноподібні речовини — ненасичені вищи жирні кислоти, інозит, пангамова, ліпоєва і оротова кислоти; холін, метилметіонінсульфоній, убіхінон: їх хімічна структура, біологічна роль, порушення обміну речовин при недостатності, практичне застосування в якості фармпрепаратів

  110. Антивітаміни: механізми дії, їх застосування в якості фармацевтичних засобів

  111. Головні біохімічні функції печінки

  112. Роль печінки в обміні вуглеводів, ліпідів, білків та жовчних пігментів

  113. Механізми знешкодження в печінці токсичних продуктів ендогенного та екзогенного походження

  114. Шляхи надходження ксенобіотиків до організму. Транспорт ксенобіотиків крізь клітинні мембрани. Особливості їх метаболізму залежно від структури та шляхів введення. Фази метаболізму

  115. Мікросомальне окислення як фаза модифікації ендогенних субстратів і ксенобіотиків. Роль цитохрому Р450 в біотрансформації будови ендогенних субстратів та ксенобіотиків

  116. Реакції кон’югації ксенобіотиків та їх проміжних метаболітів

  117. Характеристика біохімічних функцій крові

  118. Хімічний склад і фізико-хімічні властивості крові

  119. Загальне уявлення про місце синтезу, функцію та діагностичне значення головних білків - компонентів електрофоретичних фракцій плазми крові

  120. Ферменти крові: класифікація, клініко-діагностичне значення їх дослідження

  121. Фармацевтичні засоби, які мають вплив на дію згортальної та фібринолітичної систем крові

  122. Клінічне значення дослідження небілкових компонентів крові для оцінки обміну речовин людини

  123. Кров як джерело лікарських препаратів

  124. Роль нирок у процесах контролю гемостазу людини

  125. Механізми утворення первинної та вторинної сечі; вплив фармацевтичних препаратів на ці процеси

  126. Хімічний склад й фізико-хімічні властивості сечі здорової людини. Вплив фармацевтичних препаратів на зміну фізико-хімічних властивостей сечі

  127. Патологічні складові компоненти сечі

  128. Роль біохімії в розвитку фармацевтичних досліджень


Перелік практичних навичок, що виносяться на екзамен:

  1. Якісні реакції на білки і амінокислоти: біуретова реакція, реакція Фоля, сульфосаліцилова проба. Принципи методів.

  2. Кількісне визначення білка в сироватці крові біуретовим методом. Принцип методу, норма, клініко-діагностичне значення.

  3. Поясніть основні принципи вивчення дії ферментів на прикладі амілази слини (використання йодної проби на крохмаль і реакції Троммера).

  4. Поясніть термолабільність ферментів на прикладі вивчення цієї властивості у амілази слини. Накресліть графік залежності активності ферменту від температури середовища.

  5. Накресліть графік залежності активності ферменту від рН середовища за наслідками визначення активності амілази слини. Поясніть його.

  6. Докажіть відносну специфічність амілази слини. Які ще види специфічності характерні для ферментів?

  7. Поясніть вплив модуляторів на активність ферментів на прикладі зміни активності амілази слини в присутності натрію хлориду і купрум (ІІ) сульфату.

  8. Вивчення впливу концентрації ферменту (амілази слини) на швидкість ферментативної реакції. Принцип методу

  9. Визначення активності діастази (амілази) сечі. Принцип методу, норма і клініко-діагностичне значення.

  10. Визначення активності холінестерази сироватки крові. Принцип методу, норма і клініко-діагностичне значення.

  11. Принцип методу вивчення активності сукцинатдегідрогенази м'язів. Вкажіть локалізацію цього ферменту циклу Кребса в мітохондріях.

  12. Інгібування ферментів ЦТК малоновою кислотою (на прикладі сукцинатдегідрогенази м'язів). Назвіть тип інгібувания. Яким чином можна позбавитися негативної дії малонової кислоти? Накресліть графік залежності активності ферментів ЦТК від концентрації субстрату без малонової кислоти і в її присутності.

  13. Визначення глюкози в розчині реакцією Троммера: принцип методу.

  14. Визначення глюкози крові глюкозооксидазним методом. Принцип методу, нормальний вміст глюкози в крові людини.

  15. Визначення фруктози реакцією Селіванова. Принцип методу.

  16. Визначення кінцевого продукту анаеробного гліколізу - молочної кислоти - методом Уффельмана. Принцип методу.

  17. Визначення ацетону (кетонових тіл) у сечі реакціями з нітропрусидом натрію та ферум (ІІІ) хлоридом. Виявлення кетонових тіл у крові та сечі. Принципи методів. Значення визначення кетонових тіл у крові та сечі для медицини.

  18. Визначення ацетону йодоформною реакцією.

  19. Визначення вмісту піровиноградної кислоти в біологічних рідинах колориметричним методом. Пояснити принцип. Як будується калібрувальна крива?

  20. Кількісне визначення ЛПНП у сироватці крові. Принцип методу.

  21. Визначення холестерину методом Ілька (з реактивом Лібермана-Бурхарда). Принцип методу. Який нормальний вміст холестерину в крові людини?

  22. Визначення кислотності шлункового вмісту: загальної кислотності, вільної й зв'язаної соляної кислоти. Поясніть принцип методу.

  23. Виявлення в шлунковому вмісті молочної кислоти. Поясніть принцип методу. При яких патологічних станах у шлунку визначається молочна кислота?

  24. Виявлення в шлунковому вмісті "кров'яних пігментів" (бензидинова проба). Поясніть принцип методу.

  25. Кількісне визначення пепсину шлункового соку. Пояснити принцип методу.

  26. Визначення активностей аланінамінотрансферази та аспартатамінотрансферази. Принцип методу. Клініко-діагностичне значення цих ферментів.

  27. Визначення сечовини в сечі кольоровою реакцією з діацетилмонооксимом. Реакції утворення сечовини в організмі.

  28. Визначення жовчних пігментів у сечі реакцією Гмеліна. Пояснити шлях утворення жовчних пігментів в організмі.

  29. Визначення уробіліну в сечі за реакцією Богомолова. Принцип методу. Коли уробілін присутній серед жовчних пігментів у сечі?

  30. Якісна реакція на фенілпіровиноградну кислоту (проба Феллінга). При якому захворюванні фенілпіровиноградна кислота з'являється в сечі?

  31. Виділення ДНП із тканин селезінки. Принцип методу.

  32. Визначення основних компонентів нуклеопротеїнів (білка, пентози) в його гідролізаті. Пояснити принципи методів.

  33. Визначення вмісту сечової кислоти в біологічних рідинах (кров, сеча). Пояснити принципи методів. Норма вмісту сечової кислоти в сироватці крові й сечі, клініко-діагностичне значення визначення показника.

  34. Біуретова реакція й реакція Фоля з гормонами білкової й пептидної природи (на прикладі інсуліну). Укажіть структурні фрагменти, які відкриваються зазначеними реакціями.

  35. Укажіть якісні реакції на гормони стероїдної природи. Пояснити принципи методів.

  36. Укажіть якісні реакції на адреналін і продукти його окиснення. Пояснити принципи методів.

  37. Кількісне визначення гормонів RІA-методом. Пояснити принцип методу.

  38. Кількісне визначення вітаміну С у рослинній сировині й сечі. Принцип методу.

  39. Якісні реакції на вітамін В1. Поясніть принцип методу.

  40. Якісні реакції на вітамін С. Поясніть принцип методів.

  41. Якісна реакція на ретиноли. Поясніть принцип методу.

  42. Якісна реакція на вітамін D. Поясніть принцип методу.

  43. Якісна реакція на нафтохінон. Поясніть принцип методу.

  44. Визначення креатініну в сироватці крові й у сечі. Пояснити принцип методів.

  45. Тимолова проба. Принцип методу.

  46. Виявлення білка в сечі реакціями із сульфосаліциловою і азотною кислотами. Клінічне застосування цих методів.

  47. Виявлення глюкози в сечі реакцією Фелінга. Пояснити принцип методу.

  48. Виявлення жовчних пігментів у сечі (реакція Розіна). Пояснити принцип методу.

  49. Виявлення крові в сечі (бензидинова проба).

  50. Якісна реакція на кетонові тіла. Принцип методу.


2.2.13. Рекомендована література складається з базової і допоміжної літератури.

Базова література:

1. Біологічна хімія: підручник / О.Я. Скляров, Н.В.Фартушок, Т.І. Бондарчук. – Тернопіль:ТДМУ, 2014. – 702 с.

2. Біохімія: підручник / за загальною редакцією проф. А.Л.Загайка, проф. К.В. Александрової. – Х.: Вид-во «Форт», 2014. – 728 с.

3. Біологічна хімія. Тести та ситуаційні задачі / За ред. О.Я. Склярова. – Київ: Медицина, 2012. – 343.

4. Біохімічні показники в нормі і при патології. Навчальний довідник / За ред. Склярова О.Я. – К.: Медицина, 2007. – 320 с.

5. Биохимия: Учебник / Под ред. Северина Е.С.. – М.:ГЭОТАР-МЕД, 2004. – 784с.

6. Гонський Я.І., Максимчук Т.П., Калинський М.І. Біохімія людини. – Тернопіль: Укрмедкнига, 2002. –744 с.

7. Губський Ю. І. Біологічна хімія. – Київ-Тернопіль: Укрмедкнига, 2000. – 508 с.

8. Губський Ю. І. Біологічна хімія. – Київ-Вінниця: Новакнига, 2009. – .

9. Змушко Е.И. Клиническая иммунология: руководство для врачей. СПб.: Питер, 2001. – 576 с.

10. Камышников В.С. Справочник по клинико-биохимической лабораторной диагностике. – Минск: Беларусь, 2000. – 300 с.

11. Клінічна біохімія: Підручник / За ред. проф. Склярова О.Я. – Львів, 2006. – 432 с.

12. Клиническая иммунология и алергология / Под ред. Г.Лолора мл., Т.Фишера, Д. Адельмана. М.: Практика, 2000. – 582 с.

13. Кольман Я., Рем К.-Г. Наглядная биохимия. М.: Мир, 2000. – 313 с.

14. Обмін вуглеводів: біохімічні та клінічні аспекти / О.Я. Скляров, О.О. Сергієнко, Н.В. Фартушок, І.П. Федорович, М.Є. Гоцко: Навч.-метод. посібник. – Львів: Світ, 2004. – 112 с.

15. Скляров О.Я., Сольскі Я., Великий М.М. та ін.. Біохімія ензимів. Ензимодіагностика. Ензимопатологія. Ензимотерапія. – Львів: Кварт, 2008. – 218 с.

16. Цыганенко А.Я., Жуков В.И., Мясоедов В.В., Завгородний И.В. Клиническая биохимия. – М.: Триада-Х, 2002. – С. 49-70.

17. Юрковский О.И., Грицюк А.М. Клинические анализы в практике врача. К.: Техника, 2000. – 110 с.


Додаткова література:

1. Белоусов Ю.Б., Лепахин В.К., Моисеев В.С. Клиническая фармакология (Учебник для студентов медицинских вузов) – 3-е изд., перераб. и доп. – СПб.: ООО «Издательство ФОЛИАНТ», 2002. – 520 с.

2. Вільм Ф. Ганонг. Фізіологія людини. – Львів: БаК, 2002.- 767 с.

3. Змушко Е.И. Клиническая иммунология: руководство для врачей. СПб.: Питер, 2001. – 576 с.

4. Клиническая иммунология и алергология / Под ред. Г.Лолора мл., Т.Фишера, Д. Адельмана. М.: Практика, 2000. – 582 с.

5. Клиническая фармакология по Гудману и Гилману. Под общей редакцией А.Г. Гилмана, редакторы Дж. Хардман и Л. Лимберд./ Пер. с англ. – М., Практика, 2006. – 1648 с.

6. Rx-іndex™ – класифікатор лікарських препаратів – К. : Видавничий дім «Фармацевт Практик», 2011. – 928 с.

7. Машковский М. Д. Лекарственные средства. – 16-е изд., перераб., испр. и доп. – М.: ООО «Издательство Новая Волна: Издатель Умеренков», 2010. – 1216 с.

8. Скочій П.Г. Нервові хвороби. – Львів: ЛДМУ ім Данила Галицького, Ч.1,2.- 1050 с.

9. Фармакология: Учебник /Под ред. Р. Н. Аляутдина. – М.: ГЭОТАР–Медиа, 2009. – 592 с.



2.2.13. Інформаційні ресурси

База Інтернет



3. Порядок оформлення та затвердження робочої навчальної програми

3.1. Робоча навчальна програма обговорюється та ухвалюється на засіданні кафедри, профільної методичної комісії університету, факультету і затверджується першим проректором з науково-педагогічної роботи.

3.2. Титульну сторінку робочої програми необхідно оформити відповідно до наведеного зразка (див. Додаток).

3.3. Поточні зміни до робочої навчальної програми, що стосуються уточнень системи контролю та оцінювання знань, планів занять та інш., мають бути внесені у формі додатка до робочої програми до початку нового навчального року.



3.4. Робоча навчальна програма підлягає обов’язковому перегляду і перезатвердженню (упродовж двох місяців).
Каталог: uploads -> repository -> biohim
repository -> Науково обгрунтована стратегія – основа модерного лікування злоякісних пухлин
repository -> Методичні вказівки для організації самостійної роботи студентів 5 курсу медичного факультету
biohim -> Методичні вказівки для практичних занять з біологічної хімії
biohim -> Методичні вказівки для практичних занять з біологічної хімії
biohim -> Методичні вказівки підготували Доц. Бондарчук Т.І. Доц. Макаренко Т. М. Доц. Федевич Ю. М. Доц. Хаврона О. П. Ас. Білецька Л. П
biohim -> Робоча програма навчальної дисципліни клінічна біохімія спеціальність 12020102 «Клінічна фармація»


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5




База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2020
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка