Сценарії геополітичного розвитку України



Сторінка5/21
Дата конвертації05.11.2018
Розмір3.67 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   21

Коментатори відзначають, що для того, щоб Галичина почала симпатизувати президентові зі сходу України, необхідно, щоб той почав конфліктувати з Росією (наприклад, в «газовому» питанні) та розвивав західний, євросоюзівський вектор. Таким чином він може довести, що не бере курс на Росію, який для галичан є абсолютно неприйнятним.58


У 2006-2010 рр. Україна перейшла на парламентсько-президентську модель керування. Прем'єр став окремим відносно незалежним від президента лідером держави. Цікаво, що схожі явища спостерігалися і в цьому випадку. Відмінності між регіонами носять і геополітичний характер: західні регіони, на відміну від південно-східних, насторожено ставляться до Росії, і на президентських виборах завжди голосують за найменш проросійського кандидата. У той же час Південний Схід є своєрідним антагоністом Заходу та продавлює рух у протилежний бік — наприклад, чинить опір вступу України до НАТО. Також східні та південні регіони України, на відміну від центральних і західних, воліють за вступ країни до Митного союзу Росії, Білорусії і Казахстану як перспективу вступу до Євросоюзу.
Існують прогнози, які говорять про розпад України на дві частини: навколо Львова повинно утворитися компактна західноукраїнська держава, в той час як решта території країни в тій чи іншій формі увійде в союз із Росією.59
Контраргументи. Віктор Ющенко, президент України (2004-2010): «Проблема поділу України на Схід і Захід привнесена в українське суспільство бездарними політиками, в тому числі за допомогою зовнішніх зусиль... Насправді такого розділу немає, і ми є єдиною нацією».
Юлія Тимошенко, прем'єр-міністр України (2005, 2007-2010): «Я звертаюся до Бога благословити єдність нашої держави, щоб більше нас ніхто не роз'єднував, щоб ніхто не протиставляв і не сварив між собою».60
Найчіткішим висновком щодо теми можливого розпаду Україні є думка відомого американського політолога Аріеля Коена в інтерв'ю «Голосу Росії»: «Думаю, хоча розкол в Україні і існує, він перебільшений; українці з західної та східної областей розуміють, що вони — громадяни однієї країни, у них спільна історія. Відмінності є і в інших країнах — наприклад, тут, у США у жителів Півдня інший акцент, інша історія, 150 років тому навіть була громадянська війна. Відмінності всередині однієї країни — це нормально»61.
В одній з передач українського держтелебачення, в якій брали участь громадяни з Західної та Східної України, один учасник зі східноукраїнського міста Донецька висловив цю думку в такий спосіб: «Чому коли ми, жителі східної та західної частин, їздимо за кордон на футбольні матчі, ми тримаємося разом і вболіваємо за одну і ту ж команду? І чому тут, в Україні, ми постійно говоримо про наші розбіжності? Я скажу чому: тут ми в оточенні політиків».
Проблема «Сходу-Заходу» отримала своє відображення в народному жарті: Схід [Схід України] — це тихий працьовитий чоловік, який іноді задивляється на іншу жінку [Москва-Росія], а Західна частина країни [Західна Україна] — завжди невгамовна дружина, активна й скандальна.
Зовнішньополітичний контекст
НАТО. НАТО або Північноатлантичний Альянс — міжнародна політично-військова організація, створена 4 квітня 1949 р. Головним принципом організації де-юре є система колективної оборони, спільних організованих дій всіх її членів у відповідь на атаку ззовні.
Останнім часом погіршилось ставлення громадян до вступу України в НАТО: з 26% у вересні 2010 р. — до 24% — у січні 2011-го, 22% — у квітні 2011 р. та до 20% — у лютому 2010 р. Не підтримують вступ України до НАТО станом на лютий 2012 р. понад 68% опитаних. Ще 13% — не визначились. Яскраво вираженою підтримка приєднання України до Північноатлантичного Альянсу є лише на Заході країни (близько половини опитаних).62
Аргументи «за» вступ України до НАТО


  • Реформа Збройних Сил України і підвищення престижу останніх, наприклад, вітчизняна армія отримає матеріально-технічне оснащення (принаймні обмундирування, харчування та медичне обслуговування), зміниться морально-психологічний клімат у стосунках між військовослужбовцями;

  • Прибутки від грошових інвестицій у військову промисловість;

  • Деякі прихильники вступу вважають, що таким чином зросте авторитет України у світі: здобувши членство в НАТО, Україна отримає доступ до системи ухвалення політичних рішень, що впливають на широкий спектр європейських процесів

  • Вступ України до НАТО автоматично затверджує її прозахідний курс і нейтралізує постійне балансування між «Заходом і Сходом».

  • Оборона в рамках НАТО буде дешевшою, ніж оборона власними силами.


Аргументи «проти» вступу України до НАТО


  • Зовнішньополітичні наслідки. А) Негативна реакція з боку РФ і Білорусі.63 Наслідки будуть зовнішньополітичними, економічними тощо; Б) Можлива негативна реакція з боку членів НАТО, зростання рівня протиріч у блоці; В) Залежність України від позиції сильніших європейських країн;

  • Внутрішньополітичні наслідки. А) Збільшення фінансових витрат на військову реформу, навантаження на бюджет країни; Б) Вступ до НАТО — це довгий клопіт з переформатування конституції, українських законів тощо; В) Негативна реакція з боку населення України, соціальні протести; Г) Висока ймовірність появи на території України військової бази НАТО.64 Д) Після вступу до НATO Україна може стати об’єктом для атак терористів.


Висновки. Вступ нашої країни до НАТО можливий тільки за наступних умов:

  • Реформа Збройних Сил України і законодавчої системи та їх відповідність стандартам НАТО;

  • Запрошення до вступу в Альянс та згода з боку членів НАТО;

  • Позитивна реакція з боку сусідів-держав України (зовнішньополітичний фактор);

  • Позитивна реакція на вступ до НАТО більшості населення України (як мінімум 70%) через проведення всеукраїнського референдуму (внутрішньополітичний фактор).


Вектор розвитку. ЄС-МС

«Майбутнє України мусить вирішувати

її народ, а не діаспора»

Ігор Ґавдяк
Україна-Європа
Більшість українців виступають за вступ країни до Європейського Союзу, проте визнають, що її в ЄС розглядають як джерело дешевих ресурсів. Репрезентативне опитування населення в квітні 2011 р. незалежним дослідницьким інститутом IFAK на замовлення медіаконцерна Deutsche Welle показало, що 26% дотримуються думки, що Україну європейці бачать перш за все як постачальника дешевої сільськогосподарської, промислової продукції та робочої сили65.
Згідно з результатами дослідження, проведеного соціологічною групою «Рейтинг» у лютому 2012 р., 52% опитаних українців підтримують приєднання України до Європейського Союзу. Не підтримують — 34%. Ще 15% — не визначились.66
Плюси


  • Значне пом'якшення митних правил та імпортних мит Євросоюзу для вітчизняних товарів;

  • ЄС дозволить залучити на ринок іноземних інвесторів у сфері послуг, зокрема, фінансових;

  • Говорячи про переваги євроінтеграції, експерти часто згадують про ефект відкритості, лібералізації пересування людей, товарів, капіталів, ідей;

  • У країнах-новачках Євросоюзу підвищується конкуренція, посилюється міграція робочої сили в напрямку більш багатих країн, сильно збільшується відвідування нових членів ЄС гостями зі «старої Європи» в якості туристів, комерсантів, інвесторів. Особливо корисним з українських міст вступ до ЄС може бути для Севастополя, який має право розраховувати на появу як європейських інвесторів, так і західних туристів.


Думки. Ґюнтер Ферхойґен, екс-віце-президент Євро комісії: «Єдина «опція на майбутнє України це європейська інтеграція». Росія не може запропонувати Україні нічого цікавого щодо її майбутнього. Росія це не альтернатива для України».
Юлія Тимошенко: «Україна живе! Україною варто пишатися. Наша свята земля об’єднує всіх нас, і нам під силу зсунути гори, тільки б трішки миру та спокою. І він прийде. Тому я ні на мить не сумніваюся в тому, що вже дуже скоро Україна стане лідером і окрасою Європи. Я знаю так буде!».
Колишній міністр закордонних справ України Володимир Огризко: «Якщо ми почнемо поступово трансформувати своє суспільство в європейське, то ми будемо не лише нарівні з Польщею, але, я думаю, цілком реально, що ми можемо, маючи наші можливості, вийти на рівень одного з лідерів Європейського Союзу, але, звичайно ж, у якійсь окресленій нормальній перспективі».
Мінуси


  • Об'єднання економік, різних за своєю структурою, може призвести до руйнації економіки України, не пристосованої до західних стандартів;

  • Песимісти вважають, що першими наслідки приєднання відчують сільськогосподарські працівники, оскільки вітчизняні аграрії в порівнянні з європейськими неконкурентоспроможні. Вважається, що при цьому сільськогосподарські підприємства майже всі розоряться;

  • Сьогодні Україна продає до країн ЄС, Центральної та Східної Європи 10.4% чорних металів, в інші країни — майже 90%. Песимісти вважають, що ЄС встановить квоти, що обмежують ці можливості, і Україні доведеться скорочувати виробництво;

  • Українська економіка сильно залежить від імпорту нафти і газу: 70% необхідних Україні енергоресурсів постачає Російська Федерація. У випадку інтеграції України в ЄС всякі пільги з російської сторони припиняться і відбудеться подорожчання енергоресурсів;

  • Деякі експерти вважають, що побоювання європейців викликає відродження військово-промислового комплексу України з його високими технологіями і низькими зарплатами. Вітчизняне літакобудування на світовому ринку у випадку приєднання України до ЄС зникне, оскільки українські АН-32, АН-70, АН-140 за своїми показниками перевершують літаки, що випускаються в інших країнах, і діють на нерви європейським виробникам.


Висновки. У найближчі 15-20 років вступу України до Європейського Союзу не відбудеться. По-перше, Україна не готова змагатися, як з ЄС, так і з окремими її учасниками ні економічно, ні демографічно, ні політично. По-друге, Європейський Союз переживає далеко не найкращі часи: провал політики мультикультуралізму, поступова ісламізація, фінансові кризи говорять про майбутній розпад ЄС або, в крайньому випадку, про його територіальне зменшення ймовірно в 2020-2030 рр.
Україна-СНД
47% опитаних у лютому 2012 р. підтримують утворення єдиної держави у складі України, Росії, Білорусі. Не підтримують 42%. Ще 11% не визначились. Серед найбільших прихильників євроінтеграції станом на лютий 2012 р. мешканці Заходу (78%), дещо менше Центру (59%) та Півночі (55%).67
Експерт із питань міжнародної безпеки Євген Жеребецький, коментуючи заяву віце-прем'єра кабінету Януковича-Азарова Володимира Семиноженка про можливий союз України з Білоруссю та Росією, сказав, що при реалізації такого сценарію Західна Україна перетвориться на нову «гарячу точку» на зразок Чечні.68 Міністр оборони під час президентства Віктора Ющенка Анатолій Гриценко вважає, що в разі, якби Україна почала вступати в Митний союз, це призвело б до відколу від країни як мінімум шести областей.69 У свою чергу, політолог Михайло Погребинський вважає, що якщо економічна ситуація в Росії різко покращиться, половина регіонів Україна захоче увійти до складу Російської Федерації.70
Плюси


  • Можливість створення «оновленого СРСР». Створення оновленого СРСР обійдеться за рахунок урізання незалежності і передачі державою функцій наддержавним органам. New-СРСР буде являти собою копію ЄС з незначними відмінностями. Але такий сценарій можливий тільки у випадку демократизації Росії. В іншому випадку це буде типове поглинання та здійснення варіанту New-Російська імперія;

  • Покращення соціально-економічного стану громадян України. Позитивний аспект створення подібної структури буде полягати в швидкому зростанні економіки та поліпшенні соціального стану громадян. Особливо якщо враховувати фактор пов’язаності української, російської та білоруської економік;


Мінуси


  • Охолодження відносин з ЄС, США. Неважко зрозуміти, що варіантові нової консолідації на теренах пострадянського простору США не зрадіють. А курс на New-СРСР автоматично знищить всі досягнення та мрії на дорозі до європейського вибору;

  • Загроза потрапити під геополітичний вплив РФ, знищення незалежності України. Ідея створення нового геополітичного проекту на пострадянському просторі сама по собі непогана. Але якщо перед цим не відбудеться процес демократизації РФ чи процес еволюції інших пострадянських держав у бік демократичних цінностей, сенсу від неї буде небагато. Врешті-решт, якщо нам і потрібна, то слов’янська федерація, а не тоталітарна імперія.


Висновки. Враховуючи культурну та економічну пов'язаність України та Росії, треба зазначити, що ймовірність вступу першої до Митного Союзу (або який-небудь інший геополітичний російський проект) вище в порівнянні з ЄС. Головна ж проблема полягає в тому, що, по-перше, як і у випадку з Європою, Україна буде виступати в МС на правах молодшого партнера. Ні про яку рівноправність і мови бути не може, враховуючи колосальні ресурси Російської Федерації. Де-факто це буде поглинання. По-друге, безглуздо сприймати зараз РФ як рівноправного й чесного партнера. Основними цілями Росії є протидія України вступу до НАТО, контроль над українською ГТС, повернення України в російську економічну орбіту, в т.ч. затягування в МС, сприяння федералізації України, ліквідація Київського Патріархату тощо. Гра ж вищих російських ешелонів влади за допомогою фактору торгових воєн, статусу російської мови, Чорноморського флоту інакше як шантажем не назвеш. Вердикт гранично ж простий: необхідно завжди залишатися прагматиком.
Україноцентризм
Україноцентризм (український центризм) — світоглядна і філософська позиція, політична та соціально-економічна концепція, центральними тезами якої є:


  • У зовнішній політиці — побудова власної самостійної логічної стратегії досягнення визначених цілей у взаємовідносинах з іншими країнами (особливо сусідніми) на рівних умовах з точки зору реалізму і прагматизму;

  • У внутрішній політиці — побудова та виконання соціально-економічної моделі розвитку країни, спираючись при цьому, здебільшого, на власні сили;

  • У культурі — переосмислення власної історії і пошук істини в ній, підтримка національної гідності, захист національної спадщини тощо;

  • У філософії — на все, що відбувається у світі, треба дивитися українськими очима і мати власний погляд і оцінку.

  • Уявлення про Україну як про центр культурно-історичного розвитку Європи (інколи згадують і про весь світ).



Основою для україноцентризму є історичне минуле України, яка не раз ставала регіональною державою-лідером. Наприклад, у період розквіту Київська Русь на рівних виступала з Візантійською імперією — найпотужнішою державою раннього середньовіччя. А згоду київського князя Ярослава Мудрого віддати свою дочку заміж за французького короля фактично дорівнювало прийняттю його країни в список найпрестижніших держав.
Наступним епізодом україноцентризму був гетьманський період, коли Україна зайняла гідне місце однієї з найпотужніших держав регіону. Добу гетьмана Б.Хмельницького часто називають яскравим проявом реалізації бажання зробити з України наддержаву в балто-чорноморському геополітичному просторі. Поступово зрозумівши, що багатовекторність із кримськими татарами та Туреччиною, шляхтою та московським боярством є абсурдною, гетьман починає будувати власну україноцентристську політику. Одним з перших проявів цього є намагання Хмельницького встановити український контроль над Білоруссю, що й було зроблено полковником Іваном Золотаренко. Після підписання мирного договору між Москвою і Польщею у вересні 1656 р. українська дипломатія активізувалась, і на сході Європи постала коаліція держав — Швеція, Прусія, Литва, Україна, Семигород, Молдавія та Волощина — яка була утворена на противагу Москві з одного боку та Польщі й Криму — з іншого. Це викликало занепокоєння в Османській імперії. Вердикт же Польщі був підписаний, але Москва вступила у війну на її боці. Смерть Богдана Хмельницького поклала кінець мріям не тільки появі на зовнішньополітичній арені великої української держави, але й поховала амбіціозний план військовий план коаліції з ліквідації Туреччини та звільнення від мусульманської неволі таких християн як греки. Варто також і згадати про морські походи запорозьких козаків, які завдавали превентивних ударів Османській імперії. Наслідком цього було визволення великої кількості невільників із турецько-татарської неволі, штурм багатьох міст Малої Азії.
Невеликі сплески україноцентризму можна було спостерігати двічі на просторі СНД після краху СРСР. Перший стався в середині 1990-х рр., коли на чолі з Україною сформувався приховано очолюваний нею блок, що включав Узбекистан, Туркменістан, Азербайджан й іноді Казахстан, Грузію та Молдову. Оскільки РФ намагалася всіма спробами посилити свій вплив в СНД і перетворити його в наднаціональний орган, пострадянські республіки підтримали Україну в її протидіях. Другий сплеск пов'язаний з реанімуванням ГУАМ після Помаранчевої революції і де-факто американського втручання. Союз є чисто геополітичним й антиросійським, тому цей тип україноцентризму можна вважати штучним.
Прихильники україноцентризму вважають, що головною основою для всіх перемог України завжди була саме ця ідея, яка передбачала власний державницький шлях розвитку, а не сумнівне входження в різні військово-політичні блоки зі своїми сусідами, які в усі часи намагалися досягти власних інтересів за український рахунок. Це стосується як західного, так і східного курсів України.
Плюси


  • Висока ймовірність становлення України як регіонального лідера;

  • Україноцентризм дозволить знайти свій власний шлях, дасть можливість конкурувати на рівних з пострадянським простором та Європейським Союзом;

  • Україноцентризм дозволить погасити і вирішити дискусійні теми суспільства;

  • Україноцентризм позитивно вплине на пострадянські республіки, принесе туди деякі європейські демократичні цінності;

  • Розширення просторів зовнішньої політики. Співпраця не тільки з європейськими й американськими партнерами, але й з латинськоамериканськими, африканськими, азіатськими, ближньосхідними тощо.




Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   21


База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка