Сценарії геополітичного розвитку України



Сторінка1/21
Дата конвертації05.11.2018
Розмір3.67 Mb.
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   21
Сценарії геополітичного розвитку України
Сценарії геополітичного розвитку України — гіпотетичний футурологічний прогноз майбутнього розвитку української держави в політичному та соціально-економічному аспектах. В основу прогнозу покладені сучасні соціологічні дослідження, в т.ч. громадські опитування, думки експертів різних галузей знань, аналіз деяких складових держави. Оскільки майбутнє — поняття відносне й невизначене кордонами, автор у ролі необхідного часового відрізка взяв період до 2050 р. (іншими словами, часовий проміжок складає приблизно сорок років).
У матеріалі йдеться про наступні теми: соціально-економічні варіанти розвитку України в світовому масштабі (еволюційний, нейтральний, інволюційний шляхи), стан української природи в майбутньому, варіанти майбутнього державного устрою країни (федерація, унітарна держава), геополітичні вектори розвитку (проєвропейський (проамериканський), проросійський (пострадянський простір-Росія), україноцентризм), дискусійні теми українського суспільства (НАТО, УПА-ОУН, ЧФ РФ тощо). Основою статті є поєднання наукових і футурологічних відомостей, вона забезпечена необхідними посиланнями, важливі місця та висновки розділів виділені особливим шрифтом.
Еволюційний шлях
Еволюційний шлях — це посилення ролі України у внутрішній і зовнішній політиці на основі розуміння сучасної України як реалізації історичної вервечки держав: Київська Русь — Галицько-Волинське князівство — Гетьманська Україна — Українська Народна Республіка+Західноукраїнська Народна Республіка+Українська Держава+Карпатська Україна — Українська Радянська Соціалістична Республіка — Україна.
Київська Русь за часи свого існування була контактною зоною між Арабським Сходом і Західною Європою, Візантією та Скандинавією, підтримувала широкі торговельні зв'язки з багатьма країнами світу, політичні й культурні зв'язки з Болгарією, Чехією, Польщею, Угорщиною, Німеччиною, Францією, Англією, Норвегією тощо. Досить широкими були контакти з країнами Кавказу. З київськими князями підтримували родинні стосунки правлячі кола більшості європейських країн, що прагнули поріднитися з князями Русі.
Основними країнами, з якими Богдан Хмельницький підтримував активні зв'язки, були Росія, Османська імперія, Кримське ханство, Молдавія, Валахія, Трансільванія, Англія, Австрія, Швеція. З них — проукраїнська й антипольська коаліція держав: Швеція, Прусія, Литва, Україна, Семигород, Молдавія та Волощина; проукраїнська й антитурецька (гіпотетично) — Швеція, Україна, Москва, Англія, Венеція, Австрія та Персія, Волощина, Молдавія, Семигород.
У 1917—1920 рр. УНР мала дипломатичні відносини з Німецькою імперією, Австро-Угорщиною, Болгарією, Османською імперією, Королівством Польщею, Росією, Польською республікою, Святим Престолом, Азербайджаном, Іспанією, Італією, Норвегією, Персією, Фінляндією, Швейцарією, Швецією, Естонією, Литвою, Румунією, Білоруссю тощо.
Українська держава (1918) була визнана більш ніж 30 державами, в Києві розташовувалися постійні представництва приблизно десяти з них. Україна мала дипломатичні місії в 23 країнах (на рівні послів Німеччина, Туреччина, Болгарія, Швейцарія, Швеція, Норвегія; дипломатичні представництва Грузії, Азербайджану, Фінляндії).
У 1945 р. УРСР стала співзасновником ООН. Місії радянської України при ООН були засновані у Відні, Парижі, Женеві, Нью-Йорку. До 1991 р. Польща, НДР, Чехословаччина, Угорщина, Румунія, Болгарія, Югославія, Канада, ФРН, США мали консульства в Києві; Болгарія, Куба, Індія і Єгипет — консульства в Одесі.
Після 1991 р. Україна встановила дипломатичні відносини з більшістю країн світу. У 1999-2001 рр. Україна була непостійним членом Ради Безпеки ООН. Разом із Російською Федерацією та Білорусією Україна стала співзасновником СНД, у 2005 р. — співзасновником Співдружності демократичного вибору (СДВ), пізніше — ГУАМ.
Україна є членом таких організацій, як: ООН (з 1945), ВООЗ (з 1948), ЮНЕСКО (з 1954), ОБСЄ (з 1992), ОЧЕС (з 1992), Рада Європи (з 1995), ЦЄІ (з 1996), ГУАМ (з 1997), СДВ (з 2005), СОТ (з 2008). Також Україна є фактичним членом СНД (з 1991) і має статус спостерігача в РКБМ (з 1999), ЄврАзЕС (з 2002), Франкофонія (з 2006). Загалом Україна є членом більше сорока міжнародних організацій і де-факто потенційним кандидатом до вступу у ЦЕАСТ, НАТО, ЄС.
Україна здатна стати впливовою регіональною державою-лідером, підвищивши свій авторитет на міжнародній арені: вона вже була обрана головою Комітету Міністрів європейської Ради в 2011-му. У 2012 р. Україна очолила Центральноєвропейську ініціативу (ЦЄІ), а в 2013-му очолить ОБСЄ. У 2012 р. Україна разом із Польщею прийматиме футбольний чемпіонат Євро 2012. У 2014 р. Україна планує подати заявку на участь у конкурсі на отримання права на проведення зимових Олімпійських ігор 2022.
Країна-наддержава (світова/регіональна)
Треба відзначити сучасні особливості терміна «наддержава». Якщо за часів двополюсного світу під цим словом малася на увазі країна, яка лідирує в основних сферах внутрішньої та зовнішньої політики (економіки), то в XXI ст. такий статус може отримати і країна, яка є лідером у певній сфері — в цьому випадку держава отримує назву «регіональної наддержави» з необхідною заміною першої частини словосполучення. Наприклад, РФ з 2006 р. часто згадується в ЗМІ як «енергетична наддержава»,1 Австралія — як «продовольча наддержава» тощо.
Аграрна наддержава
Вдале розташування України (сприятливий м'який і вологий клімат, вигідне географічне положення) та її багаті природні ресурси (Україна володіє третиною світових чорноземів) можуть допомогти стати їй провідним гравцем на ринку продовольства Близького Сходу та Північної Африки, які сьогодні забезпечують себе продуктами харчування тільки на 25%.
Деякі футурологи вважають, що зміна клімату та структури експорту вплинуть на пріоритети аграріїв: посівні площі під озимою пшеницею скоротяться, збільшаться — під кукурудзою, соєю та люцерною, зростуть посіви гороху, сорго, рапсу, льону олійного та рису. До 2050 р. Україна може стати найбільшим виробником продуктів харчування у світі, в той час як в АПК працюватимуть лише 10% населення. На частку експорту сільськогосподарських продуктів припадатиме близько третини всього українського експорту. Розвинена логістика, дешеві корми, інтегровані підприємства з виробництва готової продукції дозволять Україні стати великим гравцем на світовому ринку м'ясних та молочних продуктів. Продукція буде поставлятися в більш ніж 100 країн світу. За словами Олексія Симиренка, керівника агропромислового кооперативу «Симиренко», у майбутньому кліматичний фактор буде стимулювати масове впровадження мінімальних обробок ґрунту: повна автоматизація сільгоспвиробництва в майбутньому неминуча.2
За рахунок підвищення врожайності до середньоєвропейського АПК Україна може більш ніж подвоїти валове виробництво зернових, довівши його до 100 млн тонн на рік. При цьому реальний експорт може становити більше 50 млн тонн.3
Для успішного вирішення цього завдання гравцями зернового ринку вже створена транспортно-логістична експортна інфраструктура, яка включає елеватори, дороги, перевалочні пункти в портах тощо. Через усю країну протікає Дніпро, який своїми водами зрошує поля та служить зручною магістраллю для дешевого перевезення врожаю з глибини країни до морських портів. Потужності зернових терміналів становлять 30 млн тонн. Крім того, Україна може експортувати сама і здійснювати реекспорт зернових з інших держав4.
За прогнозами ООН та Організації економічного співробітництва та розвитку, до 2019 р. за темпами приросту аграрного виробництва Україна випередить Китай, Індію і буде поступатися лише Бразилії.
Олег Устенко, виконавчий директор Міжнародного фонду Блейзера, впевнений, що аграрні можливості країни недооцінені і дуже скоро маятник хитнеться у бік українців. Зростання чисельності населення світу й особливо в країнах третього світу говорить про наближення продовольчої кризи. Роль України у вирішенні завдання забезпечення продуктами може стати ключовою: «З іншого боку, в Україні колосальний рівень неефективності. Наша врожайність у два рази нижче, ніж в тих же європейських країнах. Очевидно, що навіть при незначному рівні вкладень ми можемо домогтися різкого збільшення ліквідності».
Заступник генерального директора з фінансів холдингу HarvEast Holding Дмитро Скорняков: «Україна — впливовий гравець. Ми, наприклад, № 1 з експорту соняшникової олії. Але, знову ж таки, немає прозорих правил гри, підхід до сільського господарства дуже консервативний. Потенціал сільськогосподарської галузі України величезний, але його ще треба вміти реалізувати».
Торгівля продукцією аграрного сектора є важливою складовою національної економіки. Загалом держава отримує до $10 млрд від продажу продукції сільського господарства на зовнішні ринки.
Ввечері 24 квітня 2011 р. віце-прем'єр, міністр інфраструктури, Борис Колесніков, говорячи про будівництво доріг в інтерв'ю телеканалу ICTV, зазначив, що погана інфраструктура Україні дісталася від СРСР, але є приклади успішних країн, таких як Об'єднані Арабські Емірати, які «за 20 років зробили диво». На зауваження, що в них є нафта, Колесніков відповів: «Нічого страшного, в нас є пшениця. У нас є сільське господарство — за оцінками світових експертів, за ним майбутнє. Населення Землі зростає швидше, ніж можливості продовольчих компаній»5.
Пол Іваницький, консультант у галузі сільського господарства: «Україна притягує погляди інвесторів з усіх материків. Коли прийде час, світовий капітал буде мобілізований у найкоротші терміни».6
Висновки. Варіант перетворення України в аграрну наддержаву можливий за умови необхідних інвестицій в аграрну галузь, збалансованому управлінні сільським господарством, перебуванні всіх родючих українських земель у державних руках та їх раціональному використанні останніми. Значні перспективи нарощування обсягів зернової торгівлі дає недавній вихід України на ринок далекосхідних країн.
Енергетична наддержава
Експерти круглого столу «Альтернативна енергетика в Україні — проблеми та перспективи», зокрема директор Інституту геологічних наук НАН України Петро Гожик, повідомили: «У нас є розвідані родовища газу. Їх потрібно бурити й освоювати. У нас є одеське та безіменне родовища — 3 млрд кубометрів».7 Академік нагадав, що обсяг шахтного газу становить 13 трлн кубометрів (за закордонними оцінками — 20 трлн).
Президент Київського міжнародного енергетичного клубу Олександр Тодійчук зазначив, що висока собівартість сланцевого газу не є перешкодою для його освоєння та видобутку: «Ціна в 200—250 доларів за тисячу кубометрів сланцевого газу, з якої починали США, нас цілком влаштовує, бо російський газ коштує ще дорожче».
На думку екс-президента з питань енергетичної безпеки Богдана Соколовського, найперспективнішою в майбутньому буде атомна енергетика. До 2030 р. Україна планує збільшити потужність атомних електростанцій до 29,5 млн КВт — виробництво атомної електроенергії буде збільшено майже у 2,5 рази8.
Перший віце-прем'єр Андрій Клюєв заявив, що за 10 років Україна планує в два рази збільшити видобуток газу, у тому числі, планується підготовка ділянок з видобутку сланцю9. А заступник директора департаменту технічної політики НАЕР Олександр Семченко зазначив, що «потенціал України — від 2 до 32 трлн кубометрів сланцевого газу»10.
Відповідно до думки виконавчого віце-президента Sharp Energy Solution Europe Петера Тіле під час круглого столу в Києві, «масове впровадження фотогальваніки в Україні дозволить зменшити залежність від таких конвенціональних джерел енергії, як газ і вугілля, а так само зменшити споживання ядерної енергії».11 А «ринок сонячної енергетики України скоро почне свій стрімкий розвиток і вже через 3-5 років буде не меншим, ніж у деяких країнах Західної Європи».12
До речі, тут не можна не прокоментувати, що прогнози експертів уже почали збуватися. Україна має унікальні можливості для розвитку альтенергетики: за різними оцінками, загальний гідроенергетичний потенціал малих річок країни становить від 12,5 до 17,5 млн МВт-год електроенергії на рік, геотермальний оцінюється приблизно в 4,4 тис. КВт-год на рік, близько 5,8 млн МВт-год на рік може виробляти вітрова енергетика, а за розрахунками інституту «ДнепрВНИПИэнергопром», рівень сонячної радіації в країні становить 3,46 млрд МВт-год на рік! Законодавчі реформи, зокрема, прийняті восени 2009 р. закони «Про електроенергетику» та «Про альтернативні джерела енергії», дали колосальний поштовх: 17 липня 2011-го відбулося відкриття першої черги вітряного парку «Новоазовський» в с. Безіменне Новоазовського району на узбережжі Азовського моря сумарною потужністю 25 МВт (всього в парку планується побудувати 43 вітрогенераторні установки потужністю 2,5 МВт кожна, термін реалізації — 2010-2014 рр., проектна потужність вітрової електростанції — 107,5 МВт), німецька компанія Managess Energy анонсувала будівництво фотовольтаїчної електростанції в Запорізькій області, а грецька ENECO — вітропарків в Криму. У стадії реалізації ще кілька проектів з будівництва сонячних станцій в Одеській і Вінницькій областях. У 2010 р. Україна не мала жодної великої сонячної електростанції, 2011-го в країні вже працювали батареї потужністю 67,55 МВт, у Криму було збудовано найбільший сонячний парк Європи та світу. За короткий час Україні вдалося зробити ривок і вийти в перші ряди за темпами розвитку фотовольтаїки. Перове — фотоелектрична сонячна електростанція поблизу села Перового у Криму, збудована австрійською компанією Activ Solar. Сумарна потужність електростанції Перове перевищує 100 МВт. Станом на січень 2012 р. є найпотужнішою сонячною електростанцією такого типу в світі. До цього моменту перше місце за потужністю займала канадська сонячна електростанція «Sarnia» (97 МВт), друге — італійська Montalto di Castro (84,2 МВт), а третє — німецька Finsterwalde (80,7 МВт).

На прес-конференції в УНІАН експерт з енергетичних питань, голова Української асоціації виробників альтернативного твердого палива, Іван Надєїн, заявив: «Україна має найбільший потенціал з розвитку власних поновлюваних ресурсів енергії. На сьогодні він становить близько 80 млн тонн умовного палива… Це один з найбільших потенціалів в Європі». За його прогнозами, потенціал біоенергетики, який є сьогодні в України, зможе скоротити споживання газу на 15%. У такому випадку близько 2 млрд грн додатково надійдуть в економіку.
У червні 2011 р. у ході прес-конференції, присвяченій альтернативній енергетиці в Україні, заступник директора інституту відновлюваної енергетики Національної академії наук України Степан Кудря спрогнозував, що в 2030 р. Україна зможе використовувати 30% альтернативної енергетики за рахунок джерел поновлюваної енергії: «У 2030 році Україна зможе використовувати 30% альтернативної енергетики за рахунок джерел відновлюваної енергії. Зараз будується станція альтернативної енергетики в Одеській області на 120 мВт і в Криму планується будівництво станції на 600 мВт. На сьогодні технологічний потенціал станцій складає 98 млн тонн умовного палива, в Україні споживають щорічно близько 200 млн тонн умовного палива, тобто 50% ми можемо замінити на альтернативну енергію». Також він додав, що прибуток від розвитку альтернативної енергетики складе близько 91 млн грн щорічно.13
Використання сучасних самопідйомних плавучих бурових установок (СПБУ) дозволить Україні стати лідером з видобутку нафти та природного газу на шельфі Чорного моря. Про це 17 жовтня 2011-го заявив заступник голови правління Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» Вадим Чупрун після оголошення акціонерного товариства «Ризька судноверф» (Латвія) переможцем конкурсу на закупівлю СПБУ для ПАТ «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз».14
Провідний експерт Центру Разумкова Володимир Омельченко вважає, щоб позбавити Україну від газової залежності Росії, потрібно впроваджувати енергозберігаючі технології та використовувати альтернативні види енергії: «Зараз частка альтернативних видів енергії в Україні дуже низька — всього близько 2%, в той час як у середньому в країнах Євросоюзу ця частка сягає 12%… Якщо створити нормальний інвестиційний клімат і реалізувати проекти поставок скрапленого газу, видобутку шахтного метану, сланцевого газу і газу з Чорноморського шельфу, то десь після 2020 року Україна зможе дозволити собі купувати не більше 5 млрд кубометрів російського газу. А може і взагалі відмовитися від послуг «Газпрому».15
Український ринок має величезний потенціал для виробництва біопалива. Так, за інформацією Міністерства аграрної політики, потенціал виробництва біодизеля — 1 млн тонн рік, а біоетанолу — 2 млн тонн. Про це Корреспондент.biz повідомила Олена Рибак, директор Європейсько-Українського Енергетичного Агентства.
Висновки. Варіант перетворення України в енергетичну наддержаву або просто в енергонезалежну державу можливий за умови необхідних інвестицій в енергетику країни. Енергонезалежність держави — один з ключових факторів геополітичної незалежності України. Якщо його реалізувати, наша держава автоматично зробить крок до безперервного економічного розвитку і позбавить Росію одного з важелів контролю за Києвом.

Космічна наддержава
З моменту здобуття незалежності Україна зберегла своє власне космічне агентство. В серпні 1995 р. здійснено запуск супутника дистанційного зондування Землі «Січ-1» і забезпечено визнання України, як космічної держави на міжнародній арені. Україна є активним учасником наукового дослідження космічного простору та місій дистанційного зондування. З 1991 по 2007 рік Україна запустила шість саморобних супутників, 101 ракету-носій і продовжує проектування космічних апаратів. У 1996 р. засновані Інститут космічних досліджень і Національний центр управління та випробувань космічних засобів (м. Євпаторія). У 1997 р. здійснено політ у космос першого космонавта України Леоніда Каденюка. У космосі побували державний герб й український прапор, пролунав гімн України. В грудні 2004 р. виведені в космос супутник дистанційного зондування Землі «Січ-1М» і перший український мікросупутник «Мікрон», у квітні 2007-го — супутник «Єгиптсат», створений на замовлення Єгипту.
До сфери управління ДКАУ входять понад тридцять промислових підприємств, науково-дослідних інститутів і конструкторських бюро різних форм власності, в яких працюють приблизно 27 тис. висококваліфікованих фахівців, 176 кандидатів і 15 докторів наук.
У ході телепроекту «Розмова з країною» (2011) президент Віктор Янукович заявив про свою впевненість у зміцненні статусу України як світової космічної держави. Був відзначений високий технологічний і виробничий потенціал української космічної галузі, що бере участь і в міжнародних космічних проектах. У квітні 2011 р. в Єнакієве президент зазначив: «Наші космічні досягнення я розглядаю як локомотив розвитку країни. Участь в космічних програмах — показник інноваційного стану держави, її науково-технічного потенціалу, економічних перспектив і рівня національної безпеки. Це наш вхідний квиток в престижний клуб високорозвинених країн. Безумовно, космічна галузь — одна з надважливих для України. Це — престиж країни, можливість розвивати новітні технології й отримувати високі дивіденди».16.

Основна продукція українських виробників — ракети-носії, які доставляють супутники на орбіту, використання переустаткованих міжконтинентальних балістичних ракет РС-20, устаткування для потреб космосу (стикувальні вузли для космічних кораблів, які прилітають на Міжнародну космічну станцію. Участь України в міжнародних космічних проектах: проекти «Дніпро», «Морський старт», «Наземний старт», «Циклон-4», «Таурус-2», «Вега» тощо.
Приладобудівні підприємства України — «Хартрон», «Комунар», «Київприлад», «Елміз» — виробляють системи керування для ракет-носіїв «Дніпро», «Циклон», «Союз», «Протон», «Рокот», «Стріла» й інших космічних апаратів, апаратуру стикування «Курс» для Міжнародної космічної станції, прилади для космічних кораблів «Союз» та «Прогрес» і таке інше.
Вагомою частиною космічної діяльності є наукові космічні дослідження: проекти «Інтербол», «Коронас-Фотон», «Радіоастрон», «Потенціал», «Іоносат» й інші; на російському сегменті МКС — «Обстановка» (дослідження електромагнітних полів навколо станції), «Мікросупутник-Чибіс» (вивчення грозових розрядів в атмосфері Землі), «Планетний моніторинг» (вивчення планет Сонячної системи з борта МКС), «Біополімер» (створення біологічно активних полімерних матеріалів).
За останні п’ять років обсяги виробництва галузі зросли в декілька разів і склали в 2011 р. понад 3,5 млрд грн. Перший старт нової ракети-носія «Циклон-4» заплановано на кінець 2013 р.17

Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   21




База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2020
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка