Робоча програма навчальної дисципліни пп права людини у сфері кримінальної юстиції



Сторінка2/3
Дата конвертації23.10.2016
Розмір0.62 Mb.
ТипРобоча програма
1   2   3



6. Самостійна робота


з/п


Назва теми



Кількість

годин


1

Основи сучасної концепції прав людини.

  1. Типологізація прав-зобов'язань держав: негативні права і позитивні зобов'язання

  2. 2. Поняття і класифікація міжнародно-правових стандартів прав людини

  3. Універсальні та регіональні міжнародно-правові стандарти прав людини: загальна характеристика

  4. Складіть порівняльну таблицю основних положень універсальної концепції прав людини і концепції культурного релятивізму

6

2

Універсальні міжнародно-правові стандарти і механізми забезпечення прав людини в сфері кримінального правосуддя


1. Складіть проект індивідуальної заяви в Комітет ООН з прав людини по факту порушення права

6

3

Європейська система захисту прав людини в сфері кримінальної юстиції


1. Європейська Хартія основних прав Європейського Союзу 25 січня 2000 і проблема конкуренції двох європейських систем захисту.

2. Проаналізуйте "право на ефективне поновлення у правах", викладене у статті 8 Загальної декларації прав людини і в статті 13 Європейської конвенції про права людини.



Практичне завдання:

1.Проаналізуйте “право на ефективне відновлення в правах”, викладене в статті 8 Загальної декларації прав людини й у статті 13 Європейської конвенції про права людини.



Прецедентні рішення:

  • Судове рішення в справі Лоізіду (Loizidou) проти Туреччини від 23 березня 1995 р. Series A, No.310, p. 24, para 62 (до питання про юрисдикцію Конвенції і Суду).

  • Судове рішення в справі Клас та інші (Klass and others) проти Німеччини від 6 вересня 1978 р. (№ 28) // 2 E.H.R.R. 214 (визначення потенційної жертви).

Рекомендовані рішення:

  • Судове рішення в справі Ірландія проти Об'єднаного Королівства від 18 січня 1978 р. Series A, No. 25, p. 91, para 20. (міждержавна скарга).

12

4

Право на життя


1. Законодавство України, яке регламентує застосування зброї силами правопорядку.

2. Смертна кара в контексті права на життя. Права осіб, засуджених до смертної кари. Заходи, гарантують захист прав тих, хто засуджений до смертної кари

3. Кодекс поведінки посадових осіб з підтримання правопорядку 1979 року.

4. Принципи ефективного попередження і розслідування незаконних, довільних і сумарних страт



Прецедентні рішення:

  • Рішення Комісії зі справи Стюарта (Stuart) проти Великобританії про прийом справи до розгляду від 10.07.1984 р. // ДР 39. - С. 162.

  • Судове рішення в справі МакКанна (McCann) проти Великобританії від 27.09.1995 р. // серія А, номер 324 // 21 EHRR 97 Application No. 18984/91

  • Судове рішення в справі Кайя (Kaya) проти Туреччини від 19.02.1998 // Серія А, No. 65// 28 EHRR 1 Application No. 22729/93

  • Судове рішення в справі Осман (Osman) проти З'єднаного Королівства // (1998) 29 EHRR 245

  • Судове рішення в справі Тимуртас (Timurtas) проти Туреччини // Application No. 23521/94

6

5

Право на свободу і особисту недоторканність у контексті кримінального правосуддя

1. Право на свободу від необґрунтованих арештів. Кордон між свободою і несвободою, примусове утримання.

2. Перевищення повноважень при затриманні.

3. Право бути поінформованим про причини арешту і будь-яких пред'являються звинуваченнях. Тлумачення «негайно».

4. Процесуальні заходи захисту, що стосуються індивідів, підданих попередньою затриманню

5. Негайне доставляння затриманого (заарештованого) особи до судді або іншій посадовій особі. Визначення поняття судді (іншої посадової особи): незалежність від виконавчої влади та сторін, право прийняти рішення; судовий характер процедури.

6. Право на судовий розгляд протягом розумного строку або на звільнення до суду.

7. Поняття «розумного строку». Початок і закінчення терміну (позиції Комісії та Суду). Обґрунтованість тривалості терміну: складність справи, ведення справи властями, поведінка затриманого (заарештованого)

8. Право на перевірку в суді законності арешту або затримання (habeas corpus). Визначення «розумного характеру» затримання. Обґрунтованість арешту або продовження утримання під вартою: тяжкість осудної злочину, захист громадського порядку, ризик знищення доказів, ризик повторення злочину, ймовірність втечі обвинуваченого, безпека обвинуваченого.

9. Поняття суду в процедурі «habeas corpus»: незалежність і неупередженість, судовий характер процедури (право на представництво, змагальність процедури - особисту участь у процедурі і доступ до матеріалів, які обгрунтовують затримання)

10. Принцип «рівності рук» при розгляді справи в порядку «habeas corpus»

11. «Habeas corpus» а щодо психічно хворих осіб

12. «Habeas corpus» при арешті з метою екстрадиції

13. «Habeas corpus» в умовах надзвичайного стану.



14. Компенсація за незаконний арешт або затримання.

6

6

Право на фізичну недоторканність: заборона катувань і інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження і покарання

  1. 1. Смертна кара в контексті права на захист від катувань та інших жорстоких, нелюдських або принижуючих гідність видів поводження і покарання.

  2. 2. Затримка виконання смертного вироку.

3. Видача в контексті тортури

4. Стаття 3 Європейської конвенції про захист прав і основних свобод людини.



5. Євро 5. Європейська конвенція про запобігання катуванням чи нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню чи покаранню (Страсбург, 4 листопада 1993 г

6

7

Право на повагу приватного життя, недоторканності житла і таємниці кореспонденції

  1. Спостереження та збір даних. Прослуховування телефонних переговорів.

  2. Якість закону по прослуховуванню (визначення категорій злочинів, зазначення термінів прослуховування, правила передачі та знищення даних, отриманих в результаті прослуховування).

  3. Оцінка доказів, отриманих в результаті необгрунтованого обшуку, прослуховування телефонних переговорів.

  4. Контроль над кореспонденцією ув'язнених: цензура і перлюстрація кореспонденції.

  5. Захист особистих даних у кримінальному судочинстві. Діяльність приватних детективів. Заборона на збирання, зберігання, використання та поширення інформації про приватне життя особи без її згоди (Z проти Фінляндії).

6

8

Право на справедливий судовий розгляд

  1. Справедливість: загальні положення. Концепція справедливого судового розгляду. Допустимість доказів у контексті ЄКПЛ.

  2. Незалежний і неупереджений суд, створений на підставі закону: об'єктивні і суб'єктивні елементи. Поняття і зміст правосуддя. Принцип поділу влади і незалежність функціонування судової системи. Виняток повторної участі судді при розгляді справи. Інститут відводу суддів в кримінальному процесі.

  3. Особливі умови ювенальної кримінальної юстиції.

  4. Право обвинуваченого «безоплатну допомогу перекладача, якщо він не розуміє мови, яка використовується в суді, або не говорить цією мовою.

12


7. Індивідуальні завдання
Тематика рефератів

  1. Культурний релятивізм у теорії прав людини.

  2. Ісламська модель прав людини.

  3. Міжнародні стандарти прав людини.

  4. Порядок звернення до Комітету з прав людини і розгляду в ньому індивідуальних скарг.

  5. Практика Комітету з прав людини по розгляду індивідуальних скарг на порушення прав людини в сфері кримінальної юстиції.

  6. Інтереси суспільства і права людини в Європейській конвенції з прав людини.

  7. Рішення Європейського Суду з прав людини щодо України по скаргах про порушення прав у сфері кримінальної юстиції.

  8. Законодавство України, що регламентує застосування зброї силами правопорядку.

  9. Кодекс поведінки посадових осіб з підтримання правопорядку (прийнятий резолюцією 34/169 Генеральної Асамблеї ООН від 17 грудня 1979 року).

  10. Принципи ефективного попередження та розслідування позазаконних, свавільних і сумарних страт (Рекомендовані Резолюцією 1989/65 Економічної й Соціальної Ради ООН від 24 травня 1989 року)

  11. Страта в контексті права на життя. Права осіб, засуджених до страти. Заходи, що гарантують захист прав тих, хто засуджений до страти (схвалені резолюцією 1984/50 Економічної й Соціальної Ради ООН від 25 травня 1984 року

  12. Страта в контексті права на захист від катувань і інших жорстоких, нелюдських або принижуючих гідність видів поводження і покарання. Затримка виконання смертного вироку.

  13. Стаття 3 Конвенції про захист прав і основних свобод людини і практика Європейського Суду з прав людини.

  14. Європейська конвенція про запобігання катуванням чи нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню чи покаранню (Страсбург, 4 листопада 1993 р.)

  15. Конвенція проти катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження та покарання., затверджена резолюцією 39/46 Генеральної Асамблеї ООН від 10 грудня 1984 року

  16. Зміст права на свободу і особисту недоторканність у Загальній декларації прав людини

  17. Стаття 5 Європейської конвенції прав і основних свобод людини: загальна характеристика

  18. Поняття «розумного строку» у практиці Європейського Суду з прав людини.

  19. Компенсація за незаконний арешт або затримання.

  20. Прецедентна практика Ради Європи по статті 5 Європейської конвенції (Судове рішення в справі Гудзарди від 6 листопада 1980 р. (ECHR Series A, No. 39); судове рішення в справі Броуган та інші від 29 листопада 1988 р. Series A, No. 45; Судове рішення в справі Ірландія проти Об'єднаного Королівства від 18 січня 1978 р. (ECHR Series A, No. 25);Судове рішення в справі Вінтерверп проти Нідерландів від 24 жовтня 1979 р. (ECHR Series A, No. 33).

  21. Обмеження права на приватне життя в порядку кримінально-процесуальної і оперативно-розшукової діяльності правоохоронних органів.

  22. Оцінка доказів, отриманих у результаті необґрунтованого обшуку.

  23. Контроль над кореспонденцією ув'язнених.

  24. Справедливість: загальні положення. Концепція справедливого судового розгляду.

  25. Принцип рівності вихідних умов у практиці Європейського Суду з прав людини.

  26. Доступ у суд у практиці Європейського Суду з прав людини.

  27. Визначення кримінального обвинувачення в практиці Європейського Суду з прав людини.

  28. Право на безкоштовне надання захисника.

  29. Консульський захист громадян у кримінальному судочинстві за кордоном.

  30. Ефективна допомога захисника і заочне судочинство. Конфіденційне спілкування із захисником.

  31. Право обвинувачуваного допитувати свідків, що показують проти нього, а також на виклик і допит свідків на його користь (право на конфронтацію).

  32. Вимоги до умов утримання ув'язнених.

  33. Медичне обслуговування.

  34. Дисциплінарні покарання.

  35. Праця ув'язнених.

  36. Забезпечення прав підслідних ув'язнених.

  37. Принципи міжнародного співробітництва відносно виявлення, арешту, видачі і покарання осіб, обвинувачуваних у злочинах проти людства, у здійсненні актів терористичного насильства.

  38. Справа Эйхмана.

  39. Справа Пиночета.

  40. Тероризм і права людини.


8. Методи навчання
Використані методи навчання:

  • за джерелом передачі та сприймання навчальної інформації - словесні, наочні, практичні;

  • за характером пізнавальної діяльності - пояснювально-ілюстративний, репродуктивний,частково-пошуковий, дослідницький;

  • залежно від основної дидактичної мети і завдань - методи оволодіння новими знаннями, формування вмінь і навичок, перевірки та оцінювання знань, умінь і навичок; методи усного викладу знань, закріплення навчального матеріалу, самостійної роботи студентів з осмислення й засвоєння нового матеріалу роботи із застосування знань на практиці та вироблення вмінь і навичок, перевірки та оцінювання знань, умінь і навичок;

  • класифікація з точки зору цілісного підходу до діяльності у процесі навчання - методи організації та здійснення навчально-пізнавальної діяльності; стимулювання й мотивація студента, контролю, самоконтролю, взаємоконтролю і корекції, самокорекції, взаємокорекції в навчанні.

Доцільно виділяти чотири великих групи методів навчання.

І група методів: Методи організації та здійснення навчально-пізнавальної діяльності.



  • словесні методи - бесіда, лекція.

  • наочні методи - ілюстрація, демонстрація

  • практичні методи: аналіз навчальних кримінальних справ, моніторинг ЗМІ, практичні роботи, реферати учнів

  • Індуктивні методи. У практичній педагогіці індукція втілюється у принципі: від часткового до загального, від конкретного до абстрактного.

  • Дедуктивний метод активніше розвиває абстрактне мислення, сприяє засвоєнню навчального матеріалу на основі узагальнень.

  • репродуктивні методи

  • творчі, проблемно-пошукові методи

  • Проблемний метод

  • навчальна робота під керівництвом викладача;

  • самостійна робота учнів поза контролем викладача.

ІІ група методів: Методи стимулювання й мотивації навчально-пізнавальної діяльності.

  • роз'яснення мети навчального предмета;

  • вимоги до вивчення предмета (орфографічні, дисциплінарні, організаційно-педагогічні);

  • заохочення та покарання в навчанні: оцінка студента за успіхи, усне схвалення та осуд педагога.

  • створення ситуації інтересу при викладанні того чи іншого матеріалу;

  • пізнавальні рольові ігри, навчальні дискусії

ІІІ група методів: Методи контролю (самоконтролю, взаємоконтролю), корекції (самокорекції, взаємокорекції) за ефективністю навчально-пізнавальної діяльності.

Основними функціями оцінювання навчальних досягнень є:



  • контролююча, що передбачає визначення рівня досягнень окремого студента, виявлення рівня готовності до засвоєння нового матеріалу;

  • навчальна - зумовлює таку організацію оцінювання навчальних досягнень, коли його проведення сприяє повторенню, уточненню та систематизації навчального матеріалу, удосконаленню підготовки стента;

  • діагностично-коригуюча, що допомагає з'ясувати причини труднощів, які виникають під час навчання, виявити прогалини у знаннях і вміннях та корегувати його діяльність, спрямовану на усунення недоліків;

  • стимулюючо-мотиваційна, що визначає тему, таку організацію оцінювання навчальних досягнень, коли його проведення стимулює бажання покращити свої результати, розвиває відповідальність і сприяє змагальності, формує мотиви навчання;

  • виховна, що передбачає формування вміння відповідально й зосереджено працювати, застосовувати прийоми контролю та самоконтролю, розвиток якостей особистості: працелюбності, активності, охайності тощо.

Ця система спирається на загальновживаний дидактичний принцип міцності знань, умінь і навичок, який базується на таких вимогах:

  • систематичність обліку та контролю;

  • всеохопленість (усебічність, повнота) обліку та контролю;

  • диференційованість (за окремим предметом) та індивідуальність (за стилем і формами контролю);

  • об'єктивність оцінювання;

  • урізноманітнення видів і форм контролю в діяльності викладача;

  • єдність вимог доконтролю з боку всього педагогічного колективу.

IV група методів: Бінарні, інтегровані (універсальні) методи.

Бінарні - подвійні, коли метод і форма зливаються в єдине ціле або два методи поєднуються в один.



словесні, наочні та практичні, об'єднавши їх за відповідними формами та визначивши чотири рівні їх застосування:

  • на інформаційному, або догматичному, рівні словесна форма набуває бінарного характеру словесно-інформаційного методу;

  • на проблемному, або аналітичному, рівні словесна форма набуває бінарного характеру словесно-проблемного методу;

  • на евристичному, або пошуковому, рівні словесна форма набуває характеру словесно-евристичного методу;

  • на дослідному рівні словесна форма набуває характеру словесно-дослідницького методу.

Інтегровані (універсальні) - це поєднання трьох-п'яти методів у єдине ціле під час організації навчання.
9. Методи контролю
Підсумковий контроль у формі заліку за наступним списком питань :

  1. Генезис концепції прав людини: до й після Другої світової війни

  2. Універсальна концепція прав людину й культурний релятивізм

  3. Співвідношення міжнародно-правових стандартів прав людини й національного права

  4. Покоління прав людини.

  5. Негативні права й позитивні зобов'язання

  6. Поняття й класифікація міжнародно-правових стандартів прав людини

  7. Універсальні й регіональні міжнародно-правові стандарти прав людини: загальна характеристика

  8. Роль Організації Об'єднаних Націй у формуванні міжнародно-правових стандартів прав людини.

  9. Загальна декларація прав людини як джерело універсальних міжнародно-правових стандартів прав людини в сфері карного правосуддя.

  10. Міжнародний пакт про цивільні й політичні права (1966) про стандарти прав людини в області карного правосуддя про права людини в сфері карного правосуддя.

  11. Комітет ООН по правах людини. Перший факультативний протокол до Міжнародного пакту про цивільні й політичні права: порядок розгляду індивідуальних повідомлень.

  12. Конвенція проти катувань і іншихжорстоких, нелюдських, або принижуюче достоїнство видів обігу й покарання. Комітет проти катувань

  13. Стандарти прав людини в сфері карного правосуддя, прийняті в системі ООН.

  14. Захист прав людини в рамках Ради Європи: загальна характеристика

  15. Європейська конвенція захисту прав людини й основних воль як джерело формування європейських стандартів прав людини в сфері кримінального правосуддя

  16. Інтереси суспільства й права людини в Європейській конвенції по правах людини

  17. Європейський суд по правах людини: порядок обігу й функції

  18. Прецедентное право Ради Європи: поняття й проблеми імплементації в Україні

  19. Європейська конвенція по попередженню катувань і нелюдського або принижуюче достоїнствоповодження й покарання (1987), організація й діяльність Комітету з попередження катувань і нелюдського або принижуюче достоїнствоповодження й покарання, створеного на її основі.

  20. Поняття права на життя. Заборонанезаконних, довільних і сумарних страт. Зникнення.

  21. Стаття 6 Міжнародного пакту про цивільні й політичні права (1966) і Другий Факультативний протокол

  22. Стаття 2 Європейської конвенції про права людини

  23. Захист індивіда від будь-якого довільного позбавлення життя державою, у тому числі органамибезпеки й поліцією

  24. Заборона будь-якого застосування владою необов'язкової сили, що приводить до позбавлення життя. Застосування сили, що приводить до позбавлення життя, для здійснення законного арешту або запобігання втечіособи, затриманого на законних підставах

  25. Поняття «абсолютно необхідного» застосування чинності, строго розмірної досягненню цілей. Справа McCann v UK (1995)

  26. Законодавство України, що регламентує застосування зброї органами правопорядку.

  27. Страта в контексті права на життя. Права осіб, присуджених до страти. Міри, що гарантують захист прав тих, хто присуджений до страти (схвалені резолюцією 1984/50 Економічної й Соціальної Ради ООН від 25 травня 1984 року

  28. Кодекс поводження посадових осіб по підтримці правопорядку (прийнятий резолюцією 34/169 Генеральної Асамблеї ООН від 17 грудня 1979 року)

  29. Принципи ефективного попередження й розслідування незаконних, довільних і сумарних страт (Рекомендовані Резолюцією 1989/65 Економічної й Соціальної Ради ООН від 24 травня 1989 року)

  30. Поняття права на волю й особисту недоторканність.

  31. Поняття довільного й незаконного арешту й затримки. Міжнародний Пакт про цивільні й політичні права, стаття 9 (1)

  32. Стаття 5 Європейської конвенції прав і основних вольлюдини: загальна характеристика

  33. Поняття арешту й позбавлення волі в контексті Європейської конвенції прав людини й національного законодавства України

  34. Припустимі випадки позбавлення волі в порядку карного судочинства

  35. Право бути сповіщеним про причини арешту й будь-яких пропонованих обвинувачень

  36. Процесуальні міри захисту, що стосуються індивідів, підданих попередній затримці

  37. Право на судовий розгляд протягом розумного строку або на звільнення до суду

  38. Поняття «розумного строку».

  39. Право перевіряти в суді законність арешту або затримки (habeas corpus)

  40. Компенсація за незаконний арешт або затримку.

  41. Загальніположення. Катування й інше жорстоке, нелюдські або принижуюче достоїнство види поводження й покарання: питання ступеняповодження.

  42. Неприпустимість катувань як засобу одержання доказів на стадії досудового розслідування.

  43. Жорстоке, нелюдське й принижуюче достоїнство види поводження й покарання.

  44. Безпідставна жорстокість і принизливий обіг з боку поліції, заподіювані під час арешту й утримання під вартою, а також особистомуобшуку

  45. Право осіб, позбавлених волі, на гуманний обіг і повагу достоїнства, властивої людської особистості.

  46. Страта в контексті права на захист від катувань і інше жорстоке, нелюдських або принижуюче достоїнство видів поводження й покарання. Затримка виконання смертного вироку.

  47. Стаття 3 Європейської конвенції про захист прав і основних воль людини: загальна характеристика.

  48. Європейська конвенція по попередженню катувань і нелюдського або принижуюче достоїнствообігу або покарання (Страсбург, 4 листопада 1993 р.)

  49. Конвенція проти катувань і інше жорстоке, нелюдських або принижуюче достоїнство видів поводження й покарання, затверджена резолюцією 39/46 Генеральної Асамблеї ООН від 10 грудня 1984 року

  50. Право не піддаватися довільному або незаконному втручанню в приватне життя, довільним або незаконним зазіханням на недоторканність житла або таємницю кореспонденції.

  51. Визначення поняття «приватне життя», «невтручання в приватне життя» і «повагаприватногожиття». Обмеження права на приватне життя в порядку кримінально- процесуальної й оперативно-розшукової діяльності правоохоронних органів.

  52. Право на недоторканність житла від необґрунтованих обшуків. Поняття «необґрунтованого обшуку».

  53. Оцінка доказів, отриманих у результаті необґрунтованого обшуку.

  54. Право на повагу таємниці кореспонденції. Спостереження й збір даних. Прослуховування телефонних розмов.

  55. Контроль над кореспонденцією ув'язнених.

  56. Поняття права на правосуддя.

  57. Стаття 6 Європейської конвенції про захист прав і основних воль людини

  58. Міжнародний пакт про цивільні й політичні права про право на справедливий судовий розгляд

  59. Незалежний і безсторонній суд, створений на підставі закону.

  60. Справедливість: загальніположення. Концепція справедливого судового розгляду.

  61. Принцип рівності вихідних умов.

  62. Доступ у суд. Визначення кримінального обвинувачення.

  63. Публічний розгляд справи. Розумний строк.

  64. Презумпція невинності: право обвинувачуваного вважатисяневинним, поки його винність не буде доведена відповідно до закону.

  65. Право обвинувачуваного «бути негайно й докладно сповіщеним на зрозумілому йому мові про характер і підставу пред'явленого йому обвинувачення».

  66. Право обвинувачуваного захищати себе особисто або за допомогою обраного їмсамим захисника.

  67. Право мати достатній час і можливість для підготовки свого захисту.

  68. Роль захисника в кримінальному судочинстві. Право на безкоштовне надання захисника.

  69. Ефективна допомога захисника й заочне судочинство. Конфіденційне спілкування із захисником.

  70. Право обвинувачуваного допитувати свідків, що показують проти нього, або а також на виклик і допит свідків на його користь.

  71. Право обвинувачуваного користуватися безкоштовною допомогою перекладача, якщо він не розуміє мови, використовуваного в суді, або не говорить на цій мові.

  72. Європейська конвенція про захист прав і основних воль людини про поводженнязособами, позбавленими волі

  73. Мінімальні стандартні правила обігузув´язненими (ООН) і Європейські пенітенціарні правила як джерело міжнародно-правових стандартів у сфері обігу із правопорушниками

  74. Рекомендації Комітету Ради Міністрів Європи в контексті Європейських пенітенціарних правил

  75. Міжнародні стандарти керування пенітенціарними установами

  76. Права ув'язнених у контексті міжнародно-правових стандартів: утримування, порівняльна характеристика, припустимі обмеження

  77. Міжнародні принципи обігузукладеними (Резолюція 45/111 Генеральної Асамблеї ООН від 14 грудня 1990 р.)

  78. Недопущення дискримінації у всіх її формах

  79. Вимоги до умов утримування ув'язнених

  80. Медичне обслуговування ув'язнених

  81. Дисциплінарні покарання ув'язнених

  82. Праця ув'язнених

  83. Забезпечення прав підслідних ув'язнених

  84. Захист прав людини в процедурі міжнародної екстрадиції.

  85. Міжнародно-правовий механізм захисту видаваної особи від переслідувань і неправомірного обігу з боку запитуючої держави.

  86. Гарантії дотримання прав людини при здійсненні процедури екстрадиції як міжнародно-правова й внутрішньодержавна проблема.

  87. Імперативні й факультативні підстави для відмови у видачі.

  88. Принцип невидачі осіб, що зробили політичні правопорушення. Поняття «політичного злочину» у міжнародномуправі.

  89. Захист прав людини, підданогоарешту з метою видачі.

  90. Тероризм і права людини.

  91. Принципи міжнародного співробітництва відносно виявлення, арешту, видачі й покарання осіб, обвинувачуваних у злочинах проти людства.

  92. Роль міжнародної карної юстиції в міжнародній системі захисту прав людини.

  93. Міжнародні карні трибунали аdhос і право на справедливий і безсторонній суд, створений на підставі закону.

  94. Питання консульського захисту громадян за рубежем.



10. Шкала оцінювання

Каталог: wp-content -> uploads -> 2013
2013 -> Архітектура та скульптура в Україні 19 століття
2013 -> Київський національний лінгвістичний університет
2013 -> «Архітектура І скульптура XX століття» Неокласицизм
2013 -> Тема. Основи Інтернету. Всесвітня павутина й пошук в Інтернеті Розгляд питань
2013 -> Реферат обов’язково повинен мати такі структурні частини : Титульна сторінка; Зміст; Основна частина
2013 -> Програма Фахового вступного випробовування для здобуття освітньо-кваліфікаційного рівня спеціаліста, магістра
2013 -> Локальні релігії
2013 -> Реальні гази. Сили тяжіння та відштовхування в реальних газах. Внутрішня енергія у реальних газах. Рівняння Ван дер Ваальса


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3




База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2020
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка