Та медсестринства


Перелік питань для опитування



Сторінка10/12
Дата конвертації20.03.2017
Розмір2.62 Mb.
1   ...   4   5   6   7   8   9   10   11   12

Перелік питань для опитування:


  1. фізікальні та інструментальні методи визначення меж і розмірів серця;

  2. нормальні межі абсолютної і відносної серцевої тупості при перкусії;

  3. правила аускультації серця;

  4. нормативи розмірів порожнин і товщини стінок різних відділів серця;

  5. етіологію серцевих шумів;

  6. класифікацію серцевих шумів;

  7. план обстеження хворих з серцевими шумами;

  8. диференціальну діагностику функціональних і органічних шумів;

  9. тактику ведення хворих залежно від причин, вираженості кардіомгалії, наявності СН і інших ускладнень;

  10. немедикаментозне і хірургічне лікування;

  11. питання ВКК;

  12. санатарно-курортне лікування.



Тестові завдання (взірець)


1. У хворого на ЕхоКГ порожнина лівого передсердя 5,0 см, мітральний клапан фіброзно змінений, задня стулка підтягнута до передньої, рух стулок П-подібний, однонаправлений. Про що свідчать дані зміни?

A*. Про стеноз мітрального отвору

B. Про недостатність мітрального клапана

C. Про пролапс мітрального клапана

D. Про дефект міжшлуночкової перетинки

E. Про дефект міжпередсердної перетинки

2. У хворої з ревматичним анамнезом на фонокардіограмі виявлено: Q - І тон - 0,09 с, амплітуда І тону над верхівкою та II тону над легеневою артерією збільшена, над верхівкою діастолічний спадаючий шум і наростаючий пресистолічний шум. Про що свідчать такі зміни?

A*. Про стеноз гирла аорти

B. Про недостатність мі трального клапана

C. Про мітральний стеноз

D. Про недостатність аортальних клапанів

E. Про стеноз легеневої артерії
3. У хворої 30 років із скаргами на задишку та серцебиття, запаморочення, болі стискаючого характеру в ділянці серця, яка в дитинстві перенесла ревматичний поліартрит та хорею, при аускультації серця виявлено підсилення I тону на верхівці, пресистолічний та протодіастолічний шуми, грубий систолічний шум в другому м/р справа, який проводиться на судини шиї, ослаблення II тону на аорті, акцент II тону над легеневою артерією. На ЕКГ ознаки гіпертрофії правого та лівого шлуночків, на Ехо-КГ – збільшення розмірів порожнин лівого шлуночка та передсердя, П-подібний рух стулок мітрального клапану. Про яке ураження можна думати у даного хворого?

А*. поєднана вада: мітрально-аортальний-трикуспідальний стеноз

В. поєднана вада: мітрально-аортальний стеноз

С. поєднана вада: комбінована мітральна вада та аортальна вада

D. поєднана вада: мітральний стеноз та аортальна недостатність

Е. міокардит

4. Жінка 40 років, хвора на мітральний стеноз, скаржиться на задишку, кволість, які поступово прогресують. На сьогодні може виконувати легку домашню роботу. Найбільш адекватною терапією для цієї хворої є:

A*. Серцеві глікозиди

B. Біцилінотерапія

C. Вазодилататори

D. Хірургічне втручання

E. Діуретики

5. Жінка 40 років, що хворіє на мітральний стеноз ревматичного генезу, скаржиться на задишку, кашель з харкотинням, втому, які поступово прогресують. У теперішній час не може виконувати легку домашню роботу. Оберіть найбільш доцільну тактику лікування:

A*. Імплантація штучного клапана

B. Біцилінотерапія

C. Антикоагулянти

D. Препарати дигіталісу

E. Мітральна комісуротомія

6. Хворий 18 років скаржиться на високий, резистентнтний до ліків АТ. Об'єктивно: пульс - 100/хв. АТ - 210/130 мм рт.ст. Ритм серцевої діяльності правильний, акцент ІІ тону у ІІ міжребер'ї справа від груднини. Вислуховується систолічний шум у зоні проекції лівої ниркової артерії. Аналіз сечі: білок - 0,033 г/л, поодинокі лейкоцити та змінені еритроцити. Який додатковий метод дослідження дозволить верифікувати діагноз?

A*. Аортографія

B. Пункційна біопсія нирки

C. Внутрішньовенна урографія

D. Визначення рівня реніну плазми

E. Ехографія нирок


7. У хлопчика 16 років без клінічної симптоматики при аускультації серця виявили

акцент ІІ тону і систолічний шум на легеневій артерії. Тони серця звучні, ритмічні.

Діагноз?

A*. Функціональний шум

B. Стеноз клапана легеневої артерії

C. Недостатність клапана легеневої артерії

D. Незарощення Боталової протоки

E. Дефект міжпередсердної перетинки

8. Жінка 25 років скаржиться на постійний біль в області серця, задишку при русі, загальну слабість. Об'єктивно: шкіра бліда і холодна, акроціаноз. Пульс - 96/хв., AT - 105/70 мм рт. ст. Межа серця зміщена на 2 см уліво. Перший тон над верхівкою серця ослаблений, систолічний шум над верхівкою проводиться в ліву пахвову область. Чим обумовлене порушення кровообігу?

A*. Перевантаженням міокарда підвищеним опором відтоку крові

B. Перевантаженням міокарда збільшеним обсягом крові

C. Ушкодженням міокарда

E. Збільшенням обсягу циркулюючої крові

9. Жінка 23 років. Хворіє ревматизмом. Останній місяць з'явились напади ядухи. Об'єктивно: ціаноз губ, пульс - 90/хв., ритмічний, AT - 100/70 мм рт. ст. Аускультативно: вислуховується трьохчленний ритм, І тон на верхівці посилений, пресистолічний шум, акцент II тону над легеневою артерією. В легенях вислуховуються поодинокі незвучні вологі хрипи. Яка подальша тактика лікаря?

А*. Лікування серцевої недостатності інгібіторами АПФ

B. Операція - протезування клапана

C. Лікування преднізолоном та аспірином

D. Лікування серцевими глікозидами

E. Оперативне лікування – комісуротомія
10. Студентка 18 років скаржиться на задишку при значному фізичному навантаженні. Стан погіршився півроку тому. Об'єктивно: пульс - 88/хв, високий. АТ- 180/20мм рт. ст. Шкіра бліда. Розміри серця збільшені вліво, доверху. В II міжребір'ї систоло-діастолічний шум, II тон над легеневою артерією підсилений. На ЕКГ ознаки гіпертрофії обох шлуночків. При рентгенологічному дослідженні грудної порожнини – пульсація та вибухання легеневого стовбура, лівого шлуночка. Якою повинна бути тактика лікаря?

A*. Призначення терапевтичного лікування

B. Диспансерне спостереження

C. Консультація кардіохірурга

D. Продовження дослідження

E. Звільнення від фізичних навантажень



Матеріали контролю для заключного етапу (взірці ситуаційних задач)
Задача №1

Хворий, 33 роки, скаржиться на біль в області серця, серцебиття і задишку при фізичному навантаженні. 15 років тому захворів гостро, спостерігався кардит, поліартрит, кільцеподібна ертема, лихоманка. Перебуває на диспансерному обліку. Щорічно двічі лікується в стаціонарі.

Об'єктивно: Загальний стан задовільний, виражена блідість шкіри. Артеріальний тиск 100/60 мм рт. ст., пульс 78 в 1 мін, ритмічний. Права межа серця визначається на 1 см від правого краю грудини, верхня — в третьому м/р по парастернальный лінії, ліва — на 2 см назовні від лівої серединно-ключичної лінії. Серцева діяльність ритмічна, тони приглушені, I тон над верхівкою серця ослаблений, грубий систолічний шум з епіцентром на аорті, ірадіює на судини шиї. Перкуторно над легенями ясний легеневий звук, при аускультації над обома легенями вислуховується везікулярне дихання. Живіт при пальпації м'який, безболісний. Печінка збільшена на 2см, безболісна, край закруглений. Набряки гомілок.

У загальному аналізі крові: гемоглобін 112 грамів/л, еритроцити 4,0-1012/л, тромбоцити 220-109/л, лейкоцити 14,0-109/л (п. 11%, с. 55%, л. 24%, м. 10%), ШЗЕ 34 мм/ч.

У біохімічному аналізі крові:білірубін загальний 16,7 мкмоль/л, АЛТ 35 од/л, АСТ 44 од/л, креатинін 68 мкмоль/л, глюкоза 4,2 ммоль/л, загальний холестерин 4,2 ммоль/л, калій 4,7 ммоль/л, натрій 138 ммоль/л, СРБ (++).

У загальному аналізі сечі: питома щільність 1018, білок відсутній, лейкоцити 3-4, еритроцити 0-1 в полі зору.

Питання:

1. Обгрунтуйте і сформулюйте діагноз.

2. Які характерні зміни чекаєте на ЕКГ і ЕхоКГ?
Задача № 2. Хворий Д., 29 років, скаржиться на задишку при фізичному навантаженні. З 14-літнього віку перебуває на диспансерному обліку з приводу ревматизму: захворювання почалося з малої хореї, поліартриту, кардиту. 1-2 рази на рік лікується в стаціонарі у зв'язку із загостренням захворювання.

Об'єктивні дані. Загальний стан задовільний. Пульс 76 - за 1 хв, ритмічний. АТ - 120 і 75 мм рт. ст. Верхівковий поштовх локалізується в V м/р зліва, на 1,5 см назовні від лівої середньоключичной лінії, ліва межа серця співпадає з верхівковим поштовхом, права визначається на 1,5 см назовні від правої грудинної лінії, верхня – ІІІ ребро. Діяльність серця рітмічна,1 тон над верхівкою серця ослаблений, II тон над легеневою артерією акцентований. Вислуховується постійний шум систоли над верхівкою. При аускультації легенів - дихання везикулярне. Живіт м'який, печінка, селезінка не пальпуються. Набряків немає.

Дані додаткових досліджень. Загальний аналіз крові - без змін. Біохимічний аналіз крові: С-реактивний білок - "+", сіалові кислоти - 0,21, серомукоїд – 0,32 ед, АСЛ-0 - 1:125. Загальний аналіз сечі: прозора, відносна щільність - 1,019, білок - сліди, лейкоцити - 3-4, еритроцити - 0-3 в полі зору, кристали оксалатів - одинокі.

Дані ЕКГ: p “mitrale”, гіпертрофія лівого шлуночку.

За даними ехокардіограмми: порожнини лівого шлуночку і лівого передсердя збільшені, гіпертрофія стінки лівого шлуночку.

Питання:


1. Обгрунтуйте і сформулюйте діагноз.

2. Які заходи вторинної профілактики цього захворювання?



Література:

А. Основна

1.Лекції професора

2.Середюк Н.М., Нейко Є.М., Вакалюк І.П. Внутрішня медицина / Підручник. – К.: Медицина, 2009. – 1104с.+32с. кольор. вкл.

3. Передерій В.Г., Ткач С.М. Основи внутрішньої медицини. Том 2. / Підручник для студентів вищих медичних навчальних закладів. – Вінниця: Нова Книга, 2009.- 784с.: іл.

4. Амосова К.М., Бабак О.Я., Зайцева В.М. та ін. Внутрішня медицина / Підручник у 3т. за ред. проф. К.М.Амосової. – К.: Медицина, 2008. – 1056с.+10с. кол. вкл.
Б. Додаткова

1. Коваленко В.М., Лутай М.І. Серцево-судинні захворювання. Рекомендації з діагностики, профілактики та лікування . К.: Моріон, 2011. – 408с.

2. Денисюк В.І., Денисюк О.В. Доказова внутрішня медицина / Підручник для студентів вищих медичних навчальних заходів ІІІ-ІV рівнів акредитації. – Вінниця: ДП «Державна картографічна фабрика», 2011. – 928с.: іл.; вст. кольор. [8c.]

3. Всеукраїнська електронна бібліотека, розділ «Внутрішні хвороби» http://youalib.com



4. Про затвердження протоколів надання медичної допомоги за спеціальністю "Кардіологія". Наказ МОЗ №436 від 03.07.2006 http://medstandart.net/browse/2280

2.3. МЕТОДИЧНІ МАТЕРІАЛИ ДЛЯ СТУДЕНТІВ
2.3.1. МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ ДЛЯ СТУДЕНТІВ ДО ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ
Тема № 2: Курація хворого з гострим коронарним синдромом.
Визначення. Роль атеросклерозу, дестабілізації атеросклеротичної бляшки і функціональних факторів в патогенезі різних форм гострого коронарного синдрому. Класифікація. Особливості клінічного перебігу і діагностики різних форм гострого коронарного синдрому. Критерії діагнозу. Диференційний діагноз різних форм гострого коронарного синдрому. Лікувальна тактика при нестабільній стенокардії. Лікувальна тактика в різні періоди гострого інфаркту міокарда. Показання до хірургічного лікування. Реабілітація. Первинна та вторинна профілактика.

Актуальність. Проблема зниження смертності внаслідок серцево-судинних захворювань залишається предметом особливої уваги сучасної медицини, служби охорони здоров’я. Незважаючи на досягнення останніх десятиріч у вивченні патогенезу та оптимізації лікувально-діагностичних підходів, гострий коронарний синдром у різних його формах є однією з основних причин втрати працездатності, інвалідизації та смертності населення. Поширення хвороб системи кровообігу в більшості країн світу набуло епідемічного характеру. Вони займають перше місце в структурі смертності громадян України (63,6%), на кілька порядків випереджаючи смертність від злоякісних новоутворень(11,7%), зовнішніх причин (8,1%), хвороб органів травлення (4,7%) та дихання (3,1). Відбувається щорічне зростання показників серцево-судинної захворюваності.

Учбова мета: - навчити студентів діагностувати нестабільну стенокардію та гострий інфаркт міокарда, проводити їх диференційну діагностику із некоронарогенними захворюваннями, що супроводжуються больовим синдромом в прекардіальній ділянці. Засвоїти принципи надання допомоги хворим з гострими коронарними синдромами..

Завдання для самостійної роботи при підготовці до заняття:

  • Методика загальноклінічного обстеження хворого з болем за грудниною.

  • Зміни ЕКГ при ГІМ та інших формах ГКС.

  • Методика реєстрації та інтерпретації ЕКГ та ЕхоКГ з парастернального та верхівкового підходів.

  • Інтерпретація результатів клінічного та лабораторного обстеження (серцеві тропоніни) при гострих коронарних синдромах.

  • Групи лікарських препаратів, фармакокінетика, фармакодинаміка і побічна дія ліків, що застосовуються для лікування різних форм ГКС.

Студент повинен знати:

  • класифікацію ІХС;

  • поняття «гострих коронарних синдромів»;

  • клініку різних форм ГКС;

  • диференційний діагноз різних форм ГКС;

  • диференціальний діагноз захворювань, що протікають з загруднинним больовим синдромом;

  • методи обов’язкових діагностичних досліджень у хворих на ГІМ згідно протоколу надання медичної допомоги хворим на ГКС(наказ МОЗ України №436 від 03.07.2006 року);

  • лікування гострого інфаркту міокарда;

  • покази до хірургічного лікування;

  • принципи реабілітації, первинної та вторинної профілактики реінфаркту міокарда.

Студент повинен вміти:

  • віддиференціювати коронарний біль (стенокардію) від кардіалгії;

  • виявляти клініко-лабораторно-інструментальні ознаки гострих коронарних синдромів;

  • сформулювати і обґрунтувати діагноз нестабільної стенокардії, STEMI, NSTEMI;

  • призначити тромболітичну (стрептокіназа, актелізе, ретеплаза, тенектеплаза), антитромботичну (гепарин, еноксапарин, фондапаринукс/арикстра )та антитромбоцитарну (аспірин, клопідогрель) терапію;

  • подолати напад ангінозного болю, призначити базову терапію гострих коронарних синдромів.


Перелік практичних навиків, які повинен освоїти студент:

  • уміти вимірювати АТ (САТ, ДАТ, ПАТ);

  • уміти проводити перкусію серця;

  • володіти методом аускультації серця;

  • оволодіти методикою реєстрації ЕКГ та ЕхоКГ

Зміст теми.

Гострі коронарні синдроми. Терміном «гострий коронарний синдром» об'єднують такі клінічні стани, як нестабільна стенокардія, STEMI, NSTEMI- інфаркт міокарда із зубцем Q та без зубця Q. Такі клінічні стани є різними клінічними проявами єдиного патофізіологічного процесу- тромбозу (різного ступеня) внаслідок розриву (надриву) атеросклеротичної бляшки чи ерозії стінки коронарної артерії.

Безпосередні причини розриву атеросклеротичної бляшки і подальші події обумовлені розривом

  1. Несприятливий вплив гемодинаміки і коливання тонусу коронарної артерії з розривом бляшки, що провокується різким підйомом артеріального тиску, підвищенням частоти скорочень серця.

2. Надмірно діяльність моноцитів-макрофагів.

3. Раптова вазоконстрикція: локальна або генералізована.

4. Розвиток тромбозу на місці ушкодженої атеросклеротичної бляшки.

НЕСТАБІЛЬНА СТЕНОКАРДІЯ

Близько 10 % хворих на ІХС мають ознаки нестабільної стенокардії. Термін "нестабільна стенокардія" вперше запропонував N. Fowler (1971), а пізніше детально опрацював С. Conti зі співавторами (1973).

За класифікацією Е. Браунвальда (1994) та рекомендаціями Агентства США з політики в галузі охорони здоров'я та багатоцентрових, рандомізованих наукових досліджень, поняття нестабільної стенокардії включає такі клінічні стани (табл. 1).

1. Стенокардія спокою (біль> 20 хв) - діагностована протягом одного тижня після виникнення.

2. Stenocardia de поvо (напади ангінозного болю почалися 28 діб тому) і стенокардія навантаження ІІІ-ІV функціонального класу (за класифікацією Канадської асоціації кардіологів) протягом 2 міс. після виникнення, якщо до того її разглядали як стенокардію навантаження І або ІІ функціонального класу.

3. Прогресивна стенокардія: збільшення частоти та тривалості ангінозних нападів, їх тяжкості, зростання потреби в призначенні додаткових доз нітрогліцерину або ж зниження чи повна відсутність ефективності нітратів.

4. Варіантна (ангіоспастична) стенокардія з частими нападами грудної жаби в спокої (вночі).

5. Постінфарктна стенокардія [більше ніж 72 год (3 доби)]- до 28 діб від розвитку інфаркту міокарда).
Патофізіологія. Нестабільна стенокардія розвивається внаслідок таких патофізіологічних змін, як розрив атеросклеротичної бляшки, тромбоз, вазоконстрикція, запальна інфільтрація. Йдеться про часткову оклюзію коронарної артерії в поєднанні зі спонтанним тромболізом у разі задовільно розвинутих дистальних колатералях тобто про переміжний синдром тромбоз-тромболіз (ішемія - реперфузія).

Фіброзна покришка атеросклеротичної бляшки зазвичай надривається в місці прикріпленні до стінки, при цьому утворюється тріщина в атеросклеротичній бляшці з подальшим розшаруванням кров'ю порожнини ліпідного ядра. Формується тромб, який може заповнити просвіт коронарної артерії, спричинити її обструкцію, що клінічно і проявляється виникненням одного з гострих коронарних синдромів.



Клініка. Найважливішою ознакою нестабільної стенокардії є нестабільність больового синдрому, що проявляється прогресуванням стенокардії напруження, появою стенокардії спокою, приєднанням нових симптомів, які супроводжують біль (виражена загальна слабкість, холодний піт, задишка, кашель, клекотіння в грудях, напади аритмії на висоті фізичного або психоемоційного навантаження).

Основними клінічними формами нестабільної стенокардії, за Е. Braunwald (1966), є stenocardia de nоvо, підгостра й гостра стенокардія спокою та прогресивна стенокардія.

За stenocardia de nоvо напади ангінозного болю спостерігаються протягом 28 діб на тлі повного здоров'я. Зазвичай це стенокардія навантаження. Підгостру стенокардію спокою діагностують, якщо напади ангінозного болю виникли більше ніж 48 год тому. За гострої стенокардії спокою напади ангінозного болю, навпаки, повторюються впродовж останніх 48 год. Проте найбільше значення в структурі нестабільної стенокардії має прогресивна стенокардія.

Характерним для прогресивної стенокардії є стисний біль за грудниною, який то вщухає, то наростає, не зникає після вживання нітратів, супроводжується холодним потом, задишкою, аритмією, страхом смерті. Епізоди нападів ангінозного болю частішають, а міжнападові періоди коротшають. Кожний наступний напад важчий, ніж попередній. Нітрати (нітрогліцерин, нітросорбід), які раніше усували напади ангінозного болю, неефективні, хоча хворий вживає значно більшу їх кількість, ніж звичайно. Біль може виникнути не обов'язково у зв'язку з психоемоційним або фізичним навантаженням, а й у стані спокою. Іноді лише наркотичні засоби усувають його. На тлі стенокардії може виникати напад гострої лівошлуночкової недостатності із задухою, сухим кашлем, клекотінням у грудях.



Діагностuка. Головними ознаками нестабільної стенокардії на ЕКГ є елевація/депресія сегмента ST, інверсія зубця T, які можуть утримуватись упродовж доби й довше (2-3 доби, до 10-14 діб). Іноді на ЕКГ фіксують минущі комплекси QRS, qRS, QS y поєднанні з елевацією сегмента ST в одному-двох грудних відведеннях. На ЕхоКГ знаходять зони гіпо-, дискінезії стінок серця, які минають через кілька днів. Тест на тропоніни при нестабільній стенокардії - від'ємний .

Лікування. Хворі з нестабільною стенокардією і з stenocardia de nоvо потребують госпіталізації. Якщо немає тяжких і тривалих нападів стенокардії спокою в останні 2 тиж, ЕКГ без патологічних змін, стабільно утримується гемодинаміка, то хворі можуть лікуватись амбулаторно. Натомість хворих з больовим синдромом, що утримується, негативною динамікою сегмента ST, гемодинамічною нестабільністю, пре- або синкопальними станами, високим ризиком смерті або розвитку гострого інфаркту міокарда потрібно негайно госпіталізувати до відділення реанімації та інтенсивної терапії. Хворі на нестабільну стенокардію з помірним ризиком потребують лікарського нагляду, що включає проведення моніторингування ЕКГ, серійної реєстрації ЕхоКГ та визначення рівнів серцевих маркерів ушкодження міокарда.

За даними різних клінік, розвиток інфаркту міокарда спостерігається в

10-25 % хворих на нестабільну стенокардію, а помирають 5-15 % таких хворих.

Метою лікування хворих на нестабільну стенокардію є: раннє відновлення прохідності затромбованої коронарної артерії (артерій), усунення або рестабілізація больового синдрому; запобігання раптовій коронарній смерті та гострому інфаркту міокарда; забезпечення задовільної якості життя після стабілізації захворювання .

Сучасне лікування нестабільної стенокардії включає медикаментозні та хірургічні підходи.

Антuтромботuчна терапія. Застосовують в усіх хворих на гострий коронарний синдром. Найпоширенішими на сьогодні вважають наступні антитромбінові антикоагулянтu. Нефракціонований гепарин - це найпоширеніший антитромботичний препарат для лікування хворих на нестабільну стенокардію. Його слід застосовувати в перші 20 хв з моменту госпіталізації хворого. Механізм дії нефракціонованого гепарину полягає в його зв'язуванні з антитромбіном ІІІ та в інгібуванні активності тромбіну (ІІа) і Ха-фактора згортання крові у співвідношенні 1:1. Під час внутрішньовенного введення результат настає негайно. Зазвичай перша доза гепарину становить 4000 ОД. Її вводять болюсно, а потім переходять на інфузійне введення зі швидкістю в середньому 1000 ОД за 1 год під контролем ЧАЧТ. Контроль за ЧАЧТ здійснюється кожні 6 год інфузії до встановлення терапевтичного рівня, що в 1,5-2,5 рази вище від норми (але не показників вихідного рівня!) у двох наступних визначеннях. Після цього ЧАЧТ визначають кожні 24 год. Безперервна внутрішньовенна інфузія гепарину триває 1-2 доби. У перші 3 доби лікування необхідно моніторувати співвідношення гемоглобіну до гематокриту (Hb/Ht) та кількість тромбоцитів один раз на добу. ЧАЧТ потрібно визначати в усіх випадках, коли клінічний стан хворого істотно змінюється (рецидиви ішемії, кровотеча, артеріальна гіпотензія), щоб встановити потрібну дозу гепарину. Лікування нефракціонованим гепарином внутрішньовенно слід починати в першу добу і продовжувати 48-72 год. Призначення нефракціонованого гепарину особливо важливе для хворих, які вживають клопідогрел (через відстрочений початок їх антитромбоцитарної дії).

Одночасне застосування нефракціонованого гепарину з аспірином чи клопідогрелем зменшує ризик розвитку гострого інфаркту міокарда або раптової коронарної смерті.

Протипоказання до призначення гепарину:

1) кровотеча;

2) тромбоцитопенія (в анамнезі);

3) високий ризик кровотечі;

4) недавній мозковий інсульт тощо.

Упродовж останніх 10 років увійшли в клінічну практику безпечніші антикоагулянти - низькомолекулярні гепарини: еноксапарин кальцій (клексан/ловенокс), фондапаринукс (арикстра).

Застосовують низькомолекулярний гепарин еноксапарин (клексан) в дозі 1 мг/кг маси тіла 2 рази на добу параумбілікально субкутенеально не менше 7-8 днів, без лабораторного контролю ЧАТЧ. Інший інгібітор Ха-фактора згортання крові фондапаринукс (арикстра), який призначається по 2,5 мг 1 раз на добу параумбілікально субкутенеально упродовж 6-8 днів без будь-якого лабораторного контролю.


Каталог: images -> Portal -> Vnutrishnya medycyna 2 -> Medychnyj fakultet -> Likuvalna sprava -> 6 kurs
Portal -> Медсестринство в геронтології та геріатрії
Portal -> Робоча програма інфекційні хвороби (назва навчальної дисципліни) 12010005 "Стоматологія"
Portal -> Методичні вказівки для проведення практичних занять
Portal -> Повідомлення до закладів епідеміологічної служби та пов’язані з ними документи обліку, журнали санітарної обробки речей хворих та ін
Portal -> Програма основи медсестринства (назва навчальної дисципліни) 12010102, «сестринська справа» (шифр, назва спеціальності) Факультет
Portal -> Техніка безпеки у фізіотерапевтичних відділеннях
Portal -> Робоча програма «Фізична реабілітація, спортивна медицина»
Portal -> Опорно-руховий апарат
6 kurs -> Робоча програма актуальні питання кардіології (курс за вибором)
6 kurs -> Та медсестринства


Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   4   5   6   7   8   9   10   11   12




База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2020
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка