Сценарії геополітичного розвитку України


Федералізація. Сценарій №2



Сторінка8/21
Дата конвертації05.11.2018
Розмір3.67 Mb.
1   ...   4   5   6   7   8   9   10   11   ...   21
Федералізація. Сценарій №2
Згідно з Конституцією, Україна — унітарна держава. До її складу входять 24 області, два міста республіканського значення, Київ і Севастополь, й Автономна Республіка Крим. Унітарний статус України закріплений статтею 2 Розділу I Основного Закону. Ініціювання змін цього Розділу можливо президентом або не менше ніж 2/3 від конституційного складу Верховної Ради (300 народних депутатів), прийняття їх тією ж кількістю парламентаріїв і затвердженням Всеукраїнським Референдумом (стаття 156 Основного Закону), який повинен призначати Президент.
Аргументи «за» федеративний устрій


  • Прихильники федералізації минулого й сьогодення;

За федералізацію виступали в минулому Михайло Драгоманов, Михайло Грушевський, В'ячеслав Чорновіл, Сергій Подолинський, ідеї федералізму проголошувало Кирило-Мефодіївське братство («федерація слов’янських народів») і таке інше. Сьогодні серед українських політичних сил подібної точки зору дотримуються Петро Симоненко,100 Вадим Колесніченко, Віктор Тихонов, Леонід Грач, Євген Кушнарьов, Дмитро Табачник. Багато хто пропагував федералізацію, часто трансформуючи свої настрої в цьому питанні (див. нижче). Час від часу ця проблема обговорюється у Криму, Донбасі, Галичині, в чому не останнє місце займає політика сусідніх країн. У світі за федералізацію України виступають, в основному, російські політики та ЗМІ. З цим пунктом пов'язаний один поширений міф: помилково погоджуватися з політичною думкою українських громадських діячів початку ХХ ст.: їхня позиція формувалася в умовах відсутності сучасної української державності. Грушевський і Драгоманов виступали за федералізацію, проте в це поняття вони вкладали інший зміст: про надання Україні широкої автономії як суб’єкту федерації в Російській імперії (тобто федералізація останньої).




  • Об’єктивні причини необхідності федералізації України;



Федералізація. Сценарій №3
Сучасна Україна через низку об'єктивних історичних причин не є однорідною державою (з єдиною культурою, мовою, релігією, національним складом): фігурують як мінімум дві історичні області з яскраво вираженими відмінностями. Існує думка, що федералізація може вирішити ці проблеми, але треба зазначити, що:
а) Розкол навмисно підсилюється і підтримується, загострюючись напередодні виборів: нагнітаються конфліктні теми НАТО/РФ, ЄС/РФ, українська мова/російська мова, УПА-ОУН/Радянська Армія, С. Бандера, І. Мазепа тощо. Найяскравішим прикладом останніх місяців були події 9 травня у Львові;
б) Жоден із сучасних популярних політичних таборів не пропонував загальнодержавних рішень і справжньої позитивної програми розвитку України;
в) Україна де-факто і так федеративна республіка, оскільки має в своєму складі Автономну Республіку Крим. Контраргументом тут може бути той факт, що і Крим не є повністю федеративним утворенням: його автономія обмежена, а тому декларативна і фальшива. Або приклад знаходження автономій у складі таких унітарних держав як Іспанія, Грузія, Таджикистан.


  • Позитивні наслідки федералізації України;

Федералізація призведе до формування регіональних еліт, збільшення повноважень територіальних громад у відносинах із центром і взаємного контролю двох гілок влади (суб’єктів федерації і загальнофедеральної), вибору шляхів і механізмів розвитку конкретних регіонів, перерозподілу фінансових потоків (ретельнішого й ефективнішого обороту коштів), зниження рівня протиріч у суспільстві.


Аргументи «проти» федеративного устрою


  • Противники федералізації минулого і сьогодення;

Проти федералізації виступають Володимир Литвин, Віктор Янукович, Арсеній Яценюк, Юлія Тимошенко, Ганна Герман. Президентська республіка — жорстке державне утворення. Вона вигідна будь-якій еліті, яка володіє президентським постом: федералізація ж означатиме обмеження влади президента у певних регіонах. У самому принципі проголошення курсу на федералізацію також містяться два «плаваючі» пункти: по-перше, немає ніякої гарантії, що якась партія чи політичний блок — прихильник федералізації/децентралізації — дійде до фіналу з таким гаслом, коли сяде у президентське/парламентське крісло (зокрема, з такими лозунгами вже з’являлися Л. Кучма, В. Ющенко, НДП, СДПУ (о), «Наша Україна», Партія Регіонів тощо); по-друге, федералізація повинна проводитися спільно з опозицією, бо вона означає передачу влади регіональним елітам, тобто, наприклад, партія проросійського напряму, активуючи такий процес, передасть владу на Західній Україні «місцевим», що вдарить по її ж іміджу.



Федералізація. Сценарій №4


  • Об’єктивні причини проти федералізації України;

а) Замість того, щоб зняти протиріччя, федералізація може посилити розкол країни, що призведе до її розпаду. Якщо, наприклад, у західних і східних регіонах країни остаточно закріпляться радикально-націоналістичні і проросійські настрої або відбудеться процес «консервації» відмінностей українських земель, це спричинить остаточну дезінтеграцію держави в різні боки, включаючи можливість зникнення в обіймах Польщі, Румунії, Угорщини чи РФ. Іншими словами, федерація будується не для того, щоб її суб’єкти поширювали абсолютно протилежну один одному культурну, економічну чи національну політику;


б) Федеративні країни створюються з якихось утворень, а не в результаті поділу держави (присутній принцип «знизу-догори», а не навпаки). У світовій історії найстійкіші федерації виникали шляхом об'єднання незалежних суб'єктів у федерації (Канада, Німеччина, США тощо). Часто можна почути, що «сепаратизм це погано, він роз’єднує, а федералізація консолідує». Дійсно, в перекладі з латинської separato означає від’єднання, а foederatio союз, об’єднання. Проте в цьому випадку можна спостерігати підміну понять, оскільки федерація буде стійкою тільки, якщо її побудувати за принципом «знизу-догори». Грубо кажучи, згідно з цим правилом, Україна повинна спочатку розпастися на регіони, і тільки потім останні повинні створювати федерацію. А сучасним прикладом невдалої федералізації унітарної держави є Бельгія зі своїм фламандсько- і франкомовним населенням, економічними та ідеологічними відмінностями, яка вже стоїть за крок від розпаду;
в) Якщо федералізація викорінить культурні протиріччя (немає жодної гарантії, що це можливо, тим паче в короткий термін), вона не зможе допомогти у зовнішній політиці (зокрема, питання вступу до НАТО чи паралель ЗВТ-МС);
г) Сьогодні більшість суверенних держав світу є унітарними;
д) Сучасні опитування свідчать про непопулярність майбутньої федералізації України. Наприклад, опитування 22-30 січня 2010 р. Міжнародним дослідницьким агентством ІФАК (Україна) показало, що лише третина українців підтримує ідею федералізації України;101
е) Федералізація небезпечна через різний економічний потенціал регіонів України (захід — аграрний, схід — індустріальний). Унітарна форма держави більш-менш дозволяє зрівнювати темпи розвитку; у федеративній державі відмінності в економічному розвитку регіонів будуть загострюватися;
є) Федералізація призведе до збільшення рівня бюрократії в регіонах (контраргумент адміністративно-територіальна реформа), а в сучасних умовах повальної корупції до розкрадання коштів на регіональному рівні;
ж) Питання федералізації за своєю суттю хитке і незбалансоване: майже як і сепаратизм воно виникає через низький соціально-економічний рівень громадян, недостатню увагу центру до регіональних проблем, розхитування суспільно-політичних терезів представниками малозабезпечених шарів населення під час різких змін влади, політичного курсу країни (2004, 2010 рр.), економічних або інших потрясінь (2008, 2011 рр.). Також часто словами «федералізм» і «федералізація» прикриваються, маючи на увазі в реальності справжній сепаратизм.
Висновки. Практична користь від федералізації неочевидна, ризики занадто великі. Точка зору, що подібну систему можна реалізувати завдяки політичній волі у найближчі 5-10 років небезпечна помилка, тому що федералізація це довготривала масштабна адміністративно-територіальна, судова та бюджетна реформа, чітка побудова формули взаємовідносин «центр-регіони». Її швидкий процес в умовах економічної, політичної й соціальної нестабільності може викликати цивільний колапс, втрату державності та незалежності. Найбільш оптимальними варіантами державного устрою для України є унітарна республіка або федеративна республіка з елементами сильного унітаризму. В останньому випадку розумна федералізація могла б зміцнити й посилити державу, нерозумна — зруйнувати її. Отже, федералізація України не виключається в майбутньому через 20-30 років за умови:



  • Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   4   5   6   7   8   9   10   11   ...   21


База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка