Суми Сумський державний університет


Епідеміологічна складова стандарту визначення випадку інфекційного захворювання людей на Ку-гарячку



Сторінка3/10
Дата конвертації09.09.2018
Розмір0.77 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10

Епідеміологічна складова стандарту визначення випадку інфекційного захворювання людей на Ку-гарячку

Виноград Н. О., Скальська Н. І.

Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького
Epidemiological component of the standard definition to Q-fever human case

Vynograd N. O., Skalska N. I.

Danylo Halytskij Lviv National Medical University

E-mail: vynogradno@ukr.net; Vynograd N. O.
Засади доказової медицини, що широко запроваджуються у діяльність лікувально-профілактичних установ і закладів нашої держави, вносять корективи у роботу лікувальної та епідеміологічної служби, зокрема, при виставленні діагнозу хворому на інфекційне чи паразитарне захворювання. Незмінною при цьому залишається класична тріада, що передбачає врахування даних клінічного, епідеміологічного і лабораторного обстеження пацієнта. Оптимізація і стандартизація постановки діагнозу полягає у тому, що для кожної нозоформи розробляються на підставі багатоцентрових досліджень стандарти визначення випадку захворювання, які включають описи усіх зазначених вище компонентів. Другою важливою відмінністю є чіткий розподіл етапності постановки діагнозу на попередній, ймовірний та підтверджений, що доцільно з огляду динаміки розвитку хвороби і нагромадження при цьому різнопланової інформації. У той же час для окремих нозологій, включно Ку-гарячку, рекомендовано двокрокову постановку діагнозу з використанням лише ймовірного і підтвердженого випадків.

Для низки інфекційних і паразитарних захворювань окремо прописуються стандарти визначення для гострих і хронічних форм захворювань, зокрема це передбачено при Ку-гарячці. Наступною особливістю для цього захворювання є специфіка стандарту лабораторних серологічних досліджень, де визначальним у диференціальній діагностиці гострих і хронічних форм є відмінності IgG за фазами I і II антигенів з оцінкою їх співвідношень і динаміки. При цьому на етапі тлумачення результатів серологічних досліджень сироваток крові в реакції непрямої мікроімунофлюоресценції підтверджуючим критерієм гострого захворювання є виявлення IgG до Coxiella burnetii фази II антигену, хронічного – IgG фази I антигену коксієл.

В опублікованих стандартах ВООЗ зазначається, що з різних об’єктивних причин національні стандарти можуть мати суттєві відмінності саме за епідеміологічною складовою визначення випадку захворювання. Відмінності у кліматичних, флоро-фауністичних характеристиках територій, значний вплив конкретних соціальних і побутових умов, культурних і релігійних традицій, поведінкові особливості та ряд інших обставин можуть мати вирішальне значення при цьому.

Метою роботи було провести аналіз обставин інфікування хворих на гостру Ку-гарячку для уточнення обставин інфікування, які є важливими при зборі епідеміологічного анамнезу. Ми виходили з того, що клінічна маніфестація і лабораторна діагностика є стандартизованою, а соціальні та економічні умови, за якими Україна відрізняється найбільш суттєво від інших держав, не впливають на обидва вищезазначені діагностичні блоки.

Нами було проведено анкетування 330 хворих на гострі інфекційні стани, які перебували на стаціонарному лікуванні в інфекційних відділеннях ЦРЛ, з яких 44 хворим серологічно було верифіковано Ку-гарячку за даними обстеження парних сироваток крові на наявність IgM до C. burnetii. У дослідженнях використані розроблені нами епідеміологічні анкети відкритого типу. Збір бази даних та їх обробка проводилися з дотриманням принципів добровільності та конфіденційності. Для визначення чинників ризику використано аналітичний прийом комплексного епідеміологічного методу, де групою порівняння були хворі на гострі інфекційні стани іншої етіології. Розрахунок ризиків інфікування проводився з урахуванням професійно-побутових ознак хворих, місця їх проживання, відстані до лісової зони, наявності у приватному господарстві тварин, можливих умов інфікування.

Аналіз отриманих результатів показав, що в групі хворих на Ку-гарячку в рівний спосіб були представлені особи жіночої та чоловічої статі, усі вікові групи, де близько третини припадало на дітей шкільного віку. Хворі групи порівняння (44 осіб) мали аналогічні параметри за цими ознаками. За даними епідеміологічного анамнезу, інфікування сталося у місцях постійного проживання.

В обох групах переважали жителі сільської місцевості. Детальний аналіз у залежності від місця проживання показав прямий зв’язок явищ (Re = 0,59; Rne = 0,45; RD = 0,13, RR = 1,3 при р < 0,01), який дозоляє стверджувати, що проживання у сільській місцевості є чинником ризику інфікування населення збудником Ку-гарячки. Встановлено вищий ризик для дитячого населення віком 10-18 років (Re = 0,42; Rne = 0,26; RD = 0,16, RR = 1,6 при р < 0,01). Прямий середнього ступеня зв'язок був характерний для групи хворих на Ку-гарячку дітей, які доглядали за домашніми тваринами (випасання, годування, використання органічних добрив у сільськогосподарських роботах), вживали термічно необроблену молочну продукцію, дещо нижчим – задіяних на сінокосі, прибиранні сухого листя, а також у випадку частого перебування їх у лісовій зоні (Re = 0,46; Rne = 0,38; RD = 0,08, RR = 1,2 при р < 0,01). З’ясовано, що ризик інфікування серед учнівської молоді був вищий, ніж в інших професійно-побутових групах (Re = 0,46; Rne = 0,40; RD = 0,06, RR = 1,15 при р < 0,01). Нетиповою виявилась сезонність Ку-гарячки - у теплий сезон (червень-вересень).

Не виявлено зв’язку явищ при аналізі груп за статевою приналежністю, видом професійної та виробничої діяльності, а також не було різниці поміж двома групами за ознакою утримування у приватних господарствах різноманітних сільськогосподарських тварин (велика рогата худоба, кози, вівці) та додаткових резервуарів – інших видів (коні, свині, кури, кролі, собаки, коти), оскільки в обох групах ці дані були вагомими.



Таким чином, з врахуванням отриманих нами даних аналізу епідеміологічних обставин інфікування людей Coxiella burnetii та розрахунку потенційних ризиків зараження вважаємо за доцільне зазначити в частині епідеміологічної складової стандарту визначення випадку захворювання на Ку-гарячку наступні позиції: догляд за свійськими і сільськогосподарськими тваринами, вживання термічно необробленої молочної продукції. Наші дослідження будуть продовжені для з’ясування інших обставин, що є значимими і повинні бути враховані при постановці діагнозу Ку-гарячки.

Біологічні властивості умовно патогенних мікроорганізмів виділених від хворих на ГРВІ

Голубнича В. М.

СумДУ, кафедра гігієни та екології з курсами мікробіології, вірусології та імунології
Biological properties of the opportunistic pathogenic microorganism isolated from patients with acute respiratory viral infections

Holubnycha V. M.

SSU, Department of Hygiene and Ecology with course of Microbiology, Virology and Immunology

E-mail: golubnichiy@ukr.net; Holubnycha V. M.



Актуальність. У структурі інфекційної патології провідне -економічну шкоду завдану ними. Це етіологічно різноманітна група захворювань, які мають подібні патогенетичні механізми, епідеміологічні та клінічні характеристики місце посідають гострі респіраторні інфекції, які є серйозною проблемою не лиш через їх частоту та тяжкість, але й через соціально. Гострі респіраторні захворювання можуть бути спричиненими як вірусами, так і пневмотропними бактеріями. Суттєву роль у визначенні характеру перебігу відіграють умовно патогенні мікроорганізми індигенної мікрофлори, які завдяки наявності у них певних факторів патогенності сприяють розвитку ускладнень.

Мета роботи – дослідити біологічні властивості (антилізоцимну, антиінтерферонову активність та адгезивні властивості) умовно-патогенних мікроорганізмів, виділених від хворих ГРВІ.

Матеріали і методи. Для досягнення поставленої мети нами було обстежено 42 хворих на ГРВІ. Змиви зі слизових ротоглотки та носа хворих на ГРВІ були досліджені із використанням класичних методик. У штамів умовно патогенних мікроорганізмів, вилучених від хворих на ГРВІ, було досліджено фактори персистенції: антилізоцимну (АЛА) та антиінтерферонову активність (АІА) із використанням методики відстроченого антагонізму. Адгезивні властивості УПМ визначали за методикою, запропонованою В. І. Брілісом із визначенням індексу адгезивності мікроорганізмів (ІАМ).

Результати дослідження. Нами було ізольовано та ідентифіковано 207 штамів мікроорганізмів. Із носа та зіву разом із непатогенними (коринебактерії, мікрококи) нами було виділено умовно-патогенні мікроорганізми (63,0 %). Серед ізольованих УПМ перше місце посіли стафілококи (51 штам), які було виділено у (43,8±0,4) % випадків, за ними йшли стрептококи (15) та гриби роду Candida (3) відповідно з частотою виділення (13,4±0,3) % та (2,7±0,1) %. Окрім того, були виділені нетипові для даних біотопів представники – E. coli (1), Е. casseliflavus (1), E. faecalis (2), P. aeruginosae (1). У значної частини обстежених (42,85 %) порушення колонізаційної резистентності слизової оболонки верхніх дихальних шляхів супроводжувалось формуванням багатокомпонентних асоціацій мікроорганізмів, які складалися із непатогенних мікросимбіонтів та умовно патогенних представників. Рівень обсіменіння мікроорганізмами слизових оболонок носа та ротоглотки був на одному рівні і становив – (2,57±0,2) lg КУО/мл.

При визначенні адгезивної активності УПМ встановили, що кількість адгезивно активних УПМ, виділених від хворих ГРВІ, була незначною. При цьому 77,8 % штамів, виділених від хворих із ускладненим перебігом ГРВІ, мали переважно низьку адгезивну активність, а середній ІАМ становив (4,8±0,4). У групі хворих із неускладненим перебігом середній ІАМ становив (0,05±0,01), а всі (100 %) культур були неактивними.

Штами виділені від хворих на ГРВІ у 100 % випадків мали антилізоцимну активність, а інтенсивність експресії даного показника коливався від 0 до 20,0 мкг/мл.

Антиінтерферонова активність визначалась у стафілококів, стрептококів, ешерихій, псевдомонад і була виявлена у всіх штамів, виділених від пацієнтів на ГРВІ, незалежно від характеру перебігу. При цьому рівень експресії даної ознаки у мікроорганізмів був високим та коливався від 5 до 10 ОД. Означені результати свідчать про те, що даний фактор персистенції впливає на перебіг ГРВІ.



При з’ясуванні взаємного впливу антилізоцимної, антиінтерферонової та адгезивної активності на рівень обсіменіння мікроорганізмами слизових оболонок було встановлено відсутність кореляційного зв’язку між цими показниками. Це дозволяє зробити припущення про наявність у виділених мікроорганізмів інших механізмів формування популяційного рівня.

Висновки.

  1. Умовно-патогенні мікроорганізми становлять значну частину мікрофлори респіраторного тракту у хворих на ГРВІ (63,0 %). Провідне місце серед УПМ посідають стафілококи.

  2. Антилізоцимна та антиінтерферонова активність притаманна всім виділеним від хворих штамам УПМ, що підтверджує їх патогенетичну роль у формуванні особливостей клініки недуги.

  3. Жоден із вивчених факторів патогенності не впливає на рівень обсіменіння УПМ респіраторного тракту та не може бути використаним у якості диференціально-діагностичного критерію.



Рівень адаптаційного напруження та клітинної реактивності організму хворих на сальмонельоз

Голяр О. І.

Буковинський державний медичний університет
The level of stress adaptation and cell reactivity in patients with Salmonellosis

Goliar O. I.

Bukovina State Medical University

E-mail: golyar@mail.ua; Goliar O. I.
Актуальність. Видова резистентність організму людини зумовлена біологічною особливістю організму людини. Вона неспецифічна, стійка, передається за спадковістю, пов’язана з особливостями генотипу індивідуума і включає багато показників. Їй притаманна стабільність абсолютної і відносної кількості основних популяцій імунокомпетентних клітин, фізіологічний стан (рівень адаптаційного напруження) організму. Ці показники є провідними у вивченні протиінфекційного захисту. Першим етапом вивчення показників є встановлення абсолютної і відносної кількості провідних популяцій імунокомпетентних клітин, на основі яких встановлюються інші показники протиінфекційного захисту.

Мета роботи: на основі показників абсолютної і відносної кількості провідних популяцій імунокомпетентних клітин встановити рівень адаптаційного напруження і клітинну реактивність організму хворих на сальмонельоз.

Матеріал і методи. Нами був проведений ретроспективний огляд 203 історій хвороб хворих на сальмонельоз, що знаходилися на лікуванні в інфекційному відділенні обласної клінічної лікарні м. Чернівців за період 2012 - 2013 року.

Отримані результати та їх обговорення. Провідними чинниками, що визначають перебіг і тяжкість інфекційного захворювання, є рівень клітинної реактивності організму хворих. Визначення цих показників базується на встановленні абсолютної і відносної кількості провідних популяцій імунокомпетентних клітин.

Рівень клітинної реактивності організму хворих на сальмонельоз визначали за лейкоцитарним індексом інтоксикації за Б. А. Рейсом і за Я. Я. Кальф — Каліфа, за ядерним індексом ступеня ендотоксикозу, показником інтоксикації та за гематологічним показником інтоксикації за В. С. Васильєвим.

Показано, що у хворих на сальмонельоз суттєво (на 73,77 %) зростає лейкоцитарний індекс інтоксикації за Б.А.Рейсом. Підвищується також показник інтоксикації у 9,04 разів, лейкоцитарний індекс інтоксикації за Я.Я.Кальф — Каліфа у 2,03 рази, ядерний індекс ступеня ендотоксикозу у 2,5 разів та гематологічний показник інтоксикації за В.С.Васильєвим — 7,74 разів.

Перераховане вище засвідчує високий ступінь (ІІІ рівень імунних порушень) клітинної реактивності організму хворих на сальмонельоз, що потребує проведення ефективної еферентної терапії з наступним використанням сорбентів.



Висновки

1 У хворих на харчову інтоксикацію (сальмонельоз) у периферійній крові підвищується відносна кількість поліморфноядерних нейтрофільних гранулоцитів, абсолютна кількість цих імунокомпетентних клітин практично не піддається змінам. Суттєво знижується абсолютна і відносна кількість агранулоцитів (лімфоцитів і моноцитів).

2 Сальмонельоз у більшості (85,94 %) хворих супроводжується формуванням стресу (у 50,0 %) пацієнтів та реакція на тренування (35,94 %). У незначної кількості хворих на сальмонельоз рівень адаптаційного напруження знаходиться у зоні спокійної активації (10,16 %) та у зоні підвищенної активації (3,9 %).

3 Розвиток і перебіг харчової інтоксикації (сальмонельозу) проходить на підвищенній клітинній реактивності організму хворих.



Ефективність антиретровірусної терапії ВІЛ-інфекції в умовах обмеженої ресурсної бази

Грабовий С. Л.1, Дьяченко А. Г.2, Панченко О. П.1, Панасенко Л. М.1

1Сумський обласний Центр профілактики і боротьби зі СНІДом

2СумДУ, кафедра гігієни та екології з курсом мікробіології,вірусології та імунології
Effectiveness of antiretroviral therapy of HIV infection in reduced resource base

Hraboviy S. L.1, Dyachenko A. G.2 Panchenko O. P. 1,
Panasenko L. M. 1

1Sumy Regional Center for Prevention and Control of AIDS

2SumDU, Department of Hygiene and Environmental Microbiology, Virology and Immunology

E-mail: s-ergo@mail.ru; Hraboviy S. L.
Актуальність. Впровадження високоактивної антиретровірусної терапії (АРТ) повернуло надію інфікованим і лікарям та внесло найбільш суттєві зміни в природний перебіг ВІЛ-інфекції. СНІД-асоційовані інфекції та злоякісні новоутворення зараз є досить рідкісною подією у пацієнтів, які розпочинають АРТ до того, як вміст CD4+ T-клітин у периферичній крові впаде нижче 350 кл/мкл, що є міжнародним стандартом, який визначає початок лікування. Попри довічність лікування та значні фінансові витрати на його проведення, АРТ є єдиним способом покращити життя хворих на ВІЛ-інфекцію, надати їм можливість працювати та є основною складовою частиною реабілітації ВІЛ-інфікованих.

Мета роботи – визначити ефективність комбінованої антиретровірусної терапії ВІЛ-інфекції у Сумській області.

Методи дослідження. Реєстрація ВІЛ-інфікованих, обстеження, діагностика, лікування та аналіз ефективності лікування проводилися в Сумському обласному центрі профілактики і боротьби зі СНІДом. Аналітичною базою були форми звітності № 56, № 57 та № 2, затверджені наказом МОЗ України № 182 від 21.03.2012 та № 180 від 05.03.2013. Концентрація провірусної ДНК ВІЛ ≤50 копій/мл визначена порогом чутливості ПЛР та ознакою повної супресію вірусної реплікації. Ефективність лікування визначалась за імунологічними, вірусологічними та функціональними критеріями.

Результати та обговорення. Станом на 01.01.2014 на диспансерному обліку в лікувально-профілактичних закладах області було зареєстровано 1026 ВІЛ-інфікованих, з них 657 протягом 2013 року хоча б раз звертались до лікаря-інфекціоніста для медичного огляду (активна диспансерна група). Загальна потреба в АРТ в області станом на 01.01.2014 року становила 435 осіб, отримують АРТ 420 осіб. Тобто АРВ-лікуванням охоплено 63,9 % осіб, які входять до складу активної диспансерної групи або 42,4 % від усіх зареєстрованих ВІЛ-інфікованих. Всього для лікування в області використовується 13 схем першого ряду та 5 схем другого ряду на основі 9 препаратів різних груп. Схеми АРТ 1-го ряду в області отримує 400 осіб (95,2 %), схеми АРТ 2-го ряду – 20 осіб (4,8 %), схеми порятунку не використовувались. Узагальнені дані когортного аналізу за період з травня 2006 по грудень 2012 показали, що через 12 місяців лікування 84,8 % осіб, які розпочинали антиретровірусну терапію в когортах, продовжували її отримувати (мінімальний показник виживання), 6,4 % - померли протягом року після початку лікування, 8,9 % - перервали АРТ переважно з немедичних причин Максимальний показник виживання через 12 місяців (кількість осіб в когорті, які залишилися живими) склав 93,6 %. Якщо не враховувати тих, хто перервав прийом препаратів (померлі, відмови, побічні дії), то висока прихильність до лікування в когортах зберігається протягом усього періоду лікування і становить від 95,2 % серед осіб, яким АРТ нещодавно призначена, до 100 % серед тих, хто отримує препарати 6 років. У 2006-2007 роках пацієнти з обмеженою фізичною активністю та/або не здатні до самообслуговування становили 50 – 60 % від всіх пацієнтів, яким призначалась АРТ, у 2010-2012 роках таких пацієнтів було вже не більше 35,2 %. Спостерігається чітка тенденція до покращання фізичного стану пацієнтів пропорційно тривалості лікування. Якщо на початку терапії лише 65,4 % пацієнтів відповідали критеріям функціонального статусу «працездатний», то вже через 3-4 роки цей показник зростає до 94-96 %. Під впливом АРТ відбувається відновлення імунної системи: на початку АРТ лише у 18,3 % пацієнтів кількість СD4+ клітин перевищувала 350 кл/мкл, через 6 місяців після початку терапії таких пацієнтів вже майже половина. Після 4 років терапії частка таких пацієнтів стабілізується на рівні близько 90 %. Супресія вірусної реплікації відбувається скоріше, ніж відновлення імунітету: на початку терапії лише у 0,7 % хворих не спостерігалась віремія, через півроку частка таких осіб становила вже 77 %. Максимальний ефект досягається через 2 роки, коли у 92 % хворих спостерігається повна супресія вірусної реплікації. У решти осіб вірусологічна відповідь є часткова.

Висновки.

1 Високоактивна (комбінована) антиретровірусна терапія навіть в умовах обмеженої ресурсної бази є надзвичайно ефективним засобом боротьби з ВІЛ-інфекцією. Вона дозволяє досягти повної супресії поточної вірусної реплікації у переважної більшості ВІЛ-інфікованих осіб. Лише у невеликої частки (5-7 %) осіб, які знаходяться на АРТ, вірусологічна відповідь є часткова. Ми не спостерігали жодної вірусологічної невдачі при використанні АРТ.

2 АРТ також демонструє високу імунологічну ефективність, сприяючи відновленню імунного статусу, ознакою чого є зростання в крові кількості CD4+ T клітин. Втім, повернення до нормального рівня не спостерігається.

3 Виявлені окремі недоліки в організації медичної допомоги ВІЛ-інфікованим, але їх вирішення лежить за межами компетентності практичної ланки системи. Зокрема, територіальна віддаленість Сумського обласного центру профілактики і боротьби зі СНІДом від північних та західних районів області обмежує доступ хворих до лабораторних методів контролю за перебігом хвороби та лікування. У ВІЛ-інфікованих за межами обласного центру практично відсутній доступ до послуг з догляду та підтримки, які надаються громадськими організаціями, що в свою чергу негативно впливає на формування прихильності, особливо в роки, коли доступ до антиретровірусної терапії значно розширювався. Відсутність кабінетів Довіри у більшості центральних районних лікарень та деяких амбулаторно-поліклінічних закладах обласного центру негативно відображається на якості диспансерного спостереження за хворими.



Інфекційні екзантеми в клінічній практиці лікаря інфекціоніста

Грищенко С. О.

Сумська міська клінічна лікарня № 4
Infectious exanthemas in clinical practice of infectologist

Gryshchenko S. O.

Sumy city hospital 4

E-mail: sveta_grishenko@ukr.net; Gryshchenko S. O.
Актуальність теми. Ураження шкіри та слизових оболонок супроводжують більшість інфекційних захворювань і відіграють провідну роль під час встановлення діагнозу. Слід враховувати, що під діагнозом недиференційованої інфекційної еритеми можуть ховатися самі різні інфекційні захворювання, які часом протікають атипово, у зв’язку з чим діагноз правомірний лише після всебічного обстеження хворого і виключення інших інфекційних хвороб. Швидка поширеність, різноманітність клінічних проявів, розвиток тяжких ускладнень підкреслюють високу актуальність цієї проблеми і необхідність детального вивчення конкретних нозологічних форм для своєчасної діагностики, надання кваліфікованої медичної допомоги хворому та проведення профілактичної роботи.

Мета дослідження: аналіз причин труднощів диференційної діагностики інфекційних екзантем.

Отримані результати. Протягом 2010-2013 рр. зареєстровано 244 звернень пацієнтів з висипом в інфекційне відділення КУ СМКЛ №4. Із 244 випадків у 223 хворих підтверджено інфекційну природу висипу, що становить 91,4 %, та у 206 (84 %) осіб було підтверджено діагноз, що свідчить про високий рівень знань лікарів первинної ланки. Дані представлені в таблиці.

У зв’язку зі зростанням атипового перебігу захворювань, причетністю нових вірусів до висипів, розвитку токсикоалергічних дерматитів, все частіше виникають труднощі в діагностиці екзантем. Нажаль, специфічні лабораторні методи дороговартісні і не завжди існують відповідні тест системи.

Глибокі знання особливостей екзантем при різних інфекційних захворюваннях, а також знання суміжних спеціальностей – дерматовенерології, алергології, кардіоревматології можуть стати потужною допомогою для лікаря в своєчасній постановці правильного діагнозу. Разом з тим для об’єктивної оцінки екзантем завжди необхідні дані ретельно зібраного епіданамнезу (нещодавні подорожі, перебування в лісі, контакт з тваринами, наявність інфекційних захворювань серед оточуючих, тривалість інкубаційного періоду, перенесені захворювання в минулому, схильність до алергії, прийом ліків, дані про щеплення тощо). Особливо важливо оцінити стан імунної системи, оскільки клінічна картина багатьох захворювань, які супроводжуються висипкою, у хворих з імунодефіцитом буває атиповою.


Таблиця - Структура звернень пацієнтів із висипом

Захворю-вання

Всього хворих

Підтвер-джено діагноз

Діагностовано інші захворювання

Кір

16

2

2 - краснуха

3 – алергічний дерматит

1 – ВІЛ

2 – вітряна віспа

1- гострий розповсюджений бульозний дерматит

5- вірусна екзантема

Краснуха

31

19

2 - інфекційний мононуклеоз

4 - токсико-алергічний дерматит

3 – кропивниця

1 – вітряна віспа

2 - вірусна екзантема

Вітряна віспа

193

185

2 - оперізувальний герпес

2 – багатоформна ексудативна еритема

1 - піодермія

3 – токсикоалергічний дерматит

ГРВІ. Алергічний дерматит

4

4




У сучасних умовах діагноз інфекційної екзантеми слід верифікувати лабораторно для виключення екзантем, що можуть супроводжувати ВІЛ – інфекцію, гельмінтози, вірусні гепатити, кардіоревматологічні та венерологічні захворювання. Поряд із загальноклінічними обстеженнями необхідно проводити біохімічні дослідження, серологічні (збільшення титру специфічних антитіл IgG у динаміці в чотири та більше разів, виявлення специфічних IgM до вірусу) та молекулярні методи (ПЛР): виявлення геному вірусу у біологічних матеріалах (кров, сеча, слина, спинномозкова рідина). Необхідні консультації суміжних спеціалістів (дерматовенеролога, алерголога, ревматолога).

Таким чином, захворювання, що супроводжуються синдромом екзантеми, зумовлюють певні труднощі диференціальної діагностики, у зв’ язку з чим діагноз правомірний лише після всебічного обстеження хворого.

Каталог: bitstream -> 123456789
123456789 -> 1. Коротко про симетрію…
123456789 -> Звіт про науково-дослідну роботу регіональні особливості стану кишкової мікрофлори у дітей із соматичними захворюваннями Оцінка стану кишкової мікрофлори у дітей раннього віку, хворих на пневмонію на фоні залізодефіцитної анемії
123456789 -> Звіт про науково-дослідну роботу регіональні особливості стану кишкової мікрофлори у дітей із соматичними захворюваннями зміни мікробіоценозу кишечника у дітей, хворих на гострий обструктивний бронхіт бронхіальну астму (проміжний)
123456789 -> Використання науково-технічних бд у наукових дослідженнях Васильєв О. В., к т. н
123456789 -> Розвиток банківського споживчого кредитування
123456789 -> Реферат дипломна робота містить 128 сторінок, 17 таблиць, 21 рисунок, список використаних джерел з 108 найменувань, 6 додатків
123456789 -> Урок з хімії у 9-му класі на тему: "Жири. Склад жирів, їх утворення. Жири в природі. Біологічна роль жирів"


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10




База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2020
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка