Свідчать сосни Биківні: злочин проти людства


Звучить "Реквієм" Моцарта



Сторінка3/7
Дата конвертації09.09.2018
Розмір0.66 Mb.
ТипУрок
1   2   3   4   5   6   7

Звучить "Реквієм" Моцарта.

Сьогодні у нас незвичайний урок. Він присвячений пам’яті українців, котрі загинули мученицькою смертю в роки сталінських репресій за те, що любили свою Україну і хотіли бачити її вільною, незалежною і соборною.

Наша країна пройшла важкий і тернистий шлях. Революція, яка трощила все, що було побудоване, громадянська війна, що потопила Україну в крові, голодомор, від якого загинули мільйони українців, репресії, Друга світова війна, психіатричні лікарні. І за всім цим стоять людські долі.

Сталін надавав виняткового значення державному терору та репресивним заходам, з його іменем пов’язані масові репресії в СРСР та Голодомор 1932-1933 рр. в Україні.

Україна викликала особливе занепокоєння Кремля. Могутня національна еліта, економічно незалежне і національно свідоме селянство розглядалося в Москві як реальна загроза існуванню СРСР. Українська інтелігенція розглядалася владою як вороже налаштована. Її найвидатніші представники перебували під постійним негласним наглядом спецслужб. Відповідно до сталінського розуміння суспільного розвитку, заможне селянство мало зникнути шляхом примусової ліквідації, яку було подано у формі масової колективізації на основі розкуркулення. Тих, хто чинив найупертіший опір, розстрілювали або масово вивозили в табори примусової праці на Північ чи до Сибіру. Розкуркулення сягнуло апогею взимку 1929-1930 рр. Найпоширенішею його формою стала депортація. Сотні тисяч селян разом з сім’ями виганяли з домівок, саджали у таборні потяги й вивозили за тисячі кілометрів на Північ, де їх скидали серед арктичної пустелі, нерідко без їжі та притулку.

Багато з них гинули або були розстріляні. Як зауважив один радянський письменник, "ніхто з них ні в чому не був винний, але вони належали до класу, що був винний в усьому".

Ганебних репресій зазнав цвіт української науки й мистецтва, навіки залишились по багатьох ямах в соловецькій землі і в урочищі Сандармох. Кожен десятий соловецький в’язень був з України.

На Соловках гинули люди десятків національностей, різних віросповідань. Велика чистка була спрямована проти членів партії. Членів партії виключали в основному за "ідеологічні помилки й прорахунки", тобто за те, що вони насправді чи за підозрою не погоджувалися з політикою Сталіна. Виключення з партії звичайно вело до розстрілу чи заслання. Сталін призначив своїм особистим представником на Україні Павла Постишева.

Постишеву було доручено завершити колективізацію, провести чистку в комуністичній партії та припинити колективізацію.

Накладає на себе руки комісар освіти М.Скрипник, М.Хвильовий. Страчувалися та висилалися в табори тисячі представників нової радянської інтелігенції, що з’явилася у 20-ті роки. За деякими підрахунками, з 240 українських письменників тоді зникло 200. Із вчених-мовознавців ліквідували 62. Оголошували шпигунами й заарештовували філософів, художників, редакторів, вчителів, лікарів, льотчиків, директорів заводів, навчальних закладів. Закривали театри та інші установи.

На кобзарський з’їзд було запрошено кілька сотен кобзарів, яких заарештували, а потім розстріляли.

Якщо хвилі репресій, що котилися по Україні на початку 1930-х років, були в основному спрямовані проти українців, то "Велика чистка" 1937 – 1938 рр. охопила весь Радянський Союз.

Звичним явищем був смертний вирок, що зразу ж виконувався, чи у кращому випадку замінювався на тривалий термін ув’язнення в сибірських таборах. До червня 1938 р. 17 міністрів українського радянського уряду було заарештовано і страчено.

В ув’язненні на Соловках були знищені десятки архієреїв і кілька тисяч священиків російського православ’я.

Соловецькі острови вважаються українською Голгофою – там в одній із церков влаштували велику камеру смертників.

У липні 1997 року поблизу міста Мєдвєжьєгорськ в лісовому масиві Сандармог експедицією товариства «Меморіал» були знайдені таємні поховання жертв масових політичних репресій 1937-1938 рр.



На площі в 10 гектарів було виявлено 236 розстріляних ям. Тут було розстріляно і поховано більше 9500 осіб 58 національностей. Це були спецпоселенці і в’язні з Бєломор-Балтійського каналу і Соловецьких таборів, а також мешканців навколишніх сіл.

У двісті сорока ямах, знайдених у Сандармосі влітку 1997 року працівниками карельського і петербурзького «Меморіалів», серед інших лежать міністр освіти УНР Антін Крушельницький з двома синами, молодшому з яких виповнилося лише 24, науковці Микола Трохименко, Петро Бовсунівський, професор Сергій Грушевський, поети Микола Зеров і Марко Вороний, розстріляні... на честь 20-річчя Великого Жовтня. На початку листопада 1937 року тут були страчені і засновник театру «Березіль» Лесь Курбас, драматург Микола Куліш, письменники Валер’ян Підмогильний, Мирослав Ірчан, Григорій Епік, Олекса Слісаренко та ще 276 наших співвітчизників. На їхній символічній могилі встановлено гранітний козацький хрест «Убієнним синам України», біля підніжжя якого восени рясно червоніють ягоди брусниці, наче краплі крові закатованих у Сандармосі дев’яти тисяч політв’язнів радянських таборів.



У мене в руках книжка. У ній п’ять тисяч документів про замучених, розстріляних жителів Києва та Київської області за період 1929-1941 рр. Усі вони знайшли спочинок у селищі Биківня.

Як створювався цей мартиролог?



Восени 1962 р. поет Василь Симоненко, українська художниця Алла Горська і автор передмови Лесь Танюк приїхали у Биківню, щоб дізнатися про події, що тут відбувалися в 30-х рр. Дідусь із місцевих, хвилюючись, розповів про те, що коїлось за зеленим парканом. Вислухавши старенького, Василь Симоненко торкнув за плече Танюка і показав на дітей, котрі грали у футбол.

- Подивись, чим вони грають, - мовив Василь.

Ми підійшли ближче. Діти грали у футбол дитячим черепом, набитим сіном. Дитячим черепом простреленим ззаду кулею. Ще два черепи лежали поблизу, діти позначили ними ворота…

Алла не витримала і розридалась.

Пройшло багато років. Зараз увесь світ дізнався про те, що сталося в Биківні у 30-х роках ХХ ст. Книжка про ці події вийшла лише 1999 р.

Її упорядники Микола Маркович Роженко, професор академік, активний діяч Товариства політичних в’язнів і репресованих, і його співавтор, журналістка Едіт Богацька поставили перед собою мету: назвати поіменно всіх, хто похований у лісі під Києвом, дізнатися, хто вони, зв’язки, коли були розстріляні.

Є свідчення, що в Биківнянському лісі київські чекісти почали ховати сліди своїх злочинів уже наприкінці 20-х рр., але основним місцем поховання Бирівня стає з осені 1936 р., коли інші Київські поховання (Лук’янівський цвинтар, Бабин Яр, Святошин, Байкове кладовище) були заповнені вщерть страченими людьми, а Києвом поповзли чутки.

Професор Василь Даниленко розповів, що вироки у цих справах виносили як суди, так і "трійки" та "двійки" – спеціально створені сталінською репресивною машиною для "пришвидшення" розправи "ворогами народу" .

Ці органи виносили вироки не кожній людині, а за списками. Саме за цими вироками – порівнюючи списки з тими, що були зазначені у звітах НКВС про виконання вироків – і були встановлені особи похоронених у Биківні.

Наразі встановлено 18 місць захоронення жертв сталінських репресій. Усі вони, як правило, старанно ховалися радянською владою: бетонувалися, відводилися під будівництво, або видавалися за кладовища, померлих від тифу чи інших інфекційних хвороб. Зокрема, у Хмельницькому на такому місці збудовано центральний універмаг, а у Вінниці – парк культури і відпочинку, що є 9-й кілометр Запорізького шосе і центральне міське кладовище в Сумах.

Окрім обласних центрів, такі ж місця захоронень жертв репресій є чи не у кожному райцентрі чи поблизу них. Як розповів Голова Київського товариства "Меморіал" Роман Куцик, лише в Івано-Франківській області розкопки проводилися у 126 місцях.

Так у містечку Войнирів поблизу монастиря, було виявлено захоронення 300 осіб, із них 52 дитини віком до 10 років.

Висновки експертів збіглися із свідченням очевидців. Цих дітей використовували для переливання крові пораненим співробітникам НКВС, оскільки у монастирі тут розташовувався госпіталь.


Каталог: images -> docum -> Інновації -> інноватики
Інновації -> Творча група як одна з інноваційних форм методичної роботи
docum -> Професійно спрямовані завдання з української мови
docum -> Звіт про наукову роботу виконавця за 2015 рік Виконавець доцент Федів Володимир Іванович Кафедра Біологічної фізики та медичної інформатики Назва (комплексної) теми, фрагмента: Застосування фізико
docum -> «Cоціальні та поведінкові науки» і «Управління та адміністрування»
docum -> Інформації про соціально-економічні явища і процеси
docum -> На уроках математики
інноватики -> Науково-виробничі інновації за професією «Перукар (перукар-модельєр); манікюрник», «Візажист; перукар»
інноватики -> Солодкі страви


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7




База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2020
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка