Тарас ГРИГОРЧУК
У процесі реформування вітчизняної сфери освіти
досягнення бажаних результатів стає неможливим
без застосування новаторських
підходів у навчанні на всіх рівнях.
Долучення української системи освіти до вимог і
правил, передбачених рішеннями
Болонського процесу, потребує переосмислення
традиційних методів навчаннята пошуку новітніх підходів
і освітніх технологій у забезпеченні адекватного
рівня якості знань.Очевидно, що вдале і своєчасне
застосування освітніх інновацій здатне створити міцні підвалини конкурентоспроможнсті і майбутніх фахівців, і освітньої системи загалом. На нашу думку, одним із пріоритетних напрямів застосування новітніх піхдів у навчанні має стати розроблення сучасних електронних навчальних засобів для студентів
вищих навчальних закладів.
КОМУНІКАТИВНІ ТА ІНТЕРАКТИВНІ КОМПОНЕНТИ ЕЛЕКТРОННОГО ПІДРУЧНИКА ЯК ЧИННИКИ ФОРМУВАННЯ ЗНАНЬ СТУДЕНТІВ
Серед низки наказів, доручень і постанов, спрямованих на підтримку й розвиток новітніх освітніх технологій, Міністерство освіти і науки України затвердило середньо-строкові пріоритетні напрями інноваційної діяльності галузевого рівня у сфері освіти. Загалом згідно з рішенням колегії МОН України від 29.05.2003 р. за , № 6/4-13 налічується 12 документів [1], серед яких і програмні засоби навчального та наукового призначення; новітні програми, підручники, посібники та методичні розробки нового покоління, в тому числі електронні. Ці ж напрями знайшли своє відображення і в постанові Кабінету Міністрів України від 8 вересня 2004 р. № 1183 «Про затвердження Державної програми розвитку вищої освіти на 2005 — 2007 роки» [2]. Особливе місце інноваціям в освіті відведено в Законі України «Про пріоритетні напрями інноваційної діяльності в Україні» [3], де, зокрема, в ст. 8, п. 8 йдеться про розвиток інноваційної культури суспільства, що передбачає: підтримку національної книговидавничої справи, освітніх та науково-популярних видань; розвиток освітніх і науково-популярних програм у засобах масової інформації; створення центрів дистанційного навчання із застосуванням счасних телекомунікаційних технологій; упровадження сучасних комп'ютерних технологій навчання і наукових досліджень.
Зайве говорити, яку роль сучасні електронні засоби відіграють у процесі дистанційного навчання, яке базується на використанні спеціальних комп'ютерних технологій і засобів Інтернету, що забезпечують оптимальне (щодо педагогічної ефективності) управління процесом навчання. Адже для ефективної роботи у процесі дистанційного навчання необхідне якісне дидактичне забезпечення, зміст якого відповідає вимогам стандарту освіти. А під дидактичним забезпеченням, як пише Е. Г. Скибицький, «розуміємо комплекс взаємопов'язаних за дидактичними завданнями освіти та виховання різних видів змістової навчальної інформації на різних носіях (у поліграфічному та електронному виглядах), розроблених з урахуванням вимог педагогіки, психології та інших наук» [4].
Попри новизну електронних навчальних засобів, до їх розробки й аналізу застосування зверталося чимало вітчизняних і закордонних авторів. Зокрема, на основі аналізу наукових досліджень [5; 6; 7; 8; 9; 10; 11] можна віднайти різні підходи щодо визначення завдань електронних підручників у процесі формування знань студентів. Автори досліджень трактують електронні підручники як: трансформовані кейс-методи; засоби формування інтерактивного середовища; дидактично продуктивний аудіовізуальний синтез шляхом монтування різнорідних зорово-слухових матеріалів; засіб упровадження гуманітарної складової навіть для технічних дисциплін; продуктивний засіб дистрибуції знань та ін.
Очевидно, що всі надбання в царині розробок новітніх навчальних засобів формують основу подальших досліджень і спроможні сприяти поступу в розвитку сучасної освіти. Проте ми хотіли б зосередити увагу на суттєвих аспектах наповнення електронних підручників текстовим матеріалом, який міг би найповніше забезпечити ефективність отримання знань студентами вищих навчальних закладів.
У найзагальнішому розумінні електронний підручник можна трактувати як носій інформації, розроблений у відповідному програмному гіпертекстовому середовищі, де зібрані навчальні матеріали, практичні й тестові завдання з певної дисципліни (комплексу дисциплін), представлені відповідно до навчальної програми. Електронний підручник може мати вигляд окремого компакт-диску, може розміщуватися на сервері навчального закладу або безпосередньо в електронних мережах. З огляду на можливість залучення значних обсягів інформації електронний підручник може доповнюватися іншими методичними матеріалами (навчальними, робочими програмами; довідковими матеріалами; задачами; словниками, глосаріями тощо), переростаючи таким чином в окремий завершений електронний навчально-методичний комплекс з певної дисципліни.
Електронний підручник містить ретельно структурований навчальний матеріал, який надається студентові у вигляді послідовності інтерактивних кадрів, які містять не лише текст, а й мультимедійні додатки. Гіпертекстова структура дає змогу студенту визначити не лише оптимальну траєкторію вивчення матеріалу, а й зручний темп роботи та спосіб викладу матеріалу, що відповідає психофізіологічним особливостям його сприйняття. В такому підручнику може бути передбачена можливість протоколювання дій студента для їх подальшого аналізу викладачем. Нелінійна організація навчального матеріалу, багатошаровість та інтерактивність кожного кадру, а також фіксування інформації про вибір студентом траєкторії навчання визначають специфіку електронного підручника [12].
Важливим є блок підручника з текстовим (теоретичним) матеріалом. Саме від
форми і способу подачі цього блоку формуватиметься ставлення до навчального засобу в цілому. Правильне формування тут має передбачати аргументування та відповідне тлумачення розміщеної інформації.
Аргументування можна розглядати як соціальну знакову підсистему (якщо прийняти тезу, що системою є мова електронного підручника), що, як і будь-яке людське знання, створена, за Кантом, силою людського розуму. Згідно з цією теорією людське знання засноване на створюваних мисленням операціях структуризації, які трансформують відчуття в чуттєві образи. Знання — конструкт людського мислення, що виникає внаслідок взаємодії «впізнаного» з розумовими можливостями суб'єкта пізнання, тобто студента. Конструктивні знакоутворювальні потенції суб'єктів пізнання вважаються загальними для всіх людей. Однак це не означає, що всі студенти створюють ідентичні пізнавальні конструкти; хоча різноманітність їх на деякому абстрактному рівні є віддзеркаленням категорій, які керують цим процесом, наприклад, логічних [13]. Будь-яка соціальна реальність стає міжсуб'єктною за допомогою комунікації — основи електронного підручника. Важливим чинником становлення або зміни знакових підсистем комунікаційного впливу є відповідно схвалення або відкидання структури поданого знання. Якщо стара структура знання відкидається чи виявляється непридатною для опису або пояснення деякого об'єкта, її місце заповнює нова або модифікована структура. Тому можна говорити про співіснування конкурентних структур знання, кожна з яких у ролі продукту людського розуму й людської взаємодії не може претендувати на абсолютну істину. Отже, можна говорити про те, що й арґументативні теорії бувають по-різному придатними для неоднорідних цілей.
У контексті формування змістового наповнення підручника виникає необхідність додаткового аналізу сутності й предмета навчальної дисципліни, матеріали якої надаватимуться в електронному вигляді. Тому, очевидно, по-різному представлятимуть матеріали прикладних дисциплін, дисциплін гуманітарного, математичного циклів; дисциплін, які викладаються на початкових курсах і на завершальному етапі, де виникає необхідність подання і трактування не лише навчальних, а й наукових текстів.
Ігнорування вказаного аналізу може призвести до неправильного сприйняття й трактування наповнення навчального засобу.
Проблема розуміння наукового тексту, закладеного в навчальний матеріал елекронного підручника, може розв'язуватися по-різному, залежно від багатьох чинників: когнітивної картини світу і спеціальних знань студента, тимчасових параметрів, жанру тексту, мети розуміння тощо. Беручи все це до уваги, можна змалювати підхід до розуміння, в якому враховано не лише стратегічну організацію зі встановленням «основної ідеї» всього текстового матеріалу, а й зроблено акцент на виявленні його локальної когерентності, що дає можливість визначити обгрунтованість аргументування.
Очевидно, що гуманітарні наукові тексти відрізняються від природничо-наукових меншим рівнем жорсткості, яку можна трактувати як ступінь модельованості тексту [14]. Моделювання ж можна визначити як різновид наслідкового утворення під час розуміння тексту електронного підручника. Чим жорсткішим є текст, тим легше його структурувати, вклавши в певну схему. Гнучкі тексти — це в основному художні або описові; жорсткі та напівжорсткі — наукові. Самі гуманітарні наукові тексти мають різний ступінь жорсткості залежно від наукової традиції та індивідуального стилю автора. Наприклад, максимально жорсткими в лінгвістичному розумінні текстами можна вважати анотації й деякі види рефератів. Напівжорсткі тексти мають більш-менш експліцитний вступ, розкриття сутності предмета дослідження і резюме. Проте цієї схеми іноді не дотримуються, наприклад, у наукових статтях. Відповідно текст електронного підручника має формуватися на чіткому збалансуванні жорстких і гнучких елементів залежно від смислового навантаження та особливостей самої дисципліни.
Як доводить світова практика, розуміння студентом наукової складової тексту може здійснюватися за двома напрямами. Перший передбачає розуміння змісту на основі встановлення його семантичної структури, другий — розуміння аргументації в тексті. Ці дві лінії розуміння неоднакові і передбачають різні процедури. Якщо розподілити тексти за принципом динамічності/статичності, то тут може йтися про оповідні (наративні), дескриптивні й арґументативні схеми тексту [15]. Розуміння будь-якого з них є цілком здійсненним за першим напрямом. Другий стосується лише аргументативних текстів (хоча останні можуть мати і дескриптивні вкраплення).
Арґументативні тексти розглядаються в їх монологічному письмовому різновиді. Такий ракурс лежить у рамках комунікативного (на противагу інтерактивному) методу. В його рамках аргументування може трактуватися як дисципліна, зіставлювана з аристотелівським розумінням логіки і діалектики. Логіка корелює з комунікативним, а діалектика — з інтерактивним методом аргументації. Нагадаємо, що принцип інтерактивності розкриває провідну вимогу дидактики — забезпечення реальної взаємодії суб'єктів та об'єктів навчання між собою та із засобами навчання. При цьому інтерактивний метод широко використовується в аналізі буденного аргументування або ситуаційного моделювання. Комунікативний метод застосовний, у першу чергу, для аналізу арґументативного письмового тексту як особливого типу дискурсу. Аргументативна ситуація при комунікативному підході виключає звернення до ролей комунікантів і передбачає інші, ніж при інтерактивному, умови здійснення аргументування. В інтерактивному аргументуванні ці умови орієнтовані передусім на дотримання правил продуктивної співпраці в пошуку рішення обговорюваного питання. В комунікативному аргументуванні умови успіху співвідносяться в основному із законами правильності й логічності побудови текстового повідомлення електронного підручника і з прогностичними процедурами розуміння аргументів в умовах відсутності зворотного зв'язку. Зауважимо, що навіть у концепціях, які передбачають діалогове аргументування, закони міркування, орієнтовані на логіку, фактично розглядаються безвідносно до умов обміну репліками між учасниками аргументування.
Комунікативний підхід до аргументу визначається насамперед тим, що в його рамках досліджуються недіалогічні мовні повідомлення. Безумовно, в рамках методу, що виключає можливість зворотного зв'язку, конвенціональна функція аргументу (методи визначення істинності посилання, консенсус щодо проблеми логічності міркування тощо) виноситься на другий план. Проте цей недолік компенсується підвищеною увагою автора повідомлення і реального або потенційного його реципієнта до адекватності використовування нормативних правил міркування й дотримання постулатів мовного спілкування.
Реальність існування текстового спілкування як окремого різновиду мовної комунікації електронного підручника змушує говорити не лише про семантику і прагматику тексту [16], ай про його аргументацію. Через таку специфіку комунікативний підхід орієнтований на системи, створені як конкурентні з логікою для аналізу природно-мовних повідомлень.
Незважаючи на превалювання інтерактивності, комунікативний підхід неправомірно не брати до уваги на тій лише підставі, що інтеракція — явище вищого рівня, ніж комунікація, якщо їх розглядати поодинці як види діяльності з розроблення й розуміння повідомлень. Так, виявляється надмірно категоричною негативна думка щодо комунікативного підходу представників прагмадіалектики, які стверджують, що монологізм є перешкодою на шляху до проникнення в сутність того, як людина користується мовою в аргумента-тивному спілкуванні з іншими людьми [17]. В цій думці присутня часткова підміна понять — розведення по різних полюсах аргументування як діалектики і, неявно, монологу як логіки. Звичайно, при такому трактуванні монологічний виклад тексту і характерний для нього комунікативний метод є чужорідним тілом в аргументуванні. По суті ж, якщо розглядати логіку в неформальному варіанті як частину аргументування, монологічне аргументування посяде в ній належне місце.
Комунікативний підхід залишається основним методом, що відповідає дослідженню монологічних текстів в умовах непрямого відстроченого (в розумінні часу сприйняття повідомлення порівняно з його створенням) спілкування, тобто якостям, притаманним електронному підручнику. Так, згідно з концепцією функціонального раціоналізму [18] форма й структура аргументу визначаються його функцією. Наприклад, стандарти оцінки, високий ступінь формальності в юриспруденції вважаються необхідними для встановлення справедливості та рівноправ'я індивіда в суспільстві. В науці ж, мета якої — встановлення наукової істини, нормою є неформальні процедури й математично точні стандарти оцінок. Основні спрямувальні функції аргументу — доведення й породження нового знання. При доведенні слід розрізняти нове для себе і нове для аудиторії. Нове для себе в цій процедурі займає досить незначне місце: в аудиторії ж доведення породжує нове знання. У зв'язку з цим розподіл аргументів електронного підручника на субстанційний і процесуальний (комунікативний та інтерактивний — в нашій термінології) слід проводити з урахуванням спрямувального пріоритету першого. Аргумент у цьому підході оцінюється з погляду його раціональності і тому є нормативним. Аргумент може бути й необгрунтованим попередніми міркуваннями та не-вербальним, але тоді він функціонує лише після трансляції його в знакову систему, таку, як природна мова. З цього виходить, що в інтеракції аргумент народжується в діалозі, оскільки кожна сторона діалогу володіє лише частиною аргументу. В процесі комунікації ці частини утворюють аргумент у цілому [19].
Тобто стає зрозумілим, що сам аргумент має двоїстий характер. З одного боку, він однобічний, з другого, — інтерактивний. Саме ця двоїстість дає змогу розподілити характер аргументу на складові частини електронного підручника. Визначально комунікативна складова має міститися в теоретичному блоці електронного навчального засобу, а інтерактивна — в практичному й тестовому блоках. Завдяки такому підходу створюється раціональна структура підручника як засобу формування знань.
Ще одним вагомим чинником правильного формування наповнення такого підручника є сам корпус розміщеного в ньому тексту. Корпус текстів може розглядатися як складно організована онтологія мовленнєвої діяльності, що відображає всю жанрову різноманітність представленої в ньому словесності (наприклад — усне чи письмове повідомлення), й посідає проміжне становище між реальними комунікативними процесами в суспільстві, які він представляє, і формалізованою лінгвістичною теорією, для якої він є джерелом для дослідження. Правильно.побудований корпус має бути організований як формалізована онтологія представленого в ньому фрагмента мовленнєвої діяльності, отриманого за допомогою реалізованого процесу концептуалізації. Такий підхід до ролі й способу укладання корпусу протиставляється літературознавчому способу, приякому склад і корпуси текстів визначаються їхньою культурною значущістю.
До того ж, корпус текстів, як складна словесна єдність, включає різноманітну інформацію не лише про склад і структуру свого мовного матеріалу, а й інші формалізовані методи його уявлення (індексація слів, морфологічна інформація тощо). Отже, його можна розглядати як спеціально побудовану семіотичну систему. Тобто корпус тексту електронного підручника є складно організованою знаковою єдністю або семіотичною системою, денотати якої — відображені в ньому різні компоненти мовленнєвої діяльності.
Термін «онтологія» часто зустрічається в науковій літературі. В першому його значенні — це опис суттєвих властивостей сфери наочного. У цьому розумінні він вживається вже більше двадцяти років [20]. Для вивчення мови як суспільного явища це означало опис реальних комунікативних процесів, що відбуваються в суспільстві. Особливості цього підходу добре можна простежити на прикладі комунікативних процесів, реалізованих за допомогою друкованих текстів, особливо художньої літератури. Тобто, щоб комунікація за допомогою друкованого тексту відбулася, він має бути не лише надрукований, надісланий до книготорговельної мережі, а й прочитаний критиками і масовим читачем. Отже, тут комунікативний підхід означає дослідження тих текстів, які реально читають широкі кола.
Очевидно, що цей підхід протистоїть підходу літературознавства, одним з уні-версалій якого є констатація поганого смаку масового читача. Другий підхід зводиться до критичного відбору кращих зразків літератури, виховання доброго (на думку критиків) художнього смаку в читачів.
Онтологія в описаному вище значенні може розглядатися як уявлення в термінах, що інтуїтивно зрозумілі, про наочну галузь (мовленнєвої діяльності) для певної мети. Тоді укладачам корпусу текстів електронного підручника потрібно насамперед вказати, який підхід буде реалізований при відборі текстів для корпусу: онтологічний чи літературознавчий, не забуваючи при цьому про наявність наукового аргументування. Тобто ми хочемо бачити в корпусі ті тексти, які читає масовий читач, або ті, які, на нашу думку, йому доцільно читати. Автори браунівського корпусу чітко декларували так званий онтологічний підхід. Вони відбирали тексти для свого корпусу в букіністичних магазинах — ті, що реально прочитані масовим читачем [21]. Однією з унікальних властивостей такого корпусу є те, що будь-який його текст може бути замінений рівнозначним у розумінні процедури статистичного відбору.
Однак практика наукових досліджень продемонструвала, що для складних наочних галузей (таких як, скажімо, вивчення окремих навчальних дисциплін із значним рівнем науковості текстів) часто необхідна структура, яка займає проміжне становище між уявленням про те, що існує насправді, і чітко формалізованою теорією [22]. Ця структура також називається онтологією; це друге значення нашого терміна. Така онтологія передбачає представлення матеріалу та його теоретичні узагальнення. Мабуть, це цілком відповідає тій функції, яку виконує корпус текстів, з одного боку, як достатньо складно організована онтологія мовленнєвої діяльності, а з другого боку, — як умова для отримання нових знань.
Отже, словесний матеріал корпусу має бути організований в онтологічну систему, спроможну відобразити всю жанрову різноманітність представленого в ньому роду словесності, залежної від особливостей дисципліни. По суті правильно побудований корпус має бути формалізованою онтологією поданого в ньому фрагмента мовленнєвої діяльності, отриманого за сприяння реалізованого процесу концептуалізації [23]. Тому неминуче доводиться звертатися до формалізації не лише складу структури і мовного матеріалу, включеного до корпусу тексту електронного підручника, а й до додаткових формалізованих методів його представлення.
Зі сказаного можна зробити такі висновки:
1. Один із пріоритетних напрямів реформування вітчизняної сфери освіти — розвиток системи дистанційної освіти, запровадження новітніх інформаційних технологій та розробка сучасних електронних засобів навчання студентів ВНЗ.
2. Загалом електронний підручник можна трактувати як носій інформації, створений у програмному гіпертекстовому середовищі згідно з вимогами навчальної програми. Найважливішим його компонентом є блок із текстовим (теоретичним) матеріалом.
3. Аргументативні тексти електронного підручника можна розглядати в монологічній письмовій площині. При цьому протиставляються комунікативний та інтерактивний методи презентації даних. Комунікативний метод застосовується насамперед для аналізу аргументативного письмового тексту як особливого типу дискурсу. Інтерактивна аргументація орієнтована передусім на дотримання правил продуктивної співпраці в пошуку розв'язання проблеми.
4. Комунікативний метод залишається головним підходом до аналізу текстів монологічного характеру в умовах непрямого (опосередкованого) спілкування.
5. Корпус текстів електронного підручника виконує двоїсту функцію: з одного боку, як досить складна організована онтологія мовної діяльності, а з другого, — як умова одержання студентом нових знань.
Література
1. Міністерство освіти і науки України. Наука сьогодні. Щоденна інформація про новини в галузі науки і технологій. http://www.mon.gov.ua/bulet/arcriive/24_07_2003_134_1666.doc
2. http://www.gdo.kiev.ua/files/2004/db.php72405.
3. Закон України «Про пріоритетні напрями інноваційної діяльності в Україні». Відомості Верховної Ради (ВВР). — 2003. - № 13.
4. Скибицкий Э. Г. Дидактическое обеспечение процесса дистанционного обучения//Дистанционное образование. — 2000. — № 1.
5. Кушерець В. І. Тенденції розвитку дистанційної освіти. http://www.znannya.org.ua/post/1/46_1.htm
6. Дмитриева Н. А. К вопросу об электронном учебнике культуры, http://www.vesna.org.ua/txt/zbirk/ pidr-v1/13.html
7. Петренко В. И. Новые информационные технологии в учебном процессе. http://www.vesna. org.ua/txt/zbirk/pidr-v1/15.html
8. Медведева С. Н. Проектирование компьютерных технологий обучения для профессиональной математической подготовки по специальности «Прикладная математика и информатика»: Автореферат диссертации на соискание ученой степени кандидата педагогических наук. — Казань, 2000. — 20 с.
9. Issroff К., Scanfon E. Educational Technology: The Influence of Theory, http://www.jime.open.ac.uk/ 2002/6/issroff-scanlon-02-6-paper.html
10. Срок J. The Role of Dialogue in Computer-Based Learning and Observing Learning: An Evolutionary Approach to Theory. http://www-jime.open.ac.Uk/2002/5/cook-02-5-paper.html
11 Marton Ph. Pedagogical Foundament and Factors the Design of Multimedia Interactive Learning Systems, http://www.fse.ulaval.ca/graim/teste.htm
12. Вымятнин В. М., Демкин В. П., Можаева Г. В., Руденко Т. В. Мультимедиа-курсы: методология и технология разработки, http://www.ido.tsu.ru/ss/?unit=223
13. Collins J. A History Modern European Philosophy. Milwaukee, 1954. P. 455 — 515.
14. Гончаренко В. В., Шингарева Е. А. Фреймы для распознавания значения текста. — Кишинёв: Штиинца, 1984. — 197 с.
15. Богданов В. В. Текст и текстове общение. — СПб, 1993
16. Leech G. Principles Pragmatics. London: Longman, 1983. P. 63 — 70.
17. Eemeren, F. H. van, Grootendorst, R., Kruiger, T. Handbook Argumentation Theory: A Critical Survey Classical Backgrounds and Modern Studies. Dordrecht etc., 1987.
18 Rowland R. On Defining Argument// Philosophy and Rhetoric. 1987. Vol. 20. No. 3. P. 148.
19 Васильев Л. Г. Особенности понимания естественно-языковых аргументов в научном тексте. http: //argumentation.ru/2002_1/papers/1_2002p2.html
20. Котов Р. Г., Якушин Б. В. Онтология языка как общественного явления. — М.: Наука, 1983.
21 Рыков В. В. Корпус текстов как семиотическая система и онтология речевой деятельности. http://www.dialog-21.ru/Archive/2004/Rykov.htm
22. Рыков В. В. Корпус текстов как новый тип словесного единства // Труды Международного семинара «Диалог-2003». — М.: Наука, 2003.
23. Клещев А. С, Артемьева И. Л. Отношения между онтологиями предметных областей // НТИ. — Сер. 2. — М.:2002. — № 1.
Резюме
• Аналізуються питання контексту електронних підручників, розмежовуються комунікативний та інтерактивний підходи до формування текстів, розглядається питання правильної організації корпусу тексту електронного підручника.
• Анализируются вопросы контекста электронных учебников, разграничиваются коммуникативный и интерактивный подходы к созданию текстов, рассматривается вопрос правильной организации текстового корпуса электронного учебника.
• The article deals with problems of context electronic textbooks, differentiates communicative and interactive approaches to the compilation of the texts and problem of proper organized body of electronic manuals text is also considered.
Поділіться з Вашими друзьями: |