Стандарт з української мови як іноземної ІІ середній рівень (B 2)



Скачати 266.5 Kb.
Сторінка1/2
Дата конвертації16.11.2018
Розмір266.5 Kb.
  1   2
СТАНДАРТ

З УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ЯК ІНОЗЕМНОЇ
ІІ СЕРЕДНІЙ РІВЕНЬ

(B 2)

Рекомендовано Міністерством освіти і науки України

(наказ Міністерства освіти і науки України

від 24.06.2014 № 750)

Укладaчі:

Ніколаєва Н. С., Бондарєва Н. О., Дем'янюк А. А.,

Шевченко М. В., Овдіюк В. В., Якубовська М. Ю.

Запропонований загальноосвітній стандарт покликаний стати основою системи стандартів з української мови як іноземної. У ньому висвітлені основні вимоги до ІІ середнього рівня володіння українською мовою.

Успішне складання тестів ІІ середнього рівня свідчить про досить високий рівень комунікативної компетенції, що дає змогу інокомунікантові задовольняти свої комунікативні потреби в усіх сферах спілкування і провадити професійну діяльність українською мовою спеціалістові гуманітарного профілю.




З М І С Т

Передмова 4



Частина І. ВИМОГИ ДО ІІ СЕРЕДНЬОГО РІВНЯ ВОЛОДІННЯ

УКРАЇНСЬКОЮ МОВОЮ ЯК ІНОЗЕМНОЮ 6

1. Зміст комунікативно-мовленнєвої компетенції 6

1.1. Інтенції. Ситуації і теми спілкування 6

1.2. Вимоги до мовленнєвих умінь 9

1.2.1. Аудіювання 9

1.2.2. Читання 10

1.2.3. Письмо 11

1.2.4. Говоріння 12

2. Зміст мовної компетенції 13

2.1. Фонетика. Графіка 13

2.2. Словотвір і морфологія 13

2.2.1. Будова слова 13

2.2.2. Іменник 16

2.2.3. Займенник 20

2.2.4. Прикметник 20

2.2.5. Числівник 21

2.2.6. Дієслово 21

2.2.7. Прислівник 21

2.2.8. Службові частини мови 22

2.3. Синтаксис 23

2.3.1. Просте речення 23

2.3.2. Суб’єкт і предикат у реченні 23

2.3.3. Способи вираження логіко-змістових відношень

у реченні 25

2.3.4. Способи вираження модальних відношень у реченні 27

2.3.5. Порядок слів у реченні 28

2.3.6. Складне речення 29

2.3.7. Пряма й непряма мова 33

2.4. Лексика 33



Частина ІІ. ЗРАЗОК ТИПОВОГО ТЕСТУ З УКРАЇНСЬКОЇ

МОВИ ЯК ІНОЗЕМНОЇ. ІІ СЕРЕДНІЙ РІВЕНЬ (фрагменти) 34

Субтест 1. ЛЕКСИКА. ГРАМАТИКА 34

Субтест 2. ЧИТАННЯ 36

Субтест 3. АУДІЮВАННЯ 38

Субтест 4. ПИСЬМО 40

Субтест 5. ГОВОРІННЯ 40


СТАНДАРТ

З УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ЯК ІНОЗЕМНОЇ
ІІ СЕРЕДНІЙ РІВЕНЬ (B 2)
ПЕРЕДМОВА
Уніфікована система визначення рівня володіння українською мовою як іноземною побудована з урахуванням мети його використання, навичок та вмінь у вживанні мовних засобів для реалізації певних тактик мовленнєвої поведінки в основних видах мовленнєвої діяльності – читанні, письмі, говорінні й аудіюванні. Вона передбачає виділення таких рівнів, яким відповідає система тестів:

  • початкового;

  • базового;

  • І середнього;

  • ІІ середнього;

  • професійного;

  • вільного володіння.

Рівні володіння українською мовою як іноземною відповідають рівням володіння іншими європейськими мовами.


Рівні володіння мовою

Level 1

Level 2

Level 3

Level 4

Level 5

Level 6

Загальноєвропейська шкала

А1

Break-


through

А2

Way-stage



В1

Threshold



В2

Vantage


С1

Effective Operational Proficiency



С2

Mastery


Українська шкала

Початковий

рівень



Базовий

рівень



І середній

рівень


ІІ середній

рівень


Професій-ний


Вільне володіння

Видання презентує стандарт ІІ середнього рівня володіння українською мовою як іноземною, який складається з двох частин.

У першій частині описані вимоги до цього рівня загального володіння українською мовою як іноземною. Опанування мовним, мовленнєвим і власне комунікативним матеріалом, що викладений у першій частині стандарту, є достатнім для отримання сертифіката ІІ середнього рівня загального володіння українською мовою як іноземною.

У другій частині стандарту представлені зразки типових тестів цього рівня, які дають можливість проконтролювати знання та вміння, що відповідають середньому рівню володіння українською мовою як іноземною.


Частина І
ВИМОГИ ДО ІІ СЕРЕДНЬОГО РІВНЯ ВОЛОДІННЯ

УКРАЇНСЬКОЮ МОВОЮ ЯК ІНОЗЕМНОЮ
1. ЗМІСТ КОМУНІКАТИВНО-МОВЛЕННЄВОЇ КОМПЕТЕНЦІЇ
1.1. Інтенції. Ситуації та теми спілкування
1.1.1. Під час розв’язання комунікативних завдань у межах ІІ середнього рівня інокомунікант повинен уміти вербально реалізовувати не тільки прості, але й складні інтенції, а також блоки мовленнєвих інтенцій, які моделюють власне комунікативний процес, регулюють поведінку і взаємодію комунікантів, виражають їхні оцінні позиції:

а) контактовстановлювальні інтенції:

  • вступати в комунікацію, ініціювати бесіду, підтримувати бесіду, змінювати тему (напрямок) бесіди, закінчувати бесіду відповідно до ситуації спілкування; вітатися, привертати увагу, представляти себе, кого-небудь, прощатися відповідно до соціальних ролей співрозмовників; дякувати, просити вибачення, вітати, співчувати, бажати щастя, запрошувати відповідно до правил мовленнєвого етикету.

б) регулювальні інтенції:

  • спонукати співрозмовника до дії: виражати прохання, пораду, пропозицію, побажання, вимогу, вказівку; реагувати на спонукання: висловлювати згоду/незгоду, дозволяти, забороняти, заперечувати, сумніватися, обіцяти, запевняти, гарантувати, вселяти надію;

в) інформативні інтенції:

  • формулювати запит (запитувати) про події і факти, про умови, цілі, причини, наслідки, можливості, імовірності, необхідності; доповнювати, з’ясовувати, уточнювати, розпитувати, пояснювати тощо;

г) оцінні інтенції:

  • висловлювати бажання, потребу, намір, переваги, обізнаність; висловлювати і з’ясовувати морально-етичну оцінку: підтримувати, осуджувати, хвалити, докоряти, сварити; висловлювати і з’ясовувати раціональну оцінку: порівнювати зі стандартом, нормою, оцінювати доцільність, ефективність, можливість/неможливість, істинність, імовірність/малоймовірність тощо; висловлювати і з’ясовувати емоційну оцінку: висловлювати надання переваги, вдоволення/невдоволення, здивування, цікавість, байдужість, захват, розчарування, роздратування, зацікавлення, страх, занепокоєння, надію.


1.1.2. Інокомунікант повинен уміти орієнтуватися і реалізовувати свої комунікативні наміри відповідно до свого соціального статусу в таких соціально і психологічно значущих ситуаціях спілкування (у ситуації перебування у вказаних місцях і в ситуації обговорення подій, що там відбувалися):

    • у соціально-побутовій сфері – при забезпеченні особистих потреб – у банку, у поліклініці, у страховій компанії, у ресторані, у транспорті тощо;

    • у соціально-культурній сфері – при задоволенні своїх естетичних і пізнавальних потреб – у театрі, у кіно, у клубі, на виставці, у музеї, на фестивалі тощо;

    • в офіційно-діловій сфері – при розв’язанні соціально-правових питань в адміністрації, податковій інспекції, у ДАІ, у банку тощо.


1.1.3. Інокомунікант повинен уміти здійснювати мовленнєве спілкування в усній і письмовій формах у межах актуальної для ІІ середнього рівня тематики, яка становить собою три тематичних групи, визначених за характером участі у них мовця.
Перша група актуальна для мовця як особистості.
Людина і її цінності:

– людина як особистість: характер, звички, прагнення;

– cім’я, pодинне дерево;

– дружба, друзі, їх місце у житті людини;

– кар’єра, професійне зростання;

– почуття; кохання і любов;

– батьки і діти; взаєморозуміння між поколіннями;

– відпочинок; активний і пасивний відпочинок;

– захоплення; молодіжні субкультури;

– cпорт; досягнення українців у спорті;



мистецтво; музика, образотворче мистецтво, танці, кіно, мода.
Друга група актуальна для мовця як соціальної одиниці.
Людина і суспільство:

– eкономіка: розвиток, сучасні проблеми; cпоживчий кошик; квартирне питання;

– політика, політичні партії в Україні; державний устрій країни та її Конституція;

– права людини, обстоювання своїх прав;

– міжнародні відносини, дипломатія в Україні: візити, зустрічі, перемови;

– oсвіта: система освіти, розвиток, проблеми; oсвіта і виховання в житті людини.


Третя група пов’язана із загальногуманістичною проблематикою.
Людина і світ:

– природа, природні пам’ятники України;

– eкологія: види забруднення довкілля, oхорона навколишнього середовища;

– наукові досягнення; винаходи, які змінили світ;

– медицина: народна і традиційна;

– засоби зв’язку: телефон та Інтернет; соціальні мережі;



– людина й інші живі істоти: гуманне ставлення.

1.2. Вимоги до мовленнєвих умінь
1.2.1. АУДІЮВАННЯ
Інокомунікант повинен уміти:

  • сприймати на слух зміст закінченого за змістом аудіотексту;

  • орієнтуватися у різноманітних сферах і ситуаціях спілкування відповідно до визначених параметрів і поведінкових характеристик спілкування;

  • розуміти основний тематичний зміст, а також найбільш функціонально значущу смислову інформацію, що відображає наміри мовця;

  • розуміти семантику окремих фрагментів тексту і ключових одиниць, що визначають особливості розвитку тематичного змісту;

  • розуміти основні соціально-поведінкові характеристики мовця;

  • розуміти основні цілі й мотиви мовця, характер його ставлення до предмета мовлення і реципієнта, виражені в аудіотексті емпліцитно.


A. Аудіювання монологічного мовлення
Тематика тексту: актуальна для соціально-побутової, офіційно-ділової й соціально-культурної сфер спілкування.

Тип тексту: монолог описово-розповідного характеру з експліцитно вираженою оцінкою; інформаційні мині-монологи оперативно-фактичного характеру.

Обсяг тексту: 30-250 слів.

Кількість незнайомих слів: до 10%.

Темп мовлення: природний (220-250 і більше складів на хвилину).

Кількість представлень: 1.
Б. Аудіювання діалогічного мовлення
Тематика тексту: актуальна для соціально-побутової i соціально-культурної сфер спілкування, країнознавча.

Обсяг тексту: 250-300 слів (10-40 реплік).

Кількість незнайомих слів: до 10%.

Темп мовлення: природний (220-250 і більше складів на хвилину).

Кількість представлень: 1.
1.2.2. ЧИТАННЯ
Інокомунікант повинен уміти:

  • сприймати фактичну інформацію тексту, виділяти основну і другорядну інформацію, розуміти експліцитно виражене ставлення автора;

  • сприймати зміст тексту в цілому, визначати тему й ідею, а також розуміти логічну схему розгортання тексту;

  • при читанні тексту стежити за ходом подій, викладених у ньому, кваліфікувати спосіб повідомлення, визначати причетність автора до події, висловлювати ставлення до події;

Вид читання: оглядово-пошукове читання із загальним охопленням змісту, навчальне.

Тип тексту: текст (художній, публіцистичний) описового і розповідного характеру з елементами роздуму і експліцитно вираженою авторською оцінкою.

Тематика тексту актуальна для соціально-культурної, офіційно-ділової сфер життя, країнознавча.

Обсяг тексту: 300-600 слів.

Кількість незнайомих слів: до 10%.

Швидкість читання: навчальне – 50 слів за хвилину;

із загальним охопленням змісту – 200-250 лів за хвилину;

оглядово-пошукове – 450-500 лів за хвилину.
1.2.3. ПИСЬМО
Інокомунікант повинен уміти:
A. При репродукуванні:


  • відтворювати письмовий і аудіотекст, демонструючи уміння виділяти основну інформацію, здійснювати компресію шляхом відкидання другорядної інформації.

Обсяг продукованого тексту: 30 / 10-15 речень.
Б. При продукуванні:


  • створювати письмовий текст, що стосується соціально-культурної та офіційно-ділової сфери спілкування (заява, резюме, пояснювальна записка, рекомендація.);

  • здійснювати дистанційне письмове спілкування, вести записи побаченого чи прочитаного з елементами кількісної і якісної характеристики, оцінки, з використанням типізованих композиційних компонентів (вступ, розгортання теми, висновки).

Обсяг продукованого тексту: 30 речень.

Тип продукованого тексту: тексти офiційно-ділового характеру; офiційний і неофіційний лист описово-розповідного типу з елементами роздуму.

Тип представленого тексту: аудіотекст інформаційного, країнознавчого характеру з елементами оцінки; письмовий текст описово-розповідного типу з елементами роздуму.

Тематика тексту актуальна для соціально-побутової, соціально-культурної, офіційно-ділової сфер спілкування.

Обсяг представленого тексту: 180-250 слів.

Кількість незнайомих слів: до 10%.

Кількість представлень: аудіотекст – 1.

Письмові тексти повинні бути оформлені відповідно до норм української літературної мови.


1.2.4. ГОВОРІННЯ
Інокомунікант повинен уміти:

  • досягати визначених цілей комунікації у різноманітних сферах спілкування з урахуванням соціальних і поведінкових ролей у діалогічній і монологічній формі мовлення;

  • організовувати мовлення у формі діалогу, бути ініціатором діалогу-розпитування, використовуючи розвинену тактику мовленнєвого спілкування (починати і закінчувати розмову у ситуаціях різного ступеня складності, вербально виражати комунікативнe завдання, уточнювати деталі повідомлення співрозмовника.);

  • продукувати монологічні висловлювання, що містять: опис конкретних і абстрактних об’єктів; розповідь про актуальні для мовців події в усіх видо-часових планах; роздуми на актуальні для мовця теми, що містять висловлення думки, аргументацію з елементами оцінки, висновки;

  • досягати мети комунікації в ситуації вільної бесіди, де ініціатором виступає співрозмовник і де необхідне уміння реалізовувати тактику мовленнєвої поведінки, характерної для непідготовленого спілкування у межах вільної бесіди (переважно на соцільно-культурні теми).


A. Монологічне мовлення
Тип тексту: монолог описово-розповідного характеру з елементами роздуму.

Тематика тексту актуальна для соціально-культурної сфери спілкування.

Час звучання монологу: 3-5 хв.

Обсяг продукованого тексту: залежно від типу завдання.
Б. Ділогічне мовлення
Тип тексту: діалог-розпитування, діалог-обмін думками.

Тематика тексту актуальна для соціально-побутової, соціально-культурної і офіційно-ділової сфер спілкування.

Обсяг продукованого тексту: до 10 і більше речень залежно від завдання.

Час бесіди: від 3 до 5 хв. (до 10 хв. у тексті-інтерв’ю).

2. ЗМІСТ МОВНОЇ КОМПЕТЕНЦІЇ
Обсяг мовної компетенції визначається тематико-ситуаційним й інтенційним змістом цього рівня. Інокомунікант повинен правильно розуміти і вживати мовні засоби не лише у межах окремого речення, а й в активній комунікативно-мовленнєвій діяльності. Мовний матеріал, включений до програми, підпорядкований таким вимогам: 1) виділити те, що становить специфіку української мови (флективно-прийменникова система поєднання слів; своєрідність видо-часової системи українського дієслова; особливoстi структури речень і словосполучень та деякі інші.); 2) звернути увагу на важкі для інокомунікантів граматичні теми.
2.1. Фонетика. Графіка
Інокомунікант повинен володіти основними фонетичними й інтонаційними нормами української вимови в обсязі, що забезпечує розв’язання комунікативних завдань, поставлених на цьому рівні.

Інокомунікант повинен володіти всіма інтонаційними конструкціями, особливо в емоційно-оцінних реченнях, а також адекватно сприймати всі інтонаційні конструкції.


2.2. Словотвір. Морфологія
2.2.1. БУДОВА СЛОВА
Основа слова і закінчення; корінь, префікс, суфікс. Семантичний потенціал афіксів.
Словотвірні характеристики:

Іменники

– назви осіб за їхньою діяльністю, заняттям, діями: суфікси -ар, -яр, -ец(ь),-ик (який входить до складу суфіксів -ник, -овик, -івник, -альник, -ильник, -ільник), -ач, -ич, -ун, -ій, -ител(ь), -ател(ь); іншомовні суфікси -ент, -ант, -ер, -ир, -ор, -ист, -іст;



  • назви осіб за якісними ознаками: суфікси -ец(ь), -ак, -ан(ь), -ен(ь), -ун, -ил(о);

  • назви осіб за місцем проживання й національністю: суфікси -ец(ь), -анин, -ин, -ак, -ич, -ит; інтерфікс і суфікс (Ялта – ялтинець, Америка – американець, Конго – конголезець); назв осіб жіночого роду, утворених від іменників чоловічого роду: суфікси -к(а) (з випаданням суфіксів -ец(ь), -ин) (українка, татарка), -ин(я) (кравчиня), -иц(я) (робітниця);

  • назви приміщень: суфікси -н(я), -ищ(е);

  • назви абстрактних понять: суфікси -іст(ь), -ств(о), -зтв(о), -цтв(о), -анн(я), -ення(я), -інн(я), -изм, -ізм, -їзм, -от(а), -н(я), -j (безправ’я), -ощ(і), -ин, -изн, -неч(а); -б(а), -к(а);

  • збірні назви: суфікси -ств(о), -зтв(о), -цтв(о); -я ([j] + [а]), -н(я), -в(а), -от(а), -инн(я) (-овинн(я), -ин(а) (-овин(а)), -ник (-няк), -еч(а), -изн(а), -ич, -ар(а), -ор-(а), -ія, суфікси запозичених слів -ур(а), -ик(а), -ік(а), -атик(а).


Прикметники

  • якісні і відносні: суфікси -н(ий), -н(ій), -ов, -ев, єв;

  • найвищої міри ознаки: суфікси -анн(ий), -енн(ий), -овит(ий);

  • із різним виявом ознаки: суфікси -уват-, -ав-, -аст-, -езн- / -елезн-, -уч-, -ущ-, -ач-, префікси за-, над-, архі-, гіпер-, екстра-, супер-, ультра-, пре-;

  • утворені від слів іншомовного походження, якщо основа їх закінчується на д, т, з, с, ц, ж, ч, ш, р: суфікси -ичн(ий), -ічн(ий), -їчн(ий);

  • присвійні: суфікси -ин, -їн, -ів, -ов, -ев(а), -єв(а);

зі значенням присвійності: суфікси -ин(ий), -їн(ий), -ськ-, -ач-, -ий + назви осіб (учительський, козачий.); суфікси -ин-, (-їн-), -ов-, (-ев-), -ач-, -ий + назви тварин, риб, птахів (солов’їний, пташиний, свинячий).

Каталог: storage -> app -> media -> donbas-krym
media -> Державний стандарт професійно-технічної освіти дспто 8155 01. 0000-2009
media -> Державний стандарт професійно-технічної освіти дспто 7331. Dm. 28. 00 2011
media -> Державний стандарт професійно-технічної освіти дспто 7241. С. 33. 14-2015
media -> Програма для закладів загальної середньої освіти Укладачі
media -> Програма для закладів загальної середньої освіти Укладачі програми
media -> Державний стандарт професійно-технічної освіти дспто 8251 J. 58. 00-2016
donbas-krym -> Стандарт з української мови як іноземної професійний рівень (С 1)
donbas-krym -> Стандарт з української мови як іноземної початковий рівень (A 1)
donbas-krym -> Рекомендації щодо організації навчального процесу для викладачів української мови як іноземної, які будуть працювати з біженцями, шукачами притулку Біженець

Скачати 266.5 Kb.

Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2




База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2020
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка