«співпраця україни з міжнародними фінансовими організаціями як чинник економічного розвитку держави»



Сторінка4/5
Дата конвертації23.10.2016
Розмір0.74 Mb.
1   2   3   4   5

Виходячи з даних зазначених на рисунку 2.3 робимо висновок, що співпраця з ЄБРР є ефективною та вигідною для України. ЄБРР також приділяє велику увагу розвитку відновлюваної енергетики і у 2012 році успішно підписав перші проекти сонячної, вітрової та малої гідроелектроенергетики в Україні. Кредит розміром 5,7 млн євро для розробки, будівництва та експлуатації сонячної електростанції потужністю 4,5 МВт, яка буде власністю ТОВ «Грін Агро Сервіс», був першим подібним проектом ЄБРР у регіоні.

ЄБРР уклав новий проект своєї діяльності в Україні на 2011-2014 роки. У посткризовий період відновлення економіки країни він ставить своєю метою зайнятися вирішенням ключових завдань перехідного процесу в ув'язці з державною програмою реформ і в тісній взаємодії з іншими міжнародними фінансовими організаціями (МФО), двосторонніми донорами. Головними з галузевих напрямків його діяльності стануть енергетика, корпоративний сектор, інфраструктура, фінансова система та ринки капіталу.

Однією з головних цілей ЄБРР є робота з Національним банком України щодо створення сприятливих для МФО та інших структур умов для налагодження кредитування в гривнях і таким чином для полегшення доступу українських підприємців до більш широкого кола конкурентоспроможних джерел фінансування.

Європейський банк реконструкцій і розвитку планує, що обсяг інвестицій у проекти в Україні складе близько 1 млрд. євро, половина яких планується в першому півріччі 2013 року.

Вони також уточнили, що близько 300 млн. євро буде виділено для системи безпеки атомних енергоблоків. Відзначимо, що для розвитку приватних і державних проектів в Україні в 2012 році ЄБРР виділив близько 900 млн. євро. Основна частина вкладень була спрямована на агропромисловий комплекс та регіональний сектор.

Представництво України в Раді керуючих Світового банку забезпечується відповідно до Указу Президента України від 19.12.2005 № 1809/2005, згідно з яким керуючим від України- членом Ради керуючих Світового банку є Перший віце-прем'єр-міністр України, а заступником керуючого від України - членом Ради керуючих Світового банку є Міністр економічного розвитку і торгівлі України.

Рада керуючих делегувала велику частину своїх повноважень Раді виконавчих директорів (складається з 25 виконавчих директорів, 5 з яких представляють 5 країн-найбільших акціонерів, а 20 – решту країн, які розподілилися на групи).

Отже розглянемо виплати по МВФ за останні роки таблиця, адже саме це питання зараз турбує керівництво МВФ, адже повна характеристика проектів на які було надано таку суму не було представлено, що і викликає недовіру до уряду україни на сьогоднішній день.


Таблиця 2.5 – Виплати по МВФ з 2010 по 2013-й рік [14]

 

2010

2011

2012

2013

Основний

-

-

2234,38

3500

Відсотки/збори по кредиту

148,02

148,02

132,53

51,96

Всього

148,02

148,02

2366,91

3551,96

Як видно з таблиці 2.5 за офіційними даними кредит все ж таки виплачувався протягом останніх років, незалежно від заяв про відсутність даних по оплаті кредиту. Ситуація на валютному ринку залишиться напруженою. Очікується, що НБУ продовжить стабілізацію курсу, внаслідок чого скорочуватимуться міжнародні резерви. На готівковому ринку, в міру наближення парламентських виборів, зростатимуть девальваційні настрої. Можливо, уряд робитиме спроби вийти на міжнародні боргові ринки, а НБУ – відновити програму кредитування з МВФ. Як відомо Україні було надано кредит «стенд – бай». Продемонструємо можливий графік його погашення (рисунок 2.4).



.

Рисунок 2.4 – Графік погашення кредиту «стенд – бай» від МВФ [14]


Виходячи з даних наведених на рисунку 2.4 зазначаємо, що Україна мала погашувати кредит саме за таким графіком, але відомим є факт конфлікту з МВФ через відсутність даних про спрямування та використання кредиту саме тому виникають проблеми співпраці на сьогоднішній день.

Україна має нераціонально побудовану економіку: ресурсів багато, але не має належного обладнання і розроблених програм для їх раціонального використання. Саме тому, на нашу думку, основним напрямом відносин МВФ і Україна має бути надання технічної допомоги і консультацій, а відповідно лише після розроблення відповідної програми фінансування цієї розробки.

Звичайно, що отриманий кредит дещо стабілізував платіжний баланс, однак ці позитивні тенденції мають і свою негативну сторону – зменшилися реальні доходи населення. Крім того отриманий стабілізаційний кредит ще не виплачений, а Україна вже потребує нового кредиту.

На нашу думку, перед тим як брати кредит уряду України потрібно було нагадати, що кредит – це борг, який потрібно віддавати. Тому слід використовувати цей вид позики слід так, щоб з його допомогою створити умови для повернення кредиту.

Що ж стосується МВФ то він і надалі продовжує розширювати свою діяльність, продовжується вдосконалення наявних і створення нових механізмів фінансування, також лише два роки тому відбувся черговий перегляд квот – значно збільшилася квота для використання кредитів МВФ. До осені заплановано розробити новий механізм антикризового фінансування

Отже, виходячи з аналізу проведеного вище робимо висновок, що співпраця на сьогоднішній день з МФО є досить плідною та важливою для України з огляду на макроекономічну нестабільність та політичні конфлікти, що зумовлюють появу нових проблем для України в 2014-му році.





    1. Проблемні аспекти співпраці міжнародних фінансових організацій з Україною

Світовий досвід має багато прикладів як ефективного, так і неефективного використання коштів міжнародних фінансових організацій. У кожному разі органічне поєднання внутрішніх і зовнішніх джерел фінансових ресурсів країни є запорукою сталого її розвитку. При цьому фінансова відкритість обов'язковим своїм аспектом повинна характеризувати здатність країни брати участь у міжнародних економічних відносинах без негативних наслідків для макроекономічної стабільності держави. Особливе значення це набуває в процесі ринкової трансформації країн Центральної та Східної Європи.

Складність побудови відносин із зовнішніми кредиторами пов'язана з багаторічною неможливістю для України виконувати в повному обсязі свої зобов'язання щодо них, і це при тому, що країна є залежною від нових фінансових вливань з-за кордону. Втім, існуючі проблеми не повинні розглядатися як привід для переведення відносин з міжнародними фінансовими організаціями в конфронтаційне стан. Інакше кажучи, надзвичайно небезпечним було б порушення виконання взятих на себе зобов'язань фінансового та іншого характеру у зв'язку з неспроможністю запобігти дефолту або в результаті свідомого політичного рішення.

Отже, проблеми взаємин з міжнародними фінансовими організаціями є вкрай важливими для сучасного етапу економічного і політичного розвитку держави. Досвід різних країн світу підтверджує об'єктивність того, що використання тих додаткових можливостей розвитку, які потенційно можуть надати зовнішні джерела фінансування, є помітним фактором поступального руху вперед, особливо в умовах трансформаційного розвитку. Адже очевидним є те, що країна, перед якою стоять завдання реструктуризації галузей виробництва, всього механізму власності та управління, мобілізації капіталів і кредитних ресурсів, в більшій мірі, ніж в умовах усталеної ринкової системи, залежить від того, наскільки ефективно використовується потенціал міжнародного співробітництва в кредитно- фінансовій сфері.

Інші питання, на які потрібно дати відповідь, полягають в тому, якою мірою доцільним і ефективним є використання зовнішніх боргових зобов'язань у зв'язку з конкретними проектами і програмами кредитування, наскільки в змозі є те або інша держава своєчасно розраховуватися за власними зобов'язаннями. Якщо говорити конкретніше, то важливо знати, наскільки позитивними або негативними є наслідки боргової політики держави, як слід діяти, виходячи з наявності об'єктивних і суб'єктивних чинників прийняття країною на себе боргових зобов'язань і їх виконання.

Необхідна також зважена оцінка кількісних параметрів, «стелі» національної заборгованості, з'ясування моменту небажаного перевищення певної критичної межі зовнішнього боргу порівняно з валовими показниками внутрішнього продукту, іншими важливими макроекономічними агрегатами. Адже надмірне навантаження на бюджет, пов'язане з обслуговуванням зовнішнього боргу, перевищення сумарним боргом об'єктивних коефіцієнтів експортної можливості можуть відобразитися в погіршенні умов і результатів функціонування економіки в цілому, привести до втрати істотних складових національної безпеки держави, його здатності гарантувати свої інтереси в міжнародних відносинах.

Для України проблематика взаємин з міжнародними фінансовими організаціями небезпідставно розглядається в контексті здійснення економічних перетворень. Слід зазначити, що поточна ситуація з наявними зовнішніми борговими зобов'язаннями та їх обслуговуванням ставить державу в скрутне становище.

Якщо аналізувати проблеми співпраці з МВФ, то необхідно відмітити, що Україна вже одержала три транші кредиту і попри потенційні небезпеки спостерігаються певні позитивні результати від проведення програми Міжнародного валютного фонду: зниження інфляції, зменшення ризиків у банківському секторі, стабілізація валютного курсу, вирішення проблем платіжного балансу, деяке послаблення проблеми фіскального дефіциту та ін.

При цьому певні проблеми виникли з отриманням четвертого траншу кредиту, у якому Україні поки що відмовлено через непослідовну політику уряду, що також негативно, оскільки це може відчутно позначитись на репутації України на міжнародній арені. Тому очевидно, що подальша співпраця України з Міжнародним валютним фондом має будуватися на основі комплексного врахування як її позитивних так і негативних сторін [7].

Проблеми, які виникають у взаєминах України з міжнародними фінансовими організаціями, пов'язані як зі специфікою безпосередньо України, так і самих міжнародних фінансових організацій. Причому, якщо Україна виступає як країна з транзитивною ( перехідний) економікою, то міжнародні фінансові організації використовують у співпраці з Україною стандартні вимоги щодо співпраці з іншими країнами, які мають високу питому вагу політичного забарвлення. Зрозуміло, що остання теза має відношення більшою мірою до Міжнародного валютного фонду і Світовому банку, ніж до Європейського банку реконструкції та розвитку.

Проблема платоспроможності України і зростання зовнішньої заборгованості. Ця проблема є дуже важливою як у напрямку можливостей залучення коштів міжнародних фінансових організацій, так і в напрямку збереження національної безпеки України саме в контексті зовнішньої заборгованості. Крім цього, саме платоспроможність України є тим самим фактором, який дозволяє взагалі вести мову про залучення зовнішніх фінансових ресурсів.

Параметри зовнішньої заборгованості зараз не критичні для України. Але вони, безумовно, впливають як на можливість залучення нових фінансових ресурсів, так і на процес обслуговування вже отриманих.

Виходячи з наведених можливостей розвитку макроекономічної ситуації і характеру взаємовідносин з міжнародними фінансовими організаціями, необхідно будувати такі взаємини саме у сфері зміцнення платоспроможності України.

Проблема неадекватності вимог міжнародних фінансових організацій реаліям економіки України. Ця проблема пов'язана з використанням відносно України певних шаблонів, які використовуються в інших країнах світу, включаючи не тільки країни Центральної та Східної Європи, а й Латинської Америки та Азії. Національна економіка України має свої особливості, як структурного, так і геоекономічного характеру, які не дозволяють ставити її в один ряд з економіками країн Латинської Америки.

Неадекватність вимог міжнародних фінансових організацій щодо України має відношення і до змін ситуації в світі. Фінансова криза виявила гострі протиріччя, пов'язані з процесами глобалізації в рамках сучасної світової економіки та лібералізації світогосподарських відносин з одного боку, а з іншого- з необхідністю їх ефективного регулювання на міжнародній основі. Крім цього, в останні десять років змінилася модель економічного розвитку країн- отримувачів допомоги, яка пропонується міжнародними установами.

Ще в середині минулого десятиліття на місце так званого «Вашингтонського консенсусу» (модель розвитку «вільна економіка і жорстка монетарна політика» ) прийшов так званий «поствашингтонський консенсус» (складніша модель, яка може враховувати національні особливості країн- одержувачів допомоги). При цьому із зміною вимог до країн- одержувачам допомоги є більш реальним співробітництво з міжнародними фінансовими організаціями з урахуванням національних інтересів України.

Проблема постійного впливу на діяльність поточного уряду держави. Ця проблема пов'язана з можливістю використання міжнародних фінансових організацій як свого роду «винних за всі негаразди» кожного чергового уряду країни.

На макроекономічному рівні очікування коштів від міжнародних фінансово- кредитних установ знижує відповідальність уряду за свою економічну політику. Більше того, навіть успіх або провал економічної політики прив'язується до результатів переговорів з кредиторами, надання або ненадання коштів з їх боку.

Крім того, навіть сам факт очікування дешевих позик від міжнародних фінансово- кредитних установ спотворює макроекономічну кон'юнктуру і в кінцевому підсумку негативно впливає на ділову активність

Проблема вимог з боку міжнародних фінансових організацій, які знаходяться на межі національної безпеки України, а в деяких випадках переходять цю межу. Ця проблема може ілюструватися цілим рядом вимог і аналізом можливих наслідків реалізації таких вимог.

Підвищення тарифів на житлово-комунальні послуги до рівня собівартості, що є вимогою міжнародних фінансових організацій, призводить до порушення структури цін, збільшення субсидій з бюджету, зниження купівельної спроможності. Скорочення дефіциту державного бюджету з метою стримування інфляції призводить до збільшення боргів з соціальних виплат і прискорення інфляції в разі їх повного погашення.

Неінфляційне фінансування дефіциту бюджету призводить до створення піраміди облігацій внутрішньої державної позики з прибутковістю, яка в 3-4 рази перевищує інфляцію, що, в свою чергу, стимулює приплив спекулятивного капіталу і непередбачувані наслідки після обвалу піраміди. Відмова від державного замовлення в сільському господарстві призводить до створення умов непрозорості у стосунках між державою та сільськими виробниками. Проведення адміністративної реформи призвело до фактичного збільшення кількості чиновників і створенню нових адміністративних структур.

Проблема використання політичних чинників прямої підтримки перебування на посади різного роду «молодих реформаторів». Ця проблема знаходиться також в контексті проблем збереження національної безпеки. Причому в ряді випадків проблема призначення певних посадових осіб має з боку міжнародних фінансових організацій фактично ультимативний характер.

Проблема оптимізації взаємин України з міжнародними фінансовими організаціями. Ця проблема передбачає визначення оптимальних параметрів взаємовідносин, які б не допускали як конфронтаційне поведінку, так і втрату своєї економічної та політичної безпеки. Визначення необхідних параметрів і цілей відносин із зовнішніми кредиторами є важливою передумовою оптимізації безпосередньо зовнішньої заборгованості. Адже фактично йдеться про два важливих фінансових факторах: про обслуговування залучених раніше зовнішніх запозичень і про перспективи отримання нових надходжень з інших країн. Причому щодо другого фактора така оптимізація має відношення до широкого спектру цілей отримання нових фінансових надходжень з-за кордону- як від міжнародних фінансово- кредитних установ, так і від власників приватного капіталу.

Використання зовнішніх запозичень виступає природним засобом мобілізації фінансових ресурсів, яке є апробованим світовою практикою. Широко використовуються як кредити довгострокового характеру, так і середньо-і короткострокові кредити, які пов'язані із зовнішньоекономічними зв'язками широким спектром потенційно можливих операцій. Існує також світова практика для надзвичайних умов, коли іноземні запозичення беруться для покриття дефіцитів платіжних балансів, бюджетів, на проведення структурної трансформації, з метою подолання глибоких кризових проявів тощо.

Проблеми взаємовідносин України з міжнародними фінансовими організаціями передбачають необхідність і можливість оптимізації таких взаємин. Така оптимізація повинна розглядатися як основний напрямок, яке визначало б відносини з міжнародними фінансовими організаціями на наступний період [1].





    1. Перспективи співпраці України з міжнародними фінансовими організаціями

Одним із перспективних напрямків співпраці України з міжнародними фінансовими організаціями є випуск гривневих облігацій. 7 серпня 2013 року був офіційно опублікований Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» щодо емісії облігацій міжнародних фінансових організацій» № 400-VII від 4 серпня 2013 року. Відповідно до Закону, він набрав чинності через 60 днів з дня його публікації, а саме 7 жовтня 2013 року.

Закон дозволяє міжнародним фінансовим організаціям (таким як ЄБРР, МФК та ЄІБ) здійснювати емісію відсоткових або дисконтних гривневих облігацій відповідно до процедури, яка буде затверджена Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку та згідно з наступними вимогами:



  • всі платежі, що стосуються розміщення, продажу і погашення облігацій МФО здійснюється в гривні;

  • емісія облігацій МФО здійснюється виключно шляхом публічного (не приватного) розміщення на українських фондових біржах, список яких за результатами конкурсу складає Комісія;

  • випуск облігацій МФО здійснюється на підставі дозволу Міністерства фінансів, погодженого з Національним банком України;

  • якщо Україна не є членом МФО або стороною міжнародного договору з МФО, кошти, отримані МФО від розміщення облігацій використовуються лише у спосіб, погоджений з Кабінетом Міністрів України. В іншому випадку, кошти, отримані від розміщення облігацій, мають бути інвестовані в Україну відповідно до чинних статутних документів або міжнародних договорів МФО.

Завдяки Закону, МФО можуть покладатись на ще одне джерело фінансування в гривнях (на додаток до основного способу - конвертацій іноземної валюти в гривню) та збільшити обсяги гривневих позик, що може бути вигідним для місцевих позичальників. Однак, враховуючи, що для реалізації приписів Закону необхідне прийняття Комісією та іншими уповноваженими органами відповідних нормативних актів, перша емісія облігацій не відбудеться раніше прийняття та набрання чинності такими нормативними актами [9].

Європейський банк реконструкції та розвитку продовжить кредитування інвестиційних проектів в енергетичній сфері України. Про це повідомив віце-президент ЄБРР Філіп Беннетт в ході зустрічі з міністром енергетики та вугільної промисловості Юрієм Проданом. Згідно з повідомленням прес-служби Міненерговугілля, для більш ефективної та продуктивної співпраці сторони вирішили визначити основні напрями, пріоритети подальших відносин і стратегію залучення коштів на найближчі роки з метою реформи енергетичної галузі України відповідно до європейських стандартів.

В ЄБРР повідомили про намір кредитувати інвестиційні проекти на період до 2020-го року, зазначивши можливість збільшення обсягів фінансування за наявності відповідних проектів. У свою чергу Продан поінформував про намір української сторони завершити до кінця поточного тижня формування переліку пріоритетних проектів, для реалізації яких необхідно залучення допомоги ЄБРР.

Глава Міненерговугілля підтвердив готовність уряду завершити всі необхідні процедури для ратифікації угод передбачають реалізацію «Комплексної зведеної програми підвищення безпеки АЕС України». У ході бесіди також було зазначено, що ЄБРР готовий сприяти в залученні інших міжнародних фінансових організацій для стабілізації економіки та врегулювання ситуації, що склалася в державі, відзначили в Міненерговугілля. ЄБРР в 2013 році скоротив вкладення в Україну на 12,2%, до 820 млн. євро, а в 2012 році на 8,4% порівняно з 2011 роком, до 934 млн. євро [3].

Кабінет Міністрів затвердив стратегію залучення міжнародної технічної допомоги й співробітництва з міжнародними фінансовими організаціями на 2013-2016 роки.

Про це сказано в повідомленні Міністерства економічного розвитку й торгівлі. Ця стратегія визначає ключові напрямки й завдання залучення міжнародної технічної допомоги й співробітництва із МФО. Стратегія містить 5 основних напрямків залучення міжнародної технічної допомоги.

«Це дасть змогу спрямувати ці ресурси на вирішення пріоритетних завдань соціально-економічного розвитку України, серед яких підвищення конкурентоспроможності національної економіки на інноваційній основі; підтримка структурних змін за рахунок розвитку високотехнолічних перспективних секторів і переходу країни до «зеленої» моделі розвитку економіки й промисловості, а також пришвидшення розвитку й модернізації інфраструктури та транспорту»,- зазначається в повідомленні.

Мінекономіки вважає, що прийняття стратегії дасть змогу поліпшити узгодження міжнародної технічної допомоги й ресурсів МФО із пріоритетами соціально-економічного розвитку, а також сконцентрувати фінансові ресурси для вирішення ключових завдань розвитку.

Крім того, за оцінками міністерства, реалізація стратегії забезпечить надання Україні ресурсів МФО, ґрунтуючись на національних стратегіях розвитку. Мінекономіки підкреслює, що на доручення уряду було проведено консультації з донорами в питанні підготовки проекту стратегії, у ході яких вони позитивно оцінили цей документ [6].

Також 30 квітня 2014 року МВФ ухвалив рішення про започаткування програми для України за дворічною угодою «Stand-By», в рамках якої нашій державі надано доступ до кредитних ресурсів Фонду в обсязі 17 млрд. дол. США

Зазначена програма Фонду розроблена з метою забезпечення підтримки плану економічних реформ Уряду України, ефективна реалізація якого сприятиме відновленню макроекономічної та фінансової стабільності в державі, здійсненню структурної модернізації національної економіки, а також створенню надійного підґрунтя для подальшого економічного зростання нашої країни.

Рішення МВФ передбачає невідкладне виділення в рамках згаданої програми першого траншу для України в обсязі понад 3 млрд. дол. США.

Виділення Фондом другого та третього траншів відбуватиметься на підставі огляду виконання Україною власних зобов’язань за угодою «Stand-By», яка здійснюватиметься фахівцями МВФ кожні два місяці. Очікується, що здійснення зазначеного огляду представниками Фонду у подальшому відбуватиметься на щоквартальній основі [8].

Як зазначено в Стратегії партнерства з Україною (СПУ) на 2012-2016 фінансові роки, стратегія МФК в Україні далі зосереджуватиметься на підтримці: стабілізації банківського сектору та цільового фінансування, агробізнесу, та інфраструктури, що доповнюватиметься підтримкою двох міжсекторних тем, пов’язаних з поліпшенням бізнес-середовища та підвищенням енергоефективності. У 2014 фіскальному році і до теперішнього часу, МФК вже інвестувала 191 млн. дол США за рахунок власних коштів і привернула ще 85 млн. дол. США і фінансування планується до 2016-го року за програмою співпраці [15].

Аналіз особливостей співпраці України з міжнародними фінансовими організаціями дає можливість визначити напрями оптимізації взаємин з ними, які визначаються специфікою самих міжнародних фінансових організацій.

Перший напрямок передбачає збереження наявних рівнів і форм взаємовідносин України з міжнародними фінансовими організаціями і надалі. У цьому випадку можливим є також повне збереження всіх тих протиріч, які існують і зараз. Можна також прогнозувати, що суперечності у відносинах з міжнародними фінансовими організаціями посилюватимуться, враховуючи і процес трансформації самих організацій, і можливий розвиток національної економіки України. До того ж, одним з обтяжуючих факторів може виступати посткризовий коливання загальносвітових економічних процесів.

У цьому напрямі також зберігатиметься ситуація і з кореляцією між співпрацею з міжнародними фінансовими організаціями та приватними інвесторами.

Другий напрямок передбачає перехід від безпосереднього отримання фінансових ресурсів від міжнародних фінансових організацій до отримання виключно політичною та консультативної допомоги. У цьому випадку можна прогнозувати фактично збереження стану поточних взаємин України з такими організаціями, враховуючи те, що протягом довгого періоду фінансові ресурси в Україну не надходять. У таких умовах офіційний перехід від стану очікування грошей до постійної політичної та консультативної підтримки знизить деяку напругу у відносинах з міжнародними фінансовими організаціями і в цілому позитивно впливатиме на подальший розвиток ситуації в Україні.

У цьому напрямку відносини з приватними інвесторами також залишатимуться нормальними, враховуючи наявність політичної та консультативної підтримки України з боку наведених організацій.

Третій напрямок є суто гіпотетичним і передбачало б відсутність будь-яких відносин з міжнародними фінансовими організаціями ще з часів отримання незалежності. Прогнозувати, до чого це могло б привести, важко, враховуючи, що Україна не має такої підтримки від діаспори, як, наприклад, Китай, не є таким могутнім державою тощо. Те ж саме треба сказати щодо прогнозування відносин з приватними інвесторами в цьому випадку.

Очевидним є те, що міжнародні фінансові організації далеко не завжди враховують об'єктивні потреби розвитку ( в тому числі в плані проведення промислової, науково- технічної політики) і специфіку (наприклад, наявність тих чи інших інструментів соціальної допомоги, вимушено пільгових тарифів) держави, яка отримує зовнішні надходження. До речі, в цьому контексті можна згадати про можливість і необхідність впровадження цільового підходу у співпраці з кредиторами. Зокрема, слід звернути увагу на те, що різні кредитори або потенційні кредитори мають і різні підходи щодо характеру використання запозичених коштів. Особливої ​​уваги в даному відношенні заслуговує співпраця з Європейським банком реконструкції та розвитку як установою, яка здійснює кредитування на мікрорівні і стимулює тим самим процес залучення в Україну приватних іноземних інвестицій, враховує інтереси розвитку реального сектора країни- реципієнта.

Беручи до уваги викладене вище, можна говорити про наступні напрямки оптимізації взаємин України з міжнародними фінансовими організаціями.

Співробітництво з міжнародними фінансовими організаціями є шляхом інтеграції України в міжнародні економічні і політичні відносини. Центральним напрямком у наведеному спектрі завдань є формування ринкової системи господарства і заснованої на ринкових принципах моделі взаємовідносин з іноземними партнерами і кредиторами як найбільш ефективних і продуктивних. При цьому головною вимогою до реалізації відповідних програм виступає інтеграція економіки у світове господарство: йдеться про придбання українською економікою всіх атрибутивних ознак і параметрів, які є поширеними у світовій співдружності і яких дотримуються його члени.

Зрозуміло, що співпраця з названими суб'єктами має вельми небезпечні негативні наслідки, серед яких потрібно назвати проблеми зовнішньої політичної та економічної залежності. Але дуже важливо усвідомлювати, що саме від характеру взаємодії з міжнародними фінансовими організаціями, а також з приватними кредиторами залежить ставлення до України в світі, залежать можливості реальної інтеграції у світове співтовариство і специфіка співпраці з окремими державами світу.

Разом з тим, необхідно усвідомлювати фактор зростання зовнішньої заборгованості держави за рахунок кредитів від міжнародних валютно- фінансових організацій та інституцій. Поряд із зовнішньою заборгованістю з інших джерел, заборгованість міжнародним структурам є чинником, який з негативної сторони характеризує можливість держави до розвитку за рахунок внутрішніх джерел та обслуговування зовнішнього боргу. Крім того, при негативному перебігу подій в економічній сфері всередині держави залишається перспектива потрапити до країн- банкрути.

По-друге, не можна розглядати можливості розриву співробітництво з названими організаціями. Це стосується всіх кредиторів- як міжнародних валютно-фінансових установ, так і приватних кредиторів. Світовий досвід показує, що подібна «агресивна» стратегія може занадто згубно позначитися на економічному розвитку країни-боржника. Зокрема, досвід країн Латинської Америки ще часів боргової кризи 1980-х і початку 1990-х років переконує, що подібні дії практично зводять до нуля будь-які спроби країни вийти на скільки-небудь сприятливу позицію на міжнародних фінансових ринках і занадто негативно впливають на розвиток країни надалі.

Замість цього, більш гнучка стратегія може принести значно більше успіхів у середньо-і довгостроковій перспективі. У будь-якому випадку стратегія конфронтації дорого обійдеться Україні. Природна модель розвитку держави повинна тяжіти до широкої інтеграції в міжнародні економічні і політичні відносини. Економіка держави, яка залучена в міжнародну кооперацію і розподіл праці, отримує доступ до технологічних новацій, отримує додаткові важелі підвищення ефективності і зниження вартості одиниці продукції, насичення внутрішнього споживчого ринку.

По-третє, стратегія взаємовідносин України з міжнародними фінансовими організаціями повинна будуватися з урахуванням поточного стану національної економіки. Необхідною є і більш широка концептуальна визначеність, а саме включення моделі співпраці з міжнародними фінансовими організаціями та приватними кредиторами в загальну модель соціально-економічного розвитку.

До стабілізації політичної ситуації в державі не можна сподіватися на вирішення проблеми зовнішньої заборгованості. Саме це визначає цілі оптимізації зовнішніх запозичень в умовах сучасного розвитку України. Досягнення цих цілей не може не бути важливим фактором стабілізації ситуації як з надходженням нових засобів і їх ефективним використанням в державі, так і своєчасним обслуговуванням отриманих коштів, отже сприятиме загальному макроекономічному оздоровлення національної економіки України та її виходу з кризового стану.

У стратегії взаємовідносин України з міжнародними фінансовими організаціями необхідно чітко визначити форми продовження співпраці з такими організаціями. З урахуванням практики останніх років нерегулярності надходження фінансових ресурсів можливі зміни самих принципів взаємовідносин з міжнародними фінансовими організаціями.

По-четверте, можливим напрямком подальшої побудови відносин України з міжнародними фінансовими організаціями є перехід від безпосереднього отримання фінансових ресурсів до отримання консультативної та політичної підтримки від цих установ. Таке розгортання подій можливо за умов економічного зростання в Україні та успішного здійснення ринкових реформ. У свою чергу консультативна та політична підтримка України з боку міжнародних фінансових організацій (без надання кредитів ) не тільки знизить гостроту проблеми зовнішньої заборгованості, але й стане засобом залучення в Україну іноземного капіталу. Використання досвіду фахівців міжнародних фінансових організацій може здійснюватися на дорадчому рівні. Фахівці міжнародних структур не повинні приймати рішення, як це робилося до цього часу. Незалежно від обставин рішення повинні приймати українські посадові особи, які є елементарним ознакою існування економічного і політичного суверенітету. Співпраця з названими міжнародними структурами не можна розглядати як пошуки і знаходження чергового «старшого брата», який би замінив колишні центральні органи союзної держави.

По-п'яте, при сучасних умовах необхідна переорієнтація співробітництва з міжнародними фінансовими організаціями на досягнення національних інтересів України в країні та за її межами. В якості пропозиції можна спробувати впливати за допомогою міжнародних фінансових організацій на інші країни для досягнення національних інтересів України.

Але, враховуючи нинішній стан країни- прохача, такі можливості для України не представляються досить реальними. Крім цього, на співпрацю з міжнародними фінансовими організаціями впливає реакція західних засобів масової інформації щодо економічного і соціально- політичного клімату в Україні. Прикладом може служити висвітлення проблем корупції, діяльності Національного банку України, порушення інтересів закордонних комерційних структур, які діють в Україні, тощо. До об'єктивних реалій відносяться також фактори впливу на Міжнародний валютний фонд і Світовий банк потужних держав світу (у першу чергу США ) з метою досягнення відповідних економічних і політичних цілей в Україні і в інших країнах.

Ці обставини мають враховуватися в процесі співпраці України як з міжнародними структурами, так і безпосередньо у відносинах з відповідними країнами. Певні зрушення у відносинах з відповідними країнами матимуть позитивний вплив на відносини з міжнародними валютно- фінансовими установами та організаціями і навпаки. Актуальною є диверсифікація відносин з міжнародними фінансовими організаціями ( не обмежуючи співробітництво лише МВФ, Світовим банком та ЄБРР).

По-шосте, важливим є також чітке розділення функцій і сфер діяльності між державними організаційними структурами - Міністерством фінансів України, Національним банком України, Міністерством економіки України ( та його підрозділами, які здійснюють загальнодержавну регуляцію зовнішньоекономічної діяльності). Організаційні структури, від діяльності яких залежить розвиток співробітництва з міжнародними фінансовими організаціями, повинні мати чітку програму діяльності, яка, в свою чергу, потребує постійної координації відповідно до чітко певними державними стратегічними пріоритетами.

Очевидна взаємозалежність - використання можливостей інтеграції в міжнародні економічні відносини є засобом впливу на проблеми формування зовнішніх боргових зобов'язань та обслуговування такого боргу. І, навпаки, поліпшення боргової позиції є потужним інтеграційним чинником.

По-сьоме, взаємини України з міжнародними фінансовими організаціями мають будуватися в контексті оптимізації моделі соціально - економічного розвитку і зміни відповідних акцентів. У процесі співробітництва з міжнародними фінансовими організаціями потрібно брати до уваги всю сукупність внутрішніх політичних факторів, які не завжди враховують міжнародні фінансово- кредитні структури. До цих факторів належать: чітка визначеність курсу економічних реформ і його обгрунтована реалізація в державі, а не лише декларування реформ; облік загальнополітичної розстановки сил, включаючи структуру парламенту та персоналії в органах державної влади та управління тощо.

По-восьме, трансформаційні умови сучасного розвитку України як обов'язкової передумови поліпшення ситуації з використанням залучених коштів вимагають проведення загальних структурних реформ. Саме вони можуть відкрити шлях до більш повного використання потенціалу держави. Дану задачу необхідно вирішувати згідно апробованих світовою практикою критеріїв і відповідно з поточним розгортанням подій в країні [1].

Не викликає сумнівів, що окрім згаданих напрямків у спектрі проблем співробітництва з міжнародними фінансовими організаціями важливу роль відіграють структура і загальна концептуальна орієнтація зовнішньоекономічної діяльності держави. Можна згадати про об'єктивну енергетичної, сировинної, технологічної залежності України від зовнішніх джерел, причому пом'якшити вплив такої залежності на макроекономічну ситуацію в стислі терміни є завданням дуже проблематичною. Велике значення має механізм курсоутворення національної грошової одиниці. Останній здійснює помітний вплив як на розвиток національної економіки в цілому, так і на обслуговування зовнішніх зобов'язань держави.

Принципи захисту державних інтересів України у відносинах з міжнародними фінансовими організаціями повинні спиратися на пріоритети довгострокових цілей соціального, політичного та економічного розвитку. Досвід ряду країн, які здійснили ринкову трансформацію, і самої України свідчить, що кредити міжнародних фінансових організацій можуть активно сприяти вирішенню фінансових та інших проблем.

Ефективність співробітництва з названими структурами вирішальним чином залежить від відповіді на питання: яким є співвідношення середньострокових вигод від підвищення відкритості та лібералізації національної економіки з можливими втратами виробників і споживачів; яким чином можна узгодити коротко-, середньо- і довгострокові інтереси економіки з урахуванням різноманітних комбінацій внутрішніх і зовнішніх ресурсів. У цьому аспекті велике значення набувають також політичні чинники згаданого співробітництва.

Висновки до розділу 2

Міжнародні фінансові організації мають велике значення для покращення економічного становища України. Співпраця України з МФО сприяє поліпшенню макрофінансових показників стабілізації, формуванню конкурентного ринкового середовища, стабілізації національної грошової одиниці, активізації інвестиційного процесу, розвитку приватного підприємництва. Ми вважаємо, що Україні вкрай необхідно прислухатися до власного пульсу економіки, до ситуації, яка склалася в соціальній сфері. Адже і співпраця з МВФ, і розрив відносин з ним будуть негативно впливати на розвиток України. Так, відмова в наданні коштів згубно відіб’ється на стабільності української економіки, а виділення кредиту, взятого під підвищення тарифів на газ і скорочення соціальних витрат, викличе хвилювання серед громадян. Потрібно враховувати, що українському уряду необхідно скорочувати витрати.

Поглиблення співпраці з провідними МФО відповідає потребам ліквідації диспропорцій платіжних балансів і дефіцитів державних бюджетів країн із перехідним типом економіки, у тому числі й України, чого не можна було досягти тільки за рахунок внутрішніх макростабілізаційних чинників. Крім того, залучення України до роботи структур кредитного сприяння відображає прагнення швидше інтегруватися до світового господарства та пов'язано зі сподіваннями на отримання країною консультативної та фінансової допомоги для подолання наслідків криз.

ВИСНОВКИ

На сучасному етапі Україна перебуває у стані глибокої фінансової та економічної кризи, що проявляється через такі негативні тенденції як спад виробництва, загальні неплатежі, зростання державного боргу та дефіциту державного бюджету, масштабне безробіття, загострення соціальних суперечностей та політичні конфлікти на міжнародному рівні. В таких умовах виникає необхідність залучення додаткових фінансових ресурсів для усунення цих проблем, що може бути здійснено, перш за все, за рахунок позик міжнародних фінансових організацій, які на нинішньому етапі розвитку світового господарства відіграють провідну роль у подоланні наслідків світової фінансової кризи.

Україна з причини відсутності значних зрушень у реформуванні національної економіки, що сповільнює процес залучення приватного іноземного капіталу в формі інвестицій, і сьогодні значною мірою потребує фінансування з боку міжнародних фінансових організацій. Визначаючи доцільність залучення кредитних ресурсів, слід відмітити, що найрезультативнішими для України були перші кредити МВФ, призначені для фінансування системних перетворень і перший кредит підтримки та інституцій і реабілітацій кредити Міжнародного банку розвитку та реформування (МБРР).

Саме завдяки надходженню цих коштів стало можливим прискорення формування власної фінансово-кредитної системи та золотовалютних резервів України. Крім того, ці ресурси забезпечили реалізацію ефективної монетарної політики (наслідком чого стало скорочення темпів інфляції), надходження валютних ресурсів в країну сприяли проведенню грошової реформи і введенню в обіг національної грошової одиниці, динамізували формування інфраструктури ринкового середовища та розбудову фінансових інструментів.

Основною проблемою співпраці на сьогоднішній день залишається недостовірність інформації щодо спрямування кредитів в Українську економіку, адже значна кількість проектів, що мали вже бути завершеними просто призупинені з невідомих причин. Заборгованість України перед МФО на сьогоднішній день складає 13,9 % від загального боргу, і дана сума зростає кожного року. Проблема полягає у неможливості України знизити заборгованість через не проведення реструктуризації зовнішнього боргу та неефективної боргової політики.

Також проблемним є питання недосконалої законодавчої бази, яка не дає змогу оптимізувати та регулювати питання співпраці з міжнародними фінансовими організаціями. В Україні відсутні нормативні акти, які суттєво впливатимуть на механізм співпраці з МФО, адже його можна визнати недієвим через постійне зростання заборгованості та відсутності позитивних зрушень в економіці країни.

Станом на 2014-й рік питання залучення іноземних інвестицій є найбільш актуальним через політичні події, що не припиняються в Україні і на сьогоднішній день. Конфлікт з Росією несе за собою втрати майна та суттєво вплинув на коливання курсу гривні. Якщо розглядати економічну сторону даного питанні, то необхідно сказати, що за умов продовження такої ситуації буде зруйновано велику кількість міст України та відбудову буде необхідно залучення великої кількості коштів. В даному разі Україна розраховує на підтримку всіх організацій, з якими вона співпрацює та планує налагодити співробітництво. Наразі для припинення погіршення економічної та політичної ситуації в країні необхідно якомога швидше прийняти рішення щодо мирного вирішення конфлікту та почати негайну допомогу постраждалим сім’ям. Саме тому питання співпраці України з міжнародними фінансовими організаціями суттєво актуалізується.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ




  1. Бураковський І.В. Проблеми взаємовідносин України з міжнародними фінансовими організаціями. Світова економіка: глобальна фінансова криза / І.В. Бураковський, А.В. Плотніков. - Харків: Фоліо, 2010. – С. 415

  2. Донських М. С., Костишина О. Я. Роль міжнародних фінансових організацій в сучасній світовій економіці. Публікація 2009-го року. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.rusnauka.com/16_ADEN_2010/Economics/68571.doc.htm

  3. Каталог: jspui -> bitstream -> 123456789
    123456789 -> Використання науково-технічних бд у наукових дослідженнях Васильєв О. В., к т. н
    123456789 -> Розвиток банківського споживчого кредитування
    123456789 -> Реферат дипломна робота містить 128 сторінок, 17 таблиць, 21 рисунок, список використаних джерел з 108 найменувань, 6 додатків
    123456789 -> Методичні рекомендації до організації самостійної роботи студентів заочної форми навчання
    123456789 -> Методичні рекомендації для студентів денної форми навчання Оздоровче і прикладне значення занять
    123456789 -> «Аналіз розподілу та використання прибутку банку»


    Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5


База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка