Шведам від шведів



Сторінка1/3
Дата конвертації23.03.2017
Розмір0.99 Mb.
ТипРеферат
  1   2   3
Полтавський Національний Технічний університет

Кафедра архітектури житлових і громадських будівель


Реферат на тему

«Пам`ятник «Шведам – від шведів»

Виконав студент групи 201А

Олішевець А.Г.

Полтава 2009

Зміст

1. Вступ


2. Дещо з історії Полтавської битви
3. «Шведи загинули під Полтавою…»
4. Список використаної літератури

5. Додатки

1. Вступ
У кінці ХVІІ – першій чверті ХVІІІ століття Росія була абсолютистською феодально-кріпосницькою монархією, в якій економічне панування і політична влада належала поміщикам-кріпосникам. Це вплинуло на соціально-економічний і політичний розвиток Росії, визначило уповільнені темпи її розвитку. Проте в цей період у розвитку Росії, незважаючи на посилення кріпацтва, виявляється ряд нових явищ: розвиваються мануфактури, посилюється товарність сільського господарства, починає створюватися всеросійський ринок. Усе це свідчить про початок нового періоду російської історії, про зародження буржуазних відносин.

Загальне зростання продуктивних сил Росії викликало значне пожвавлення внутрішньої торгівлі і розвиток міст як торговельно-промислових центрів. В умовах швидкого зростання промисловості і утворення єдиного всеросійського ринку розвивалася і зовнішня торгівля країни. Однак її розвиток гальмувався тим, що Балтійське узбережжя було захоплено шведами, а на Азовському і Чорному морях панували турки. Єдиним великим портом, через який Росія могла вести торгівлю з Європою, був Архангельськ на Білому морі. Але цей єдиний порт, який до того ж замерзав на кілька місяців, аж ніяк не задовольняв потреб країни у зовнішньоторгових зв`язках. У цих умовах першочерговою проблемою стала боротьба за Балтику, за повернення древніх російських земель вздовж Балтійського моря.

Одним з випробувань для Росії була Північна війна 1700-1721 років, в якій вирішувалася доля країни. Вирішальною подією у тривалій Північній війні була Полтавська битва 27 червня 1709 року. В цей день біля Полтави російська армія здобула перемогу над шведською армією короля Карла ХІІ.

2. Дещо з історії Полтавської битви


Уже близько дев`яти років йшла боротьба Росії з Швецією. Відповідно до прийнятого плану російські війська, в численних сутичках виснажуючи шведську армію, готувалися до генерального бою.

До весни 1708 року шведська армія на чолі з Карлом ХІІ вступила на територію Білорусі, яка в той час перебувала під владою Польщі. Білоруські селяни ховали продовольство, нападали на шведські загони, споруджували засіки і завали у лісах на шляху пересування військ супротивника. Під ударами російських загонів і місцевого населення шведське військо з кожним днем тануло. В міру просування до російських кордонів становище армії Карла ХІІ погіршувалося, чисельність її неухильно скорочувалася. Як і в Білорусі, населення тікало в ліси, кожний пуд хліба доводилося завойовувати. Солдати голодували.

Становище, яке утворилося, змусило Карла ХІІ тимчасово відмовитися від наступу на Смоленськ і Москву і повернути на Україну, де він мав намір перезимувати та дочекатися військ союзників. Змушений поворот шведської армії на південь був великим успіхом російської армії. Скориставшись цим, Петро І вирішив розгромити корпус шведського генерала Левенгаупта, який йшов із Прибалтики з великим транспортом продовольства і бойових припасів на з`єднання з Карлом ХІІ.

28 вересня 1708 року під Лісною (біля міста Пропойська в Білорусі) російські війська під безпосереднім командуванням російського царя Петра І вщент розбили корпус Левенгаупта. Пізніше Петро І назвав цю битву матір`ю Полтавської баталії.

Наприкінці січня 1709 року Карл ХІІ робить спробу прорватися на Москву через Слобідську Україну в напрямку Охтирка-Бєлгород. Але йому зробити це не вдалося. У цій обстановці шведський король вирішив зайняти Полтаву, через яку йшли шляхи сполучення з Кримом, Туреччиною і Польщею. У Полтаві шведи розраховували захопити великі запаси продовольства. Зайнявши Полтаву, вони відкрили б собі дорогу на Москву.

На початку квітня 1709 року передові частини шведської армії підійшли до фортеці Полтава. Сили і матеріальні ресурси захисників Полтави були далеко недостатніми. Тільки завдяки їх героїзму вдалося відбити атаки шведів, які мали досвід в здобутті великих фортець, адже Карл ХІІ настільки був впевнений в легкому захопленні Полтави, що не вважав навіть за потрібне підтягнути значні сили безпосередньо до міста. Але невдачі переконали його у неможливості швидко взяти Полтаву, і тому по його наказу почалися вестися облогові роботи. Комендант Полтави полковник Келін правильно оцінив обстановку та вжив контрзаходів. Він робив часті і несподівані вилазки, перешкоджаючи шведам вести ці роботи.

Шведи всіляко намагалися зломити опір захисників і взяти Полтаву, але їм цього зробити не вдалося. Однак становище Полтави залишалось тяжким. Гарнізон її, зазнаючи втрат, майже не поповнювався. З кожним днем зменшувались запаси боєприпасів і продовольства. Правда, російські війська під командуванням Меншикова, які знаходились на лівому березі Ворскли, постійними нападами тривожили шведів, проте цього було недостатньо.

За час героїчної оборони Полтави мужні захисники фортеці відбили численні атаки ворога, провели понад 30вилазок з боями, знищивши багато ворожих солдат і офіцерів. Ні запеклі штурми, ні тривала облога, яка тривала 87 діб, не зломили волі захисників фортеці – шведам не вдалося оволодіти Полтавою. Оборона Полтави стала заключним етапом народної війни. Порівняно невеликий гарнізон міста скував шведські війська, дав російському командуванню можливість виграти час і зосередити сили для вирішального бою з ворогом.

На кінець червня 1709 року сили захисників фортеці були майже вичерпані. Віддати Полтаву шведам було неможливо – у руках ворога опинився б важливий оборонний рубіж, що прикривав шлях на Москву, - річка Ворскла. Російське командування враховувало, що падіння Полтави підніме моральний дух ворожої армії і прискорить виступ Туреччини і кримських татар проти Росії.

Усі ці обставини диктували російському командуванню необхідність дати шведській армії генеральний бій. Час для цього настав. Залишилося лише обрати місце і день битви.

Почати битву передбачалося 29 червня 1709 року, та вже в ніч на 27 червня тридцятитисячна шведська армія перейшла у наступ. На підступах до російських позицій розгорівся упертий бій за передні редути. Карл ХІІ наказав своїй кінноті пройти між піхотними колонами і вибити росіян із позицій, які вони займали. Російська кіннота, що знаходилась за редутами, рушила назустріч шведам, і о третій годині ранку зав`язався жорстокий бій з кіннотою противника. Шведській піхоті вдалося захопити тільки два незакінчених редути. Спроби оволодіти іншими редутами були невдалими, і Карл ХІІ наказав обійти їх з північного боку. Але й тут російська кіннота відбила всі атаки.

В результаті запеклого бою за редути правий фланг шведської армії був відрізаний від головних сил і, потрапивши під перехресний вогонь, вимушений був сховатися в лісі. Петро І, перебуваючи на командному пункті в укріпленому таборі, помітив це і наказав Меншикову з драгунами і п`ятьма батальйонами піхоти настигнути колону неприятеля і знищити її. Завдання було успішно виконано. Російські воїни під командуванням Меншикова розгромили шведську колону і взяли в полон багато ворожих солдатів разом з генералом Шліппенбахом. Було розгромлено також резервний загін супротивника, який прикривав праве крило своїх головних сил.

Таким чином, ідея створення редутів повністю себе виправдала: шведська армія була розчленована і затримана, зазнавши великих втрат в живій силі. Вважаючи, що російська кіннота біля редутів виконала своє завдання, Петро І наказав їй відійти на правий фланг укріпленого табору, щоб головні сили потім могли вступити у вирішальний бій. Відходячи, кіннота повела за собою шведів, які за клубами пилу і диму не помітили, що наблизились до російського укріпленого табору. Їх правий фланг опинився під вогнем російських гармат. Не витримавши артилерійського вогню, ворожа армія відступила до Мало-Будищанського лісу й укрилась.

На цьому закінчився перший етап генеральної битви, що тривав кілька годин. Шведська армія зазнала значних втрат. Мужній опір російських батальйонів у редутах і вміла атака кінноти деморалізували шведську армію і дали можливість головним силам російської армії підготуватися до другого, вирішального етапу генеральної битви.

Побоюючись, що Карл ХІІ з метою збереження своєї армії почне відступати, російське командування вивело більшу частину військ з табору і вишикувало їх у бойові порядки, щоб не дати шведам можливості ухилитися від бою. О дев`ятій годині ранку шведські війська вийшли з району Мало-Будищанського лісу і вишикувалися у бойові порядки, але співвідношення сил було не на користь шведів. Обидві армії майже одночасно рушили одна на одну. Зав`язався жорстокий рукопашний бій, той бій, який так блискуче описав О.С.Пушкін у поемі «Полтава».

Карл ХІІ наказав своїм військам завдати удару по лівому флангу російської армії і шведам, які мали чотирикратну перевагу у живій силі на цій ділянці, вдалося зім`яти перший батальйон. Помітивши це, Петро І на чолі другого батальйону кинувся в контратаку. Вони не тільки зупинили, але й відкинули ворога на вихідні позиції. Щоб закріпити і далі розвивати цей успіх, командуванням було подано сигнал до загального наступу. Могутній наступ російської піхоти і кавалерії відкинув ворога по всьому фронту. Почалася паніка. Боячись оточення, загарбники безвладно кинулися до Мало-Будищанського лісу.

Результат Полтавської битви визначився близько 11-ї години ранку. Шведська армія перетворилася на безладний натовп, що втікає. Залишки розбитої під Полтавою шведської армії на чолі з Карлом ХІІ втекли на південь.

В результаті Полтавської битви шведська сухопутна армія перестала існувати, але треба було ще 12 років кровопролитної війни, щоб примусити Швецію підписати мир.

3. «Шведи загинули під Полтавою…»
Здавна в багатьох народів світу існувала гуманна традиція вшановувати пам`ять загиблих у війнах не лише своїх співвітчизників, але й переможених ворогів, особливо в тих випадках, коли останні були гідними супротивниками і відзначилися на полі бою. Тому не дивно, що пам`ять про шведських воїнів увіковічена як російським, так і шведським народом.

Під час битви шведи втратили, згідно з оцінками переважної більшості вчених, понад 9 тисяч солдатів та офіцерів. Проте відомий полтавський історик Іван Павловський вважає, що тоді поховали близько 13 тисяч шведських воїнів. Серйозні розбіжності є і щодо встановлення щодо поховання шведів. Російські дослідники вважали, що захоронення загиблих шведів знаходиться приблизно зо 500 метрів на захід від братської могили російських воїнів – на тому місці, де проходила лінія розташування шведської армії перед вирішальним другим етапом битви. Тому на передодні відзначення 200-річчя Полтавської битви у 1909 році саме тут і встановили пам`ятник «Шведам від росіян».

А за три кілометри від братської могили російських воїнів, праворуч Зінківського шосе, поблизу села Побиванка, стоїть гранітний обеліск, доставлений зі Швеції і встановлений також у 1909 році на тому місці, де, за переказами, поховані шведські солдати і офіцери, що полягли на полі бою, хоча достовірних відомостей про це поховання немає.

Пам`ятник являє собою гранітний моноліт у формі неправильної усіченої піраміди, верхній край якої дещо скошений на північ, висотою 6 і шириною 2 метри. Установили його на невисокому земляному пагорбі висотою 1,7 метра. На монументі з обох боків – меморіальні надписи. Зі сходу – російською мовою, із заходу – шведською: «В память шведам, павшим здесь в 1709 году. Воздвигнут соотечественниками в 1909 году». Навколо пам’ятника розташовані низенькі гранітні тумби круглої форми, з’єднані залізним ланцюгом. У 1959 році до пам’ятника проклали асфальтовий підхід та кілька гранітних сходів, що ведуть на земляний пагорб.

Кам`яну брилу пам’ятника, що важила 20 тон, доставили зі Швеції до Риги морським шляхом, а звідти залізницею транспортували до Полтави. До речі, цікаво знати, що значні витрати на транспортування пам’ятника в Полтаву, придбання ділянки землі для нього взяв на себе відомий нафтовиф підприємець Еммануель Нобель, племінник всесвітньовідомого вченого Альфреда Нобеля.

Питання про створення пам’ятника уперше було порушено в 1890 році. Але не всі шведи однозначно схвально поставилися до цієї ідеї: дехто вважав, що не треба увічнювати згадку про поразку могутньої імперії. Подолати протистояння допомогла пропозиція вшанувати не битву, а пам'ять загиблих у ній воїнів. Після узгодження формальностей між Росією і Швецією і створення проекту пам’ятника, розпочався збір коштів. Кожен давав скільки міг.

А в 1902 році відомий шведський скульптор Теодор Лундберг запропонував свою ідею пам’ятника для встановлення в Полтаві. Створений у вигляді шведської матері (Свеа), яка вкриває державним прапором тіло загиблого сина із зламаним клинком у руці, монумент, без сумніву, був витвором мистецтва. Як зазначали сучасники, він був виконаний серцем, а не руками. Але цей пам’ятник, який планувалося встановити на місці загибелі шведських вояків під Полтавою, був встановлений у Швеції, в центрі Стокгольма.

На полі Полтавської битви в місячну ніч кам`яна брила пам’ятника «Шведам – від шведів» починає оживати. У мерехтливому світлі в самому центрі монумента виразно вимальовується обличчя військового в капелюсі у вигляді трикутника. А над ним – скорботний силует Божої Матері. Триває це дивовижне видовище всього кілька хвилин. Потім обидві фігури тьмяніють і неначе розчиняються в камені, даючи мотив для неймовірних чуток і здогадок.

Суперечки навколо незвичайного феномену виникли ще з часу святкування 200-річного ювілею Полтавської битви. Однак сперечалися з приводу видіння недовго. Все побачене вночі списали на уяву і віру селян в чудеса. Та знайшлася зацікавлена людина. Відомий полтавський художник Євген Путря годинами просиджував під брилою і йому вдалося не тільки побачити, а й замалювати видіння, що протрималося майже 18 хвилин. За описами Є.Путрі та В.Білоуса, при боковому освітленні на гранітній брилі можна побачити горбоносий профіль чоловіка в трикутному капелюсі. Над ним нахилена голова жінки. Та яким невідомим майстром було це зображення зроблено? На думку скульптора та художника В.Білоуса, шведське зображення – частково природне. При обробці граніту на зламах часто виникають лінії, в яких при достатній уяві можна знайти фрагменти або й цілі малюнки. Те саме, мабуть, відбулося і при створенні пам’ятника. Невідомий майстер помітив та закріпив ударами зубила і долота дивовижну гру природи.

Як з`язувалося, такий ефект одночасної присутності і відсутності зображення на могильних плитах і пам’ятниках досить часто зустрічався в Середньовічній Європі. В Україні подібна техніка фактично не використовується. Тому про пам’ятник «Шведам – від шведів» на полі Полтавської битви можна говорити не тільки як про унікальний історичний символ, але як про цінний витвір мистецтва, який практично не має аналогів на нашій території. Ось тільки дізналися про це майже через століття…

4. Список використаної літератури
1. Державний музей історії Полтавської битви. Довідник по експозиції музею і історичних місцях Полтавської битви. – Харків.: Прапор, 1968.

2. Музей історії Полтавської битви. Путівник. – Харків.: Прапор, 1977.

3. Памятники истории и культуры Украинской ССР. Каталог – спра- вочник. – К: Наукова думка, 1987.

4. 250 років Полтавської битви. 1709-1959. Збірник статей. – К: АН УРСР, 1959.

5.Безверхній О. Пам’ятник «Шведам від шведів»: Невідомі рядки історії// Полтавський вісник. – 2001. – 23 листоп. – С.6.

6. Волкова Г. Шведи загинули під Полтавою…: Де поховані шведи// Україна молода. – 1999. – 23 грудня – С.11.

7. Волосков В.Ф. Полтава = Полтава. 100 памятных мест. Путеводитель. – Харьков.: Прапор, 1987.

8. Гринь Г. Видіння на могильному камені// Голос України. – 1999. – 16 лип. – С.17.

9. Єрмак О. Пам’ятник із загадкою// Трудова Полтавщина. – 2008. – 27 черв. – С.7.

10. Іконников М.В. Полтава. Острови і островки історії. – Полтава.: Полтавський літератор, 2003.

11. Іванюк Г.Я., Ростовський А.М. Заповідник «Поле Полтавської битви». Путівник. – Харків.: Прапор, 1986.

12. Недавний А. Шведський призрак под Полтавой: Вот уже сто лет на поле Полтавской битвы появляется призрак погибшего шведского солдата// Труд-7. – 2004 – 23 янв. – С.10.

13. Пустовіт С. Він оживає місячної ночі: На пам’ятнику «Шведам – від Шведів» з`являється зображення воїна і жінки// Вечірня Полтава. – 1999. – 5 серп. – С.6.

14. Пустовит С. Памятник шведам на поле Полтавской битвы оживает в лунную ночь// Комсомольская правда. – 1999. – 30 июля. – С.14.

15. Путря Є. Мати божа на шведській брилі// Полтавський вісник. – 1999. – 25 черв. – С.4.

16. Скрипнікова В. Нобелівський слід на полтавській землі: Пам’ятник «Шведам від шведів» транспортували в Україну на кошти племінника засновника відомої премії// Жовта газета. – 2004. – 21 жовт. – С.12(дод. «Коло»).



5. Додатки

Пам’ятник «Шведам від шведів» 1909 р.




Каталог: olderfiles
olderfiles -> Лекція 12. 2011 Шморгун А. М. Конституційне право зарубіжних країн модуль +10 балів +5 балів в методичці теми робіт, які повинні зробити (реферат)
olderfiles -> Безпека життєдіяльності являє собою область наукових знань, що охоплюють теорію і практику захисту людини від шкідливих, небезпечних та уражаючих факторів в усіх сферах людської діяльності
olderfiles -> Функціонально-планувальні основи проектування громадських будівель і споруд
olderfiles -> Реферат Безпека інформаційних систем та технологій
olderfiles -> Лекція з дисципліни «цивільний захист» для студентів всіх спеціальностей
olderfiles -> Методичні вказівки до вивчення теми Поняття та структура валютного ринку
olderfiles -> Реферат Тема: п оширен ня соціальн их небезпек, які загрожують життю І здоров'ю людини
olderfiles -> Методичні вказівки щодо виконання курсової роботи з дисциплін " Товарознавство (Харчові продукти)" для напряму підготовки
olderfiles -> Реферат здати за місяць до початку сесії Кафедра конституційного та адміністративного права 535 каб


Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3




База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2020
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка