аналіз буквеного запису слова як особливої моделі, яка відображає зв’язок між значенням слова і його звуковою структурою;
виділення, аналіз і узагальнення відношень між звуковою оболонкою слова і його буквеним записом;
формування орфографічного завдання і способів його виконання;
конкретизація способів орфографічної дії з урахуванням моно семантичної структури слова.
Орфографічні вправи
списування;
диктанти;
орфографічний аналіз;
нестандартні прийоми роботи.
1) з пропонованого списку слів виписати ( можна за алфавітом) слова з виучуваними орфограмами;
2) з поданого тексту виписати слова з орфограмами, що вивчаються;
3) списати, замість крапок поставити пропущені букви ( відповідні орфограми );
4) із списку слів виписати окремо слова з наголосом на першому , другому, третьому складах;
5) списуючи речення, доповнити їх пропущеними словами, поданими в довідці ( з виучуваними орфограмами );
6) з пропонованого переліку слів вибрати пари слів з першим ( дзвінким чи глухим ) приголосним звуком.
Завдання на списування :
1 Уважно прочитай слова ( речення, текст ), які ти будеш списувати;
2 Подумай, чи є там незрозумілі тобі слова. Якщо є, спитай учителя. ( Вчитель має передбачити подібні запитання і заздалегідь пояснити нові слова. Однак запитання можуть іноді виникати в слабких учнів у силу недостатнього розвитку їхнього мислення.)
3 Списуючи, продиктовуй собі кожне слово складами;
4 Звір свій запис з тим, з чого списував.
Методика списування :
1. Списування з підкреслюванням букв, написання яких пояснюється вивченням правилами правопису ;
2. Вибіркове списування ( у зв’язку з поставленими завданнями чи запитаннями);
3. Списування із зміною форм слова;
4. Списування з фонетико – чи граматико – орфографічними завданнями;
5. Списування з дописуванням пропущених букв.
Види списування:
Диктанти
зорові
контрольні
навчальні
зорово-слухові
попереджувальний
Навчальні диктанти
слуховий
( словниковий, вибірковий)
пояснювальний
самодиктанти
вільний
творчий
- використання міжпредметних зв’ язків;
- вправи, що пов'язують шукане слово з лінгвістичним матеріалом, що вивчається під час даного уроку;
У бабусі в селі живе найкраща корова веселка. У нашому класному куточку природи живе їжачок чапко. У катрусі вдома є песик Дружок і кошеня пушок.
У наступному році в братиславі сергій першим у світі подолав планку на висоті 5 м 85 см. Відтоді йому вдавалися рекордні стрибки в римі, лондоні, парижі.
Основні вимоги до цього виду роботи-тексти не повинні містити малознайомі і складні для розуміння слова, кожне виправлення учень повинен супроводжувати усним поясненням.
1. Запропонована система вправ ( диктанти, вправи на списування, творчі завдання, мовні ігри, кросворди ) сприятиме підвищенню орфографічної грамотності учнів початкових класів.
2. Для вдосконалення навчання української мови в початкових класах роботу зі словами, вимову та правопис яких потрібно запам'ятати, необхідно ввести до загальної системи формування орфографічних умінь.
3. Легкість і міцність засвоєння учнями словникових слів залежить від ступеня розвитку певних умінь: уміння чути слово, що вимовляється (тобто ступінь розвитку фонематичного слуху), вміння виявити орфограму (тобто ступінь розвитку орфографічної зіркості).
ВИСНОВКИ:
4. Етапи ознайомлення зі словниковими словами, закріплення та систематизації знань доцільно урізноманітнювати шляхом використання різних засобів навчання. Особлива роль у розв'язанні цієї задачі, на нашу думку, повинна належати застосуванню елементів етимологічного аналізу та усної народної творчості.
5. Опанування вчителем нестандартних прийомів роботи над правописом словникових слів, уміння ввести їх до єдиної логічної послідовної системи в процесі навчання молодших школярів дає можливість підняти на новий рівень ефективність словниково-орфографічної роботи та уроку української мови в цілому.