Сборник рекомендацій



Скачати 160.15 Kb.
Сторінка1/2
Дата конвертації20.11.2018
Розмір160.15 Kb.
#65408
ТипСборник
  1   2
ОТДЕЛ ОБРАЗОВАНИЯ СЕВЕРОДОНЕЦОГО ГОРОДСКОГО СОВЕТА

КОММУНАЛЬНОЕ УЧРЕЖДЕНИЕ



«СЕВЕРОДОНЕЦКИЙ МЕТОДИЧЕСКИЙ ЦЕНТР»






Сборник рекомендацій

подготовили:

практические психологи общеобразовательных школ


Северодонецк

2013


СОДЕРЖАНИЕ









Стр.



Введение

3



Возрастные психологические особенности пятиклассников

4



Рекомендації вчителям при роботі з інертними та слабкими учнями

8



Питання шкільної мотивації

11



Рекомендации классным руководителям в работе с «трудными» подростками

16



Памятка педагогам по коррекции поведения

17



Рекомендації по врахуванню особливостей нервової діяльності

18



Рекомендации учителям-предметникам по работе с пятиклассниками

20



Памятка педагогам по общению с ребенком

21



Игры для сплочения классного коллектива в 5 классе

22



Информация родителям (для родительського собрания)

23



Тест для родителей подростков (для родительського собрания)

26



Золотые правила воспитания для родителей (для родительского собрания)

27



Внеклассное мероприятие "Посвящение в пятиклассники" (для классного часа)

28



Занятие с учениками 5 класса (для классного часа)

31

Введение
Адаптация к обучению в школе – многоплановый процесс, проявляющийся в приспособлении ребенка к новым условиям жизни, новой деятельности, новым социальным контактам, новым социальным ролям. От благополучия его протекания зависит не только успешность овладения учебной деятельностью, но и комфортность пребывания в школе, здоровье ребенка, его отношение к учению и окружающим людям.

  1. Высокий уровень адаптации: положительно относится к школе, требования воспринимает адекватно, учебный материал усваивает легко, внимательно слушает указания и выполняет поручения без внешнего контроля, занимает в классе благоприятное статусное положение.

  2. Средний уровень адаптации: положительно относится к школе, воспринимает учебный материал, если учитель интересно и наглядно его излагает, усваивает основное из учебной программы, сосредоточен при выполнении интересного для него задания, выполняет поручения учителя при его контроле, дружит со многими одноклассниками.

3. Низкий уровень адаптации: отрицательно или равнодушно относится к школе, нередки жалобы на здоровье, часто подавленное настроение, наблюдаются нарушения дисциплины, материал усваивает фрагментарно, к урокам не проявляет интереса, подготовка нерегулярная, общественные поручения выполняет без желания и под контролем учителя, близких друзей не имеет.

4. Дезадаптация характеризуется следующими симптомами: раздражительность, недисциплинированность, невнимательность, быстрое утомление, безответственность, отставание в учебе, нежелание ходить в школу. При этом одни дети становятся шумными, крикливыми, капризными, другие – замкнутыми, скованными, незаметными, при замечании начинают плакать. Другими словами, нарушения адаптации могут выражаться в виде активного протеста (враждебность) и пассивного протеста (избегание), а также повышенной тревожности и неуверенности, что часто приводит к нарушению сна, аппетита, обострению хронических заболеваний.

Возрастные психологические особенности пятиклассников
Пятиклассник - переходный от младшего возраста к подростковому возраст. Возраст связан с постепенным обретением чувства взрослости. Характерно усиление независимости детей от взрослых. Характерен негативизм-стремление противостоять, не поддаваться любым влияниям, предложениям, суждениям, чувствам взрослых. Происходит постепенная замена ведущей учебной деятельности на ведущую деятельность общения – установление доверительно- дружеских отношений со сверстниками. Социальные нормы поведения установленные взрослыми отходят на второй план. 5-классник переходит на внутригрупповые нормы поведения (те, которые установил сам и сверстники). Стремление к личному авторитету среди сверстников порождает активный поиск для образца подражания. Начинают играть роли в школе, дома и пробуют, как на ту роль будут реагировать взрослые (роль лидера, роль знатока, души компании, задиры). Характерно повышенное внимание ребенка к себе, к своей внешности, самопознанию, самовоспитанию. Повышенная критичность к себе и окружающим. Очень шаткая самооценка, которая зависит от: положительной либо отрицательной оценки своих школьных способностей, от того, на сколько налажены межличностные отношения со сверстниками, а так же педагогами, какое взаимоотношение в семье.

Возраст пятиклассников характеризуется начальным этапом полового созревания. А это не только физические изменения, но и психические – рывок к повзрослению и переоценка всех ценностей. И именно этот период совпадает с изменением социального окружения и соц. роли ребенка. В связи с этим начинают проявляться такие признаки как: -упрямство, внутренние переживания, стремление к самостоятельности, замкнутость (особенно когда родители не считаются с внутренними переживаниями ребенка), ранимость, обидчивость и отгороженость.

Особенно обостряется чувство собственного достоинства (и если его неосторожно затронуть, ребенок либо отвечает на обиду дерзостью, что нас ошеломляет, либо переживает обиду в себе и еще больше отгораживается от нас). Душевный мир ребенка полон противоречий и проблем: стремление быть и казаться взрослым (а близкие люди насмехаются и подшучивают над ними, не зная, что могут ранить, обидеть, оттолкнуть и не вернуть уже никогда); повышенная критичность к себе и окружающим.

Дети формируют себе идеал (не всегда положительный) и стремятся ему подражать. Важно, чтобы в этот момент ребенок мог откровенно общаться как с родителями, так и с учителями. Нельзя сказать, что у всех детей одинаково сложно будет проходить это время. Поэтому нужно заранее задуматься о перестройке своего отношения к ребенку, пришло время отказаться от роли всезнающего наставника и принять роль старшего друга и товарища. Так же нужно знать, что возраст характеризуется угасанием духа интеллектуального соперничества – равнодушием к учебе.

И обобщая все сказанное: у ребенка проявляется тревога, которая может перерасти в состояние тревожности. Недостаточная познавательная активность в сочетании с быстрой утомляемостью пятиклассника серьезно тормозит его обучение и развитие. Быстро наступающее утомление приводит к потере работоспособности и как следствие возникают затруднение в усвоении учебного материала: не удерживают в памяти условие задачи (преобладает кратковременная память, рассеянность внимания), забывают слова (особенность памяти), допускают нелепые ошибки в письменных работах, вместо решения механически манипулируют цифрами (нет сосредоточенности внимания), не способны оценить результат своих действий (словарный запас, богатство речи), ограничены представления об окружающем мире.

Учебная деятельность характеризуется крайней неорганизованностью, импульсивностью. Они не умеют планировать свои действия, контролировать их, часто перескакивают с одного на другое не завершив начатое. Все это связано с нервно-психическим состоянием.

На занятиях с пятиклассниками важно использовать юмор. Юмор имеет очень большое значение для развития ребенка этого возраста, в том числе и познавательного развития. В это время дети очень любят шутить, рассказывать анекдоты, которые часто кажутся взрослым несмешными, глупыми и грубыми. Важно, чтобы взрослые понимали значение юмора для развития детей, были терпимыми к детским шутками и умели использовать юмор в учебной работе.

Как известно, многие сложные вещи запоминаются достаточно легко (иногда на всю жизнь), если они представлены в шутливой форме («Биссектриса — это такая крыса, которая бегает по углам и делит угол пополам»,



Желание хорошо учиться, делать все так, чтобы взрослые были довольны, «не огорчались и не переживали», «радовались», «чтобы мама, когда посмотрит дневник, не наказывала и не плакала» — достаточно сильно у пятиклассников. Отмечавшееся к концу начальных классов снижение интересов к учебе, определенное «разочарование» в школе сменяется ожиданием перемен, дети ждут, что им станет в школе интересно.

В то же время из начальной школы в среднюю связан с возросшей нагрузкой на психику подростка. Резкие изменения условий обучения, разнообразие и качественное усложнение требований предъявляемых к школьнику разными учителями, и даже смена позиции «старшего» в начальной школе и «самого маленького» — в средней — все это является довольно сложным испытанием для психики школьника.

Психологические и психофизические исследования свидетельствуют, что в начале обучения в пятом классе школьники переживают период адаптации к новым условиям обучения, во многом сходный с тем, который был характерен для начала обучения в первом классе. Это проявляется в возрастании тревожности, снижении работоспособности, повышенной робости или, напротив, «развязности», неорганизованности, забывчивости.

Кроме того, обучение в средних классах школы связанно с определенной деиндивидуализацией, обезличиванием подхода педагога к школьнику. У некоторых пятиклассников возникает ощущение одиночества, того, что никому из взрослых в школе они не нужны.

Отсюда повышенная зависимость определенной части детей от взрослых, «прилипчивость» к классному руководителю, плач, капризы, интерес к книгам для маленьких детей

Интересную точку зрения по этому поводу издает психолог и педагог А. Юшков в интервью газете «Первое сентября»: «По возрасту пятиклассникам хорошо бы еще оставаться в том кругу отношений, который сложился в начальной школе им удобнее эти формы поведения, чем подростковые. А в познавательном плане, в плане интерес они этому возрасту уже не принадлежат. По социальным формам организованности им бы относится к начальной школе, а по предметности, по насыщенности какой-то особой информацией, и способу работы с ней их жизнь должна сильно отличаться. В этом возрасте дети как бы добегают ощущения некоторой серьезности того, что они делают. Им хочется что-то попробовать сделать, достичь результата. А уж в чем пятиклассник конкретно будет себя проявлять — его личное дело. Кто то - в некоей предметности, кто-то — в социальной активности, а кто-то — еще в чем-то. A ecли третьеклассник сделает то же самое — ему важнее, как к нему отнеслись».



Ещё одно важное изменение в личности ребёнка касается мотивационной сферы. Рубеж 4—5 классов характеризуется значительным снижением учебной мотивации. На фоне формирующегося нового познавательного отношения к действительности наблюдается отрицательное отношение школе в целом, конфликты с учителями, снижение успеваемости.

Возрастные особенности младшего подростка:

  • потребность в достойном положении в коллективе сверстников, в семье;

  • повышенная утомляемость;

  • стремление обзавестись верным другом;

  • стремление избежать изоляции, как в классе, так и в малом коллективе;

  • повышенный интерес к вопросу о “соотношении сил” в классе;

  • стремление отмежеваться от всего подчеркнуто детского;

  • отсутствие авторитета возраста;

  • отвращение к необоснованным запретам;

  • восприимчивость к промахам учителей;

  • переоценка своих возможностей, реализация которых предполагается в отдаленном будущем;

  • отсутствие адаптации к неудачам;

  • отсутствие адаптации к положению “худшего”;

  • ярко выраженная эмоциональность;

  • требовательность к соответствию слова делу;

  • повышенный интерес к спорту.

Признаки успешной адаптации:

  • удовлетворенность ребенка процессом обучения;

  • ребенок легко справляется с программой;

  • степень самостоятельности ребенка при выполнении им учебных заданий, готовность прибегнуть к помощи взрослого лишь ПОСЛЕ попыток выполнить задание самому;

  • удовлетворенность межличностными отношениями – с одноклассниками и учителем.

Признаки дезадаптации:

  • усталый, утомлённый внешний вид ребёнка.

  • нежелание ребёнка делиться своими впечатлениями о проведённом дне.

  • стремление отвлечь взрослого от школьных событий, переключить внимание на другие темы.

  • нежелания выполнять домашние задания.

  • негативные характеристики в адрес школы, учителей, одноклассников.

  • жалобы на те или иные события, связанные со школой.

  • беспокойный сон.

  • трудности утреннего пробуждения, вялость.

  • постоянные жалобы на плохое самочувствие.

Рекомендації вчителям при роботі з інертними та слабкими учнями
У роботі зі «слабкими» учнями вчитель спирається на такі правила, розроблені психологами:


  • Не ставити «слабкого» в ситуацію несподіваного запитання й не вимагати швидкої відповіді на нього, давати учню достатньо часу на обмірковування та підготовку.

  • Бажано, щоб відповідь була не в усній, а в письмовій формі.

  • Не можна давати для засвоєння в обмежений проміжок часу великий, різноманітний, складний матеріал, треба постаратися розбити його на окремі інформаційні шматки й давати їх поступово, у міру засвоєння.

  • Не слід примушувати таких учнів відповідати на запитання з нового, щойно засвоєного матеріалу, краще відкласти опитування на наступний урок, давши можливість учням ознайомитись удома.

  • Шляхом правильної тактики опитувань і заохочень (не тільки оцінкою, а й зауваженнями типу «відмінно», «молодець», «розумник» тощо) треба формувати в таких учнів упевненість у своїх силах, у своїх знаннях, у можливості вчитись. Ця впевненість допоможе учню в екстремальних стресових ситуаціях здачі іспитів, написання контрольних тощо.

  • Варто обережніше оцінювати невдачі учня, адже він сам дуже болісно до них ставиться.

  • Під час підготовки учнем відповіді треба дати йому час для перевірки та виправлення написаного.

  • Слід у мінімальному ступені відволікати учня, намагатись не переключати його увагу, створювати спокійну, не нервозну обстановку.


Правила, що використовуються при роботі з інертними учнями:


  • Не вимагати від них негайного включення в роботу - їхня активність у виконанні нового виду завдань зростає поступово.

  • Варто пам'ятати, що інертні учні не можуть виявляти високу активність у виконанні завдань, а деякі взагалі відмовляються працювати в такій ситуації.

  • Не треба вимагати від інертних учнів швидкої зміни невдалих формулювань, їм необхідний час на обмірковування нової відповіді, вони частіше додержуються прийнятих стандартів у відповідях, уникають імпровізації.

  • Не слід проводити їх опитування на початку уроку, тому що вони з ускладненням відволікаються від попередньої ситуації.

  • Треба уникати ситуації, коли від інертного учня потрібна швидка усна відповідь на несподіване запитання, інертним учням необхідно давати час на обмірковування запитання та підготовку відповіді на нього.

  • Під час виконання не варто їх відволікати, переключати увагу на що-небудь інше.

  • Небажано змушувати інертного учня відповідати на запитання з нового, щойно пройденого матеріалу, варто відкласти їх до наступного разу, давши можливість попрацювати вдома.


«Слабкі» діти за своїми нейродинамічними особливостями мають ряд переваг, що мусить ураховувати вчитель:

  • у ситуаціях, які вимагають монотонної роботи, вони більш успішні;

  • також ці учні є успішними в тих видах діяльності, що вимагають попередньої підготовки;

  • для них сприятливі ситуації, які вимагають послідовної, планомірної роботи;

  • вони схильні самі проникати в більш глибокі зв'язки та відносини всередині навчального матеріалу, тому виявляють свої переваги в таких ситуаціях, де потрібні розуміння та знання предмета понад шкільну програму;

  • вони схильні до ретельного контролю виконання навчальних завдань і перевірки отриманих результатів.


Інертні за своїми нейродинамічними здібностями учні в порівнянні з рухливими мають сильні сторони, на які може спиратись учитель:


  • вони можуть працювати довго, не відволікаючись;

  • у них відзначається високий ступінь самостійності у виконанні завдань;

  • їхня активність наростає повільно, але зате довго зберігається;

  • у них спостерігається схильність до одноманітної роботи;

  • вони успішно справляються з монотонною роботою протягом тривалого часу, активні в роботі з пройденого матеріалу;

  • вони здатні швидко виконувати завдання, якщо їм дається можливість самостійно організувати свою діяльність;

  • самостійну роботу на відміну від фронтальної вони виконують легше.


Кожний педагог у своїй роботі спирається на основні закони, на яких будується поведінка учнів:


  • Учні вибирають певний тип поведінки в певних обставинах.

  • Будь-яка поведінка підлягає загальній меті - почувати себе приналежним до шкільного життя.

  • Порушуючи дисципліну, учень усвідомлює, що поводиться неправильно, але може не усвідомлювати, що за цим постає одна з чотирьох цілей: залучення уваги, влада, помста, запобігання невдачі.


Якщо розглядати систему заходів, спрямованих на попередження неуспішності школярів, то для вчителя важливо при опитуванні:


  • створювати доброзичливу атмосферу у класі;

  • дозволяти учням перед відповіддю біля дошки користуватись посібниками;

  • давати план відповіді, дозволяти користуватися планом, складеним удома;

  • допомагати сконцентрувати увагу на головних питаннях теми;

  • звертати увагу на типові помилки учнів;

  • підбадьорювати учнів при відповіді, створювати ситуацію успіху.


При поясненні нового матеріалу:


  • темп викладання нового матеріалу повинен бути доступним для «слабких» учнів;

  • акцентувати увагу на головних моментах нової теми;

  • з'ясовувати ступінь розуміння матеріалу «слабкими» учнями, стимулювати запитання;

  • використовувати засоби, що збуджують інтерес до теми, ТЗН, наочність, порівняння;

  • залучати «слабких» учнів у бесіду.


При виконанні вправ:


  • влучно підбирати вправи для самостійної роботи;

  • оперативно допомагати «слабким» учням у ході виконання самостійної роботи;

  • ураховувати темп роботи учнів;

  • привчати учнів здійснювати самоконтроль у ході самостійної роботи.

  • При видачі домашнього завдання:

  • ураховувати оптимальність домашнього завдання;

  • координувати домашнє завдання з іншими уроками;

  • по можливості домашнє завдання повинно містити в собі роботу над помилками;

  • роз'ясняти дітям структуру й особливості виконання домашнього завдання;

  • підбирати індивідуальні завдання для «слабких» учнів.

Питання шкільної мотивації
Сформованість шкільної мотивації включає:

  • наявність пізнавальних інтересів (дитині подобається читання книг, рішення завдань, виконання інших інтелектуальних завдань);

  • розуміння необхідності навчення як обов'язковою відповідальної діяльності;

  • мінімальне прагнення до ігрових та інших розважально-навчальних (дошкільних) елементів діяльності;

  • емоційно-позитивне ставлення до школи.


Що ж робити, якщо у дитини шкільна мотивація відсутня?

Не грати з дитиною, а тільки постійно говорити йому слово «Потрібно»!?

Але в цьому випадку ми можемо назавжди позбавити дитину інтересу до інтелектуальних занять. Дитина ще до школи сприйматиме заняття як важку працю, вона так і не навчиться отримувати задоволення від процесу пізнання. В результаті процес навчання в школі буде мукою і для неї, і для вас. А якщо постійно грати з дитиною, надавати їй повну свободу вибору занять, тоді що ж вона робитиме в нашій «нормативній» школі?

Відповідь на це питання не проста і не однозначна, вона вимагає індивідуального і творчого підходу, а головне − уміння уловити момент, коли можна переходити від сформованого ігрового мотиву до навчального. Адже потреба в грі та русі зберігається упродовж всього періоду навчання в початковій школі.

Тому, стикаючись з небажанням дитини щось робити, в першу чергу думайте не про те, як змусити, а про те, як зацікавити.
Як зацікавити дитину?

Ні в якому разі нічого не можна робити за дитину. Необхідно навчити її правильно вчитися, прищепити їй необхідні навчальні навички і після цього направляти та організовувати її дії:

1. Найперше і основне, на що батьки повинні звертати увагу, − виховання в дитині почуття відповідальності за те, що вона робить. Якщо у дитини є таке почуття, це запорука успіху в навчанні й житті.

2. Попросіть дитину щось зробити. При цьому старайтеся щоб це доручення звучало не в наказовому тоні, а як прохання:

- Я прошу тебе, зроби, будь ласка...

- Я хочу, щоб ти мені допоміг...

- У мене дуже багато турбот, мені важко, я хочу, щоб ти вже починав мені допомагати...

Звичайно ж, не можна чекати від дитини, щоб вона одразу усе робила так добре, як вам хотілося б. Спочатку її рухи можуть бути невмілими, незграбними. Це природно, вона же вчиться. Головне, підбадьорити:

- Бачиш, як добре у тебе виходить. Ще трішки повчишся – і зовсім все буде прекрасно. Ти мій помічник.

- Подивися. Я тобі покажу, як це зробити краще. Ти усе правильно робиш. Просто ось так буде ще краще. Спробуй.Це надасть дитині відчуття відповідальності, вона відчуватиме, що на неї розраховують, що її дії потрібні та важливі, що без її допомоги не обійтися. Не скупиться на похвалу, коли дитина виконає доручення, навіть якщо не все вийде. Якщо ж ви в нетерпінні зірветеся: «У тебе нічого не виходить, дай я сама зроблю», – у дитини ніколи не виникне бажання займатися цим повторно. Більше того, у неї не буде відчуття, що її праця важлива і потрібна, вона бачить, що дорослі можуть прекрасно обійтися і без неї.

Так само і в навчанні. Контролюйте виконання домашніх завдань, а не просиджуйте з дитиною довгі години, закликаючи виконати те, що задано.

- Так, давай подивимося, що тобі задано. Вирішити завдання. Добре, вирішуй, а потім обов'язково покажи мені. Мені теж цікаво, як воно вирішується. Якщо щось тобі буде незрозуміло, будь ласка, запитуй мене. А я доки займатимуся своїми справами.

Виховання почуття відповідальності невід'ємне від уміння доводити почату справу до кінця.

Більшість дітей страждають тим, що вони кидають початі справи, не довівши їх до кінця, і це вважається нормальним. Багато дорослих страждають тим же. Дитина сідає робити уроки, раптом перестає і починає займатися чимось іншим: грати, дивитися телевізор, збирається гуляти або просто сидить без діла. Ви його запитуєте: «Чому ти не робиш уроки?». У відповідь можна почути усе що завгодно:

- Я втомився.

- У мене нічого не виходить.

- По телевізору мультфільм показують. Я подивлюся, потім зроблю.

- Я піду, погуляю.

- Мені не хочеться це робити. Навіщо це взагалі треба? Я хочу відпочити від цих уроків. Вони мені набридли.

- Я краще спочатку уроки по іншому предмету зроблю. Там завдання легше.

Як бути батькам в такій ситуації? Головне, не намагатися примушувати дитину робити те, що вона недоробила. Не потрібно кричати на неї, не потрібно погрожувати:

- Якщо зараз не сядеш за уроки, взагалі гуляти не пущу.

- Я тобі взагалі не дозволю телевізор дивитися, якщо ти зараз же не сядеш за уроки.

Спробуйте мирно і довірливо поговорити. Але найголовніше − треба погодитися з аргументами дитини, показати їй, що ви розумієте її проблеми і готові їй допомогти.

- Я розумію, що ти втомився. Відпочинь трішки і продовжуй.

- У тебе нічого не виходить. Ну що ж давай разом подивимося. Може, я зможу тобі допомогти.

- Подивися мультфільм, але потім обов'язково потрібно продовжити.

- Ти не можеш зараз піти гуляти, адже ти не закінчив робити уроки. Закінчиш уроки, тоді можна і погуляти.

- Ти не розумієш, навіщо тобі це треба? Давай разом розбиратися.

- Давай спочатку закінчимо завдання з цьому предмету, а потім вже перейдемо до наступного. А то ми можемо і забути, що не закінчили цей предмет.

Спробуйте пояснити дитині, як важливо доводити справу до кінця на практиці. Наприклад, ви готуєте обід і раптом вирішуєте, що вам це не цікаво, залишаєте його недовареним і починаєте дивитися телевізор або займатися іншою, приємнішою, справою. Чим усе це закінчиться? Тим, що сім'я залишиться без обіду.

Увесь час підкреслюйте, як важливо закінчувати будь-яку почату справу. Наприклад, дитина, розв'язуючи задачу по математиці, відволікається і починає вам розповідати про події, що відбувалися в школі. Ви повинні, звичайно ж, показати що вам ця історія надзвичайно цікава, але ви готові її вислухати тільки після закінчення рішення задачі:

- Давай спочатку закінчиш це завдання, а потім я із задоволенням вислухаю цю історію.

Після закінчення завдання ви обов'язково повинні вислухати дитину. Причому, якщо вона про це забуде, нагадаєте їй. Таким чином, ви підкреслите, що це була не просто відмовка, а що дуже важливе спочатку виконати одно, потім інше.

Раніше ми писали як важливо дотримуватися принципу поступовості в навчанні. Доведення справи до кінця прямо з ним перекликається. Якщо в процесі навчання дитини постійно дотримуватися принципу поступовості, то це допоможе їй навчитися доводити кожне завдання і кожну справу до кінця.
Уважно прислухайтеся до думок і почуттів дитини.

Часто батькам здається, що, оскільки дитина ще мала, нічого важливого вона сказати не може, отже, не варто витрачати час. Спробуйте привчити себе уважно вислуховувати дитину. Нехай вона обговорює з вами усі проблеми, що виникли в школі. Причому, якщо дитина ділиться тим, що на даний момент її найбільше хвилює, не лайте її за якісь помилки і прорахунки, не додавайте переживань дитячому серцю. Наприклад, син розповідає вам, що в класі у дошки не зміг правильно написати завдання тому що почув підказку, яка була неправильною. Не слід реагувати таким чином:

- Ти ніколи сам не думаєш. Увесь час розраховуєш, що хтось думатиме за тебе.

- Ти як слід, не зробив уроки, тому що ти ледар. Ось і не зміг відповісти в класі.

Перша реакція неправомірна, тому що якщо ваша дитина не уміє мислити самостійно, значить, ви її цьому не навчили. Не можна звинувачувати дитину. Можливо, син не зробив домашнє завдання через те, що йому був не зрозумілий матеріал. Примушувати його при цьому робити уроки марно, йому потрібно допомогти розібратися.
Не залякуйте дитину.

- Якщо не зробиш уроки, не підеш гуляти.

Іноді це звучить навпаки:

- Якщо зробиш уроки, куплю тобі жуйки.

Не потрібно ставити ніяких умов.

Це привчає дитину займатися тільки заради чогось. Бажання вчитися повинне постійно залишатися її насущною необхідністю. Вчення із страху бути покараним призводить до того, що у дитини виробляється відраза до навчання та школи.

Якщо дитина не хоче робити уроки або говорить, що їй не цікаво вчитися, значить, потрібно шукати проблеми, що у неї виникли і заважають їй розуміти матеріал, який вивчається. Якщо вчасно не допомогти, то проблеми тільки накопичуватимуться і настане момент коли вже ніякі загрози не змусять дитину сідати за уроки. Дитина повинна постійно відчувати, що ви в неї вірите, і у будь-який момент можете їй допомогти.

Не лайте дитину за погані відмітки.

Дуже важливо належним чином оцінювати знання. Часто шкільна відмітка не відбиває реальних знань учнів.

Буває так, що учень забуває зошит і отримує за це «двійку». Марно його лаяти. Чи його в цьому провина? Якщо ви не довіряєте йому укладати свої речі і увесь час перевіряєте, чи усе він узяв, значить, це ваше упущення, ви погано перевірили. Якщо ж він це робить сам, значить, у нього недостатньо розвинене почуття відповідальності. У цьому знову ж таки винні батьки, які не прищепили йому це почуття.

Іноді діти отримують хороші відмітки за те, що, не розуміючи матеріалу, просто вивчають його напам'ять. Якщо ваша дитина не зазубрила матеріал та отримала «двійку» за те, що не відповіла, тому що нічого не зрозуміла, її теж не можна лаяти. Це не її провина. Дитині потрібно допомогти розібратися в матеріалі.

Якщо дитина отримує погані відмітки за помилки, які вона робить в письмових роботах, їй теж потрібно допомогти зрозуміти матеріал до кінця і дати можливість більше попрактикуватися в ньому.

Коли дитина вчиться, природно, що вона робить помилки. Без помилок ніхто нічому навчитися не зможе. Дорослі теж часто вчаться. Наприклад, на курсах іноземних мов, на комп'ютерних курсах. Не все одразу, виходить, також бувають помилки. Проте дорослих за помилки не лають, нікому навіть в голову таке не прийде. Напевно доросла людина сприйняла б це як образу і взагалі перестав би відвідувати ці курси. Помилки просто виправляються, щоб потім їх не повторювати.

Дитину ж чомусь прийнято за помилки лаяти. Усі її помилки походять від недоліку знань і умінь або ж від нерозуміння. Якщо у неї бракує знань, необхідно їй їх дати. Якщо вона чогось не розуміє, в цьому винні дорослі, які не змогли правильно побудувати процес навчання дитини.

Знайдіть спосіб зацікавити дитину в навчанні, нехай воно приносить їй радість.

Процес навчання може проходити успішно, тільки якщо учень отримує від нього задоволення. Якщо примушувати дитину вчитися, ні до чого хорошого це не приведе. Часто можна спостерігати наступну картину, коли батьки, що зневірилися, не знаючи, як змусити дитину робити уроки, просто кричать на нього:

- Ти будеш, робити уроки або ні? Я зараз не знаю, що з тобою зроблю!

- Читай з виразом, тобі говорять. Як ти читаєш? З виразом!

- Що ти тут написав? Ти думатимеш або ні? Пиши знову!

Найчастіше це усе закінчується сльозами. Потім важко дитину заспокоїти і, як наслідок, − вже не залишається часу на уроки. Спробуйте спершу прибрати наказовий тон із спілкування з дитиною з приводу уроків. Батьки, що взагалі взяли командний тон за норму, припускаються великої помилки. Дитина не підлеглий. Вона такий же рівноправний член сім'ї, як і батьки. Просто у неї ще мало знань і життєвого досвіду. Вона ще маленька, вона вчиться.

Отже, ми повинні зацікавити дитину навчанням. Дуже корисно розмовляти з нею, як з рівною, як би радячись. Закликайте дитину роздумувати і міркувати з приводу домашніх завдань та її здібностей виконати ці завдання. Тоді у неї з'являється бажання випробувати свої можливості, а це означає, вона виконуватиме домашнє завдання. Якщо вона укладається в ті терміни, що ви визначили, або зробила самостійно якесь завдання, то, природно у неї виникає бажання закріпити цей успіх і спробувати добитися нового. А це вже інтерес до навчання! Показуйте дитині, що вона багато на що здатна, і ви вірите в її сили. Це надихатиме її на нові досягнення. Вилучить зі свого спілкування з дитиною образи типу «нездара», «тупа». Він вам може повірити.

Хваліть дитину, якщо вона цього заслужила.


Каталог: Documentu
Documentu -> Відкрите заняття: методика, розробка, технології
Documentu -> Витяг із типового навчального плану загальноосвітніх навчальних закладів з навчанням українською мовою
Documentu -> Програма для вищих медичних навчальних закладів
Documentu -> "Всесвітній день поезії"
Documentu -> Розробка уроку вчителя української мови і літератури Вареник Оксани Володимирівни Полтава 2010 р. 7 клас Тема уроку. Слава не вмре, не поляже Од нині до віка!
Documentu -> Обладнання: тематичні малюнки (родин), мікрофон, Хід виховної години

Скачати 160.15 Kb.

Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2




База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2022
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка