Українська мова, 5-12 кл



Сторінка11/17
Дата конвертації21.09.2018
Розмір0.98 Mb.
#50187
ТипПояснювальна записка
1   ...   7   8   9   10   11   12   13   14   ...   17



Мовна змістова лінія



п/п

К-ть год.

Зміст навчального матеріалу

Державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учнів

1.


50
1


Вступ
Розвиток української мови.

Учень:
знає, як здійснювався процес і результат розвитку української мови в ході історичного становлення українського суспільства та його культури.

2.

3

Повторення вивченого у 8 класі.
Просте неускладнене й ускладнене речення
Правопис. Основні правила правопису (за вибором учителя).
Внутрішньопредметні зв’язки

Учень:
знаходить і розрізняє види простого речення;
визначає їх істотні ознаки;
правильно ставить розділові знаки у простому реченні й обґрунтовує їх;







Лексикологія і фразеологія. Засвоєння фразеологізмів (у тому числі прислів’їв і приказок), крилатих висловів.
Культура мовлення і стилістика. Удосконалення вмінь нормативного вживання вивчених мовних явищ. Складні випадки слововживання.
Текст (риторичний аспект). Підготовка виступу типу розповіді на основі особистих вражень.

знаходить і виправляє помилки на вивчені правила;
складає усні і письмові висловлюванння на самостійно визначену соціокультурну тему, використовуючи вивчені виражальні можливості мовних засобів простого речення.

3.

6

Пряма і непряма мова як засоби передачі чужої мови. Заміна прямої мови непрямою.
Цитата як спосіб передачі чужої мови. Діалог.
Внутрішньопредметні зв’язки
Лексикологія і фразеологія.
Засвоєння фразеологізмів (у тому числі прислів’їв і приказок), крилатих висловів.
Культура мовлення і стилістика. Синонiмiка різних способів передачі прямої мови. Інтонація речень з прямою мовою, діалогом.
Текст (риторичний аспект). Використання цитування, уособлення як виражальних засобів усного і писемного мовлення.

Учень:
знаходить речення з прямою і непрямою мовою, з цитатами, репліками діалогу;
визначає їх особливості, виражальні можливості;
правильно ставить розділові знаки при прямій мові, цитаті, діалозі й обґрунтовує їх;
замінює пряму мову непрямою;
знаходить і виправляє помилки на вивчені правила;
порівнює виражальні можливості різних способів передачі прямої мови;
складає усні та письмові висловлювання на соціокультурну тему, використовуючи виражальні можливості речень з прямою і непрямою мовою та діалогів.

Міжпредметні зв’язки. Мова персонажа в діалозі та словах автора (література).




4.

6

Складне речення і його ознаки
Складні речення без сполучників, з сурядним і підрядним зв’язком.
Складносурядне речення, його будова і засоби зв’язку в ньому. Смислові зв’язки між частинами складносурядного речення.
Правопис. Розділові знаки між частинами складносурядного речення.
Внутрішньопредметні зв’язки
Лексикологія і фразеологія
. Засвоєння фразеологізмів (у тому числі прислів’їв і приказок), крилатих висловів, що мають будову складносурядних речень.

Культура мовлення і стилістика. Інтонація складносурядного речення. Синоніміка складносурядних речень з різними сполучниками, а також складносурядного речення і простих речень.
Текст (риторичний аспект). Використання складносурядних речень у текстах наукового, публіцистичного стилів.

Учень:
розрізняє структурні відмінності простих і складних речень, складних речень із сурядним і підрядним зв’язком;
знаходить у тексті складносурядні речення;
визначає види складних речень (сполучникові й безсполучникові), засоби зв’язку між частинами речення у складному, межі частин у складному реченні, кількість граматичних основ у ньому;
правильно ставить розділові знаки між частинами складносурядного речення й обґрунтовує їх;
знаходить і виправляє пунктуаційні помилки на вивчені правила;
аналізує й оцінює виражальні можливості складносурядних речень та інших синонімічних конструкцій;

складає речення і мікротексти, використовуючи виражальні можливості складносурядних речень.

Міжпредметні зв’язки. Опис у художньому творі (література).




5.

10

Складнопідрядне речення, його будова і засоби зв’язку в ньому. Основні види складнопідрядних речень: з означальними, з’ясувальними, обставинними підрядними частинами (місця, часу, способу дії і ступеня, порівняльні, причини, мети, умови, наслідкові, допустові).
Складнопідрядне речення з кількома підрядними частинами.
Правопис. Розділові знаки між головною і підрядною частинами складнопідрядного речення.
Розділові знаки у складнопідрядному реченні з кількома підрядними частинами.
Внутрішньопредметні зв’язки
Лексикологія і фразеологія. Засвоєння фразеологізмів (у тому числі прислів’їв і приказок), крилатих висловів, що мають будову складнопідрядних речень.
Культура мовлення і стилістика. Синонiмiка сполучникових складних, складнопідрядних і простих речень з відокремленими членами. Інтонація складнопідрядного речення.
Текст (риторичний аспект). Роль визначень понять, складнопідрядних речень у текстах наукового і публіцистичного стилів.

Учень:
знаходить складнопідрядне речення у тексті, у тому числі з кількома підрядними частинами;
визначає головну і підрядну частини, види складнопідрядних речень, їх істотні ознаки, межі головної і підрядної частин, кількість частин;
розрізняє сполучники і сполучні слова;
правильно ставить коми між частинами складнопідрядного речення й обґрунтовує їх;
знаходить і виправляє помилки на вивчені правила;
правильно інтонує складнопідрядні речення;
аналізує й порівнює виражальні можливості складнопідрядних речень та інших синонімічних конструкцій у текстах різних стилів;
конструює складнопідрядні речення різних видів;
складає висловлювання в усній і письмовій формі на соціокультурну тему, використовуючи в них виражальні можливості складнопідрядних речень.

Міжпредметні зв’язки. Наукові визначення, встановлення причинно-наслідкових зв’язків між явищами (історія, географія, хімія, біологія, математика, фізика).




6.

8

Безсполучникове складне речення
Смислові відношення між частинами безсполучникового складного речення.
Правопис. Розділові знаки у безсполучниковому складному реченні.
Внутрішньопредметні зв’язки
Лексикологія і фразеологія. Засвоєння фразеологізмів (у тому числі прислів’їв і приказок), крилатих висловів, що мають будову безсполучникових складних речень.
Культура мовлення і стилістика. Синонiміка складних речень із сполучниками, без сполучників і простих речень.
Особливості інтонації складного безсполучникового речення.
Текст (риторичний аспект). Використання безсполучникових складних речень у висловлюваннях розмовного, публіцистичного і художнього стилів.

Учень:
знаходить безсполучникові складні речення;
визначає його основні ознаки, смислові відношення між частинами безсполучникових складних речень;
правильно ставить розділові знаки між частинами безсполучникового складного речення й обґрунтовує їх; знаходить і виправляє пунктуаційні помилки на вивчені правила;
правильно інтонує безсполучникові складні речення;
аналізує й порівнює виражальні можливості безсполучникових складних речень із синонімічними синтаксичними конструкціями в невеликих текстах розмовного, публіцистичного і художнього стилів;
правильно будує безсполучникові складні речення з різними смисловими відношеннями між його частинами;
використовує їх виражальні можливості в усних і письмових висловлюваннях на певну соціокультурну тему.

Міжпредметні зв’язки. Опис у художньому творі (література).




7.

6

Складне речення з різними видами сполучникового і безсполучникового зв’язку
Правопис. Розділові знаки в складному реченні з різними видами сполучникового і безсполучникового зв’язку.
Внутрішньопредметні зв’язки
Лексикологія і фразеологія.
Засвоєння фразеологізмів (у тому числі прислів’їв і приказок), крилатих висловів.
Культура мовлення. Синоніміка складних синтаксичних конструкцій з простими.
Текст (риторичний аспект). Використання складних речень із різними видами сполучникового і безсполучникового зв’язку в текстах різних стилів.

Учень:
знаходить у тексті складне речення з різними видами зв’язку;
визначає його основні ознаки і структуру;
правильно розставляє в них розділові знаки й обґрунтовує їх; знаходить і виправляє помилки на вивчені правила;
розрізняє вивчені пунктуаційні правила;
аналізує й зіставляє виражальні можливості складних речень з різними видами зв’язку і синонімічних конструкцій;
будує складні речення з різними видами зв’язку;
складає усні й письмові висловлювання публіцистичного і наукового стилів, доцільно використовуючи виражальні можливості складних синтаксичних конструкцій.

Міжпредметні зв’язки. Використання складних синтаксичних конструкцій у художніх описах (література).




8.

7

Складне синтаксичне ціле (ССЦ), його основні ознаки. ССЦ і абзац. Види і засоби міжфразного зв’язку. Актуальне членування речень у висловлюванні: відоме і нове.
Правопис. Повторення вивчених пунктограм у простому і складному реченнях.
Внутрішньопредметні зв’язки
Лексикологія і фразеологія. Засвоєння фразеологізмів (у тому числі прислів’їв і приказок), крилатих висловів, що мають будову ССЦ.
Культура мовлення і стилістика. Засвоєння складних випадків слововживання.
Синоніміка синтаксичних конструкцій.
Текст (риторичний аспект). Оптимальне структурування складних синтаксичних цiлих у висловлюваннях, що належать до різних типів мовлення.

Учень:
знаходить складне синтаксичне ціле в тексті;
визначає його істотні ознаки, види і засоби міжфразного зв’язку, розподіл тексту на мікротеми, членування речень у висловленні на відоме і нове, співвідношення ССЦ з абзацом;
оцінює виражальні можливості ССЦ різних типів і стилів;
конструює невеликі тексти на певну тему, доцільно розподіляючи їх на ССЦ й абзаци відповідно до комунікативного задуму, використовуючи членування речень на відоме й нове для забезпечення оптимальної зв’язності текстів;
використовує виражальні можливості ССЦ різних типів і стилів у власному усному і писемному мовленні.

9.

3

Повторення і систематизація вивченого
Слово як предмет вивчення.
Мовні аспекти вивчення речення.
Правопис. Орфографія. Пунктуація.

Учень:
аналізує і систематизує вивчені в шкільному курсі мовні поняття і правила;
виділяє в них подібне й узагальнює його;
здійснює самоконтроль за результатами навчальних досягнень.



Соціокультурна змістова лінія

Орієнтовний зміст навчального матеріалу

Орієнтовні вимоги
до вмінь

Cфери відношень

Тематика текстів




Теми висловлювань учнів




Я і українська мова і лiтература.

Розвиток української мови.




“Спішу у храм святого слова”.

Учень:
сприймає, аналізує, оцiнює прочитані, вивчені чи почуті соціокультурні відомості про Україну й світ і добирає й використовує ті з них, які необхідні для досягнення певної пізнавальної, експресивної, комунікативної чи іншої мети.

Я і національна історія і культура (звичаї, традиції, свята, культура взаємин).

Україна — від часів Київської Русі до сучасності.
Українська громада, родина. Український національний характер.
Основні галузі господарства: ремесла та народні художні промисли; транспорт. Поселення та житло.




“На тернистих шляхах нації”.
“Душа болить за рідну Україну”.
“Для того щоб створити щось красиве, треба нести красу в душі”.




Я і ми (родина, народ, людство)

Найвизначніші постаті вітчизняної та світової культури.




“На кого я хотів (хотіла б) би бути схожим (схожою)”.




Я і рідна природа.

Україна, її географічне положення, природні багатства. Природа різних регіонів України.




“Я вірю в майбутнє твоє, Україно!”.




Я і мистецтво (традиційне і професійне).

Основні галузі господарства: ремесла і народні художні промисли.
Графіка, орнамент, музика й театр.




“Чарівний дивосвіт мистецтва”.




Я як особистість.

Життєвий і професійний вибір особистості.




“Пізнай самого себе”,
“Мій професійний вибір”.





Діяльнісна (стратегічна) змістова лінія

Види умінь

Вимоги до загальнонавчальних досягнень учнів

Організаційно-контрольні

Учень самостійно:




усвідомлює і визначає мотив і мету власної пізнавальної і життєтворчої діяльності;
планує діяльність для досягнення мети, розподіляючи її на етапи;
оцінює проміжні і кінцеві результати пізнавальної діяльності, робить відповідні корективи.




Загальнопізнавальні

Учень самостійно:




аналізує мовні та позамовні поняття, явища, закономірності;
порівнює, систематизує, узагальнює, конкретизує їх;
робить висновки на основі спостережень;
виділяє головне з-поміж другорядного;
моделює мовні та позамовні поняття, явища, закономірності.




Творчі

Учень самостійно:




уявляє словесно описані предмети і явища, фантазує на основі сприйнятого;
прогнозує подальший розвиток певних явищ;
переносить раніше засвоєні знання і вміння в нову ситуацію;
помічає і формулює проблеми в процесі навчання і життєтворчості;
усвідомлює будову предмета вивчення;
робить припущення щодо способу розв’язання певної проблеми;
добирає аргументи для його доведення;
спростовує хибні припущення і твердження.




Естетико-етичні

Учень:




помічає й цінує красу в мовних явищах, явищах природи, у творах мистецтва, у вчинках людей і результатах їхньої діяльності;
спроможний критично оцінювати відповідність своїх вчинків загальнолюдським моральним нормам, усувати помічені невідповідності;
виявляє здатність поставити себе на місце іншої людини;
готовий прощати образи з боку знайомих і незнайомих, усвідомлюючи їх недосконалість;
переконаний, що творити добро словом і ділом — обов’язок кожної людини.




Каталог: fileadmin -> user upload -> documents -> ukr.mova -> metodika
documents -> Програма для профільного навчання учнів загальноосвітніх навчальних закладів
documents -> Історія україни 5—11 класи
documents -> О. М. Ніколенко (керівник колективу)
ukr.mova -> Тема. «Всьому початок є любов» Твір-роздум на морально-етичну тему Мета
ukr.mova -> „Відмінювання іменників першої відміни
ukr.mova -> Відміню-вання іменників першої відміни
ukr.mova -> Тематичне оцінювання з теми «Іменник як частина мови»
metodika -> Атестація з української мови за курс 6 класу (ІІ семестр) передбачає оволодіння
ukr.mova -> Тема. Правила вживання апострофа. Мета


Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   7   8   9   10   11   12   13   14   ...   17




База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2022
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка