Сталий розвиток суспільства: запорізький регіональний досвід: монографія


команда-учасниця третіх Всеукраїнських дебатів зі сталого розвитку (Сумський державний університет, м. Суми) із керівником к.е.н., доцентом Ю. Петрушенком



Сторінка8/61
Дата конвертації23.10.2016
Розмір6.43 Mb.
1   ...   4   5   6   7   8   9   10   11   ...   61

«SmArt»

команда-учасниця третіх Всеукраїнських дебатів зі сталого розвитку (Сумський державний університет, м. Суми) із керівником к.е.н., доцентом Ю. Петрушенком

Зараз прийшов час підвести перші підсумки співробітництва, як регіонального досвіду ПроектуЄвропейського Союзу та Програми розвитку ООН «Місцевий розвиток, орієнтований на громаду» у Запорізькій області.

У представленій до уваги монографії об’єднані теоретичні дослідження як ще перший нарис вирішення суттєвих питань узагальнення теоретичного та практичного досвіду впровадження ідей сталого людського розвитку у здійсненні Проекту «Місцевий розвиток, орієнтований на громаду» у Запорізькій області.

Структура монографії складається зі вступу, та 3 розділів. У першому розділі «Теоретико-методологічні підвалини дослідження сталого розвитку суспільства» розкривається загальнотеоретична та методологічна складові монографії, досліджуються наукові основи сталого людського розвитку, зміст поняття «місцевий розвиток», впроваджується новаційний біографічний підхід дослідження ідеї сталого людського розвитку та його концептуальні засади, впроваджується мобілізаційна модель для солідаризації громади у формуванні соціального та соцієтального капіталів сталого розвитку суспільства, та механізми усталення розвитку за допомогою використання синергетичного підходу до сталого розвитку суспільства.

У другому розділі розглядається специфіка особливого територіального предметного поля сталого розвитку суспільства; «Територіальний вимір сталого розвитку суспільства», у якому вивчається специфіка регіонального досвіду місцевого розвитку громади у вимірах найбільш важливих для врахування інвайроментальної територіальної специфіки регіону, його екологічному, соціально-економічному, правовому та територіальному вимірі сталого людського розвитку.

У третьому розділі «Регіональна практика енергозбереження у реалізації проекту ЄС/ПРООН «Місцевий розвиток, орієнтований на громаду-ІІ» узагальнюється досвід практичного вирішення проблеми енергозбереження. Унікальний досвід енергозбереження Запорізького національного університету та практики інклюзії, участі студентів у Проекті в Запорізькому регіоні.

ЛепськийМаксим Анатолійович,
д.філос.н., професор,
декан факультету соціології та управління

Розділ 1
Теоретико-методологічні підвалини дослідження сталого розвитку суспільства

1.1. Ідея «людського розвитку» в контексті вивчення трансформаційних фаз новації (біографічний метод розвитку ідеї)(М. А. Лепський)


Як і у більшості ідей соціального розвитку, витоки «людського розвитку» можна знайти в осмисленні філософами, мислителями і вченими Давньої Греції, Риму, Індії, Китаю; розгортання їх традиції можна прослідкувати в епохах Середньовіччя, Відродження, Нового часу. Все це, безумовно, необхідно досліджувати, але не менш цікавим для дослідника є подія ствердження ідеї, після якої ідея набуває втілення, долаючи неузгодженості і проходячи верифікацію обговорення і осмислення, досягає визнання і стає контуром діяльності суб’єктів. Поява «події ствердження ідеї» завжди пов’язана із генератором ідеї – її автором, однією людиною, або колективом авторів.

При цьому можливі, як мінімум два шляхи народження і просування ідеї. По-перше, концептуалізація парадигми автором, колективом авторів і її трансформація від новації до інновації, та, по-друге, емерджентизація як самоорганізація різних близьких за змістом ідей в якісно нову узгоджену концепцію, яка не зводиться до ідей, що її складають, а й має нову цілісну якість. Але частіше за все варіанти взаємозв’язані та визначені домінуванням «авторської концептуалізації» або «самоорганізації концептуального поля близьких ідей». У нашій науковій розвідці ми розглянемо в якості домінуючого перший варіант, в якому розвиток ідей на певному етапі відбувається як формування науково-дослідницької програми в класичній схемі Імре Лакатоса. Але це не перший і не єдиний етап розвитку ідеї.

У методологічному аналізі І. Лакатоса програма складається із методологічних правил: частина із них – це правила, що вказують, яких шляхів дослідження необхідно запобігати (негативна евристика), друга частина – це правила, що вказують, які шляхи потрібно обирати і як ними прямувати (позитивна евристика) [62, c. 359]. У всіх дослідницьких програмах є «тверде ядро». Негативна евристика забороняє використовувати modus tollens, коли мова йде про твердження, які включені у «тверде ядро». Замість цього, ми повинні напружувати винахідливість, щоб пояснити, розвивати ті, що вже є або висувати нові «допоміжні гіпотези», які утворюють захисний пояс навколо цього ядра; modus tollens своїм вістрям спрямовуються саме на ці гіпотези [62, c. 361]. Якщо негативна евристика визначає «тверде ядро» програми, яке, за рішенням її прибічників, вважається «незаперечним», то позитивна евристика складається із ряду доводів, більш або менш зрозумілих, і припущень, більш-менш ймовірних, спрямованих на те, щоб змінювати і розвивати «спростовані варіанти» дослідницької програми, як модифікувати, уточнювати «спростований» захисний пояс [62, c. 364].

Розглянемо ідею «людського розвитку», яка отримала визнання у сучасному світі в дискурсі класичної науково-дослідницької програми; при цьому нас цікавить, передусім, формування «змістовного жорсткого ядра» ідеї як нового, новації, яка поступово набуває практичного значення інновації і проходить фазові переходи в практичній реалізації. Тому, виходячи із змісту процесу, що розглядається, зберігається право дослідника шукати гносеологічні засоби відображення процесу. Кожна ідея має свій першопоштовх і стійку мотивацію авторів до її розробки. В цілому, запропонований в цій розвідці метод дослідження можна позначити як біографічний метод розвитку ідеї або дослідження біографії ідеї.

В цьому методі: по-перше, розглядається ідея, яка має свій першопоштовх і довготривалу мотивацію, яку ми будемо називати перспективною, в іншому випадку ідея носить усічений нерозвинутий характер; по-друге, на відміну від науково-дослідної програми, яка має таке визначення як результат формування, ідея проходить стадії пошуку, формування, включення, входження, об’єднання і узгодження з іншими ідеями в процесах самоорганізації; по-третє, програма передбачає алгоритмічність і узгодженість дій дослідників, оскільки за визначенням є технологією, тобто є в науці центром сформованої ідеї; по-четверте, методологічно важливим є положення про те, що ідея має свою біографію, яка може співпадати з біографією своїх носіїв-новаторів, але може повністю співпадати лише на перших етапах становлення.

Використання біографічного методу в розвитку ідеї, як дослідження біографії ідеї, дозволяє розглядати фази розвитку ідеї, які усвідомлюються як єдність процесів здійснення задуму авторів, і самоорганізації у взаємодії суб’єктів підчас її здійснення з об’єктивними умовами існування, об’єктивації результатів в інституціях конкурентної боротьби ідей.

Ідея «людського розвитку» обумовлена Другою світовою війною і післявоєнними тектонічними змінами, коли майбутні її автори були дітьми, і їх пережите стало першопоштовхом, що визначило їх науковий пошук в кінці 70-х – на початку 80-х років ХХ століття, та вилилося в концептуальну ідею наприкінці 80-х років.

Друга світова війна, її результати і світобудова після неї, формування двополюсного світу, поява і використання ядерної зброї почали вимагати у світового співтовариства активного формування Організації Об’єднаних Націй, як міжнародного інституту консолідації народів. Єдність усвідомлювалась в умовах політичних комунікацій і процедур узгодження різноманітних ідей, їх конвергенції в ідеологічній боротьбі двох таборів. Не менш важливими умовами для формування і трансформації ідеї людського розвитку як новації (появи нового, ідеї як відкриття) в інновацію (ідею, як технологію, інструмент і формат конкретної практичної діяльності) стали вже тектонічні перетворення 1970-х років в розвитку «третього світу» як альтернативи, іншого шляху, ортодоксальної західної візії у використанні потенціалу світових інститутів.



Теоретичне «ядро» ідеї «людського розвитку» пов’язано з роботами британського економіста індійського походження Амартія Сєни і пакистанського економіста, колишнього віце-президента світового банку Махбуба-уль-Хака. На початковому етапі формування ідеї людського розвитку є її повне злиття з біографією авторів, теоретиків-новаторів.





Каталог: jspui -> bitstream -> 123456789
123456789 -> Використання науково-технічних бд у наукових дослідженнях Васильєв О. В., к т. н
123456789 -> Розвиток банківського споживчого кредитування
123456789 -> Реферат дипломна робота містить 128 сторінок, 17 таблиць, 21 рисунок, список використаних джерел з 108 найменувань, 6 додатків
123456789 -> Методичні рекомендації до організації самостійної роботи студентів заочної форми навчання
123456789 -> Методичні рекомендації для студентів денної форми навчання Оздоровче і прикладне значення занять
123456789 -> «Аналіз розподілу та використання прибутку банку»


Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   4   5   6   7   8   9   10   11   ...   61




База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2020
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка