Робота може бути цікавою як для майстрів виробничого навчання так І для викладачів теоретичної підготовки професійних навчальних закладів. Зміст



Сторінка1/7
Дата конвертації11.03.2019
Розмір7.96 Mb.
  1   2   3   4   5   6   7
АНОТАЦІЯ
У даній роботі автор розкриває деякі теоретичні, методичні та практичні аспекти теми «Забезпечення пожежної безпеки в закладах освіти».

Автором опрацьовано літературні джерела за даною темою роботи; результати аналізу і систематизації джерел представлено у теоретичній частині роботи.

У практичній частині роботи надано методичну розробку уроку «Вогнегасні речовини т а матеріали. Пожежна техніка для захисту об’єктів»

Робота може бути цікавою як для майстрів виробничого навчання так і для викладачів теоретичної підготовки професійних навчальних закладів.

ЗМІСТ
ВСТУП……………………………………………………………………………………….6

ТЕОРЕТИЧНА ЧАСТИНА

1.1. Поняття пожежної безпеки. Характерні причини виникнення пожеж. Пожежонебезпечні властивості речовин. Основні небезпечні чинники пожежі………7

1.2. Організація та технічні протипожежні заходи. Пожежна сигналізація. Протипожежний інструктаж та навчання………………………………………………..16

2. ПРАКТИЧНА ЧАСТИНА

2.1. Методична розробка уроку «Вогнегасні речовини т а матеріали. Пожежна техніка для захисту об’єктів»……………………………………………………………………...22

ВИСНОВКИ……………………………………………………………………………….44

ЛІТЕРАТУРА……………………………………………………………………………..45

ДОДАТКИ…………………………………………………………………………………46

Вступ

Пожежа - неконтрольоване горіння поза спеціальним вогнищем, яке призводить до матеріальної шкоди. Пожежна безпека – стан об’єкта, при якому з регламентованою ймовірністю виключається можливість виникнення та розвиток пожежі і впливу на людей її небезпечних факторів, а також забезпечується захист матеріальних цінностей. Причинами пожеж та вибухів на підприємстві є порушення правил і норм пожежної безпеки, невиконання Закону “Про пожежну безпеку”. Небезпечними факторами пожежі і вибуху, які можуть призвести до травми, отруєння, загибелі або матеріальних збитків є відкритий вогонь, іскри, підвищена температура, токсичні продукти горіння, дим, низький вміст кисню, обвалення будинків і споруд. За стан пожежної безпеки на підприємстві відповідають її керівники, начальники цехів, майстри та інші керівники.

протипожежний вибух сигналізація профілактика

1. ТЕОРЕТИЧНА ЧАСТИНА

1.1. Поняття пожежної безпеки. Характерні причини виникнення пожеж. Пожежонебезпечні властивості речовин. Основні небезпечні чинники пожежі

Вибухи та їх наслідки – пожежі, виникають на об'єктах, які виробляють вибухонебезпечні та хімічні речовини. При горінні багатьох матеріалів утворюються високотоксичні речовини, від дії яких люди гинуть частіше, ніж від вогню. Раніше при пожежах виділявся переважно чадний газ. Але в останні десятиріччя горить багато речовин штучного походження: полістирол, поліуретан, вініл, нейлон, поролон. Це призводить до виділення в повітря синильної, соляної й мурашиної кислот, метанолу, формальдегіду та інших високотоксичних речовин.

Найбільш вибухо - та пожежонебезпечні суміші з повітрям утворюються при витоку газоподібних та зріджених вуглеводних продуктів метану, пропану, бутану, етилену, пропилену тощо.

В останнє десятиріччя від третини до половини всіх аварій на V виробництві пов'язано з вибухами технологічних систем та обладнання: реактори, ємності, трубопроводи тощо. Пожежі на підприємствах можуть виникати також внаслідок ушкодження електропроводки та машин, які перебувають під напругою, опалювальних систем.

Певний інтерес (щодо причин виникнення) можуть становити дані офіційної статистики, які базуються на проведених у США дослідженнях 25 тисяч пожеж та вибухів

ПРИЧИНИ ВИНИКНЕННЯ ПОЖЕЖ:

• несправність електрообладнання – 23%;

• куріння в неналежному місці – 18%;

• перегрів внаслідок тертя в несправних вузлах машин – 10%;

• перегрів пальних матеріалів – 8%;

• контакти з пальними поверхнями через несправність котлів, печей, димоходів – 7%;

• контакти з полум'ям, запалення від полум'я горілки – 7%;

• запалення від пальних часток (іскри) від установок та устаткування для спалювання – 5%;

• самозапалювання пальних матеріалів – 4%;

• запалювання матеріалів при різці та зварюванні металу – 4%.

– необережне поводження з вогнем (куріння у недозволених місцях, газом, бензином, несправність електрообладнання і т. д.);

– природні явища (удар блискавки, самозагоряння торфу і т.ін.).

Найчастіше пожежі з фатальними наслідками виникають при порушенні правил безпеки і від необережного поводження з вогні (несправність електрообладнання, необережність при курінні, перебування у нетверезому стані та ін.).

Причиною пожеж може бути розряд блискавки. Блискавка – електричний розряд між статично зарядженою хмарою та землею. Сила струму блискавки досягає 200 кА, напруга 150 мВ. Час розряду блискавки – до 1 сек. а температура – 5000-10000°С. Особливо небезпечним є прямий удар блискавки, при якому можливе руйнування об'єкта. Окрім прямого удару (первинний прояв блискавки), виникає вторинний прояв (у вигляді електростатичної і магнітної індукції, а також занесення високих потенціалів у будинки. Для захисту від удару блискавки застосовують блискавковідводи.

Більше 63% пожеж у промисловості обумовлено помилками людей або їх некомпетентністю. Коли підприємство скорочує штати й бюджет аварійних служб, знижується ефективність їх функціонування, різко зростає ризик виникнення пожеж та вибухів, а також рівень людських та матеріальних втрат.

ПОЖЕЖА – це стихійне розповсюдження вогню, який вийшов з-під контролю людей і призводить до матеріальної шкоди, а іноді й до загибелі людей.

Горінням називається швидко протікаючий хімічний процес окислювання або з'єднання горючої речовини і кисню повітря, що супроводжується виділенням газу, тепла і світла. Відомо горіння і без кисню повітря з утворенням тепла і світла. Таким чином, горіння являє собою не тільки хімічну реакцію з'єднання, але і розкладання.

Розрізняють власне горіння, вибух і детонацію. При власне горінні швидкість поширення полум'я не перевищує десятків метрів у секунду, при вибуху – сотні метрів у секунду, а при детонації – тисяча метрів у секунду.

З найбільшою швидкістю горіння відбувається в чистому кисні. В міру зниження концентрації кисню процес горіння сповільнюється, найменша швидкість горіння при вмісті кисню в повітрі 14-15%.

Для горіння необхідні пальні матеріали, окислювач і джерело підпалювання.

У практику розрізняють повне і неповне горіння. Повне горіння досягається при достатній кількості кисню, а неповне – при нестачі кисню. При неповному горінні, як правило, утворяться їдкі, отрутні і вибухонебезпечні суміші.

Самозапалювання (тепловий вибух) виникає при внутрішньому підігріві горючої речовини в результаті хімічних процесів. Температура самозапалювання залежить від різних чинників: складу й об'єму горючої суміші, тиску й ін. Більшість газів і рідин самозапалюється при температурі 400–700°С, а твердих тіл (дерева, вугілля, торфу і т.п.) – 250–450°С. Варто мати на увазі, що збільшення вмісту кисню в речовині і зменшення вмісту вуглецю знижують температуру самозапалювання.

Пожежна небезпека горючих речовин характеризується періодом індукції, або часом запізнювання самозапалювання. Період індукції для тієї самої речовини неоднаковий і залежить від складу суміші, температури і тиску. Варто мати на увазі, що чим нижче температура нагрівання горючої речовини при самозапалюванні, тим більше період індукції. Тому часто за температуру самозапалювання приймають температуру повітря, при якій період індукції максимальний. Період індукції має важливе значення для запалення речовин від малопотужних джерел.

Індукція спостерігається і для твердих речовин, однак вона проходить більш тривалий час (години, дні, місяці). Це пояснюється невеликою поверхнею окислювання і переносом кисню до твердих речовин за рахунок дифузії, а також великою теплоємністю.

Для горіння і запалення важливе значення має концентрація газів і пару у повітрі. Діапазон горіння і запалення характеризується нижнім і верхнім межами обстеження. Вони є найважливішою характеристикою вибухонебезпечності горючих речовин. Нижня межа вибуху характеризується найменшою концентрацією газів і пару повітря, при якому можливий вибух, а верхня – найбільшою їхньою концентрацією, при якій ще можливий вибух.

При різкому стиску горючої суміші в ній створюється ударна хвиля за рахунок збільшення тиску, що викликає запалення горючої речовини. Це необхідно враховувати при оцінці вибухонебезпечності горючих речовин.

При вибухах деяких газів, парів і сумішей горіння переходить в особливу форму – детонацію. При цьому швидкість поширення полум'я досягає 1000-4000 м/с, що перевищує швидкість поширення звуку. Детонація, як правило, відбувається в трубах, що мають достатній діаметр і довжину, може виникати при визначеному підігріві суміші і сильної ударної хвилі, а також при спеціальному підпалюванні небезпечні речовини. Детонація має верхні і нижні концентраційні мережі.

Всі горючі рідини пожежонебезпечні. Вони горять у повітрі за певних умов, що залежать від концентрації їхніх парів. Горючі рідини постійно випаровуються, створюючи над поверхнею насичені небезпечні пари.

По температурі спалаху горючі рідини діляться на два класи. До першого класу відносяться рідини (бензин, гас, ефір і ін.), що спалахують при температурі менше 45°С, до другого класу – рідини (олії, мазути й ін.), що мають температуру спалаху вище 45°С. У практику перший клас рідин прийнято називати легкозаймистими (ЛЗР), другий – горючими (ГР).

Пил і пилеповітряні суміші горючих речовин пожежонебезпечні. У повітрі вони можуть утворювати небезпечні суміші. Збільшення вологості повітря і сировини, із якої утвориться пил, а також підвищення швидкості руху повітря, зменшують концентрацію пилу у повітрі і знижують пожежонебезпеку.

Небезпечними є пил цукру, крохмалю, нафталіну при концентрації в повітрі до 15 г/м3 ; торфу, барвників і т.п. при концентрації від 15 до 65 г/м3 .

Важливе значення в протипожежному відношенні має правильна експлуатація електричних мереж і приладів. Електрична мережа в експлуатаційному відношенні повинна відповідати протипожежним вимогам. При її установці встановлюють спеціальні автоматичні вимикачі і плавкі запобіжники, що захищають її від перевантаження і від загорання ізоляції. При експлуатації електричної мережі не можна застосовувати "жучки" замість каліброваних плавких вставок або захисних засобів, тому що це приводить до перевантаження в лінії, висиханню ізоляції, виникненню короткого замикання і пожежі.

Пожаро- і небезпечні об'єкти (ПВНО) – підприємства, на яких робляться, зберігаються, транспортуються небезпечні продукти або продукти, що набувають за певних умов спроможність до загоряння або вибуху.

До них насамперед відносяться виробництва, де використовуються вибухові і маючі високу ступінь займистості речовини, а також залізничний і трубопровідний транспорт, що несе основне навантаження при доставці рідких, газоподібних та пожежонебезпечних вантажів.

По вибуховій і пожежній небезпеці ПВНО підрозділяються на п'ять категорій: А, Б, В, Г, Д. Особливо небезпечні об'єкти, що відносяться до категорій А, Б, В.

Категорія А - нафтопереробні заводи, хімічні підприємства, трубопроводи, склади нафтопродуктів.

Категорія Б - цехи готування і транспортування вугільного пилу, деревної муки, цукрової пудри і розмелені відділення млинів.

Категорія В – деревообробні лісопильні, столярні, модельні, лісопильні виробництва.

Категорія Г – склади і підприємства, зв'язані з переробкою і збереженням неспалених речовин у гарячому стані, а також із спаленням твердого, рідкого або газоподібного палива.

Категорія Д – склади і підприємства по збереженню неспалених речовин і матеріалів у холодному стані, наприклад м'ясних, рибних і інших продуктів.

Ступінь вогнестійкості будинків і споруджень визначається мінімальними межами вогнестійкості будівельних конструкцій і займистістю матеріалів, із яких вони перебувають.

Всі будівельні матеріали і конструкції з них діляться на три групи: незаймаючі, важкозаймаючі і займаючі.

Незаймаючі – це матеріали, що під впливом вогню або високої температури не загораються, не жевріють і не обвуглюються.

Важкозаймаючі – це матеріали, що під впливом вогню або високої температури з трудом загораються, жевріють або обвуглюються і продовжують горіти при наявності джерела вогню.

Займаючі – це матеріали, що під впливом вогню або високої температури загораються або жевріють і продовжують горіти і жевріти після видалення джерела вогню.

Пожежі на великих промислових підприємствах і в населених пунктах підрозділяються на локальні і масові. Локальні – пожежі в будинку або спорудженні. Масові – сукупність окремих пожеж, що охопили більш 25% будинків. Сильні пожежі за певних умов можуть перейти у вогневий шторм.

Характеристика аварій на пожежно- і небезпечних об'єктів.

До аварій на ПВНО відносяться:

1) пожежі з наступним вибухом газоподібних (зріджених) вуглекисневих продуктів, паливно-повітряних сумішей й інших речовин;

2) вибухи частіше усього в результаті вільного витікання легкозаймистих небезпечних рідин або газів, що приводять до виникнення численних вогнищ пожеж.

Особливим випадком вибуху є об'ємний вибух, коли підривається газоподібна або аерозольна суміш, що займає значний об'єм. Характерний приклад такого вибуху – вибух при витоку газу. При цьому небезпечна хмара здатна проникати в закриті помешкання через вікна, люки і т.п. і вибух може уражати людей і заподіювати руйнації в місцях, захищених стінами. Надзвичайні ситуації, що створюються на ПВНО, часто ускладнюються тим, що багато небезпечних речовин отруйні або утворюють при згоранні хімічно небезпечні речовини (ХНР).

Вражаючі чинники, при аваріях на пожежонебезпечних об'єктах. До вражаючих чинників аварій на ПВНО відносяться:

повітряна ударна хвиля з утворенням осколкових полів, теплове і світлове випромінювання і як наслідок – забруднення повітря у вогнищі поразки чадним газом і ХНР.

Вибухова повітряна ударна хвиля – це область різкого тиску повітря, що у виді сферичного шару поширюється у всі сторони з величезною швидкістю. Основними критеріями, що характеризують її руйнуючу і вражаючу дію, є надлишковий тиск у фронті ударної хвилі, тиск швидкісного напору і тривалість дії.

При зустрічі з перепоною ударна хвиля утворює тиск відображення, що, взаємодіючи з надлишковим тиском, може збільшити його в 2 і більш рази. Тому вибухи усередині помешкань мають значно більшу руйнуючу дію, чим на відкритій місцевості. Крім надлишкового тиску перепони на шляху руху ударної хвилі відчувають динамічні навантаження, створювані потоком повітря, що рухається, – тиск швидкісного напору. Воно виражається в тих же одиницях, що і надлишковий тиск, і може значно перевищувати його. Тривалість дії ударної хвилі прямо залежить від сили вибуху, а виробленої нею руйнації – від тривалості дії надлишкового тиску.

Розмір надлишкового тиску і тривалість фази стиску об'ємного вибуху на деякій відстані за зоною вибуху значно вище, чим при звичайному вибуху.

Вражаюча дія теплового випромінювання у вогнищі поразки визначається розміром теплового потоку – кількості теплової енергії, що проходить через визначену площу поверхні, розташованої перпендикулярно напрямку поширення теплової енергії. Одиниці теплового потоку: джоуль на квадратний метр (Дж/м2 ) – у системі СІ і калорія на квадратний сантиметр (кал/см2 ) – позасистемна:

Характер впливу аварії на пожежо- і небезпечному об'єкті на населення і навколишнє середовище. При вибуху на ПВНО поразка людей і ушкодження різного ступеня можуть відбуватися як від прямого впливу ударної хвилі, так і побічно – від уламків, що летять, каменів, осколків скла і т.п. Характер і ступінь поразки людей залежать від ступеня їхньої захищеності. При надлишковому тиску травми і контузії людей можуть бути:

важкими - при тиску 60-100 кПа,

середніми - при тиску 40-60 кПа і легкими - при тиску 20-40 кПа.

Важкі травми, виражаються сильною контузією, утратою свідомості і численних складних переломів кісток; середні – вивихами кінцівок, контузією головного мозку, ушкодженням органів слуху; легкі – функціональними порушеннями, які проходять незабаром.

Надлишковий тиск, що не перевищує 10 кПа, вважається безпечним для розташованих на відкритій місцевості людей, однак непрямі ураження за рахунок каменів, що летять, і скла можуть спостерігатися навіть при надлишковому тиску 2 кПа.

Метальна дія швидкісного напору при надлишковому тиску понад 10 кПа така, що люди можуть одержувати важкі і смертельні ураження. Воно є визначальним при створенні осколкових полів і нанесенні ушкоджень техніці і різним спорудам. При надлишковому тиску 35 кПа щільність уламків, що летять, і каменів може досягати 3500 Дж на 1 м2 при швидкості переміщення до 50 м/с. У повітря можуть підніматися уламки вагою декілька сотень кілограмів. При вибуху четвертого реактора Чорнобильської АЕС із нього зірвало дах вагою більш 1000 т.

Збиток, що заподіюється ударною хвилею житловим і промисловим будинкам, може носити характер повних руйнацій при Р більш 50 кПа, сильних - при 50-30, середніх - при 30-20 і слабких - при 20-10 кПа.

При повних руйнаціях валяться всі елементи будинку, включаючи несучі конструкції поверхів; при сильних руйнаціях – несучі конструкції і перекриття верхніх поверхів. У тому й іншому випадку відновлення зруйнованих будинків неможливо. При середніх і слабких руйнаціях ушкоджені будинки можуть бути відновлені відповідно шляхом капітального і середнього ремонту.

Виникаючі в результаті вибухів пожежі приводять до опіків, а горіння пластмас і деяких синтетичних матеріалів – до утворення різних концентрацій ХОР, ціаністих з'єднань, фосгену, сірководню й ін. Частіше усього на пожежах людей уражають окис вуглецю (при вмісті в повітрі 1% окису вуглецю наступає майже миттєва втрата свідомості і смерть), рідше – ціаністі з'єднання, бензол, окисли азоту, вуглекислота й інші токсичні продукти. До вражаючих чинників пожеж відносять також задимлення, що утрудняє орієнтування, і сильний моральний психологічний ефект.

Вибухи ємностей із газоподібними і зрідженими речовинами, що можуть бути віднесені до категорії ХНР, приводять до забруднення токсичними речовинами повітряного, водяного басейнів і значних територій місцевості, а також захворювань і загибелі людей, тварин, рослин. Крім того, варто враховувати, що вибухи і пожежі на об'єктах, що мають у виробництві і зберіганні пожежонебезпечні компоненти, представляють серйозну небезпеку не тільки для самих об'єктів, але і для населення, що проживає поблизу об'єктів.

Аварії на ПВНО, зв'язані із сильними вибухами і пожежами, можуть привести до важких соціальних і економічних наслідків. Визиваються вони в основному вибухами ємностей і трубопроводів із легкозаймистими рідинами і газами, коротким замиканням електропроводки, вибухами і загорянням деяких речовин і матеріалів.

Наслідком пожеж при промислових аваріях, як правило, бувають руйнації споруджень через згорання або деформацію їхніх елементів від високих температур.

Найбільше небезпечні пожежі в адміністративних будинках, тому що внутрішні стіни облицьовані панелями з горючого матеріалу, а стельові плити виконані з горючих дерев’яних плит. Часто виникненню загоряння сприяє незадовільна вогнестійкість деревини й інших будівельних матеріалів, особливо пластиків.

Надзвичайно небезпечний у пожежному відношенні застосовуваний при виготовленні меблів поролон, що при горінні виділяє отруйний дим, що містить ціаністі з'єднання. Крім того, в умовах стиснутого виробництва стають небезпечними речовини, що вважаються негорючими. Так, вибухає і горить деревний, вугільний, торф'яний, алюмінієвий, борошняний, зерновий і цукровий пил, а також пил бавовни, льону, пеньки. Самозаймаються такі звичайні хімікати, як скипидар, камфора, барій, пірамідон і багато інших.

Аварії на об'єктах нафтопереробної промисловості завжди приносять великі біди. Так, нафтовий або газовий фонтан, що вирвався, при запаленні перекидає вогонь на резервуари з нафтою, компресорні установки і нафтопроводи, майстерні, гаражі, житлові будинки і лісові масиви. Бурхливе полум'я фонтана, що горить, піднімається величезним смерчем до неба, важкий дим застеляє округи. Температура усередині такого смерчу настільки велика, що плавляться сталеві бурові вишки й інші конструкції.

Нерідко пожежі від загоряння пального при перевезеннях. Під час пожеж на залізничному транспорті, як правило, обриваються проводи, паралізуючи весь рух. При плануванні заходів щодо боротьби з аваріями треба враховувати, що вони проходять п'ять фаз:

• перша - накопичення відхилень від нормального процесу;

• друга – ініційовані аварії;

• третя - розвиток аварії, під час якої виявляється вплив на людей, природне середовище й об'єкти народного господарства;

• четверта - проведення рятувальних і інших невідкладних робіт, локалізація аварії;

• п'ята - відновлення життєдіяльності після ліквідації наслідків аварії.

Відносні показники кількості пожеж в Україні до числа населення в 3,5 рази перевищують аналогічні показники розвинутих країн, а показники загибелі людей у результаті пожеж – у 4-9 разів.


1.2. Організація та технічні протипожежні заходи. Пожежна сигналізація

Протипожежна профілактика в будинках і на території підприємств забезпечується: правильним вибором ступеня вогнестійкості об'єкта і меж вогнестійкості оздоблювальних елементів і конструкцій; обмеженням поширення вогню у випадку виникнення вогнища пожежі; застосуванням систем протидимного захисту; безпечною евакуацією людей; застосуванням засобів пожежної сигналізації, сповіщення і пожежогасіння; організацією пожежної охорони.

Протипожежна профілактика – комплекс організаційних і технічних заходів щодо попередження, локалізації і ліквідації пожеж, а також по забезпеченню безпечної евакуації людей і матеріальних цінностей у випадку пожежі.

Найбільше частими причинами пожеж є порушення правил пожежної безпеки і технологічних процесів, неправильна експлуатація електромережі й устаткування, грозові розряди.

Основні питання пожежної безпеки об'єктів (підприємств) викладені в Будівельних нормах і правилах. Протипожежний захист об'єктів залежить від призначення будинків, їхньої вогнестійкості і режиму експлуатації, кількості людей, що одночасно знаходяться в помешканні, кількості пальних матеріалів і речовин, що знаходяться на підприємствах, і інших чинників.

Протипожежний захист будинків має важливе :значення для боротьби з пожежами і недопущенням поширення вогню. Поширення вогню може бути лінійним і об'ємним. При лінійному полум'я переміщається по поверхні пальних речовин. Основні характеристики лінійного поширення вогню - лінійна швидкість і площа. Під лінійною швидкістю розуміється переміщення фронту полум'я в даному напрямку в одиницю часу.

Для лінійної швидкості поширення вогню характерна нерівномірність, що необхідно враховувати в боротьбі з пожежами. Вона залежить від властивостей пальних матеріалів, інтенсивності передачі тепла й інших умов. Найбільшою швидкістю поширення горіння характеризуються гази.

Розміри пожеж визначаються площею зони горіння. Площа поверхні горіння має важливе значення для гасіння пожежі, тому що від неї залежить витрата вогнегасних речовин, необхідних для гасіння пожежі.

Під об'ємним поширенням пожежі розуміють виникнення нових вогнищ вогню на відстані від початкової його появи. Причиною такого поширення вогню є передача його різними способами (теплопровідністю, випромінюванням і т.д.).

Ефективний захід проти поширення пожеж – протипожежні розриви (табл. 20) і перепони, а також продумане внутрішнє планування будинків і пристрій різних протипожежних перепон і відсіків ізольованих негорючими конструкціями.

За допомогою протипожежних перепон (протипожежних стін, перекриттів, дверей) можна в межах одного будинку або спорудження ізолювати пожежонебезпечні помешкання від інших, тем самим не допустити поширення вогню.

Істотне значення для проведення протипожежних заходів має генеральне планування території підприємств і організацій. При цьому важливо передбачити розміщення окремих будинків і споруджень і взаємозв'язок між ними з дотриманням установлених протипожежних норм і правил. На території підприємств повинні бути основна і допоміжна дорога, що дозволяють вільний під'їзд і підхід до всіх будинків, спорудженням і іншим об'єктам. Нормами встановлена ширина проїзду основної (6 м) і допоміжної (4 м) дороги.

Для протипожежної профілактики всі будинки спорудження обладнають грозозахисними пристроями. Відповідно до Сни для захисту об'єктів від прямих ударів блискавки влаштовують громовідводи.

Громовідводи призначені для прийняття і відводу грозового розряду від захищаємого об'єкта в землю. Він складається з громоприйомника, що безпосередньо приймає на себе грозової розряд, заземлення для відводу струму блискавки в землю і струмовідводу, що з'єднує громоприйомник із заземленням.

Громовідводи розрізняють по місцю розташування (що окремо стоять і установлені безпосередньо на будинку або спорудженні), по типу (стрижневі, тросові і спеціальні), по кількості спільно діючих на однім спорудженні (одиночні, подвійні і багатократні).

Вибір системи громозахисту залежить від типу, розташування і призначення будинку, а також наявності відповідних матеріалів.

Простір навколо громовідводу, у якому спорудження захищене від прямих ударів блискавки, називається зоною захисту. Об'єкт вважається досить надійно захищеним, якщо усі його частини знаходяться в межах цієї зони.

Велику небезпеку для виникнення пожеж представляє опалення помешкань і споруджень. Відповідно до Сни торгові підприємства, як правило, повинні бути обладнані системою центрального водяного, парового або калориферного опалення. Установка печей у складських і торгових помешканнях допускається тільки в тому випадку, коли неможливо улаштувати центральне опалення, а збережені в них товари вимагають підтримки визначеної температури. При цьому топки печей повинні бути винесені в підсобні помешкання або коридори. В усіх випадках пристрій опалення на складах і інших підприємствах повинно бути погоджене з органами Державного пожежного нагляду.

Протипожежні правила і норми при пристрої опалення передбачають захист стін і перегородок у місцях примикання до них печей і димоходів негорючими теплоізоляційними матеріалами, застосування якісної цегли для кладки печей, будови надійних фундаментів і ін. Забороняється будування горизонтальних димоходів і прочистних отворів у димарях. Димові труби в будинках із згораємими стріхами варто обладнати іскроуловлювачами. Димові і вентиляційні канали необхідно виконувати строго вертикально, із перегородками між ними товщиною не менше, ніж пів цегли з ретельним заповненням швів розчином.

Системи вентиляції і кондиціонування повітря повинні виготовлятися з матеріалів, що виключають утворення іскор, і мати надійне заземлення.

Для кожного об'єкту установлюється визначений протипожежний режим – сукупність визначених мір і вимог пожежної безпеки, установлених для об'єкта і вимагають обов'язкового виконання всіма працівниками даного об'єкта. Він визначений правилами й інструкціями, наказами і розпорядженнями керівника підприємства.

Протипожежний режим включає утримання помешкань і робочих місць у чистоті і порядку, встановлення і дотримання правил збереження товарно-матеріальних цінностей, виконання технологічних операцій, виділення місць для відпочинку і паління, порядок огляду і закриття помешкань після закінчення роботи, утримання шляхів і порядок евакуації людей і матеріальних цінностей у випадку пожежі і т.д.

Для підприємств оптової і роздрібної торгівлі розроблені і затверджені типові правила пожежної безпеки, обов'язкові для всіх підприємств і організацій. Цими правилами передбачені права й обов'язку керівників, робітників та службовців по дотриманню норм і правил протипожежного захисту; утримання території, будинків і помешкань, опалення, освітлення й експлуатації електроприладів, а також міри протипожежної безпеки при збереженні й обертанні з окремими товарами.

Відповідно до правил на усіх великих підприємствах і оптових базах повинні створюватися спеціальні служби по протипожежному захисту.

Відповідно до Закону України «Про пожежну безпеку» забезпечення безпеки підприємств, установ покладено на керівників або уповноважених ними осіб. Обов'язки власників підприємств або уповноважених ними осіб, а також орендарів щодо забезпечення пожежної безпеки обумовлено статтею 5 Закону України «Про пожежну безпеку». Згідно з цим законом вони зобов'язані:

1. Розробляти комплекс заходів щодо забезпечення пожежної безпеки.

2. Відповідно до нормативних актів з пожежної безпеки розробляти і затверджувати положення, інструкції, інші нормативні акти, що діють в межах підприємства, здійснювати контроль за їх виконанням.

3. Організовувати навчання працівників щодо пожежної безпеки.

4. Утримувати у справному стані засоби протипожежного захисту і зв'язку, пожежну техніку, обладнання та інвентар, не використовувати його не за призначенням.

5. Проводити службове розслідування випадків пожеж.

Посадові та фізичні особи, що винні у порушенні цих правил, несуть адміністративну, кримінальну чи іншу відповідальність відповідно до чинного законодавства.

У навчальних закладах та установах МВС слід організувати вивчення всіма працівниками правил пожежної безпеки і дій на випадок виникнення пожежі. Осіб, які не пройшли інструктаж з пожежної безпеки, не можна допускати до роботи. Кожен працівник зобов'язаний виконувати ці вимоги, а також вживати заходів щодо усунення порушень правил пожежної безпеки, ліквідації пожеж і загорянь.

Пожежна безпека – стан об'єкта, при якому з регламентованою ймовірністю виключається можливість виникнення та розвиток пожежі і впливу на людей небезпечних факторів, а також забезпечується захист матеріальних цінностей.

Загальні вимоги пожежної безпеки:

– Кожний працівник повинен знати місце розташування первинних засобів пожежогасіння і вміти ними користуватися, працівники повинні знати правила поведінки при пожежі, шляхи евакуації.

– Легкозаймисті та горючі рідини дозволяється зберігати у спеціально відведених місцях, у межах їх потреби відповідно до норм.

– Мастильні матеріали, легкозаймисті та горючі рідини повинні зберігатися окремо від інших матеріалів і речовин, у спеціальних ємкостях.

– Забороняється розкидати пожежонебезпечні матеріали. Після використання їх треба вимести з приміщення у спеціально відведене місце. Не захаращувати ними підвальні або горищні приміщення.

– У разі виникнення пожежі працівники повинні негайно повідомити про це пожежну охорону телефоном 01 та керівництву розпочати ліквідацію пожежі всіма наявними засобами.

Правила поведінки і заходи безпеки при виникненні пожеж є такими.

Головна небезпека, від якої гинуть люди на пожежі, – це дим і гаряче повітря, тому у задимленому приміщенні дихати треба тільки через мокру щільну тканину. У задимленому приміщенні слід пересуватися повзучи, тому що знизу менше диму. Виходячи з приміщення, де виникла пожежа, потрібно зачинити щільно двері, щоб полум'я залишити без кисню. Якщо дим у під'їзді (коридорі), треба передусім вияснити, що трапилось, а потім якнайшвидше залишити приміщення через основні та запасні виходи. З другого-третього поверхів можна спуститися на зв'язаних простирадлах або кабелях, якщо є небезпека для життя.

При виникненні пожежі вже на першій стадії виділяється теплота, токсичні продукти згоряння, можливі обвалення конструкцій. Тому слід враховувати необхідність евакуації людей у визначені строки. Показником ефективності процесу евакуації є час, протягом якого люди можуть при необхідності залишити окремі приміщення і будинок загалом. Безпека евакуації досягається тоді, коли тривалість евакуації людей з окремих приміщень і будинку в цілому менша критичної тривалості пожежі, і становить небезпеку для людини. Критичною тривалістю пожежі вважається час досягнення при пожежі небезпечних для людини температури і зменшення вмісту кисню у повітрі. Не вважаються евакуаційними виходи, що пов'язані з механічним приводом (ліфти, ескалатори), сходи, які не розташовані у сходових клітках. Евакуаційних виходів з приміщень кожного поверху має бути не менше двох. Мінімальна ширина шляхів евакуації – не менше 1 м, дверей – 0,8 м. Двері на шляхах евакуації мають відчинятися у напрямку виходу зі споруди. У кожному приміщенні (поверху) слід вивісити план евакуації людей матеріальних цінностей

Для гасіння пожеж застосовують також водяні розчини двовуглекислої і вуглекислої соди, повареної солі, хлористого амонію, брометилу тощо. Водяні розчини солей мають вогнегасну дію: випадаючи з розчину, вони утворять на поверхні речовини, що горить, ізолюючі плівки і при цьому виділяють інертні вогнегасні гази.

2. ПРАКТИЧНА ЧАСТИНА

2.1. Методична розробка уроку «Вогнегасні речовини т а матеріали. Пожежна техніка для захисту об’єктів»

Вступ


Забезпечення пожежної безпеки – невід’ємна частина державної діяльності щодо охорони життя та здоров’я людей, національного багатства і навколишнього природного середовища.

Правовою основою діяльності в галузі пожежної безпеки є Конституція, Закон України «Про пожежну безпеку» та інші закони України, постанови Верховної Ради України, укази і розпорядження Президента України, декрети, постанови та розпорядження Кабінету Міністрів України, рішення органів державної виконавчої влади, місцевого та регіонального самоврядування.

Закон України «Про пожежну безпеку» визначає загальні, правові, економічні та соціальні основи забезпечення пожежної безпеки на території України, регулює відносини державних органів, юридичних і фізичних осіб у цій галузі незалежно від виду їх діяльності та форм власності. Обов’язки підприємств, установ та організацій щодо забезпечення пожежної безпеки регламентовані ст.5 Закону України «Про пожежну безпеку». Власники підприємств зобов’язані: забезпечувати дотримання протипожежних вимог стандартів, норм, правил; виконувати вимоги приписів і постанов органів державного пожежного нагляду.

Закон відводить важливе значення у справі попередження пожеж, навчанню працівників, всього населення України з питань пожежної безпеки. Усі працівники під час прийняття на роботу і щорічно за місцем роботи проходять інструктажі з питань пожежної безпеки відповідно до чинних нормативів. Особи, яких приймають на роботу, пов’язану з підвищеною пожежною небезпекою, повинні попередньо пройти спеціальне навчання (пожежно-технічний мінімум). Працівники, зайняті на роботах з підвищеною пожежною небезпекою, один раз на рік проходять перевірку знань відповідних нормативних актів з пожежної безпеки, а посадові особи до початку виконання своїх обов’язків і періодично (1 раз на 3 роки) проходять навчання і перевірку знань з питань пожежної безпеки. Допуск до роботи осіб, які не пройшли навчання, інструктаж і перевірку знань з питань пожежної безпеки, забороняється.

З метою забезпечення належного рівня пожежної безпеки на підприємствах , в установах, організаціях і населених пунктах, нагляду за дотриманням вимог пожежної безпеки, гасіння пожеж, рятування людей та надання допомоги в ліквідації наслідків аварій, катастроф і стихійного лиха Закон передбачає створення системи пожежної охорони, визначає ії види, функції, структуру, обов’язки і права працівників формувань пожежної охорони. Громадський контроль за дотриманням вимог актів законодавства з питань пожежної безпеки здійснюється добровільними пожежними дружинами та протипожежними об’єднаннями громадян у межах їх компетенцій.

Правила пожежної безпеки на залізничному транспорті розроблені відповідно до вимог Закону України «Про пожежну безпеку» та Правил пожежної безпеки в Україні. Правила визначають основні вимоги пожежної безпеки на об’єктах (будівлях, спорудах, технологічних лініях тощо) та в рухомому складі залізничного транспорту і є обов’язковими для виконання підприємствами, установами та організаціями й об’єднаннями Укрзалізниці, а також іншими підприємствами, установами, організаціями та громадянами, котрі користуються послугами залізничного транспорту.

Для забезпечення пожежної безпеки на об’єктах Укрзалізниці слід керуватися стандартами, будівельними нормами, правилами влаштування електроустановок, нормами технологічного проектування та іншими нормативними актами з цього питання.

За порушення встановлених законодавством вимог пожежної безпеки, створення перешкод в діяльності посадових осіб органів державного пожежного нагляду, за невиконання їх приписів винні в цьому посадові особи, інші працівники підприємств, установ, організацій та громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством.



Характеристика і навчально-виховна задача теми уроку виробничого навчання

Метою пожежної безпеки об’єкта є попередження виникнення пожежі на визначеному чинними нормативами рівні, а у випадку виникнення пожежі – обмеження її розповсюдження, своєчасне виявлення, гасіння пожежі, захист людей і матеріальних цінностей.

У темі уроку розглядаються поняття: первинні засоби пожежегасіння; автоматичний повідомлювач; ручний пожежний повідомлювач; пожежні машини; пожежні автомобілі; мотопомпа; вогнегасники: хімічні, пінні, повітряно-пінні, вуглекислотні, порошкові, хладонові.

На даному уроці учні отримують нові знання про :



  • вогнегасні речовини та матеріали (вода, піна, вуглекислота, порошок, пісок);

  • протипожежна автоматика та пожежна сигналізація;

  • пожежна техніка для захисту об’єктів;

  • види та улаштування вогнегасників.

Розвиваюча мета уроку передбачає формування у майбутніх залізничників безпечних прийомів виконання робіт; раціонального, логічного та аналітичного мислення, пізнавальної активності, спостережливості та уваги.

Виховна мета уроку сприяє вихованню почуття відповідальності, дисципліни, сумлінності, формування активної життєвої позиції, вдосконаленню навичок спілкування.

До уроку складені план-конспект та технологічна карта уроку. Технологічна карта – це спосіб графічного проектування уроку; таблиця, яка дозволяє структурувати урок за вибраними викладачем параметрами. Такими параметрами є етапи уроку, його цілі, зміст навчального матеріалу, методи та прийоми організації навчальної діяльності учнів, діяльність викладача і діяльність учнів. Форма запису уроку у вигляді технологічної карти та плану-конспекту уроку дає змогу максимально деталізувати його ще на стадії підготовки, оцінити раціональність і ефективність обраного змісту, форм і методів навчальної діяльності на кожному етапі уроку. Виклад нового навчального матеріалу за допомогою презентації.

Відеоролик «Пожежа у поїзді» нагадує, що залізнична колія – це зона підвищеної небезпеки і тому пасажири, а також працівники залізничного транспорту повинні дотримуватися загальних правил безпеки.

Протягом уроку виробничого навчання використовуються міжпредметні зв’язки, а саме з предметами:


  • Хімія. Тема № 1: Неметалічні елементи та їхні сполуки Урок № 6 «Оксиди неметалічних елементів»;

  • Будова і огляд вагонів. Тема № 10: Кузов і підвагонне обладнання пасажирських вагонів . Урок № 41 «Порядок технічного обслуговування пасажирських вагонів. Вимоги охорони праці при обслуговуванні»

Структура уроку та методичні прийоми, що використовувались при його проведенні спрямовані на розвиток інформаційно-комунікаційних та життєвих компетентностей учнів.


Методичні рекомендації щодо проведення уроку

Моя методична мета: Сприяння професійної реалізації учнів на уроках виробничого навчання – запорука успішної підготовки кваліфікованих робітників.

Метод навчання – система упорядкованої взаємопов’язаної діяльності педагога і учнів, спрямованої на вирішення задач освіти, виховання і розвитку учнів у процесі навчання.

На уроці використовувались такі методи:



а) словесний: розповідь з елементами пояснення.

б) наочний :

  • Інструкція з охорони праці для оглядачів та слюсарів з ремонту рухомого складу;

  • навчальний посібник Л.Е. Винокурова «Основи охорони праці»;

  • відеоролик «Пожежа у поїзді»;

  • презентація «Для гасіння пожеж використовують …»;

  • Стенди: № 4 «Первинні засоби пожежогасіння: Повітряно-пінні вогнегасники», № 5 «Первинні засоби пожежогасіння: Вуглекислотні вогнегасники», № 6 «Первинні засоби пожежогасіння: Порошкові вогнегасники»;

  • опорний конспект «Вогнегасні речовини»;

  • словник термінів «Пожежна безпека на залізничному транспорті» (витяг);

  • роздавальний матеріал: тест, кольорові круги «Світлофора», плакати «Дотримуйся правил пожежної безпеки», білети «Ланцюжок», таблиця самооцінювання роботи на уроці.

в) практичний : робота з навчальним посібником і конспектом; опорним конспектом «Вогнегасні речовини»; зі словником термінів «Пожежна безпека на залізничному транспорті»; з роздавальним матеріалом: тестом, кольоровими кругами «Світлофора», білетами «Ланцюжок», таблицею самооцінювання роботи на уроці; складання санквейна.

Розповідь – усне оповідне викладання навчального матеріалу, що не перебивається запитаннями учнів. Розповідь характеризується стислістю, ясністю, емоційністю викладання, мета якого є підготувати учнів до сприйняття більш складного навчального матеріалу та викликати цікавість до нової теми. В учнів розвивається уміння слухати.

Наочні методи – це візуальне сприйняття дійсності, поєднання наочного сприйняття і слова. За допомогою слова можна спостерігати за учнями, а знання про сам об’єкт, що вивчається, учні добувають із самої наочності об’єкту. Так, відеоролик «Пожежа у поїзді» та презентація до уроку використовуються як підтвердження словесного викладання. Використання інформаційно-комунікаційних технологій на уроці підвищує зацікавленість учнів у процесі навчання.

Практичні методи роботи здійснюються за допомогою гри «Світлофор» та «Ланцюжок», виконання тестових завдань та складання санквейна.



Світлофор. «Працює» світлофор дуже просто: під час проведення усного опитування всі учні сигналізують викладачу, чи знають вони відповідь на питання (круг зеленого кольору означає – так, круг червоного кольору – ні, круг жовтого кольору – не знаю). Позитивним моментом у цій ситуації є те, що під час проведення опитування , пасивність не прийнятна. Хочеш – не хочеш – треба підняти круг і сказати, чи знаєш ти це питання.

Ланцюжок – закінчіть речення. Учням пропонується начало будь якого визначення або твердження і вони повинні правильно (усно або письмово) його продовжити. Можна використовувати для перевірці домашнього завдання або на закріплення навчального матеріалу.

Тест. Перевіряє знання і уміння здобуті учнями в межах попередньої навчальної теми. Після проведення тесту підраховується кількість правильних відповідей. Головна мета тесту – виявити прогалини в знаннях учнів та спрямувати їх на усунення недоліків у підготовці.

Санквейн – це пояснення з п'яти рядків, в якому автор висловлює своє ставлення до заданого словосполучення. Порядок складання санквейна:

1 рядок – назва (задане словосполучення);

2 рядок - опис (два прикметника, що характеризують задане словосполучення);
3 рядок – дія (три дієслова, що показують дію відповідно до заданого словосполучення);
4 рядок – відчуття (коротке речення, в якому відображено авторське ставлення до заданого словосполучення);
5 рядок - резюме (підсумок, через який автор висловлює свої почуття, пов’язані із заданим словосполученням).

Складання санквейна сприяє розвитку аналітичного та логічного мислення, розвиває пам'ять та увагу учнів, спонукає до творчого мислення.

Словник термінів «Пожежна безпека на залізничному транспорті» використовується протягом вивчення всієї теми: Основи пожежної безпеки.

На уроці використовуються різні форми роботи: індивідуальна робота , фронтальна робота, робота в парах, робота в малих групах.

Урок проводився за допомогою інтерактивних методів навчання, показу відеоролика та мультимедійної презентації. Презентацію підготував учень гр.ОВСП-1 Коров’яковський Олексій під керівництвом викладача. Інформаційно-комунікаційні технології використовувались протягом всього уроку.

Серед освітніх завдань одним з головних є формування в учнів активного підходу до процесу навчання, вміння самостійно отримувати нову інформацію, переробляти (систематизувати, аналізувати) отримані знання, ставити і вирішувати проблемні завдання; при цьому важливо створювати ситуацію успіху. Таким є інтерактивне навчання. Поняття інтерактив походить від англійських слів inter - взаємний, act - взаємодіяти, interaction - взаємодія. Інтерактивність - здатність перебувати в режимі взаємодії, діалогу з ким-небудь. Учень і викладач є рівноправними суб'єктами навчання. Тому в структуру уроку включаються елементи інтерактивної моделі навчання – інтерактивні технології, тобто прийоми й методи, які дозволяють зробити урок незвичайним і більше насиченим і цікавим.

Протягом уроку учні заповнюють таблицю самооцінювання роботи на уроці, яка використовується , як накопичувальна система балів за вивчену тему.

Рефлексія здійснювалась в усній формі. Усна рефлексія має на меті обнародування власної позиції, ії співвіднесення з думками інших людей. Це дозволяє за досить короткий проміжок часу провести взаємообмін думками.

Домашнє завдання має різнорівневий характер. Інтерактивні технології навчання стимулюють пізнавальну діяльність і самостійність учнів, що передбачає наявність креативних (творчих) завдань як обов'язкових. Випереджаюче домашнє завдання спрямовано на пошук інформації відповідно до майбутньої професії, а також з урахуванням наступної теми навчальної програми: Основи електробезпеки.

Інтерактивна творчість викладача й учня безмежна. Важливо тільки вміло направити її для досягнення поставлених навчальних цілей.



План-конспект уроку виробничого навчання


Каталог: uploads -> doc
doc -> Методичні рекомендації для проведення І (районного) етапу всеукраїнського конкурсу «Учитель року 2015»
doc -> Наказ Державіаслужби від 14. 06. 2006 №416
doc -> Правила сертифікації суб’єктів аеропортової діяльності
doc -> Реферат на тему: Франсуа Вієт
doc -> Активність мікроорганізмів-азотфіксаторів у ґрунті західного
doc -> Вправ для навчання аудіювання
doc -> Сучасна практика підготовки баяністів
doc -> «історія розвитку поняття інтеграл»
doc -> Технологія концентрованого навчання дозволяє викладачеві урізноманітнити заняття за формами та методами
doc -> Сьомого скликання


Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3   4   5   6   7


База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка