Тема Характеристика природних зон



Скачати 254.71 Kb.
Дата конвертації15.12.2016
Розмір254.71 Kb.
Тема 1. Характеристика природних зон.

План.


1. Поняття про природні зони.

2. Стисла характеристика природних зон Євразії.


1. Із загальної географії відомо, що Земля має кулясту форму. Через це на її поверхню потрапляє неоднакова кількість сонячної радіації: вона зменшується від екватора до полюсів. У зв’язку з цим на поверхні Землі виділяють кілька географічних поясів. Кожний пояс відрізняється під інших температурними умовами, переважаючими в ньому повітряними масами з їхніми пев­ними властивостями, переважаючими напрямами вітрів, кількістю опадів та випаданням їх за порами року. Вони визначають процеси ґрунтоутворення, ха­рактер рослинності і тваринний світ.

Географічні пояси настільки великі, що й на рівнинах умови життя рослин і тварин, утворення ґрунтів неоднакові. Тому в кож­ному поясі формується кілька природних зон. На рівнинних територіях зони змінюються від екватора до полюсів (широтна зональність) і від океанів углиб континентів (довготна зональність). Вони мають близькі умови температур і зволоження, що визначають однорідні ґрунти, рослинність, тваринний світ і інші компоненти природного середовища. Природні зони виражені на суші і в океані, де проявляються менш чітко. Зміна природних зон у горах називається висотною поясністю.

Природні зони – ділянки суші, які отримують однакову кількість сонячного тепла, опадів і мають однакові погодні умови, рослинний і тваринний світ.

Природні умови кожної з них мають свої відмінності, які залежать від широти місця, співвідношення тепла і вологи, циркулярної атмосфери. Типові в межах зони гідрологічні й теплові умови є вирішальним чинником формування ґрунтів певних типів, рослинності й тваринного світу.



Карта природних зон Землі
Полярні (арктичні) пустелі

Це зона льодяних пустель, що поширена на островах Північного Льодовитого океану. Там панує суворий арктичний клімат. Сніговий покрив тримається 300 днів на рік. На невеликій глибині знаходиться багаторічна мерзлота. Вона охолоджує ґрунт, перешкоджає просочуванню поверхневих вод і сприяє заболочуванню. Рослинність і тваринний світ дуже бідні. Під час короткого холодного літа з’являються поодинокі лишайники, мохи, арктичний мак, куріпкова трава. Життя тварин пов’язане з морем, з якого вони добувають їжу. Тут живуть північний олень, білий ведмідь, песець, лемінг. Влітку гніздяться чайки, чорнодзьобі казарки.


Тундра

Безліса природна зона, що простягається в субарктичному поясі. Клімат там суворий з тривалою холодною зимою (-30…-40°C) і коротким прохолодним (до +10°C) літом. Внаслідок промерзання ґрунтів і гірських порід утворюється багаторічна мерзлота. Через брак тепла і достатньої кількості вільної вологи дерева в тундрі не ростуть. Там поширені мохи і лишайники, осоки, брусниця, карликова береза, чагарникова вільха. Рослини низькорослі, стеляться землею, схиляючись від сильних вітрів. Серед тварин поширені північний олень, песець, лемінг, біла куріпка, полярна сова. Багато водоплавних птахів: гуси, качки, лебеді, гагари. Ґрунти тундри бідні на перегній.


Тайга

Зона хвойних лісів займає північну частину помірного поясу. Там тривала сувора зима і помірно тепле літо. Сніговий покрив лежить 200 днів на рік. Територія заболочена. Ґрунти – підзолисті і торф’яно-болотні. Ростуть хвойні ліси з ялини, ялиці, сосни. До них додаються дрібно-листяні породи – береза і осика. Тваринний світ різноманітний: лось, бурий ведмідь, вовк, лисиця, лісова куниця, тхір, ласка, заєць-біляк. Багато птахів. Поширені комахи-кровососи: комарі, мошки.


Мішані й широколисті ліси

Ця зона поширена в Євразії і Північній Америці. Широколисті ліси, що ростуть в Європі, утворені дубом, буком, грабом, липою, кленом. Широколисті ліси є листопадними і щорічно на зиму скидають листя.

У мішаних лісах поєднуються листяні і хвойні (ялина, сосна) породи дерев. В лісах водиться багато тварин: лось, благородний олень, косуля, кабан, вовк, борсук, лісова куниця, заєць, білка. З птахів звичайні дятел, синиця, дрозд, зяблик, тетерук. Ґрунти там дерново-підзолисті.
Степи

Це – безліса зона помірного поясу. Натомість степи мають багатий трав’яний покрив. Серед трав переважають злаки – ковила, типчак, тонконіг. Під пишною рослинністю, яка щорічно відмирає і утворює багато органічних решток, утворилися родючі ґрунти – чорноземи і каштанові. Тварини – здебільшого гризуни: ховрах, тушканчик, хом’як. Внаслідок суворої зими більшість гризунів, які живуть у норах, впадають у сплячку. Є також степовий тхір, борсук та лисиця. Багато степових птахів: дрохва, сіра куріпка, жайворонок, степовий орел. Поширені степова гадюка, полоз.


Пустелі

Це природні зони з різкою нестачею вологи і розрідженим рослинним покривом. Кількість опадів не перевищує 200 мм на рік. Вони вирізняються винятковою посушливістю. Внаслідок сильних добових перепадів температури повітря гірські породи там швидко руйнуються. Величезні простори вкриті щебенем або сипучими пісками, які вільно переміщуються вітром. В пустелях дуже мало органічних решток рослин і води, тому ґрунти дуже бідні або взагалі не утворюються. Там немає поверхневих вод. На перший погляд пустеля виглядає неживою. Проте її тваринний світ багатший за рослинність. Там живуть дрібні комахи, якими живляться павуки, скорпіони, ящірки, птахи. Ними, в свою чергу, живляться нічні хижаки – шакал, смугаста гієна, лисиця фенек. Головна умова життя в пустелі – здатність захиститися від перегрівання і тривалий час обходитися без води. Комахи і плазуни ховаючись від спеки, зариваються в пісок. Антилопи і газелі здатні пробігати великі відстані у пошуках води. В пустелях є оази – ділянки з багатою рослинністю, де ростуть фінікова пальма, акації та насаджені фруктові дерева. Оазиси виникають завдяки природному або штучному зволоженню, зумовленого близькістю річки або підземних вод.


Вологі екваторіальні ліси

Вологі екваторіальні ліси ростуть в екваторіальному кліматичному поясі. Ця природна зона вирізняється найбільшою на земній кулі видовою різноманітністю царства рослин і багатим тваринним світом. Дерева ростуть кількома ярусами. Гілки і стовбури дерев перевиті ліанами – рослинами з гнучким, витким дуже довгим (іноді понад 100 м) стеблом. На них, а також стовбурах і гілках дерев, оселяються рослини-паразити та епіфіти. Висока вологість повітря дозволяє їм поглинати воду прямо з повітря. Для цього вони мають повітряні корені (орхідеї). Екваторіальні вологі ліси вічнозелені, тобто рослини не скидають одночасно все листя. В жаркому і вологому кліматі відмерлі рештки рослин дуже швидко перегнивають. Густі корені рослин, розташовані біля самої поверхні, швидко поглинають поживні речовини. Залишки поживних речовин щоденними зливами вимиваються в глиб землі. Тому ці ґрунти малородючі.

В екваторіальних лісах живуть тварини, які здатні лазити по деревах і живитися їхнім листям і плодами. Це – комахи, різні птахи, мавпи, змії і ящірки. Найбільшим хижаком є леопард.
Тема 2. Природні зони України

План.

1. Зона мішаних лісів.

2. Зона лісостепу.

3. Зона степів.

4. Карпатські і Кримські гори.

5. Зона субтропіків Південного берега Криму.


Територія України знаходиться в межах помірного географічно­го поясу, в якому виділяються природні зони мішаних лісів, лісостепу, степу. Українські Карпати та Кримські гори відносяться до окремих природних країн. Південно-східний берег Криму нале­жить до зони субтропіків.

Зона мішаних лісів знаходиться на півночі України (20% території країни). Простягається з півночі на південь на 150-200 км. Ця територія називається українським Поліссям. В неї вхо­дять Волинська, Рівненська, Житомирська, Київська, Чернігівська області та невеликі території Львівської, Тернопільської, Хмельни­цької і Сумської областей.



Південна межа проходить по лінії Володимир-Волинський – Рівне – Житомир – Київ – Ніжин – Глухів.

Рельєф рівнинний (Поліська низовина), в зв’язку із чим землі перезволожені, є болота і заболочені масиви.



Клімат Полісся помірно-континентальний з теплим і вологим літом та м’якою зимою. Середня температура січня -4°…-8°С, середня температура липня від +17° (на заході) до +19° (на сході). Зона є найбільш зволоженою рівнинною терито­рією України, тут за рік випадає 600-700 мм опадів, більшість яких припадає на літо. Літо тепле, але не жарке, дощове. Буває багато гроз. Зима м’яка, хмарна з частими відлигами. Ґрунти в зоні дерново-підзолисті і болотні.

Кліматичні умови і рельєф обумовлюють велику густоту річкової сітки, утворення боліт. Водні ресурси зони досить великі, тут протікають притоки Прип’яті, Уж, Тетерів, Десна з притоками, є значні запаси підземних вод, кілька великих озер.

В зоні мішаних лісів переважають бори (соснові ліси), субори (ліси із сосни і дуба звичайного) і березняки.

У лісах рослини ростуть ярусами. Верхній ярус утворюють дерева. Середній який називають підліском (кущі). Нижній ярус трав’янисті рослини та гриби.

У північній частині зони мішаних лісів переважає сосна звичайна і дуб звичайний. Південніше, крім дуба, разом з сосною ростуть граб, береза, липа, осика, клен, вільха. Підлісок утворюють кущі ожини, шипшини, барбарису, ліщини, малини, крушини. На заболочених місцях поширені брусниця і чорниця.

Ранньою весною в лісі першими зацвітають проліски, ряст, анемона. Пізніше конвалії, фіалки, купина, сон-трава. Влітку між деревами залишаються лише вологолюбні, тіневитривалі рослини папороті, мохи, копитняк. Інші трав'янисті рослини ростуть на галявинах і узліссях. Серед них: звіробій, деревій, валеріана, ромашка, іван-чай. У мішаних лісах багато грибів



Для фауни зони мішаних лісів характерні тварини лісу, а також луків і боліт. Тут водяться травоїдні звіри: зубр, лось, олень благородний, косуля, заєць, миші. Хижі вовк, лисиця, рись, тхір чорний, куниця лісова. Є також і всеїдні дика свиня, борсук, білка, їжак. В лісових водоймищ селяться бобри, видри, ондатри. У лісі і на узліссях живуть змії і ящірки. З водою пов’язано життя вужів, жаб, тритонів. Річки і озера багаті рибою В лісовій підстилці, під корою дерев, на рослинах живе багато комах. Вони є кормом для птиць. Більшість птиць прилітають навесні з теплих країв. Це солов'ї, зозулі, шпаки, мухоловки, іволги. На лісових озерах і болотах з'являються лелека біла, журавель сірий, кулики, лебеді. Постійними жителями зони змішаних лісів рябчик, глухар, тетерук, сова сіра, дятел великий Щоб зберегти і примножити природу зони змішаних лісів, створений Поліський, Рівненський і інші заповідники

2. Лісостепова зона становить 34% тери­торії України. Південна межа зони проходить по лінії Первомайськ – Кірово­град – Кременчук Краснодар Волчанськ.



Рельєф зони різноманітний. Вона охоплює Волинську і Придніпровську височини, Придніпровську низовину, західні схили Середньоруської височини.

Клімат Лісостепу помірно континентальний. Із заходу на схід січневі температури змінюються від -5 до -8 °С, липневі від +18 до +22 С. На заході випадає 550-750 мм, на сході 450 мм опадів на рік. Густота річкової сітки зменшується із заходу на схід. Кількість опадів 500-600 мм на заході і 350-400 мм на рік на сході. Східні райони зазнають згубного впливу суховіїв, та довго­тривалої відсутності дощів (50-60 днів).

Територію лісостепу перетинають ріки басейну Західного Бугу, Дністра, Південного Бугу, Дніпра і Сіверського Донця.

Зональними типами ґрунтів є сірі лісові ґрунти (під лісовими масивами), а також типові чорноземи (під лучним степом).

У Лісостепу переважають широколисті ліси, головним чином діброви. Бук утворює великі масиви на крайньому заході. Граб характерний для лісів Придніпровської височини. На Лівобережжі домінує дуб із домішкою клена, липи, ясена. Соснові і сосново-дубові ліси займають піщані тераси річок. Степові ділянки збереглися в заповідних місцях. Тут ростуть ко­вила, типчак, келерія, шавлія лучна.

Ліси, які займають лише 11% території, зустрічаються на заході лісостепу. Тут ростуть дуб, граб, бук, ясен, клен, осика. В підліску ліщина, бруслина, глід, свидина.



Для Лісостепу є характерним поєднання тваринного світу Полісся і Степу. У лісах водяться лось, дикий кабан, козуля, вовк, борсук, куниця, білка. На степових ділянках типові тварини – заєць-русак, лисиця, гризуни (ховрашки, хом’яки, миші); із птахів – сіра куріпка, перепел.

У лісостеповій зоні діє три заповідники: Канівський, Розточчя та Медоборський.

3. Степова зона займає 40% території України.



Степ охоплює Причорноморську низовину, південні частини Придніпровської височини та Придніпровської низовини, Донецьку і Приазовську височини, а також рівнини Криму.

В порівнянні з іншими зонами України Степ отримує найбільше теп­ла, але тут випадає значно менше опадів. Із заходу на схід температури січня змінюються від -2 до -9 С , температури липня – від +20 до +24 °С. Річна сума опадів зменшується з північного заходу на південний схід – від 450 до 300 мм. Це є причиною маловодності степових річок.

Природних лісів у Степу дуже мало. Вони ростуть переважно в бал­ках, у заплавах рік (заплавні ліси), на піщаних терасах (соснові ліси). Є й штучні лісові масиви. Повсюдно в Степу ство­рено лісові полезахисні смуги. Природна рослинність збереглася в заповідниках, на схилах річкових долин і балок.

Ґрунти в зоні степів – чорноземи.

Серед рослин степу переважають трав’янисті рослини. Дерева та кущі зустрічаються по берегах водойм та в балках. Тільки там їм вистачає вологи.

Яскравий і різнобарвний степ ранньою весною. Коли в ґрунті ще достатньо вологи, з’являються ранньоквітучі рослини: іриси, гіацинти, крокуси, горицвіт, тюльпани, півонії, маки. До настання спеки рослини відцвітають і дають насіння. Їх надземна частина відмирає. У ґрунті залишаються бульби, цибулини, кореневища, де накопичуються поживні речовини. Завдяки цим речовинам рослини виростуть і розквітнуть наступної весни.



Ранньоквітучі змінюються рослинами, які пристосувалися до спеки і браку вологи. Влітку в степу зявляються полин, типчак, ковила. Одні рослини мають довге коріння, яким з глибини дістають воду. В інших – жорсткі або вузькі опушені листки. Через них випаровується дуже мало води.

В середині літа від спеки починають висихати всі рослини. Вітер підхоплює їх і котить клубами по степу, витрушуючи дозріле насіння. У цю пору степ сірий і непривітний.

У степовій зоні біднішими тваринний світ, ніж у лісі. Майже всі тварини отримали жовто-сірого забарвлення, яке робить їх менш помітними серед пожовклої трави.

Більшість тварин живе у норах. Це гризуни: бабаки, ховрахи, хом’яки, миші, тушканчики. Крім численних дрібних гризунів у степу живуть землерийки, кроти, сліпаки. Добре розвиненими передніми зубами вони гризуть рослини. Риють нори лисиці, тхори, борсуки. Для звірів нори є притулком під час небезпеки і несприятливої погоди, місцем народження малюків. А для деяких з них місцем зимового сну або сплячки, накопичення запасу кормів. У норах дрібних звірів селяться плазуни, зокрема гадюка степова, степова черепаха, ящірки прудка. Зустрічаються ласка, горностай, степовий тхір, борсук, лисиця та ін.

Завдяки вмінню швидко бігати від ворогів рятуються рідкісні степові птахи дрохва, стрепет. З ранньої весни в степах чути спів жайворонка степового. Подають голос перепели. Походжає рідкісний птах журавель степовий. Високо в небі літають хижі птахи: орел степовий, кібчик, лунь степовий, боривітер. Вони полюють на гризунів і дрібних птахів.

У степах безліч комах: метеликів, жуків, сарани, коників. Кормом для них є різні частини рослин. Комахи, у свою чергу, є кормом для птахів, плазунів і земноводних.

В зоні є 4 заповідники: Асканія-Нова, Луганський, Українсь­кий степовий, Чорноморський біосферний.

4. Карпатські гори, які знаходяться в Україні, називають Українськими Карпатами. Українські Карпати – гори, середні за висотою. Вони утворені кількома гірськими хребтами. Між ними розкинулися мальовничі долини. Карпатські гори – це місце в Україні, де випадає найбільше опадів: дощів – навесні і влітку, снігу – взимку. В Українських Карпатах немає льодовиків і постійної снігової лінії, але взимку милує око засніжена панорама гірських краєвидів: казковий зимовий ліс, вкриті снігом полонини. Випадання свіжого снігу подеколи супроводжується сніговими зсувами, лавинами. Іноді лавини набирають великої руйнівної сили і стають дуже небезпечними. Весною сніг довго лежить на округлих вершинах гір, але з часом тане під променями сонця. Інтенсивне танення великої маси снігу, дощі спричиняють бурхливі розливи карпатських річок. При цьому швидка течія підмиває берег, несе каламуть, каміння, дерева. Підвищення рівня води в ріках часом набуває характеру стихійного лиха. Повені на річках Карпат можливі о будь-якій порі року після тривалих дощів.

З гір тече безліч струмків і річок. Там беруть початок Дністер, Прут та їх найбільші притоки. У Карпатах трапляються невеликі, але досить глибокі озера з кришталево-чистою холодною водою.

В Українських Карпатах проявляється вертикальна поясність природних компонентів і ландшафтів.

Біля підніжжя, на схилах гір, росте листяний ліс. Його утворюють дуб, граб, липа, клен, бук. Вище – холодніше, тому з’являються хвойні дерева – ялиця і ялина європейська, яку називають смерекою. З листяних переважає бук. Ліс стає мішаним. Підлісок листяного і мішаного лісів утворюють кущі малини, ліщини, ожини, шипшини. На узліссях і галявинах ростуть трав’янисті рослини, більшість з них лікарські. Під деревами багато грибів: білих, підберезників, підосичників, маслюків, опеньків.

Чим вище підніматися в гори, тим листяних дерев дедалі менше. Ліс стає хвойним. Крім смереки і ялиці, у ньому росте модрина. Хвойні дерева холодостійкіші, ніж листяні. Хвойний ліс темний, вологий. Ґрунт між деревами вкритий мохами. На галявинах ростуть низенькі кущики брусниці й чорниці.

На вершинах Карпат хвойні ліси змінюються чагарниками із сосни гірської і ялівцю. За ними розкинулися гірські луки – полонини. Вони вкриті квітучими трав'янистими рослинами.

У Карпатських горах водяться такі самі тварини, що й у природних зонах на рівнинах. Це звірі: олень благородний, заєць, лисиця, вовк, куниця, видра, дика свиня, борсук, білка. Птахи – тетерук, рябчик, дятел строкатий, синиця чорна і синиця чубата, багато співочих перелітних птахів.

Але є тварини, які частіше зустрічаються саме в Карпатах (тварини-ендеміки). Серед звірів – ведмідь бурий, кіт лісовий, рись, з птахів – лелека чорний, орел, беркут, шишкар ялиновий, дятел чорний, змієїд. Тільки в карпатських лісах трапляються: білка карпатська, полівка снігова, глухар карпатський. Плазунів і земноводних у горах не багато видів. Це – саламандра плямиста, тритон карпатський, полоз лісовий, ящірка живородна, жаба прудка і квакша. У швидких гірських річках водиться риба форель. У лісовій підстилці, на деревах, кущах і трав'янистих рослинах живуть комахи та їх личинки.

Щоб зберегти природу Карпат, створено заповідники: Карпатський і Горгани.


Кримські гори межують із зоною степів і Чорним морем. Від моря їх відділяє рівнинна смуга узбережжя різної ширини. До степу спускаються положисті схили гір, а до моря – круті скелі. У горах зустрічаються чудернацькі стовпи, піраміди, химерної форми скелі. Багато також печер і глибоких колодязів, у яких не тане товстий шар льоду. Все це – результат роботи сонця, вітру і води.

Кримські гори є вологим островом у сухому Криму. Взимку в горах випадає багато снігу, частими є завірюхи. Навесні йдуть дощі, влітку – грозові зливи. Осінь у горах суха і тепла.

Гірські річки течуть глибокими вузькими ущелинами. Під час танення снігу і дощів вони бурхливі. У спеку маленькі річки пересихають.

У Кримських горах, як і в Карпатах, рослинний світ змінюється від підніжжя до вершини (вертикальна поясність). Найнижче на схилах гір розкинувся ліс з дуба пухнастого і ялівцю високого. Серед них зустрічається суничне дерево, фісташка. У підліску росте – ялівець колючий, шипшина, вовчі ягоди, кизил, плющ. Третій ярус у цьому лісі утворюють різні трав’янисті рослини. Навесні квітують підсніжники, крокуси, гіацинти. Влітку – кропива глуха, жовтець, борщівник, аденофора кримська, які занесені до Червоної книги.

Вище в гірському лісі з'являється дуб скельний і сосна кримська, а в підліску – жасмин, терен колючий. Ще вище – в горах – у лісі панують граб і бук разом із сосною кримською.

На плоских вершинах Кримських гір розкинулися гірські луки – яйли. На яйлах немає затінку, мало вологи. Адже частина дощової і талої води швидко збігає по схилах, а частина – випаровується. На яйлах зростають трав’янисті рослини, які пристосувалися до посушливих умов. Це – ковила, типчак, шавлія, костриця, стоколос, осока, чебрець, еспарцет.

У Кримських горах водяться тварини різних груп, бо є всі необхідні умови для їхнього життя.

На положистих схилах у листяних лісах водяться олень благородний, козуля, а на крутих схилах гірський баран – муфлон. Також зустрічаються заєць-русак, куниця кримська, лисиця кримська гірська, ласка, борсук, дика свиня, їжак, кажани.

У гірських лісах живе багато птахів. Серед них: сойка кримська, дятел строкатий, синиця чорна, шишкар ялиновий. У горах гніздяться хижі птахи: сип білоголовий, гриф чорний, орлан-білохвіст.

Рептилій і земноводних там не багато видів, але більшість з них рідкісні. Це – полоз леопардовий, ящірка скельна, гекон кримський, ропуха зелена, черепаха болотяна.

Кримські гори населяють різні комахи: жуки, метелики, бабки, джмелі, цикади. Рідкісними є – богомол, турун кримський, вусач альпійський.

Для збереження природи Кримських гір створено Кримський і Ялтинський заповідники.

5. Як область Кримських гір відокремлюють Південний берег Криму смугу суші завширшки від 1 до 12 км між Кримськими горами і Чорним морем.

Сонячні промені майже прямовисно падають на Південний берег Криму. Вони приносять багато світла і тепла. Наприклад, у місті Ялті на рік буває близько 210 сонячних днів.

Весна розпочинається рано. Літо майже бездощове, довге і спекотне. Опади випадають восени і взимку. Зима дуже тепла, тому сніг одразу тане.

На погоду також впливають Кримські гори і Чорне море. Гори в усі пори року захищають Південний берег Криму від холодних північних вітрів. Улітку море прохолодніше, ніж суша. Його прохолода зменшує літню спеку. За літо вода в морі добре нагрівається. Взимку вона поступово віддає тепло, зігріваючи повітря над узбережжям.

Природні умови Південного берега Криму сприяють росту і розвитку рослин. Тут зустрічаються зарості ялівцю деревовидного, дуба пухнастого, скипидарного дерева. Ростуть рослини, які на зиму не скидають листя. Так вони пристосувалися до посушливого літа і теплої зими. Це – суничне дерево, рускус, плющ деревовидний.

Зачаровують своєю красою вічнозелені рослини. Серед них: стрункий кипарис, розкішні пальми, магнолія з великими запашними квітами, могутній кедр ліванський і лавр. Ці рослини ростуть у парках, прикрашають міста і селища. Їх у ці краї давно завезли з багатьох куточків Землі.

Різноманітний тваринний світ Південного берега Криму. Тут живе багато комах: метелики, жуки, коники, бабки, джмелі. Серед них є рідкісні: метелик-бражник мертва голова, жуки – турун кримський і вусач альпійський. Вони занесені до Червоної книги України. Комахи є кормом для земноводних, плазунів, птахів, звірів – кажанів.

Кожної весни в гаї та парки прилітають птахи: корольки, мухоловки, солов’ї, дрозди. На березі селяться чайки, баклани і качки, які живляться рибою.

Полювати на дрібних гризунів, зайців, білок прилітають з гір хижі птахи: орли, яструби, соколи-сапсани.

У цих місцях водяться жаби, ящірки, зокрема безнога ящірка – жовтопузик, змії.



Для збереження й охорони природи Південного берега Криму створено заповідники: Карадазький і мис Мартьян.


Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка