Тема інтелектуальна власність: поняття та її роль для розвитку економіки поняття інтелектуальної власності


Тема 3. ПРАВОВА ОХОРОНА ОБ’ЄКТІВ ПРОМИСЛОВОЇ ВЛАСНОСТІ



Сторінка3/7
Дата конвертації06.11.2017
Розмір1.78 Mb.
1   2   3   4   5   6   7

Тема 3. ПРАВОВА ОХОРОНА ОБ’ЄКТІВ ПРОМИСЛОВОЇ ВЛАСНОСТІ


  1. Еволюція промислової власності.

  2. Поняття та об’єкти патентного права.

  3. Суб’єкти прав на винаходи, корисні моделі і промислові зразки.

  4. Патент як форма охорони прав на винаходи, корисні моделі і промислові зразки.

  5. Суб’єктивні права на винаходи , корисні моделі та промислові зразки.

  6. Обов’язки, що накладаються патентом.

  7. Дії, що не визнаються порушенням прав власника патенту.

  8. Захист прав патентовласника.

  9. Патентування винаходу, корисної моделі та промислового зразка в іноземних державах.

  10. Засоби індивідуалізації учасників цивільного обороту, товарів і послуг та їх види.

  11. Фірмове найменування (фірма).

  12. Зазначення походження товарів: загальна характеристика.

  13. Знаки для товарів і послуг: поняття, види та значення.

  14. Об’єкти знаків для товарів і послуг та їх види.

  15. Права і обов’язки, що випливають зі свідоцтва на знак.

  16. Захист прав на знаки для товарів і послуг.

  17. Реєстрація кваліфікованого зазначення походження товару та права, що випливають з неї.

  18. Міжнародно-правова охорона засобів індивідуалізації учасників цивільного обороту, товарів і послуг



3.1. Еволюція промислової власності.


Одна з основних властивостей інтелектуальної власності полягає в тому, що вона повинна приносити матеріальну чи іншу користь. Наприклад, це може бути додатковий прибуток, отриманий від використання інтелектуальної власності в сфері матеріального виробництва. Іноді інтелектуальна власність у явному виді може не приносити прибуток, але, створюючи додаткові труднощі для конкурентів, полегшує тим самим просування власних товарів і послуг на ринок. Нарешті, вона може сприяти духовному розвитку громадян.

Однак, для того, щоб одержати ту чи іншу користь об’єктів інтелектуальної власності, необхідно спочатку створити об’єкт інтелектуальної власності, а для цього потрібно затратити фінансові, людські та інші ресурси. Тому, якщо на даному підприємстві розроблена нова технологія одержання виробів з використанням власного об'єкта інтелектуальної власності, а конкурент почав незаконно виготовляти ті ж вироби за цією технологією, то його вироби виявляться дешевшими тому, що він не буде нести витрати на розроблення технології, а отже, і більш конкурентноздатними. Таким чином, творець об’єкта інтелектуальної власності опиниться у невигідному стані.

Мабуть, уперше на цю обставину звернули увагу в Англії в період швидкого розвитку мануфактури. Уже на початку XIV століття королівською владою там привласнювалися особливі привілеї особам, що займалися створенням нових виробництв. Така підтримка приймала форму дарування особі, що впровадила нову технологію, виключного права користування цією технологією протягом часу, достатнього для її освоєння. Дане виключне право давало розробнику перевагу в конкурентній боротьбі. Держава, в свою чергу, одержувала нову технологію виробництва, що сприяло зміцненню її економічної незалежності.

Такі права закріплювалися документом, що називався Letters Patent, що означало “відкрита грамота”, оскільки він мав печатку внизу, а не вгорі як у звичайному листі. Згодом наданням такого права стали зловживати, використовуючи його для збільшення надходжень у скарбницю. З’явилися протести, і питання, пов’язані з патентами стали вирішувати в судовому порядку. Класичним прецедентом стала “справа виробників сукна з Іпсвіча” (1615 р.), при слуханні якої було заявлено: - “Але якщо людина привнесла в королівство новий винахід або нове ремесло, ризикуючи при цьому життям і майном, і затративши свої засоби тощо, чи якщо людина зробила нове відкриття, то в подібних випадках король своєю милістю і прихильністю у відшкодування його витрат може подарувати йому привілей користуватися таким ремеслом чи промислом тільки визначений час, оскільки на початку люди королівств, не мають уявлення про це ремесло і не мають ні знань, ні навичок, щоб користатися ним. Але коли термін патенту минає, король може знову подовжити його”.

Для того, щоб покінчити зі зловживанням щодо дарування особливих прав, у 1628 році був прийнятий статус про монополії. Відповідно до цього статусу, не мали сили всі монополії, дарування і пільги, за винятком “будь-яких патентних грамот і грамот на привілеї на термін, який дорівнював 14 рокам чи менше, що повинні від цього видаватися на виключне право на виготовлення будь-якого виду нових виробів у межах цього королівства дійсному і першому винахіднику таких виробів, яким ніхто інший з часу видачі таких патентних грамот і грамот на привілеї не повинен був користуватися”.

Зрозуміло, в подальшому система патентного права була багато в чому удосконалена. Але уже на початку XVII століття були закладені його основи. Патенти, як вид інтелектуальної (промислової) власності, використовуються дотепер в якості інструменту, що регулює створення і передачу нових технологій.

Іншим об’єктом промислової власності, історія якого виходить з глибини століть, є товарні знаки. Такі знаки-символи зображувалися ремісниками на товарах, що виготовлялися ними, чи ставилися скотарями у вигляді “клейма”. Однак, незважаючи на поважний вік, вони реалізували важливий елемент законодавства про товарні знаки, що діє донині, а саме, фіксували зв'язок між товаром і виробником.

Термін “товарні знаки” почав вживатися тільки в XIX столітті. З цього ж часу товарні знаки стали виконувати нинішню роль у поширенні товарів, доведенні їх до покупця, розширенні торгівлі. Однак, чим ширше використовувалися товарні знаки, тим більше було випадків їхнього копіювання. Тому у середині минулого століття англійськими судами були вироблені засоби захисту проти таких порушень. Так народилася знаменита заборона на ведення справи під іншим ім'ям: ніхто не мав права видавати свої товари за товари іншої особи.

У 30-40-х роках XX століття було, в основному, завершено розвиток законодавства про товарні знаки (Німеччина 1936 рік, Британія 1938 рік, США 1946 рік). Ці закони в основних рисах залишаються в силі і на даний час.

3.2. Поняття та об’єкти патентного права.


Другий вид творчості становить науково-технічна діяльність, результати якої називають промисловою власністю. За Паризькою конвенцією про охорону промислової власності від 20 березня 1883 р., до якої приєдналася Україна, до об'єктів промислової власності належать винаходи, загальнокорисні зразки, промислові рисунки і моделі, фабричні і товарні знаки, знаки обслуговування, фірмове найменування і вказівки про місце походження або найменування місця походження, а також запобігання недобросовісній конкуренції.

У цьому переліку не йдеться про раціоналізаторські пропозиції, секрети виробництва (ноу-хау), селекційні досягнення тощо. Проте в п. З ст. 1 цієї Конвенції уточнюється, що об'єктами промисловості можуть бути усі продукти, як вироблювані, так і природного походження.

Відповідно до чинного законодавства України про промислову власність до цієї групи об'єктів інтелектуальної власності належать: винаходи, корисні моделі, промислові зразки, нерозкрита інформація, у тому числі секрети виробництва (ноу-хау), селекційні досягнення, раціоналізаторські пропозиції.

Отже, промислову власність можна визначити як результати науково-технічної творчості, які можуть бути використані на користь суспільства у будь-якій доцільній діяльності людей. Промислова власність — один із видів інтелектуальної власності, є її складовою частиною.

Результати науково-технічної діяльності — це винаходи, корисні моделі та промислові зразки.

Спочатку надамо загальне визначення винаходу, корисної моделі та промислового зразка.



Винахід — це результат інтелектуальної діяльності, який робить можливим практичне вирішення конкретного завдання (проблеми) в будь-якій сфері діяльності людини.

Винахід розкривається також і через “об’єкт винаходу”, що володіє властивостями, характерними для будь-якого винаходу як творчого вирішення практичного завдання.

Згідно із чинним законодавством України об’єктом винаходу є продукт:


  • пристрій – конструкції і вироби (наприклад, машина, прилади, механізми, інструменти, транспортні засоби, обладнання тощо);

  • речовина – індивідуальні хімічні сполуки (високомолекулярні сполуки, об’єкти генної інженерії), композиції (сплави, суміші, склади) і продукти ядерних перетворень;

  • штамп мікроорганізму, культура клітин рослини і тварини – індивідуальні штампи (бактерії, мікроскопічні: гриби, водорості, лишайники, безхребетні тварини тощо), а також консорціуми мікроорганізмів (змішані мікроорганізми);

спосіб – процеси виконання дій над матеріальним об’єктом за допомогою матеріальних об’єктів (наприклад, способи механічної обробки, хімічні технології тощо) та застосування раніше відомого продукту або способу за новим призначенням.

Корисна модель використовується в основному для таких результатів інтелектуальної діяльності, як пристрої і обладнання, тобто рішення в сфері механіки.

Промисловий зразок у найширшому смислі може бути визначений як орнаментальне або естетичне зовнішнє оформлення виробу. При цьому виріб повинен мати властивість тиражуватися, інакше цей об'єкт може бути визначений як твір мистецтва і охоронятися авторським правом.

Об’єктом промислового зразка, згідно Закону України “Про охорону прав на промислові зразки”, є форма, малюнок або розфарбування чи їх поєднання, що визначають зовнішній вигляд промислового виробу і призначені для задоволення естетичних та ергономічних потреб.

Об’єкти промислового зразка можуть бути:


  • об’ємними, тобто являють собою розвинуту об’ємно просторову структуру (зовнішній вигляд верстата, сільськогосподарської машини, мотоцикла, люстри тощо);

  • площинними (малюнки), тобто являють собою лінійно-графічні співвідношення елементів і фактично не мають об’єму (зовнішній вигляд килиму, хустки, тканини);

  • комбінованими – це поєднання елементів, властивих об’ємним і площинним промисловим зразкам (зовнішній вигляд інформаційного табло, виставкової конструкції, циферблата годинника тощо).

Промисловим зразком можуть бути цілий одиничний виріб, його частина (фари, різноманітні ручки, сідло для велосипеда), комплект (набір) виробів (меблевий гарнітур, чайний сервіз тощо), варіанти виробу (декілька стільців, що відрізняються один від одного фактурою і кольором оббивки).

Не є промисловими зразками: вироби, зовнішній вигляд яких зумовлений виключно їх технічною функцією (шайби, гайки і т.п.), друкована продукція: книжки, газети, журнали, буклети, проспекти, що охороняються авторським правом.

Створення і впровадження технічних удосконалень значною мірою залежить від правильного регулювання творчої діяльності, яка полягає у пошуках нових рішень з метою підвищення рівня виробництва, його ефективності і в підсумку — підвищення рівня добробуту народу України. Тому такі пошуки мають всебічно стимулюватися державою. Вони потребують чіткого правового забезпечення. Розробка таких рішень, їх оформлення, використання у народному господарстві породжують ряд правових відносин між авторами пропозицій, їхніми володільцями та особами й організаціями, що їх використовують. Ці відносини регулюються правом промислової власності або патентним правом, оскільки основним правоохоронним документом, який захищає об'єкти промислової власності, є патент (деякі результати науково-технічної творчості охороняються свідоцтвами або посвідченнями).

Патентну форму охорони об'єктів промислової власності в Україні запроваджено вперше. Патентне законодавство формується досить активно, оскільки така форма охорони результатів творчої діяльності найбільшою мірою відповідає вимогам ринкової економіки, хоч і є не бездоганною. Патентне законодавство має, передусім, стимулювати широкий розвиток науково-технічної творчості і використання її досягнень у народному господарстві України.


3.3. Суб’єкти прав на винаходи, корисні моделі і промислові зразки.


Автором будь-якого результату творчої праці може бути громадянин України, громадянин будь-якої іншої держави або особа без громадянства, тобто це завжди буде фізична особа.

Громадяни можуть бути авторами винаходу, корисної моделі чи промислового зразка незалежно від віку, Іноді малолітні автори вносять цінні пропозиції, які використовуються у виробництві.

Поняття суб'єкта права на винахід, корисну модель чи промисловий зразок стосується як автора результату, так і його правонаступників — будь-яких фізичних і юридичних осіб, яким автор передав своє суб'єктивне майнове право на результати творчої праці. Такими правонаступниками можуть бути спадкоємці або інші особи, держава. Законодавчі акти про промислову власність передбачають випадки, коли суб'єктом права на результати творчої праці виступають саме юридичні особи, держава або її органи.

Суб'єктами зазначених прав можуть бути будь-які фізичні чи юридичні особи, до яких суб'єктивне право авторів переходить за договором або за заповітом.

Держава може стати суб’єктом зазначених прав у чітко визначених законом випадках. Так, права на винаходи, корисні моделі чи промислові зразки, строк охорони на які минув, стають надбанням суспільства.

Проте варто мати на увазі, що при переході суб’єктивних прав автора до інших осіб в усіх випадках за автором залишаються його особисті немайнові права.

Досить часто винахід, корисна модель чи промисловий зразок можуть бути створені не одним автором, а спільною творчою працею кількох співавторів. У такому разі складаються відносини, які прийнято називати співавторством. Але співавторство має місце лише тоді, коли воно має творчий характер. Надання технічної допомоги авторові іншими особами не є співавторством (наприклад, консультації, здійснення розрахунків, виготовлення моделей, креслярські роботи тощо).

За законодавством про промислову власність, відносини між співавторами визначаються угодою між ними. Склад співавторів може бути змінений патентним відомством України на підставі поданої співавторами заяви.

Нове законодавство про інтелектуальну власність істотно підняло роль ще одного суб'єкта права на результат творчої праці. Йдеться про роботодавця, з яким автор перебуває у трудових відносинах за договором найму.

Закони про винаходи, корисні моделі та промислові зразки містять норми, відповідно до яких право на одержання патенту має роботодавець, якщо винахід, корисну модель чи промисловий зразок створено у зв'язку з виконанням службових обов'язків чи дорученням роботодавця, за умови, що трудовим договором (контрактом) не передбачено інше. Роботодавець повинен укласти письмовий договір з автором і за його умовами видати винагороду авторові відповідно до економічної цінності винаходу, корисної моделі чи промислового зразка та іншої вигоди, одержаної роботодавцем від використання зазначених об'єктів промислової власності. У свою чергу винахідник винаходу або корисної моделі чи автор промислового зразка має подати роботодавцеві письмове повідомлення про досягнутий ним результат творчої праці з описом, що розкриває сутність винаходу, корисної моделі чи промислового зразка настільки повно і ясно, що робить можливими його використання. При цьому треба мати на увазі, що іноді сам автор результату не спроможний скласти чітко і ясно опис винаходу, корисної моделі чи промислового зразка. В такому разі він змушений вдаватися до допомоги самого роботодавця.


3.4. Патент як форма охорони прав на винаходи, корисні моделі і промислові зразки.


Право на винахід, корисну модель та промисловий зразок охороняється державою і засвідчується патентом.

Патент — це техніко-юридичний документ, який засвідчує визнання заявленої пропозиції винаходом, корисною моделлю чи промисловим зразком, авторство на них, пріоритет і право власності на зазначені об'єкти.

Оформлення прав на винаходи, корисні моделі та промислові зразки потребує виконання ряду формальностей. Це передусім подання належним чином оформленої заявки до патентного відомства України. Заявка на видачу патенту України на винахід і корисну модель має відповідати вимогам, встановленим Правилами складання і подання заявки на видачу патенту України на винахід і корисну модель, затвердженими наказом Держпатенту України від 17 листопада 1994 р. Заявка на промисловий зразок має відповідати вимогам Правил складання та подання заявки на видачу патенту України на промисловий зразок, затверджених наказом Держпатенту України від 15 січня 1995 р.

Заявка складається українською мовою і має стосуватися лише одного результату технічної творчості і містити: заяву про видачу патенту України на винахід, корисну модель, промисловий зразок; опис винаходу, корисної моделі, промислового зразка; формулу винаходу; креслення чи ін. ілюстративне зображення; реферат; документи про сплату встановленого збору за подання заявки.

Заявник має право на пріоритет подання заявки на такий же винахід, корисну модель, який подається в Держпатент України, протягом 12 місяців подати до відповідного органу держави-учасниці Паризької конвенції про охорону промислової власності.

Наступним після подання заявки етапом є проведення спеціальних експертиз поданої заявки у тому разі, коли вони передбачені. Останній етап — занесення до спеціального Державного реєстру об'єктів, які відповідають умовам патентоспроможності. Після державної реєстрації видається правоохоронний документ — патент. Нині в Україні встановлено єдину форму правової охорони винаходів, корисних моделей і промислових зразків — патент.

Розрізняють такі види патентів:



  • патент на винахід – різновид патенту, який видається за результатами кваліфікаційної експертизи заявки на винахід;

  • деклараційний патент на винахід – різновид патенту, який видається за результатами формальної експертизи заявки і експертизи на локальну новизну заявки на винахід;

  • деклараційний патент на корисну модель – різновид патенту, який видається за результатами формальної експертизи на корисну модель;

  • деклараційний патент на секретний винахід – різновид патенту, який видається на винахід, що належить до державної таємниці;

  • деклараційний патент на секретну корисну модель – різновид патенту, який видається на корисну модель, яка належить до державної таємниці.

З першого січня 2004 року відповідно до Цивільного кодексу України заявки на деклараційні патенти не приймаються, що призвело до зростання ролі корисної моделі як результату інтелектуальної діяльності.

Право на подання заявки на винахід, корисну модель чи промисловий зразок передусім має автор. Він може (але не зобов'язаний) подавати заявки до патентного відомства України через представника у справах інтелектуальної власності (патентного повіреного) або іншу довірену особу. Іноземні громадяни і юридичні особи, що мають постійне місце перебування за межами України, подають заявки тільки через представників у справах інтелектуальної власності.

Як було зазначено вище, патент на винахід або корисну модель є документом, що видається компетентним органом держави і засвідчує визнання рішення, що заявляється, винаходом або корисною моделлю, авторство і виключне Право власника патенту на винахід чи корисну модель. У міжнародному торговельному обороті велике значення надається виключному праву, за наявності якого виникає можливість у межах терміну дії патенту виготовляти і збувати продукцію, створену з використанням винаходу або корисної моделі, на монопольній основі. Тим самим виключається доступ фірм-конкурентів до запатентованої новинки і забезпечуються умови для отримання додаткового прибутку, поки нова техніка не стане надбанням багатьох підприємств. Термін дії патенту на винахід або корисну модель так само, як і інші питання, пов'язані з його видачею, визначається національним законодавством.

Однією з організаційно-правових форм мобілізації додаткових можливостей для успішного вирішення господарських завдань і підвищення ефективності виробництва є патентування винаходів або корисних моделей за кордоном і продаж ліцензій. Патентування винаходів або корисних моделей за кордоном проводиться з метою захисту економічних інтересів організацій і підприємців України.

Система патентування сприяє технологічному розвитку за основними напрямами:

- стимулює створення нових технологій;

- забезпечує умови для успішного промислового застосування нових технологій;

- сприяє передачі технологій;

- служить інструментом технологічного планування і здійснення відповідної стратегії технічного розвитку;

- забезпечує організаційну структуру, яка заохочує приток іноземних інвестицій.

Принцип строковості виражається в тому, що права, які випливають з патенту, діють протягом певного періоду часу.

Строк дії:

патенту України на винахід – 20 років від дати подання заявки до Відомства;

деклараційного патенту на винахід – 6 років;

деклараційного патенту на корисну модель – 10 років

на промисловий зразок – 5 років і може бути продовжена за клопотанням власника патенту, але не більше ніж на 5 роки.

Дія патенту на винахід, корисну модель, промисловий зразок може достроково припинятися повністю або частково з 2-х підстав:


  • за заявою власника патенту;

  • за несвоєчасну сплату встановленого річного збору за підтримку чинності патенту.

3.5. Суб’єктивні права на винаходи, корисні моделі та промислові зразки.


Права, які надаються суб’єктам права на винаходи, корисні моделі та промислові зразки, прийнято поділяти на дві групи: особисті немайнові і майнові права.

Особисті немайнові права. До особистих немайнових прав належать право авторства, право на ім’я (спеціальну назву),право на подання заявки на одержання патенту на винахід, корисну модель чи промисловий зразок. Але при цьому слід мати на увазі, що коло і характер особистих немайнових прав і майнових прав визначається тими результатами технічної творчості, які підлягають правовій охороні.

Як уже зазначалося, право авторства полягає в тому, що тільки справжній творець може називати себе автором виноходу, корисної моделі чи промислового зразка. Усі інші особи, які використовують зазначені об'єкти, зобов'язані зазначати ім'я автора. Право авторства закріплює факт створення того чи іншого творчого результату даною конкретною особою, а це має значення для громадської оцінки як самого результату, так і особи автора.

Зазначення імені автора в разі використання винаходу, корисної моделі чи промислового зразка обов'язкове.

Чинне законодавство України про промислову власність не передбачає присвоєння імені автора чи іншої спеціальної назви винаходу, корисній моделі чи промисловому зразку. Разом з тим воно не містить прямої заборони присвоювати зазначеним об'єктам імені автора чи спеціальної назви. Більш того Правила складання і подання заявки на видачу патенту України на винахід і корисну модель передбачають зазначення назви винаходу. Пункт 6.2.1 цих Правил проголошує: "Назва винаходу (корисної моделі) характеризує його (її) призначення, відповідає суті винаходу (корисної моделі) і, як правило, близька до назви відповідної рубрики Міжнародної патентної класифікації (МПК)".

Слід звернути увагу на те, що особисті немайнові права авторів творів науки, літератури і мистецтва та авторів науково-технічних досягнень не збігаються. Закон не закріплює за винахідниками та авторами промислових зразків права на недоторканність та права на обнародування чи опублікування. Право на недоторканність твору не властиве і не стосується результатів технічної творчості, винахід можна удосконалювати будь-кому. Не можна приховувати від суспільства і готовий винахід.



Майнові права суб'єктів права на винаходи, корисні моделі та промислові зразки. Право власності на винаходи, корисні моделі та промислові зразки, проголошене чинним законодавством, дає його суб'єкту ті самі правомочності, які дає право власності на будь-який інший об’єкт.

Право власності на винахід, корисну модель чи промисловий зразок засвідчується патентом (ст. 1 Закон України “Про охорону прав на винаходи і корисні моделі”). Патент надає його власнику виключне право на використання зазначених об'єктів на свій розсуд, якщо таке використання не порушує прав інших власників патентів. Якщо патент на винахід, корисну модель чи промисловий зразок видано кільком особам (співавторам), то відносини між ними визначаються на підставі угоди. Якщо такої угоди немає, то кожний власник патенту має право використовувати винахід, корисну модель чи промисловий зразок на свій розсуд. Проте жоден з них не має права видати ліцензію на використання винаходу, корисної моделі чи промислового зразка та передати право власності на зазначені об'єкти іншим особам без згоди решти власників патенту.

Права, що надаються патентом, набувають чинності від дати публікації відомостей про його видачу, але за умови сплати річного збору за підтримання чинності патенту. При цьому варто пам'ятати, що річний збір за підтримання чинності патенту сплачується за кожний рік дії патенту, рахуючи від дати подання заявки. Документ про першу сплату зазначеного збору має надійти до патентного відомства України водночас з документом про сплату збору за видачу патенту. Без такої сплати збору патент не видається.

Використанням винаходу, корисної моделі та промислового зразка визнається: виготовлення, пропонування для продажу, запровадження у господарський оборот, застосування або ввезення чи зберігання у зазначених цілях продукту, що охороняється патентом. Іншими словами, використанням визнається будь-який продаж продукту, що охороняється патентом на території України. І не лише продаж, а навіть пропонування для продажу, тобто демонстрація продукту на виставках, ярмарках, вітринах тощо. Застосуванням, безумовно, визнається будь-яке використання винаходу. З цього загального правила є один виняток. Відповідно до Закону про винаходи (ст. 25) той, хто в інтересах своєї діяльності добросовісно використовує в Україні заявлений винахід, корисну модель чи промисловий зразок до дати подання заявки чи до дати конвенційного пріоритету, зберігає право на безоплатне продовження цього використання винаходу, корисної моделі чи промислового зразка.

Згідно з чинним законодавством патент на винахід або корисну модель надає його власнику виключне право на використання винаходу чи корисної моделі за своїм розсудом, якщо таке використання не порушує прав власників інших патентів.

Взаємовідносини при використанні винаходу або корисної моделі, патент на який належить декільком особам, визначаються угодою між ними. При відсутності такої угоди кожний власник патенту може використовувати винахід чи корисну модель за своїм розсудом, але жоден з них не має права надавати дозвіл (видавати ліцензію) на використання винаходу або корисної моделі і передавати право власності на винахід чи корисну модель будь-якій особі без згоди інших власників патенту. Власник патенту має право забороняти іншим особам використовувати винахід або корисну модель.

Право особи, що є власником патенту на винахід або корисну модель, не допускати використання винаходу чи корисної моделі іншими особами називається виключним правом на винахід або корисну модель. Зміст виключних прав визначається чинним законодавством. На практиці набуття виключного права переслідує дві основні мети: забезпечити захист від порушень і створити можливість передавати право на винахід чи корисну модель (повністю або частково).

Першим аспектом виключного права є забезпечення захисту від порушень, тобто від несанкціонованого використання запатентованого винаходу або корисної моделі будь-ким, крім самого власника патенту. Створення винаходу чи корисної моделі і, зокрема, доведення його до промислового здійснення, звичайно вимагає значних витрат, які власник патенту має намір компенсувати з вигодою для подальша його використання, в тому числі шляхом продажу продукції, яка виготовляється на основі винаходу або корисної моделі.

Другим аспектом виключного права є можливість надання власником патенту дозволу іншим особам вести діяльність, що охоплюється виключним правом. Власник патенту зацікавлений в наданні такого дозволу, якщо він не має умов або просто, не потребує самостійного використання винаходу чи корисної моделі, принаймні у всьому їхньому обсязі. В інтересах власника патенту надати дозвіл на використання винаходу або корисної моделі, наприклад, коли для здійснення винаходу чи корисної моделі потрібний великий обсяг інвестицій, чого власник патенту не може собі дозволити. Іноді власник патенту не має прав (наприклад, він іноземець) або практичної можливості реалізувати винахід або корисну модель у даній країні і, отже, йому доводиться шукати для цього інших осіб. Частіше за все власник патенту заінтересований у видачі дозволу на використання винаходу або корисної моделі з певними обмеженнями, наприклад, з обмеженням обсягу виробництва продукції або часу дії дозволу.

3.6. Обов’язки, що накладаються патентом.


Законодавство про промислову власність зобов'язує власників патентів добросовісно користуватися виключними правами, що надаються патентом. Добросовісне користування розуміється як таке, що не завдає шкоди іншим власникам патентів, іншим фізичним і юридичним особам, навколишньому середовищу, інтересам суспільства, національній безпеці тощо.

За законодавством України про промислову власність, власник патенту зобов'язаний використати запатентований винахід, корисну модель чи промисловий зразок. Якщо зазначені об'єкти не використовуються або використовуються недостатньо в Україні протягом трьох років від дати публікації відомостей про видачу патенту або від дати, коли використання винаходу, корисної моделі чи промислового зразка було припинено, то для власника патенту можуть настати негативні наслідки. У такому разі будь-яка особа, яка має намір і виявляє готовність використовувати винахід, корисну модель чи промисловий зразок, пропонує власникові патенту укласти ліцензійний договір. Якщо власник патенту відмовиться від укладення ліцензійного договору, то зазначена особа може звернутися до суду із заявою про надання їй дозволу на використання винаходу, корисної моделі чи промислового зразка (видати примусову ліцензію). Суд може ухвалити рішення про надання дозволу заінтересованій особі на використання винаходу, корисної моделі чи промислового зразка. В рішенні суду визначаються обсяг використання запатентованого об'єкта, строки дії дозволу, розмір та порядок виплати винагороди власникові патенту. Проте слід мати на увазі, що примусова ліцензія може бути видана заінтересованій особі за умови, що власник патенту в суді не довів, що факт невикористання винаходу, корисної моделі чи промислового зразка був зумовлений поважними причинами. Всесвітня організація інтелектуальної власності дає таке тлумачення примусової ліцензії. Вислів "примусова ліцензія" використовується для позначення явища, протилежного добровільний ліцензії. Володілець добровільної ліцензії має право здійснювати такі дії, які охоплюються виключним правом, з дозволу власника патенту. Такий дозвіл називають звичайно ліцензійним контрактом. Він укладається між власником патенту і володільцем ліцензії на використання винаходу, корисної моделі чи промислового зразка) власнику пізніше виданого патенту. Така ліцензія може бути видана за таких умов: 1) пізніше запатентований винахід, корисна модель чи промисловий зразок призначені для досягнення іншої мети зо мають значні техніко-економічні переваги перед раніше запатентованим винаходом, корисною моделлю чи промисловим зразком; 2) пізніше запатентований винахід, корисна модель чи промисловий зразок не може використовуватися без порушення прав власника патенту раніше запатентованого винаходу, корисної моделі чи промислового зразка.

У свою чергу власник раніше запатентованого винаходу, корисної моделі чи промислового зразка має право вимагати від власника патенту пізніше запатентованого винаходу, корисної моделі чи промислового зразка видати дозвіл (залежну ліцензію) на використання зазначених об'єктів, якщо пізніше запатентований винахід, корисна модель чи промисловий зразок удосконалює раніше запатентований винахід, корисну модель чи промисловий зразок або призначений для досягнення тієї самої мети.

Залежна ліцензія видається в обсязі, необхідному для використання винаходу, корисної моделі чи промислового зразка, для яких затребувано такий дозвіл.


3.7. Дії, що не визнаються порушенням прав власника патенту.


До дій, які не визнаються порушенням прав, що надаються патентом належать такі:

  1. Якщо запатентований винахід (корисна модель) використовуються:

  • в конструкції або при експлуатації транспортного засобу іноземної держави, який тимчасово або випадково знаходиться в водах, повітряному просторі або на території України, за умови, що винахід (корисна модель) використовується виключно для потреб вказаного засобу;

  • без комерційної мети (тобто для задоволення власних потреб);

  • з науковою метою або в порядку експерименту;

  • за надзвичайних обставин (стихійне лихо, епідемія тощо);

  • при разовому виготовлені ліків в аптеках за рецептом лікаря, якщо вони виготовлені з використанням винаходу (корисної моделі).

  1. Введення в господарський оборот виготовленого з застосуванням запатентованого винаходу (корисної моделі) продукту будь-якою особою, яка придбала його без порушення прав власника патенту.

  2. Використання з комерційною метою винаходу будь-якою особою, яка придбала продукт, виготовлений з застосуванням запатентованого винаходу, і не могла знати, що цей продукт виготовлений або введений в оборот з порушенням прав, що надаються патентом. Однак, після отримання відповідного повідомлення власника прав вказана особа повинна припинити використання продукту або виплатити власнику прав відповідні кошти, розмір яких встановлюється відповідно з законами або за угодою сторін.

3.8. Захист прав патентовласника.


Будь-яке порушення прав власника патенту зумовлює відповідальність порушника. Порушенням визнається будь-яке посягання на права власника патенту, передбачене законодавством про промислову власність. Це може бути неправомірне використання винаходу, корисної моделі чи промислового зразка, порушення особистих немайнових прав тощо.

Звичайно, таке порушення на вимогу власника патенту повинно бути припинено, а порушник зобов'язаний відшкодувати власникові патенту заподіяні збитки. Вимагати відновлення порушених прав власника патенту може також особа, яка придбала ліцензію, якщо інше не передбачено ліцензійним договором.

Будь-які спори, що виникають у зв'язку із застосуванням законодавства про промислову власність, розв'язує суд. Зокрема, суди розглядають спори про авторство на винахід, корисну модель чи промисловий зразок; встановлення власника патенту; порушення майнових прав власника патенту; укладення та виконання ліцензійних договорів; право попереднього користування; винагороду винахідникам і авторам промислових зразків, а також власникам патенту; компенсації.

Суди розглядають також усі інші спори, пов'язані з охороною прав власників патенту, що надаються законодавством про промислову власність.


3.9. Патентування винаходу, корисної моделі та промислового зразка в іноземних державах.


Одним із суб'єктивних прав на винаходи, корисні моделі та промислові зразки є право патентування зазначених об'єктів в іноземних державах. Патентування винаходів, корисних моделей та промислових зразків в іноземних державах проводиться за таких умов: 1) заявник зобов'язаний до подання заявки на одержання охоронного документа на винахід, корисну модель чи промисловий зразок до органу іноземної держави подати заявку на цей винахід, корисну модель чи промисловий зразок до патентного відомства України; 2) заявник, який бажає запатентувати винахід, корисну модель чи промисловий зразок в іноземній державі зобов'язаний повідомити про це патентне відомство України; 3) патентне відомство України протягом трьох місяців від дати надходження повідомлення заявника про намір запатентувати винахід, корисну модель чи промисловий зразок в іноземній державі, не повідомило заявника про заборону зарубіжного патентування зазначеного винаходу, корисної моделі чи промислового зразка.

У необхідних випадках патентне відомство України може дозволити патентування винаходу, корисної моделі чи промислового зразка в іноземній державі раніше зазначеного строку.

У разі патентування винаходу, корисної моделі чи промислового зразка за процедурою договору про патентну кооперацію міжнародна заявка подається до патентного відомства України.

При цьому слід пам'ятати, що зарубіжне патентування винаходів, корисних моделей чи промислових зразків досить дорога процедура, яка потребує істотних валютних затрат. Тому при вирішенні питання про зарубіжне патентування слід виходити з його комерційної доцільності. Доцільність зарубіжного патентування зумовлюється такими факторами:

1) Охорона експорту. Якщо у виробах, продукції, обладнанні тощо, які експортуються в іноземні держави, використано винаходи, корисні моделі та промислові зразки, захищені патентами України. Обсяг експортних поставок такий, що робить доцільним патентування використаних винаходів, корисних моделей чи промислових зразків в іноземних державах. В іншому разі винаходи, корисні моделі та промислові зразки можуть бути використані в зарубіжних країнах без дозволу українських власників патенту і без виплати їм будь-якої винагороди. 2) Зарубіжне патентування винаходів, корисних моделей чи промислових зразків зумовлене будівництвом Україною цивільних чи промислових споруд у зарубіжних країнах. Під час такого будівництва можуть бути використані об'єкти промислової власності, захищені патентами України. У такому разі для захисту зазначених об'єктів має бути проведено зарубіжне патентування у тих країнах, де має проводитися будівництво. 3) Стосовно певних винаходів, корисних моделей чи промислових зразків має бути припущення, що на них у деяких зарубіжних країнах може бути такий попит, що є надія укласти із заінтересованими фізичними чи юридичними особами цих зарубіжних країн ліцензійні угоди. У таких випадках також попередньо варто спочатку запатентувати зазначені об'єкти в цих країнах і таким чином позбавити їх можливості використати зазначені об'єкти без дозволу українських власників патенту.

Відповідно до законодавства України про ПВ витрати, пов'язані з патентуванням винаходів, корисних моделей чи промислових зразків в іноземних державах, несе заявник або за його згодою інша особа, але не держава.



3.10. Засоби індивідуалізації учасників цивільного обороту, товарів і послуг та їх види.


З переходом України до ринкової економіки різко зросла потреба у правовому регулюванні відносин в галузі індивідуалізації уже не лише товарів і послуг, а й учасників цивільного обороту.15 грудня 1993р. був прийнятий закон України “Про охорону прав на знаки для товарів і послуг”. На розвиток цього закону патентне відомство прийняло ряд відомчих нормативних актів. Закони про фірмове найменування (фірму) і про місце походження товару поки що не прийнято. Але потреба в них є і, безумовно, вони будуть розроблені і прийняті найближчим часом. Цього потребують інтереси розвитку підприємництва.

Підприємницька діяльність в умовах сучасної ринкової, економіки надзвичайно різноманітна, багатопрофільна і в той же час багато підприємств виробляють одну й ту саму продукцію, надають одні й ті самі послуги, але неоднакових якості і рівня. Споживачеві іноді буває непросто відрізнити товар одного підприємства від такого самого товару, що виробляється іншим підприємством, послуги одного підприємства від послуг іншого. Ось тут споживачеві можуть допомогти правові засоби індивідуалізації товарів, послуг і самих виробників, посередників тощо. Саме цими факторами було зумовлено прийняття Закону про товарні знаки.

Зазначені знаки допомагають споживачеві розрізнити товари різних виробників один від одного. Проте в сучасних умовах ринкової економіки одних таких знаків уже замало. Виникла потреба розрізняти виробників, що виробляють товари одного й того самого виду, підприємств, що, надають послуги такого самого роду. Тому у світовій практиці виник такий засіб розрізнення виробників, як їх назва, найменування, фірма. Але якщо одна така фірма виробляє товари чи надає послуги, які роблять їй честь, то такою ж назвою можуть скористатися й інші підприємці, які виробляють товар нижчої якості, що не користується попитом у споживачів, з метою ввести в оману того ж споживача. Тому виникла необхідність надати правову охорону такому найменуванню або фірмі, щоб нею не могли скористатися неправомірно інші особи. Так склався цивільно-правовий інститут — право на фірмове найменування або просто право на фірму, завданням якого є індивідуалізація виробників з метою захисту їх ділової репутації від неправомірних посягань третіх осіб.

Крім товарних знаків, виникла необхідність ще в одному правовому засобі розрізнення товарів одного і того самого виду. На ринку має значення не лише якість товару, його зовнішній вигляд та його виробник. Часто на якісні характеристики товару впливають природні властивості географічного району, місця виготовлення товару, що, безумовно, впливає на його попит. Наприклад: миргородська вода, оболонське пиво тощо. Отже, виникла потреба розрізняти деякі товари і за місцем їх виробництва. Так з'явився ще один цивільно-правовий інститут — право на найменування місця походження товару.

Отже, склалася група з трьох цивільно-правових інститутів, завданням яких є індивідуалізація учасників цивільного обороту, товарів і послуг. Це право на фірмове найменування (фірму), право на знаки для товарів і послуг, право на найменування місця походження товару.

3.11. Фірмове найменування (фірма).


Фірмове найменування — це стійке позначення підприємства (фірми, компанії, концерну) або окремої особи, під назвою якої здійснюється її виробнича або інша діяльність.

Фірмові найменування звичайно служать для розпізнавання підприємств і виділення їх серед інших. Якщо знак для товарів і послуг дозволяє відрізняти товари або послуги підприємства, то фірмове найменування вказує на підприємство без якого-небудь посилання на товари або послуги, що поставляються ним на ринок, і характеризує репутацію та положення підприємства загалом. Отже, фірмове найменування є цінним надбанням того підприємства, якому воно належить. Це найменування є також корисним джерелом інформації для споживачів. Тому в інтересах як виробників, так і споживачів, щоб фірмові найменування охоронялися і вживалися юридичні заходи проти такого використання фірмових найменувань, яке може дезорієнтувати або ввести в оману споживачів.

Охорона фірмових найменувань в Україні поки не передбачена чинним законодавством, але в ряді країн є правові режими, за якими здійснюється правова охорона фірмових найменувань. Ці режими значно розрізнюються в різних країнах, оскільки визначаються положеннями цивільного і комерційного права, що регулює діяльність компаній, нормативними актами щодо правової охорони знаків для товарів і послуг і/або щодо захисту від недобросовісної конкуренції, а також нерідко спеціальними законами про охорону прав на фірмові найменування. У багатьох країнах розроблені системи реєстрації фірмових найменувань, але ці системи істотно розрізнюються як за територіальними межами (дія на місцевому рівні і/або в межах всієї країни), так і за правовими наслідками реєстрації.

Головна причина забезпечення правової охорони фірмових найменувань від незаконного їх використання полягає в тому, що оскільки вони служать для розпізнавання певного підприємства і виділення його серед інших, у разі використання однакових або важкорозрізняльних фірмових найменувань споживачі можуть бути введені в оману, вважаючи, що їх власники фактично представляють одне і те ж підприємство. Така дезорієнтація не тільки наносить збитків споживачам, але також дає можливість фірмі відвернути на себе частину обсягу продажу власника раніше зареєстрованого фірмового найменування завдяки репутації цього найменування і, тим самим, отримати прибуток недобросовісним способом.

Істотним моментом юридичного захисту фірмових найменувань є запобігання паралельному неправомочному використанню підприємством фірмового найменування, яке ідентичне найменуванню іншого підприємства, що має право вимагати захисту свого фірмового найменування.

Як уже зазначалося, спеціального закону про охорону прав на фірмові найменування в Україні на сьогодні не прийнято. Однак про ці об'єкти йде мова в Законі України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг». Відповідно до цього Закону не можуть бути зареєстровані як знаки для товарів і послуг позначення, тотожні або схожі до ступеня змішування з фірмовими найменуваннями, відомими в Україні, і права на які належать іншим особам, що дістали ці права до подання заявки відносно однорідних товарів і послуг.


3.12. Зазначення походження товарів: загальна характеристика.


Різновидами комерційних позначень є також зазначення походження товарів. Відповідно до чинного в Україні законодавства це поняття, що охоплює такі терміни:

- просте зазначення походження товару;

- кваліфіковане зазначення походження товару.

Просте зазначення походження товару — це будь-яке словесне чи зображальне (графічне) позначення, що прямо чи опосередковано вказує на конкретне географічне місце походження товару. Ним може бути і назва географічного місця, яка вживається як назва товару або як складова частина його назви. При цьому географічне місце — це будь-який географічний об'єкт із офіційно визначеними межами, зокрема: країна, регіон як частина країни, населений пункт, місцевість тощо. Прикладом простого зазначення походження товару може бути зображення пам'ятника Богдану Хмельницькому для Києва, Кремля — для Москви, Ейфелевої башти — для Парижа тощо.

Кваліфіковане зазначення походження товару охоплює такі два об'єкти:

- назва місця походження товару (далі — НМП) —назва географічного місця, яка вживається як позначення у назві товару, що походить із зазначеного географічного місця та має особливі властивості, виключно або головним чином зумовлені характерними для даного географічного місця природними умовами або поєднанням цих природних умов з характерним для даного географічного місця людським фактором (наприклад, вода «Миргородська» «Боржомі», оренбурзькі пухові хустки, вологодське масло тощо);

- географічне зазначення походження товару (далі — ГЗП) — назва географічного місця, яка вживається як позначення у назві товару, що походить із цього географічного місця та має певні якості, репутацію або інші характеристики, в основному зумовлені характерними для даного географічного місця природними умовами чи людським фактором або поєднанням цих природних умов і людського фактора (наприклад — винопродукти «Золота балка»).

Правова охорона простого зазначення походження товару набувається без здійснення державної реєстрації, а тільки на підставі його використання і полягає у недопущенні використання зазначень, що є неправдивими (фальшивими) чи такими, що вводять споживачів в оману щодо дійсного місця походження товару.

Відповідно до Закону України «Про охорону прав на зазначення походження товарів» правова охорона на підставі державної реєстрації надається тільки кваліфікованому зазначенню походження товарів і ця охорона діє безстроково, починаючи від дати реєстрації.

Для набуття правової охорони НМП або ГЗП необхідно, щоб були виконані такі умови:

- НМП і ГЗП мають бути назвою географічного місця, з якого даний товар походить;

- НМП і ГЗП повинні вживатися як назва даного товару чи складова частина цієї назви;

- для НМП у вказаному цією назвою географічному місці мають об'єктивно існувати характерні природні умови чи поєднання характерних природних умов і людського фактора, що надають товару особливих властивостей порівняно з однорідними товарами з інших географічних місць. Що стосується ГЗП, то у вказаному цією назвою географічному місці мають бути наявні характерні умови та/або людський фактор, що надають товару певних якостей чи інших характеристик;

- для НМП позначуваний цією назвою товар повинен мати відповідні властивості, що виключно або головним чином зумовлені характерними для даного географічного місця природними умовами чи поєднанням цих умов з характерним для даного географічного місця людським фактором, Що стосується ГЗП, то такий товар повинен мати певні якості, репутацію чи інші характеристики, в основному зумовлені характерними для даного географічного місця природними умовами та/або людським фактором;

- для НМП виробництво і переробка позначуваного цією назвою товару повинна здійснюватися тільки в межах зазначеного географічного місця. Що стосується ГЗП, то хоча б основна складова позначуваного цією назвою товару повинна вироблятися та/або перероблятися в межах зазначеного географічного місця.

Правова охорона може бути надана однаковим зазначенням походження товарів, що використовуються для позначення різних за властивостями однорідних товарів, за умови забезпечення при використанні цих зазначень відмінностей, достатніх для запобігання введенню в оману споживачів щодо дійсної ідентифікації товарів.

Відповідно до чинного законодавства не надається правова охорона зазначенням походження товарів, які:

- не відповідають зазначеним вище умовам;

- суперечать суспільним інтересам, принципам гуманності та моралі;

- є видовою назвою товару. При цьому відповідно до чинного законодавства видова назва товару — це застосовувана в назві товару назва географічного місця, в якому спочатку товар цього виду вироблявся, і яка згодом стала загальновживаною в Україні назвою певного виду товару безвідносно до конкретного місця його походження;

- правильно вказують на географічне місце виготовлення товару, але створюють у споживачів помилкове уявлення про те, що товар виготовлено в іншому географічному місці;

- є назвою сорту рослини чи породи тварини і тому здатні ввести в оману споживачів щодо дійсного місця походження товару.

Відповідно до чинного законодавства не може бути підставою для відмови в наданні правової охорони зазначенню походження товарів зареєстрований в Україні знак для товарів і послуг, що складається тільки з цього зазначення або містить у собі зазначення як елемент.

Правова охорона не надається також зазначенню походження товарів, яке пов'язано з географічним місцем в іноземній державі, якщо:

- Україна не має відповідної угоди з іноземною державою про взаємну охорону цього виду зазначень походження товарів;

- це зазначення не охороняється у відповідній іноземній державі.

Право на подання заявки до патентного відомства на реєстрацію зазначення походження товарів і, таким чином, право на набуття правової охорони на це зазначення мають:

- особа чи група осіб, які в заявленому географічному місці виробляють товар, особливі властивості, певні якості, репутація або-інші характеристики якого пов'язані з цим географічним місцем;

- асоціації споживачів;

- установи, що мають безпосереднє відношення до вироблення чи вивчення відповідних продуктів, виробів, технологічних процесів або географічних місць.

Правова охорона на зазначення походження товарів засвідчується свідоцтвом, яке діє протягом 10 років від дати подання заявки і свідчить про реєстрацію права на використання зазначення походження товарів. Термін дії свідоцтва може бути продовжений на наступні 10 років на підставі заяви, поданої власником свідоцтва протягом останнього року дії свідоцтва, за умови надання підтвердження спеціально уповноваженого органу, що власник свідоцтва виробляє товари у зареєстрованому географічному місці, а характеристики товарів відповідають таким, що зареєстровані.. При цьому, згідно з чинним законодавством спеціально уповноважений орган — це визначений Кабінетом Міністрів України державний орган, наділений повноваженнями щодо визначення та контролю особливих властивостей, певних якостей чи інших характеристик товарів, для позначення яких використовуються НМП та ГЗП, а також щодо визначення меж географічних місць, з якими пов'язані ці особливі властивості чи певні якості, та встановлення виробників зазначених товарів у межах цих географічних місць.

Право на використання вже зареєстрованого зазначення походження товарів мають також, за умови здійснення реєстрації цього права, виробники, що виробляють товари в зареєстрованому географічному місці і товари яких мають особливі властивості, певні якості чи інші характеристики, що відповідають характеристикам товарів, для яких зазначення вже зареєстровано.

Згідно з чинним законодавством власник свідоцтва має право:

- використовувати зареєстроване зазначення походження товарів;

- вживати заходів щодо заборони неправомірного використання зазначення походження товарів особами, які не мають на це права;

- вимагати від осіб, що порушили права власника свідоцтва, припинення цих порушень і відшкодування матеріальної та моральної шкоди у встановленому чинним законодавством порядку.

Чинне законодавство дає визначення використання зазначення походження товарів. Використанням зазначення походження товарів визнається:

- нанесення його на товар або етикетку;

- нанесення його на упаковку товару;

- застосування в рекламі;

- запис на бланках, рахунках та інших документах, що супроводжують товар.

Крім того, власник свідоцтва має право наносити поряд із зазначенням походження товарів попереджувальне маркування для інформації про те, що це зазначення зареєстровано в Україні.. При цьому:

- для НМП застосовується обведена овалом абревіатура «НМП». Замість цього маркування або разом з ним може наноситися текст:

«Зареєстрована в Україні назва місця походження товару»;

- для ГЗП застосовується обведена овалом абревіатура «ГЗП». Замість цього маркування або разом з ним може наноситися текст:

«Зареєстроване в Україні географічне зазначення походження товару».

Чинне законодавство передбачає також, що власник свідоцтва не має права:

- видавати ліцензію на використання зазначення походження товарів;

- забороняти (перешкоджати) спеціально уповноваженим органам здійснювати контроль за наявністю в товарі особливих властивостей та інших характеристик, на підставі яких зареєстровано зазначення походження товарів та/або право на його використання.

Зазначення походження товарів потрібні для визначення, ким і де вироблені ті або інші товари. Зазначення походження товарів виконує ще одну функцію:

по ньому можна судити також про специфічні властивості та якості товарів, які визначаються географічними умовами району, де цей товар вироблений.

В інтересах суспільства необхідно здійснювати правове визнання і захист, прав на зазначення походження товарів. Таке визнання містить в собі важливу інформацію про географічне місце походження товарів і властиві їм якості та характеристики. Тому при правильному використанні ці зазначення можуть допомогти споживачеві у виборі товару, часом істотно впливаючи на цей вибір. Неправомірне їх використання може ввести споживача в оману відносно географічного місця походження товарів і тим самим нанести йому певних збитків.

Підприємство, яке незаконно використовує зазначення походження товарів, крім того, що вводить споживача в оману, може отримати невиправдану перевагу перед своїми конкурентами, включаючи і конкурентів з того географічного регіону, якому надається правова охорона, внаслідок чого останні через якийсь час можуть повністю або частково підірвати свою репутацію і положення на ринку. Тому охорона прав на зазначення походження товарів може розглядатися як окремий аспект захисту від недобросовісної конкуренції.

З досвіду світової практики з питань охорони прав на зазначення походження товарів потрібно відмітити Лісабонську угоду про охорону найменувань місць походження товарів і їх міжнародної реєстрації, квінтесенцією якої є положення, що не дозволяє найменуванням місць походження товарів трансформуватися у видові позначення (що сталося, наприклад, з шампанським і коньяком). В Угоді ТRIPS, одному з основних міжнародних договорів у сфері інтелектуальної власності, зазначається, що потрібна наявність певної репутації товару по відношенню до місця його походження.

Україна розглядає питання про приєднання до згаданої Лісабонської угоди і Мадридської угоди по припиненню помилкових і географічних зазначень, що вводять в оману, а також має намір укласти двосторонні угоди з цих питань, які стануть дієвим інструментом стимулювання виробництва продукції, що має специфічні властивості і якості, які подобаються споживачам.

3.13. Знаки для товарів і послуг: поняття, види та значення.


Знаки для товарів і послуг – це зареєстровані в установленому порядку позначення, за якими товари і послуги одних осіб відрізняються від однорідних товарів і послуг інших осіб. Товарний знак часто замінює собою довге і складне найменування виробника товару і виконує такі функції: індивідуалізація товарів і послуг шляхом виділення їх з маси однорідних і подібних товарів і послуг; вказівки на певну якість товарів і послуг, а також на джерело їх походження і реклами.

Товарним знаком є позначення розміщене на продукції, що випускається, її упаковці або супровідній документації. Таке позначення розглядається як товарний знак лише тоді, коли воно зареєстроване в установленому законом порядку. Однак Закон про знаки для товарів і послуг не містить визначення підстав чи критеріїв, за якими те чи інше позначення можна визнати товарним знаком. Він наводить лише перелік позначень, які не можуть бути визнані знаками для товарів і послуг. Однак це не означає, що позначення, яке заявляється до реєстрації як знак для товарів і послуг не повинно відповідати певним вимогам.

Перелік позначень, наведених у Законі, що не можуть бути визнані як знаки для товарів і послуг можна поділити на 4 групи:


  1. Герби, прапори, емблеми, офіційні назви держав; скорочені або повні найменування міжнародних і міжурядових органів; офіційні контрольні, гарантійні та пробірні клейма, печатки, нагороди та ін. відзнаки.

  2. Позначення, які не відповідають вимогам законодавства: не мають розрізняльної здатності або є загальновживаними як позначення товарів і послуг певного виду, або лише вказують на вид, якість, кількість, властивості, призначення, а також на місце і час виготовлення чи збуту товару або надання послуг або є загальноприйнятими символами і термінами (чаша з змією); можуть ввести в оману споживача щодо товару або послуги.

  3. Позначення, які є тотожними або схожими настільки, що їх можна спутати з:

  • раніше зареєстрованими знаками на ім’я ін. особи щодо однорідних товарів і послуг;

  • знаками ін. осіб, якщо ці знаки охороняються без реєстрації на підставі міжнародних договорів;

  • фірмовими найменуваннями, що відомі в Україні і належать ін. особам;

  • найменуваннями місця походження товарів і зареєстрованими на ім’я ін. осіб, які мають право користуватися такими найменуваннями;

  • сертифікаційними знаками зареєстрованими в установленому порядку.

  1. Позначення, які підпадають під чинність ін. законів:

  • промислові зразки, права на які належать ін. особам;

  • назви відомих в Україні товарів науки, літератури і мистецтва або цитати і персонажі з них, твори мистецтва та їх фрагменти без згоди власників авторського права;

  • прізвища, імена, псевдоніми та похідні від них портрети відомих в Україні осіб без їх згоди.

3.14. Об’єкти знаків для товарів і послуг та їх види.


В Україні об’єктом товарного знаку можуть бути словесні, образотворчі, об’ємні та ін. позначення або їх комбінації, виконані в будь-якому кольорі чи комбінації кольорів.

Товарні знаки можуть бути різноманітними. Вони можуть складатися з одного або кількох характерних слів, літер, цифр, малюнків чи зображень емблем, монограм чи підписів у будь-якому кольорі або в комбінації кольорів, а також являти собою і комбінацію всіх названих елементів.

Відповідно до об’єкта знаку можна виділити такі види знаків для товарів і послуг:


  • словесні (слова та абревіатури: Славутич, КрАЗ). Вони найбільш ефективні, оскільки досить зручні в діловій документації і можуть бути використані в усній рекламі. Словесні товарні знаки поділяють на знаки, в яких охороняється лише саме слово (Тонар) і знаки, виконані в особливій шрифтовій манері, тобто підлягають охороні елементи, що мають візуальне значення (шрифт, характер розташування літер, їх відносний розмір, фон тощо);

  • зображувальні (композиції ліній, плям, фігур, форм на площині);

  • об’ємні, являють собою тривимірне оформлення товару (форма мила у вигляді фігурки тварини) або його упаковку (оригінальна форма пляшки, флакона, коробки (хоча такі вироби можуть бути визнані і промисловим зразком) за умови, що вона не визначається виключно функціональним призначенням товару;

  • комбіновані (сполучення зображувальних, словесних і об’ємних елементів).

Знаки можуть бути виконані в будь-якому кольорі чи їх поєднання. Закон не згадує про звукові знаки (позивні організацій мовлення). За законодавством зарубіжних країн звукові сигнали можуть визнаватися товарними знаками.

Відмінність промислового зразка від товарного знаку полягає в тому, що промисловий зразок є складовою частиною самого промислового виробу (форма, колір, малюнок виробу), а торговий знак (слово, малюнок) на виробі лише проставляється. Об’ємний торговий знак може одночасно охоронятися як промисловий зразок.


3.15. Права і обов’язки, що випливають зі свідоцтва на знак.


Свідоцтво на знак для товарів і послуг є охоронним документом. Право на його одержання має будь-яка особа (фізична чи юридична) за умови правильного оформлення заявочних матеріалів. Заявка складається українською мовою і має стосуватися одного знаку. Вона повинна містити: заяву про реєстрацію знаку; зображення позначення, що заявляється; перелік товарів і послуг, для яких заявник просить зареєструвати знак, згрупованих за Міжнародною класифікацією товарів і послуг для реєстрації знаків.

Дата подання заявки визначається днем надходження до Держпатенту України заявочних матеріалів. Хоча є деякі нюанси зміни дати подання.

Після встановлення дати подання заявки і за наявності документа про сплату збору (мита) за подачу заявки Відомство проводить експертизу заявки за формальними ознаками, яка встановлює відповідність матеріалів заявки встановленим вимогам і наявність документа про сплату збору за подання заявки. За позитивними результатами формальної експертизи проводиться експертиза заявки по суті, яка виявляє відповідність заявленого позначення умовам надання правової охорони.

За позитивними результатами експертизи заявки по суті Держпатент надсилає заявнику рішення про реєстрацію знаку або про відхилення заявки. Після прийняття рішення про реєстрацію знаку Держпатент у своєму офіційному бюлетені публікує відомості про видачу свідоцтва і здійснює державну реєстрацію знаку.

Заявник може скористатися правом на пріоритет попередньої заявки.

Права, що надають заявнику одержаним на знак свідоцтвом діють від дати подання заявки і за умови сплати відповідного збору. Термін дії – 10 років з можливістю продовження на 10 років за клопотанням його власника.

Свідоцтво надає його власнику:


  • виключне право користуватися і розпоряджатися знаком на свій розсуд;

  • право забороняти іншим особам використовувати зареєстрований знак без його дозволу;

  • можливість передавати на основі договору право власності на знак будь-якій особі, яка стає правонаступником власника свідоцтва;

  • право дати будь-якій особі дозвіл (видати ліцензію) на використання знака на основі ліцензійного договору;

  • проставляти поряд із знаком попереджувальне маркування, яке вказує на те, що цей знак зареєстровано в Україні.

Власник свідоцтва повинен добросовісно користуватися виключним правом, що випливає з свідоцтва. Якщо знак не використовується протягом 3-х років будь-яка особа має право звернутися до суду з заявкою про дострокове припинення дії свідоцтва.

3.16. Захист прав на знаки для товарів і послуг.


Захист прав на знаки для товарів і послуг може здійснюватися в адміністративному, змішаному або судовому порядку. Будь-яке посягання на права власника знака вважається порушенням його прав і тягне за собою відповідальність згідно чинного законодавства України. На вимогу власника свідоцтва на знак таке порушення має бути припинено, а порушник зобов’язаний відшкодувати власнику знака заподіяні збитки. Власник свідоцтва має право вимагати усунення з товару, його упаковки незаконно використаного знака чи позначення, схожого з його настільки, що їх можна сплутати. Право на захист має також особа, яка користується знаком на підставі ліцензійного договору, якщо інше не передбачено ним.

Суди відповідно до їх компетенції розглядають спори про встановлення власника свідоцтва, укладання та виконання ліцензійних договорів, порушення майнових прав власника свідоцтва.

Виключне право на товарний знак, яке набувається через його реєстрацію, можна визначити як право заборони іншим особам використовувати цей самий знак з комерційною метою. Зрозуміло, найпростішим випадком порушення виключного права на товарний знак – це коли знак використовується іншим підприємством для товарів або послуг, подібних до тих, що і самого власника. Використанням знака є відтворення його на товарах або при наданні послуг на упаковках товарів, в рекламі, вивісках, при демонстрації експонатів на виставках і ярмарках, які проводяться в Україні тощо.

Як уже зазначалося, власник свідоцтва на знак для товарів і послуг має право проставляти поряд із знаком попереджувальне маркування, яке вказує на те, що цей знак зареєстровано в Україні. Отримання прав на знак для товарів і послуг здійснюється відповідно до Закону. Однак, терміни розгляду заявок на видачу свідоцтва на знак складають 3 і більше років. Враховуючи таку ситуацію і світову практику, після подання заявки на реєстрацію знака і отримавши рішення про встановлення дати подачі заявки на реєстрацію знаку, використовувати знак з попереджувальним маркуванням ТМ (trade mark), а після публікації в офіційному бюлетені “Промислова власність” замінити його на позначення  (registrated), яке означає (попереджає), що зареєстровано в Україні. Тобто позначення ТМ має на меті попередити потенційних порушників про те, що після державної реєстрації власник знака отримає права, випливають із свідоцтва, і він буде притягувати до відповідальності всіх, хто порушував його права.


3.17. Реєстрація кваліфікованого зазначення походження товару та права, що випливають з неї.


Держава як власник кваліфікованого зазначення походження товару, свою правочинність користуватись об’єктом, використовувати його відповідно до господарського призначення реалізує через надання цього права іншим особам. Тобто реєстрація здійснюється у 2 етапи:

  • реєстрація кваліфікованого зазначення походження товару;

  • надання права на використання зареєстрованого походження товару.

Для реєстрації кваліфікованого зазначення походження товару і/або права користування зареєстрованим кваліфікованим зазначенням походження товару в Україні здійснюється згідно Закону України “Про охорону прав на зазначення походження товару”. Зокрема, до Укрпатенту подається належним чином оформленої заявки, яка повинна стосуватися (як і для винаходів, корисних моделей і промислових зразків) одного найменування товару. Якщо заявка на реєстрацію кваліфікованого зазначення походження товару подається до Відомства особою, що виробляє товар, для якого заявляється зазначення, заявка вважається одночасно і заявкою на надання права на використання цього зазначення. Тобто у цьому випадку обидва етапи реєстрації можуть бути здійснені одночасно. Далі проводиться експертиза заявки, у ході якої встановлюється відповідність наведених у заявці документів та перевірка цього зазначення стосовно видових назв, внесених до Переліку видових назв товарів (видова назва товару – це словесне позначення певного товару, що вказує на його певні якості, але не пов’язані ні з конкретним виробником, ні з місцем його виробництва. Її призначення – ідентифікація одного і того ж виду товару виготовленого різними виробниками в різних географічних місцях, як правило за однією технологією та з одних і тих же складових (коньяк)). Відомості про реєстрацію кваліфікованого зазначення походження товару як і рішення про відмову в реєстрації публікуються в офіційному бюлетені Держпатенту Інтелектуальної власності.

Правова охорона кваліфікованого зазначення походження товару надається на підставі їх реєстрації і діє безстроково від дати реєстрації.

Право на використання зареєстрованого кваліфікованого зазначення походження товару закріплюється свідоцтвом. Свідоцтво, що засвідчує реєстрацію права на використання кваліфікованого зазначення походження товарів діє протягом 10 років і може бути продовжена за певних умов ще на 10 років.

Специфікою даного об’єкта (найменування)є те, що власник свідоцтва не має права розпоряджатися цим об’єктом, тобто не має права видавати ліцензію на використання кваліфікованого зазначення походження товару. Також власник свідоцтва не має права забороняти спеціальним уповноваженим органам здійснювати контроль за наявністю в товарі особливих властивостей, на підставі яких зареєстровано кваліфіковане зазначення походження товару і/або право на його використання.

Власник свідоцтва має право:


  • використовувати зареєстроване кваліфіковане зазначення походження товару;

  • вживати заходів щодо заборони неправомірного використання кваліфікаційного зазначення позначення особами, які не мають на це права;

  • вимагати від осіб, що порушили його права, припинення цих порушень і відшкодування матеріальної та моральної шкоди у встановленому законом порядку.

Будь-яке посягання на права власника свідоцтва на використання зареєстрованого кваліфікованого зазначення походження товару тягне за собою цивільну, адміністративну чи кримінальну відповідальність згідно чинного законодавства.

Власник свідоцтва має право вимагати від порушника:



  • припинення дій, що порушують право або створюють загрозу порушення;

  • вилучення з обігу товару з неправомірним використанням зазначення походження товару;

  • вилучення товару чи його упаковки неправомірно нанесеного зазначення походження товару;

  • відшкодування витрат тощо.

В умовах жорсткої конкуренції на світовому ринку право на позначення продукції зазначенням місця походження слугує важливим засобом закріплення торгових позицій, стабілізації ринку попиту, успішної реалізації продукції. З введенням правової охорони на зазначення походження товару створюються передумови для дієвого контролю якості товарів, які позначають таким зазначенням, встановленням заходів відповідності і санкції за порушення порядку їх використання.

3.18. Міжнародно-правова охорона засобів індивідуалізації учасників цивільного обороту, товарів і послуг.


Мадридська угода про реєстрацію знаків (1891 і доповнена Мадридським протоколом у 1989р., Україна з 1991 р).

Угодою передбачається міжнародна реєстрація знаків для товарів і послуг Міжнародним бюро ВОІВ. Реєстрації, здійснювані відповідно до Угоди є міжнародними. Міжнародна реєстрація знаків для товарів і послуг надає ряд переваг власнику знака. Після реєстрації знака в державі-учасниці, що є країною походження, власнику треба подати лише одну заявку. Однією мовою (французькою) Міжнародному бюро, замість подачі документів заявок до національних патентних відомств.

Така реєстрація вигідна і національним патентним відомствам, оскільки скорочує обсяг роботи тощо.

Мадридська угода про недопущення неправдивих або таких, які вводять в оману, вказівок походження товарів (1891). Україна не є учасницею. Відповідно до цієї Угоди на всі товари, які містять неправдиву або таку, яка вводить в оману, вказівку походження товару, що прямо або непрямо вказує на одну з держав-учасниць або на місце в такій державі, накладається арешт під час ввезення або таке ввезення забороняється чи застосовуються інші заходи і санкції щодо такого ввезення.

Найробський договір про охорону олімпійського символу (1981, Україна з 1998 р). Усі держави-учасниці Договору зобов’язані захищати олімпійський символ від використання з комерційною метою (в рекламних оголошеннях, як знак на товарах тощо) без дозволу Міжнародного олімпійського комітету. Договором передбачено, що у випадку, коли МОК сплачується ліцензійний митний збір за дозвіл на використання олімпійського символу з комерційною метою, частина прибутків повинна використовуватися на користь зацікавлених національних олімпійських комітетів.

Договір про закони про товарні знаки (TLT) (Женева 1994, Україна з 1996 р). Головна мета Договору зробити національні і регіональні системи реєстрації товарних знаків зручнішими для користувачів шляхом спрощення і гармонізації процедур, що забезпечує надійність охорони знаків.

Більшість положень Договору пов’язані з процедурою, яку повинно здійснювати національне патентне відомство. Процедура поділена на три фази: заявка на реєстрацію, зміни після реєстрації, а також продовження реєстрації.

Лісабонська угода про охорону найменувань місць походження та їх міжнародну реєстрацію (1958). Україна не є членом.

Угода переслідує мету забезпечення охорони найменувань місце походження, тобто “географічної назви країни, району або місцевості, що надходить з даної країни, району або місцевості, якість і особливості, якого виключно або головним чином пов’язані з географічним середовищем, включаючи природний і людський чинники”. Такі найменування реєструються Міжнародним бюро ВОІВ за заявкою компетентного органу держави-учасниці. Міжнародне бюро сповіщає інші держави-учасниці про реєстрацію. Всі держави-учасниці зобов’язані охороняти зареєстровані за міжнародною процедурою найменування протягом всього часу, поки вони охороняються в країні походження.

Ніццька угода про Міжнародну класифікацію товарів і послуг для цілей реєстрації знаків (1957). Цією Угодою заснована класифікація товарів і послуг з метою реєстрації товарних знаків і знаків для обслуговування. Класифікація використовується як при міжнародній так і при національній реєстрації. Класифікація складається з переліку класів та алфавітного переліку товарів і послуг (близько 11 тис. найменувань). Переліки періодично переглядається Комітетом експертів. Ним користується більше 100 країн, хоча учасницями є близько 60.

Віденська угода про запровадження Міжнародної класифікації зображувальних елементів знаків для товарів і послуг (1973). Угодою запроваджено класифікацію для знаків, які містять або складаються із зображувальних елементів. Компетентне відомство держави-учасниці повинно зазначати відповідні символи класифікації в усіх офіційних документах і публікаціях, пов’язаних з реєстрацією знаків та їх групуванням.
Контрольні питання до теми 3.

1. Які ви знаєте об'єкти промислової власності?

2. Перерахуйте нетрадиційні об'єкти інтелектуальної власності.

3. Що таке винахід?

4. Що таке корисна модель?

5. Що таке промисловий зразок?

6. Яку функцію виконує торговельна марка?

7. Хто є суб'єктами права на винаходи, корисні моделі, промислові зразки?

8. Яка мета правової охорони?

9. У чому полягає сутність правової охорони ОІВ?

10.Які переваги дає правова охорона ОІВ правовласнику.

11. У чому полягає процедура надбання прав на винахід?

12. Що є об'єктом винаходу?

13. Що є об'єктом корисної моделі?

14. Що є об'єктом промислового зразка?

15. Які критерії охороноздатності для винаходів?

16. Які критерії охороноздатності для корисних моделей і промислових зразків?

17. У чому полягає критерій новизни для винаходу?

18. У чому полягає процедура правової охорони об'єктів промислової власності?

19. Який термін, правової охорони об'єктів промислової власності?

20. На основі яких підстав дія охоронного документа на об'єкт промислової власності може достроково припинятися цілком чи частково?

21. На які об'єкти промислової власності передбачено продовження дії охоронного документа після вичерпання первісно встановленого терміну?

22. Що таке патент?

Літературні та законодавчі джерела до теми 4.


  1. Цибульов П.М., Чеботарьов В.П. Популярно про інтелектуальну власність / За заг. ред. к.е.н. М.В.Паладія. - К.: ТОВ "Альфа-ПіК", 2004. – 56 с.

  2. Дроб'язко В.С., Дроб'язко Р.В. Право інтелектуальної власності: Навч. посібник. - К.: Юрінком Інтер, 2004. – 512 с.

  3. Право інтелектуальної власності: Підручник для студентів вищих навч. Закладів / За ред. О.А. Підопригори, О.Д. Святоцького. – К.: Видавничий Дім «Ін Юре», 2002. – с. 624.

  4. Інтелектуальна власність: Словник-довідник / За заг. ред. О.Д. Святоцького. - у 2-х т.: Том 1. Авторське право і суміжні права / за ред. О.Д. Святоцького, Р.В. Дроб'язка. Уклад.: В.С. Дроб'язко, Р.В. Дроб'язко. - К.: Видавничий Дім "ІнЮре", 2000. - 356 с. Том 2 Промислова власність / За ред. О.Д. Святоцького, Р.В. Дроб'язка. Уклад.: Г.П. Добриніна, А.В. Кочеткова, Н.І. Мова та ін. - К.: Видавничий Дім "ІнЮре", 2000. – 272 с.

  5. Інтелектуальна власність: Навчальний посібник / За ред. д.т.н. Цибульова П.М. – К.: УкрІНТЕІ, 2006. – 276 с.

  6. Кожарская И.Ю., Прахов Б.Г. Патентное право. – К.: Інст. інт. власн. і права, 2003. - 140 с.

  7. Закон України "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі" (Відомості Верховної Ради України, № 30 / 2003).

  8. Закон України "Про охорону прав на промислові зразки" (Відомості Верховної Ради України, № 35 / 2003).

  9. Паризька конвенція про охорону промислової власності від 20 березня 1883 року.

  10. Договір про патенту кооперацію від 19 червня 1970 року.

  11. Договір про патентне право від 1 червня 2000 року.

  12. Дроб'язко В.С., Дроб'язко Р.В. Право інтелектуальної власності: Навч. посібник. - К.: Юрінком Інтер, 2004. – 512 с.


Каталог: data -> ukr -> IJnfo dlya stydenta 11
IJnfo dlya stydenta 11 -> "Непряме оподаткування в системі податків України"
IJnfo dlya stydenta 11 -> Статистика ринку
IJnfo dlya stydenta 11 -> Класифікація і кваліфікація правопорушень
IJnfo dlya stydenta 11 -> Використання роботи внутрішнього аудитора
IJnfo dlya stydenta 11 -> Реферат на тему: " Психологія підлітків"
IJnfo dlya stydenta 11 -> Рішення про санацію банку може прийматися у випадках: з ініціативи комерційного банку в рамках непримусових заходів впливу нбу з ініціативи нбу в рамках непримусових та примусових заходів впливу на комерційний банк
IJnfo dlya stydenta 11 -> Статистика рівня життя населення
IJnfo dlya stydenta 11 -> Фізична подібність і моделювання


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7




База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2020
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка