Тема світовий ринок праці


Етапи розвитку міжнародної міграції робочої сили



Скачати 193.96 Kb.
Сторінка3/8
Дата конвертації23.10.2016
Розмір193.96 Kb.
1   2   3   4   5   6   7   8

Етапи розвитку міжнародної міграції робочої сили

  • Сучасний етап:
  • 1945 рік по
  • сьогоднішній
  • день
  • Характерні риси:
  • масовість (від 35 млн. робітників-мігрантів на початку 1990-х рр. до 195 млн.мігрантів на початку 2009 р.);
  • виникнення більш-менш стабільних центрів привабливості;
  • зростання кількості нелегальних мігрантів;
  • посилення адміністративно-правового регулювання міграційних процесів;
  • зростання кількості мігрантів серед наукової інтелігенції і творчої молоді (“brain-drain” – англ.);
  • диверсифікація міграційних потоків.
  • Етапи міграційних процесів (1945 – 1973)
  • Стрімке зростання прибулих в метрополії з колишніх колоній і домініонів. Так, до 1970 року у Францію емігрували 600 тис. алжирців, 140 тис. марокканців, 90 тис. тунісців та сотні тисяч із Сенегалу, Малі, Того, Нігеру та багатьох інших країн. До Англії, наприклад, з 1946 року по 1959 рік прибуло тільки з Ірландії 350 тисяч осіб.
  • Час створення, становлення і ліквідації так званої “системи гостьових робітників” (“guestworker system”), яка в найбільш організованому класичному вигляді була впроваджена у Німеччині (ФРН): Федеральний Офіс Праці здійснював організований набір (вербування) робочої сили, перевіряв виробничі навички робітників, здійснював медичні експертизи тощо. Підприємці компенсували всі фінансові витрати Федерального Офісу і використовували робітників у виробництві. Умови найму були юридично закріплені у двосторонніх угодах між ФРН та країнами-експортерами: спочатку з Італією, пізніше – з Грецією, Туреччиною, Марокко, Португалією, Тунісом і Югославією. Це сприяло масовому збільшенню числа мігрантів. В ФРН їх кількість становила: 1956 рік – 95 тис.; 1966 рік – 1 млн. 300 тис.; 1973 рік – 2 млн. 600 тис. осіб. Аналогічні явища спостерігалися і в інших країнах. Так, з 1950 по 1970 рік кількість емігрантів у Франції, Великій Британії та Швейцарії зросла відповідно з 2 млн. 128 тис. до 3 млн. 339 тис., з 1 млн. 573 тис. до 3 млн. 968 тис. і з 279 тис. до 983 тисяч. Загострення соціально-економічних проблем, політичні та деякі інші чинники призвели до ліквідації “guestworker system” в 1973 році.
  • Виникнення незалежних держав внаслідок краху колоніальної системи зумовили появу зворотних потоків мігрантів, насамперед, з числа інтелігенції з метрополій до колишніх колоній і домініонів.
  • Серед причин міграції цього періоду переважають економічні, що пов’язані з пошуком забезпеченого, заможного життя.
  • Диверсифікація потоків як за географічним походженням мігрантів, так і країн-реципієнтів. К 70-м рокам в загальній кількості іммігрантів поступово зростає доля прибулих з Африки, Азії та Латинської Америки і відповідно знижується доля європейців.
  • Етапи міграційних процесів (з 1973 р. – наш час)
  • Поступово скорочується міграція робочої сили у Західну Європу і збільшується у країни Північної і Південної Америки, Австралії та деякі інші, і відбувається одночасна трансформація країн Південної Європи з еміграційних в імміграційні.
  • Стрімко зростає кількість іммігрантів у нафтодобувних країнах Близького Сходу.
  • Посилюються масові потоки біженців внаслідок політичних, релігійних та різних форс-мажорних обставин. Ще в 1956 році європейці вперше з часів ІІ світової війни знов зіткнулись з таким явищем, як біженці з Угорщини, а в 1968 році – з Чехословаччини. 90-ті роки увійшли в історію як драматичні для громадян колишньої Югославії, Албанії, жителів Ефіопії і Еритреї, деяких країн Африки і курдів, Афганістану та Іраку.
  • Нова геополітична ситуація в Європі, викликана колапсом Радянського Союзу, появою нових незалежних країн, крахом комуністичних режимів в країнах Східної Європи і Балтії і утворення СНД призвели в 90-і роки до нової хвилі мігрантів у різні країни світу, насамперед, до Західної Європи, а також до США, Ізраїлю, Аргентини, Австралії, Канади та в деякі інші.

Масштаби та напрями сучасних міграційних процесів

  • Основні причини міграційних процесів:
  • 1. Незадовільні економічні умови життя працездатного населення в країнах еміграції;
  • 2. Стабільно високий рівень з\п в країнах імміграції;
  • 3. Сприятливі соціальні умови для більш повної реалізації своїх можливостей в країнах імміграції;
  • 4. Природні катаклізми в країнах еміграції;
  • 5. Політичні причини;
  • 6. Військові причини;
  • 7. Національні причини;
  • 8. Культурні причини тощо.

Закономірності розвитку міграції

  • 1. Переважання міжнародної міграції робочої сили у загальному обсязі міграційних потоків;
  • 2. Зростання демографічних факторів розвитку ММРС;
  • 3. Розширення географії ММРС;
  • 4. Розширення масштабів ММРС;
  • 5. Збільшення обсягів нелегальної робочої сили
  • 6. Збільшення частки висококваліфікованих спеціалістів у міграційних потоках;
  • 7. Глобальний та інтенсивний характер ММРС

3. Напрями міграції робочої сили. Центри тяжіння міграції

  • 1. Міграція з країн, що розвиваються до промислово розвинених країн;
  • 2. Міграція в межах промислово розвинутих країн;
  • 3. Міграція робочої сили в між країнами, що розвиваються;
  • 4. Міграція з колишніх соціалістичних країн до промислово розвинутих;
  • 5. Міграція наукових працівників, кваліфікованих спеціалістів із промислово розвинутих країн до країн, що розвиваються.

Центри тяжіння робочої сили

  • Європа (72,6 млн осіб в Європі та Центральній Азії – 8,8% населення Європи; Росія – 12 млн емігрантів та іммігрантів)
  • Західна та Центральна Європа – 51 млн мігрантів
  • Німеччина – 10,8 млн, Франція – 6,7 млн, UK – 6,5 млн,Іспанія – 6,4 млн, Італія – 4,5 млн.
  • США та Канада (50 млн. осіб, 2/3 всіх мігрантів з Латинської Америки прямує до США)
  • Іноземці складають 21,3% населення Канади, 13,5% населення США (42,8 млн), 75% мігрантів мешкають у семи штатах: Каліфорнії, Нью-Йорку, Техасі, Флориді, Нью-Джерсі, Іллінойсі, Массачусетсі. Каліфорнія - 25% населення. Всього 20,2 млн з Латинської Америки, 10,4 млн з Азії, 5 млн з Європи – (1960-7,3 млн з Європи). Країни: Мексика, Китай, Філіппіни, В’єтнам, Індія, колишні республіки СРСР і Домініканська Республіка.
  • Нафтодобувні країни Близького Сходу (26,6 млн.мігрантів – 11,5% населення регіону)
  • Основні країни-донори: Індія, Пакистан, Бангладеш, Філіппіни та деяких інших країн. Питома вага іммігрантів: Катар – 95%; Саудівська Аравія – 48%; Бахрейн – 46%; Оман – 40%; ОАЕ – 37%.



Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8


База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка