Розвиток творчих здібностей учнів на уроках географії і біології



Скачати 167.52 Kb.
Дата конвертації27.10.2017
Розмір167.52 Kb.

Розвиток творчих здібностей учнів на уроках географії і біології


Свідомого засвоєння знань і вмінь можна досягти лише на такому уроці, на якому навчальний матеріал вивчається в процесі розвитку творчих здібностей учнів.

Активізувати процес навчання можна різними способами. Їх вибір залежить від багатьох умов, зокрема: а) від змісту навчального матеріалу; б) наявного обладнання; в) обсягу знань попередніх курсів та раніше вивчених тем; г) від рівня оволодіння прийомами навчальної роботи; д) рівня розвитку пізнавальних здібностей класу. Взагалі, серед способів розвитку творчих здібностей учнів слід виділяти: а) основні; б) визначальні. При вивченні природничих дисциплін важливо звернути увагу на: а) застосування проблемного підходу до навчання; б) реалізації системи самостійних робіт; в) навчання учнів різних прийомів навчальної роботи; г) розв’язання пізнавальних завдань, задач.

1. Найефективнішим способом розвитку творчих здібностей школярів є проблемне навчання. Суть його полягає в тому, що під час вивчення нового матеріалу вчитель створює таку ситуацію, коли запропоноване навчальне завдання учні не можуть розв’язати за допомогою наявних у них знань, а повинні здобути нові знання, оволодіти новими прийомами навчальної роботи, що в свою чергу вимагає від них обдумування, міркування. Результат проблемного навчання полягає не лише в глибинних і міцніших знаннях або нових прийомах навчальної роботи, а й у тому, що мислення учнів набуває нових якостей, зокрема стає: а) глибшим, б) жвавішим, в) гнучкішим. Учні ставляться критичніше до власних знань і матеріалу, який вивчається. Для проблемного навчання слід добирати навчальний матеріал, який потребує знання процесів утворення і розвитку

1

природних об’єктів, явищ, процесів про причинно-наслідкові зв’язки, залежності.



Найважливіша ознака уроку чи факультативного заняття проблемного характеру це наявність у ньому проблемної ситуації. Тому, після відбирання навчального матеріалу потрібно продумати способи створення проблемних ситуацій. Найчастіше проблемна ситуація створюється під час експериментальних та дослідних завдань, виконання практичних робіт. Створена проблемна ситуація підлягає усвідомленню її учнями, пошуках шляхів розв’язання, поетапному її розв’язанню та оцінюванні з боку вчителя.

Другий спосіб створення проблемних завдань – це зіставлення двох і більше об’єктів, явищ для виявлення різних ознак схожості, відмінності. Щоб навчитися створювати проблемні ситуації, вчитель повинен уміти перебудувати і текст підручника, наприклад, якщо в тексті підручника спочатку подається загальний матеріал, а потім розкриваються якісь причини, то проблемне запитання слід ставити під час переходу до пояснення; а якщо текст починається із з’ясування причин, а потім розглядаються особливості процесу, явища, то для створення проблемної ситуації можна спочатку з’ясувати дані особливості і, поставивши проблемне запитання, пояснити їх.

У вирішенні проблемних ситуацій, створених під час вивчення нового матеріалу важливе місце належить вчителю, оскільки він є керівником, ведучим і від нього залежить оптимізаційний рівень проведених занять. Часто також організовують часткове або повністю самостійне розв’язання проблемних завдань учнями. Це можливо тоді, коли учні розглядали аналогічний матеріал, або можуть скористатися аналізом наочних посібників, володіють прийомами знаходження причинно-наслідкових зв’язків, порівняння, узагальнення. 2

Проблемне навчання можна застосовувати протягом всього навчально-виховного процесу, оскільки воно не лише розвиває розумову діяльність, а й сприяє швидкому формуванню прийомів навчальної роботи.

2.З інших способів розвитку творчих здібностей школярів – організація системи самостійних робіт, які є засобом засвоєння багатьох тем курсу. Метою таких видів робіт є не лише засвоєння екологічних знань, а й оволодіння різними способами навчальної роботи. Тому необхідна система таких самостійних робіт, яка забезпечує: а) їх однотипність;б) повторюваність; в) поступове ускладнення їх змісту; г) поступове ускладнення способів виконання завдань. Така система робіт має вирішальне значення в оптимізації навчально-виховного процесу.

Самостійні роботи факультативних занять також стосуються різних джерел знань: підручника, науково-популярної літератури, газетного і місцевого матеріалу, картин, таблиць, схем дослідів.

3. Важливим в оптимізації навчального процесу є розв’язання пізнавальних завдань (задач). Пізнавальне завдання складається із двох елементів – умови і запитання. Відмінність пізнавальних завдань і запитань в тому, що на пізнавальне запитання можна відповісти миттєво, а на пізнавальне завдання ні, тому що вирішення його потребує обміркованої відповіді, зіставлення умови і запитання певного групування знань, які відомі учневі. Найскладніші пізнавальні завдання, пов’язані з пошуком способів їх розв’язання, мають проблемний характер. Такі завдання відносять до навчально-дослідницьких завданьРозвиток творчих здібностей сприяє формуванню світоглядних знань підлітків, яка є найбільш складною синтетичною формою духовного освоєння діяльності. Новизна в поглядах на проблему визначається соціальними змінами, що відбуваються в державі, які загострюють потребу суспільства в активній особистості. Формування особистості, її якісні зміни

3
проходять в діяльності, зокрема в пізнавальній, в основі якої є співробітництво учнів в головному для них виді діяльності — навчанні. У

процесі колективної навчально-пізнавальної діяльності можна формувати такі риси особистості, як самостійність і активність, колективізм, відповідальність, а також можливість взаємозв'язаного формування творчого і відповідального становлення до навчання.

Отже, розвиваючи здібності підлітків застосовуються різноманітні засоби і прийоми. Прийоми можуть бути частковими, узагальненими, складними і застосовуватися в рамках одного предмета, а також бути міжпредметними. Прийоми становлять систему правильних і швидких дій під час розв'язання задач і формують навчальні вміння.

Недоліком сучасної освіти вважається те, що до сьогодні не вироблено програм пізнавальної діяльності (вмінь) з кожного предмета, хоч деякі кроки в цьому напрямі зроблено. У практиці навчання не вирізняло раціональні прийоми, вони не стали предметом спеціальної уваги вчителів і учнів. Формування узагальнених прийомів є одним з шляхів розвиваючого навчання. Необхідно враховувати зв'язки і взаємовідношення між предметними специфічними значеннями, специфічними видами діяльності, логічними прийомами мислення і логічними значеннями, що входять до них. Складнощі, з якими стикаються учні в своїй розумовій діяльності, пояснюються головним чином тим, що й досі в школі панує стихійне оволодіння операціями мислення. Ефективність використання дидактичних ситуацій залежить від якості проекту, підготовленості вчителів і учнів до його впровадження в навчальний процес.

У психологічній і педагогічній літературі немає єдиного визначення понять: прийоми, засоби, задачі. Найчастіше ним позначають інтелектуальні завдання, що містять запитання або мету дії, умови виконання цієї дії. При цьому запитання фіксує шукане, тобто те, чого треба досягти. 4

Виходячи з того, що розумова діяльність учнів стимулюється задачами в літературі розрізняють: задачі, що використовують у процесі набування знань та умінь; задачі, що використовують для закріплення одержаних знань.

Вважається, що проблемною задачею є задача, самостійне розв'язання якої спрямоване, виходячи з відомого, на одержання нових знань про природу і суспільство, на створення нових засобів пошуку знань або досягнення мети. З метою такої задачі є проблема, в основі якої лежить протиріччя між відомим і шуканим.

4. Виявлено, що взаємозв'язок, можливість взаємопроникнення,

взаємообумовленість гри та свят сприяють створенню передумов для появи такого інноваційного утворення, як пізнавальна гра-свято.

Дитячих ігор нема. Важливо не те, в що грати, а як і що при цьому думати і відчувати. Можна розумно грати в ляльки і нерозумно, по-дитячому грати в шахи. Можна цікаво і з виразною уявою грати в пожежу чи в поїзд, у мисливців чи в індійців, і бездумно читати книжки. Для гри потрібен вірний друг і натхнення, а значить воля.

Можна стверджувати, що гра — єдиний засіб звільнитись від тяжких обмежень, які накладаються на роль дитини. Потрібно мати сміливість віддаватися грі в цілому. Тільки зсередини гри відкривається справжній світ і душа дитини. Гра — двері із Дійсності в Можливість. І вони завжди відкриті в обидві сторони

Вірне рішення, коли особливе місце в виховній роботі з дітьми відводять грі. Гра це дійсність, і дійсність цікавіша, ніж та, яка оточує дитину. Цікавіша вона для дитини тому, що є її власним створінням.

Основною особливістю гри є те, що вона є відображенням дітьми оточуючого життя — діяльності людей, їх взаємовідносин, які віддзеркалюються в дитячій уяві. 5

Можна стверджувати, що найбільш інтенсивний розвиток особистості учня проходить не на уроці, як думає більшість учителів, а в сфері вільного спілкування, дозвілля, праці, улюблених занять і гри. Допомогти розвити творчі здібності і захоплення юних читачів може нічим не замінна протягом

усього існування людства ігрова діяльність. Гра — це іскра, що запалює вогник допитливості і любові до знань. То що ж страшного в тому, що дитина вчиться писати граючись, що на якомусь етапі інтелектуального розвитку гра поєднується з працею.

Дитина переживає в собі дуже сильний процес розвитку, сама Природа продовжує в ній своє становлення. В кожний конкретний момент в організмі дитини починає діяти та чи інша функція. Діючи функції змушують дитину шукати ту форму активності, в якій вона може виявити себе найбільш повно. Такою формою в першу чергу є гра.

Доведено, що виховання майбутнього діяча проходить перш за все у грі. Значить гра — це ключ в організації виховання дитини. Гра — це школа підготовки до праці. У грі виробляється спритність, витримка, активність. Гра — це школа спілкування для дитини. Ігри бувають різні: і рольові, і літературні, і рухливі, і дидактичні.

Яка дитина у грі, така вона буде в роботі, коли виросте. Хороша гра схожа на хорошу роботу. Гра привчає дитину до таких фізичних та психічних зусиль, які необхідні для роботи. Ми повинні пам'ятати, що від дитини вимагається не тільки гратися, а й правильно ставитися до людей. Гра є ефективним засобом формування особистості дитини, її морально-вольових якостей, у грі реалізується потреба до дії у навколишньому світі.

Аналіз ролі гри в активізації пізнавальної діяльності підлітків свідчить, що гра виникла на найдавнішому стані розвитку суспільства і в усі часи була своєрідною школою розвитку дітей. В грі пізнаються різні сторони життя. 6

Вона допомагає дітям одержувати значну інформацію, яка надходить до них без натиску й насилля.

У застосуванні ігор повинен використовуватися системний, діяльний підхід. Методологічною основою ігор повинні виступати психологічні закономірності розвитку дітей.

Ігри здатні в захоплюючій формі представити до сприйняття і сприйняти засвоєння підлітками системи філософських уявлень, створюючи цілісну картину оточуючого нас світу на основі сучасних наукових теорій та ідей. Однак, хоча гра цікавіша від навчання, але вона не завжди легка і потребує не менше уваги і цілеспрямованості. Гра може змінити ставлення дитини до себе й до інших, її психологічне відчуття, способи спілкування в колективі. Вона розкриває здібності, які необхідні в навчанні й іншій серйозній діяльності.

Гра є відображенням дітьми оточуючого життя — діяльності людей, їх взаємовідносин, які складаються в дитячій уяві.

Гра привчає дитину до таких фізичних і психічних зусиль, які необхідні їй для роботи.

Дитина постійно відчуває потребу в грі. Вміння грати необхідна умова для формування особистості.

Розробленням різних видів ігор займалися російські бібліотекознавці і практики О. Бочарова, Г. Гінзбург, І. Заболотських, Н.М. Максимова, Л. Мишкіна, А. Русских, О. Токарева, Г. Тубельська, В. Ульянова, С.О. Шмаков.

Корисним для підлітків можуть бути ігри-подорожі. Щоб брати участь у таких захоплюючих іграх, читачі повинні не лише добре пам'ятати прочитані книжки, орієнтуватися в них, але і вміти оперувати і творчо їх переосмислювати. 7


Таким чином різноманітна інформація краще засвоюється, якщо подається в ігровій формі

5. Педагогічна теорія та практика наполягає на тому, що в основу сучасного уроку, перш за все, слід покласти принцип діяльності, тобто розвивати творчі здібності, організовувати навчальний процес таким чином, щоб забезпечити максимально можливу активність учнів при постійно діючому зворотному зв'язку. Будь-яка дія, перед тим як бути реалізованою, народжується в мозку учнів і там аналізується; тому, в першу чергу, слід активізувати саме розумову діяльність учнів. Це можливо за допомогою різноманітних технологій, педагогічних методів та прийомів.



Метод Меттчета

  1. Мислення стратегічними схема­ми (здатність діяти відповідно до стратегії, здатність створюва­ти стратегії).

  2. Мислення «образами» (уявлен­ня у вигляді схеми).

  3. Мислення в «паралельних пло­щинах» (спостереження за власними думками під час їх пе­ребігу).

  4. Мислення з кількох точок зору.

  5. Мислення в «основних елемен­тах» (варіанти суджень, варіанти рішень, варіанти стратегій, варіанти перешкод).


Метод «Мозкової атаки»

«Мозковий штурм» (брейнстормінг) — розв'язання певної проблеми або задачі за допомогою активного розумового пошуку рішень певною групою учнів. Він може бути короткочасним або тривалим, письмовим або усним. Це активна форма діяльності, яка розвиває і тренує мозок, формує вміння лаконічно і чітко висловлювати власні думки. При проведенні «штурму» неодмінно повинен бути ведучий — учитель чи підготовлений учень, який керує проведенням «штурму», підказує 8


напрями пошуку. Також необхідно обрати секретаря, який буде фіксувати всі ідеї за допомогою малюнків, ключових слів, схем тощо. Після створення достатнього банку ідей ведучий здійснює рефлексію діяльності і переходить до обговорення поданих ідей з метою пошуку того, що є корисним, що є в кожній пропозиції. Потім проводиться обробка результатів і відбираються найбільш вдалі рішення.
Моделювання ситуації за заданим алгоритмом

З цією метою можна використову­вати методику «семикратного пошуку», тобто конструювання учнями відповіді за допомогою запитань: Хто? Що? Де? Коли? Як? Чим? Навіщо? Або методику конструювання відповіді. Опиши. Порівняй. Встанови зв'язки. Проаналізуй. Знайди місце використання. Запропонуй аргументи «за» та «проти».

Відтворення «логічного ланцюжка» — перший учасник (учитель або І учень) пропонує певне висловлювання або дію. Всі наступні дії або вислови залежать від попередніх за І схемою «посилка — висновок» або «причина — наслідок».
Метод «Гудіння вулика»

Суть методу і його мета

Метод «Гудіння вулика» можна ви­користовувати для того, щоб змінити темп уроку. Наприклад, після тривалої промови вчителя дати можливість учням поговорити в парах або групах.



Застосування методу:

скажіть учням, що протягом п'яти хвилин вни можуть реагувати на те, що було сказано чи продемонстровано. Вони можуть обмінюватися враженнями або обговорити те, що їм було незрозуміле. Після

9
пожвавленого обговорення групами або парами можна запропонувати їм обмінятися думками або запитаннями з усім класом.
Вивчення випадків (кейс-метод)

Метод, який набув особливої популярності останнім часом. Учням пропонується опис реальної ситуації (вербально, на цифрових носіях або дається текст). Вивчаючи запропонований випадок, учні аналізують причини успішності чи невдачі описаних дій.


Коло знань .

Учні в групі по черзі (тобто по колу) виконують коротке завдання за певний проміжок часу. Наприклад, перелічити певні події, навести ознаки явища, суб'єкта, об'єкта, тощо. Потім зачитують вголос, обмінюються своїми записами з іншою групою, обговорюють їх.


Експертні групи

Учні у групі розраховуються на «1», «2», «З», «4» або «А», «Б», «В», «Г». Кожному члену групи дається для виконання різна частина завдання. Учні з різних груп, які мають однакову частину завдання (і, значить, однаковий номер або літеру), збираються в окремі групи для


виконання завдання, обміну думками та ідеями, досягнення консенсусу щодо результату спільної роботи. За необхідності експертним групам надаються інформаційні, довідкові та інші матеріали. Виконавши завдання, учні повертаються у свої первинні групи, щоб поділитися результатами своєї роботи, обговорити інформацію, повідомляючи те, чого вони навчилися в експертних групах.
10
Інформаційний пропуск (інколи називають «пилка»)

Створюється ситуація спілкування, коли учасники володіють різною ситуацією. При використанні, цього методу текст поділяється на декілька частин (за кількістю учнів у групі) або використовується декілька текстів з однієї теми. Ці частини надаються кожному учневі в групі для читання. Потім вони спілкуються один з одним, щоб дізнатися про зміст кожної частини або про різні точки зору на одну тему.



«Самоанське коло»

Оголошується тема обговорення, три-чотири існуючих точки зору щодо неї. Кожний учень обирає певну точку зору. В середині класу ставляться 3—4 стільці, залежно від кількості визначених точок зору. Учні стають за стільцями по колу. Три-чотири учні сідають на стільці, висловлюють свою точку зору з належним обгрунтуванням, потім повертаються на свої місця, а на стільці сідають наступні 3-4 учні. Обговорення продовжується, поки всі І бажаючі (абр всі учні класу) висловлять свою думку стосовно теми.


Інтерв'ювання

Учням пропонується в групах підготувати 1—2 запитання для проведення усного опитування з теми. Запитання записуються на дошці, на рейтинговій основі визначаються найбільш вдалі. По одному

представнику з кожної групи виходять з класу для проведення опитування працівників та відвідувачів школи, громадян на вулиці за визначений проміжок часу. Після повернення учні повідомляють у групах або цілому класу про результати своєї роботи. Інший варіант —

кожний учень проводить опитування як домашнє завдання, яке потім використовується в навчальному процесі.

11
Складання проблемних питань. Пошуки відповідей на них

Учень або група учнів складають проблемні питання до теми. Інші учні відповідають. Проблемні питання передбачають багатоманітність думок. Ця форма роботи дає можливість розвивати такі навички, як аналітичне та логічне мислення, що є складовою частиною вміння встановлювати причинно-наслідкові зв'язки.


Історична загадка

Учень складає історичний портрет діяча у формі спічу від його імені. Інші мають вгадати, про кого йде мова. Цей метод є цікавою формою роботи над персоналіями. Саме їй останнім часом приділяється багато уваги. Розвивається вміння виділяти головне, розвиваються творчі здіб­ності, стимулюється робота з додат­ковою літературою.


Естафета

Учні розподіляються на великі гру­пи (можна по рядах), їм пропонується вирішити серію завдань певного типу.


Дебати

Визначаються дві команди (2—3 уч­ні). Обирається тема. Одна з команд стверджує тему, друга — заперечує. Розмір дебатів можна змінювати залежно від того, коли проходить гра, під час чи після уроків. Учні, які

не задіяні в командах, можуть виконувати роль суддів, допомагати у підборі фактів та аргументів тощо.

Методична цінність. Сприяє вироб­ленню та закріпленню всіх, без винятку, навичок, закладених у про­грамі.

Читання тексту з наступним складанням стислого (поширеного) плану до нього або складанням переліку запитань до тексту (метод контрольних запитань) 12


Визначення події, яка найбільш вразила при вивченні певної країни, теми тощо. Після вивчення певного обсягу матеріалу учням дається за­вдання визначити подію, яка най­більше вразила, обгрунтувати свою думку. Завдяки цьому прийому роботи у нестандартній формі закріплюється матеріал, а головне — стимулюється морально-етична активність особистості, бо причини обрання певної події в більшості виходять за рамки суто історичного аналізу. Ця форма сприяє також «вживанню» в історичну епоху, що є набагато важливішим, ніж сухе накопичення фактичного матеріалу.
Враження

Запропонувати учням написати есе, використовуючи вивчений матеріал з приводу вивченого матеріалу із зазначенням власного ставлення до нього.


Експрес-опитування перед класом

Учні складають фактичні питання, пов'язані з ключовими моментами теми. Один з учнів відповідає на всі питання поспіль. Кожна правильна \ відповідь — один бал до загальної оцінки, кожна неправильна — мінус. Наступним йде відповідати учень, який не зміг правильно поставити питання.



Методична цінність. Закріплюється фактичний матеріал, формується вміння виділяти головне, систематизувати факти, виробляється принцип відкритості та об'єктивізму при виставленні оцінок.

Головним завдання освіти є виховання самостійно мислєвої особистості, здатної творчо засвоювати знання й використовувати їх на практиці, формування свідомості учнів та наукового мислення, відродження інтелектуального потенціалу країни.

13
Використана література
Вартанян М.С. Педагогические условия формирования познавательных интересов у подростков (на материале биологических наук и физической культуры): Автореф. дисер. на соиск. учен. степ. канд. пед. наук / Армянский педагогический институт им. Х.Абовяна. – Ереван, 1992. – 21с;

3. Караєв Ж.А. Активизация познавательной деятельности учащихся в условиях применения компьютерной технологи обучения. Автореф. дис. на соиск. учен. степ. д-р. пед. наук / Алмаатинский університет им. Абая. – Алма-Ата, 1994. – 48с;

4. Корчак Я. Культура игры и детская литература //дошкольное воспитание. – 1985. - № 5-6. – С. 46-48;

5. Левин В. Нестандартный ребенок // Сім'я и школа. – 1983. – 6. – С.32;

6. Мышкина Л. Талант, раскройся // Библиотека. – 1999. - №3. – С.41;

7. Работин И.В. Активизация индивидуальной познавательной деятельности школьников в условиях компьютеризации: Автореф. дис. на соиск. учен. степ. канд. пед. наук / Москов. нац. Универ. – М., 1993. – 18с;

8. Рачкова Л.В. Управління навчально-пізнавальною діяльністю школярів у процесі вирішення ними дидактичних ситуацій: Автореф. десерт. на здоб. ступ. канд. пед. наук /Харків. держ. педагог. інститут. – Х., 1996. – 23с;

9. Рябчинська Є.М. Організація навчально-пізнавальної діяльності школярів у умовах комп'ютерного навчання: Автореф. дисер. на соиск. учен. степ.

канд. пед. наук / Харківський державний педагогічний університет ім.. Г.С.Сковороди. – Х., 1994. – 24с;

14

10. Сорвачева Г.В. Коллективная учебно-познавательная деятельность как средство формирования творче ской индивидуальности старшекласников: Автореф. дис. на соиск. учен. степ. канд. пед. наук / Свердл. Инж. педагогический институт. – Екатеринбург, 1993. – 22с;

11. Талызина Н.Ф. Формирование познавательной деятельности учащихся. – М.: Знание, 1983. - № 3. – С.19;



14. Тюріна В. Пізнавальна перспектива і перспективні задачі: формування самостійності // Рідна школа. – 1997. - № 9. – С. 34

15
Каталог: Files -> downloads
downloads -> Урок 2 Тема. Архітектура кам'яний літопис століть
downloads -> Уроках «Художньої культури»
downloads -> Науковий керівник : учитель стасюк о. С. Консультанти: батьки, бібліотекар, вчитель географії
downloads -> Реферат з основ корекційної педагогіки та спеціальної психології на тему: Психолого-педагогічна допомога сім'ям, які мають дітей з порушенням у розвитку
downloads -> Образотворче мистецтво
downloads -> Чернігівська міська централізована бібліотечна система
downloads -> Особливості розвитку культури Галицько – Волинської держави
downloads -> Визначні місця України краю незвіданих красот
downloads -> Розрахунок сил І засобів по ліквідації нс

Скачати 167.52 Kb.

Поділіться з Вашими друзьями:




База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2020
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка