Розрахунок фінансового циклу 22



Сторінка1/9
Дата конвертації09.12.2017
Розмір1.14 Mb.
  1   2   3   4   5   6   7   8   9

Зміст


Зміст 2

Вступ 3


Розділ 1. Теоретичні основи управління грошовими активами. 5

1.1. Економічна сутність та трактування понятть «грошові активи», «грошові кошти» та «грошові потоки» 5

1.2. Принципи управління грошовими активами підприємства 9

1.3. Політика управління грошовими активами 11

Розділ 2. Управління грошовими активами ВАТ „Молочник” 17

2.1 Аналіз грошових активів ВАТ „Молочник” 17

2.2 Розрахунок фінансового циклу 22

2.3 Планування потреби в грошових коштах 27

2.4 Шляхи удосконалення управління грошовими активами підприємства 29

Перший захід. Основний якісний фактор, який впливає на формування балансового прибутку від об’єму реалізації продукції, є співвідношення долі постійних та змінних витрат в загальній сукупності витрат. Це співвідношення характеризується ефектом операційного лівериджу. 30

Таблиця 3.1 30

Змінні витрати 30

Висновки та пропозиції 41

Список використаної літератури 42

ДОДАТКИ 44

БАЛАНС 45

ЗВІТ ПРО ФІНАНСОВІ РЕЗУЛЬТАТИ 47

БАЛАНС 48

ЗВІТ ПРО ФІНАНСОВІ РЕЗУЛЬТАТИ 50



Вступ

Грошові активи мають значну частину в загальній валюті балансу. Це наймобільніша частина капіталу, від стану і раціональності використання якої багато в чому залежать результати господарської діяльності і фінансовий стан підприємства.

Грошові активи є тим пунктом облікового циклу, де керівництво підприємства має найбільшу свободу з приводу використання ресурсів. Надходження і виплати грошових коштів взаємопов’язані. Недостатність одного з них може вплинути на всю систему функціонування підприємства. Припинення чи уповільнення процесу продажу впливає на процес перетворення готової продукції в грошові активи, що приведе, в свою чергу, до виснаження грошових резервів. Нездатність поповнити ці резерви може спричинити зупинку виробництва, в результаті чого будуть втрачені обсяги реалізації у майбутньому та потенційні прибутки.

Актуальність управління грошовими активами полягає у підвищені ефективності маневрування грошовими коштами, дебіторською заборгованістю, у виборі оптимальної кредитно-розрахункової політики підприємства. Отже, управління грошовими активами має важливе практичне значення в умовах ринкової економіки, оскільки ефективне управління цими активами є одним із джерел оптимізації прибутку, підвищення рентабельності та стабільності фінансового стану підприємства.

Дана курсова робота висвітлює відповіді на широке коло питань, пов’язаних із особливостями управління грошовими активами підприємств: розкривається економічна сутність грошових активів та їх складових, розглядається нормативно-правова база, здійснюється загальний та факторний аналіз грошових активів, наводяться пропозиції щодо підвищення ефективності управління грошовими активами підприємства.

Об’єктом дослідження є підприємство ВАТ „Молочник”, на матеріалах якого написана курсова робота, а предметом – стан управління грошовими активами, а також їх вплив на результати діяльності підприємства.

Це дослідження проводиться з метою розширити і поглибити коло теоретичних і практичних знань з аналізу господарської діяльності й пов’язаних з ними дисциплін, виробити критичне ставлення до різних точок зору з питань, що пов’язані з даною темою роботи. Завдання курсової роботи полягає в отриманні професійних навичок управління грошовими активами в фінансово-господарській діяльності підприємств в умовах ринкової економіки.

У процесі дослідження використовувались методи економіко-логічні: використання абсолютних і відносних величин, порівняння, групування та зведення, табличний і графічний методи.

Інформаційною базою для курсової роботи послужили: фінансова та статистична звітність ВАТ „Молочник”, закони України, укази Президента України, постанови Кабміну, положення, інструкції НБУ, а також підручники, навчальні посібники, періодичні видання.

Розділ 1. Теоретичні основи управління грошовими активами.

1.1. Економічна сутність та трактування понятть «грошові активи», «грошові кошти» та «грошові потоки»

Грошові (монетарні) активи – грошові кошти, їх еквіваленти та дебіторська заборгованість у фіксованій (або визначеній) сумі грошей. Склад грошових активів – це сукупність їх елементів, а структура – це співвідношення між окремими їх елементами в загальному обсязі грошових активів.



Схематично склад грошових активів підприємства зображено на рисунку 1.1.

Рис. 1.1. Склад грошових активів підприємств.


Найліквіднішою складовою монетарних активів є грошові кошти. Грошові кошти – гроші в касі, кошти на рахунках у банку та депозити до запитання, які можуть бути використані для поточних операцій.

Гроші в касі включають готівку, грошові документи (путівки в санаторії, марки держмита, поштові марки, проїздні квитки). Векселі теж знаходяться в касі підприємства, хоча за своєю економічною суттю належать до дебіторської заборгованості.

Грошові еквіваленти – це короткострокові фінансові інвестиції, які мають високу ліквідність і вільно конвертуються у відомі суми грошей та мають незначний ризик що до зміни вартості. Грошові потоки – надходження та вибуття грошових коштів та їх еквівалентів.

Грошовий потік — сукупність розподілених у часі надходжень і видатків грошових коштів та їх еквівалентів, генерованих підприємством у процесі господарської діяльності



Грошові потоки підприємства розрізняють за двома видами

    • вхідні грошові потоки (надходження грошових коштів);

    • вихідні грошові потоки (використання грошових коштів).

Призначення вхідних грошових потоків полягає у забезпеченні підприємства коштами, які необхідні для здійснення поточної та інвестиційної діяльності. В узагальненому вигляді склад вхідних грошових потоків подано на рис 1.2. Дані потоки суттєво впливають на фінансовий стан підприємства, його платоспроможність.

Рис.1.2. Структура вхідних грошових потоків на підприємстві

Керувати грошовими коштами потрібно так, щоб тримати на рахунку необхідну мінімальну суму готівки, яка потрібна для поточної оперативної діяльності. Окремо виділяють компенсаційні залишки – це частина коштів на поточному рахунку, яка потрібна для забезпечення договору про кредит та гарантії майбутньої кредитної спроможності.

Сума коштів, необхідна підприємству, яким ефективно управляють, - це, по суті, страховий запас, призначений для покриття короткочасної незбалансованості грошових потоків. Вона має бути такою, щоб її вистачало для проведення всіх позачергових платежів.

Оскільки кошти, перебуваючи в касі або на рахунках у банку, не приносять доходу, а їхні еквіваленти мають низьку прибутковість, їх потрібно мати на рівні безпечного мінімуму. Натомість потрібно збільшувати оборотність наявних грошових коштів. Наявність великого залишку коштів протягом тривалого періоду часу може бути результатом неправильного використання оборотного капіталу.

У процесі аналізу необхідно вивчити динаміку залишків грошових коштів і період перебування капіталу в цьому виді активів.

Наявність грошових коштів тісно пов’язана з рухом оборотного капіталу, а також прибутком. З певною часткою умовності можна сказати, що приріст грошових коштів за певний період може означати розгортання діяльності підприємства і відповідати збільшенню прибутку.

Наступною складовою грошових активів є дебіторська заборгованість – це сума заборгованості дебіторів підприємству на певну дату. Дебітори – це юридичні та фізичні особи, які внаслідок минулих подій заборгували підприємству певні суми грошових коштів, їх еквівалентів або інших активів. Дебіторська заборгованість покупців – це фактично безвідсоткова позика контрагентам.

Збільшення дебіторської заборгованості означає вилучення коштів з обороту, що вимагає додаткового фінансування. Таке зростання можна розцінювати позитивно, якщо воно відбувається за рахунок підвищення продажу продукції, що може сигналізувати про нарощування фінансово-господарського потенціалу підприємства. Якщо ж збільшення обсягу дебіторської заборгованості стало наслідком зростання термінів її погашення та уповільнення оборотності, то такі зміни варто розцінювати негативно, як проведення підприємством неефективної кредитної політики.

Дебіторська заборгованість за правовим критерієм поділяється на строкову або прострочену. До строкової відноситься дебіторська заборгованість, строк погашення якої ще не настав або становить менше одного місяця і яка пов’язана з нормативними строками розрахунків, визначених в угодах. Прострочена – це заборгованість порушенням договірних термінів або заборгованість пов’язана з помилками в оформлення договірних документів. Безнадійна дебіторська заборгованість – рахунки, які покупці не оплатили і яка по закінченні строку позовної заявності списується на витрати.

Величина дебіторської заборгованості залежить від обсягу продажу, умов розрахунку з покупцями, періоду відстрочки платежу, платіжної дисципліни покупців, організації контролю за станом дебіторської роботи на підприємстві.

Рівень дебіторської заборгованості визначається підприємством за умовами розрахунків зі своїми клієнтами. Якщо ці умови є суворими, то зменшується обсяг продажу товарів через те, що покупці не мають можливості придбати товар у кредит і, відповідно зменшується величина дебіторської заборгованості за рахунками клієнтів. З іншого боку, якщо розрахункові умови послаблюються, з'являється більше замовників, зростає обсяг продажу та сума дебіторської заборгованості.

Послаблення розрахункових умов, що збільшує дебіторську заборгованість, має свої переваги і недоліки. Так, з одного боку – це зростання обсягу продажу товарів, а з іншого – додаткові витрати у зв’язку з уповільненням оборотності капіталу та ризик збільшення суми безнадійних боргів.

За умов нестабільного економічного середовища та високих темпів інфляції перевищення періоду погашення дебіторської заборгованості над терміном погашення кредитної заборгованості, наявність резерву сумнівних боргів може стати причиною значних збитків. Тому, перш ніж прийняти рішення про послаблення розрахункових умов, слід порівняти витрати від утримання на балансі додаткової дебіторської заборгованості з вигодою від зростання обсягу продажу.

Одним із способів збереження підприємства від ризиків є забезпечення дебіторської заборгованості векселями. Вексель – це письмове боргове зобов’язання встановленої форми, що дає його власнику беззаперечне право після певного строку вимагати від боржника сплати зазначеної суми. Вексель є високоліквідним активом, який може бути реалізовано третій особі до настання терміну його погашення. Вексельне зобов’язання має значно більшу силу, ніж звичайна дебіторська заборгованість. Збільшення частки векселів отриманих у загальній сумі дебіторської заборгованості свідчить про підвищення її надійності та ліквідності.

Під поточними фінансовими інвестиціями слід розуміти вкладення коштів на період не більше одного року в цінні папери інших підприємств, процентні облігації державних та місцевих позик (короткострокові депозитні внески, купівля короткострокових ощадних сертифікатів, цільові банківські вклади, тощо).




Каталог: data -> docs
docs -> Реферат структура та обсяг: курсова робота міститься на 43 сторінках, та складається із реферату, вступу, трьох розділів, чотирьох підрозділів, висновків, містить 34 джерела та один додаток
docs -> Право інтелектуальної власності
docs -> Дипломна робота Аналіз системи організації виробництва на підприємстві
docs -> Посередницькі фінансові інститути та їх роль в ринковій економіці
docs -> Магістерської роботи спеціаліальності 050201 „Менеджмент готельно-ресторанного бізнесу": „Управління маркетинговою діяльністю в туристичному підприємстві та шляхи його удосконалення"
docs -> Реферат Вступ Теоретичний базис дослідження
docs -> Розпорядження голови обласної державної адміністрації 20. 05. 2011 м. Суми №364 Про проект Програми розвитку
docs -> На відміну від пек багатьох країн світу енергокомплекс України має галузі з видобування та виробництва всіх енергоресурсів вугілля, природного газу, нафти І нафтопродуктів, електроенергії та теплоенергії


Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3   4   5   6   7   8   9




База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2020
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка