У відповідності до положень Резолюції Ради 15/1993 цей документ поширюється виключно англійською мовою


Трудові практики. Питання 5: розвиток людини та навчання на робочих місцях



Сторінка7/26
Дата конвертації20.03.2017
Розмір2.61 Mb.
ТипПовідомлення
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   ...   26



6.4.7. Трудові практики. Питання 5: розвиток людини та навчання на робочих місцях
6.4.7.1. Опис питання
Розвиток людини включає процес збільшення кількості вибору, шляхом розширення вмінь та спроможностей людини, таким чином надаючи можливість чоловікам та жінкам вести довге та здорове життя, бути освіченими та мати високі стандарти життя. Розвиток людини також включає доступ до політичних, економічних та соціальних можливостей, можливість бути креативним та продуктивним, відчувати самоповагу та належність до громади, що робить свій внесок у суспільство.

Роботодавці можуть використовувати політики та ініціативи для подальшого розвитку людини, шляхом розгляду важливих соціальних питань, таких як боротьба з дискримінацією, збалансування сімейних обов’язків та забезпечення здоров’я і добробуту. Вони можуть використовувати політики та ініціативи для підвищення потенціалу та можливостей осіб влаштовуватись на роботу. Здатність влаштовуватись на роботу відноситься до досвіду, компетенцій та кваліфікацій, що підвищують потенціал індивідуума до забезпечення та збереження доброї роботи.


6.4.7.2. Дії та очікування
Організації слід:

  • надавати всім працівникам на всіх етапах їх професійного досвіду доступ до розвитку вмінь, тренінгів та навчання, а також надавати можливості для кар’єрного зростання на рівних та недискримінаційних умовах;

  • забезпечувати, щоб, за необхідності, робітник отримував допомогу при переході на нову посаду через систему визначення знань та отримував доступ до навчання, яке допоможе йому справитися із стресом у разі звільнення;

  • поважати сімейні обов’язки працівників, надаючи відповідні години роботи, батьківські вихідні, та сприяти турботі про дитину і досягненню робітником належного балансу між життям і роботою; та

  • встановлювати спільні програми працівників та менеджменту для забезпечення здоров’я та добробуту.



    1. Навколишнє середовище


6.5.1. Огляд проблем, пов’язаних із навколишнім середовищем


        1. Організації та навколишнє середовище

Рішення та дії організації неминуче мають вплив на навколишнє середовище, незалежно від їх розташування. Ці впливи можуть бути пов’язані з використанням організацією живих та неживих ресурсів, місцем діяльності організації, викидами забруднень та відходів, а також значенням діяльності, продуктів та послуг організації для природного середовища. Для зменшення впливу на навколишнє середовище, організаціям слід приймати цілісний підхід , що бере до уваги економічні, соціальні та екологічні аспекти їх рішень та дій.




        1. Навколишнє середовище та соціальна відповідальність

Суспільство стикається із численними екологічними викликами, у тому числі вичерпанням природних ресурсів, забрудненням, кліматичними змінами, руйнуванням природного середовища, втратами видів та руйнуванням цілих екосистем, деградацією міських та сільських людських поселень. Із зростанням населення світу та зростанням споживання, ці зміни стають загрозами для безпеки людини та здоров’я і добробуту суспільства. Існує потреба у визначенні заходів для зменшення та ліквідації нестабільних типів та систем виробництва та споживання, а також переконатись, що споживання ресурсів на особу стає сталим. Екологічні справи на локальному, регіональному та глобальному рівнях є взаємопов’язаними. Їх розгляд вимагає комплексного, систематичного та колективного підходу.

Екологічна відповідальність є передумовою для виживання та добробуту людства. Тому це важливий аспект соціальної відповідальності. Екологічні справи тісно пов’язані з іншими ключовими темами та питаннями соціальної відповідальності. Вони також вимагають розгляду комплексної освіти, оскільки екологічна освіта є фундаментом впровадження розвитку сталих суспільств та образу життя.

Відповідні технічні інструменти з серії стандартів ISO 14000, слід брати до уваги при впровадженні такої діяльності як оцінка екологічної діяльності, виміри викидів парникового газу та звітування про них, оцінка циклу життя, розрахунки для навколишнього середовища та екологічне маркування.




      1. Принципи та міркування




        1. Принципи

Організації слід поважати та впроваджувати наступні екологічні принципи:



  • екологічна відповідальність. На додаток до відповідності законам та нормам, організації слід нести відповідальність за наслідки для навколишнього середовища, які виникли у зв’язку з її діями, продуктами та послугами у сільських та міських місцевостях та у навколишньому середовищі в цілому. Організації слід удосконалювати власну діяльність а також діяльність тих, хто знаходиться у її сфері контролю або впливу;

  • запобіжний підхід. У Декларації про навколишнє середовище та розвиток, підписаної у Ріо-де-Жанейро, у наступних деклараціях та угодах, які удосконалюють концепцію, що якщо існують загрози суттєвих або незворотних втрат навколишнього середовища або здоров’я людини, нестача наукових доказів або нестача впевненості щодо суттєвості загрози навколишньому середовищу не повинні використовуватися як причина для перенесення ефективних заходів для запобігання деградації навколишнього середовища або загрозі здоров’ю людей;

  • управління екологічними ризиками. Організації слід впроваджувати програми, використовуючи підходи, засновані на управлінні ризиками та ідеями сталості, щоб уникати, оцінювати та зменшувати екологічні ризики та впливи від дій, продуктів та послуг. Організації слід розвивати та впроваджувати заходи з інформування та процедури з реагування на надзвичайні події, що зменшують та полегшують навантаження на навколишнє середовище, здоров’я та безпеку внаслідок виникнення нещасних випадків та дозволяють передавати інформацію щодо екологічних інцидентів органами влади та місцевим громадам; та

  • плата за забруднення. Організації слід сплачувати вартість забруднення, вчиненого у наслідок її діяльності, її продукцією та послугами відповідно до обсягу заподіяних екологічних проблем або необхідних заходів з відновлення, або ступеню, після якої забруднення перевищує прийнятний рівень (див. Принципи 16 Декларації Ріо-де-Жанейро). Організації слід використовувати принцип оплати забруднень щоб зрозуміти вартість забруднення та обрахувати економічні й екологічні переваги від запобігання забрудненню, замість ліквідації його наслідків.



        1. Міркування

В екологічному менеджменті організації слід оцінювати важливість та застосовувати наступні підходи та стратегії:



  • розуміння життєвого циклу. Основним завданням розуміння життєвого циклу є зменшення впливів на навколишнє середовище продукті та послуг, а також покращення соціо-економічної діяльності протягом їх життєвого циклу, тобто від сировини та видобутку енергії, через виробництво та використання до ліквідації відходів або відновлення.

  • оцінка впливу на навколишнє середовище. Організації слід оцінювати впливи на навколишнє середовище до початку нової діяльності або проекту та використовувати результати оцінки як частину процесу прийняття рішень;

  • чистіша продукція та еко-ефективність. Ці стратегії, спрямовані на задоволення потреб людини з більш ефективним використанням ресурсів та меншою кількістю забруднення і відходів. Важливим є зосередженість на удосконаленні не кінцевого, а початкового етапу процесу або діяльності. Чистіше та безпечніше виробництво та підхід еко-ефективності включає: удосконалення практик експлуатації; удосконалення або впровадження нових технологій або процесів; зменшення обсягів використання матеріалів та енергії; використання поновлюваної енергії; раціоналізація використання води; утилізація або безпечний менеджмент токсичних матеріалів та відходів, удосконалення продуктів та послуг;

  • підхід «система продуктів-послуг». Цей підхід може бути використаний, щоб змістити зосередженість ринкових взаємодій від продажу або надання продуктів (тобто передача права власності шляхом одноразового продажу, лізингу або оренди) до продажу або надання системи продуктів та послуг, які комплексно задовольняють потреби споживача (шляхом набору послуг та механізмів обслуговування). Системи «продукт-послуга» включають лізинг продукту, його оренду або розподіл за долями, об’єднання продукту та оплати послуг. Такі системи можуть зменшити використання матеріалів, відділити прибутки від матеріальних потоків та залучити зацікавлені сторони до впровадження широкої відповідальності виробника протягом життєвого циклу продукту та пов’язаної з ним послуги;

  • використання екологічно доброякісних технологій та практик. Організації слід намагатися адоптувати та, за можливості, впроваджувати розвиток і поширення екологічно доброякісних технологій та послуг (див. Принцип 9 Декларації Ріо-де-Жанейро); та

  • використання принципів сталості під час закупівель. При прийнятті рішень щодо закупівель, організації слід брати до уваги екологічний, соціальний та етичний вимір продукту або послуги, що закуповуються, протягом всього їх життєвого циклу. Якщо можливо, перевагу слід надавати продуктам або послугам, що справляють мінімальний вплив, таким чином використовуючи незалежні та чіткі схеми маркування, такі як еко-маркування.




      1. Екологічне питання 1: Запобігання забрудненню




        1. Опис питання

Організація може покращити свої екологічні стандарти, запобігаючи забрудненню, у т.ч. зменшення викидів в атмосферу, воду, виробництво твердих або рідких відходів; забруднення землі та ґрунтів, використання та розміщення токсичних і шкідливих хімікатів і шуму внаслідок діяльності, продуктів та послуг. Різні форми забруднення включають наступні:

  • викиди в атмосферу. Викиди організації в атмосферу таких елементів як свинець, ртуть, летючі органічні поєднання, двоокис сірки, окис азоту, діоксани, частки та речовини, що руйнують озоновий шар, можуть спричинити вплив на навколишнє середовище та здоров’я, що матимуть різні наслідки для кожної людини. Ці викиди можуть спричинятись як обладнанням та діями організації, так і використанням або завершенням життєвого циклу її продуктів та послуг, або утворенням енергії яку організація споживає;

  • викиди у воду. Організація може спричиняти забруднення води шляхом прямих, навмисних або ненавмисних викидів до поверхневих вод, ненавмисного витоку до поверхневих вод або проникнення до ґрунтових вод. Ці викиди можуть відбуватися як безпосередньо з виробництва організації, так і бути спричинені непрямо, у зв’язку із використанням її продуктів та послуг;

  • відходи. Діяльність організації, її продукти та послуги можуть призвести до вироблення рідких або твердих відходів, які за неналежного обслуговування можуть спричинити забруднення повітря, води, землі та ґрунтів. Відповідальний менеджмент відходів прагне уникати забруднення. Він дотримується принципу зменшення відходів, який передбачає зменшення використання ресурсів, повторне використання, повернення у використання та повторну обробку, поводження з відходами та їх утилізацію;

  • викиди токсичних та шкідливих хімікатів. Організація, що утилізує або виробляє токсичні та шкідливі хімікати (як природного так і неприродного походження), може негативно впливати на екосистему та здоров’я людини, шляхом гострого (одноразового) та хронічного (довготермінового) впливу у результаті викидів. На людей різної статі та віку, ці викиди можуть впливати по різному; та

  • інші визначені форми забруднення. Діяльність організації, продуктів та послуг може спричиняти інші форми забруднення, які негативно впливають на здоров’я та добробут громад і які по різному можуть впливати на осіб. До цих форм відносяться шум, запах, візуальне забруднення, вібрації, радіація, інфекції (вірусні або бактеріальні), викиди з розсіяних та розосереджених джерел, біологічні шкідники (напр. агресивні види).




        1. Дії та очікування

Для удосконалення запобігання забруднення від її дій, продуктів та послуг, організації слід:



  • визначити джерела забруднення та відходів, пов’язаних з її діяльністю, продуктами, послугами; а також виміряти, зареєструвати та прозвітувати щодо значних джерел забруднення;

  • вимірити, зареєструвати та прозвітувати у разі зменшення забруднення, споживання води, продукування відходів та споживання енергії;

  • впровадити заходи, спрямовані на запобігання забрудненню та викидів відходів, використовуючи підхід до управління відходами, та забезпечивши належне управління неминучими викидами та відходами;

  • відкрито повідомити щодо обсягів і типів важливих та суттєвих токсичних і шкідливих матеріалів, що використовуються та продукуються, у т.ч. щодо відомих ризиків цих матеріалів для здоров’я людини та навколишнього середовища;

  • систематично визначати та запобігати використанню:

  • заборонених хімікатів, визначених як національним законодавством, так і міжнародними конвенціями,

  • за можливості, хімікатів, визначених науковими організаціями або іншими зацікавленими сторонами, такими, що викликають стурбованість. Організаціям слід намагатися запобігати використанню цих хімікатів організаціями у сфері її впливу. Хімікати, яких слід уникати включають, проте не обмежуються наступними: речовини, що руйнують озоновий шар, стійкі органічні забруднювачі та хімікати визначені Роттердамською конвенцією, шкідливі хімікати та пестициди (визначені Світовою організацією здоров’я), хімікати визначені як канцерогенні ( у т.ч. дим від тютюнової продукції) або мутагенні, хімікати, які впливають на репродуктивну функцію та є шкідливими для ендокринної системи, які є стійкими, біоаккумулятивними або дуже стійкими і дуже біоаккумулятивними; та

  • впроваджувати плани та програми готовності та запобігання хімічній загрозі, які б були придатними для використання в рамках організації та поза її межами; залучати до них робітників, партнерів, владу та місцеві громади та інші зацікавлені сторони. Слід щоб такі програми включали, окрім іншого, визначення шкідливості та оцінку ризиків, процедури інформування та системи комунікацій, а також освіту та інформування громадськості.


6.5.4 Екологічне питання 2: Стале використання ресурсів
6.5.4.1 Опис питання

Для забезпечення доступу до ресурсів у майбутньому, існуючі схеми та обсяги споживання та виробництва потрібно змінювати так щоб вони враховували поточні можливості Землі. Стале використання ресурсів означає їх використання на рівні меншому або рівнозначному рівню природного відтворення. Для не відновлюваних ресурсів (таких як пальне, що видобувається), довготермінова стабільність вимагає, щоб рівень використання був нижчим за рівень, який можуть забезпечити відновлювальні ресурси. Організація може рухатись у напрямку сталого використання ресурсів, використовуючи електроенергію, паливо, сировинні і оброблені матеріали, землю та воду більш відповідально, та комбінуючи або заміщуючи не відновлювальні ресурси відновлювальними, наприклад використовуючи інноваційні технології. Трьома основними сферами удосконалення ефективності є:



  • енергетична ефективність. Організації слід впроваджувати програми енергетичної ефективності для зменшення використання енергії будівлями, транспортом, виробничими процесами, приладами та електроустаткуванням, забезпеченням послуг тощо. Покращення ефективності використання енергії слід доповнювати удосконаленням сталого використання поновлювальних ресурсів, таких як сонячна енергія, гідроенергетика, енергія приливів та хвиль, елегія вітру та біомаси;

  • збереження води та доступ до води. Організації слід зберігати та повторно використовувати воду в ході своєї діяльності, а також стимулювати збереження води в рамках сфери її впливу. Вода (у т.ч. забезпечення безпечної, чистої питної води та санітарних послуг), є фундаментальною потребою людини та основним правом людини. Цілі розвитку тисячоліття (Вставка 13) включають забезпечення сталого доступу до чистої питної води; та

  • ефективне використання матеріалів. Організації слід впроваджувати програми ефективного використання матеріалів, для зменшення навантаження на навколишнє середовище у наслідок використання сировинних матеріалів для виробничих процесів або для готових продуктів, що використовуються у її діяльності або при наданні нею послуг. Загалом, програма ефективності використання матеріалів базується на визначенні шляхів збільшення ефективності використання сировинних матеріалів у сфері впливу організації. Використання матеріалів спричиняє численні примі пливи на навколишнє середовище, наприклад впливи на екосистеми з боку видобувної або деревообробної промисловості, викидів у результаті транспортування або обробки матеріалів.


6.5.4.2 Дії та очікування
У зв’язку з всіма цими діями, продуктами та послугами, організації слід:

  • визначати джерела енергії, води та інших ресурсів, що використовуються;

  • вимірювати, реєструвати та звітувати з питань значного використання нею енергії, води та інших ресурсів, що використовуються;

  • впроваджувати заходи з ефективного використання ресурсів для зниження використання енергії, води та інших ресурсів, приділення уваги показникам найкращих прикладів діяльності та іншим еталонам;

  • доповнювати або заміщати не поновлювальні ресурси, альтернативними поновлювальними, а також тими, що не спричиняють суттєвих впливів;

  • використання повторно оброблених матеріалів та повторне використання води;

  • управління водними ресурсами з метою справедливого до неї всіх користувачів у межах басейну річки; та

  • впроваджувати стале споживання.




        1. Екологічне питання 3: Пом’якшення впливу від зміни клімату та пристосування до нових умов


6.5.5.2.1 Пом’якшення впливу від зімни клімату
Для пом’якшення впливу від зміни клімату, пов’язаних з діяльністю, продуктами та послугами організації, їй слід:

  • визначити джерела прямого та непрямого виділення парникового газу, та визначити межі своєї відповідальності;

  • виміряти, вести записи та звітувати щодо суттєвих викидів парникового газу, бажано із використанням методів, визначених у загальноприйнятих стандартах (див. Додаток А, що містить деякі приклади та інструменти соціальної відповідальності);

  • в рамках сфери контролю або впливу, впроваджувати заходи постійного зменшення та мінімізації прямих та непрямих викидів парникового газу;

  • зменшувати використання викопного палива та впливів від його використання шляхом використання технологій, що забезпечують низькій рівень викидів, використання поновлювальних джерел енергії з метою зменшення життєвого циклу викидів парникового газу; враховувати можливі екологічні та соціальні наслідки зростаючого використання таких ресурсів;

  • запобігати викидам парникового газу (зокрема тих, що руйнують озоновий шар) у результаті землекористування, реалізації процесів та дії обладнання, що передбачають нагрівання, вентиляцію або кондиціювання повітря;

  • розглядати можливості для продажу викидів або подібні ринкові інструменти та механізми, що використовують визнані методології та забезпечуються міжнародними угодами, такими як Рамкова конвенція ООН про зміну клімату. Організації слід уважно перевіряти можливість зниження викидів парникового газу внаслідок подібних дій; та

  • розглядати можливості прагнення до нейтральності щодо викидів СО2, впроваджуючи засоби урівноваження викидів парникового газу, наприклад шляхом підтримки надійних та прозорих програм зменшення викидів, а також видобутку та зберігання вугілля.


6.5.5.2.2 Адаптація до зміни клімату
Аби зменшити уразливість до зміни клімату, організації слід:

  • розглядати майбутні глобальні і місцеві проекції клімату, що ідентифікують ризики і впроваджують адаптацію до зміни клімату при ухваленні рішень. Це потрібно зробити, аби здійснювати належні заходи щодо існуючих впливів або тих, що передбачаються, і, аби збільшити здатність зацікавлених сторін в межах її сфери впливу до пристосування;

та

  • ідентифікувати можливості уникнення або мінімізації збитків, пов’язаних із зміною клімату, і використати в своїх інтересах можливості, де можливо, пристосування до умов, що змінюються (див. вставку 10).


Вставка 10 – Приклади заходів з адаптації до зміни клімату

Приклади з пристосування до умов зміни клімату включають:



  • планування використання землі, зональне і інфраструктурне проектування і забезпечення з урахуванням впливу від зміни клімату і більшої кліматичної невпевненості та можливості все більш поганих погодних умов, у тому числі повенів, сильних вітрів, засухи і дефіциту води або спеки;

  • розвиток сільськогосподарських, індустріальних, медичних та ряду інших технологій і технік, а також їх доступність для тих, хто їх потребує, гарантуючи забезпечення питної води, санітарії, продовольства і інших ресурсів, критично важливих для людського здоров'я;

  • підтримка регіональних кроків, спрямованих на скорочення уразливісті до повенів у результаті дощів та розлиття річок. Це включає відновлення заболочених територій, що може допомогти управляти водою повенів, відведення річок далеко від житлових областей, і скорочення використання не пористих поверхонь в міських областях; та

  • - забезпечення широких можливостей щодо зростання обізнаності через освіту і інші засоби важливості адаптації і запобіжних засобів для здатності суспільства до відновлення.

Каталог: assets -> files
files -> Міжнародний менеджмент модульна структура та інформаційна підтримка
files -> Робочий проект програми соціальної реабілітації дітей-інвалідів «час допомогти!»
files -> А. С. Макаренко: аксіологічний, етичний та психологічний контексти професійного самоусвідомлення педагогічної особистості
files -> Методичні вказівки до вивчення дисципліни «загальна екологія»
files -> Розповідь про Софію Петрівну варто почати з її далеких предків
files -> «е к ономі ч н І нау к и»
files -> Міжнародний менеджмент петрашко людмила петрівна – к е. н., доцент, професор кафедри міжнародного менеджменту
files -> Методичні рекомендації до написання та основні вимоги щодо оформлення дипломної роботи (проекту) для студентів окр
files -> Рішення про відставку; Призначати за поданням Прем’єр-міністра членів Кабінету Міністрів України, керівників інших центральних органів виконавчої влади, а також голів місцевих державних адміністрацій та припиняти їх повноваження


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   ...   26




База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2020
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка