Сталий розвиток суспільства: запорізький регіональний досвід: монографія



Сторінка22/61
Дата конвертації23.10.2016
Розмір6.43 Mb.
1   ...   18   19   20   21   22   23   24   25   ...   61

Щодо питання про необхідність врахування думки при визначенні пріоритетів громади, варіант«найбільше пріоритетна думка членів громади, але деякою мірою і думка влади» як серед студентської (36,6 %), так і серед сільської громад (40 %) виявився найбільш значущим. Сільською громадоюваріант «найбільше пріоритетна думка представників влади, але деякою мірою і думка членів громади» взагалі не обирався (0 %), 18,3 % студентів вважають, що виключно думка членів громадиповинна враховуватись при визначенні пріоритетів громади.

Рис. 2.9.



Щодо знання про існування програм, які використовують територіальний підхід до розвитку, то в сільській громаді 72, 2 % з ними ознайомлені, а 27,8 % не знають про існування таких програм. Студенти ж у своїй більшості взагалі не знають про такі програми (83,9 %) і лише 16,1 % з них ознайомлені з програмами, які використовують територіальний підхід до розвитку.

Рис. 2.10.


Ознайомлені із особливостями реалізації Проекту ЄС/ПРООН «Місцевий розвиток, орієнтований на громаду» в сільській громаді 37,5 %, хотіли б ознайомитись 19,6 %, а 3,6 % опитаних обрали варіант «мені не цікаво». Серед студентів 54,8 % відповіли, що їм це не цікаво, 22,6 % хотіли б ознайомитись з проектом, 3,2 % приймають участь у ньому. Цей стан свідчить про необхідність актуалізації Проекту серед студентів.

Рис. 2.11.


З отриманих даних чітко прослідковується тенденція того, що ознайомленість сільської громади, участь та їх довіра до представників громадських організацій набагато більша, ніж у майбутнього покоління –студентів.Але це може бути пов’язаним з тим, що більшість студентів можуть не пов’язувати своє життя із розвитком сільської громади. Також це може свідчити про те, що обізнаність з особливістю проектів громади, донесена до населення лише сільської місцевості, та майже не доведена до жителів міста, які мають лише поверхневі знання.Тому рельєфною є незацікавленість.

З початку заснування Проекту довіра людей досить довго залишалась на низькому рівні, заважала здійсненню та реалізації проектів, зараз вона «набирає обертів» та має оптимістичні результати.

Для успішної реалізації та підтримки розвитку громад на регіональному рівні потрібно залучати до участі якомога більше молоді, оскільки в генераційній структурі вони є прийдешніми суб’єктами розвитку та мають більшість можливостей для покращення життя, як свого, так і майбутнього покоління, а сталий розвиток – має на меті встановлення балансу між задоволенням сучасних потреб людства і захистом інтересів майбутніх поколінь, включаючи їхню потребу в безпечному і здоровому довкіллі.

Таким чином, сучасний стан сталого розвитку має деякі характеристики, що відрізняють його від інших форм розвитку, які з’явились протягом останніх десятиліть, такі як класична модель і модель необмеженого розвитку. Серед цих характеристик закцентуємо увагу на таких:

1. Прямий зв’язок з навколишнім середовищем. Людська діяльність та використання ресурсів не можуть перевищувати можливості екосистеми. Перевищення цієї здатності призводить до деградації довкілля. Перебування людства на нашій планеті можливе лише за умови, що всі наші дії не перевищуватимуть можливості екосистеми.

2. Передбачення майбутніх потреб. Сучасні суб’єкти розвитку мають моральний обов’язок зберегти для майбутніх поколінь можливість забезпечити власні потреби з ресурсів навколишнього середовища, яке має наше покоління. Громадянське суспільство має стати дієвим суб’єктом, що контролює цей обов’язок, тому актуалізується потреба підвищення громадянської культури сталого розвитку.

3. Збереження та покращення якості життя. Якість життя означає не лише матеріальний, але й соціальний, моральний, духовний аспекти. Тому якість має включати всі ці аспекти як життя людини та референтних груп (сім’ї, виробничих колективів, різних спільнот), так і суспільств в цілому.

4. Рівні можливості. Всі адміністративні одиниці та соціальні групи в країні повинні мати рівні права, можливості та обов’язки. Особлива увага повинна приділятись бідним та людям з особливими потребами.

5. Принцип обережності. Якщо існує сумнів з приводу екологічного впливу якихось дій чи проектів із розвитку, то вибір, в першу чергу, має бути на користь захисту довкілля.

6. Потреба співвідносити всі дії з впливом на довкілля. Щоб вирішити серйозні проблеми навколишнього природного середовища, необхідно брати до уваги всі їх аспекти.

Таким чином, досягнення сталості – це складний процес, що включає в себе кооперацію на різних рівнях (національному, науковому, місцевому, рівні ЗМІ та ін.). Кожен з вищенаведених секторів має робити внесок до справжньої «культури сталого розвитку».

До найважливіших передумов переходу України на модель сталого розвитку на національному та регіональному рівнях належать:

1) ефективне та екологічно безпечне функціонування економіки, що дасть можливість досягти вищих показників життєвого рівня населення, цілеспрямовано розв'язувати соціальні та ресурсно-екологічні проблеми розвитку суспільства;

2) раціональне використання, збереження і відтворення природних ресурсів, всебічна охорона навколишнього природного середовища – як найголовніших передумов забезпечення ресурсно-екологічної безпеки нинішнього та майбутніх поколінь, підтримання у біосфері екологічної рівноваги, а отже, чистого і здорового довкілля;

3) стабілізація демографічної ситуації та чисельності населення і встановлення у суспільстві принципів соціальної справедливості, тобто створення системи правових гарантій та ефективної демографічної політики для досягнення економічного, соціального та екологічного благополуччя кожної сім'ї;

4) розширення масштабів міжнародного співробітництва у сфері ефективного розв'язання ресурсно-екологічних проблем і завдань сталого розвитку, підвищення його результативності та ефективності, застосування в національній економіці найновіших світових досягнень науково-технологічного і соціально-екологічного прогресу.

З огляду на необхідність розв'язання гострих ресурсно-екологічних проблем, зусилля науково-дослідних установ і науково-технічних працівників доцільно зосередити тепер не лише на розробці нових поколінь очисних споруд, методів очищення шкідливих викидів і стоків (хоча й це питання не знімається з порядку денного), а й на реалізації заходів з екологізації технологічних процесів, запровадженні природонеруйнівних, природонезабруднюючих, ресурсозберігаючих та екологічно безпечних видів техніки і технології, способів організації виробництва, форм господарювання тощо.

Досягнення сталого розвитку у широкому розумінні має такі основні аспекти.

І. Економічний аспект:

1) господарська діяльність людства повинна орієнтуватись не на зростання споживання ресурсів біосфери, а на його раціоналізацію;

2) подальший розвиток повинен виходити не із збільшення матеріального виробництва, а з інтенсифікації господарства за рахунок інформаційних технологій.

Високі темпи економічного зростання, з одного боку, є благом, оскільки вони забезпечують зростаючі потреби населення, з другого боку, є злом, тому що вони спричиняють все більше техногенне навантаження на довкілля та його деградацію.

ІІ. Демографічний аспект: виважена демографічна політика в різних країнах і регіонах повинна стати обов'язковою складовою сталого розвитку. Все більш помітну роль у стратегії економічного зростання відводять питанням народонаселення. Залучення питань народонаселення в економічні плани і стратегії розвитку не тільки прискорить темпи сталого економічного розвитку і пом'якшить проблеми бідності, але й буде сприяти досягненню соціальних цілей у сфері народонаселення та підвищення якості його життя.

ІІІ. Соціальний аспект: сталий розвиток орієнтований на подолання великої різниці в рівнях доходів і якості життя між різними країнами, різними групами і прошарками населення.

ІV. Екологічний аспект: будь-яке господарське рішення повинно враховувати близькі і далекі його соціально-екологічні наслідки. Реальний природно-ресурсний потенціал біосфери обмежений. Тому, необхідні певні норми і обмеження щодо його використання.

V. Культурологічний аспект: традиційні стереотипи й орієнтири життєдіяльності повинні замінюватись новими поглядами; потрібен перегляд «споживчого» підходу; потрібне розуміння єдності національно-регіональних цінностей і глобальних загальнолюдських пріоритетів.

VІ. Прогностичний аспект: ефективність управлінських рішень стане значно вищою, якщо вони спиратимуться на достовірне прогнозування процесів соціально-економічного розвитку.

VІІ. Технологічно-мобілізаційний аспект: формування дієвих технологій мобілізації суб’єктів громади, як доводить наше дослідження, це доведення дійсними заходами довіри до проектів розвитку, формування громадянської та громадської культури в громаді, створення інформаційних заходів, які спрямовані на підвищення обізнаності громади та формування її проектної культури.

В центрі концепції сталого розвитку стоїть людина, оскільки вона сама з її потребами є метою суспільної діяльності, і вона ж є основним фактором досягнення мети. Людина (як ресурс розвитку), з одного боку, є біологічною істотою, з іншого – соціальною, носієм інтелекту, творцем і споживачем інформації (в широкому розумінні), яка є основним «невичерпним ресурсом» розвитку. Людина, як особливий вид ресурсів, не тільки наділена інтелектом, але й здатна робити вибір.

Тому перехід людства до сталого розвитку спрямований на гармонізацію взаємодії з природою всієї світової спільноти, формування сфери розуму (ноосфери), а мірою національного та індивідуального багатства є культурні (матеріальні та духовні цінності) людини, яка має жити в гармонії з навколишнім середовищем.

Таким чином, можна сформулювати стратегії сталого розвитку громади як фактору регіонального управління.

Об’єктивні відмінності регіонів, районів і населених пунктів вимагають диференційованого підходу до розроблення стратегій їх соціально-економічного та екологічного розвитку. Залежно від рівня розвитку регіону, району, населеного пункту, обирають одну з наведених базових стратегій: зростання, обмеженого зростання, фокусування, економії, виживання, конкуренції на різних етапах життєвого циклу, зміни курсу, рекомендації, диверсифікації, а також інноваційну й кластерну стратегії (див. Табл. 2.1).


Таблиця 2.1.

Стратегії сталого розвитку громади як фактору регіонального управління



Стратегія

Зміст та орієнтація стратегії

Зростання

Орієнтована на максимально можливе використання всіх ресурсів регіону. Її доцільно використовувати у системах регіонів, для яких характерні щорічне перевищення рівня розвитку над досягнутим та швидка зміна технологій. Розробляється для регіонів, які планують підвищити свою міжрегіональну значимість.

Обмеженого розвитку

Застосовується для систем регіонів зі стабільною технологією, де ставлять цілі «від досягнутого». Таку стратегію розробляють для регіонів, які досягли певного рівня розвитку при нераціональному використанні їх ресурсів. Практикують три підходи до здійснення цієї стратегії: ощадливе використання всіх видів ресурсів; позитивне зрушення в обсягах та ефективності виробництва; обґрунтована стабілізація на впровадженні довгострокових науково-технічних програм.

Фокусування

Базується на виділенні одного з регіональних пріоритетів, що реалізується із прикладанням максимуму зусиль регіональних об'єктів. Ефективність її реалізації залежить від вдалого вибору пріоритету, від зовнішніх і внутрішніх чинників, що впливають на її впровадження.

Глобалізації національного співробітництва

Передбачає налагодження прямих зв'язків між регіонами країни і сусідніми державами, залучення вітчизняних підприємств у процес розроблення та реалізації міжрегіональних проектів. Однією з форм може бути прикордонне співробітництво в усіх сферах його життєдіяльності.

Економії

Передбачає здійснення комплексу заходів, що забезпечують вихід системи з кризового стану за максимально короткий час із орієнтацією лише на місцеві ресурси і резерви. Її цілями є: припинити спад ділової активності (найближча ціль); розпочати процес поліпшення регіону (середньострокова), започаткувати стадію пожвавлення та зростання (довгострокова стратегія).

Виживання

Використовується для таких систем регіону, показники діяльності яких набувають сталої тенденції до погіршення і всі намагання змінити таку ситуацію не дають позитивного ефекту. Застосовувана для депресивних територій регіону (окремих галузей), вона передбачає їх переорієнтацію та реструктуризацію. Вихід на шлях розвитку ця стратегія може забезпечити лише при втручанні позитивних внутрішніх впливів та при залученні інвестиційно-інноваційного потенціалу.

Інноваційна

Спрямована на розширення територій регіону, що охоплені новою технікою та технічними нововведеннями. Передбачає розроблення та впровадження нових прогресивних технологій, нових видів продуктів, нових форм організації і управління галузей економіки регіону для забезпечення процесу розвитку. Виділяють такі сценарні підходи – віолентів, патієнтів, комутантів, експлерентів.

Віолентна (силова) стратегія передбачає виготовлення нової продукції хорошої (середньої) якості з низькими цінами; патієнтна стратегія передбачає виготовлення нових високоякісних товарів і їх продаж за високі ціни; комутантна стратегія спрямована на індивідуалізацію послуг; експлерентна (ризикована) стратегія – на створення нових сегментів ринку, сила якої зумовлена запровадженням нововведень та прийняттям революційних рішень.



Конкуренції на різних етапах життєвого циклу галузі

Оскільки галузі регіону мають кілька стадій свого існування (зародження, зростання, сповільнення зростання, зрілість і спад), стратегія передбачає відповідно до стадії обирати конкурентну стратегію свого розвитку. На стадії зародження слід дотримуватися стратегії «першопроходця» й захоплювати найбільшу споживчу нішу. На стадії зростання доцільно застосовувати стратегію концентрації зусиль на пошуку нових сегментів споживачів та охоплення нових географічних територій.

Зміни курсу, реструктуризації

Передбачає реструктуризацію галузей і адаптацію їх виробничих структур до ринкових умов, а також інтеграцію у світовий ринок тих підприємств, які можуть виробляти конкурентоспроможну продукцію як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках.

Диверсифікації

Передбачає процес ускладнення галузевої структури регіону за рахунок появи й розвитку нових галузей та сфер діяльності. Реалізується при умові ефективного пошуку потенційних можливостей та резервів розвитку регіону.

Кластерна

Передбачає функціонування диверсифікованих організацій, що здійснюють свою діяльність шляхом об'єднання різних галузей і сфер діяльності. Вигодами такої стратегії є: поширення технологій, додаткові джерела фінансування, обмежена конкуренція.

Каталог: jspui -> bitstream -> 123456789
123456789 -> Використання науково-технічних бд у наукових дослідженнях Васильєв О. В., к т. н
123456789 -> Розвиток банківського споживчого кредитування
123456789 -> Реферат дипломна робота містить 128 сторінок, 17 таблиць, 21 рисунок, список використаних джерел з 108 найменувань, 6 додатків
123456789 -> Методичні рекомендації до організації самостійної роботи студентів заочної форми навчання
123456789 -> Методичні рекомендації для студентів денної форми навчання Оздоровче і прикладне значення занять
123456789 -> «Аналіз розподілу та використання прибутку банку»


Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   18   19   20   21   22   23   24   25   ...   61




База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2020
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка