Теоретичні основи практики соціальної роботи



Сторінка17/17
Дата конвертації21.09.2018
Розмір1.75 Mb.
#50134
1   ...   9   10   11   12   13   14   15   16   17

Індивідуальна робота метод соціальної роботи, спрямований на надання допомоги індивідам і сім'ям у розв'язанні їх психологічних, міжособистісних, соціоекономічних проблем шляхом безпосередньої взаємодії з ними. Найпоширенішими стратегіями втручання є кон­сультування, втручання в кризу, представництво інтересів, брокер­ство соціальних послуг.

Індивідуальна терапія — надання соціально-психологічної до­помоги індивідам, сім'ям у розв'язанні їх проблем шляхом взаємодії з ними.

Інсайт — миттєве, цілісне розуміння проблеми, ситуації загалом.

Інституціалізація соціальної роботи — процес формування сис­теми установ для осіб, які потребують спеціального нагляду чи догля­ду. Інституціональна допомога є противагою допомозі сімейній, догля­ду в громаді тощо. Характерними ЇЇ ознаками є розташування установ за містом, що забезпечує ізоляцію від суспільства; наявність примусу, жорсткий режим і контроль з боку персоналу; передача функцій об­слуговування, які під силу клієнтам, спеціальному обслуговуючому персоналу; велика кількість (200—300) осіб, які перебувають у закла­ді одночасно, тощо.

Інтенсивний догляд (опіка) — стратегія втручання, яка передба­чає перенесення відповідальності за стан клієнта на професіоналів, які здійснюють догляд, організацію розв'язання його проблем, вилу­чення клієнта із стресогенного оточення, зниження рівня збудження і стресу, налагодження відповідних стосунків з ним, вияв турботи, теп­лого ставлення.

Інтерв'ю (англ, іпіеп/іем — зустріч, побачення) — вербальна соці­ально-психологічна взаємодія між дослідником (інтерв'юером) і рес­пондентом з метою одержання актуальної для дослідження інформації.

Інтеріоризація (лат. іпіегіог — внутрішній) — перенесення сус­пільних уявлень у свідомість окремої людини.

Інтерпретація (лат. іпіегргеїаііо — пояснення, трактування) — за­безпечення клієнта альтернативною системою координат, в якій мож­на розглядати життєві ситуації.

Інформаційна кампанія — цілеспрямований інформаційний вплив на громадську думку..з метою переконання, зміни ставлення і поведінки громадськості або певних ЇЇ кіл.

Інформована згода — процедура одержання від клієнта чи його законного представника згоди на отримання послуг після роз'яснен­ня йому особливостей їх надання.

Ірраціоналізм (лат. іггаїіопаїіз несвідомий, нерозумовий) вчення, згідно з яким основою світу є воля, інстинкт, а джерелом пі­знання — інтуїція, чуття.

Кампанія з представництва інтересів групові зусилля щодо переконання системи, на яку спрямовані зміни, в необхідності цих змін і виділенні потрібних ресурсів.

Карта соціальних мереж — перелік організацій, які діють на те­риторії району, міста, із зазначенням конкретних осіб, до яких можна звернутися по допомогу чи залучити їх до роботи з клієнтом.

Каузальна (лат. саиза причина) атрибуція (лат. аіїгіЬио на­даю, постачаю; приписую) — приписування людині причин її поведін­ки внаслідок виникнення припущень, чому вона поводить себе так, а не інакше.



Класичне обумовлення — біхевіористська концепція, яка дово­дить, що поведінку людини можна описати за схемою «стимул — ре­акція» (5 — Р), а тому завдання фахівця полягає в конструюванні спе­цифічних стимулів для отримання потрібної поведінки клієнта або створення умов для згасання небажаної поведінки (контробумовлю-вання).

Клієнт соціальної роботи — особа, група людей, їхніх родичів, сім'ї, громади, які не можуть самостійно подолати свої проблеми, ви­йти з життєвої кризи, функціонувати самостійно і тому є адресатами соціальної роботи.

Клієнтцентрований підхід — консультування, особливістю якого є провідна роль клієнта, з яким емпатично взаємодіє терапевт, вико­ристовуючи прийоми активного слухання. Це допомагає клієнтові прийняти свої досвід і почуття, стати більш цілісним.

Клубний будинок — різновид організації діяльності групи само­допомоги людей з проблемами психічного здоров'я, із надмірною ва­гою, які зазнали насилля, втратили близьких родичів та ін.

Коаліція (лат. соаІШо — союз,) — добровільне формальне або не­формальне об'єднання організацій, створене на певний період і спря­моване на досягнення спільної мети на основі спільних інтересів та ресурсів шляхом прийняття певних правил і методів управління при збереженні кожною організацією своєї автономності.

Когнітивна (лат. со§піІіо знання, пізнання) модель соціальної роботи — модель соціальної роботи, яка грунтується на тому, що біль­шість емоцій і форм поведінки людей зумовлені їх думками, уявлення­ми, переконаннями, тобто когнітивними процесами («мислення фор­мує поведінку»).

Когнітивно-біхевіористська (лат. со£піїіо пізнання, англ. Ьепа-уіоигповедінка) модель — модель, яка передбачає врахування при наданні допомоги клієнтові особливостей його мислення, установок, які спрямовують його дії, а також набуття клієнтом адекватних соці­альним умовам навичок поведінки.

Колективне наснаження (імпаурмент) — розвиток у спільній ді­­яльності почуття належності до громади, яке посилює відчуття безпе­­ки й актуалізує взаємні зобов'язання. ->

Колективне представництво-— представництво інтересіа осіб (іноді в межах певної організації) з метою на політичному рівні відсто­ювати розв'язання проблем конкретної соціальне вразливої групи.

Команда — відносно невелика група однодумців, які об'єднані спільними цілями і мають високий рівень взаємозалежності.



Кондуктивна (лат. сопсіисіог супровідний) педагогіка — педа­гогічна діяльність із дітьми з обмеженими можливостями, переважно з порушеннями опорно-рухового апарату, спрямована на формування самостійної активності і незалежності дитини, що прагне адаптувати­ся до навколишнього середовища.

Конкретне консультування — взаємодія консультанта з клієнта­ми в конкретних випадках.

Консультація соціально-психологічна (каунселінг) — процес, під час якого спеціаліст дає рекомендації з розв'язання соціальних і психологічних проблем клієнта. Допомагає людині обирати рішення і діяти на власний розсуд, опановувати нові моделі поведінки, сприяє розвитку особистості.

Контакт (лаг. сопіасіив —дотик) — стан гармонії, сумісності, який сприяє взаєморозумінню, довірі, щирості, встановленню робочих сто­сунків між клієнтом і соціальним працівником.

Контрперенесення — внутрішній (емоційний, ментальний) відгук на перенесення з боку клієнта. Може бути і проявом власних реакцій перенесення соціального працівника на клієнта як на фігуру зі свого минулого.

Конфлікт (лат. сопПісїиз зіткнення) взаємодія двох або біль­ше суб'єктів, які мають взаємовиключні цілі і реалізують їх на шкоду один одному; зіткнення протилежних елементів.

Криза (грец. КГІ5І5 переломний момент) — стан особистості, спричинений її зіткненням з нездоланними перешкодами на шляху досягнення важливих для неї цілей. Далі настає період дезоргані­зації і вибуху, впродовж якого людина намагається розв'язати проблему.

Кризове втручання — модель соціальної роботи, до якої вдають­ся у роботі з клієнтом, який перебуває у стані глибокої психологічної кризи, що вимагає оперативного втручання. Спирається на викорис­тання елементів психодинамічної моделі, короткострокової когнітив-ної терапії, біхевіористських підходів (теорії соціального научіння), а також соціологічних підходів, зокрема теорії систем.

Кризове консультування — консультування, спрямоване на по­легшення вираження афекту (сильної негативної емоції), налагоджен­ня спілкування, досягнення розуміння клієнтом його проблем і відчут­тів, демонстрацію турботи й емпатії, підвищення самооцінки, підтрим­ку поведінки, зорієнтованої на подолання його проблем.

Лібідо (лат. НЬісІо бажання) — енергія сексуальних інстинктів, основної енергії життя.

Лобіювання (англ. Іоору — приймальня, вестибюль, кулуари) — діяльність соціальних груп, які відстоюють свої особливі політичні ін­тереси, груп тиску на органи законодавчої та виконавчої влади. Спря­мована на зміни в законодавстві, нормативно-правовому регулюван­ні, на ініціювання нового закону чи рішення місцевого органу влади, пришвидшення процесу розв'язання певної проблеми.

Лобіювання у соціальній роботі — діяльність соціальних груп, які відстоюють свої особливі політичні інтереси, намагаються впливати на органи законодавчої та виконавчої влади.

Логотерапія (грец. /о£оз — слово, вчення) спосіб аналізу ситу­ацій і метод консультування з метою допомогти людині знайти сенс і мету життя, подолати сумніви та відчай. При цьому особливе місце на­лежить формуванню уявлень про майбутнє.

Локальна соціальна система — мережа взаємопов'язаних соці­альних установ, що охоплюють усі властиві географічній місцевості аспекти соціального життя (сімейного, релігійного, правового тощо).

Люди похилого віку — згідно з українським законодавством, чо­ловіки у віці 60 і жінки у віці 55 років і старші, а також особи, яким до досягнення пенсійного віку залишилося не більше півтора року; гене­рація осіб старшого віку: літні (55—64 роки), люди похилого віку (65— 74 роки), старі люди (75—84 роки), престарілі (85 років і старші), дов­гожителі (понад 100 років).

Мала група — нечисельна (до 20 осіб) сукупність об'єднаних спіль­ною діяльністю людей, які мають безпосередні зв'язки між собою.

Маргінали (лаг. таг£о — край, межа) — окремі особи, соціальні верстви, групи, які опинилися поза межами характерних для суспільс­тва структур, соціокультурних норм, політичних традицій.

Масові акції — публічні заходи (пікети, маніфестації, мітинги, де­монстрації, марші та ін.), учасники яких виявляють свій протест проти «несправедливих законів», невмотивованих, незаконних дій, консер­ватизму органів влади, байдужості, упередженості чиновників.

Медіація (лат. ліесі/ай'о — посередництво) посередництво, мирний спосіб вирішення суперечок за сприяння третьої сторони (ме­діатора), яка безпосередньо не бере участі у суперечці.

Мережа — формальний або неформальний зв'язок людей чи ор­ганізацій, які можуть поділяти між собою ресурси, обмінюватися на­вичками, інформацією, знаннями тощо.

Мета (ціль) втручання — узгоджений результат взаємодії соці­ального працівника і клієнта.

Методи соціальної роботи — сукупність прийомів, способів ді­яльності соціальних працівників, використовуваних для розв'язання соціальних проблем клієнтів, стимулювання розвитку їхніх сил, конс­труктивної діяльності щодо зміни несприятливої життєвої ситуації.

Міжрольовий конфлікт — конфлікт, який виникає внаслідок не­сумісності різних ролей, що належать одній людині.

Місцева ініціатива — ініціювання територіальною громадою ви­рішення в місцевих органах влади питань, що належать до їх компе­тенції, але з різних причин не вирішуються.

Мозковий штурм — техніка групової дискусії, яка заохочує учас­ників до активного обміну інформацією та досвідом.

Моніторинг (англ, топііогіпе) постійне спостереження за об'єктом, процесом з метою з'ясування відповідності їх станів очіку­ваним результатам (у соціальній роботі — передбаченим змінам).

Моральні кодекси — сукупність моральних норм, які необхідно виконувати в певній сфері життєдіяльності.

Мотив (франц. тоШ, від лат. тоїиз РУ*) матеріальний або ідеальний предмет, що спонукає до діяльності або вчинку і заради яко­го вони здійснюються.

Мотивація — система мотивів, яка визначає конкретні форми ді­яльності, поведінки людини.

Мультидисциплінарна команда (багатопрофільна бригада) — форма організації роботи в соціальних службах, за якої експерти з різних галузей знань працюють скоординовано над наданням послуг клієнтові.

Мультифінальність — ймовірність отримання за одних і тих самих умов різних результатів, оскільки елементи системи взаємодіють по-різному.

Набір ролей — сукупність ролей, які людина опановує з набуттям певної соціальної позиції чи статусу.

Набута безпорадність — психологічний стан людини, за якого вона, не маючи впливу на події і процеси свого життя, починає віри­ти, що жодна діяльність не матиме для неї корисних результатів, унас­лідок чого втрачає здатність засвоювати корисні моделі поведінки. Втративши мотивацію, людина стає стурбованою, пригніченою тощо.

Навичка — дія, яку людина виконує автоматично (продумування операції «згорнутої» в часі).

Навичка розпитування — вміння використовувати закриті та відкриті запитання.

Напруженість —«-надмірна руйнівна збудженість.

Наркоманія (залежність від психоактивних речовин) — хвороб­ливий психічний стан, зумовлений хронічною інтоксикацією внаслідок зловживання наркотичними засобами.

Насильство в сім'ї — будь-які умисні дії фізичного, сексуального, психологічного чи економічного спрямування одного члена сім'ї сто­совно іншого, які порушують конституційні права і свободи людини та громадянина, завдають моральної шкоди, а також шкоди фізичному, психічному здоров'ю.

Наслідування — копіювання певних зразків діяльності у поведінці.

Неблагополучна сім'я — сім'я, яка в силу об'єктивних або суб'єк­тивних причин втратила свої виховні можливості, внаслідок чого в ній склалися несприятливі умови для виховання дітей.

Невербальні засоби спілкування — елементи спілкування, які мають не вимовну, не словесну, а семіотичну (знакову) природу і ра­зом із мовними засобами служать передаванню інформації. До них належать кінесика (міміка, постава, жести, хода), проксеміка (просто­рове розміщення співбесідників), графеміка (почерк), такесика (по­тиски рук, дотики), екстралінгвістика (паузи, кашель, зітхання, сміх, плач) та ін.

Недирективний підхід — вміння вести консультативну бесіду так, щоб стимулювати клієнта до самостійного пошуку розв'язання проб­леми, прийняття рішення, а також покладання на себе відповідаль­ності за реалізацію задуманого.

Неформальна група — група, яка не має у своєму складі визна­ного лідера.

Нормативна потреба — потреба, визначена на основі суджень професіоналів, котрі вираховують і встановлюють певні норми, стан­дарти, рівні.

Нусогенний (грец. пиз — розум, думка) невроз — невротична симптенатива через докори сумління, ціннісні конфлікти, екзистен-ційний вакуум.

Об'єкт лобіювання — орган законодавчої, виконавчої влади, місцевого самоврядування, а також особи, які мають владні повноваження, здатні задовольнити потреби лобістських груп і спрямувати процес у потрібному їм напрямі.

Оперантне обумовлення — біхевіористська концепція, яка вихо­дить з того, що поведінка, здійснюючись у певному середовищі, спри­чинює відповідні наслідки, які називають підкріпленням і які можуть посилювати, робити стійкою певну реакцію або послаблювати, руйну­вати її. Саме вони формують поведінку.

Опіка (піклування) — особлива форма державної турботи про не­повнолітніх дітей, які залишились без піклування батьків, а також про повнолітніх осіб, які потребують допомоги у забезпеченні їхніх прав та інтересів.

Організована група — група, що має професіонала або лідера, який визрів у ЇЇ складі і якого можуть називати ведучим, керівником, директором, фасилітатором, тренером, експертом.

Особиста мережа — система індивідуальних ділових, міжособис-тісних та інших зв'язків.

Особистість — набуття соціального досвіду, опанування соціаль­них ролей, норм, цінностей.

Паблік рілейшнз (англ. риЬІІс геїаііопз — зв'язки з громадськіс­тю) — системи дій із встановлення взаємовигідних відносин між орга­нізацією і громадськістю, від позиції якої залежить успіх організації.

Патери (англ, раїіегп модель, керівництво до дії} усталені зразки поведінки.

Патріархат — концентрація влади у чоловіків, їх привілейоване становище у суспільстві.

Перевизначення ситуацій — етап структурної сімейної терапії, який передбачає створення можливостей для членів сім'ї оцінити свої стосунки в новому ракурсі.

Перенесення — особливий тип об'єктних стосунків, якому влас­тиве переживання клієнтом певних почуттів стосовно особистості со­ціального працівника, однак за своєю природою ці переживання стосуються іншої людини. Воно є повторенням, новим «виданням» по­передніх об'єктних стосунків.

План втручання — документ, який складає у соціальних службах соціальний працівник разом із клієнтом з урахуванням проблем, по­треб, переваг та обмежень клієнта. Відображає основні потреби клієн­та, цілі та завдання роботи, конкретні дії для досягнення мети, графік їх здійснення, відповідальність соціального працівника і клієнта, фор­ми моніторингу та оцінки. Може мати, різну робочу назву — план до­гляду, програма реабілітації, індивідуальний план роботи, план-угода співпраці з сім'єю тощо.

Порада — пропозиція, як діяти в конкретній ситуації.

Посередництво — співробітництво представника клієнта з ін­шою стороною (опонентом).

Потреби — те, що необхідне для підтримання життєдіяльності ор­ганізму особи, соціальної групи, суспільства в цілому; внутрішня спо­нука активності; стан людини, соціальної групи, суспільства, що вира­жає залежність від об'єктивного змісту умов їхнього існування та роз­витку; умови, що змушують до чогось, спричиняють щось; ситуації, що вимагають державного регулювання.

Почуття ідентичності — уявлення про себе як унікальну індивіду­альність, яке формується у підлітковому віці (переважно у групах од­нолітків).

Права людини — визначальні засади правового статусу особи: соціальні можливості особистості в економічній, політичній, культур­ній та інших сферах, які належать їй від народження, без яких вона не може існувати як суспільна істота і які повинна гарантувати держава.

Практика соціальної роботи — діяльність соціальних служб і пра­цівників щодо вивчення потреб клієнтів, груп і громад, узгодження плану спільних дій, надання необхідних послуг і консультування, роз­витку їхньої самостійності тощо.

Превентивна (профілактична) допомога — вид соціальної допо­моги, що полягає у попередженні негативних явищ, проблем профе­сійної діяльності чи особистого життя індивіда, які можуть призвести до кризової ситуації чи критичного загострення проблеми.

Представництво (адвокатування) — процес захисту прав, реалі­зації інтересів індивідів, груп людей уповноваженими особами з ме­тою отримання ними доступу до послуг установ, на які вони мають право, але не можуть їх мати; взаємодія від імені клієнта з юридични­ми і фізичними особами.

Представництво рівних — діяльність організацій самодопомоги, в яких люди працюють разом, представляючи особисті проблеми.

Принцип активізації (імпаурменту, наснаження) — складова су­часної філософії соціальної роботи, яка полягає в підтримці клієнтів, підвищенні їхньої впевненості, самооцінки, компетентності для того, щоб вони могли сказати більше від себе та своєї родини в існуючих службах та об'єднатися з іншими для створення служб, які їм потрібні.

Принцип нормалізації («соціальної валоризації») — підхід в ор­ганізації соціальної роботи, який грунтується на переконанні, що пе­ребування в установах закритого типу небажане для людей із будь-яким типом патології; майже всі особи, навіть зі стійкими вадами, мо­жуть і повинні мати якомога нормальніше і повноцінніше життя у спільноті, отримувати необхідну для цього індивідуальну підтримку.

Принцип реципрокного (лат. гесіргосиз взаємний) гальмуван­­ня — формування в індивіда конкуруючої реакції, яка поступово галь­­мує (пригнічує) небажану реакцію (наприклад, тривоги або страху).­Гальмування має відбуватися за наявності стимулів, що зумовлюють­небажану реакцію. •

Притулок — 1) місце, де можна знайти порятунок або відпочити; 2) соціальний заклад, у якому людей забезпечують харчуванням і не­обхідною допомогою. Розрізняють притулки загального (індивід сам визначає час і термін свого перебування) і діагностичного (його зав­дання — діагностика ситуації, в якій перебуває особа, і визначення ЇЇ подальшої долі) типу.

Проблема (грец. ргоЫёта завдання) ситуація, яка стає пе­решкодою для бажаних дій і цілей.

Програма втручання — структурне втручання задля поліпшення добробуту людей, груп, організацій або громад.

Програмне консультування — допомога консультанта соціаль­ним організаціям та їх працівникам у налагодженні роботи.

Проекція — механізм психологічного захисту, який передбачає приписування іншим людям або об'єктам неприйнятних для себе якостей, видів поведінки та її мотивів.

Професійне представництво — діяльність найманого працівни­ка незалежної організації від імені клієнта з метою отримання ним необхідних послуг.

Процес соціальної роботи — послідовність, за якої відбувається втручання соціального працівника в ситуацію клієнта.

Психічний гомеостаз (збереження енергії) — рухома рівновага психічної системи, яка забезпечується протидією зовнішнім і внутріш­нім деструктивним чинникам.

Психодинамічна модель соціальної роботи — модель соціальної роботи, яка фокусується на внутрішньому житті індивіда і послугову­ється психічним детермінізмом, згідно з яким дії та поведінка людини породжуються її мисленням, а не впливами міжособистісних відносин або навколишньої ситуації.

Психодрама — ігрова методика, що передбачає створення умов, за яких індивіди, виконуючи ролі, можуть творчо працювати над осо-бистісними проблемами та конфліктами.

Психологія — наука, яка досліджує пізнавальні, орієнтаційні структури психіки (відчуття, сприймання, мислення, уяву, пам'ять).

Психосоціальна терапія — комплексний підхід у соціальній робо­ті, який передбачає тривалий соціальний супровід клієнта соціальним працівником і приділяє особливу увагу оцінці та взаємостосункам. Ос­новою моделі є прагнення вичленити проблеми із середовища, зміц­нюючи при цьому сильні сторони Я клієнта та механізми, за допомо­гою яких він може подолати проблеми самостійно за достатньої під­тримки соціального працівника.

Психотерапевтичні групи — консультативні групи, для роботи з якими використовують певні психологічні (психоаналітичні, трансакт-ного аналізу), когнітивні (нейролінгвістичне програмування, арттера-пія) теорії. Вони зосереджені на стосунках, почуттях, досягненні осо-бистісних змін завдяки груповій взаємодії.

Психотерапія — комплексний лікувальний вербальний і невер-бальний вплив на емоції, думки, самосвідомість людини при багатьох психічних, нервових і психосоматичних захворюваннях.

Радикальний фемінізм (лат. (етіпа — жінка) — теорія рівності­статей, яка є основою руху жінок за свої права; громадський рух за­визнання рівних прав жінок і чоловіків у всіх сферах сімейного і сус­­пільного життя. ->

Расизм — дискримінація за етнічною ознакою.

Раціоналізація (лат. гаііопаїіз розумний) — механізм психоло­гічного захисту, який передбачає псевдологічне пояснення причин власних дій, що начебто усуває існуючі протиріччя.

Реверберація (лаг. геуегЬего відбиваю, відкидаю) повільне зниження рівня соціального функціонування клієнта.

Реєстр контактів — перелік осіб, здатних і готових сприяти у про­веденні лобістської кампанії.

Резидентний заклад — стаціонарний соціальний заклад, у якому клієнти проживають тимчасово або тривалий час і де здійснюється груповий догляд.

Релаксація (лат. геіахаііо зменшення, ослаблення) — стан спо­кою, розслаблення.

Ресоціалізація — комплекс заходів, спрямований на відновлення соціального статусу особистості, втрачених чи несформованих соціаль­них навичок, зміну соціальних орієнтацій девіанта за рахунок включен­ня його у нові, позитивно орієнтовані відносини та види діяльності.

Ресурси — джерело й арсенал засобів, можливостей, до яких можна звертатися для виконання завдання або удосконалення дій.

Рефлексія (лат. геЛєхіо відображення) процес самопізнан­ня, споглядання і розуміння власного внутрішнього світу, а також сприйняття і розуміння психічного стану, можливого перебігу думок ін­шої людини у спілкуванні, усвідомлення того, як партнер сприймає та оцінює співрозмовника.

Ризик — ступінь імовірності негативної події, яка може відбутися в певний час або за певних обставин.

Робота в громаді — процес розвитку як колективного та індиві­дуального досвіду, який відбувається у територіальних громадах і гро­мадах за інтересами. Головна мета його полягає у роботі з громада­ми, які перебувають у невигідному становищі, задля колективного з'ясування ними своїх потреб і прав, визначення і досягнення цілей демократичним шляхом, за поваги потреб і прав інших.

Робочий альянс — сукупність свідомих і несвідомих очікувань, ідей, бажань і почуттів клієнта і консультанта.

Розвиток громади — впровадження позитивних змін у громаді за рахунок активної участі у внутрігромадських справах її членів. Пе­редбачає планування діяльності, залучення виконавців і членів гро­мади, зокрема волонтерів, інформування громадськості про реаліза­цію запланованого та її наслідки, оцінювання проміжних і кінцевих результатів.

Роль соціального працівника — модель поведінки, детерміно­вана фаховою культурою; виробнича функція, що передбачає вико­ристання певного підходу; завдання, виконання яких очікують від працівників.

Рольова дистанція — розмежування соціальними працівниками особистісних ставлень і поведінки та ставлень і поведінки, обумовле­них їхньою професійною роллю.

Самість — цілісна сутність особистості; реальне, організмічне Я.

Самоактуалізація — прагнення людини до найповнішого прояву та розвитку особистісних можливостей.

Самопідкріплення — фактор розвитку особистості, який полягає у схваленні своєї нової поведінки, в емоційній самовинагороді.



Самопредставництво — процес, в якому особа або група людей діють у власних інтересах, задовольняючи власні потреби.

Самореалізація — реалізація активності, яка задовольняє люди­ну у значущих для неї сферах життєдіяльності і (або) взаємовідносин.

Саморефлексія — усвідомлений процес розуміння та оцінки лю­диною свого психічного стану і поведінки.

Саморозкриття і катарсис (очищення) вивільнення певних емоцій і почуттів, внаслідок чого настає відчуття полегшення.

Сексизм — дискримінація за статтю.

Символічна економіка — система оперантного навчання, яка використовує з певними інтервалами заохочення бажаної поведінки.

Символічний інтеракціонізм (англ, іпїегасііоп взаємодія) теоретико-методологічний напрям у соціології та соціальній психоло­гії, що бере за основу аналізу соціокультурної реальності соціальні взаємодії, наголошуючи на їх міжіндивідуальному аспекті, та фокусу­ється на їх вираженні, насамперед мовному.

Синергія (грец. зупег£оз — той, що діє разом) — здатність ство­рювати нову енергію для підтримання свого існування і розвитку че­рез поєднання окремих частин, елементів, факторів в єдину систему за рахунок т. зв. системного ефекту.

Система (грец. вузіета утворення) — сукупність елементів (предметів, явищ, поглядів, принципів), між якими існують зв'язок і взаємодія.

Системна модель соціальної роботи — модель соціальної робо­ти, яка ґрунтується на ідеї, що задовільне життя людини залежить від систем, які її оточують, а сім'я є системою, всередині якої існують від­носини між подружжям, дітьми і родичами і яка включена у взаємодію з різноманітними соціальними інститутами — державою, системою освіти і виховання, економічними та іншими організаціями.

Сімейна терапія — підхід, заснований на переконанні, що пояс­нення і розв'язання проблем людини залежать від розуміння її взає­мовідносин зі значущими іншими у її минулому і сьогоденні.

Сканування проблеми — етап зосередженої на завданні моделі соціальної роботи, який передбачає визначення загальної картини труднощів клієнта без уточнення подробиць і висування пропозицій щодо розв'язання проблеми.

Служба пробації — соціальний заклад, співробітники якого за рі­шенням суду здійснюють нагляд за особами, що скоїли правопору­шення, але не були засуджені до першого ув'язнення.

Соціалізація (лат. зосіаііз суспільний) процес перетворення людської істоти на суспільного індивіда, утвердження її як особистос­ті, включення у суспільне життя як активної і дієвої сили; засвоєння ін­дивідом соціального досвіду (цінностей, норм, зразків поведінки) сус­пільства й активного відтворення і збагачення системи соціальних зв'язків і відносин, у яких він розвивається.

Соціальна депривація — відсутність або дефіцит економічних і психологічних умов розвитку людини (забезпеченість житлом, гроши­ма, турбота близьких людей тощо).

Соціальна діагностика — вивчення причинно-наслідкових зв'яз­ків, ставлення до соціальних цінностей суспільства, сутності соціаль­них проблем, котрі утворюють складну життєву ситуацію індивіда, ро­дини, групи.

Соціальна корекція — подолання або послаблення вад психічно­го, фізичного розвитку в дітей, порушення функції у дорослих.

Соціальна педагогіка — розділ педагогіки, що вивчає особли­вості організації соціального виховання, виховні можливості соціаль­ного середовища й оптимальні умови соціалізації особистості.

Соціальна профілактика — попередження аморальної, проти­правної поведінки, іншої асоціальної поведінки, виявлення негатив­ного впливу на життя і здоров'я людей та запобігання такому впливу.

Соціальна реабілітація — відновлення порушених або втрачених суспільних зв'язків, соціальних функцій, приведення індивідуальної, колективної поведінки у відповідність із суспільними нормами і пра­вилами.

Соціальна робота — галузь наукових знань і професійна діяль­ність, спрямована на підтримку і надання кваліфікованої допомоги будь-якій людині, групі людей чи громаді, що розширює або відновлює їхню здатність до соціального функціонування, сприяє реалізації гро­мадянських прав, запобігає соціальному виключенню.

_ Соціальна система — особливий тип системи, сформованої з лю­дей, груп людей, котрі взаємодіють і взаємно впливають на поведінку одне одного. Системи бувають неформальними, або природними (ро­дина, друзі, колеги); формальними (групи в співтоваристві, профспіл­ки); суспільними (лікарні, школи) тощо.

Соціальна справедливість — соціоекономічна цінність суспільс­тва, реалізація якої супроводжується утвердженням рівності соціаль­них прав кожної особистості.

Соціальна сфера — сфера життєдіяльності людського суспільс­тва, що охоплює широку палітру соціального простору (умови праці, побуту, здоров'я, етнонаціональні, сімейно-шлюбні відносини тощо).

Соціальна терапія — допомога на емоційному, когнітивному чи поведінковому рівнях у визнанні й розв'язанні клієнтом власних по­точних труднощів.

Соціальне виключення — реальне або уявне, повне або частко­ве вигнання суспільством зі своїх лав людини чи групи людей, позбав­лення їх доступу до суспільних благ.

Соціальне научіння — соціально-когнітивна модель поведінки, яка перебуває на межі поведінкового і когнітивного підходів, згідно з якою поведінку розглядають за формулою 5 — О — К, де 5 — стимул, О — опосередковані організмом когнітивні реакції, К — реакція. Це означає, що люди мають соціально-когнітивні здібності (до символіза­ції, передбачування, опосередкування, саморегуляції і самоаналізу), які дають їм змогу навчатися поведінці і модифікувати її.

Соціальне середовище — сукупність умов життєдіяльності люди­ни (сфери суспільного життя, соціальні інститути, соціальні групи), що впливають на її свідомість і поведінку.

Соціальний капітал — сукупність недержавних, некомерційних суб'єктів соціального життя, їх взаємозв'язки, цінності і норми, а також діяльність^ здійснювана ними з власної ініціативи у межах сформованої мережі зв'язків і з дотриманням усталеної системи цінностей і норм.

Соціальний супровід — робота, спрямована на здійснення соці­альної опіки, допомоги, патронажу соціальне незахищених категорій дітей і молоді з метою подолання життєвих труднощів, збереження, підвищення їх соціального статусу.

Соціальні послуги — правові, економічні, психологічні, освітні, медичні, реабілітаційні та інші заходи, спрямовані на окремі соціаль­ні групи, індивідів, які перебувають у складних життєвих обставинах і потребують сторонньої допомоги, з метою поліпшення або відтворен­ня їх життєдіяльності, соціальної адаптації, повернення до повноцін­ного життя.

Соціальні служби — підприємства, установи та організації неза­лежно від форм власності і відомчої належності, а також громадяни, що надають соціальні послуги особам, які перебувають у складних життєвих обставинах і потребують сторонньої допомоги.

Соціальні технології — сукупність наукових знань, засобів, при­йомів, методів та організаційних процедур, спрямованих на оптиміза-цію процесу впливу.

Соціально-педагогічна модель соціальної роботи — модель, яка фокусується на ідеї допомоги шляхом виховного впливу на процес соціалізації індивіда, соціальної групи, який здійснюється через сис­тему соціальних інститутів (сім'ю, школу, позашкільні заклади), покли­каних коригувати формування соціальних якостей особистості відпо­відно до суспільне значущих цінностей, обмежувати або активізувати виховний вплив конкретних соціальних факторів.

Соціально-психологічна консультація (каунселінг) — процес на­дання спеціалістом клієнтові рекомендацій з розв'язання його соці­альних і психологічних проблем, внаслідок якого він набуває або відновлює здатність приймати життєво важливі рішення, діяти на власний розсуд, опановує нові моделі поведінки, розвивається як особистість.

Соціально-психологічне консультування — вид професійної до­помоги клієнтам, який охоплює базові цінності, принципи, цілі, зав­дання та методичний інструментарій як психологічного консультуван­ня, так і практичної соціальної роботи (ведення випадку).

Соціально-психологічний тренінг — різновид психологічного тренінгу, орієнтований на використання активних методів групової роботи з метою розвитку компетентності у спілкуванні.

Соціально-радикальна модель соціальної роботи — модель со­ціальної роботи, яка, спираючись на марксизм і радикальний фемі­нізм, заперечує психологічні пояснення проблем клієнтів і закликає до розгляду балансу влади, використання структурних засобів розв'язання проблем, колективних дій.

Спілкування — спричинений потребами у спільній діяльності складний, багатоплановий процес встановлення і розвитку контактів між людьми, що включає обмін інформацією, вироблення єдиної стра­тегії взаємодії та розуміння іншої людини.

Справедливість — основний принцип рівноправного і недискри-мінаційного ставлення, який передбачає однакове ставлення до в^сіх людей, крім випадків, які потребують застосування диференційовано­го підходу.

Стигма (грец. 5Іі£та тавро) — дискредитація індивіда через приписування йому соціально негативних рис, характеристик, які сприймаються в певному середовищі як принизливі, спричиняють не­гативні суб'єктивні переживання.

Стратегія (грец. вІгаІе£іа від вігаіов військо, і а§б — веду) — взаємопов'язані заходи, що мають спільну мету або спільний підхід.



Стратегія втручання — загальні підходи до процесу надання до­помоги. Мають на меті допомогти індивідам змінити своє життя, поліп­шити середовище, в якому вони функціонують. Структурне представництво — діяльність певних об'єднань (груп, спільнот) на політичному рівні щодо відстоювання найактуальні­ших питань свого життя.

Сублімація (лаг. зиЬІітагє підносити) — каналізація психічної енергії у творче або професійне русло, спосіб знаходити символічне задоволення заборонених бажань у діяльності; писати про це книги, картини, знімати кіно або реалізовувати агресивні дії через виконан­ня певних професійних ролей.

Супервізія (англ. зирегуізіоп нагляд, наставництво) — система організації професійної підтримки працівників соціальної служби, за якої їм надається можливість працювати зі своїми більш досвідчени­ми колегами або запрошеними консультантами. Метою її є допомога супервізованим якнайефективніше виконувати свої завдання.

Т-група — група, діяльність якої спрямована на вдосконалення навичок міжособистісного спілкування як одного з важливих чинни­ків поліпшення соціального самопочуття, розвитку особистості, реалі­зації її потенціалу (у таких групах усі навчаються в усіх, кожне питання обговорюється «тут і тепер»).

Телефон довіри — форма соціально-терапевтичної допомоги, ад­ресованої особам, які перебувають у кризових станах і звертаються по допомогу через телефонний зв'язок.

Теорія активізації — теорія, яка спрямована на підвищення впевне­ності і компетентності самооцінки клієнтів у відстоюванні власних прав.

Теорія соціальної роботи — сукупність сформованих у процесі пі­знавальної, практичної діяльності уявлень, концепцій, понять, які відоб­ражають закони, закономірності, принципи, тенденції розвитку соці­альної роботи, обґрунтовують моделі практики і техніки втручання.

Територіальна громада — громада, що об'єднує людей, які меш­кають в одній географічній місцевості.

Термінація — завершення індивідуальної або групової соціаль­ної роботи з клієнтом.

Технологія адаптації — навчання новим професіям, можливос­тям забезпечення власного існування і життя своєї сім'ї за допомо­гою засобів, адекватних умовам, що змінилися, завдяки проведенню шкіл лідерів, виборців, молодих бізнесменів тощо.

Тренінг (англ. Ігаіпіпе) вид групової роботи, яка ґрунтується на використанні активних методів формування нових навичок, самопі­знання і саморозвитку.

Тривожність — постійний, болісний, нескінченний стан, який су­проводжується неприємними фізичними відчуттями.

Упаковка програми — словесне й образне формулювання, яке привертає увагу, завойовує довіру цільової групи, на яку спрямована інформаційна робота щодо популяризації певної програми в громаді.

Фандрейзинг (англ. й/пс( — кошти, гаізіп§ — пошук) — пошук ор­ганізацією ресурсів, необхідних для реалізації її програм та досягнен­ня цілей.

Фасилітатор — соціальний працівник, який допомагає індивідам або групам виразити свої потреби, ідентифікувати (з'ясувати) свої проблеми, розробити і використати стратегії їх розв'язання.

Фемінізм (лат. їетіпа жінка) соціальний рух, що закликає до ліквідації патріархату (концентрації влади чоловіків, їх привілейо­ваного становища у суспільстві).

Феноменологія (грец. ргіаіпотепоп те, що з'являється) вчення про духовну цінність свідомості, яка не залежить від ЇЇ реаль­ного існування і чуттєвого досвіду.

Філософія екзистенціалізму (лат. ехізіепііа існування) ірра­ціональне вчення, яке зосереджується на пізнанні існування людини, як правило, у ситуаціях боротьби, страждання, смерті.

Філософія постмодернізму — філософія, яка виходить із рівно­правності різних уподобань, стилів мислення, плюралізму стандартів, унікальності кожного людського життя, неповторності життєвих подій, множинності істин.

Формування реакцій — механізм психологічного захисту, який передбачає переорієнтацію неприйнятного ставлення або бажання на протилежне (наприклад, садистичних імпульсів — на бажання до­помогти і захищати інших).

Фрустрація (лат. їгизігаїіо обман, руйнування планів) — стан розпачу, відчаю, люті.

Хепенінг (англ. парреппіп£ подія, випадок) символічна пуб­лічна акція.

Хесед (івр. доброта, доброчинність) — благодійна соціальна служба єврейської громади, орієнтована на надання послуг людям похилого віку.

Холістичний (англ, мпоіе цілий, цілісний) підхід — підхід, який передбачає ставлення до користувачів соціальних послуг не як до па­тологічних суб'єктів, а передусім як до особистостей. Відповідно оці­нювання, складання і реалізація плану втручання мають враховувати різні особистісні потреби (фізіологічні, когнітивні, потреби у самоакту-алізації та ін.).

Цілеспрямованість діяльності — спрямування енергії для опти­мального функціонування, досягнення мети діяльності.

Цінності соціальної роботи — ідеї та переконання, на які спира­ються соціальні працівники під час прийняття фахових рішень.

Юридичне представництво — методи і дії, які адвокати та інші особи, котрі мають юридичну освіту, використовують, щоб допомогти людям реалізовувати свої права відповідно до чинного законодавства.

Я-концепція — уявлення людини про себе, яке формується у про­цесі її взаємодії із зовнішнім світом.
Каталог: uploads
uploads -> Правила прийому до аспірантури державної наукової установи «Науково-практичний центр профілактичної та клінічної медицини»
uploads -> Правила прийому до аспірантури та докторантури київського національного університету культури І мистецтв
uploads -> Положення про аспірантуру Миколаївського національного університету імені В. О. Сухомлинського Загальна частина
uploads -> Програма дисципліни «іноземна мова (англійська)»
uploads -> Положення правил прийому до нту "хпі" на 2016 рік правила прийому 2016 Організацію прийому до нту "хпі" та його структурних підрозділів здійснює приймальна комісія правила прийому 2016
uploads -> Програма та методичні вказівки з навчальної дисципліни історія науки І техніки для студентів усіх спеціальностей денної форми навчання
uploads -> Лекція № Тема лекції: Поняття мистецтва як частини культури
uploads -> Афінська держава та стародавня спарта у стародавній історії та культурі людства
uploads -> Київський національний лінгвістичний університет базові навчально-методичні матеріали
uploads -> Освіта осіб з інвалідністю в Україні Тематична національна доповідь Київ -2010 Тематичну національну доповідь «Освіта осіб з інвалідністю в Україні»


Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   9   10   11   12   13   14   15   16   17




База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2022
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка