Соціологія економіки


Глава 6. Господарчі організації



Сторінка18/26
Дата конвертації21.11.2018
Розмір1.47 Mb.
#65845
1   ...   14   15   16   17   18   19   20   21   ...   26

Глава 6. Господарчі організації


Засвоївши цю главу. Ви зможете:

- Визначати родові ознаки господарчого виду соціальної організації.


- Пояснювати основи теорії господарчих організацій.
- Описувати основні характеристики господарчої організації.
- Розкривати механізми побудови господарчих організацій.
- Здійснювати типологію господарчих організацій.

6.1. Господарчий вид соціальної організації: родові ознаки


Поняття "господарча організація"; набуло поширення в соціологічних науках у межах соціології організацій у процесі дослідження типів соціальних організацій. Саме в цій соціологічній дисципліні розроблені методологічні засади дослідження соціальних організацій, що покладені в основу дослідження сутності господарчих організацій.

У соціологічній літературі термін "організація" вживається щодо соціальних об'єктів у трьох значеннях:

1) Організацією може називатися об'єднання інституціонального характеру, що займає певне місце в суспільстві і призначене для виконання окресленої функції (тобто підприємство, орган влади, добровільний союз тощо).
2) Термін "організація" може включати певну діяльність з організації, яка включає розподіл функцій, налагодження стійких зв'язків, координацію тощо.
3) Під "організацією" може розумітися також характеристика ступеня впорядкованості будь-якого об'єкта.

Дослідження засвідчують, що в сучасній соціології представлені три основні підходи до визначення організації. Домінуючим залишається визначення організації як раціональної системи з чітко визначеними цілями і формалізованою соціальною структурою. Саме в такій інтерпретації організація розглядається як синонім бюрократії. Два інші підходи не мають статусу традиційних, але набувають дедалі більшого значення. Це - визначення організації як природної, органічної системи, учасники якої керуються спільними інтересами і поєднують зусилля, щоб забезпечити її виживання, а їхня колективна, неформально структурована діяльність спрямована на досягнення цієї мети, а також інтерпретація організації як відкритої системи, тобто коаліції, що складається з кількох відмінних за інтересами груп, цілі яких тимчасово збігаються. Структура, діяльність і результати існування такої організації перебувають під значним впливом чинників навколишнього середовища.

Для уточнення значення поняття "організація" звернемось до визначення М. Вебера, згідно з яким "організацією називається сукупність соціальних відносин - закритих, або з обмеженим доступом ззовні, - у якій регулювання здійснюється особливою групою людей: керівником і, можливо, адміністративним апаратом, що володіють звичайно представницькою владою"1.

Більш пізні визначення доповнюють попереднє деякими суттєвими ознаками. Так, А. Станчкомб наголошує на штучності створення організації. При цьому організація виступає як "система стійких соціальних відносин, які свідомо формуються з ясно вираженою і безупинною спрямованістю на досягнення деяких специфічних цілей і завдань"2.

А російський дослідник А. І. Пригожин розуміє організацію як особливу людську спільноту, соціальне середовище і, крім того, безособову систему зв'язків і норм, що детермінується адміністративними і культурними факторами3.

Найбільш повний перелік ознак організації наводить В. В. Радаєв. На його думку, будь-яка організація має такий комплекс обов'язкових ознак:

- виражена загальна мета її членів, що не зводиться до індивідуальних цілей;
- набір ресурсів і визначений спосіб їх захисту (починаючи з огорожі і служби охорони і закінчуючи способами виправдання правомочності свого існування);
- система офіційно затверджених норм поведінки і форм контролю за їхнім дотриманням;
- структура стійко відтворених статусів (організація повинна мати відносно постійне формальне керівництво чи, принаймні, стійку лідерську групу);
- специфічний поділ праці між своїми членами (формальний чи неформальний);
- наявність винагород і покарань за участь (неучасть) у справах організації.

Отже, організація - це форма об'єднання людей з метою досягнення певних результатів на засадах позаособистісних стосунків, відповідна система соціальних відносин, що орієнтується на досягнення спільних цілей, що має власні ресурси, внутрішню нормативну і статусну структури, в рамках якої члени організації за відповідну винагороду виконують відведені їм функції.


6.2. Теорії господарчих організацій


Теоретичні засади дослідження господарчих організацій розвивались як в економіці, так і в соціології, зберігаючи при цьому дисциплінарну специфіку.

Економічні теорії зосереджені в сукупності теорії фірми. В них фірма розглядається як цілісна одиниця без проникнення у хитросплетіння її внутрішньої структури та без врахування взаємодії в її межах груп інтересів.

Так, з позицій класичної політичної економії фірма - це, щонайбільше, сфера повноважних рішень індивіда, а "економічна людина" - персоніфікація фірми.

З позицій неокласичної політекономії фірма стає своєрідною, деперсоніфікованою "економічною людиною", своєрідним надраціональним суб'єктом, що практично застрахований від помилок. Організація з її потужним технічним апаратом і величезними ресурсними можливостями пошуку і аналізу інформації починає розглядатися як передумова зміцнення позицій щодо раціональності економічних дій та поведінки.

Засновники інституціональної економічної теорії намагалися привернути увагу економістів до складної внутрішньої структури фірми (Р. Коуз "Природа фірми"). Але, за оцінкою самого Р. Коуза, його ідеї так і не увійшли до інструментарію економістів.

Спроба вийти за межі "чистого раціоналізму" здійснена представниками нової інституціональної економічної теорії, зокрема О. Уільямсоном, послідовником Р. Коуза.

Репрезентуючи теорії трансакціонних витрат, в яких фірма виступає як інструмент економії коштів на пошук інформації, специфікацію прав власності, укладення договорів та підтримки їх дієздатності, О. Уільямсон спробував запропонувати нову інтегральну теорію фірми. У ній враховується наявність асиметричних відносин влади й авторитету, що відділяють ієрархічно вибудовані фірми від горизонтальних ринкових відносин.

До переваг цієї теорії слід віднести: по-перше, Уільямсон визнає наявність "провалів ринку" (market failures), викликаних так званим опортунізмом суб'єктів, що переслідують свої особисті інтереси. Фірма, таким чином, стає засобом установлення більш надійного порядку, способом дисциплінування егоїстів. По-друге, Уільямсон приймає передумову Г. Саймона про обмеженість раціональної дії ринкових "акторові". І з цього погляду фірма виявляється стабілізуючою структурою, що допомагає справлятися з несподіванками,

що породжуються відхиленням окремих суб'єктів від раціональної лінії поведінки.

Разом з тим, теорії не вдалося повністю подолати обмеження економічного підходу. По-перше, і в його теорії економічні відносини подані у формі контрактної взаємодії сторін, кожна з який, згідно із покликом своєї вічної природи, наполегливо переслідує власні інтереси, по-друге, інтереси керуючих ототожнюються з цілями фірми і цілком зайняті турботою про підвищення економічної ефективності підприємства.

Інша група представників нової інституціональної економіки (А. Алчян та Г. Денец)4 репрезентували теорію агентських відносин, в якій власне відкидається наявність будь-яких владних структур. Вони розглядають фірму як подобу "ринку, привласненого в приватну власність". У її рамках відносини керівника і виконавця є контрактом, що фактично нічим не відрізняється, скажімо, від взаємодії між покупцем і продавцем в овочевій крамниці. Фірма, власне кажучи, залишається фікцією, набором обмежень для самостійно діючих індивідів.

Окрема, по суті протилежна до розглянутих концепцій, позиція представлена еволюційною теорією фірми А. Чандлера, що стверджує, що "одиницею аналізу повинна бути сама фірма, а не трансакції чи контрактні відносини, у які вона вступає". Чандлер наголошує на безупинному динамічному процесі пристосування фірми до мінливих умов через реорганізацію власних ресурсів.

Але і в цій теорії, як справедливо зазначає В. В. Радаєв, для фірм (їхніх менеджерів) характерний раціоналізм, що допомагає формувати ринкові стратегії і перебудовувати структуру підприємства. Тим часом сучасні фірми найчастіше не виступають як раціональні ринкові агенти, а просто імітують структуру успішних підприємств-лідерів у процесі так званого інституціонального ізоморфізму.5

Соціологічні теорії господарчої організації репрезентовані двома основними підходами: структурним і в межах соціальної дії.

Структурний підхід, у свою чергу, може бути представлений двома моделями: функціональною і конфліктною.

У функціональній моделі організація розуміється як адаптивна соціальна система. Наявність колективної мети викликає необхідність стійких структурних порядків, які втілюються в мережах взаємозалежних ролей і системах поведінкових очікувань і норм, що обмежують діяльність індивідів. При цьому організація формується в сильній залежності від зовнішнього середовища і служить інструментом адаптації до її змін.

Конфліктна модель, на відміну від попередньої, описує організацію як структуру влади і панування. Організаційна структура фірми визначається в остаточному підсумку характером владних структур на макрорівні. Як правило, вона служить інтересам панівних груп. При цьому в самій структурі закладено джерела внутрішнього конфлікту, проявом якого стає боротьба груп за свої інтереси. Опір спонукує панівні групи виробляти стратегії регулювання конфлікту, що спираються як на матеріальні, так і на ідеологічні ресурси. У підсумку складається складний баланс сил між панівними і підлеглими групами як двома джерелами нерівних владних можливостей.

Підхід із позиції теорії дії також втілено в трьох основних моделях, в яких організація подана як:

1. Система узгодженого порядку.
2. Символічна конструкція.
3. Сукупність управлінських практик.

1. Як система узгодженого порядку організація виступає у вигляді рухливої системи взаємодій і погоджень, що приводять до тимчасових угод і кристалізуються в конвенціях і правилах як в її стійких елементах. У процесі торгів і взаємних погоджень між діючими суб'єктами утворюються складні "констеляції інтересів". Але рамки угод постійно переглядаються, і організація є продуктом безупинного творення, її структура постійно реконструюється в процесі живої соціальної дії.

2. Як символічна конструкція організація виступає як "культурний артефакт", результат символічних інтерпретацій, у процесі яких відбувається генерування цінностей, норм і ідеологій. Вона стає засобом соціалізації індивідів, їхнього включення в інституціона-лізовані рамки мислення і дії. А оскільки різні групи усередині організації виробляють своє розуміння і значення того, що відбувається, ефективний контроль усередині фірми обмежений. Організація складається з безлічі реальностей і раціональностей, у ній спостерігається складна взаємодія культур (панівній культурі неминуче протистоять контркультури і т. ін.).

3. Як сукупність управлінських практик організація об'єднує різні адміністративні механізми і техніки, пов'язані з побудовою ієрархій, затвердженням правил, поширенням інформації. Різні групи виробляють свій "стратегічний вибір", виходячи з якого, вони борються за здійснення тих чи інших механізмів контролю. При цьому монополію на ефективний контроль ніхто забезпечити собі не в змозі.

Порівнюючи описані вище економічні підходи із соціологічними, звернімо увагу на відмінності між ними, що представлені практично у всіх соціологічних моделях організації.

По-перше, вони активно звертаються до аналізу внутрішньої структури організації, у рамках якої розвертаються дії агентів, що мають власні інтереси.

По-друге, всі вони наголошують на соціальних зв'язках і культурно-символічних факторах, що опосередковують ці дії, які породжують багатоманіття раціональних схем, що у підсумку втілюються в різних видах організаційного устрою.

По-третє, в соціологічних моделях організація - це мікроспівтовариство, у якому відтворюються відносно стійкі системи соціальної дії. Тут людина не тільки реалізує свої інтереси, але і включається в процес соціалізації, долучається до визначеного кола цінностей і норм, одержує необхідний захист, знаходить корисне чи приємне коло спілкування.



Каталог: uploads
uploads -> Правила прийому до аспірантури державної наукової установи «Науково-практичний центр профілактичної та клінічної медицини»
uploads -> Правила прийому до аспірантури та докторантури київського національного університету культури І мистецтв
uploads -> Положення про аспірантуру Миколаївського національного університету імені В. О. Сухомлинського Загальна частина
uploads -> Програма дисципліни «іноземна мова (англійська)»
uploads -> Положення правил прийому до нту "хпі" на 2016 рік правила прийому 2016 Організацію прийому до нту "хпі" та його структурних підрозділів здійснює приймальна комісія правила прийому 2016
uploads -> Програма та методичні вказівки з навчальної дисципліни історія науки І техніки для студентів усіх спеціальностей денної форми навчання
uploads -> Лекція № Тема лекції: Поняття мистецтва як частини культури
uploads -> Афінська держава та стародавня спарта у стародавній історії та культурі людства
uploads -> Київський національний лінгвістичний університет базові навчально-методичні матеріали
uploads -> Освіта осіб з інвалідністю в Україні Тематична національна доповідь Київ -2010 Тематичну національну доповідь «Освіта осіб з інвалідністю в Україні»


Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   14   15   16   17   18   19   20   21   ...   26




База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2022
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка