Тема: Соціальна робота в школі з попередження шкільного насилля Викладач: Романовська Д. Д



Скачати 106.5 Kb.
Дата конвертації20.09.2018
Розмір106.5 Kb.
Електроний навчально-методичний комплекс до фахового модуля програми курсової підготовки підвищення кваліфікації соціальних педагогів

Тема: Соціальна робота в школі з попередження шкільного насилля
Викладач: Романовська Д.Д.,

завідувач науково-методичного центру

практичної психології і соціальної роботи ІППОЧО,

кандидат психологічних наук


Основні поняття: деструктивна поведінка, агресія, агресивно-асоціальна поведінка, види насилля, соціально-психологічна допомога.
Короткий зміст: Шкільне насилля як прояв агресивно-асоціальної поведінки. Форми агресивної поведінки. Види насилля: фізичне, емоційне, психологічне, сексуальне. Основні характеристики жертв шкільного насилля. Середовищні фактори, що сприяють шкільному насиллю. Стратегія соціально-психологічної допомоги учням в ситуації шкільного насилля. Результати анонімного анкетування учнів загальноосвітніх шкіл області з проблеми насильства.
Шкільне насилля як прояв агресивно-асоціальної поведінки.

Форми агресивної поведінки.
В сучасній школі збільшується кількість дітей для яких характерна негативна поведінка – поведінкові відхилення від існуючих соціальних норм, стереотипів, цінностей, дитяча злочинність, алкоголізм, наркоманія, токсикоманія, суїцидальна поведінка.

Така поведінка є деструктивною, вона тісно пов’язана з базовою людською характеристикою – агресією, та призводить до руйнування здоров'я, стосунків, особистості, суспільного порядку і навіть до переривання самого життя.

Ефективне вирішення проблеми усунення явищ агресивно-асоціальної поведінки, насилля в школі ґрунтується на розкритті причин виникнення відхилень в поведінці, психологічних механізмів формування агресії.

Сучасні дослідження Змановської Олени Валеріївни визначають агресію спрямовану на інших або на себе, не як окремий вид відхиляючої поведінки, а як прояв, що приймає безпосередню участь у різних формах поведінкових девіацій.

В перекладі з латинської "агресія" означає "напад". В наш час термін використовується досить широко. В психології під агресією розуміють тенденцію (прагнення), що проявляється в реальній поведінці або фантазуванні, з метою підпорядкування собі інших або домінування над ними.

Найбільш звичними проявами агресії вважається: конфліктність, тиск, примус, негативне оцінювання, погрози, лихослів’я і навіть застосування фізичної сили. Приховані форми агресії виявляються в уникненні від контактів, бездіяльності з метою нашкодити комусь, заподіяти шкоди собі, самогубстві.



Внутрішні репрезентації агресії можуть бути наступні: ідеї, фантазії і афекти. Наприклад, людина може виношувати ідею насилля над кимось, може протистояти і розправлятися з тим, хто образив лише у фантазіях.

Агресивну поведінку також репрезентують такі агресивні афекти: роздратування, заздрість, відраза, злість, нетерпимість, шаленство, скаженість, ненависть, лють. Інтенсивність агресивних афектів корелює з їх психологічною функцією, а саме:



  1. відстоювання автономії;

  2. усунення джерела загрози або страждань;

  3. усунення перешкод на шляху до задоволення потреб;

  4. розв’язування внутрішнього конфлікту;

  5. підвищення самооцінки.

Якщо агресивна поведінка звільняє від страху, допомагає захищати свої інтереси, захищає від зовнішньої загрози, сприяє адаптації тоді це – доброякісно-адаптивна агресія. В негативних проявах – це деструктивно дезадаптивна агресія.

Один з найбільш інтенсивних і складних агресивних афектів - ненависть. Крайня форма прояву ненависті – прагнення до знищення (вбивства), самознищення або радикального знецінення всіх і вся. Якщо ненависть, лють, мстивість або інші афекти стають стабільною характерологічною установкою, ми можем говорити про досягнення рівня психопатології характера.

З. Фрейд в пізніх своїх теоретичних роботах робив спроби обґрунтування агресії як прояву вродженого саморуйнівного потягу до смерті, однак це уявлення не отримало широкого визнання. І в сучасній психології залишається дискусійним питання: чи є агресивні потяги вродженими або вони формуються внаслідок конфліктів і фрустрацій на основі інших активних прагнень ( наприклад, до самоствердження).

Ми не можемо однозначно визначити внутрішню агресивну тенденцію особистості, але ми можемо оцінити ступінь і характер її зовнішніх проявів, тобто агресивної поведінки.

Переживання агресії людиною не завжди призводить до руйнівних, насильницьких дій. З іншого боку насилля людина може здійснювати як в стані емоційного збудження, так і в стані повної холоднокровності.

Агресивна поведінка може мати різноманітні форми:



  • ситуативні агресивні реакції (короткотермінова реакція на конкретну ситуацію);

  • пасивна агресивна поведінка ( в формі бездіяльності або відмови від чого-небудь);

  • активна агресивна поведінка ( в формі руйнівних і насильницьких дій).

Виражену соціально-негативну оцінку мають ті форми агресивної поведінки, які "спрямовані на нанесення образи або нанесення шкоди іншій живій істоті, яка не бажає подібного ставлення" .

Така агресивно-асоціальна поведінка включає в себе обов’язково насилля – вербальні або фізичні дії, що спричиняють біль. Воно протікає на фоні негативних емоцій:



  • агресора (злість, лють, садистське задоволення, байдужість);

  • жертви (страх, приниження).

В такій поведінці ми спостерігаємо агресивні мотиви – зруйнувати, усунути, використати, нашкодити. На когнітивному рівні насилля підтримується установками, які підтверджують правильність такої поведінки, тобто міфами, забобонами, переконаннями.
Види насилля: фізичне, емоційне, психологічне, сексуальне.

Основні характеристики жертв шкільного насилля.

Найбільш розповсюдженою є класифікація видів насильства, що заснована на характері насильницьких дій. Вона включає: фізичне, сексуальне, емоційне та економічне насильство.



Фізичне насильство це будь-яка фізична травма, причиною якої може бути побиття, удари, укуси, опіки або будь-яка інша фізична шкода, завдана дитині. Травма може бути навмисною і ненавмисною, а також наслідком надмірних дисциплінарних вимог чи покарання.

Емоційне насильство – вербальне або психологічне насилля, інтелектуальна травма. Емоційне насилля можна визначити як дії або недбале ставлення батьків/опікунів, піклувальників, які спричинили чи могли спричинити серйозні емоційні чи інтелектуальні порушення. Його причиною може також стати надмірне покарання або його незвичні види. Діти, що стали жертвами сексуального чи фізичного насилля, переважно зазнали й емоційного насильства.

Емоційне насильство – дія, вчинена щодо дитини, яка спрямована на погіршення психологічного благополуччя жертви і викликає у жертви емоційну напругу, зниження самооцінки.

Види емоційного насильства: глузування, прозивання, нескінченні зауваження та необ'єктивні оцінки, висміювання, приниження; відторгнення, ізоляція, відмова від спілкування з жертвою (з дитиною відмовляються грати, займатися, спілкуватися і т. інш.).

Зазвичай фізичне та емоційне насильство супроводжують одне одне. Глузування і знущання можуть продовжуватися тривалий час, викликаючи у жертви глибокі травмуючі переживання.

Здійснення насильницьких стосовно дітей напряму пов’язане з їх власним психологічним неблагополуччям, як правило, в основі жорстокого поводження дітей та підлітків полягає власний травматичний досвід. Як правило, ті, що знущаються, походять з домівок, де агресія використовується як спосіб розв’язання конфліктів, проте це питання потребує подальшого вивчення. Міфом є думка про те, що ті, хто знущаються, є невпевненими в собі по суті, а тільки прикриваються зовнішньою бравадою. Дослідження свідчать про те, що їхня самооцінка здебільшого є середньою чи вищою від середньої.

Дослідники зазначають, що діти, виховані в умовах материнської депреваціі, тобто такі, які немовлятами не отримали достатньої любові, турботи, з несформованою прихильністю до батьків, так звані «діти притулків» і «соціальні сироти», пізніше більше схильні до насильства, ніж діти, що виховувались в нормальних сім'ях.



Сексуальне насильство – це пестощі та інші дотики до геніталій дитини, інцест, зґвалтування, експлуатація дитини в проституції та порнографії, ексгібіционізм, содомія. Сексуальне насилля є найменш відкритим видом насилля, тому що дорослі, як правило, через сором, що може відчувати дитина, спонукають її до таємності і мовчання.

Занедбання, Ігнорування, Психологічне насильство - буває педагогічне, емоційне, медичне. Найбільш доцільно зупинитися на фізичному занедбанні. Ознаки фізичної занедбаності: брудний та пошкоджений одяг, невідповідний до сезону; безсоння; недотримання гігієнічних норм; медичні проблеми, які не піддаються лікуванню; ховання або крадіжка їжі; відсутність або низький рівень соціальних навичок; бездоглядність; нездатність до навчання, невідповідність розумових здібностей віковим нормам.

Які види насилля ми можемо зустріти сьогодні в школі? Усі вище перераховані, на жаль: насміхання, прізвиська, зауваження й необ'єктивні оцінки, приниження в присутності інших дітей, відторгнення, ізоляцію, відмову від спілкування з жертвою побиття, нанесення удару, ляпасу, запотиличника, відняття речей.

Жертвою шкільного життя може опинитися будь-яка дитина, але зазвичай для цього обирають того, хто слабший або якимось чином відрізняється від інших.

Основні характеристики жертв шкільного насилля запропонувал Зінов‘єва Н.О. та Михайлова Н.Ф.

1.Наявність фізичних недоліків (зір, слух, інші хвороби).Такі діти не можуть захистити себе і дати адекватну відповідь.

2.Особливості поведінки. Мішенню для агресії і глузування стають замкнуті діти (інтроверти, флегматики) або діти з імпульсивною поведінкою (гіперактивні), хоча такі можуть бути і агресорами, або і тими й іншими.

3.Особливості зовнішності (все що виділяє дитину із загальної маси).

4.Погані соціальні навички. Це діти, у яких не вироблений психологічний захист від вербального і фізичного насилля у зв’язку з недостатнім досвідом спілкування і самовираження. Вони самі приймають роль жертви.

5.Страх перед школою. Це діти, які ідуть до школи з негативними соціальними очікуваннями по відношенню до неї. Індукують страх їхні батьки, у яких були проблеми в шкільному віці.

6.Відсутність досвіду життя у колективі (домашні діти). У таких дітей відсутні навички спілкування і міжособистісної взаємодії.

7.Хвороби. (Епілепсія, тіки, гіперкінези, заїкання, енурез, енкопрез, дислалія, дислексія, дискалькулія та інш.).

8.Низький інтелект і труднощі в навчанні. Низькі здібності детермінують і низьку успішність в навчанні, а це спричинює низьку самооцінку, що сприяє формуванню ролі жертви, або в окремих випадках і насильницькій поведінці як варіанту компенсації.

А тепер розглянемо фактори, що провокують формування у дитини насильницьких рис особистості. Зиновьєва Н.О. та Михайлова Н.Ф. здійснили дослідження внутрішньосімейних факторів формування агресивно-асоціальної поведінки.

1)Неповні сім'ї. Діти, що виховуються в неповних сім‘ях більше схильні до застосування емоційного насилля по відношенню до інших дітей, особливо дівчатка.

2)Сім'ї у яких у мами спостерігається негативне ставлення до життя. В такому випадку у мами негативне налаштування на школу, відсутнє бажання співпрацювати, а насильницькі дії дитини не засуджуються - пояснюються як природна реакція на спілкування з "ворогами".

3)Владні та авторитарні сім'ї. Домінуюча гіперпротекція, безумовне підпорядкування волі батьків формують потребу вивільнити внутрішньо стримувані гнів і страх у шкільному просторі.

4)Сім'ї з конфліктними сімейними стосунками. Діти застосовують модель поведінки батьків, що агресивно самостведжуються в присутності дитини, як спосіб долати життєві ситуації. Фруструюча і тривожна атмосфера сім'ї примушує дитину захищатися, вести себе агресивно, сприймаючи це як норму.

5) Сім'ї з генетичною схильністю до насилля. У дітей з низькою толерантністю до стресу спостерігається схильність до насильницьких дій.


Середовищні фактори, що сприяють шкільному насиллю.

Розглянемо також середовищні фактори, що сприяють насиллю у школі:

1.Анонімніть великих шкіл і відсутність вибору освітньої установи. Гомінка атмосфера негативно позначається на емоційно лабільних, гіперактивних дітях з нестійкою нервовою системою. У великій школі вчителю важче здійснити індивідуальний підхід до проблем кожного учня.

2. Нездоровий мікроклімат в педагогічному колективі. Авторитарний стиль керівництва адміністрації школи може провокувати роздратованість, незадоволеність, що переходять у дорослих в агресію і по відношенню до дітей. Також від професійного вигорання можуть з‘явитися симптоми агресивної поведінки, які відчувають на собі учні.

3.Байдуже ставлення. Вчителі часто стоять осторонь дитячих конфліктних ситуаціях, "нехай самі розбираються". Насильник відчуває себе в такому випадку безкарним.

Наслідками негативних явищ в учнівському та шкільному середовищі можуть бути різні ситуації і явища в які потрапляють і педагоги, і батьки, і самі діти. Залежить також багато і від індивідуальних особливостей дітей, що потрапляють в такі ситуації. Розглянемо основні наслідки шкільного насилля:



По-перше: насилля впливає на власний образ «Я» дитини; занижується самооцінка; дитина починає уникати стосунків з іншими людьми; іноді діти уникають дружби з жертвами насилля, бояться самі стати жертвами; дитина може жити і далі за "програмою невдахи".

По-друге: високий ризик розвитку нервово-психічних і поведінкових розладів; характерні невротичні розлади, депресії, порушенню сну і апетиту; можливе формування посттравматичного стресового синдрому.

По-третє: виникає порушення в розвитку ідентичності;, тривалий стрес породжує почуття безнадійності і безвихідності, що може провокувати думки про суїцид.

А тепер розглянемо особливості агресивної поведінки відповідно до вікових особливостей дитини.

В дошкільному віці агресивність – зворотній бік беззахисності. Не отримуючи любові, задоволення, відчуваючи небезпеку у дитини з'являються страхи. Прагнучи подолати свої страхи, дитина звертається до захисно-агресивної поведінки. Може також виникнути і аутоагресія у формі саморуйнівних фантазій, боязкості, самопокарання.

В молодшому шкільному віці агресія проявляється до більш слабких учнів ("обраної жертви") у формі тиску, насміхань, бійки, образ. Тут важливу роль відіграє відкрита позиція вчителя щодо вибору соціально прийнятних форм поведінки.

В підлітковому віці бути агресивним часто означає бути сильним. Набувають широкого розповсюдження ритуали та міфи підліткової групи, що виправдовують її зовнішню і внутрішньогрупову агресію. Прояви насилля розглядаються як утвердження своєї сили, як відданість групі або ідеї. В окремих випадках ініціаторами агресивної поведінки можуть бути дезадаптовані підлітки-аутсайдери.

Для особистості дитини небезпечні результат і неправильна реакція оточуючих на агресивні прояви. Якщо завдяки насиллю дитина отримує увагу, владу, визнання, гроші, інші привілеї у підлітків формується поведінка заснована на культі сили.


Результати анонімного анкетування учнів загальноосвітніх шкіл Чернівецької області з проблеми насильства

Проблема профілактики насильства залишається актуальною у зв’язку з динамічними змінами соціокультурної ситуації та специфічними тенденціями в житті сучасного суспільства. Про це свідчать результати анонімного анкетування учнів 8-11 класів навчальних закладів області, яке було організоване науково-методичним центром практичної психології і соціальної роботи ІППОЧО.

Як свідчать відповіді на запитання «Чи доводилось Вам бути свідком насильства (жорстокого поводження) з Вашими друзями, однолітками, школярами?» 22,12% учнів дають позитивну відповідь, 77,99% – негативну. Дана тенденція в розподілі відповідей знову ж таки підкреслює актуальність проблеми насильства в шкільному середовищі та необхідність проведення високоякісної профілактичної роботи з всіма учасниками навчально-виховного процесу. Найбільш поширеними видами насильства, на думку респондентів, є насильство в дорослому середовищі – 25,95%, насильство дорослих над дітьми – 23,75%, насильство старших дітей над молодшими – 16,81%. Менш поширеними визначаються насильство над представниками різної статі –11,79%, насильство між дітьми одного віку – 11,67%, сімейне насильство – 9,48%. Таким чином поширеними визначаються ті види насильства, здійснення яких можливе в навчальному закладі.

Відповіді дітей свідчать про те, що вони особисто зазнавали насильства. Найбільш поширеним видом насильства є психологічне насильство. Так, 60,62% респондентів відповіли ствердно на запитання: «Чи доводилось Вам зазнавати психологічного насильства?». Зазнають психологічного насильства в навчальному закладі 30,49% опитаних (18,74% – в учнівському середовищі, 11,75% – з боку вчителів), ще 30,13% – вдома.

Досить розповсюдженим, також, є такий вид насильства, як нехтування потребами дитини: 19,13% зазнають його з боку вчителів, 15,89% – з боку батьків, 1,8% – в учнівському середовищі.

Фізичного насильства, хоча б раз, зазнавали 48,28% респондентів. Найчастіше даний вид насильства здійснюється в учнівському середовищі. Про це свідчать відповіді 32,89% опитаних підлітків. Ще 14,07% осіб зазнають фізичного насилля з боку батьків.

Оскільки найчастіше діти зазнають фізичного та психологічного насильства в навчальному закладі, то можна говорити про прояви такого негативного явища, як шкільний булінг. Булінг визначають як тривалий процес свідомого жорстокого фізичного і психологічного ставлення з боку дитини або групи до іншої дитини або інших дітей.

Варто звернути увагу на відповіді дітей на запитання: «Чи існує проблема жорстокості у Вашому закладі?»: 16,04% опитаних відповіли «так», 35,90% важко відповісти, 48,06% – «ні». Тобто, половина дітей констатують або допускають, що в навчальному закладі актуальна проблема насильства.

Основними причинами виникнення насильства в навчальному закладі, зокрема – в учнівському середовищі, опитані діти називають:


  • комп’ютерні ігри агресивного характеру (19,24%);

  • культ сили, який пропагується засобами кіно і телебачення (13,73%);

  • вживання наркогенних речовин (13,50%);

  • важке матеріальне становище у сім’ї (11,28%);

  • наслідування поведінки дорослих (10,40%);

  • низький рівень культури батьків (8,72%);

  • впевненість у безкарності вчинку (7,49%);

  • конфліктні стосунки у сім’ї (5,83%);

  • кризові явища у суспільстві (4,81%);

  • недостатній виховний вплив школи (2,59%);

  • неефективні дії правоохоронних органів (2,04%).

Тобто, серед причин насильницької поведінки у неповнолітніх особливої актуальності набувають комп’ютерні ігри агресивного характеру та вплив засобів масової інформації. Саме ЗМІ створюють інформаційний фон, на якому у неповнолітніх формується хибний світогляд щодо способу і стилю життя, моделей поведінки, шляхів досягнення своїх цілей. Насаджуються моделі аморальної поведінки телегероїв, культ сили, жорстокості, насильства.

Аналіз результатів свідчить про те, що в разі виникнення ситуації насильства діти, в першу чергу, звернуться за допомогою до батьків (48,57%), менший відсоток відповідей набрав варіант «Звернусь до психолога» – 23,68%. Відповідь «діятиму на власний розсуд» та «Звернусь до вчителів» дали, 12,96% і 12,88%, відповідно. (Діаграма 10). Тобто, респонденти досить високо оцінюють допомогу та пораду вчителів та психологів, що свідчить про те, що робота з дітьми ведеться в правильному напрямку розвитку конструктивних стосунків між всіма учасниками навчально-виховного процесу.


Стратегія соціально-психологічної допомоги учням в ситуації шкільного насилля.

Шкільному педагогічному колективу, спільно з психологічною службою школи слід розпочинати роботу з профілактики агресивно-асоціальних негативних явищ в учнівському середовищі з діагностичної роботи. Необхідно чітко визначити, де може бути небезпека, хто у школі є потенційним «агресором» (у прихованій або відкритій формі), а хто може стати «жертвою».

Для виявлення агресивності можна використовувати наступні діагностичні методики:


  1. Шкала соціально-психологічної адаптації ( шкала СПА) розроблена К.Роджерсом і Р.Даймондом, адаптована Т.В.Снегірьовою (вік від 14р.) визначає адаптованість - дезадаптованість та їх критерії.

  2. Карта спостережень СТОТТА досліджує адаптацію та її 16 симптомо-комплексів.

  3. Методика оцінки рівня розвитку моральної свідомості (Л.Колберга).

  4. Опитувальник тривожності старших підлітків та юнаків Ч.Д.Спілберга, модифікований А.Ф.Андрійовою.

  5. Опитувальник Басса – Дарки. А.Басс і А. Дарк виділили різні види агресивних і ворожих реакцій: фізична агресія, вербальна, роздратованість та інші.

  6. Методика визначення рівня депресії (В.А.Жнурова).

  7. Анкета для раннього виявлення батьками залежності у підлітка.

Розглянуті причини девіантної поведінки дозволяють сформувати стратегію психологічної допомоги особистості з девіантною поведінкою з метою профілактики шкільного насилля та інших негативних явищ - формування конструктивної мотивації (позитивних цінностей, орієнтації на виконання соціальних вимог і самозбереження). Стратегія включає у себе наступні стратегічні цілі роботи психологічної служби і всього педагогічного колективу школи з кожною дитиною:

  • інтеграція індивідуального досвіду;

  • удосконалення саморегуляції;

  • підвищення стресостійкості і розширення ресурсів особистості;

  • вироблення життєво-важливих умінь;

  • усунення та зменшення проявів дезадаптивної поведінки;

  • розширення соціальних зв’язків і позитивного соціального досвіду;

  • підвищення рівня соціальної адаптації.

Відповідно до визначених стратегічних цілей можна зазначити завдання психологічного впливу на дітей з девіантними поведінковими проявами:

  1. усунення дефіциту в поведінкових репертуарах;

  2. посилення адаптивної поведінки;

  3. ослаблення або усунення неадекватної поведінки;

  4. усунення виснажливих реакцій тривоги;

  5. розвиток умінь соціально-адекватного самоствердження;

  6. розвиток ефективних соціальних навичків;

  7. досягнення адекватного сексуального функціонування;

  8. розвиток здібності до саморегуляції.

Психологічна інтервенція може здійснюватись у формі консультування, педагогічної корекції, тренінгів, психотерапії, психологічної корекції. В усіх випадках мають бути збережені вимоги до діяльності спеціаліста та загальні принципи поведінкової психології: об’єктивність, поведінкова оцінка, системність і співробітництво.

Отже найголовнішу мету роботи психологічної служби у школі можна сформувати як досягнення позитивних поведінкових змін у дітей та дорослих, що мають прояви агресивно-асоціальної поведінки.



Для підвищення якості профілактичної роботи із запобігання насильства над дітьми, соціальним педагогам рекомендується:

  1. Розробити план заходів щодо організації профілактичної роботи.

  2. З метою роз’яснення юридично-правових наслідків для осіб, що порушують права дітей, прав та обов’язків дітей, відповідальності за злочини, скоєні неповнолітніми, організувати індивідуальні та групові консультації.

  3. Постійно інформувати вчителів та дітей про прояви та наслідки насильства. Особливу увагу варто приділити формам прояву психологічного насильства, булінгу, дискримінації в учнівському середовищі.

  4. Проводити роботу в напрямку вдосконалення психолого-педагогічної компетенції та підвищення рівня психологічної культури вчителів (консультування, соціально-психологічні тренінги, семінари-практикуми, методоб’єднання за участю працівників психологічної служби) для підвищення ефективності взаємодії педагогів з дітьми.

  5. Вдосконалювати систему роботи з батьками, застосовуючи новітні психолого-педагогічні технології, методи та підходи (тренінги ефективної батьківської взаємодії, індивідуальне консультування, семінари-практикуми, „круглі” столи тощо).


Рекомендована література

  1. Безпалько О. Б. Соціальна педагогіка в схемах і таблицях: Навч. Посіб / О.Б.Безпалько. — К. : Центр навч. л-ри, 2003. — 134 с.

  2. Зиновьєва Н.О., Михайлова Н.Ф. Психология и психотерапия насилия. Ребенок в кризисной ситуации / Н.О. Зиновьєва, Н.Ф. Михайлова – СПб: Речь, 2005 - 248 с.

  3. Змановская Є.В. Девиантология: (Психология поведения): 3-е изд., испр. и доп. / Є.В. Змановская – М.: Издательский Центр "Академия", 2006. – 288с.

  4. Капська А. Й. Соціально-педагогічна робота з проблемними сім’ями: Посібник / А.Й.Капська, Н. С. Олексюк, З. З. Фалинська. – Тернопіль: Астон, 2010. – 304 с.

  5. Насильство: профілактика і протидія. Методичні рекомендації для педагогічних працівників шкіл-інтернатів / упорядники: працівники науково-методичного центру практичної психології і соціальної роботи ІППОЧО [електронний ресурс: ippobuk.cv.ua/images/]. – 2011, – 37 с.


Додаткова література

  1. Бэрон Н.Р., Ричардсон Д. Агрессия. – Спб.: Речь, 1997. – 270с.

  2. Кернберг О.Ф. Агрессия при растройствах личности и перверсиях.- М., 1998. – 355с.

  3. Корекційна робота соціального педагога. Ігри та вправи/уклад. Л. В. Туріщева. – Х.:Вид. група «Основа», 2012. – 127 с.

  4. Настільна книга соціального педагогаґ/Авт.-уклад.:О. Є. Марінушкіна, І. М. Вишнева, В. В. Носенко. – Х.: Видавництво «Ранок», 2010. – 272 .

  5. Психоаналитические термины и понятия / Под. ред. Б.Є.Мура, Б.Д.Файка. - М., 2007. – 495 с.

  6. Психотерапевтическая енциклопедия / Под ред. Б.Д. Карвасарского – СПБ., 1998. – 620 с.

  7. Романовська Д.Д., Ілащук О.В. Профілактика посттравматичних стресових розладів: психологічні аспекти. Методичний посібник / Упор. : Д.Д. Романовська, О.В. Ілащук. – Чернівці : Технодрук, 2015. – 133 с. Розроблено та видано посібник (затверджений Вченою радою 19.03.2015 протокол №1/17):

  8. Сучасний виховний процес: сутність та інноваційний потенціал // Матеріали наук.-практ. конференції (за результатами науково-дослідної роботи Інституту проблем виховання НАПН України у 2010 році) / [за ред. І. Д. Беха, О. В. Мельника]. – Івано-Франківськ: В-тво "Тіповіт", 2011. – Вип. 1. – 236 с.

  9. Лист Департаменту освіти і науки, молоді та спорту Чернівецької облдержадміністрації від 08.10.2013 01-31/3413 «Про результати дослідження з проблеми насильства в учнівському середовищі».


Питання для самоконтролю

1. Перерахуйте види агресивної поведінки. Вкажіть відмінність у проявах агресивно-адаптивної та агресивно-дезадаптивної поведінки.

2. Які емоційно-поведінкові афекти репрезентують агресивну поведінку?

3. Охарактеризуйте внутрішні та зовнішні передумови формування соціальних ролей жертви і агресора.



4. Назвіть форми і методи роботи соціального педагога у навчальному закладі з профілактики негативних явищ та ситуацій насилля.
Каталог: images -> banners
banners -> Тема сучасний стан розвитку історії як наукової дисципліни
banners -> Методичні рекомендації щодо викладання предмета «Художня культура»
banners -> Методичні рекомендації щодо викладання предмета інтегрованого курсу
banners -> Методичні рекомендації щодо викладання шкільного курсу математики у 2016/2017 н р
banners -> Наказ №992 Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 03. 08. 2012 за №1332/21644 Про затвердження Правил безпеки під час проведення навчально-виховного процесу в кабінетах (лабораторіях) фізики та хімії загальноосвітніх навчальних закладів
banners -> Використання методу проектів для формування ініціативності та підприємливості учнів на уроках математики та в позаурочний час
banners -> Методичні рекомендації щодо проведення Першого уроку у навчальних закладах Чернівецької області На виконання Указу Президента України Про
banners -> Чернівецькаобласнарад а інститут післядипломної педагогічної освіти чернівецької області

Скачати 106.5 Kb.

Поділіться з Вашими друзьями:




База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2020
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка