Розрахунок необхідного ступеню очищення стічних вод по вмісту шкідливих речовин



Сторінка1/10
Дата конвертації26.01.2017
Розмір3.08 Mb.
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   10



ЗМІСТ


ВСТУП …………………………………………………………………...

5

1 СПОСОБИ ОЧИЩЕННЯ СТІЧНИХ ВОД

6

2 ПРИРОДООХОРОННІ ТЕХНОЛОГІЇ ПРИ ПЕРЕРОБЛЕННІ ОСАДІВ СТІЧНИХ ВОД ………………………………………………………………..

12

2.1 Механічне очищення ……………………………………………………..

12

2.2 Біологічне очищення стічних вод ………………………………………..

19

2.3 Фізико-хімічне очищення стічних вод …………………………………..

25

3 РОЗРАХУНКОВА ЧАСТИНА ……………………………………………

32

3.1 Розрахунок необхідного ступеню очищення стічних вод по вмісту шкідливих речовин …………………………………………………………

32

3.2 Розрахунок типу і кількості решіток …………………………………….

32

3.3 Розрахунок осередника …………………………………………………...

34

3.4 Розрахунок горизонтальної пісколовки …………………………………

35

3.5 Розрахунок відстійника …………………………………………………..

35

3.6 Розрахунок поля фільтрації ………………………………………………

37

ВИСНОВОК……………………………………………………………………

38

ПЕРЕЛІК ПОСИЛАНЬ………………………………………………………..

36


ВСТУП
Найбільшою мірою якість природних вод змінюється в результаті забруднення їх стічними водами промислових підприємств та комунального господарства, а також від поверхневого стоку з територій населених пунктів, промислових об'єктів, транспортних шляхів та сільськогосподарських угідь. Забруднення води відбувається внаслідок надходження у водойми з стічними водами різних шкідливих домішок неорганічної (кислоти, мінеральні солі, луги тощо) й органічної природи (нафта й нафтопродукти, органічні сполуки, поверхнево-активні речовини, миючі засоби, пестициди тощо). Крім того, стічні води, що містять розчинні органічні речовини або суспензії органічного походження, сприяють зниженню вмісту О2 у воді. Особливої шкоди завдають нафта й нафтопродукти, які утворюють на поверхні води плівку, що перешкоджає газообміну між водою й атмосферою та знижує вміст кисню у воді. Осідаючи на дно водойм, органічні суспензії замулюють його і затримують або повністю припиняють життєдіяльність мікроорганізмів, що беруть участь у самоочищенні.

Кількість хімічних забруднювачів води постійно зростає і досягає зараз близько 1000 різновидів. Шкідлива дія багатьох з них має пролонгований вплив, тобто їхня дія виявляється в наступних поколіннях живих істот і полягає в появі шкідливих мутацій, генетичних розладах тощо. Крім хімічного відбувається ще і фізичне забруднення води пов’язане із зміною її фізичних властивостей – прозорості, вмісту суспензій та інших нерозчинних домішок, радіоактивних речовин і температури.

Серед біологічних забруднювачів перше місце посідають комунально-побутові стоки, особливо коли вони надходять у водойми без очищення. Проте навіть за наявності очисних споруд деяка кількість вірусів, бактерій тощо все ж не затримується фільтрами й потрапляє у водойми. Промисловими біологічними забруднювачами є підприємства шкірообробної промисловості, м’ясокомбінати, цукрові заводи.

Неочищені або недостатньо очищені стічні води, потрапляючи в природні водойми, мають здатність до самоочищення. Самоочищення відбувається внаслідок розбавлення стічних вод, випадання в осади твердих забруднювачів, хімічних й інші природних процесів, що призводять до видалення з водойми забруднювачів і сприяють поверненню води до її первісного стану. Проте здатність водойм до самоочищення має свої межі.

Метою курсової роботи є аналіз використання природоохоронних технології при переробленні осадів стічних вод та розробка пропозицій щодо поліпшення ситуації і зменшення викидів у навколишнє середовище.

1 СПОСОБИ ОЧИЩЕННЯ СТІЧНИХ ВОД
Стічні води – це води, які внаслідок використання їх на побутові або виробничі потреби суттєво погіршили свої первинні властивості, стали непридатні на такі потреби, в також негативно впливань на гідросферу. До них також відносяться води, які стікають з територій населенних місць, промислових підприємств і сільськогосподарських полів внаслідок випадання атмосферних опадів.

Найбільш широко розповсюдженим видом забруднень стічних вод є нерозчинні домішки або, як їх часто називають, завислі речовини.

Відносна кількість завислих речовин в 1 л стічних вод коливається в надзвичайно широких межах – від 0,005 до 0,5% її маси. По розмірах і густині окремих частин нерозчинні домішки дуже (надто) різноманітні, особливо велика їх різноманітність у виробничих стічних водах.

Забруднені домішки, що надходять у водоймища, поділяють на мінеральні, органічні і біологічні.

До мінеральних належать: пісок, глина, золи і шлаки, розчини і емульсії солей, кислот, лугу і мінеральних масел та інших неорганічних сполук. Ці домішки погіршують фізико-хімічні та органолептичні властивості води, отруюють фауну водоймищ, сприяють замуленню водоймищ [1].

Органічні забруднення містять різні речовини рослинного і тваринного походження (рештки рослин, овочів, плодів тощо). До цієї групи відносять також смоли, феноли, барвники, спирти, альдегіди, органічні сполуки, які вміщують сірку і хлор, різні пестициди, що змиваються у водоймища із сільськогосподарських угідь, синтетичні активні речовини та ін.

Біологічні забруднення (хвороботворні бактерії і віруси, збудники інфекцій) потрапляють у водоймища з побутовими стічними водами і стоками деяких виробництв, у тому числі і з виробництва тваринницької продукції.

Використання таких природних вод для пиття, купання, миття посуду, овочів, фруктів призводить, як правило, до захворювання холерою, інфекційним гепатитом, дезинтеріею, черевним тифом, різними видами гельмінітів та ін.

Найнебезпечнішим для природних вод, здоров'я людей, тварин і риб в забруднення водоймищ різними радіоактивними відходами. У організмах рослин, риб і тварин відбуваються процеси біологічної концентрації радіоактивних речовин. Дрібні організми, що містять ці речовини в невеликих дозах, поглинаються більшими, в яких уже виникають небезпечні концентрації. Тому окремі прісноводні риби в декілька тисяч разів радіоактивніші за водне середовище, в якому вони живуть. У зв'язку з цим усі стічні води з радіоактивністю понад 100 Кі/л зливають у спеціальні підземні резервуари чи закачують у глибокі підземні безстічні басейни.

Застосовується також обезводнювання з наступним виготовленням "блоків" і їх захороненням у відповідних місцях.

Шкідливі речовини забруднюють природні води, завдають великої шкоди природі і економіці. Вони порушують екологію водоймищ, скорочують їх біологічні ресурси [1].

У нашій країні умови функціонування водних об'єктів регламентуються водним законодавством та іншими правовими актами. У них сформульовано вимоги до стану водних об'єктів. Вони зросли у зв'язку з поглибленням знань з екології, соціології, економіки, техніки та ін. Охорона водних об'єктів забезпечується системою організаційних, технічних, економічних, юридичних та меліоративних заходів, спрямованих на запобігання наслідкам забруднення, засмічення, виснаження та їх усунення.

Основні принципи охорони вод викладені в "Санитарных правилах и нормах охраны поверхностных вод от загрязнений" (1968). У них чітко сформульовано вимоги до умов скидання стічних вод у водоймища, приведені уточнені нормативи якості води, що скидається у водоймища; у спеціальному параграфі зазначається, що при скиданні стічних вод у межах міста або населеного пункту, це місто чи населений пункт є першим розрахунковим пунктом водокористування; приведені умови відведення стічних вод у водоймища, порядок контролю за ефективністю очищення, знезараження і знешкодження стічних вод [2].

Згідно з Правилами вимоги до складу і властивостей води водних об'єктів поблизу пунктів господарсько-питного (І категорія) і культурно-побутового (II категорія) водокористування, такі:



  • вміст завислих речовин після скидання стічних вод не повинен збільшитися більше як на 0,25 мг/л для господарсько-питного водокористування, а також для водопостачання харчових підприємств і на 0,75 мг/л для культурно-побутового водокористування;

  • на поверхні водоймищ не допускається утворення плаваючих плівок, плям мінеральних масел та інших домішок;

  • вода має бути без сторонніх запахів і присмаку;

  • кількість розчинного кисню у воді повинно бути не менше 4 мг/л в любий час року в пробі, взятій о полудні при температурі 20°С;

  • біохімічна потреба в кисні (БПК), тобто кількість кисню витрачуваного на біохімічне окислення органічних речовин, при температурі 20° С не повинна перевищувати 3 мг/л і 6 мг/л для водоймищ і водогонів відповідно першої і другої категорій;

  • при скиданні у водоймище суміші виробничих і побутових стічних вод реакція рН (водневий показник) не повинна виходити за мені 6,5...8,5;

  • не допускається вміст у водоймищі отруйних речовин здібних виявити шкідливу дію на людей і тварин;

  • вода не повинна вміщували збудників хвороби;

  • підвищення температури в водойми чи водотоці при спусканні в нього стоків допускається не більше як на 3°С (порівняно з максимальною температурою води в літній період);

  • мінеральний склад сухого залишку не повинен бути більше 1000 мг/л (в тому числі хлоридів – 350 мг/дм3 і сульфатів – 500 мг/дм3).

Підприємства, організації та заклади, діяльність яких впливає на стан вод, зобов’язані здійснювати заходи, які б забезпечували охорону вод від забруднень, а також поліпшували їх стан [8].

Кардинальним вирішенням проблеми захисту водних ресурсів від промислового забруднення на сьогодні є комплекс природоохоронних технологій, а саме:



  • утворення безвідходних і маловідходних виробництв;

  • улаштування зворотних та замкнутих систем водопостачання;

  • скорочення чи припинення надходження домішок в стічні води шляхом упорядкування чи зміною технологічних процесів виробництв;

  • ліквідація відвалів виробничих і побутових відходів, з яких продуктом відходів змиваються поверхневим чи дренажним стоком; очистка стічних вод;

  • закачування в глибокі поглинаючі горизонти стічних вод, до яких поки ще не знайдено ефективного способу очищення.

Великого значення надається комплексу заходів по запобігання забруднення водоймищ добривами пестицидами та відходами тваринницьких комплексів.

Розрахунок необхідного ступеню очищення стічних вод, які спускаються у водоймища, проводиться по слідуючих показниках:



  • по кількості завислих речовин;

  • вмісту розчиненого у воді водоймища кисню;

  • допустимої температури стічних вод;

  • зміні значення величини активної реакції рН;

  • по вмісту шкідливих речовин [8].

Велика кількість різних забруднень у виробничих стічних водах обумовлює і численні способи, методи і технологічні схеми, які використовуються при їх очищенні.

Нині широко застосовуються механічне, фізико-хімічне та біологічне очищення стічних вод.

Механічне очищений полягає в проціджуванні стічної води через решітки, уловлювання піску в пісколовках і освітленні води в первинних відстійниках. Забруднення, задержані на решітках; дробляться на спеціальних дробарках і повертаються в потік очищуваної води до або після решіток. Ці забруднення можна відправляти і на зброджування в метантанки. Осад з пісколовок складається в основному з піску. Його обробка звичайно полягає в обезводнювання на піскових майданчиках. Тверда фаза осаду, який утворився у відстійниках, переважно має органічне походження, в зв'язку з чим осад направляється на зброджування в метантенки [10].

Біологічне очищення стічних вод на біологічних фільтрах здійснюється аеробними мікроорганізмами, які розвиваються на фільтруючій загрузці споруд у вигляді так званої біологічної плівки. Вона періодично відмирає і виноситься з очищеною водою. Для її уловлювання застосовують вторинні відстійники. З метою зниження ступеня забруднення води, яка поступає на біологічні фільтри, частику очищеної вода повертають для розбавлення неочищеної (рециркуляція води).

Механічне очищення передбачає відокремлення нерозчинних речовин у процесах відстоювання, фільтрування і центрифугування, його застосовують у випадках, коли стічні води після проходження через вищезазначене устаткування можуть бути використані Для потреб виробництва, та як попередній при використанні інших засобів очищення [15].

Хімічні та фізико-хімічні засоби застосовуються для очищення виробничих стічних вод від колоїдних і розчинних речовин забруднення. Це такі:



  • коагулювання з введенням у стічні води речовин – коагулянтів, здатних прискорити видалення з них нерозчинної і частини розчинної речовини забруднення;

  • нейтралізація з введенням у стічні води речовин з кислою або лужною реакцією з метою забезпечення в них водневого показника в межах 6,5 ....8,5 рН.

При фізико-хімічному очищенні використовуються такі методи:

  • сорбція – здатність деяких речовин поглинати або концентрувати на своїй поверхні речовини забруднення, що містять у собі стічні води;

  • екстракція – введення в стічні води речовини, яка б не зміщувалась з ними, але могла вилучати забруднення, що в них містяться;

  • флотація – пропускання через стічну воду повітря, бульбашки якого, рухаючись вгору, підхоплюють речовини забруднення;

  • евапорація – пропускання через нагріту стічну воду водяної пари для відгону забруднюючих легких речовин;

  • іонний обмін – вилучення із розчинених аніонів і катіонів у стічних водах забруднень іонітами (наприклад, штучних іонообмінних смол);

  • електродіаліз – пропускання струму через електроди, що розміщені у стічних водах. Це сприяв розчиненню матеріалу - електродів у воді і утворенню пластівців коагулянту, осаджуючих забруднення стічних вод;

  • реагентний метод використання флокулянтів, які сприяють більш повному очищенню стічних вод у первинних і підвищують ступінь їх освітлення у вторинних відстійниках. Застосовують їх для очищення стічних вод і підвищення ступеню ущільнення активного мулу, внаслідок чого використання флокулянтів дає змогу значно підвищити навантаження аеротенків [16].

Ефективним заходом очищення стічних вод є також озонування, позитивна якість якого полягає у здатності руйнування забруднень, що не окисляються при біохімічному очищенні.

Біохімічне очищення базується на здатності деяких мікроорганізмів використовувати для свого розвитку органічні речовини, що містяться в стічних водах у колоїдному і розчиненому стані. Цей спосіб застосовується після очищення стічної води від мінеральних і нерозчинних органічних речовин. Він дає змогу майже повнієте видалити забруднення органічного походження. Біохімічне очищення проводять у природних (на полях зрошення фільтрації або в біологічних ставах) і штучних умовах (в біологічних фільтрах, аеротенках, окислювальних каналах та інших типах окислювачів).

Виробничі і побутові стоки, що пройшли біологічне очищення, втрачають більшу частину бактерій, які в них містяться, але повністю вони можуть бути знищені тільки за допомогою дезінфекції – хлоруванням, електролізом, використанням бактерицидного промелю тощо.

Одним із методів, що збільшує ефективність біохімічного розкладання, є мікробний, який полягає у спеціальному вирощуванні мікроорганізмів, адаптованих до високих (на кілька порядків вище за середніх) концентрацій токсичних і важкоокислюваних вод, речовин, внаслідок чого процес очищення стічних вод стає ефективнішим. Перспективним є також підвищення фізіологічної активності мікроорганізмів різними хімічними мутагенами.

Вибір методу і технологічної схеми очищення стічних вод залежить від характеру та кількості забруднень, їх подальшого використання, необхідного ступеню очищення тощо.

На рис. 1.1 показана розповсюджена схема очищення побутових стічних вод і суміші побутових і виробничих стічних вод в разі використання для біохімічного очищення біологічних фільтрів. По такій схемі проектують очисні станції на середній витраті води від 5 до З0 тис. м3/доб.

Стічні води механічно і біохімічно очищаються, а потім дезінфікуються. Осад зброджують в метантанках, а обезводнюють і сушать на мулових майданчиках [15].

Осад із вторинних відстійників також направляють в метантенки. Для дезінфекції води використовують хлор. Приготовлену в хлораторній хлорну воду змішують з очищеною водою.

Обеззараження води відбувається в контактних резервуарах.

При зброджуванні осаду в метантанках утворюється газ, основою якого є метан. Цей газ використовують на потреби станції, в току числі для підігріву осаду в метантенках [13].



Сутність процесу біологічного очищення стічних вод полягає в тому, що в процесі фільтрації через ґрунт або зернисте середовище органічні забруднення затримуються в ньому, утворюючі біологічну плівку, населену великою кількістю мікроорганізмів. Плівка адсорбує колоїдні і розчинені речовини, дрібні суспензії і вони за допомогою аеробних бактерій в присутності кисню повітря перетворюються в мінеральні сполуки. Атмосферне повітря добре проникає у ґрунт на глибину 0,2-0,3 м, де і здійснюється найбільш інтенсивне біохімічне окислювання.

Рисунок 1.1 – Схема механічного і біологічного (на біологічних фільтрах) очищення стічних вод.

Споруди для очищення стічних вод розташовують таким чином, що вода проходить їх послідовно. У спорудах для механічного очищення спочатку затримують найбільш важкі і крупні завислі речовини, а потім відділяють основну масу нерозчинених забруднень. Далі у спорудах для біохімічного очищення видаляють тонкі суспензії, що залишились, колоїдні і розчинені забруднення. Після цього виконують обеззаражування стічних вод.

2 ПРИРОДООХОРОННІ ТЕХНОЛОГІЇ ПРИ ПЕРЕРОБЛЕННІ ОСАДІВ СТІЧНИХ ВОД
При механічному очищенні із стічної води видаляються забруднення, які знаходяться в ній, головним чином, в нерозчинному і частково колоїдному стані. Великі частки сміття, ганчірки, напір, залишки овочів і фруктів та різні виробничі відходи задержуються решітками. Покидьки, задержувані на решітках, направляються в дробарки. Застосовуються також решітки-дробарки, в яких одночасно задержуються і роздрібнюються великі покидьки.

Основна маса забруднень мінерального походження (пісок), питома вага частинок яких значно вища питомої ваги води, осаджується в пісколовках. Пісок з пісколовок направляється звичайно у вигляді піщаної пульпи на піщані майданчики, де він збезводнюється і періодично видаляється.

Забруднення органічного походження, які знаходяться в завислому стані, виділяються із стічних вод у відстійниках. Речовини, питома вага яких більша питомої ваги води, осідають на дно. Речовини більш легкі, як вода (жири, масла, нафта, смоли), випливають на поверхню і їх відділяють від стічної рідини.

До споруд механічного очищення відносяться: осередники, гідроциклони, центрифуги, двохярусні відстійники і освітлювачі – перегнивачі, з допомогою яких вода освітлюється, а також обробляється випавший осад. Механічне очищення стічних вод являється остаточною стадією в тому випадку, коли по місцевих умовах і у відповідності з санітарними правилами стічні води можна спустити після дезінфекції у водоймище. Частіше ж механічне очищений – попередня стадія перед біологічним очищенням.


2.1 Механічне очищення
Решітки – це перший пристрій в схемі очисних споруд. Вони мають вигляд закріплених на рамі металевих стержнів з просвітами різної ширини (просвіт) в залежності від необхідного ступеню очищення. Стержні решіток бувають прямокутними, рідше – круглими. Решітка встановлюється вертикально чи похило на шляху руху стічних вод. Кут нахилу решітки до горизонту складає 60 – 80°.

Решітки бувають рухомі і нерухомі, а по способу їх очищення від задержаних забруднень – найпростіші і механізовані.



Найпростіші решітки (рис. 2.1) встановлюють при кількості задержуваних забруднень менше 0,1 м3/добу. Їх очищають вручну металевими граблями. Домішки скидають на дренуючі площадки або дірчасті жолоби, а потім вивозять в закритих контейнерах в спеціально відведені місця і знезаражують [14].

Рисунок 2.1 – Схема найпростішої решітки:

1 – решітка; 2 – настил; 3 – підвідний канал; 4 – відвідний канал

Концентрація забруднень в стічних водах може сильно коливатися в часі. Ці коливання обумовлені технологічним процесом і можуть бути: циклічними, довільними, залповими. Впливають також вид і кількість завислих речовин.

Для поліпшення роботи очисних споруд проводиться осереднення витрат і концентрації забруднень стічних вод в контактних чи проточних осередниках. При невеликих витратах і періодичному водоскиді використовуються контактні осередники. Частіше приміняються проточні осередники, які залежно від характеру змішування води, бувають:



  • багатоканальні,

  • з механічним переміщуванням стічних вод,

  • барботажні [16].

В багатоканальних осередниках осереднення відбувається за рахунок диференціювання потоку, який при вході ділиться на декілька струменів, протікаючих по каналах різної довжини. Внаслідок у збірному лотку зміщуються струмені води різної концентрації.

В осередниках з механічним перемішуванням стічних вод осереднення проводиться спеціальними мішалками або циркуляцією води в резервуарах, створювану насосами. Такі осередники використовуються для осереднення стічних вод з вмістом завислих речовин більше 500 мг/л.



Рисунок 2.2 – Схема багатоканального осередника:

1 – приймальна камера; 2 – розподільний лоток; 3 – данні випуски і бічний водозлив; 4 – канали; 5 – система гідрозмиву; 6 – видалення осаду гідроелеваторами; 7 – камера осереднених вод; 8 – акумулююча ємність;



9 – водозлив
В барботажних осередниках змішування води відбувається барботуванням її повітрям. Вони використовуються для осереднення стічних вод з вмістом завислих речовин до 500 мг/л.

Рисунок 2.3 – Схема осередника з повітряним барботером:

І – об'єм для осереднення по концентрації; II – об'єм для осереднення по витратах; ІІІ – випускна камера; 1 – подаючий розподільний лоток; 2 – барботер; 3 – випускний пристрій; 4 – поплавок
Осередники звичайно розміщують після відстійників або я обладнують їж відстійною частино. Кількість осередників чи їх відділень повинно бути не менше двох, причому всі повинні бути робочими.

Однією з найпростіших і стародавніх споруд, працюючих па принципу відстоювання, є пісколовки. Вони використовуються для задержування важких нерозчинних домішок (переважно піску) при продуктивності очисних споруд понад 100 м3/доб, що полегшує роботу наступних послідовно з'єднаних очисних споруд. Разом з мінеральними домішками в пісколовках відстоюються речовини органічного походження, гідравлічна крупність яких близька до гідравлічної крупності піску. Кількісне співвідношення між задержаними мінеральними і органічними речовинами залежить від категорії стічних вод і від умов експлуатації піоколовок. При очищенні побутових стічних вод пісколовки задержують частинка діаметром 0,25 мм і більше.. Кількість органічних речовин в задержаній масі складає 15...20% [11].

Залежно від направлення основного потоку стічної води пісколовки бувають (рис. 2.5):


  • горизонтальні, а яких вода рухається в горизонтальному напрямку, з прямолінійним чи круговим рухом;

  • вертикальні, в яких вода рухається вертикально уверх;

  • аераційні і тангенціальні з гвинтовим (поступально-обертальним) рухом води.

Горизонтальні і аераційні пісколовки використовуються при витратах води більше 10000 м3/добу. Тангенціальні пісколовки рекомендується застосовувати при витратах води до 50000 м3/доб. Вертикальні пісколовки працюють неефективно і використовуються у виняткових випадках.

Видалення задержаного піску з пісколовок необхідно передбачати: вручну – при об'ємі його до 0,1 м3/доб; механічним чи гідравлічним методом – при об'ємі його більше 0,1 м3/доб.

Відстійники застосовують для попереднього очищення, стічних вод, якщо по місцевих умовах необхідне їх біологічне очищення, або як самостійна споруда, якщо по санітарних умовах цілком достатньо виділити із стічних вод тільки механічні домішки.

В залежності від призначення відстійники діляться на первинні, які встановлюються до споруд біологічної обробки стічних вод, і вторинні, які встановлюються після цих споруд.



По конструктивних ознаках відстійники підрозділяють на:

  • горизонтальні (рис. 2.6) – вода рухається горизонтально уздовж відстійника;

  • вертикальні (рис. 2.7) – вода рухається знизу вверх;

  • радіальні (рис. 2.8) – вода рухається від центру до периферії;

  • спеціальні (для виділення важких домішок, для виділення легких домішок тощо) [22].

Тип відстійників необхідно вибирати з врахуванням продуктивності станцій очищення стічних вод, а саме; до 20000 м3/доб – вертикальні, більше 15000 м3/доб – горизонтальні; більше 20000 м3/доб – радіальні; до. 30000 м3/доб – освітлювачі-перегнивачі; до 10000 м3/доб – двохярусні. Число відстійників необхідно приплати: первинних – не менше двох; вторинних – не менше трьох при умові, що всі вони робочі. При мінімальній кількості розрахунковий об'єм відстійника збільшують в 1,2...1,3 рази. Відстійники, крім вторинних, після біологічного очищення розраховують по кінетиці випадіння завислих речовин з врахуванням необхідного ефекту освітлення.


Рисунок 2.4 – Схема горизонтального відстійника:

а) – розріз; б) – план; 1 – підвідний лоток; 2 – розподільний лоток; 3 – напівзанурені дошки; 4 – збірний лоток; 5 – відвідний лоток; 6 – лоток для збирання і видалення плаваючих речовин; 7 – трубопровід для видалення осаду


Рисунок 2.5 – Схема вертикального відстійника:

1 – вихід очищеної води; 2 – перегородка; 3 – водозбірник очищеної води; 4 – трубопровід для видалення осаду; 5 – трубопровід для стічної води; 6 – корпус відстійника; 7 – відбивне кільце; 8 – шламозбірник

Для прискорення механічного очищення стічних вод застосовують безнапірні (відкриті) і напірні гідроциклони, в яких для виділення забруднень використовується дія відцентрової сили.

На рис. 2.6 показана схема відкритого гідроциклона. За рахунок тангенціальної подачі води в апарат вона набуває завихренного руху. Тверді частинки домішок (при умові, що їх густина більша густини води) під дією відцентрових сил інерції притискаються до внутрішніх стінок циліндричної частини апарату, і, втрачаючи свою кінетичну енергію внаслідок тертя зі стінками, "сповзають" по них в конічну частину, звідки видаляються через шламовідвідну трубу 2.

Очищена вода зливається в кільцевий лоток 6 у верхній частині, а з нього видаляється через зливну трубу 3.

На рис. 2.6 показана схема відкритого гідроциклона з конічною діафрагмою і внутрішнім циліндром. Крім цього випускаються гідроциклони без внутрішніх перегородок, з конічною діафрагмою, багатоярусні з центральними випусками і багатоярусні з периферійним відбором очищеної води.

Відкриті гідроциклони застосовуються для виділення із стічних вод осідаючих і грубодисперсних спливаючих домішок гідравлічною крупністю більше 0,2 мм/с [12].


Рисунок 2.6 – Схема відкритого гідроциклона;

1 – водоподаюча труба; 2 – шламовідвідна труба; З – зливна труба; 4 – напівпогружена кільцева стінка; 5 – кільцевий водозлив; 6 – кільцевий водозбірний лоток; 7 – конечна діафрагми; 8 – внутрішній циліндр

Видалення осаду (шламу) з відкритих гідроциклонів необхідно передбачати безперервне під гідростатичним тиском, гідроелеваторами або механізованими засобами.

Спливаючі домішки, масла і нафтопродукти необхідно задержувати напівпогруженою перегородкою.

Напірні гідроциклони застосовується для виділення тільки осідаючих агрегатостійких грубодисперсних домішок. В них очищена вода виводиться через осьову трубу, прикріплену до кришки циліндричної частини апарата.

Проектування напірних гідроциклонів проводиться при наявності даних про характеристику стічних вод і механічних забруднень.

Для очищення виробничих стічних вод з вмістом спливаючих домішок (жири, нафтопродукти, смоли) використовуються, відповідно, жиро-, нафто-, смолоуловлювачі. Вони представляють собою прямокутні, витягнуті в довжину резервуари, в яких за рахунок різниці густини домішок і води відбувається їх розділення. Домішки випливають на поверхню, де відділяються від стічної води і за допомогою різних пристроїв видаляються в спеціальні резервуари, подібні відстійникам.



Нафтоуловлювачі використовують для задержування грубодисперсних нафтових частинок при концентрації їх в стічних водах більше 100 мг/л. Розраховуються вони аналогічно горизонтальним відстійникам з урахуванням кінетики спливання нафтових частинок [15].

При відсутності даних по кінетиці спливання допускається застосовувати: гідравлічну крупність (швидкість спливання частинок) мм/с, середню розрахункову швидкість в проточній частині мм/с. Кількість задержаних частинок при цьому складав: 70% при мм/с, 60% при мм/с.

Згідно з [15] необхідно приймати: глибину протічної частини м; відношення довжина до глибини – від 15 до 20; ширину секції 3...6 м; число секцій – не менше 2; шар спливаючих нафтопродуктів 0,1 м; шар осаду – до 0,1 м; вологість свіжого осаду 95%; об'ємну вагу 1,1 тс/м3; вологість осаду 70%, кількість задержаного осаду по сухій речовині 80..120 = на 1 м3 стічних вод.

Необхідно передбачати пристрій для збору спливших нафтопродуктів і видалення осаду. При нормальній експлуатації в нафтоловушках задержується до 98% нафтопродуктів. Залишкова кількість нафти може досягати 100 мг/л, тому води необхідно направляти на біологічне очищення.



Каталог: sites -> eco.com.ua -> files -> lib1 -> ref
ref -> Розрахунок економічного ефекту при використанні ресурсоенергозберігаючих технологій на калинівському ездм
ref -> 1. 1 Загальні закономірності впливу екологічних факторів
ref -> 1 Стан і тенденції розвитку пакувальної індустрії в Україні та світі 4
ref -> 1 оцінка впливу на навколишнє середовище
ref -> Мінеральні води утворюються за рахунок вадозних вод, морських вод, похованих у процесі нагромадження осадів, вивільнення конституційної води в умовах регіонального та контактового метаморфізму гірських порід
lib1 -> Заповідні території степу чорноморський біосферний заповідник
ref -> Вступ основні технологічні процеси механічної обробки
ref -> 1 Екосистема як об’єкт моделювання та прогнозування


Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   10




База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2020
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка