Робоча програма навчальної дисципліни пп 20 філософія політики галузь знань 0301 соціально-політичні науки



Сторінка6/7
Дата конвертації09.09.2018
Розмір0.65 Mb.
ТипРобоча програма
1   2   3   4   5   6   7
Тема 15. Геополітика

План

  1. Політичний простір, його структура:

А) простір державної політики;

Б) простір адміністративної політики;

В) простір політичних дій соціальних верств;

Г) простір дії політичних інституцій.



  1. Геополітика як система зв”язків просторових та функціонально-політичних основ буття людини.

  2. Дивергенція та інтеграція в системі геополітичного перергрупування.

  3. Геополітична та цивілізаційна самосвідомість України: точки перетину.


Тематика реферативних завдань

  1. Типологія політичного простору.

  2. Простір правової політики.

  3. Простір економічної політики

  4. Принципи утворення політичного простору.

  5. Проблема комунікативних зв”язків в геополітичному просторі держави.


Проблемні завдання

  1. Що таке геополітичне мислення в політиці? Чи додає це щось до політичної практики? На які методологічні принципи спирається така система мислення?

  2. Яким чином суть поняття “геополітика” визначається у працях Ш.Л.Монтеск”є, Р.Челена, Х.Маккіндера, Р.Ратцеля? Хто досліджував проблеми геополітики в Україні?

  3. Які аспекти влади та держави досліджуються геополітикою?

  4. Чи розв”язує повним чином проблеми стабільності геополітика? А які її функції взагалі?

  5. Чи досліджував проблеми геополітики І.Кант? Якщо так, то які саме проблеми він пробував розв”язати? Докажіть це аргументами першоджерел?

  6. Що таке субкультура? Як співвідносяться субкультури на геопологітичному просторі?

  7. Ознайомтесь з працею А.Дж.Тойнбі “Осягнення історії” і дослідіть, яким чином автор аналізує суть проблеми автентизму та мімесісу на геополітичному просторі? Яке практичне значення мають ці дослідження А.Дж.Тойнбі?

  8. Як утверджують себе принципи нового світового порядку і який їх вплив у сучасних умовах на трансформацію геополітичного простору?

  9. Дослідіть, в чому суть теорії геополітичного “екзистенціалізму”. Зробіть в своєму конспекті порівняльний аналіз цієї теорії та теорії “геополітичного язичництва” (Г.Ле Бон, Ратцель, Спайкмен).

  10. Які загальносоціологічні принципи використовуються в геополітичних дослідженнях? А які специфічні, що використовуються лише в теорії геополітики?

  11. Які приоритетні канали комунікативних зв”язків в сучасному світі формують геополітичні відносини?

  12. Складіть у своєму конспекті словник нових понять, визначень що зустрічаються в процесі вивчення цієї теми. Розкрийте їх зміст.


Тема 16. Взаємовідносини між політикою та іншими організаційними й регулятивними системами суспільства
Завдання для самостійної роботи

  1. Що таке організаційні та регулятивні системи суспільства, які функції вони виконують?

  2. На основі яких принципів вибудовані відносини між економікою та політикою? Поясніть слова К.Маркса: “ економіка – це реальний базис, над яким стоїть юридична та політична набдудови і якому відповідають певні форми суспільної свідомості”.

  3. Існує наукова позиція, яка визначає функції політики у відношенні до економіки як домінантні і навпаки, функції економіки стосовно політики – як детермінантні. Поясніть розгорнуто, що означає така позиція стосовно визначення функції? Чи згідні ви з цією позицією? Якщо ні, то запропонуйте свою.

  4. Яким чином проблеми співвідношення економіки та політики досліджувалися у А.Сміта, К.Маркса, Ф.Лассаля, В.Леніна, М.Блока, Л.Февра, М.Вебера, Дж.Гелбрейта, Р.Арона.

  5. Охарактеризуйте внутрішні суперечності, проаналізуйте систему замкнутих та розімкнутих циклів взаємодетермінації у тріаді: “політика – суспільство – економіка”.

  6. Дослідіть суть нормативності в політиці та культурі. Яким чином виявляють себе сила, насилля, гуманізм в системних зв”язках цих феноменів? Що таке політична культура? Політичне мистецтво?

  7. Проаналізуйте у свої конспектах яким чином співвідносяться між собою політика та наука. Що таке політичне знання? На основі яких принципів відбувається його формування?

  8. Поясніть, порівнюючи, як співвідносяться між собою політика та ідеологія, політика та релігія. Чи на одних засадах вибудовані ці зв”язки? Чи може існувати політика без ідеології? Без релігії? Докажіть свою думку, звертаючись до конкретних прикладів з історії становлення держав, системи політичної влади.

  9. В чому полягає суть духовних виявів та форм існування політики та влади? Що таке політичні ідеї, теорії, концепції, проекти?

  10. Яким чином у вияві чого в державі матеріалізується система примусу?

  11. Складіть у своєму конспекті словник нових понять, визначень що зустрічаються в процесі вивчення цієї теми. Розкрийте їх зміст.


Тема 17. Політика та право, влада і закон, їх відношення до моралі. Свобода

План


  1. Природа сили політичної влади. Взаємодія регулятивних систем.

  2. Політика та право. Закон – аспект моралізації домінуючої ідеології.

  3. Політика та мораль. Суть відносин “влада-закон-мораль”.

  4. Політика як свобода. Відповідальність в політиці. Аспекти свободи.


Реферативні завдання

  1. Політика:національні та загальнолюдські цінності.

  2. Закон та ідеологія як засіб та мета політики.

  3. Зв”язок моральних норм з цінностями.

  4. Юридична відповідальність як суть утвердження свободи.


Проблемні завдання

  1. Чи можна так сказати: “Політика оперує ідеологічними нормами, право – законом” ? Як тоді можна співставляти феномени, як мають сутнісні основи?

  2. Чи може бути політика законною, а юридичний закон політичним? Аргументуйте свої докази.

  3. Як пов”язані між собою право та сила? Яку еволюцію переживають в історії відносин "“лада-закон"”

  4. Яким чином Ж.Френд досліджує вияви політики та влади і як ним обгрунтовується ідея визначення морального аспекту як основи права?

  5. Опишіть механізм “дисциплінування” суспільних відносин, який подає у своїх політико-філософських дослідженнях М.Фуко? Як ви вважаєте, цей механізм дійсно здатний виконати функцію регулятора суспільних відносин, чи це лише теоретичний конструкт можливого? Запропонуйте свій.

  6. Яким чином Н.Макіавеллі, І.Кант, К.маркс, М.Бакунін, В.Ленін, Е.Фромм висвітлюють у своїх дослідженнях проблеми моральності влади? Докажіть свої твердження конкретним зверненням до текстів першоджерел цих авторів. Зробіть систематизацію цих поглядів і спробуйте вибудувати таблицю у відповідності з визначеними вами ж категоріями.

  7. Чи в різних сферах функціонують політика та мораль, чи в одній і тій же? Якщо в різних, то як вони співвідносяться між собою? Якщо в одній, то для чого взагалі їх потрібно співставляти?

  8. Порівняйте систему категорій моралі та систему категорій політики. Як вони співвідносяться? Який зв”язок моральних норм з цінностями? Як ви думаєте, вони є автономними чи взаємопов”язані між собою? Якщо їх зв”язок взаємообумовлений, на яких принципах така взаємообумовленість формується?

  9. Проаналізуйте суть функцій політичних інститутів, політичних органів, апаратів управління, установ. Яким чином у кожному з них матеріалізує себе примус? В цьому примусі більше сили права, сили волі людських дій, сили інтересу, сили ідеології, чи якихось інших?

  10. Які ви знаєте технічні засоби інформації, конролю за діями влади? Проаналізуйте їх функції та ресурси. В чому суть правових підстав контролю за діями влади?

  11. Що таке відповідальність в політиці, коли:

А) суб”єктом політичної дії є особа;

Б) суб”єктом політичної дії є політичний інститут;

В) суб”єктом політичної дії є соціальна група;

Г) суб”єктом політичної дії є держава;

Д) суб”єктом політичної дії є нація.


  1. Які виміри свободи (опишіть їх в конспектах), коли:

А) свобода виступає як соціальне поняття;

Б) свобода виступає як діяльність;

В) свобода виступає як процес?

Які сторичні способи та форми утвердження людської свободи? Як це відображено у працях теоретиків політичної науки?

13. Складіть у своєму конспекті словник нових понять, визначень що зустрічаються в процесі вивчення цієї теми. Розкрийте їх зміст.
Тема 18. Принципи легітимації політичної влади

План


  1. Проблема легітимації влади як теорія політичної науки.

  2. Проблема істиності влади та легітимація.

  3. Способби легітимації політичної влади.

  4. Перехідний період в суспільстві: умови, шляхи суперечності в легітимації та легітимації влади.


Реферативні завдання

  1. Принципи легітимації політичної влади.

  2. Історичні форми та способи легітимації політичної влади.

  3. Суб”єкти та об”єкти легітимації політичної влади.

  4. Механізм та ресурси легітимації політичної влади у державах з різними типами політичних режимів.


Проблемні завдання

  1. Чому в суспільстві (чи у всякому) постає проблема легітимації політичної влади? Яким чином проблема легітимації політичної влади пов”язана з феноменом свободи людини?

  2. Класифікуйте та проаналізуйте принципи легітимації політичної влади.

  3. Які б критерії легітимності влади ви б вважали за основні? Які не основні? Якими взагалі можна знехтувати?

  4. Чи тотожні поняття “легітимність” та “легальність влади”? Як ця проблема розв”язується у М.Вебера? Як взагалі М.Вебер досліджує проблему легітимності влади? У яких працях це висвітлено? В зв”язку з дослідженням яких проблем робиться дослідження легітимності влади?

  5. Чи є атрибутами легітимності політичної влади політичний час та політичний простір? Докажіть свою позицію конкретними аргументами.

  6. Назвіть способи легітимації політичної влади. Систематизуйте та проаналізуйте їх. Які з них пережила за свою історію Україна?

  7. Що таке для Платона “справедливість влади”:

А) це – спосіб визначення її легітимності;

Б) це – спосіб правління;

В) це – визначення правових підстав влади;

Г) це - функціональна “розумність” засобів, механізмів, технологій управління державою;

Д) це – характеристика, правління, що виведена з дій суб”єктів влади;

Е) чи щось інше?



  1. В чому можна вбачати раціональність (ірраціональність) легітимізованої влади? Чи є влада легітимно-раціональна, або ж легітимно-нераціональна, чи нелегітимно-раціональна, або ж нелегітимно-ірраціональна?

  2. Яким чином діє закон внутрішньої суперечності в процесі легітимації політичної влади? Спробуйте проілюструвати дію цього принципу на прикладі легітимізації політичної влади в Україні на сучасному етапі.

  3. В чому полягає суть суспільної орієнтації (етнічний аргумент) як визначального принципу легітимації влади?

  4. В чому полягає суть моральної легітимації політики та влади?

  5. Складіть у своєму конспекті словник нових понять, визначень що зустрічаються в процесі вивчення цієї теми. Розкрийте їх зміст.


Політична праксеологія

Тема 19. Від “часткового виробництва” до загального

Завдання для самостійної роботи

  1. Визначте та проаналізуйте суть політичної дії, її зміст, націленість, засоби та результати. Сформулюйте принцип її взаємообумовленості.

  2. Випишіть в конспект (систематизувавши) та проаналізуйте основні закономірності політики як специфічної форми суспільної практики. Які ще є форми суспільної практики? Як співвідносяться їхні принципи з принципами політики?

  3. Які історичні способи політичних дій ви знаєте? Як вони визначають стиль життя людини? Стиль життя людини – це категорія політична чи ні? Аргументуйте свої відповіді.

  4. Як співвідносяться між собою поняття “традиціоналістське суспільство” – “індивід з традиціоналістськими статусними визначеннями” – “традиційність політичної дії”? Проілюструйте свої докази конкретними прикладами з історії.

  5. Дослідіть, схематично проілюструйте і поясніть логічну взаємодетермінацію таких складних феноменів як: індустріальне суспільство, технократичний тип людини, технократизм політичної дії, Що тут виступає започатковуючою основою? На засадах яких принципів здійснюється політика в суспільстві технократичного типу? Поясніть слова А.Турена: “економічний ріст є не стільки результатом простого накопичення капіталу, скільки мобілізацією загальних соціальних ресурсів”.

  6. Дослідіть межі технологічних способів існування людини в економічній. Соціальній та політичній сферах буття.

  7. В чому полягає суть проблем модернової праксеології в сучасних теоріях неоконсерватизму та неолібералізму.

  8. З чим пов”язане звернення до глобальних проблем в політичних діях:

А) з ростом значимості суб”єктивного фактору в політиці;

Б) кризами, що викликані економічними ситуаціями;

В) з новим перерозподілом домінант впливу політичних сил в сучасному світі;

Г) з ростом стабілізації внутрішнього розвитку держав;

Д) з поглибленням розмежування світу на багаті та бідні держави;


  1. Поясніть суть понять: “людина всесвіті”, “людина нації”, “людина природи”, “людина суспільна”, “державна людина”, “сімейна людина”.

  2. Дослідіть проблему ресурсів у політичній праксеології. Що таке культурна (духовна) гегемонія? Яке місце вона займає в системі ресурсів? Чи є організація самої влади ресурсом у політичній праксеології? Аргументуйте свої відповіді.

  3. Проаналізуйте слова А.турена: “держава пов”язана з полем історичності (системою дій та класових відносин)... держава-новатор – є інструментом втручання таких соціальних сил, що не втілені в тих соціально-політичних структурах, які склалися на даний час... Безмірне поглиблення здатності суспільства видозмінювати себе з необхідністю обумовлює зміцнення влади та її апарату, таким чином на кожному кроці породжуючи нові форми соціального протистояння”.

  4. Дослідіть, яким чином в сучасній політології висвітлюються проблеми фуктурології. Що таке “часткове виробництво” та “тотальне виробництво” в політиці?

  5. Складіть у своєму конспекті словник нових понять, визначень що зустрічаються в процесі вивчення цієї теми. Розкрийте їх зміст.

Тема 20. Соціокультурні суперечності сучасного суспільства

План

  1. Природа культурної гегемонії. Інформаційна нерівність та політичний гегемонізм.

  2. Духовне виробництво та його вплив на трансформацію змісту та форм політичної діяльності:

А) функції культури в політиці;

Б) су4ть системи політичних технологій, їх культурологічні парадигми;

В) теорії суспільних відносин як відносин людей агентів системи політичних технологій.


  1. Гуманістичні універсалії у мові та практиці сучасної політики.


Тематика реферативних завдань

  1. Природа соціокультурних суперечностей..

  2. Внутрішня суперечливість як основа розвитку політичних процесів.

  3. Система соціокультурних зв”язків у сучасному суспільстві.


Проблемні завдання

  1. Обгрунтуйте суть традиційної економічної детермінанти у визначенні політичних процесів, її позитивні та негативні риси. Яким чином саме економісна система детермінант спричиняє виникнення внутрішніх суперечностей в соціокультурній системі? А чи буває навпаки? Яке місце політики в такій системі взаємодетермінації?

  2. В чому полягає суть політичних теорій економічного детермінізму? Які теорії тут ви можете назвати? Проаналізуйте їх суть?

  3. Як би ви проаналізували співвідношення виробничого досвіду людини та культурно-освітнього в добу індустріалізації та урбанізації? Тет логіка взаємозалежності є лінійною? Не лінійною? Опосередкована політикою?

  4. Чи виконує культура в політиці функцію своєрідного інтергаційного стимулятора та визначника сенсу життя людини? В чому полягає суть культурологічного та політичного визначення сенсу людського життя? (Проаналізуйте цю проблему, зосередивши свою увагу на працях Е.Дюркгейма, З.Фрейда, К.Маркса, В.Франкла, К.Ясперса, Г.Х.Гадамера).

  5. Напишить в конспектах есе6 “ “проблема сенсу людського життя: чи має політика до нього хоч би якесь побічне відношення”?

  6. Порівняйте суть понять: “політичне виробництво”, “економічне виробництво”, “матеріальне виробництво”, “виробництво культури”, “виробництво суспільства”. Яке з цих понять ви б назвали як системозапочатковуюче? Які внутрішні суперечності є притаманними кожному з них? Проаналізуйте їх.

  7. Що таке “соціологія дії” у А.Турена? Проаналізуйте його слова: “суспільство не є “природною” системою, що існує незалежно від акторів... – учасників системи дійства. Історія є соціальною драмою, що репрезентує їх суперечності, ставкою якої є контроль над виробництвом суспільством самого себе шляхом використання знань, накопичення ресурсів, перевороту в системі цінностей”.

  8. Як ви уявляєте історію:

А) це хід часу, який спішить наздогнати людина;

Б) це зміна історичних осіб, які репрезентують собою той чи інший період;

В) це глобальний обмін культур;

Г) це зміна суспільно-економічних формацій;

Д) це зміна технологій влади?

Що ще ви можете доповнити, якщо вважаєте, що названі вище ознаки не є сенсовими?



  1. Які ви знаєте (і який їх зміст) теорії суспільних відносин людей, що є агентами системи політичних технологій. А які ви знаєте теорії, які маєже протилежним чином трактують суть суспільних відносин?

  2. Яке місце займають політичні еліти в системі технологій виробнитва суспільства? Що таке “дві еліти” та “дві культури” за Ч.Сноу? Чи можна завдяки такому теоретичному підходу аналізувати суть еліт та культури в сучасній Україні?

  3. Складіть у своєму конспекті словник нових понять, визначень що зустрічаються в процесі вивчення цієї теми. Розкрийте їх зміст.


Тема 21. Інформаційно-політичні технології в умовах “відкритого суспільства”

Завдання для самостійної роботи

  1. Дослідіть чи можна сучасні відносини у світі характеризувати як вияв нееквівалентного обміну інформації? Якої інформації? А які шляхи до врівноваженого впорядкування обміну інформації? Аргументуйте свої відповіді знанням теорії, що пояснюють суть цих процесів.

  2. Яким чином, на вашу думку суперечність, що виникає між темпами загального накопичення інформації та можливостями соціально-прикладного використання накопленої інформації впливає на політику? Як це знайшло свій вияв на різних етапах історії? Як це впливало на процеси розвитку держави, людської свободи?

  3. Якими темпами, у якому напрямі, на засадах яких ресурсів, через які внутрішні суперечності відбуваєть зміна характеру владних технологій в умовах модернізації суспільного розвитку.

  4. Проаналізуйте, яким чином в людській історії відбувалося:

А) витіснення природно сформованих тенденцій штучного створеними;

Б) витіснення автономно створених типів поведінки маніпульованими та контрольованими ззовні;

В) заміна локально-професійної, територіальної, культурної автономії програмованим керівництвом з різного виду “центрів”.


  1. Яким чином А.Турен та К.Ясперс характеризують суть модернового прогресу в політиці? Які принципи його розвитку, які внутрішні суперечності йому притаманні, як у собі він поєднує суспільно-культурологічні, економічні фактори, як змінюються функції суб”єктів політичної дії, цінності, орієнтири тощо?

  2. Дослідіть різні моделі інформаційного обміну та їх вплив на стійкість піраміди, що модернізується. Яка суть модернізаційної політики в таких моделях?

  3. Дослідіть роль політичної системи суспільства у транслюванні інформації із неофіційних каналів комунікації в офіційні.

  4. Що таке горизонтальні та вертикальні комунікативні канали інформації в суспільстві? В чому полягає суть випереджаючого розвитку горизонтальних комунікацій?

  5. Дослідіть, аксіологічну сутність інформаційних систем в політиці та їх вплив на пізнання та продукування політичних процесів.

  6. Складіть у своєму конспекті словник нових понять, визначень що зустрічаються в процесі вивчення цієї теми. Розкрийте їх зміст.



6.Теми практичних занять

Практичні заняття не передбачені навчальною програмою.


7. Теми лабораторних занять

Лабораторні заняття не передбачені навчальною програмою.


8.Самостійна робота:


з/п


Назва теми

Кількість

годин


1.

Природа політичного

8

2.

Філософія та політика

8

3.

Принципи політичної антропології.

8

4.

Формальний та неформальний принципи у політичному самовизначення людини.

8

5.

Політика як різновид духовного виробництва.

8

6.

Суб”єкти та об”єкти пізнання в політиці.

8

7.

Пізнання і політична практика. Принципи політичної рефлексії.

8

8.

Загальні зв”язки та взаємодія в політиці.

8

9.

Ідея політичного розвитку.

8

10.

Принцип історизму в політиці.

8

11.

Детермінантні основи та доцільність в політиці.

8

12.

Системність у політичних відносинах та в політичній діяльності

8

13.

Буття влади

8

14.

Хронополітика.

8

15.

Геополітика.

8

16.

Взаємовідносини між політикою та іншими організаційними й регулятивними системами суспільства.

8

17.

Політика й право, влада і закон, їх відношення до моралі. Свобода.

8

18.

Принципи легітимації політичної влади.

8

19.

Від “часткового” виробництва до загального.

6

20.

Соціокультурні суперечності сучасного суспільства.

6

21.

Інформаційно-політичні технології в умовах “відкритого суспільства”.

6




Разом

162


9. Індивідуальні завдання

Індивідуальні завдання не передбачені навчальною програмою.



10. Методи навчання

Навчальний процес здійснюється за традиційною технологією: лекції, практичні заняття, самостійна робота.

На лекційних заняттях використовуються: словесні методи (розповідь, бесіда, пояснення, лекція, діалог); наочні та практичні методи (ілюстрація, демонстрація); метод синтезу, аналізу, індукції, дедукції тощо.

Семінарські заняття: дискусія, репродуктивний, проблемно-пошуковий, інтерактивний тощо.

Дослідницькі методи.

11. Методи контролю

Контроль включає контрольну роботу, іспит та виконання курсової роботи. Курсова робота захищається перед комісією. Оцінка виконання та захисту курсової роботи проводиться за 100-бальною шкалою.


ПОТОЧНИЙ КОНТРОЛЬ

Поточний контроль – це оцінювання знань студента під час семінарських занять, якості виконання домашніх завдань, самостійної роботи та активності студента на занятті.

Поточній контроль рівня засвоєння навчального матеріалу дисципліни «Філософія політики» оцінюється за п’ятибальною шкалою. У кінці семестру виводиться середнє арифметичне усіх одержаних оцінок за відповіді й окремо середнє арифметичне із оцінок на модулях. Ці два середні арифметичні додаються. Одержану суму середніх арифметичних множиться на коефіцієнт 5. За семестр студент набирає до 50 балів.

Бали за аудиторну роботу не відпрацьовуються у разі пропусків без поважної причини. Якщо студент жодного разу не відповідав на семінарських заняттях, матиме за відповідний поточний контроль 0 балів.

Форми участі студентів у навчальному процесі, які підлягають поточному контролю:

- Виступ з основного питання.

- Усна наукова доповідь.

- Доповнення, запитання до виступаючого, рецензія на виступ.

- Участь у дискусіях, інтерактивних формах організації заняття.

- Аналіз джерельної і монографічної літератури.

- Письмові завдання (тестові, контрольні, творчі роботи тощо).

- Реферат, есе (письмові роботи, оформлені відповідно до вимог).

Результати поточного контролю заносяться до журналу обліку роботи академічної групи. Позитивна оцінка поточної успішності студента за відсутності пропущених і невідпрацьованих семінарських занять, позитивні оцінки за модульні роботи є підставою допуску до підсумкової форми контролю – іспиту.


  1. Розподіл балів, що присвоюється студентам

Максимальна кількість балів при оцінюванні знань студентів з навчальної дисципліни, становить за поточну успішність 50 балів, на іспиті студент може отримати – 50 балів.



Поточне тестування та самостійна робота

Підсумковий тест (екзамен)

Сума

Змістовий модуль 1

Змістовий модуль

2


Змістовий модуль

3


50

100

Т1

Т2

Т3

Т4

Т5

Т6

Т7

Т8

Т9

Т10

Т

11


Т

12


Т

13


Т

14


Т

15


Т

12


Т

17











Т1, Т2 ... Т12 – теми змістових модулів
При оформленні документів за екзаменаційну сесію використовується таблиця відповідності оцінювання знань студентів за різними системами.

Шкала оцінювання: вузу, національна та ECTS

Національна шкала

Рейтингова шкала

Оцінка за шкалою ЕСТS

Пояснення

5 (відмінно)

90-100

А

Відмінно

4 (добре)

81-89

В

Дуже добре

71-80

С

Добре

3 (задовільно)

61-70

D

Задовільно

51-60

Е

Достатньо

2 (незадовільно)



1-50



Незадовільно


13. Методичне забезпечення

1. Програма нормативної навчальної дисципліни “Філософія політики”.

2. Робоча програма навчальної дисципліни “Філософія політики”.

3. Методичні рекомендації до проведення семінарських занять.

4. Методичні вказівки до самостійної роботи.

5. Контрольні завдання та тести.

6. Перелік питань до екзамену.
МОДУЛЬНИЙ (ПРОМІЖНИЙ) КОНТРОЛЬ
Модульний контроль (МК) проводиться раз на семестр, відповідно до графіка навчального процесу.

Оцінка модульного контролю (МК-1) виставляється з урахуванням результатів проведеного контрольного заходу даного МК. Використовується п’ятибальна шкала оцінювання. Середнє арифметичне оцінок за МК істотно впливає на поточну успішність – кількість балів, набраних за семестр. У кінці семестру виводиться бал поточної успішності студента – кількість балів (до 50), що є сумою середніх арифметичних оцінок на семінарських заняттях і оцінок на модулях, помноженою на коефіцієнт 5.

Контрольні заходи модульного контролю з «Філософія політики» проводяться під час семінарських занять в академічній групі відповідно до розкладу занять.

Контрольні заходи модульного контролю проводяться у комбінованій формі: у вигляді тестування та письмових контрольних робіт. В окремих випадках можна застосовувати й інші форми модульного контролю: письмові завдання, усні колоквіуми та ін. Вид контрольного заходу та методика урахування складових модульного контролю при визначенні оцінки за МК розробляється викладачам і затверджується кафедрою.

До контрольного заходу відповідного модульного контролю студент допускається незалежно від результатів поточного контролю. На консультаціях студент може відпрацювати пропущені семінарські заняття, захистити індивідуальні завдання, реферати, а також ліквідувати заборгованості з інших видів навчальної роботи.

У разі відсутності студента на контрольному заході модульного контролю або при одержаній незадовільній оцінці за результатами модульного контролю йому надається право на повторне складання в індивідуальному порядку. При цьому одержана позитивна оцінка модульного контролю виставляється в журнал обліку роботи академічної групи через дріб.


ПІДСУМКОВИЙ (СЕМЕСТРОВИЙ) КОНТРОЛЬ
Позитивна оцінка поточної успішності (сумарного результату проміжної і модульної оцінки за семестр) за умови відсутності пропущених або невідпрацьованих семінарських занять є підставою допуску до підсумкової форми контролю.

З дисципліни «Філософія політики» передбачена така форма звітності, як іспит, який проводиться у кінці семестру. Протягом семестру студент може набрати до 50 балів. На іспиті – максимально 50 балів. Для допуску до екзамену студент повинен набрати за результатами поточного і модульного контролю не менше 24 балів.

Іспит є обов’язковою підсумковою формою контролю, яка дає змогу оцінити системне, а не фрагментарне засвоєння навчального матеріалу з «Філософії політики» і не може бути зведена до рівня поточних форм контролю. Оцінка за екзамен «автоматично» не виставляється.

Іспит з «Філософії політики» проводиться у письмово-усній формі. Студенти отримують письмові тестові завдання, за які максимально можна отримати 25 балів. Друга частина іспиту передбачає усну відповідь на питання з дисципліни, за яку також можна набрати максимально 25 балів. 25 балів за усну відповідь виставляється таким чином:

22-25 балів – «відмінна» відповідь;

18-22 бали – «добра» відповідь;

17-10 балів – «задовільна» відповідь;

9-0 балів – «незадовільна» відповідь.

Таким чином, сумування письмово і усного опитування дає кількість балів підсумкового контролю.


Оцінка ECTS та визначення

Кількість балів від 1 до 100

Оцінка за традиційною п’ятибальною системою

А – відмінно

91-100

Відмінно

5

В – дуже добре

81-90

Добре

4

С – добре

71-80

Добре

4

D – задовільно

61-70

Задовільно

3

E – достатньо

51-60

Задовільно

3

FX – незадовільно

25-50

Незадовільно

2

F – незадовільно (потрібна додаткова робота)

0-24

Незадовільно

2

В екзаменаційну відомість обліку успішності та навчальну картку студента вносяться такі показники:

1 графа – поточна успішність, тобто кількість балів, набраних за семестр (0-50 балів);

2 графа – сумарна кількість балів, набраних на іспиті і протягом семестру (0-100);

3 графа – оцінка за шкалою у системі ECTS, позначена буквою (A, B, C, D, E, F);

4 графа – оцінка за п’ятибальною національною шкалою;

5 графа – оцінка за шкалою у системі ECTS, позначена словом (відмінно, добре, дуже добре, задовільно, достатньо, незадовільно).

Якщо успішність студента оцінена загалом як незадовільна, то у відомість виставляється відмітка «F» і студент скеровується на повторну здачу іспиту. Якщо знання, показані студентом при здачі предмету «Філософія політики» комісії незадовільні, у відомість виставляється «FХ» і студент повинен виконати додаткові завдання, тоді скеровується на повторну здачу іспиту.
Тестові завдання для проміжного та підсумкового контролю з курсу

,,Філософія політики” (Зразок)


Модуль І „Політична антропологія. Політична гносеологія
1. Що із перерахованого визначає філософію політики:

– Філософський підхід до розуміння політики;

– Особисті переконання людини;

– Вплив ЗМІ;

– Політична влада.
2. Політична гносеологія займається:

– Дослідженням пізнання в політиці;

– Тлумаченням вчення гностиків;

– Виявом чогось незбагненного;



– Теоретизуванням.
Питання підсумкового контролю з курсу ,,Філософія політики

  1. Політика як компонент суспільної свідомості.

  2. Теоретична та практична сфера політики.

  3. Політична еволюція.

  4. Ціннісні визначення політики.

  5. Детермінанти політичних процесів.

  6. Раціональність та ірраціональність в політиці.

  7. Співвідношення політики та філософії.

  8. Предмет та об”єкт філософії політики, її категорії та принципи пізнання політичної дійсності.

  9. Місце людини в політичних процесах.

  10. Принципи політичної антропології.

  11. Обгрунтування антропологічної сутності політики у працях Ю.Хабермаса, Н.Лумана та О.Гьофе.

  12. Проблеми політичної антропології в історії становлення політичної науки.

  13. Індивід та почуття справедливості в політиці.

  14. Людина та сенс її політичного існування.

  15. Субсидіарність як принцип філософії урядування.

  16. Індивід та почуття політичної солідарності.

  17. Формальний та неформальний принципи у політичному самовизначенні людини.

  18. Проблема справедливості у політичній філософії.

  19. Суть духовного виробництва, його зв”язок з політичними процесами.

  20. Духовність і прагматизм в політиці.

  21. Суспільно-політичні відносини як міжіндивідуальний, міжгруповий обмін інформацією.

  22. Суспільне життя як знакова система, символізм її змісту.

  23. Суспільно-політичне виробництво і виробництво свідомості в політиці.

  24. Суспільно політичний ідеал.

  25. Соціальні функції політики як різновиду духовного виробництва.

  26. Суб”єкти та об”єкти в політиці.

  27. Місце гносеології в системі політичного знання.

  28. Принципи співвідношення суб”єкта та об”єкта у пізнавальному процесі.

  29. Історичні варіанти політичної гносеології.

  30. Істинність та хибність у пізнанні політичних процесів.

  31. Пізнання і політична практика.

  32. Принципи політичної рефлексії.

  33. Суть та явище у політиці.

  34. Політична необхідність та випадковість. Дійсність та можливість.

  35. Політичні суперечності та гармонія в політиці.

  36. Якість, кількість, міра в політиці.

  37. Дія принципу заперечення в політиці.

  38. Місце та роль політичного рішення в системі політичного пізнання.

  39. Мета та результат у політичному пізнанні та політичній практиці.

  40. Метод узагальнення в системі політичного пізнання та політичної практики.

  41. Загальні зв”язки та взаємодія в політиці.

  42. Зв”язок та розвиток – основні принципи діалектики політики.

  43. Система взаємодії та взаємозв”язків внутрішніх елементів політичної системи.

  44. Прогресування суспільно-політичних відносин як взаємодія інтересів влади та власності.

  45. Суть політичного розвитку, його історичні форми та детермінанти.

  46. Поступальність розвиткуполітичних процесів.

  47. Ідея політичного розвитку в провіденціалістській світській філософії Ж.Бодена та Ф.Бекона.

  48. Ідея циклів та ритмів в історичному розвитку у політико-правових поглядах Д.Віко та О.Шпенглера.

  49. Принцпи історизму в політиці як вияв закономірностей розвитку суспільства.

  50. Історична відповідальність та політика.

  51. Загальні та етапні суперечності в пролітиці.

  52. Історичне та логічне в історичному процесі.

  53. Принцип історизму у практиці будівництва української держави.

  54. Сутність детермінантних основ явища, факту, поступку в політиці.

  55. Неперервність причинно-наслідковоих зв”язків у пролітичних процесах.

  56. Причина та умова виникнення політичного явища, факту.

  57. Політична доцільність, її сутність.

  58. Політична діяльність як фактор спричиненості.

  59. Системність політичних відносин та політичної діяльності.

  60. Політичні відносини як система, їх функції.

  61. Політична діяльність як система,її функції.

  62. Суть природних та соціальних систем.

  63. Ідеальні мотиваційні основи політичної діяльності, їх системність.

  64. Буття політичної влади.

  65. Самовідтворення влади та ідеологія міллетаризму.

  66. Принцип універсальності влади.

  67. Суспільне буття політики та влади.

  68. Принцип політичної онтології.

  69. Співвідтворення влади через ідеологію модернізації.

  70. Концепція “полюсів росту” Ф.Перру та А.Сові.

  71. Проблема часового простору в суспільних науках.

  72. Плюралізм типів соціального часу.

  73. Політичний час та астрономічний час.

  74. Часові ритми, їх вплив на розвиток політичних процесів.

  75. Соціальні форми часового простору в політиці, їх типологія.

  76. Політичний простір, його структура.

  77. Геополітика як система зв”язків просторових та функціонально-політичних основ буття людини.

  78. Дивергенція та інтеграція в системі геополітичного перегрупування.

  79. Геополітика та цивілізаційна самосвідомість України: точки перетину.

  80. Принципи утвердження політичного простору.

  81. Проблема комунікативних зв”язків в геополітичному просторі держави.

  82. Взаємовідносини між політикою та іншими організаційними й регулятивними системами суспільства.

  83. Нормативність в політиці та культурі.

  84. Політика та економіка.

  85. Політика та ідеологія. Політика та релігія.

  86. Політика та право.

  87. Природа сили політичної влади. Взаємодія регулятивних систем.

  88. Політика як мораль. Суть відносин “влада – закон – мораль”.

  89. Політика та свобода. Відповідальність в політиці.

  90. Закон та ідеологія як засіб та мета політики.

  91. Проблема легітимації влади як теорія політичної науки.

  92. Проблема істинності влади та легітимація.

  93. Способи легітимації політичної влади.

  94. Перехідний період в суспільстві: умови, шдяхи суперечності в легітимації та легітимації влади.

  95. Суб”єкти та об”єкти легітимації політичної влади.

  96. Суть політичної дії, історичні способи її вияву.

  97. Соціокультурні суперечності сучасного суспільства.

  98. Природа культурної гегемонії. Інформаційна нерівність та політичний гегемонізм.

  99. Гуманістичні універсалії у мові та практиці сучасної політики.

  100. Інформаційно-політичні технології в умовах “відкритого суспільства”.


14.Рекомендована література

Базова

  1. Панарин А.С. Философия политики. – М., 1996

  2. Панарин А.С. В.В.Ильин Философия политики. –М., 1994

  3. Кравченко И.И. Введение в исследование политики. – М., 1998

  4. Гаевский Б.А. Философия политики. – К., 1993

  5. Гобозов И.А. Философия политики. – М., 1998

  6. лементьі теории политики. – Ростов-на-Дону., 1991

  7. Капустин Б.Г. О “методе” политической философии. Проблема артикуляции. //Полис, 1996, № 7

  8. Денисенко В.М. Проблеми раціоналізму та ірраціоналізму в політичних теоріях Нового часу європейської історії. – Л. 1997

  9. Політологія / За ред. О.І.Семківа,- Л. 1994

  10. Капустин Б.Г. Что такое “политическая философия” ? // Полис, 1996, № 6

  11. Гегель Г.В.Ф. Наука логики. Соч. Т.У. – М., 1937

  12. Кант И. Критика чистого разума. – М., 1994

  13. Аристотель. Большая єтика. Соч. в 4-х т. – Т.4. –М., 1984

  14. Манхейм К. Идеология и утопия. //Манхейм К. Диагноз нашего времени – М., 1994

  15. Манхейм К. Ideoloqy and Utopia N.Y.Harvest Book, n.d. 1994

  16. Geertz c. Ideoloqyas a Cultural System // Ideology. Ed. T.Eagleton. L –N.Y.: Longman, 1994

  17. Ницше Ф. Воля к власти. Избр. произведения в 3-х т. – Т.1. – М., 1994

  18. Ницше Ф. Веселая наука. Соч. в 2-х т. – Т.1. – М., 1990

  19. Кант И. Метафизики правов. Соч. в 6-и т. – Т. 4, 4.2 – М., 1965

  20. КантИ. Религия в пределах только разума // Кант И. Трактатьі и письма. – М., 1980

  21. Arendt H. Lectures on Kant`s Political Philosophy. - Chicago:1982.

  22. Habermas J. Justification and Application Remarks on Dicourse Ethnics. - Cambridge,-1993.

  23. Гоббс Т. О гражданине. Соч. в 2-х т. Т.1. – М. 1964

  24. Августин А. Исповедь Блаженного Августина, епископа Гиппонского. – М., 1991

  25. Гегель Г.В.Ф. Лекции по философии истории. – СПб., 1993

  26. Бекон Ф. Новьій органон // Сочинения в 2-х т. Т.1. – М., 1973

  27. Гадамер Х.-Г. Истина и метод. – М., 1988

  28. Декарт Р. Размьішления о методе //Сочинения в 2-х т. – Т.1., - М., 1989

  29. Жильсон Ф. Философ и теология. – М., 1995

  30. Кун Т. Структура научной революціии. – М., 1975

  31. Ліотар Ж.Ф. Ситуація постмодернізму. // Філософська і соціологічна думка. – 1995, № 5-6

  32. Сартр Ж.-П. Екзистенционализм – ето гуманизм // Сумерки богов. – М., 1990

  33. Хайдеггер М. Время и битие. – М., 1993

  34. Бердяев Н.А. Философия неравенства. – Париж., 1970

  35. Ролз Дж. Теория справедливости. – Новосибирск., 1995

  36. Шпенглер О. Закат Европьі: Очерк морфологии мировой истории. – М., 1993

  37. Гайденко П.П. Давидов Ю.Н. История и рациональность. – М., 1991

  38. Ясперс К. Смьісл и назначение истирии. – М., 1991

  39. Борг А.М. Епохи и идеи: становление историзма. – М., 1987

  40. Джордж Г., Себайн, Томас Л.Торсон. Історія політичної думки. – К., 1997

  41. Гумплович Л. Общее учение о государстве. – С-Пб, 1910

  42. Гьоффе О. Теорії справедливості // Вибрані статті. – К., 1998

  43. Гьоффе О. Політична антропологія в особливому полі уваги права // Вибрані статті. – К., 1998

  44. Гьоффе О. Субсидіарність як принцип філософії урядування // Вибрані статті. – К., 1998

  45. Гьоффе О. Індивід та почуття солідарності. – К., 1998

  46. Walzer M. Spheres of justice – N.Y., 1983

  47. Rawls Jheory of justice – Harvarol un. – 1971

  48. Hart H.L.A. The Concept of law.- Oxford. – 1988

  49. Вебер М. Протестантская етика и дух капитализма // Избранньіе произведения. – М., 1990

  50. Єременко О.М. Багатомірність історії і соціологічних досліджень // Філософія і соціологічна думка. № 12.1991.

  51. Февр Л. Бои за историю. – М., 1991.

  52. Тойнби А. Дж. Постижение истории. – М., 1991.

  53. Бродель Р. Время мира. Материальние цивилизация, економика, капитализм. В 3-х т. – М., 1986. – 1992.

  54. Адлер А. Понять природу человека. – СПб, 1997.

  55. Маркузе Г. Одномерний человек. – М., 1987.

  56. Тейяр де Шарден П. Феномен человека. – М., 1987.

  57. Франкл В. ЧСеловек в поисках смисла. – М., 1991.

  58. Головко Б. А.Філософська антропологія. – К., 1997.

  59. Кассирер Е. Опьіт о человеке: введение в философию человеческой культурьі // Проблема человека в современной западной философии. –М., 1988

  60. Камю А. бунтующий человек. – М., 1990

  61. Унамуно Мигель де. О трагическом чувстве жизни у людей и народов. Агония христианства. – К., 1997

  62. Хайдеггер М. Европейский нигилизм // Хайдеггер М. Время и бьітие. – М., 1993

  63. Донцов Д. Дух нашої давнини. – Дрогобич, 1991

  64. Ерасов Б.С. Социальная культурология. – М., 1997

  65. Забужко О. Філософія української ідеї та європейський контекст. – К., 1993

  66. Цивилизация. Вип.1., - М., 1992

  67. Чавчавадзе Н.З. Культура и ценности. – Тбилиси, 1984

  68. Шацкий Е. Утопия и традиция. – М., 1990

  69. Гаврилишин Б. Дороговкази в майбутнє. – К., 1990

  70. Дюркгейм Е. Самоубийство: социологический етюд – М., 1994

  71. Захарченко М.В. Погорілий О.І. Історія соціології. – К., 1993

  72. Корпус В. Нігілізм сьогодні або терплячість світової історії. – К., 1994

  73. Манхейм К. Диагноз нашего времени. – М., 1994

  74. Цимбурский В.Л. Идея суверенитета в посттоталитарном контексте // Полис, 1993, № 2

  75. Разуваев В.В. Геополитика постсоветского пространства. – М., 1993

  76. Панарин А.С. Революционньіе кочевника и цивилизованньіе предприниматели.- М.Вестник РАН, 1991 № 10-11

  77. Геополитика: теория и практика. - М., 1993

  78. Соловьев Е.Ю. Личность и право //Вопр. Философии, 1989, № 8

  79. Constant B. Oeuvres.- P. 1957

  80. Гелбрейт Дж. Новое индустриальное общество. – М., 1969

  81. Пияшева Л.И., Пинскер Б.С. Економический консерватизм: теория и международная практика. – М., 1988

  82. Новиков Н.В. Мираж “организованого общества”. – М., 1974

  83. Лютер М. О рабстве воли // Роттердамский Е. Филос. Произведения. – М., 1987

  84. Агеев В.С. межгруповое взаимодействие: Социально-психологические проблемьі. – М., 1990

  85. Поппер К. Відкрите суспільство та його вороги. В 2-х т. – К., 1994

  86. Рікер П. Навколо політики. – К., 1995

  87. Ситниченко Л. Першоджерела комунікативної філософії. – К.,1996

  88. Сміт Е. Національна ідентичність. –К., 1994

  89. Gelner E/ Nations and Nationalism. – N.Y. 1983

  90. Франко І. Що таке поступ? // Зібрання творів у 50-ти Т. Т.45. – К., 1986

  91. Фромм Е. Бегство от свободьі. – М., 1990

  92. Емлиаде М. Космос и история. – М., 1987

  93. Ясперс К., Духовная ситуация времени // Человек и его ценности. – Ч.1. – М., 1988

  94. Аверинцев С.С. Византия и Русь: два типа духовности // Новьій мир, 1988. №.(

  95. Бердяев Н.А. Смьісл истории. – М., 1990

  96. Lefebvre H. Position: cjntre les Technocrates.-P., 1967

  97. Стефанов Н. Общественньіе науки и социальная технология. – М., 1976

  98. Керимов Т.В. Социальньій прогресс и управление. – М., 1980

  99. Hage J. Theories of organization. – N.Y.> 1980

  100. Сорокин П.А. Человек. Цивилизация. Общество. – М., 1992

  101. Франк С.П. Философские предпосьілки деспотизма // Вопросьі философии. – 1992, № 3

  102. Чудинова И.М. Политическая жизнь //Социально-политический журнал. – 1994 - № 11,12

  103. Моска Г. Правящий класс // Социологические исследования. – 1994, № 10,12

  104. Гобозов Н.А. Философия права. – М., 1998

  105. Політичний процес в Україні: стан і перспективи розвитку. – Л., 1998

  106. Томенко М. реальні та удавані конфлікти в державній владі // Демони миру та боги війни. Соціальні конфлікти посткомуністичної доби. – К., 1997

  107. Політична система сучасної України: особливості становлення. – К., 1998

  108. Колодій А.Ф. Політичний спектр: про деякі критерії “лівих” і “правих” політичних рухів у посттоталітарних суспільствах // Філософська і соціологічна думка, - 1995, № 9-10

  109. Забужко О. Філософія національної ідеї: Україна- Європа //Зустрічі. – 1991, № 2

  110. Рябов С.Г. Політична теорія держави. – К., 1996

  111. Рябов С.Г. Державна влада: проблеми авторитету і легітимності. – К., 1996

  112. Крисаченко В.С. Моделі пояснення еволюції: уніформізм чи катастрофізм //Філософська і соціологічна думка. – 1989, № 6

  113. Лисенко О.Я. Історичне мислення і перспективи перебудови //Філософська і соціологічна думка. – 1989, № 6

  114. Костицький М.В. Філософія права. – К., 1997

  115. Печчеи А. Человеческие качества. Пер. с англ. О.В. Захаровой. - М.,1980

  116. Рассел Б. Человечество в опасности //Вопросьі философии. – 1988, № 5

  117. Сумерки богов /Сост. И общ. Ред. А.А.Яковлева. – М., 1990

  118. Фукуяма С. Конец истории? //Вопросьі философии. – 1990, №3

  119. Шнейдер Б. Глобальная революция //Свободная мьісль.-1993, № 9


15. Інформаційні ресурси


  1. Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського, електронні фахові видання // www.nbuv.gov.ua

  2. Львівська національна наукова бібліотека імені В. Стефаника // http://www.library.lviv.ua/

  3. Національна історична бібліотека України :// http://www.dibu.kiev.ua/

  4. Національна парламентська бібліотека України // http://www.nplu.org/

  5. Харківська державна наукова бібіліотека України імені В. Короленка // http://korolenko.kharkov.com/

  6. Наукова бібліотека ім.В. Максимовича Київського національного університету імені Тараса Шевченка // http://lib-gw.univ.kiev.ua/

  7. Наукова бібліотека Львівського національного університету імені Івана Франка // http://library.lnu.edu.ua/bibl/

  8. Книжкова палата України імені Івана Федорова // http://www.ukrbook.net/



Методичні рекомендації для самостійної роботи


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7




База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2020
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка