Семен Збаразький крути


ВІЧНЕ ПОЛУМ'Я СВЯТОГО ОГНЮ



Сторінка4/7
Дата конвертації23.03.2017
Розмір1.17 Mb.
#12990
1   2   3   4   5   6   7

ВІЧНЕ ПОЛУМСВЯТОГО ОГНЮ


Треба було отже аж святої крови 300 героїв під Крутами, щоб розпочалася справжня визвольна революція українського народу, щоб Київ скинув на вуличний брук московського орла — символ неволі. Кров пролита на полях Крут освятила слова IV-гo Універсалу, які голосили всьому світові: “Однині Українська Народня Республіка стає самостійною, ні від кого незалежною, вільною суверенною Державою Українського Народу”. Після Крут прийшов Берестейський мир, в якому західні держави визнали самостійну Українську Державу. Крути дали почин творенню регулярної української армії, яка протягом трьох років змагалася з ворогом.

Враз із глухим стукотом грудок землі, які сипалися 19-го березня 1918 року на труни крутянських героїв, виростала “друга — побіч Тарасової — свята могила над Дніпром”, родилася велика леґенда, леґенда свобідної нації про “300 героїв-лицарів без плями”. Ця леґенда створила всенаціональний культ героїв, зробила український народ тим, чим він був завжди і про що забули його провідники в буремні часи 1917-го року: народом вояків, народом лицарів.

Першим знаком всеукраїнського культу Крутів були часописні статті й звідомлення, які появилися в березні 1918 року в органах української преси у Києві, Львові, Відні й ін. містах. 25)

В тих статтях проявилися трагічний біль, любов і пієтизм та пошана до молодих героїв, велика віра в те, що їхня кров стане родючим ґрунтом для нових, великих чинів і жертв нової епохи України. Український Генеральний Штаб у Києві видав 1918 р. окрему брошуру під заголовком “Позбавлення України від большевиків”, присвячену славній пам'яті тих, що лягли під Крутами.

Але поновна хвиля московсько-большевицького наїзду, яка залила Україну і врешті її перемогла та закріпачила, перервала дальший зовнішній вияв культу великої крутянської жертви на східніх українських землях. Та ще довгі роки після того пам'ять про лицарів, що впали під Крутами, жила в серцях українського народу, не зважаючи на жорстокі переслідування з боку Москви. Адже ж іще в 1926 р. появився був у харківських “Вістях” ч. 199 нарис-згадка невідомого “Подорожнього”, в якій він, як учасник бою під Крутами по большевицькій стороні, віддав пошану хоробрим борцям українських частин:

І от одержуємо в Брянську вістки, пише “Подорожній”, що коло Крут, ото якраз коло того гарного села під горою, окопується батальйон жовтоблакитників, студентів, що прибув з Києва... Розвідка з селян донесла, що студенти в уніформі українських січових стрільців, озброєні австрійськими рушницями, мають кулемети і ні одної гармати. Видко вирядили їх на спіх. Настрій батальйона завзятий ...

Знов одержуємо вістку, що батальйон, окопавшись під Крутами, лаштується на якусь операцію. Мітинґ, скликаний на Брянському за-лізничому двірці, зібрав тільки моряків (московських — прим. авт.); салдати, що їхали по демобілізації на Україну, ухилились навіть від мітинґу... Зато настрій моряків був піднесений; балакати на мітинґу довго не довелося. Через якийсь час, наші броневики освітили дорогу” на Крути, а по півночі ешелон моряків, маючи на тендері 3 гармати, поринув у сніжній темряві...

Розказуючи це своїй сусідці в вагоні поїзду, який проминав станцію Крути, “Подорожній” описує далі сам бій:

Ще й не засіріло над крутівськими сніжно-чорними полями, як ми були поблизу ворожого табору. Нас тут чекали... Кулеметний вогонь збив перші наші лави, зато піддав скаженого завзяття ударній групі. Ударили з гармат... Почувся хрипкий вигук матросів:

Смерть буржуям! Хай живе революція!

Слава! Слава! Смерть московським катам!.. Це значить: ура! Смерть московським палачам! — так кричав студентський батальйон, приймаючи атаку.”

В окопах почався багнетний бій під вибухи трьох гармат і метушливу тріскотню кулеметів та розпучливі поодинокі вистріли з рушниць... Коли нігтем проводити по гребінцю, гребінець безперебійно-марудно дирчить. От так безупинно-марудно дирчала смерть в окопах...

Сонце привітало нашу перелогу, кінчає опис “Подорожній”. Сотні трупів укрили редут... Багато й наших полягло. Ворог бився завзято.



Можливо, що сьогоднішнє молоде покоління нашої Батьківщини вже не знає навіть такого опису крутянського бою, бо ворог старанно затер усі сліди, але є безперечною правдою, що ця молодь України всім серцем, всією своєю істотою відчуває чин своїх попередників. Та ж київські студенти в 1956 р. три дні змагалися в повстанні з переважаючими силами енкаведистів на вулицях столиці своєї святої Батьківщини, як про це широко писала західня й українська преса вільного світу.

Москва, забороняючи найлютішими засобами продовжування культу крутянських героїв, раділа, що замовк Дніпро й чернігівські поля. Та вона грубо перерахувалася у своїх сподіваннях. Могила борців з-під Крут, що виросла над Дніпром, стала святощами і власністю всієї української нації, а пролита в обороні соборности кров синів Галицької волости, повернулась у Дністер і покликала західньо-українську молодь продовжувати святе діло.

Пластун Атанас Фіґоль писав у “Студентському Шляху” 26):

Культ Крутів зродився у Галичині в гурті пластової молоді. В 1926 р. постає у Львові “Курінь Старших Пластунів ім. бою під Крутами”. Годі сказати, для чого цей гурт старших пластунів вибрав собі саме цю назву! Крути для Галичини тоді та ще довго й опісля були “незнані”. В 1926 р. появилася тільки незамітна статтейка в Л.Н.В.: ЛЛ: “Спогади про події під Крутами”. Вистарчило, мабуть, одної тієї згадки, щоб пластуни, ведені дивним прочуттям, спершу ще може несвідомо, почали ширити леґенду про лицарів абсурду серед пластової молоді. В рік опісля члени “Куріня бою під Крутами” лучаться з “Лісовими Чортами”, бо знайшли вони спільний шлях і спільну мету. Відтоді Крути стають курінним святом “ІІІ. Куріня УУСП Лісові Чорти”. В пластовій домівці й при Ватрі Великої Племінної Ради “Л.Ч.” зростала леґенда чернігівських степів. Душі героїв не остали вже більше самітними, бо рік-річно братались з ними в річницю бою думки, що линули до них з малого покищо гурта пластунів.

1930 рік приносить закриття Українського Пластового Уладу на цілому терені Польщі. Старші Пластуни переносять свою діяльність на студентські організації. З того часу “Крути” стають власністю всієї української молоді...

У дванадцяту річницю Крут влаштувала філія Товариства Наукових викладів ім. Петра Могили у Львові перші всестудентські сходини, присвячені пам'яті крутянських героїв, а рік пізніше львівське студентство відзначило день 29-го січня одноденним постом, рядом святкових сходин і рефератів у Львові та на провінції і провело збірку на політичних в'язнів. Того ж 1931-го року українські студенти скликали у Львові 21 і 22 березня 2-гу Краєву Конференцію, з участю ста делегатів студентських організацій, на якій визнали річницю бою під Крутами українським всестудентським святом. Водночас 2-га Конференція зобов'язала українських студентів прослідити і зберегти для історії всі найменші подробиці крутянського чину. Серед ухвал Конференції, які прийнято аклямацією, перша — така:

“Роковини геройського “безумства” українського студентства, роковини бою під Крутами, стають від сьогодні українським всестудентським святом...”

Від цього часу культ героїзму українських студентів і юнаків під Крутами зростає на західньо-українських землях швидким темпом. 14-ті роковини відзначив не тільки Львів, але й міста на провінції і села та студентські закордонні осередки. Проведено одноденну голодівку, призначуючи гроші на прожиток того дня для політичних в'язнів. Студенти поширили між народніми масами 10 тисяч примірників популярної брошури “Бій під Крутами”, яку видав “Студентський Шлях”. 7-го лютого 1932 року відбулася перша прилюдна академія в залях львівського міського театру, яку влаштували студенти, присвячуючи її “Українським Термопілям”.

Друга світова війна поклала край цим святкуванням і на західніх землях нашої Батьківщини, покликавши українську молодь перейти від спогадів до чину. Героїчний культ Крут відродився тоді на всіх українських землях без вийнятку пожвавленою боротьбою членів ОУН та вояків УПА з двома наїздниками. І знову тисячі юнаків та студентів засвідчили своєю героїчною смертю, що “Україні вічно бути, про Україну всім почути...”

А коли ворожа навала зламала й цю молоду силу, ідея Крут пішла разом з борцями в підпілля, подалася і на чужину. Культ Крут відновило на чужині знову українське студентство. У 30-річчя великої жертви для України делегати 14-го з'їзду Центрального Союзу Українського Студентства заявили:

“Всенародній культ Героїв Крут — це також почин і діло студіюючої молоді. В Крутянському Чині наші попередники бачили не трагедію трьох сот юнацьких існувань, тільки акт віднови цілої нації, і тому Крути не стали святом поминків, тільки кожночасним джерелом надхнення свіжих лав нації в поході до Волі...”

А в 35-ту річницю, 1953 року, ЦЕСУС звернувся до української молоді на чужині, пригадуючи:

...Всім студенткам і студентам поза межами Батьківщини, що Заповіт 300 поляглих Героїв ще не здійснений і він нас усіх зобов'язує. Закликаємо Вас, Дорогі Друзі, до невпинної боротьби і наполегливої праці для України на тому відтинку, де Вас доля поставила і де кожен з Вас може бути найбільше корисним. Закликаємо Вас до служіння Батьківщині словом, письмом чи іншою працею серед своїх і чужих, скрізь і завжди, а у хвилину великої потреби не завагатися піти слідами незабутніх крутянців, ставлячись зі зброєю в руках до диспозиції України. Пам'ятаймо, поки Україна в поневоленні, поки ідея української державности не стала дійсністю, жоден українець не може стояти осторонь великого змагу...27)

Сьогодні, у 40-у річницю пролитої під Крутами святої крови наших братів, звернімось, Друзі, нашими серцями до далеких піль Чернігівщини й вслухаймося в слова, які линуть до нас:

...Для нас ця могила лишиться навіки полум'ям віри, вона дала нам незабутнє минуле.

Це буде друга свята могила над Дніпром. В хвилині одчаю, в хвилині занепаду, в хвилині знесилля будуть приходити до неї старі й малі, щоб відживитись тим святим вогнем ентузіязму, який палатиме тут і під камінним хрестом.”

Діти України, це ваша могила, вона буде тим дзвоном, що vivos vocat, не дасть нам спинятись, не дасть забути.



Цей день стане днем всієї шкільної молоді України. Від року до року сюди будуть приходити, тут будуть молитися, тут будуть складати братерську присягу ті, що матимуть переступити поріг життя.

І коли життя зітре з пам'яти сучасних ці дорогі обличчя наших братів, коли прийдуть нові люди... вони пам'ятатимуть, що тут лежать ті, що віддали все, що мали, молодість, щастя й життя за волю України.

Будьте ж певні, дорогі, незабутні герої, ваша смерть не згинула марно! Чуєте?! Вона живе й житиме до віку Вільна Самостійна Україна!” 28)
1) “Пам'яти поляглих за державність” — “Тризуб”, Париж, січень 1926 р.
2) Цитуємо за Євгеном Чикаленком “Уривок з моїх споминів за 1917 рік”.
3) В. Винниченко: “Відродження нації”, том І., cтop. 73-75.
4) Є. Чикаленко: “Уривок з моїх споминів за 1917 p.”, cтop. 13-14.
5) Йдеться про південні повіти Курщини й Вороніжчини.

6) “Відродження нації”, І том. cтop. 255.


7) Р. Борис “Чому Крути?”, 1936 р.
8) “Відродження нації”, т. І., cтop. 139-40.
9) Був тоді у Москві — Прим. авт.
10) Є. Чикаленко не згадує про самостійність, бо ж він сам був “тупівцем”, а тільки про соціалістів — Прим. авт.
11) Чикаленко: “Уривок з моїх споминів...”, стор. 10-11.
12) “Відродження нації”, том І, стор. 225-226.
13) “Відродження нації”, 1-й том, стор. 43-44.
14) “Хліборобська Україна”, V. 17.
15) Цебто в Петербурґ, як це було вирішено І Військовим З'їздом, щоб “роз'яснити справу” творення української армії. Прим. авт.
16) “Відродження нації”, том II, стор. 55.
17) П. Милюков “История второй русской революции”, том I, стор. 80-81.
18) Календар “Червоної Калини”, Львів, 1937, стор. 58.
19) “Історія України” Д. Дорошенко, том І, стор. 185.
20) “Історія Українського Війська”, Вінніпеґ, Канада, 1953. Стор. 401-404.
21) Див. “Літопис Червоної Калини”. Львів, 1932 р. ч. 2, стор. 2-5.
22) Г. Дудка: “З спогадів про Крути” (“Вістник” ООЧСУ, ч. 1 (99), 1957.).
23) “Спогади про події під Крутами” Л. Л. в “Літературно-Науковому Вістнику”, книжка IV, за квітень 1926 p., “Крути”, уривок зі споминів, написав І. Л-ий, “Літопис Червоної Калини”, Львів 1932, ч. 2, стор. 2-5, “День 16 січня 1918 р.” — М. Михайлик, “Літопис Червоної Калини”, ч. 2, 1932 p., стор. 12-13, Г. Дудка “З спогадів про Крути”, “Вістник” ООЧСУ, Нью-Йорк, січень 1957 р., стор. 25-26, Д. Захарченко “Спогади”, недрукований рукопис з 1948 р.

24) Л. Л. “Спогади про події під Крутами”, ЛНВ ч. 4, 1926 p., Львів.


25) Наприклад: “Народня Воля” ч. 32, “Боротьба” ч. 21, “Кієвская Мысль” чч. 28, 29, 31, “Нова Рада” ч. 41, “Шлях” ч. 3, “Військово-Науковий Вістник” ч. 1. (всі в Києві, березень 1918 p.), “Діло”, Львів, ч. 6. з 24. 3. 1918, “Вістник СВУ”, Відень 1918, ч. 15 і т. д.
26) Львів 1933 p., січень, ч. 1 (21).
27) Цитовано за “Українцем”, Париж, 29 січня 1953 р.
28) Людмила Старицька-Черняхівська: “Пам'яти юнаків-героїв, замордованих під Крутами”. (Передрук з “Нової Ради”, Київ, 24. 3. 1918 р., ч. 41, у “Вістнику СВУ”, Відень, 1918 p., ч. 15, стор. 224).

Олекса Стефанович

Каталог: ld
ld -> Принципи реалізації наукової діяльності університету: активна участь у формуванні та
ld -> Програма навчальної дисципліни історія світової культури
ld -> Тема Основні етапи розвитку документознавства
ld -> Програма навчальної дисципліни міфологія Галузь знань 0201 культура Напряму підготовки 020101 культурологія
ld -> Дивовижний світ многогранників
ld -> Програма розвитку дітей дошкільного віку зі спектром аутистичних порушень
ld -> Діти з порушеннями психофізичного розвитку як суб'єкт корекційної освіти план
ld -> Інформаційний пакет 04 основи корекційної педагогіки
ld -> Есе на тему: “Українське мистецтво другої половини ХVII-XVIII ст.”
ld -> Дипломної освіти «Допущено до рецензування»


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7




База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2022
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка