Шевченко видатний художник



Скачати 43.01 Kb.
Дата конвертації02.09.2018
Розмір43.01 Kb.
Доповідь на тему:

Шевченко – видатний художник

Вчитель Новодавидківської ЗОШ І-ІІІст.

Шніцер Г.Г.

У світовій культурі не так багато постатей, творча реалізація яких була б настільки органічна національній культурі, що стала не лише невід’ємною складовою, а й визначила напрями її розвитку на цілі століття. Коли мова заходить про Тараса Шевченка та його вплив на українську культуру, то жодне порівняння не здається перебільшенням: «батько нації», «національний геній», «творець нової модерної нації»... Власне, саме Шевченко сформував український національний світ, органічно трансформував народну творчість у високу культуру, що силою його генія стала рівноправним учасником загальноєвропейського культурного діалогу. Поет від Бога, творчість якого увібрала в себе дух, характер і прагнення народу. Проте, цього для мистецького самовираження йому було замало. Як художник світового рівня він прагнув реалізувати себе й у високому мистецтві художньої гармонії, яка б не лише формувала національний код, але й відкривала його світові.

Для Шевченка-художника характерний широкий діапазон творчого вираження: портрети, жанрові композиції, краєвиди, малюнки на біблійні, історичні, літературні сюжети, книжкові ілюстрації та чимало іншого, що залишилось у вигляді чисельних начерків, ескізів та замальовок. Значну частину творчого доробку майстра складають офорти.

Жагуча пристрасть до малювання визначила майбутній життєвий шлях Шевченка. На початку малярської творчості Тарас копіює лубочні картини. Вже ранній рисунок “Жіноча голівка” (1830) засвідчує неабиякий хист Шевченка-рисувальника, демонструє майстерність його штриха, обізнаність з основами академічного рисунка. Приїзд до північна столиці Російської імперії відкриває Шевченкові нові можливості для духовного розвитку та здійснення заповітної мрії. Маючи дозвіл відвідувати рисувальні класи «Товариства заохочування художників», де вивчає ази академічного мистецтва, вдосконалює техніку олівцевого рисунка, працює в техніці туш-перо, створює композиції на історичну й міфологічну тематику. Це перші багатофігурні сюжетні композиції: «Смерть Лукреції», «Смерть Віргінії», «Смерть Сократа», «Олександр Македонський виявляє довір’я лікарю Філіпу», «Смерть Богдана Хмельницького». Це перший малярський твір на тему з української історії, який засвідчив не лише усвідомлення Шевченком своєї українськості, а й культурний та життєвий вибір.

Вже перші кроки у рисувальних класах відкривають йому шлях до волі, а пізніше і до Академії мистецтв, до здійснення заповітної мрії його життя. Вже в перші роки навчання він досягає помітних успіхів. Його малярські твори виставляються на академічних виставках. Впродовж 1839 – 1841 років Рада Академії відзначає досягнення Шевченка срібними медалями. Мистецькі смаки цього періоду формуються в активному спілкуванні з К.Брюлловим, А. Мокрицьким,Р. Жуковським та іншими художниками-сучасниками. Напружене мистецьке життя столиці дозволяє познайомитися з найвищими досягненнями світового художнього набутку.

Малярська творчість Шевченка починається з «Портрета батька», виконаного з пам’яті й орієнтовно датованого 1829 – 1830 роками. Останній, передсмертний твір Шевченка – також портрет - «Автопортрет 1861 року». У цьому проміжку було створено понад 150 портретів.

Творить художник образи своєї епохи олією, олівцем, пером, аквареллю і офортною голкою. Олівцеві і акварельні портрети Шевченка – це нове явище у розвитку портретного жанру в Україні. Зазначимо, що з перших спроб і до останніх днів творчості Шевченко віддаватиме перевагу камерному портретові. Шевченкові акварельні портрети Катерини Абази, невідомого, Луніна вражають технічною досконалістю, гармонійністю кольорових сполучень, вдалим композиційним рішенням.

Особливу увагу Шевченко приділяє автопортретам. Нині відомо понад півсотні його самозображень. Мабуть, ніхто із художників, окрім Рембрандта, Ван Гога не залишив стільки автопортретів. З багатого портретного художнього доробку Шевченкові автопортрети вирізняються не лише кількістю, а й ускладненим психологізмом. Зібрані разом, зведені до єдиного хронологічного ряду, вони утворюють своєрідний образотворчий життєпис митця. У них поет відкриває свій внутрішній світ, своє сповнене випробувань життя, ставлення до дійсності.Романтично-піднесений образ молодого поета і художника створив митець в автопортреті 1840 року. Цим твором Шевченко засвідчує себе як художника романтичного спрямування.

Перебування Шевченка в Україні у 1843 – 1847 роках ознаменоване періодом розквіту та найактивнішої праці в галузі живописного портрета. Його олійні портрети Т. Маєвської, Й. Рудзинського, Закревських, І. Лизогуба і княгині Кейкуатової характеризуються проникненням у внутрішній світ людини, виходом із колористичної замкнутості ефектами освітлення.У цей час Шевченко звертається до традиційного не тільки в Європі, а й у Російській імперії парного портрета. Надзвичайно майстерний і складний композиційно (овал в овалі) портрет княгині Катерини Кейкуатової. Портрет приваблює віртуозним рисунком і живописом, винятковою гармонією кольорів, майстерною передачею фактури й глибоким психологізмом. Розквіт таланту Шевченка-портретиста засвідчують портрети Й. Рудзинського, О.Лук’яновича, І. Лизогуба.

Під час заслання домінуючою технікою стає графіка, сепія, акварель, олівець. У порівнянні з творами попереднього періоду з’являються елементи драматизації портретованих. У багатьох із них митець пробує передати не лише правдивий образ, а й характер, психологічний стан у момент зображення: глибоку задуму, смуток, відчай, натхнення. Характерно, що з метою глибшого розкриття образу художник вводить у зображення інтер’єр, деталі антуражу, іноді вдається до групових композицій. Тричі в Новопетровському укріпленні Шевченко портретував дружину коменданта Агату Ускову. Привертає увагу «Портрет А. Ускової з донькою Наталею», в якому художник втілив ідею материнства і свого ставлення до дітей.

Попри все, художник-невільник виконав низку самозображень, ввівши до окремих із них сюжети з побутових сцен життя казахів, документально зафіксував умови життя та оточення, в якому перебував: «Хлопчик із кішкою», «Байгуші», «Серед товаришів», «За малюванням товариша».

Після десятирічного заслання Тарас Шевченко продовжує активно працювати над портретами. Це швидкі одно- або двосеансні рисунки на тонованому папері, виконані м’яким італійським олівцем із вкрапленням крейди чи білого олівця.

Використанням повної палітри кольорів, умінням засобами світлотіньового моделювання своєрідно «ліпити» форму тіла вирізніються акварелі «Жінка в ліжку»(1839–1840),«Одаліска»(1840) , акварель «Циганка-ворожка», «Катерина».

Нового змісту набуває малярська творчість художника у час перебування в Україні у 1843 році, під час його першої подорожі. Увагу художника привертають картини народного життя і побуту. Він написав два живописні твори «Селянська родина» (1843) і «На пасіці» (1843).

У роки неволі Тарас Шевченко виконав чимало сюжетно-фігуративних композицій. Це сепії, персонажами яких були місцеві жителі. Він часто гостював у сусідніх киргизьких стоянках, цікавився життям і побутом кочівників, побачене фіксував олівцем і фарбами. Вражає незвичайною композицією, мотивом і образом акварель «Казах на коні»(1848–1849). Цікава за світлотіньовим моделюванням сепія «Пісня молодого казаха» (1851–1857).

Діти завжди притягували до себе увагу митця. Вони вабили його своєю красою,чистою, непорочною душею і нещасливою долею. Зворушливо і проникливо зображено дітей на малюнках «Хлопчик розпалює грубку»(1848 – 1849) і «Хлопчик гріється біля грубки»(1848 – 1849).Страдницьке життя байгушів, дітей-жебраків, знайшло відображення у диптиху «Байгуші»(1853) – «Байгуші під вікном»(1855 –1856).Окреме місце серед фігуративних композицій займає сепія «Казашка Катя»(1856 –1857). Найвищим досягненням Шевченка-художника періоду заслання дослідники вважають серію малюнків«Притча про блудного сина».

Приблизно половину графічного доробку Тараса Шевченка складають краєвиди. Перший краєвид Шевченко виконав в Академії мистецтв – «Куточок Смоленського кладовища» (1840).Зустріч із природою України під час першої подорожі збудила бажання зафіксувати олівцем і фарбами її красу.Він на пленері робить зарисовки київських краєвидів, що знайшли місце в серії офортів «Живописная Украина», малює батьківську хату в Кирилівці, «Вдовину хату на Україні».

Пейзаж домінує в творчості Шевченка й після закінчення Академії мистецтв. За дорученням Археографічної комісії він подорожує по Україні і замальовує архітектурні, історичні пам’ятки, а також краєвиди, що торкали найтонші струни його чутливого до краси серця. Переважно, це – невеликі за розміром акварелі, сепії, рисунки олівцем, виконані на окремих аркушах та в альбомах. Дуже часто у його краєвидах бачимо село: «Селянське подвір’я», «Хата біля річки». Для малюнків такого плану характерний контраст між убогими домівками і чарівною красою природи. Змальовуючи чарівні куточки села, урочищ, берегів річок, ставків у творах «В Решетилівці», «Хутір на Україні», «У Василівці» – простих за своїми сюжетами, але дуже живописних, художник користується в основному двома кольорами – коричневою аквареллю або сепією та індиго. Він застосовує різні відтінки цих тонів. Шевченко рідко малював «чисті» пейзажі. Здебільшого він їх олюднює постатями людей.

У період праці Тараса Шевченка в Археографічній комісії та його подорожей Україною в його доробку переважає архітектурний краєвид.Окрему групу стано-влять архітектурні краєвиди Києва та Почаївської Лаври. Довершеністю вико-нання і багатством колориту привертає увагу «Почаївська лавра з півдня» (1846).

Включення Тараса Шевченка під час заслання до складу Аральської експедиції як художника позначилося на його подальшій творчості. Маршрут експедиції був відтворений Шевченком у малюнках з науковою метою. Приаральські краєвиди сухопутного переходу – «Пожежа в степу», «Форт Карабутак», «Дустанова могила», «Джангисагач» та інші – утвердили митця як довершеного майстра пейзажу.Характерною собливістю малюнків цього періоду є поєднання топографічної точності в зображенні краєвидів з виразним емоційним забарвленням. На другий день сухопутного переходу учасники експедиції спостерігали грандіозне видовище степової пожежі і цю нестримну стихію вогню, що владарює над безкраєм, порослим ковилою степом, художник відтворив у краєвиді «Пожежа в степу» (1848). Романтичний і ліричний нічний краєвид «Місячна ніч на Кос-Аралі» (1848 – 1849) Значна частина краєвидів відтворює скелясті береги та острови Аральського моря – «Острів Кугарал», «Мис Байгубек», «Гористий берег Аральського моря», що ілюструє сувору природу Казахстану.

Періодом нового творчого злету Шевченка стає і геологічна експедиція в гори Каратау. Тонкий і спостережливий, художник знайшов справжню красу у суворому гірському пейзажі Мангишлаку, зумів передати сліпучу гру сонця і прозорість повітря у творах:«Акмиштау»,«Туркменські аби в Каратау». Романтизовані нічні краєвиди «Місячна ніч серед гір», «Скеля «Монах», «Мис Тюк-Карагай на півострові Мангишлак». Тривожним настроєм і глибоким драматизмом віє від акварелі «Ханга-Баба»,«Новопетровське укріплення з моря» (1856 – 1857), «Новопетровське укріплення з Хівінського шляху»(1856 – 1857).

Наслідком подорожі в Україну стала поява 1859 року краєвидів, що ввійшли до Корсунського (за місцем виконання) альбому. Головними «персонажами» стали дерева – покалічені, поламані, побиті блискавкою. Малюнки характеризуються лаконізмом композиції і віртуозністю виконання. Енергійним олівцевим штрихом художник відтворює не лише форму, але й душу покаліченого дерева, майстерно передає гру світла і тіней на ньому.

Проте, найбільшого визнання за життя митець досяг у гравюрі. Під час навчання в Академії Тарас Шевченко як хороший рисувальник брав участь в ілюструванні книжок: виконував малюнки, з яких виготовлялися гравюри: «Католицький чернець». Він знайомився з різновидами гравюри, цікавився гальвано-пластикою, а саме в новій техніці гальванокаустики Шевченко виконав ілюстрацію до книжки професора Мюнхенського університету Франца Кобеля. Як зразок штрихового рисунка на мідній дошці він ілюстрував сцену з трагедії В. Шекспіра «Король Лір»..

Особливо приваблював Тараса Шевченка офорт. Ця нова техніка гравюри була винайдена на початку XVI століття в Західній Європі. Першими відомими офортами митця була серія «Живописная Украина» : «У Києві», «Видубицький монастир», «Старости», «Судня рада», «Казка», «Дари в Чигирині 1649 року». У Закарпатському обласному художньому музеї ім. Й.Бокшая зберігаються нині два офорти Кобзаря, які Київський державний музей українського мистецтва передав йому ще у 1948 та 1952 роках. Це «Дари в Чигирині 1649 року» і «Причта про виноградара».

Митець уперше в Російській імперії поєднав дві техніки гравюри – офорт і акватинту.

На академічній виставці 1860 року було представлено п’ять офортів Тараса Шевченка: «Дерева Мангишлаку», «Автопортрет із свічкою», «Дуб»,«Ліс», «Вірсавія» .У реєстрі Академії мистецтв про офорт «Вірсавія» зазначалося, що він поданий Шевченком «на академика». 2 вересня 1860 року Рада Петербурзької академії мистецтв присвоїла йому звання академіка гравюри. Цей факт свідчить не лише про високий професійний рівень Шевченка як художника – графіка, а й про визнання вагомості внеску в розвиток графічного мистецтва.



Слава Шевченка пережила добу, у яку він жив. Його безсмертні твори і сьогодні високо цінує прогресивне людство, його імя відоме в усьому світі. У світовій літературі важко знайти подібну постать, що пройшла б такий же винятковий шлях і мала такі виняткові творчі здібності, здобувши світову славу не лише собі, а й своєму народові.

Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка