Тема. Тканини тварин мета



Сторінка1/2
Дата конвертації20.11.2018
Розмір2.76 Mb.
#65708
  1   2
Тема. ТКАНИНИ ТВАРИН

Мета:

  • поглибити знання про основні типи тканин тваринного організму та функції, які вони виконують;

  • ознайомити учнів з процесом утворення тканин тварин та явищем регенерації;

  • розвивати творчі здібності учнів шляхом набуття досвіду самореалізації особистості під час виконання індивідуальних і творчих розвивальних завдань;

  • формувати позитивну мотивацію до навчання та активної життєвої позиції.

Основні поняття і терміни: епітеліальна, сполучна, м’язова, нервова тканини, регенерація.

Обладнання: роздатковий матеріал, опорна схема, комп’ютер, ППЗНЗ «Віртуальна біологічна лабораторія 10-11 клас», підручник, ДК«Шкільний курс біології (6-11 клас).

Хід уроку

І. Актуалізація опорних знань учнів



  1. Що таке тканина?

  2. Як учені вивчають структурно-функціональну організацію тканин?

  3. Завдяки якій здатності стовбурові клітини дозволяють відновлюва­ти всі функціональні елементи тканини?

  4. У чому полягає значення процесу диференціювання клітин при утворенні тканин?

  5. **Яке значення можуть мати стовбурові клітини для лікування хво­роб, пов'язаних із незворотним пошкодженням тканин?

Мотивація вивчення теми. 3 попереднього уроку вам відомо, що всі живі організми на Землі (окрім вірусів) мають клітинну будову. Виникає запитання: а чому ж тоді частини організму так відрізняються між собою будовою та функціями? Давайте подумаємо над цим.

Очевидно, в процесі еволюції кожна група клітин багатоклітинного організму пристосовувалась до виконання певної функції, в результаті чого змінювались форма, поєднання клітин між собою, виникали тканини й органи.

Отже, сьогодні на уроці ми детально розглянемо, які тканини утворились у тварин, яка їхня будова та які функції вони виконують. (повідомлення теми, мети та завдань уроку).

ІІ. Вивчення нового матеріалу


  1. Тканини тварин. Будова і функції (робота з опорною схемою, ППЗНП)

  • Назвіть тканини тварин (людини).

Сучасну класифікацію тканин тварин і людини затверджено 1987 року на міжнародному анатомічному конгресі.

В організмі тварин та людини розрізняють 4 типи тканин:



  • сполучна тканина

  • м'язова тканина

  • нервова тканина

  • епітеліальна тканина.

Сполучна тканина

Сполучні тканини мають волокнисту структуру. Вони складаються з клітин, відокремлених одна від одної позаклітинною матрицею. Сполучна тканина служить для сполучення інших видів тканин, наприклад, для утворення органів, і здатна пасивно розтягуватись і стискатися.



М'язова тканина

М'язові клітини утворюють активну скоротну тканину тіла, що називається м'язовою тканиною. М'язова тканина служить для створення зусилля та забезпечення рухів, наприклад, переміщення у просторі чи руху внутрішніх органів. Є три окремі види м'язової тканини: м'язи внутрішніх органів, чи гладенька мускулатура, яка знаходиться у внутрішніх стінках органів; скелетна мускулатура, прикріплена до кісток, що забезпечує видимі рухи тіла; та серцевий м'яз, що знаходиться у серці, забезпечує його скорочення та прокачування крові крізь судини організму.



Нервова тканина

Клітини, що утворюють центральну та периферичну нервову систему, класифікуються як нервова тканина. З нервової тканини складається головний і спинний мозок, що утворюють центральну нервову систему, й черепно-мозкові та спинномозкові нерви, що утворюють периферичну нервову систему, а також мотонейрони. Нервова тканина забезпечує обмін сигналами між різними структурами організму, а також зв'язок організму з навколишнім середовищем.



Епітеліальна тканина

Епітеліальні тканини утворені шарами клітин, що вистилають поверхні органів (наприклад, поверхню шкіри, дихальних шляхів, репродуктивної системи, внутрішню поверхню травної системи). Клітини епітелію щільно прилягають одна до одної, забезпечуючи таким чином наявність бар'єру між зовнішнім середовищем та органом. Крім захисної функції, епітеліальна тканина може виконувати також видільну та всмоктувальну. Епітеліальна тканина служить для захисту організму від мікроорганізмів, механічних пошкоджень, втрати рідини тощо.



  1. Утворення тканин тварин, їхня регенерація

Гістогене́з (від грец. histos — тканина + грец. genesis — утворення, розвиток) — сукупність процесів, що приводять до утворення і відновлення тканин в процесі індивідуального розвитку (онтогенезу). Утворення тканин у тварин відбувається з ектодерми, ентодерми, мезодерми і мезенхіми в період ембріогенезу, а основними елементами тканин є клітини та їхні похідні у вигляді неклітинних структур.

В утворенні певного виду тканин бере участь той чи інший зародковий листок. Наприклад, м'язова тканина розвивається з мезодерми, нервова — з ектодерми, і т. д. У ряді випадків тканини одного типу можуть мати різне походження, наприклад, епітелій шкіри має ектодермальне, а всмоктуючий кишковий епітелій — ентодермальне походження.



  • *Що ви знаєте про регенерацію тканин? (випереджальне завдання)

Регенерація – утворення нових структур замість видалених або загиблих в результаті пошкодження чи втрачених в процесі життєдіяльності. Здатність до регенерації широко поширена серед тварин. Взагалі кажучи, нижчі тварини частіше здатні до регенерації, чим більш складні високоорганізовані форми. Так, серед безхребетних набагато більше видів, здатних відновлювати втрачені органи, ніж серед хребетних, але тільки у деяких з них можлива регенерація цілої особини з невеликого її фрагмента. Тим не менш загальне правило про зниження здатності до регенерації з підвищенням складності організму не можна вважати абсолютним. Такі примітивні тварини, як гребневики та коловертки, практично не здатні до регенерації, а у набагато складніших ракоподібних і амфібій ця здатність добре виражена; відомі й інші винятки. Деякі близькоспоріднені тварини сильно розрізняються в цьому відношенні. Так, у дощового черв'яка з невеликого шматочка тіла може повністю регенерувати нова особина, тоді як п'явки нездатні відновити один втрачений орган. У хвостатих амфібій на місці ампутованої кінцівки утворюється нова, а у жаби кукса просто заживає і ніякого нового зростання не відбувається.

Багато безхребетних здатні до регенерації значної частини тіла. У губок, гідроїдних поліпів, плоских, стрічкових і кільчастих хробаків, голкошкірих з невеликого фрагмента тіла може регенерувати цілий організм. Особливо примітна здатність до регенерації у губок. Якщо тіло дорослої губки продавити через сітчасту тканину, то всі клітини відокремляться один від одного, як просіяні крізь сито. Якщо потім помістити всі ці окремі клітини у воду й обережно, ретельно перемішати, повністю зруйнувавши всі зв'язки між ними, то через деякий час вони починають поступово зближуватися і з'єднуватися, утворюючи цілу губку, подібну до колишньої. Це свого роду «впізнавання» на клітинному рівні, про що свідчить наступний експеримент. Губки трьох різних видів поділяли описаним способом на окремі клітини і як слід перемішували. При цьому виявилося, що клітини кожного виду здатні «узнавати» у загальній масі клітини свого виду і з'єднуватися тільки з ними, так що в результаті утворилася не одна, а три нових губки, подібні трьом вихідним.



Стрічковий хробак, довжина якого у багато разів перевищує його ширину, здатний відтворити цілу особину з будь-якої ділянки свого тіла. Теоретично можливо, розрізавши одного хробака на 200 000 шматочків, отримати з нього в результаті регенерації 200 000 нових черв'яків. З одного променя морської зірки може регенерувати ціла зірка.

Молюски, членистоногі та хребетні не здатні регенерувати цілу особина з одного фрагмента, однак у багатьох з них відбувається відновлення втраченого органу. Деякі в разі необхідності прибігають до аутотомії.

Птахи і ссавці як еволюційно найбільш просунуті тварини менше за інших здатні до регенерації. У птахів можливе заміщення пір'я і деяких частин дзьоба. Ссавці можуть відновлювати покрив, кігті і частково печінка; вони здатні також до загоєнню ран, а олені - до відрощування нових рогів замість скинутих.

*Процеси регенерації. У регенерації у тварин беруть участь два процеси: епіморфоз і морфаллаксіс. При епіморфіческої регенерації втрачена частина тіла відновлюється за рахунок активності недиференційованих клітин. Ці клітини, схожі на ембріональні, накопичуються під поранених епідермісом у поверхні розрізу, де вони утворюють зачаток, або зони. Клітини бластеми поступово розмножуються і перетворюються на тканини нового органу або частини тіла. При морфаллаксісе інші тканини тіла або органу безпосередньо перетворюються на структури відсутньої частини. У гідроїдних поліпів регенерація відбувається головним чином шляхом морфаллаксіса, а у планарій в ній одночасно беруть участь і епіморфоз, і морфаллаксіс.

Регенерація шляхом утворення бластеми широко поширена у безхребетних і відіграє особливо важливу роль в регенерації органів у амфібій. Існує дві теорії походження бластемних клітин: 1) клітини бластеми походять з "резервних клітин", тобто клітин, що залишилися невикористаними у процесі ембріонального розвитку та розподілені по різних органів тіла, 2) тканини, цілісність яких була порушена при ампутації, «дедиференціюються» в області розрізу, тобто дезінтегруються і перетворюються в окремі бластемні клітини. Таким чином, відповідно до теорії «резервних клітин», бластеми утворюється з клітин, що залишалися ембріональними, які мігрують з різних ділянок тіла і скупчуються біля поверхні розрізу, а відповідно до теорії «дедифференційованої тканини», бластемні клітини походять з клітин пошкоджених тканин.



III. Закріплення знань учнів. Контрольно-оцінна бесіда.

1. Які типи тканин розрізняють в організмі тварин і людини?

2. Які особливості будови епітеліальних тканин вам відомі?

3. Які функції виконують епітеліальні тканини?

4. Які тканини відносять до тканин внутрішнього середовища? Які їхні функції?

5. Що спільного та відмінного в будові та функціях різних видів м'язових тканин?

6. Які особливості будови та функцій нейронів?

7. Які функції допоміжних клітин нервової тканини?



Творче завдання. ПОМІРКУЙТЕ

Які види тканин тварин беруть участь у підтриманні гомеостазу?



IV. Підсумок уроку

Інтерактивна вправа «Результат». Учні по черзі роблять висновок про те, чого вони навчились на уроці, якого результату досягли.

Домашнє завдання. Опрацювати § 43, відповісти на запитання. Творче завдання. ПОМІРКУЙТЕ

Яке значення для нервової тканини має здатність клітин нейроглії до поділу?



Література

  1. Тагліна О. В. Біологія. 10 клас (рівень стандарту, академічний рівень). Підруч. для загальноосв. навч. закл. – Х.: Вид-во «Ранок», 2010. – 256 с.: іл.

  2. П. Г.Балан, Ю. Г. Верес, В. П.Поліщук. Біологія: 10 клас. :Підруч. для загальноосвіт. навч. закл.:рівень стандарту, академічний рівень. – К.: Генеза, 2010. – 288 с.: іл.

  3. http://uk.wikipedia.org

  4. http://shkola.ua

  5. ДК «Шкільний курс біології (6-11 клас)

  6. http://www.utro.ua/ua/zhizn/okazyvaetsya_nervnye_kletki_vosstanavlivayutsya1256566442


ДОДАТОК 1
Нервові клітини відновлюються! Волосся замінять пошкоджені нервові закінчення.
vkurse.ua/ua/technology/ nervnye-okonchaniya.html

Університет Вейк Форест повідомив про розробку нового способу регенерації нервових тканин, пошкоджених в результаті травми. Сировиною для виробництва нових нервів служить звичайне волосся.

Нині пошкоджені нерви відновлюють за допомогою мікрохірургічних операцій. Це можливо здійснити двома шляхами або запозичити шматочок нерва з іншої частини тіла, або з‘єднати два закінчення розірваного нерва порожньою трубочкою, сподіваючись на природний процес регенерації тканини, пише Washington Profile.

Проте обидва цих способу мають недоліки. В деяких випадках вилучення нерва для пересадки неможливе, крім того — це додатковий удар по організму. У свою чергу, регенерація нервів не відбувається у людей старше 17 років.

Університет Вейк Форест вперше спробував використовувати для дозволу цієї проблеми широко відомий білок кератин. У найближчій перукарні було зібране людське волосся, з якого і був виділений очищений кератин. Раніше було доведено, що кератин здатний впливати на активність особливих кліток (кліток Шванна), що грають важливу роль в процесі регенерації нервів.

Експеримент був проведений на лабораторних мишах, у яких вилучили 4 мм нерва, — серйозний удар по маленькій тварині. Після цього, розірвані закінчення зв’язали за допомогою кератінового гелю. Через 6 тижнів було встановлено, що лікування кератином дозволило почати процес регенерації нервів у 100% піддослідних мишей — цей процес був відмічений лише у половини гризунів, що входили до контрольної групи, і що не отримували подібного лікування. Крім того, кератінові миші відновлювалися швидше.



ДОДАТОК 2

biological.ucoz.net/ news/2011-01-14