Роль міжкультурного виховання у підготовці вчителів Німеччини



Сторінка1/3
Дата конвертації23.12.2016
Розмір0.49 Mb.
ТипДиплом
  1   2   3
Міністерство освіти і наук України

Тернопільський національний педагогічний університет імені Володимира Гнатюка

Кафедра німецької мови
Дипломна робота на тему

«Роль міжкультурного виховання у підготовці вчителів Німеччини»

Тернопіль 2006

Зміст
Вступ

1. Міжкультурне виховання. Досвід Німеччини на сучасному етапі його розвитку

1.1 Міжкультурне виховання – та його соціальна сфера

1.2 Впровадження міжкультурного виховання у підготовку німецьких учителів

2. Німецька мова – предмет ринку чи експорту. Інноваційні напрямки між культурного виховання

2.1 Проектна та запланована підготовка освітян Німеччини

2.2 Німецька мова в Азії та для Азії, її зближення з «візуальною поезією»

2.3 Інновації в міжкультурному вихованні

Висновки


Список використаної літератури



Вступ



Обґрунтування актуальності проблеми. На даний час Німеччину можна назвати країною іммігрантів, де проживають люди з різною культурою, релігією і ментальністю.

У великих містах можна зустріти молодих людей, які народилися, закінчили школу і працюють в Німеччині, але не мають жодних контактів з німецьким суспільством. Тому вони стають членами різних націоналістичних угрупувань. Дана проблема виникла тому, що школа не створила жодних умов для нормального співіснування різнокультурних народностей.

Обов’язковим завданням школи повинно стати виховання у школярів позитивного ставлення один до одного, та до так званих «чужих». Педагоги шукають сьогодні шляхи вирішення даної проблеми, про що свідчать велика кількість публікацій та дані Інтернету щодо питання про міжкультурне виховання.

Проблема міжкультурного виховання на сьогоднішній день дуже актуальна, а особливо для Німеччини. Вона належить до семи найрозвиненіших країн світу і потерпає від іммігрантів. В Німеччині проживає близько трьох мільйонів іноземців, діти яких повинні здобувати освіту, тобто відвідувати місцеві школи та навчатись у вищих навчальних закладах. Вони співіснують із дітьми корінних німців, а тому переймають культуру, звичаї, менталітет країни, в якій живуть. Актуальність даної теми дипломної роботи безперечна. Ми повинні прослідкувати – яку роль відіграє міжкультурне виховання у підготовці вчителів Німеччини.



Об’єкт дослідження: освіта в Німеччині, як одна з проблем для різнокультурних іммігрантів.

Предмет дослідження: міжкультурне виховання вчителів Німеччини – як одне із головних завдань освіти Німеччини.

Мета дипломної роботи полягає у дослідженні міжкультурного виховання вчителів Німеччини.

Метою дослідження визначені і його завдання:



  • дослідити значення поняття «міжкультурне виховання»;

  • простежити становлення інституціалізації для міжкультурного виховання в педагогіці;

  • проаналізувати цілі міжкультурного виховання у педагогічній освіті;

  • дослідити соціальну сферу шкільного міжкультурного виховання;

  • виявити інноваційні напрямки у між культурному вихованні.

Методи дослідження:

    • порівняльно-історичний метод;

    • наукове спостереження;

    • педагогічний експеремент.

Наукова новизна дослідження полягає в розгляді міжкультурного виховання не лише як багатозначного поняття; але й його ролі у підготовці німецьких освітян, а також у визнанні німецької мови, як предмету ринку чи експорту.

Практична цінність роботи полягає в порівняльному аналізі ролі міжкультурного виховання вчителів Німеччини для проведення роботи, як в своїй рідній країні, тобто в Німеччині, так і за кордоном; у дослідженні справжньої сфери шкільного міжкультурного виховання; у визначенні його цілей у педагогічній освіті.

Структура дипломної роботи. Дипломна робота складається із вступу, двох розділів, висновків та списку використаної літератури.

Вступ нашої дипломної роботи містить такі питання, як актуальність теми, визначення об’єкту та предмету дослідження, мети дослідження, завдань та методів дослідження, вказуємо на наукову новизну, і практичну цінність дослідження.

Перший розділ складається із двох параграфів, в яких розкрито зміст поняття «міжкультурне виховання», визначено цілі педагогічної освіти, окреслено соціальну сферу міжкультурного виховання, розглянуто шляхи впровадження у підготовку німецьких учителів.

У другому розділі, який складається із трьох параграфів, ми досліджуємо як зовнішні так і внутрішні впливи на міжкультурне виховання, також ведемо спостереження за розвитком німецької мови в країнах Азії та за результативністю її вивчення у Німеччині, але для учнів та студентів, які походять із інших країн та відповідно із інших культур. Ми спостерігаємо за роллю так званої «візуальної поезії», яка дуже важлива для міжкультурного виховання та пропозиції щодо інновацій у міжкультурне виховання.



1. Міжкультурне виховання. Досвід Німеччини на сучасному етапі його розвитку
1.1 Міжкультурне виховання та його соціальна сфера
На сьогоднішній день питання про міжкультурне виховання дедалі частіше зустрічається у різноманітних літературних газетах та журналах, а також широко представлене у впровадженні проектів інформаційно-провідних шкіл, об’єднань, товариств, компаній, соціально-педагогічних закладів або різноманітних фірм.

Політична дискусія з кінця 2000 року вказує, на те співіснування різних релігій, культур, етнічностей в Німеччині як і в Європі загалом визначатиме надалі суспільна дискусія. Через тридцять років дискусій всі великі партії акцептують свою увагу на Німеччині, як на країні іммігрантів. Закон про іммігрантів вже напоготові.

У країні, яка протягом століття багато разів старалася докорінно змінити суттєві, основні цінності, завзято сперечаються навколо поняття – «німецька провідна культура», хоча ніхто не в змозі точно сказати, що означає ця специфічна німецька культура [8, c. 123].

Ззовні німецького суспільства люди виражають свій страх, та комплексують перед будь-якими змінами, а також висловлюють свою боязнь перед власною нездатністю виступати брутальним насиллям проти всього що їм здається чужим.

З іншого боку, у великих містах можна зустріти молодих людей, в основному віком до двадцяти років, які народилися і були соціалізовані в Німеччині, але крім школи і місця роботи не мають жодних контактів з німецьким суспільством і схиляються до насильства в націоналістичних групах [4, c. 56].

Суспільна дискусія про співжиття людей, які мають різні культурні особливості мусить очевидно в найближчі десятиліття знову і знову вестися по-новому при змінених рамкових умовах. Неодмінним завданням школи має стати те, щоб ініціювати мирне співжиття, яке б приносило користь для всіх, в якому школа приєднувала б школярів до новоствореного німецького суспільства і одночасно виховувала б у всіх школярів відкритість та позитивне ставлення одних до одних та до так званих «чужих». Саме це є завданням педагогічної освіти, яка не залишить наступні покоління вчителів з цим питанням на одинці.



Центральна Європа – це регіон, в якому міграція спостерігається протягом низки століть. Наприклад, найпереконливіша теорія про виникнення Баварії – теорія про змішання кельтських племен із римлянами, германцями та слов’янами. Так актуальною є помітна хвиля міграції від початку набору іноземної робочої сили у 1961 році, яка для німецької історії не є чимось незвичайним. Цілком нормальним є між іншим те, що культура в середині країни змінюється завдяки зовнішнім впливам. Німецька культура (мистецтво, мова, ставлення до регіону, релігії, роботи та проведення вільного часу), з кінця Другої світової війни супроводжувалася а також зараз супроводжується постійними змінами. І лише невеличка частина змін відбувалася через міграцію. Саме цим завданням займаються, з кінця шістдесятих років, соціальні педагоги та провідні вчителі з усього світу [23, c. 24].

На тему що стосується міжкультурної педагогіки було опубліковано багато робіт, які стали причиною виникнення думок про мовну та культурну інтеграцію закордонних школярів.

Вже з початку вісімдесятих років двадцятого століття в Німеччині вводиться програма соціалізації іноземних школярів, яка включає в себе такі пункти:

– інтеграція серед дотримання правил рідної мови а також рідної культури;

– будівництво полі-культурного іденцитету через знання і конкретизацію рідної культури та кінцевого результату злиття двох чи декількох культур;

  • внесення рідної культури в шкільне життя [33, 226–227].

На протязі вісімдесятих – дев’яностих років монокультурні школярі потрапили у фокус міжкультурного виховання.

Об’єднання Європи, зокрема безперервна міграція до більш розвинених країн, призвело до того, що школи стали осередками зібрання дітей різноманітних культур. Особливе завдання початкової школи полягає в розвитку пізнання людини і культури, навчанні співіснувати в однаковому середовищі так, щоб можна було вчитися один від одного, а також при цьому всебічно розвиватися. Міжкультурне виховання направляється на основну масу як німецьких так і іноземних школярів з метою порівняти деякі ставлення та позиції одних школярів з позиціями інших, та підвести обидві групи до спільного висновку.

Для розвитку особистості ненімецьких школярів пошук можливостей розвиватися, рухатися вперед – необхідність в їхньому первинному середовищі, культурному оточенні, а також в суспільстві де вони зараз перебувають. Розвиток одного з видів даного іденцитету повинен призвести до кращого щоденного осилення негараздів. Німецькі діти можуть розвиватися через пізнання цілісності та різновидів цікавості, відкритості та толерантних можливостей. Кількість і рівень зусиль, які застосовуються під час викладання, залежить від відповідальних рішень кожного вчителя зокрема, який стикається із цією специфічною ситуацією і пов’язаними з цією ситуацією потребами [36, c. 59–60].

Зобов'язання, а саме – пов'язати себе з тематикою міжкультурного виховання не є для студентів педагогічних навчальних закладів німецької шкільної системи відкритими. В усіх університетах Німеччини були запропоновані, а потім і запровадженні, в рамках науково-виховного навчання, заходи на цю тематику. Серед них трапляються і не зовсім звичайні, тобто цікаві, часто ті, які виникли самостійно чи у колі друзів, знайомих, що навчаються в даному вищому навчальному закладі. Зобов'язанням є участь в заходах із міжкультурним дискутом, лише для тих студентів, майбутня професія яких є німецька мова, як друга іноземна мова, яку вони вивчають в даному вищому навчальному закладі. Так, щонайменше трьох семестрове розширене навчання у феодальній землі Баварія може існувати паралельно із звичайним навчанням у вищому навчальному закладі, яке закінчується одним чи двома державними іспитами. Воно проводиться без будь яких відхилень від основного навчання та служить як додаткове навчання для студентів таких міст, як Аусбурга, Айхштетта, Нюрнберга і Мюнхена. Регулярно опрацьовуються допускові роботи, як перший державний екзамен, із переліку тем міжкультурного виховання. Взагалі не можна не констатувати що частина студентів, під час першого періоду навчання пов'язує себе з міжкультурним вихованням, чи німецькою мовою як другою мовою вивчення [12, c. 90].

Під час другого періоду навчання, який ще називають референдаріатом, підготовка із «зарубіжної педагогіки» для студентів-освітян в початковій, основній школі та школі для дітей з фізичними вадами є обов'язковою.

В сфері третього періоду педагогічної освіти, підвищення кваліфікації, пропонуються академії вдосконалення педагогічної освіти і керівництва персоналом, а також регіональне підвищення кваліфікації, яке завжди дає свої позитивні результати в точно визначенні терміни.

У багатьох шкільних виданнях, підручниках, також в щоденних газетах, в локальній мережі – Інтернет можна знайти про різноманітні призові церемонії, як наприклад – «BMW – Award», із врученням нагород за толерантне та самосвідоме співіснування в школах німецькогого суспільства, фантазії та відкритої визначеності, педагогічного рівня, професіоналізму, що відіграє неабияку роль для міжкультурного виховання. В той же час педагогічні працівники помічають, що завдання виховання в щоденній роботі з учнями різних етнічних та культурних напрямків з кожним днем ускладнюються, тобто необхідним стає дедалі вищий рівень підготовки як з основної спеціальності, так і з педагогічних та психологічних дисциплін. Це потребує спеціальної професійної підготовки, чим і займаються працівники післядипломної освіти [9, c. 45–46].

При міжкультурному вихованні, як і при кожній шкільній виховній ситуації, у Німеччині, в основному, знаходять однакових партнерів, тобто – вчитель, школяр, батьки, претензії та вимоги суспільства. Також багато проблем виховання та конфліктів виховання є невід'ємними в даній ситуації. Вчителі дедалі частіше скаржаться на посталі перед ними проблеми в найрізноманітніших сферах. Основні види таких проблем базуються на соціальних відносинах, а саме наявні:

– суперечки через мовні непорозуміння;

– суперечки через різноманітні ціннісні орієнтації;

– деякі юнаки не вважають жінку, як авторитарну особу;

– різнобічна неповага до інших етнічних меншин (дурні турки, дурні росіяни, і т. п.) [27, 79–80].

Проблеми що пов'язані із спілкуванням з батьками дітей іноземного (не німецького) походження:

– багато батьків іноземних дітей не з'являються в школу для розмови з вчителями;

– розмова з іноземними батьками зривається через незнання мови країни де навчаються їх діти;

– страх перед довготривалим прогресом навчання та відсутності навчання через міжкультурні роботи.



Цей каталог щоразу збільшується і виявляє нові взаємопов’язані аспекти із класами багатими на представників різних культур. Проблемна сфера різноманітних життєвих ситуацій іноземних школярів першої ґенерації (ті особи, які народилися в країні з якої походять їхні батьки), другої ґенерації (народженні в Німеччині, як діти емігрантів) і третьої генерації (батьки були соціалізовані в Німеччині) можуть лише зухвало починатися. Усім школярам властива проблема подвійної соціалізації. Виховні цілі, виховний стиль так само як і духовні цінності, манери сім’ї взаємозв’язані із навколишнім суспільством [42, c. 124].

Що ж стосується ситуації, яка склалася з батьками, то кожен із емігрантів завжди прагнув знайти для себе та своєї сім’ї кращий рівень та умови життя. Кожен член сім’ї несе відповідальність за це, чому діти з досить раннього віку привчаються відповідати за кожен свій крок. Така відповідальність спочатку перед батьками, а вже потім перед самим собою та перед суспільством запобігає подальшій розбещеності та запущеності дітей.

Шлях до розмови вчителя із батьками часто відкладається на довгий період через проблеми із мовою, брак часу, традиційну відмову через роботу. Особливо в початковій школі багато батьків стикаються з проблемами такого характеру.
1.2 Впровадження міжкультурного виховання у підготовку німецьких учителів
Під час розгляду питань, що стосуються міжкультурної роботи, обов’язково з’являються пропозиції для так званих лімітованих проектів, як наприклад: на шкільному святі (народні танці, як пекти пиріг чи піцу). Але цілеспрямоване навчання повинно мати щоденні заняття, тобто проводитись щодня і як інтегральний аспект використовувати різноманітні погляди та думки щодо такого виховання. Якщо подивитися на роздуми стосовно інтеркультурного виховання у поєднанні з навчальними планами і соціальними даними то з’являться інші цільові області освіти.

Якщо звернути увагу на тему та мотивацію стосовно даного питання то можна побачити ряд внутрішніх проблем вже у самому процесі виховання [7, c. 67].

Багато вчителів, які проходять підвищення кваліфікації, знайомляться та дізнаються наскільки велику роль у вихованні майбутніх поколінь відіграє тема та мотивація. Хоча варто зазначити, що близько половини з них не усвідомлюють всієї складності цього болісного питання. Лише в тому випадку, коли проблема міжкультурного виховання стане природним принципом виховання для більшої половини вчителів Німеччини, в неї з’явиться реальний шанс вижити.

Звичайно, що цього не можна досягти лише розмовами чи навіть згодою усіх вчителів до підвищення їхньої кваліфікації. Подальша освіта мусить стати єдиним цілим, тобто об’єднати зусилля для подолання усіх незначних проблем, а вже потім її представники можуть сміливо намагатись втілювати в життя навчальні проекти чи плани, проводити регулярні бесіди щодо нововведень, переконувати навколишніх у своїй правоті та пробуджувати бажання до подальшої праці в цій галузі [4, c. 94].

Створення фахово-когнітивної компетенції. Невід’ємним у між культурному вихованні, поряд з численними знаннями про Німеччину та її культуру, є точні, ґрунтовні знання інших культур. Той, хто знає історичні зв’язки і звичаї, хто має ґрунтовні знання про систему уряду, шкільну систему країни, або подорожував з пізнавальною метою по країні чи регіоні, зможе легше заглибилися у проблеми і відношення людей, або просто ставити запитання, які так чи інше цікавлять дану особу. І все таки багато німецьких колег зацікавленні цим питанням, а особливо ті, хто регулярно звертається до інформаційних журналів чи спеціальної літератури за допомогою, хоча б дляю, того щоб зацікавити іноземного школяра, який навчається в Німеччині, чи урізноманітнити сам процес навчання. Навіть якщо такі звернення до додаткової літератури є першим кроком в напрямку міжкультурного компетентного виховання, це вже про дещо свідчить [11, c. 89].

Поряд з країнознавчими знаннями, справжнім поняттям про міжкультурне виховання, чи рефлексіями про наявність осіб, які до цього причетні, підвищення кваліфікації та освіта повинні передавати професійно – дидактичні аспекти, такі, як цілі та можливі поля міжкультурного виховання.

Поглянемо на вибір цілей поданий відносно адресата:

а) у перехідних та двомовних класах:

  • знання німецької мови, як основа для культурного зближення;

  • міжкультурне навчання мови та міжкультурна семантика, контрактивна граматика, міжкультурні теми та відповідна література;

  • збереження рідної мови, як першої чи другої мови у слові чи на письмі;

  • початкове наведення соціальних контактів і співпраця з однокласниками – німцями;

  • усвідомлене знайомство із навколишньою культурою у порівнянні з рідною;

  • вироблення критичних навичок відносно культури, сім’ї та життєвого простору;

  • тематизація проблематики і позитивні аспекти двомовності та двокультурності;

  • розвиток обґрунтованого морального кодексу на основі знання двох культур;

  • запобігання конфліктів різних поколінь за умови міграції шляхом різноманітної інтеграції у цільову культуру.

б) у звичайних класах:

  • втілення міжкультурних аспектів, як навчальний принцип у всі навчальні предмети;

  • збір знань про інші культури у всіх сферах життя і обговорення їх основних особливостей;

  • зацікавленість і позитивне ставлення відносно іншої культури;

  • погляд на німецьку культуру, історію, науку, літературу, мистецтво, політичний устрій і т. д., з точки зору власної культури та культури інших народів;

  • пізнання власної культури, як один з багатьох можливих рішень для доброго співжиття; при цьому необхідною умовою є – велика повага до власної культури а також до «чужої» культури, тобто надання їм рівності;

  • однаково критичний погляд як на власну так і на чужу культуру;

  • визнання чужого впливу на власну культуру та її збагачення завдяки йому;

  • розвиток допоміжних і навчальних компетенцій для нових школярів із збереженням їхньої гідності;

  • іноземні школярі виступають носіями і водночас експертами власної культури, а оскільки вони зближаються й з іншою культурою, в даному випадку з німецькою, то така «двокультурність» виступає як щось позитивне, тобто вони розширюють свій кругозір, збагачують свої знання про світові культури.

в) в усіх класах

  • здатність мислити толерантно, відносно культурних відмінностей, докладання усіх зусиль щоб агресія а можливо й ненависть переросла хоча б в симпатію чи навіть в інтерес до іншої культури;

  • толерантність відносно невідомого та незвичайного в таких культурах;

  • пізнання спільного у відмінних культурах;

  • розвиток цінних а також спільних цінностей на основі природніх і людських прав;

  • стратегії до подолання конфліктів при неминучому зіткненні різних інтересів;

  • солідарність при ліквідації глобальних, двосторонніх, а також індивідуальних проблем;

  • відмежування інтернаціоналізму від доброго безкорисного мистецтва [10, c. 187].

На завершення спробуємо усистематизувати основні думки даних роздумів за допомогою слідуючих тез:

  • Міжкультурне виховання є актуальною проблемою німецького суспільства, яку необхідно вирішувати на загально державному рівні освіти. Вона допомагає зберегти соціальний мир в середині полі – етнічного суспільства, а назовні допомагає створити умови для компетентної нашої участі у глобальному світі. Без міжкультурного виховання, не лише в Німеччині, а й в інших країнах, в яких це проявляється, не можливо здійснити європейську інтеграцію в даний час.

  • Міжкультурне виховання означає не лише відкидання власної ідентичності, а також поставлення собі за мету зробити суспільство прозорим тобто відкритим для інших культур.

  • Дидактичні і методичні ідеї втілення міжкультурного виховання, як інтегральної складової для мігрантів, тобто для багатокультурних і для однокультурних школярів, є в великій мірі полегшенням у вирішенні даної проблеми.

  • Підвищення кваліфікації вчителів пропонує заходи для міжкультурного виховання, але в першу чергу, надає перевагу вчителям, які працюють в перехідних класах, двомовних класах, чи на різноманітних перехідних курсах.

  • В освіті вчителів другої освітньої фази для вчителів початкової, основної та старшої школи міжкультурне виховання подається в обмеженому обсязі.

Проте міжкультурне навчання в школах існує в таких напрямках:

  • В багатьох школах (класах) і навчальних закладах педагоги практикують міжкультурне навчання;

  • В шкільних навчальних планах вимагається міжкультурне виховання;

  • Розгляд міжкультурних проектів відбувається досить часто та з точки зору різноманітних сторін;

  • У шкільних буденностях, виходячи із різноманітних ситуацій, проходить також міжкультурне навчання [30, c. 11].

Отже провідні німецькі педагоги вважають, що у Німеччині потрібно радіти з того, що справжнє життя є сильнішим, аніж його структурні задатки, що багато вчителів є набагато прагматичнішими і відповідальнішими, ніж це відповідає їхньому відкритому образу, який склався на протязі останніх, важких років існування ще не об’єднаної Німеччини.

Каталог: uploads -> files -> 208
files -> Реферат на тему: "Кенія" (економіко-географічна характеристика країни) Офіційна назва Республіка Кенія
files -> Програма вступного іспиту до аспірантури зі спеціальності 12. 00. 11 Міжнародне право
files -> Реферат на тему: Способи римування. Цезура. Клаузула Звучання вірша залежить не тільки
files -> Розділ 14. Словник Українсько-російсько-англійський А
files -> " Текстовий редактор Microsoft Word "
files -> Екологія: про що сповіщає на початку ХХІ ст цей термін?
files -> Реферат на тему: "Екологічні проблеми України та шляхи їх розв’язання "
files -> Кризові еколого-геоморфологічні ситуації в Україні
208 -> Творчість труверів
208 -> Реферат на тему: "Канада" (економіко-географічна характеристика країни) Походження назви країни. У 1535 році двоє індіанців показали


Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3




База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2020
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка