Розділ Поняття цінних паперів та їх класифікація


Індекси “Комекс-Брок” та “ІСІФІР”



Сторінка6/18
Дата конвертації23.03.2017
Розмір1.98 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   18

Індекси “Комекс-Брок” та “ІСІФІР”


Індекс “Комекс-Брок” розраховується спеціалістами АО”Комекс-Брок” на основі цін продажу за формулою:41
Ikb = {(Spi / n) / Vn} x KI , де
Pi – курс і-ї акції

N – кількість акцій і-ї корпорації

Vn – об’єм продажу

KI – коефіцієнт продажу

Інстітут стратегічних досліджень фондового ринку в м. Харкові розробив методику розрахунку власного індексу для адекватної оцінки стану ринку цнних паперів в Україні, враховуючи її специфічні умови. Індекс ІСІФІР побудован на основі методики газети “Файненшл Таймс”. Він дає змогу отримувати більш точний результат, який основан на використанні середньої геометричної, врахоаує ризик, властивий кожному конкретному цінному паперу та робить правки на інфляцію, а також відображає ситуацію на ринку. Емітенти, які відбираються до індексу ІСІФІР відрізняються стабільною працею на фондовому ринку на протязі не менш ніж півроку, регулярністю участі у торгах на біржі (емітент не повинен пропускати на протязі місяця більше двох торгів підряд), особливими умовами до сумарного об’єму виставленого капіталу, який не може бути менше встановленої на поточний місяць величини (поріга виставленого капіталу).

Index-Complex (Index-C).
Одним з основних методологічних моментів при розрахунку цього індексу було формування вибірки-переліку індексів, значення яких розглядаються при аналізі ринку.

Запропонована формула для розрахунку значення Index-С має вигляд:



,

де

0 - сума в базисному періоді;



1 - сума в поточному періоді;

Zcomp - сума значень індексів, що входять в комплекс:

Zcomp = PROV-50 + KAC-20(w) + index-sgu + WOOD-15

В основу розрахунку індексу покладено зміну значень індексів і, відповідно, зміна капіталізації компаній, які ввійшли у вибірку індексів, тобто стандартна методика капіталізаційних індексів не порушена. Сума значень індексів вибірки в базисному періоді розраховується виходячи з базових значень відповідних індексів:

PROV-50 -100 одиниць;

КАС-20(w) -1000 одиниць;

INDEX-SGU- 100 одиниць;

WOOD-15 - 1000 одиниць, таким чином 0(Zcomp)= 2200 одиниць.

Сума значень індексів вибірки в поточному періоді розраховується виходячи з даних аналітичних розрахунків значень індексів, які входять в комплекс на поточну дату.

Наприклад: розрахуємо значення Іndex-С на 12.03.2000 р.

На 12.03.2000 р.: PROV-50 = 370 одиниць;

КАС-20(w) = 2800 одиниць;

INDEX-SGU = 141,2 одиниць;

WOOD-15 = 2551 одиниця.


Це значення може служити базовим для Index-С.

Загальна тенденція змін значень Index-С буде порівнюватись із загальною тенденцією збільшення чи зменшення кожного індексу, що входить в комплекс. У випадку неадекватної ситуації на ринку, коли значення одного з індексів знижуватиметься, а значення інших підвищуватиметься, тобто коли буде виникати невідповідність зростання і спаду капіталізації різних емітентів -членів вибірки, що зовсім не властиво нашому українському фондовому ринку, тоді значення Index-С може залишатись незмінним протягом певного часу. Це буде свідчити про дуже інертний тимчасовий розвиток ринку цінних паперів.

Також існують деякі обмеження в використанні індексів.


  • Вони показують тільки кількісні зміни, тобто оцінюють сумарну вартість складових, так щоб кожна зміна ціни була відображена в правільній пропорції до цілого. Але вони не відображають якісних аспектів, тобто не показують причин, які стоять за зміною цін.

  • Однією з проблем використання індексів є те, що вони мають змогу рухатися при мінімальному обємі товарообігу в один день, а на слідуючий день, при суттєвому товарообізі, можуть продвинутися на ту ж суму. Але зміни цін відображають загальний вплив попиту та пропозиції, але не його розмір. Це означає, що хоча індекси і можуть визначити та регіструвати тенденції, вони не говорять інвесторам про те, яка глибина цієї чи іншої тенденції.

  • Ще один момент обмеженості індексу при використанні його в якості орієнтиру полягіє в тому, що індекси не зберігають вартість утриманих сум. Так, коли ціни акцій, що входять до індексу, надаються при умовах “виключая дивіденд”, вартість дивіденда в ціні акції зникає із вартості, яка входить до індексу. Це означає, що якщо в один день таких дивідендів є багато, індекс може впасти, тоді як ціни, які ігнорують дивіденд, все ще підвищуються.

  • Індекси потребують періодичні кориктування компонентів. Щоб утримувати індекс на властивому йому високому рівні, необхідно постійно (можливо кожні три місяці) виробляти структурні зміни його складових.

  • Індексами можно маніпулювати.Оскільки індекси рухаються при дуже невеликому об’ємі, не завдає великої праці здійснювати торгові операції, які могли б принудити індекс рухатись в тому чи іншому напрямку в залежності від цілей торговця.


2.2. Фондові кризи в ринковій економіці.
Недавні події, пов'язані з різким падінням цін на фондових ринках Азії, вкотре довели необхідність дослідження криз і управління кризовими коли­ваннями в економіці. Їх вивчення на фондових ринках світу є важливим для прогнозування і пом'якшення перебігу ситуацій, а також для розробки реко­мендацій інвесторам при здійсненні ними вкладень у цінні папери в таких надзвичайних обставинах.

У літературі поки що немає єдиного погляду на фондові кризи як на економічне явище. Поряд із розповсюдженим ставленням до криз як до нега­тивних явищ існує й альтернативний погляд. Існує погляд, що вони зміцнюють інвестиційні потоки, оскільки звільняють еко­номіку від нереальних інвестиційних проектів, які поглинають вільні ресурси і сприяють виробництву непотрібних товарів, що є характер­ним для безкризової економіки. Відсутність криз приз­водила б до дисбалансу між зростанням фіктивного та реального капіталів, як це спостерігалося під час останньої кризи в Південно-Східній Азії.

Що стосується дисбалансу між грошовою й товарною масою, то причиною сучасних фінансових потрясінь є неконтрольованість руху загальної маси капіталу в умовах вільного міжнародного руху капіталу, через що існує великий ризик виникнення дисбалансу між грошима і товарами. Виходом із такої ситуації мають стати обмеження на рух капіталу.

Окрім тенденцій до періодичних підвищень і знижень фондових індексів, що мають місце як на цивілізованих фондових ринках, так і на тих, що розви­ваються, існують ректифікаційні кризи, які характерні лише для останніх. Їх виникнення нерідко спостерігається тільки один раз за всю історію ринку. Під ректифікацією слід розуміти очищення ринку від значної кількості дрібних брокерів та інвесторів, посилення позицій великих, а також збільшення вкла­дів у значні інвестиційні інститути. Такі кризи майже не впливають на середньо- та довгострокові перспективи ринку і є першою стадією переходу до врівноваженішого стану, коли дія ринкових законів розширюється.

Для визначення періодів значних падінь цін на фондових ринках в історії регіонів західна література використовує показник у вигляді відношення рівня регіонального фондового індексу на момент ча­су і до максимального рівня даного індексу до моменту часу t, що позна­чається як СМАХt.

У додатку № 14 показані значення СМАХ, за період із 1970 по 1997 роки для трьох ринків: розвинутих країн, Латинської Америки й Азії, Як бачимо, у всіх трьох регіонах спостерігались епізоди великих падінь цін протягом періоду, який вивчається, при цьому падіння цін на ринках, що розвиваються (Латин­ської Америки й Азії), були типово більшими, ніж на розвинутих ринках. Так, протягом періоду, що аналізується, на розвинутих ринках спостерігалися лише три епізоди падіння індексу цін більш ніж на 20% стосовно попередньо­го історично максимального рівня, тоді як в Азії сталося шість таких епізодів, у Латинській Америці — чотири. Крім того, падіння цін більш ніж на 35% від­булося лише в одному випадку на розвинутих ринках (падіння на 39,9% у ве­ресні 1974 року) і в шести випадках на ринках, що розвиваються.

Поняття, необхідні для аналізу фондових криз, визначаються таким чином:


  • відносне падіння індексів — падіння стосовно їхнього історично макси­мального рівня;

  • обвал — відносне падіння регіонального індексу більш ніж на 20% для розвинутих ринків і більш ніж на 35% для ринків, що розвиваються;

  • початок кризи — місяць, коли індекс досяг свого історичного максиму­му, який передує місяцеві початку обвального падіння цін;

  • початок обвалу — місяць, коли індекс цін упав нижче від порогового рівня (тобто 20% для розвинутих ринків і 35% для ринків, що розвиваються);

  • найглибша точка падіння — місяць, коли індекс цін досяг мінімально­го рівня під час кризи;

  • відновлення — перший місяць після початку обвалу, коли індекс досяг свого максимального рівня, який мав місце до обвалу.

Для уникнення подвійного врахування однієї і тієї ж кризи вважають до­даткові обвальні падіння цін, які виникли у межах кризи, частиною цієї кризи. Такий підхід до аналізу фондової кризи дає змогу ідентифікувати дев'ять відомих фінансових криз, які мали місце на фондових ринках світу. Шість криз із дев'яти були пов'язані зі змінами у глобальних умовах торгівлі: перша криза в розвинутих країнах 1973 року і три кризи, що охопили три регіони в 1980 і 1981 роках, були пов'язані з підвищенням цін на нафту; криза 1994 ро­ку в Латинській Америці й остання азіатська криза, що почалася 1996 року, були пов'язані з переоцінкою валют при режимах фіксації обмінних курсів. Що ж до трьох останніх криз, то дві з них, 1987 року (одна у розвинутих країнах, друга у країнах Латинської Америки), були пов'язані з обвалом фон­дового ринку США; азіатська криза 1990 року стала результатом кількох одно­часних політичних і економічних потрясінь.

Додаток № 15 містить додаткову інформацію про регіональні фондові кризи у світі. Із трьох криз на розвинутих ринках від 1970 року кожна наступна була менш тяжкою, ніж попередня. Тривалість криз на розвинутих ринках знизи­лася з 56 місяців (перша криза почалася в червні 1973 року) до 17 місяців (ос­тання криза почалася в серпні 1987 року). Величина найнижчого падіння цін також знизилася з майже 40% для першої кризи до 21,5% для останньої.

Дослідження криз, що розглядаються, на ринках Латинської Америки й Азії починаючи з 1970 року дає змогу дійти висновку, що вони не мають оз­нак зниження. Кризи на ринках, які розвиваються, мають багато спільного з першою (найтяжчою) кризою розвинутих ринків 1973 року. Протягом біль­шості криз ринків, що розвиваються, найнижча точка падіння досягається швидко, і падіння цін при її досягненні мають велике значення. Крім того, періоди відновлення і тривалості криз ринків, що розвиваються, чималі. На ринках, що розвиваються, максимальне падіння цін становило майже 40% у чотирьох кризах із шести і перевищило 60% протягом двох останніх.

Дані, наведені у додатку № 14 свідчать, що під час криз, які розглядаються, обвалам курсів акцій (зниженню фондового індек­су) передує значне їх підвищення. Середнє значення річних прибутків за три роки до криз сягало майже 49%. Величина передкризового підвищення цін ти­пово більша для ринків, що розвиваються, ніж для розвинутих ринків. Крім то­го, за кризового стану на ринках, що розвиваються, середнє річне підвищення цін за три роки до криз перевищило максимальне падіння цін — особливість, яка може бути пов'язана з переоцінкою ринку. Ступінь попередньої переоцінки ринку пояснює наступні обвали фондо­вого ринку США за період із 1926 по 1989 роки. Цікаво, що така особливість не була характерною для останньої азіатської кризи, де річне передкризове під­вищення цін становило третину максимального падіння цін під час кризи.

В Україні перед різким падінням цін акцій у зв'язку з останньою кризою в Азії також спостерігалося підвищення фондових індексів, яке почалось у дру­гому кварталі 1997 року в результаті зростання цін на акції переважно під­приємств хімічної, нафтогазової та металургійної промисловості. У третьому кварталі 1997 року підскочили ціни на акції підприємств енергетики більш як на 100% за кілька місяців через їх недооцінку, що призвело до підвищення ко­тирувань основної маси більш-менш ліквідних акцій. На кінець цього ж квар­талу, на думку експертів, акції вже були переоцінені, що спричинило напри­кінці вересня 1997 року падіння котирувань більшості ліквідних акцій.

Внаслідок кризи на світових фондових ринках іноземні інвестори почали виводити свої капітали з країн із перехідною економікою. На це Національний банк України відреагував обмеженнями на валютному ринку, а Міністерство фі­нансів України — підвищенням дохідності облігацій внутрішньої державної по­зики (ОВДП) більш як удвічі. На корпоративному ринку цінних паперів різке підвищення дохідності ОВДП спричинило обвальне падіння курсу акцій. Фон­дові індекси з кінця жовтня до кінця 1997 року знизилися більш як на 30%.

Для подальшого вивчення поведінки фондових індексів під час значних падінь цін розглянемо додаток № 16, в якому показано відношення мінімально­го рівня індексів за трирічний період до моменту часу і до рівня індексів на момент часу t, що позначається в західній літературі як МІNСt, для вказаних вище регіонів за період із 1970 по 1997 роки у порівнянні з попереднім трирічним періодом. На ринках Латинської Амери­ки, що розвиваються, спостерігалося підвищення цін майже на 400% у перед­кризовий період на початку 1980-х років.

На підставі цих спостережень напрошується висновок, що фондовим кри­зам можуть систематично передувати епізоди значного підвищення цін. Для вивчення питання про передбачуваність падіння з урахуванням підйомів, які їм передують, розглянемо додаток № 17, на якому зображена кореляція між вели­чинами МІNСt і СМАХ t+lag на момент часу t плюс певний лаговий період,



CMAX t+lag . Рисунок відображає розрахунок кореляції для лагового періоду від —60 до +60 місяців.

Відповідно до цих розрахунків, коли лаг (lag) має від'ємне значення, коре­ляція показує, чи привело підвищення цін до наступного зниження. Так, при від'ємному значенні lag і позитивній кореляції ймовірно, що за значеннями ін­дексів вище від середнього рівня сталося їх зниження нижче від середнього рівня, тобто ціни мали протилежні щодо середнього рівня значення. Якщо ко­реляція негативна за тих самих умов, ймовірно, що за високими рівнями ін­дексів виникли ще більш високі, тобто ціни були позитивно автокорельовані.

У всіх трьох регіонах у міру зміни lag від —60 місяців до 0 кореляція зни­жується з помірно позитивних до великих негативних значень. Це означає, що за короткостроковий період (невеликі значення lag) ціни пози­тивно автокорельовані.

Кілька епізодів значних підвищень цін спостерігалися в усіх регіонах, при цьому величини зростання цін були більші на ринках, які розвиваються. Для кожного регіону характерним є значно вище підняття цін порівняно із наступним їх падінням. Це є свідченням того, що фондові індекси мають тенденцію до підвищення протягом тривалого періоду. Так, на розвинутих ринках перед обвалом 1987 року відбулося підвищення цін більш ніж на 200%. Додаток № також показує, що для довших часових інтервалів (великі значення lag) ціни приймають проти­лежні щодо середнього рівня значення.

З додатку № 17 видно, що при позитивних значеннях lag кореляція пока­зує, чи привели падіння до наступного підвищення цін. Усі регіони харак­теризуються тим, що кореляція негативна для невеликих позитивних зна­чень lag і, навпаки, має позитивне значення у міру збільшення позитивних значень lag.

Величина lag, за якої кореляція змінює знак, відрізняється у регіонах: для розвинутих ринків вона становить майже 7 місяців, для азіатських ринків — 15 місяців і для ринків Латинської Америки — 33 місяці. Величина lag, за якої кореляція досягає максимуму після зміни знака, — це проміжок часу, після якого ймовірність відновлення найвища. Ця величина lag варіюється також залежно від регіону: вона має найбільше значення для Латинської Америки, за якою йде Азія, а потім — ринки розвинутих країн. Ці результати також підтверджують той факт, що відновлення на ринках, які розвиваються, триваліше, ніж на розвинутих ринках.

На підставі сказаного можна припустити, що, оскільки передкризове під­вищення цін більше від найглибшого спаду під час кризи і спостерігається певна кореляційна залежність між підвищеннями і падіннями цін, засоби ан-тикризового регулювання можуть спрямовуватися передусім на запобігання надмірному підвищенню курсів акцій із метою пом'якшення можливої нас­тупної фондової кризи. Такі кроки можуть мати як засоби економічного впли­ву, наприклад, продумане поступове підвищення облікових ставок у період надмірного підвищення курсів акцій, після якого може статися обвал, так і за­соби психологічного впливу на учасників фондового ринку.

Розділ 3: Основні проблеми та перспективи ринку цінних паперів в Україні.

Від часу набуття Україною незалежності та початку формування ринкової економічної системи країни неперервно йшов процес створення ринку капіта­лу, або фондового ринку, що характеризувався відокремленням часток (паїв, акцій) суб'єктів господарювання (фізичних та юридичних осіб) у системі обі­гу пайового (акціонерного) капіталу. Враховуючи той факт, що майже сторіччя економічна система країни функціонувала як така, що не мала ринку приватного капіталу, а весь обіго­вий капітал був сконцентрований в особі єдиного власника — держави, фор­мування та перехід до цивілізованого ринку приватного капіталу, вищою фор­мою якого є організований фондовий ринок, — досить складна проблема, яка потребує ретельного економічного аналізу і створення власної теоретичної бази функціонування цього сегмента економіки.

Так, на сьогодні в Україні найбільш розповсюдженим видом цінних паперів є акції, обсяг емісій яких швидко зростає, як зростає і їх частка в загальному обсягу випущених цінних паперів. Спостерігаються зміни у галузевій структурі емісій: зменшились обсяги емісій банківськими структурами і збільшились обсяги емісій промисловими підприємствами. Це пояснюється збільшенням кількості зареєстрованих емісій акцій приватизованих і корпоратизованих підприємств.

Первинний ринок акцій приватизованих підприємств в Україні носить неоднорідний характер як за складом учасників, так і за формами: поряд з акціями великих підприємств присутні цінні папери підприємств, що не користуються попитом. Вторинний ринок цінних паперів приватизованих підприємств має ряд особливостей: більш ровинутим порівняно з біржовим обігом є позабіржовий, головними дійовими особами якого є інвестиційні компанії, приватні або інституційні інвестори, які активно освоюють практику спекулятивних операцій з цінними паперами. Регіональний розподіл торговців цінними паперами наведено у додатку №19.



3.1. Етапи формування фондового ринку в Україні.

Спробуємо розглянути умови виникнення фондового ринку в Україні. На мій погляд, його формування відбува­лося в кілька етапів.



Перший етап — це період виходу України зі складу Ра­дянського Союзу, що збігся у часі з процесом створення приватних акціонер­них та фінансових компаній, які займалися залученням коштів населення під випуск власних цінних паперів. І хоч діяльність цих установ на ринку цінних паперів була стихійною й неорганізованою, а самі цінні папери мали характер штучно підтримуваної вартості, цей етап можна назвати першими кроками фондового ринку в Україні.

Саме через те, що на перших порах розвиток цього сегмента економіки йшов хаотично і безконтрольно, він призвів до значних потрясінь і надовго сформував у масовій свідомості недовіру до фондових інструментів як до об'єктів інвестування. Це, у свою чергу, загальмувало процес розвитку інсти­туту приватного інвестування в Україні навіть до сьогодні. Адже у більшості розвинутих країн роль і частка приватних інвесторів (фізичних осіб) має вели­чезне значення у функціонуванні фондового ринку країни.



Другий етап розвитку ринку цінних паперів виник у зв'язку з випуском в обіг та створенням вторинного ринку купівлі-продажу компенсаційних серти­фікатів і чорного ринку приватизаційних майнових сертифікатів — ваучерів. Ціна первинного ринку — 500 грн. за ваучер та 10 і 20 грн. за компенсаційний сертифікат — виявилася надто умовною. А от вторинні ринки продемонстру­вали до цього виду державних цінних паперів можливість дієвості ринкового механізму ціноутворення. Такі інструменти, як ПМС, КС, пільгова передпла­та, знов повернули приватного інвестора до ринку, причому психологічно для пересічного громадянина не було значних ризиків при втраті вартості ПМС чи КС, що давало змогу привернути увагу значної кількості фізичних осіб до процесу приватизації. У цей період створюються псевдобіржі — цент­ри сертифікатних аукціонів, велика кількість фінансових посередників (довір­чих та інвестиційних компаній), формується інформативна база та інші інф­раструктурні підрозділи.

Звичайно, сьогодні більшість науковців оцінює масову приватизацію як таку, що не мала економічного сенсу, бо в неї наперед не закладений меха­нізм виявлення реального власника, тобто в результаті масової приватизації

контроль над підприємством розпилюється серед великої кількості акціонерів, що, як правило, не дає змоги здійснювати ефективне управління підприємст­вом. Але, з іншого боку, масова приватизація має велике значення для фор­мування інвестиційної свідомості нації та розвитку культури інвестування. Слід також зазначити, що за рахунок розпилення власності на перших кроках розвитку фондового ринку з'являється грунт для розвитку брокерських і ди­лерських компаній.

Розвиток інституту приватної власності через випуск ПМС, КС та розмі­щення акцій підприємств через пільгову передплату ознаменував початок ре­ального процесу становлення українського ринку цінних паперів. Саме масо-

ва приватизація була тим чинником, що дав поштовх і став реальною базою створення фондового ринку та його інфраструктури в Україні.

Другий етап розвитку фондового ринку в Україні відіграв величезну роль у формуванні інвестиційної свідомості нації та створенні об'єктивних умов для подальшого розвитку фондового ринку. Якщо другий етап характеризу­вався масовою, тобто народною, приватизацією, то третій етап характеризується пошуком ефективного власника, що зумовило пошук нових систем розпо­ділу власності, продаж об'єктів великої приватизації та активне залучення до приватизаційних процесів зовнішніх інвесторів. Основною відмінністю тре­тього етапу від другого став акцент на грошову приватизацію, що зумовило розвиток певної інфраструктури для забезпечення цього процесу. Слід зазна­чити, що масова (ваучерна) приватизація тривала досить довго, але з початком грошової приватизації вона вже не мала того значення.

Третій етап розвитку фондового ринку характеризувався такими факторами:

1) активний продаж державою значних пакетів акцій великих під­приємств;

2) бурхливий розвиток біржових та позабіржових систем обігу акцій;

3) поява значної кількості фінансових посередників, що оперували вже не сертифікатами, а реальними грошима;

4) концентрація власності шляхом активного скуповування акцій у насе­лення;

5) розвиток ринку державних боргових зобов'язань;

6) вихід на ринок у ролі покупців великих зовнішніх інституціональних та приватних інвесторів.

Розвиток біржової торгівлі викликав створення значної кількості спеціалізованих брокерських компаній, основним видом діяльності яких стали опера­ції за кошти на ринку цінних паперів. Значний інтерес до брокерського бізне­су був зумовлений такими факторами, як значний рівень прибутковості, поя­ва великої кількості зовнішніх покупців, зацікавлених у портфельних інвести­ціях в українські цінні папери, і так званий інвестиційний бум на ринках, що народжуються (зокрема в Росії). У цей період починається процес концентра­ції власності шляхом придбання стратегічними покупцями цінних паперів на відкритому ринку, причому значна кількість операцій відбувається шляхом ку­півлі цінних паперів у населення.

Цей період характеризується бурхливим розвитком інфраструктури фон­дового ринку: з'являється велика кількість торговельних майданчиків, розви­ваються реєстраторські й депозитарні установи, створюється позабіржова фондова торгова система, розвиваються професійні асоціації та спілки. На жаль, сьогодні можно констатувати: органи влади і контролю не були на­лежним чином підготовлені до такого бурхливого розвитку ринку, що призве­ло до значної кількості правопорушень та зловживань.

Із розвитком ринку корпоративних цінних паперів отримав значний ім­пульс до налагодження і сегмент державних боргових зобов'язань — як внут­рішніх (облігації внутрішньої державної позики), так і зовнішніх (євробондз). Саме бурхливий розвиток корпоративного сегмента фондово­го ринку в Україні, який утворився в результаті приватизаційних процесів, дав змогу отримати значні суми коштів на внутрішньому і міжнародному фінансо­вих ринках під боргові зобов'язання держави. Український фондовий ринок стрімкими темпами збільшував свою капіталізацію і залучав дедалі більшу кількість інвесторів.

Оцінюючи цей етап розвитку ринку, слід зауважити, що основними його учасниками стали зовнішні портфельні інвестори, більшість операторів ринку мала на меті передусім спекулятивні цілі. Даний факт відбивався на обсягах і методах продажу об'єктів державної власності — як правило, до продажу пропонувалися незначні пакети середніх і великих інвестиційне цікавих підприємств. Основними досягненнями цього етапу розвитку ринку можна назвати:

1) розвиток ринкової інфраструктури (біржові та позабіржові установи, агенції з перереєстрації прав власності — незалежні реєстратори та депозитар­ні установи, створення професійних асоціацій);

2) створення галузі професійних учасників фондового ринку (брокерських та фінансових компаній);

3) поява та розвиток спеціальних Державних контролюючих установ (дер­жавна комісія з цінних паперів і фондового ринку);

4) активне входження до українського фондового ринку зовнішнього вен­чурного капіталу.

Основною хибою цього етапу, на мій погляд, є переоцінка можливостей національного фондового ринку, штучне форсування його розвитку та страте­гічні помилки у процесі проведення приватизації, посилені світовою фінансо­вою кризою. Основною помилкою державних органів приватизації, на мою думку, стало затоварювання ринку дрібними пакетами інвестиційне приваб­ливих підприємств під час світової фінансової кризи. Це призвело до нераціонального розпорошення власності, втрати інтересу до ринку з боку стратегіч­них покупців та, як наслідок, до відпливу портфельних інвесторів.

На даному етапі в умовах світової фінансової кризи державі в особі орга­нів, що проводять первинне розміщення цінних паперів, слід було б створити штучний дефіцит на дрібні пакети й активізувати продаж мажоритарних паке­тів стратегічним покупцям. Такі кроки підтримали б ліквідність ринку дрібних пакетів, що, у свою чергу, дало б змогу отримати значно більше коштів при реалізації мажоритарних пакетів акцій.

Четвертий етап розвитку фондового ринку в Україні, який відрахо­вується від початку фінансової кризи і до сьогодні, ставить більше запитань, аніж дає відповідей щодо перспектив розвитку фондового ринку в країні. На сьогодні український ринок має досить добре розвинену систему обігу цінних паперів (національну депозитарну систему, електронні торгові системи і т. ін.), розвинуті контролюючі органи та органи захисту прав акціонерів, але ак­тивність у цьому сегменті економіки дуже незначна. Кількість суб’єктів підприємницької діяльності на ринку цінних паперів у 1999р. наведена у додатку № 18. Тому є низка об'єктивних факторів, серед яких основний — це недостатня глибина приватизації великих підприємств, що призводить до відсутності на українсь­кому ринку стратегічних покупців. Держава повинна активізу­вати продаж контрольних пакетів акцій великих підприємств із залученням висококваліфікованих фахівців у галузі інвестиційного менеджменту та консалтингу. Це зможе дати новий імпульс для розвитку національного фондово­го ринку.

3.2. Сучасний стан ринку цінних паперів.

Протягом 1999 року обсяг випуску цінних паперів в Україні динамічно зростав та на кінець року було зареєстровано емісій цінних паперів на загальну суму 24,509 млрд. грн. (без урахування державних цінних паперів). Переважну частину випусків склали емісії корпоративних цінних паперів, що обумовлено продовженням процесів масової приватизації та корпоратизації в Україні. Обсяг емісій цінних паперів, що були зареєстровані протягом 1999 року, у вартісному вимірі досяг 12,257 млрд. грн..

Обсяг зареєстрованих емісій станом на 01.01.2000:

Вид цінних паперів


Обсяг емісії

(млрд. грн.)

Акції

24,162

Облігації підприємств

0,137

Облігації місцевих позик

0,0005

Інвестиційні сертифікати

0,209

Разом

24,508

На кінець 1999 року в Україні нараховувалось близько 35580 акціонерних товариств, з яких майже 33% - відкриті акціонерні товариства.




Тип акціонерного товариства


Кількість АТ в тис.:

На 01.01.99

на 01.01.2000

Відкритого типу

10,6

11,60

Закритого типу

22,9

23,98

Всього

33,5

35.58

Загальний обсяг емісій акцій, зареєстрованих в 1999 році, перевищив обсяг випусків акцій за 1998 рік на 2,27 млрд. грн., що відповідає збільшенню на 22,7%. Значна емісійна активність акціонерних товариств протягом року спостерігалась у ІІ та ІІІ кварталах, тоді як на ІV квартал припало лише 13,7% річного обсягу емісій акцій. Переважна більшість емісій корпоративних цінних паперів в Україні за останні роки здійснювалась у процесі приватизації та корпоратизації державних підприємств.



За 1999 рік відбулися значні зміни у структурі зареєстрованих емісій акцій. Якщо в 1998 році майже 75% випусків акцій здійснювалися закритими акціонерними товариствами, то в 1999 році більше 53% загального обсягу емісій припадало на збільшення статутного фонду відкритих акціонерних товариств.



Суб'єкти ринку

Обсяг емісій у млрд. грн.


1998 рік


1999 рік

Комерційні банки (ЗАТ)

0,327

0,249

Комерційні банки (ВАТ)

0,299

0,342

Страхові компанії

0,016

0,104

Інвест. компанії, фонди

0,020

-0,028

Підприємства (ЗАТ)

7,506

5,043

Підприємства (ВАТ)

1,803

6,529

Разом

9,970

12,240

Каталог: files
files -> Інформація для вступників 2015 року до аспірантури Інституту соціології Національної Академії наук України
files -> Положення про порядок підготовки фахівців ступенів доктора філософії та доктора наук в аспірантурі (ад’юнктурі) та докторантурі вищих навчальних закладів
files -> Відділ аспірантури та докторантури Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини
files -> Про вступний іспит та реферат при вступі до аспірантури Інституту соціології нан україни
files -> Київський національний університет імені Тараса Шевченка
files -> Програма вступного іспиту до аспірантури зі спеціальності 22. 00. 03 соціальні структури та соціальні відносини Затверджено
files -> Принципи реалізації наукової діяльності університету: активна участь у формуванні та
files -> Портфоліо вчителя


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   18




База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2020
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка