Управління освіти І науки житомирської обласної державної адміністрації житомирський професійний ліцей легкої промисловості збірник


VІ. Підведення підсумків уроку та оцінювання



Сторінка14/22
Дата конвертації23.10.2016
Розмір2.24 Mb.
1   ...   10   11   12   13   14   15   16   17   ...   22

VІ. Підведення підсумків уроку та оцінювання.

      • Відповідь на проблемне завдання, що було поставлене на початку уроку. Думки дітей на основі вже вивченого матеріалу.

      • Метод незакінченого речення: «Сьогодні на уроці я дізнався…», «Я цей урок запам'ятаю тому що…».

      • Оцінювання учнів.

VІІ. Домашнє завдання.

Опрацювати відповідний параграф підручника, дати відповіді на запитання в кінці параграфу, індивідуальні завдання:



  1. Творче завдання: Визначте здобутки та проблеми розвитку української економіки на сучасному етапі.

  2. Випереджувальне завдання – реферат на тему «Повсякденне життя українців в умовах незалежності».

ЖИТОМИРСЬКИЙ ПРОФЕСІЙНИЙ ЛІЦЕЙ ЛЕГКОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ



МЕТОДИЧНА РОЗРОБКА УРОКУ

З ВСЕСВІТНЬОЇ ІСТОРІЇ

НА ТЕМУ:

КИТАЙ, ЯПОНІЯ, ІНДІЯ

У ПЕРІОД ЕКОНОМІЧНОЇ КРИЗИ

1929-1933 рр.

Підготувала:

викладач історії

Остапенко О. В.

Житомир‒2016

Мета уроку:

навчаюча


  • характеризувати становище Китаю, Японії, Індії у період світової економічної кризи;

  • пояснити особливості внутріполітичного та зовнішньополітичного курсу правлячих кіл країн;

  • з'ясувати причини, основні події та результати громадянської непокори народів Індії в 30-х роках;

  • навчати використовувати здобуті знання для аналізу конкретно-історичного матеріалу;

розвиваюча

  • продовжувати формувати критичне мислення;

  • розвивати вміння порівнювати та аналізувати історичну інформацію – порівняти становище зазначених країн у політичній, економічній, соціальній сферах;

  • розвивати навички роботи з історичними документами;

виховна

  • розширювати культурний та політичний кругозір;

  • виховувати в учнів громадянську свідомість, сприяти утвердженню ідеалів демократії, добра і справедливості.

Очікувані результати уроку.

Після цього уроку учні зможуть:



  • аналізувати причини, основні події та результати національної революції 1925—1927  рр.;

  • характеризувати внутрішню та зовнішню політику Гоміндану;

  • називати основні тенденції внутріполітичної та зовнішньополітичної стратегії Японії в 20-30 – ті роки;

  • аналізувати причини, основні події та результати громадянської непокори народів Індії в 30-х роках;

  • застосовувати та пояснювати терміни «національний рух», «Гоміндан», «бойкот», «сатьяграха», «шовінізм», «мілітаризм»;

  • аналізувати запропоновані історичні документи;

  • порівнювати тоталітарні режими в Японії, Німеччині, Італії та СРСР;

  • висловлювати власну думку щодо вивченого матеріалу.

Обладнання уроку: підручник, атласи, політична карта світу.

Тип уроку: урок засвоєння нових знань.

План уроку:

1. Об’єднання Китаю, встановлення влади Гоміндану.

2. Боротьба проти японської агресії в 30-х роках та її результати.

3. Основні тенденції внутріполітичної та зовнішньополітичної стратегії Японії в 20-30 – ті роки.

4. Кампанія громадянської непокори народів Індії в 30-х роках, результати.

ХІД УРОКУ


  1. Організаційний момент.

  2. Актуалізація опорних знань та умінь учнів.

Проводиться вчителем у формі фронтального опитування:

  • Пригадайте становище Китаю, Японії, Індії після I світової війни та зробіть порівняльну характеристику.

  •   Дайте характеристику «Рухові 4 травня». Які його результати?

  • Який вплив мав Радянський Союз на розвиток подій у Китаї?

  • Як розвивався демократичний рух у Японії? Чому демократичні процеси початку 20-х років не мали свого продовження?

  • Які заходи англійських колонізаторів сприяли розгортанню масового національно-визвольного руху в Індії після першої світової війни? Хто очолював національно-визвольний рух в Індії?

  1. Мотивація уроку.

Протягом минулих занять ви вже дізналися яким було становище країн Центральної та Східної Європи у період світової економічної кризи, розглянули питання встановлення тоталітарних режимів у ряді країн. Сьогодні ми дізнаємося яким же було становище Східних країн – Китаю, Японії, Індії у даний період. Постановка проблемного запитання: «Як ви вважаєте, у чому причина встановлення диктаторських режимів у країнах? Що спільного та відмінного у встановленні тоталітарних режимів в Японії, Німеччині, Італії та СРСР? Чи можна колоніалізм назвати проявом тоталітаризму?»

В кінці уроку ми повернемося до даного запитання й підведемо підсумки.



  1. Сприйняття та осмислення нового матеріалу.

  1. Розповідь вчителя.

Визначною подією на шляху до відновлення національної єдності й суверенітету Китаю стали події національної революції 1925-1927 рр., значною мірою органзовані СРСР. Напередодні цих подій у Китаї були три впливові політичні сили, що виборювали владу: офіційний уряд у Пекіні, Гоміндан на чолі з Сунь Ятсеном і КПК. До того ж їм доводилося вести боротьбу з мілітаристськими угрупованнями (місцевими правителями, що узурпували владу), а також з колонізаторами. У 1921 р. Червона армія оволоділа територією Монголії, де було проголошено Монгольську Народну Республіку. Розгорівся конфлікт із китайським урядом, який вважав цю територію частиною Китаю. У 1922 р. радянська місія підписала угоду з Сунь Ятсеном (Гоміндан). Угода передбачала створення незалежного, але орієнтованого на Радянський Союз, за керівництва Гоміндану‚ Китаю. Радянська Росія зобов’язувалася надавати фінансову та військову підтримку Гомінданові в боротьбі за владу. У 1923 р. у Гуанчжоу (Південь Китаю) було утворено уряд із представників Гоміндану і КПК. Була створена спільна армія. Очолив уряд Сунь Ятсен. Але напередодні революційних подій 1925 р. він помер.

Поштовхом до революційних подій став розстріл англійськими поліцейськими мирної демонстрації текстильщиків у Шанхаї, яка проходила під гаслом вигнання з країни колонізаторів. 30 травня 1925 р. на знак протесту в Шанхаї спалахнуло повстання, підтримане всіма верствами суспільства («Рух 30 травня»). Могутній страйковий рух, що охопив 500 тис. робітників міста проходив під гаслом: «Проженемо заморських чортів!». Мета революції: відновлення суверенітету Китаю; ліквідація мілітаристських угруповань; об’єднання країни; проведення соціально-економічних перетворень із метою модернізації Китаю.

Уряд у Гуанчжоу оголосив себе національним і почав боротьбу за об’єднання Китаю. Головнокомандувачем армії Гоміндану став Чан Кайші. У липні 1926 р. його армія розпочала Північний похід. Унаслідок бойових дій війська Чан Кайші восени 1926 р. взяли Ухань, у лютому 1927 р. — Нанкін, у березні того ж року — Шанхай. Після захоплення Нанкіна Чан Кайші переніс туди столицю і створив національний уряд. Він і його прихильники вважали, що мети досягнуто і слід узятися до реформаторської діяльності. Проте КПК наполягала на тому, що революцію треба продовжити і стати на шлях соціалістичного будівництва. У революційному таборі стався розкол. Чан Кайші, який мав авторитет, але тяжився союзом із КПК, що робив його маріонеткою СРСР, вдався до рішучих дій. У квітні 1927 р. він влаштував масові розстріли комуністів у Шанхаї, тобто здійснив переворот, установивши особисту владу. Завдяки таким діям Чан Кайші зміг об’єднати Китай під своєю владою. Спроба комуністів підняти повстання зазнала невдачі. КПК стала на шлях партизанської боротьби проти Гоміндану. Спалахнула громадянська війна, яка з перервами тривала до початку 50-х років ХХ ст.

Наприкінці 1928 р. Центральний виконавчий комітет Гоміндану прийняв офіційне рішення про завершення воєнного етапу революції та про початок політичних перетворень. Гоміндан центром своєї соціально-економічної політики зробив подальше зміцнення державного сектора економіки. Провадилась економічна політика‚ за обмеження привілеїв іноземного капіталу‚ яка сприяла розвиткові місцевого капіталу і, відповідно‚ зменшенню залежності Китаю. Гомінданівські керівники прийняли закони про працю‚ створили систему офіційних державних профспілок‚ установили мінімальний рівень заробітної плати.



Зовнішньополітичне становище Китаю ще більше погіршилося після японської агресії в Маньчжурії. Всі зусилля китайського керівництва домогтися допомоги держав Заходу в боротьбі проти Японії успіху не мали. Тоді Чан Кайші у 1935-1936 рр. знову звернувся по допомогу до СРСР. У 1931 р. КПК очолив Мао Цзедун. Японська агресія та тиск СРСР змусила КПК і Гоміндан у квітні 1937 р. знову об’єднати сили. До 1939 р. весь Східний Китай — від Маньчжурії до в’єтнамського кордону окупувала Японія. Чан Кайші при цьому кожного слушного моменту намагався завдати удару своєму "союзникові" — комуністам, в яких він убачав головних суперників у боротьбі за владу. Невдачі Гоміндану автоматично піднімали авторитет комуністів. Під кінець війни КПК стала масовою селянською партією, яка мала значні військові сили. Це дало їй змогу вступити у вирішальну фазу боротьби за владу, що завершилась її перемогою.

Відмова Японії під тиском великих держав від домінування у Китаї і поразка її агресії проти радянської Росії на початку 20-х років, шовіністично налаштованими верстви японського суспільства сприймали це як приниження національної гідності. Найрадикальнішими виразниками шовіністичних ідей було угруповання «молодих офіцерів». Вони вимагали встановлення воєнної диктатури і повернення до традиційної експансіоністської політики. Під їх впливом у квітні 1927 р. до влади прийшов уряд генерала Танаки, як найближче завдання пропонувалося захопити Північно-Східний і Північний Китай, а також Монголію. У 1929 р. Японію охопила глибока економічна криза. Головним політичним наслідком кризи було ослаблення позицій лібералів, які виступали проти завойовницької політики. Сполучені Штати випередили інші країни в торгівлі з Китаєм, відтрутивши Японію на друге місце, а Англію — на третє. Японія не бажала миритися з тим, що найважливіші позиції в Китаї, якого вона вирішила перетворити на свою колонію, переходять до рук американців. Зазнавши поразки в економічній конкуренції, вона почала шукати вихід у зовнішньополітичних авантюрах. Японія вирішила напасти на Північно-Східний Китай, економічні багатства і стратегічне розташування якого приваблювали японських мілітаристів. Виступаючи з планом створення "Великої Японії" — могутньої колоніальної імперії, японські правлячі кола розраховували використати у своїх інтересах антирадянські настрої урядів Сполучених Штатів, Англії, Франції та інших держав і подава­ли свою агресію як боротьбу проти "комуністичної загрози". Ра­дянська політика на Далекому Сході давала привід для цього. 18 вересня 1931 р. японські війська почали вторгнення в Північно-Східний Китай. Протягом п’яти днів Японія захопила всі важливі населені пункти і до лютого 1932 р. підкорила весь Північно-Східний Китай. На захопленій території японці утворили маріонеткову державу Манчжоу-Го на чолі з останнім представником манчжурської династії в Китаї Пу І. Також у 1932 р. японські війська висадилися і поблизу Шанхая, намагаючись оволодіти найбільшим містом Китаю.  Проте тут легкої перемоги не вийшло, китайська армія і мешканці міста вчинили запеклий опір. Світова громадськість засудила агресію. У 1933 р. Японія вийшла з Ліги Націй. Продовження реалізації своїх агресивних планів у басейні Тихого окену було не можливо без могутнього флоту, проте його створення стримували домовленості Вашингтонської конференції (1922). У 1934 р. Японія заявила, що відмовляється від обмежень Договора п`яти. На 1936 р. Японія вже мала 200 авіаносців, лінкорів, крейсерів і розгорнула будівництво нових, ще могутніших кораблів.  25 листопада 1936 р. між Японією і Німеччиною було підписано Антикомінтернівський пакт (договір з метою боротьби проти Комінтерну - міжнародна організація комуністичних партій, яка керувалась Кремлем і знаходилась під її повним контролем) У липні 1937 р. почалось японське збройне вторгнення до Північного і Центрального Китаю. Приводом до війни став конфлікт між японськими і китайськими солдатами на мості Марко Поло, що знаходився на нейтральній полосі Активні наступальні операції японської армії проти Китаю тривали до 1939 р. Японці спромоглись оволодіти найбільш розвиненими районами Китаю і‚ отримавши значні сировинні та людські ресурси‚ частково вирішити власні економічні проблеми. Підготовка економіки до широкомасштабної війни йшла під гаслом створення "нової економічної структури". Вона передбачала концентрацію виробництва, активний розвиток важкої, особливо військової, промисловості на шкоду галузям, що працювали на внутрішній ринок для підвищення життєвого рівня населення. Таким чином в Японії була створена така економічна модель, яка була притаманна тоталітарним і авторитарним режимам 1920-30-х років.  Всі демократичні організації, які напередодні японо-китайської війни виступали з антифашистськими гаслами, було роз­громлено,поліція проводила масові арешти комуністів. 

Світова економічна криза тяжко вразила економіку Індії. Впали ціни на її головні експортні товари. Розорення й зубожіння значної частини селян і підприємців спонукали до розгортання нової хвилі національно-визвольного руху. Новий період антиколоніальної боротьби відзначався більшою організованістю і чіткістю мети — незалежність і конституція. За рішенням ІНК розпочалося проведення нової кампанії громадянської непокори. Вона проходила за тією самою схемою, що й у 20-ті рр. 26 січня 1930 р. було проголошено Днем незалежності Індії. Сигналом до початку другого етапу мало стати демонстративне порушення існуючої в Індії монополії колоніальних властей на видобування і продаж солі. У березні 1930 р. Ганді в супроводі своїх послідовників вирушив у тритижневий похід до узбережжя Аравійського моря, щоби випарити сіль із морської води. Цей похід мав величезний вплив на індійську громадськість. У деяких містах почалися стихійні повстання. Демонстрантів жорстоко карали. Так відбулося в Джахарасані 21 травня 1930 р. Газета «Нью-Йорк тайм» писала про ці події: «Несподівано загін місцевої поліції накинувся на демонстрантів і почав бити їх оббитими залізом киями. Жоден з демонстрантів навіть не підняв руки, щоб захиститися від удару. Я чув моторошні звуки ударів киями по черепам і бачив, як люди падають на землю з пробитими головами. На їх білих одежах швидко розпливалися п`ятна крові. Інші, не порушуючи рядів, рухалися вперед до тих пір, доки перед цепом поліцейських не утворилася безперервна купа скривавлених тіл, що ворушаться». Хвиля насилля змусила колонізаторів та лідерів ІНК піти на переговори. соляна монополія ліквідовувалась, а ІНК припиняв кампанію громадянської непокори. Ганді дав згоду на участь у конференції "круглого столу", скликану в Лондоні для обговорення проблем Індії. Конференція завершилася повним провалом. Тоді ІНК у 1932 р. оголосила нову компанію громадської непокори. У відповідь колонізатори заборонили ІНК і кинули до в`язниці Ганді. Але англійський уряд розумів, що з Індією треба щось робити, бо з часом індійці самі вирішать проблему незалежності на свою користь. У 1935 р. британський парламент прийняв Акт про управління Індією, за яким Індійська імперія мала перетворитися на федеральний домініон, що складався з окремих штатів. Виборче право отримали 12% населення, було розширено права місцевих законодавчих органів, проте колоніальний стан зберігався. З початком Другої світової війни віце-король Індії оголосив країну воюючою стороною. Індія виступила на боці антигітлерівської коаліції. Реалізацію положень Акту було відкладено.



2. Учнівські індивідуальні інформаційні проекти: реферат на тему: «Постать Махатма Ганді в історії Індії».

3. Самостійна робота учнів з джерелами вміщеними у підручнику після чого вони мають дати відповідь на такі запитання:

  • Чому Ганді засуджував насилля?

  • Як ідеї Ганді вплинули на національно-визвольний рух в Індії?

  • Висловить своє ставлення до ідей Ганді.

V. Систематизація та узагальнення нових знань і умінь на перетворюючому та творчому рівнях.

Бесіда за запитаннями.

  • Як можна оцінити події в Китаї 1925-1927 рр.? Чому саме так?

  • Охарактеризуйте політику стосовно комуністів, яку проводив Чан Кайші в період свого правління.

  • Які особливості економічної політики Гоміндану? Порівняйте аграрні перетворення Гоміндану і КПК.

  • Які причини агресивної зовнішньої політики Японії?

  • Коли і які акції громадянської непокори провів ІНК?

Вистава форум-театру на тему: «М. Ганді та акції громадської непокори в Індії». До розгляду пропонується вирішення проблеми антиколоніальної боротьби індійців, головний герой – Махатма Ганді, інші – колоніальна адміністрація та індійський народ, глядачі. Під час участі в форум-театрі глядачі мають можливість не лише познайомитися з важкою ситуацією або отримати інформацію, а й розробити алгоритм, створити модель успішної поведінки в складній, на перший погляд безвихідній, ситуації.

VІ. Підведення підсумків уроку та оцінювання.

      • Відповідь на проблемне завдання, що було поставлене на початку уроку. Думки дітей на основі вже вивченого матеріалу.

      • Метод незакінченого речення: «Сьогодні на уроці я дізнався…», «Я цей урок запам'ятаю тому що…».

      • Оцінювання учнів.

VІІ. Домашнє завдання.

Опрацювати відповідний параграф підручника, дати відповіді на запитання в кінці параграфу, індивідуальні завдання:

1. Творче завдання: підготувати реферат на тему: «Протиборство демократичних сил і диктаторських режимів Латинської Америки».

ЖИТОМИРСЬКИЙ ПРОФЕСІЙНИЙ ЛІЦЕЙ ЛЕГКОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ



МЕТОДИЧНА РОЗРОБКА УРОКУ

З ПРЕДМЕТУ «ЛЮДИНА І СВІТ»

НА ТЕМУ:

СОЦІАЛІЗАЦІЯ ОСОБИСТОСТІ

Підготувала:

викладач історії

Остапенко О. В.

Житомир‒2016

Мета уроку:

навчаюча


  • дати уявлення про основні поняття теми;

  • пояснити, у чому полягає унікальність підліткового співтовариства і культури;

  • з’язувати яким є вплив школи на соціалізацію особистості;

розвиваюча

  • удосконалювати вміння самостійно висловлювати свої думки;

  • продовжувати формувати критичне мислення;

  • розвивати вміння порівнювати інформацію: порівняти чим підліткове співтовариство і культура відрізняються від співтовариства і культури дорослих;

  • вдосконалювати навички самостійної роботи;

виховна

  • виховувати, прищеплювати високу, справжню культуру, а також критичне і відповідальне ставлення до свого способу життя, потребу в духовності, свідомому прагненні до самовдосконалення.

Очікувані результати уроку.

Після цього уроку учні зможуть:



  • характеризувати й пояснювати умови соціалізації особистості у школі, в середовищі однолітків;

  • називати існуючі молодіжні субкультури та характеризувати їх;

  • порівнювати родинну соціалізацію особистості та у середовищі однолітків та у школі;

  • застосовувати та пояснювати терміни «соціалізація», «культура», «субкультура», «формальні і неформальні організації».

  • описувати власні культурні смаки та вподобання.

Обладнання уроку: підручник, ілюстрації.

Тип уроку: урок засвоєння нових знань.

План уроку:

1. Школа.

2. Однолітки

3. Поняття субкультури. Молодіжна субкультура.



ХІД УРОКУ:

I. Організаційний момент.

II. Актуалізація опорних знань та умінь учнів.

Проводиться вчителем у формі фронтального опитування:



  • Що таке соціалізація особистості?

  • Якою є роль сім’ї в сучасному суспільстві?

  • Яке місце займає сім’я у вашому житті? Які функції сім’ї ви вважаєте для себе найважливішими? Чому?

  • Що таке гендерна соціалізація особистості?

  • Використавши знання з історії, порівняйте соціальні ролі чоловіків і жінок у різні історичні періоди.

III. Мотивація уроку. 

Постановка проблемного запитання:

Якими є причини відходу молоді в андеграунд?

Відповідь на це запитання учні зможуть дати протягом уроку.



IV. Сприйняття та осмислення нового матеріалу.

1. Розповідь вчителя

  • Якою є ваша поведінка у школі та в колі друзів? Чому вона саме така? Чи відрізня­ється вона від поведінки в сім'ї і як саме?

Сім’я — не єдиний чинник, що впливає на те, ким ми є. Надзвичайно важливу роль у становленні й розвиткові соціальної практики має школа. 

У школі нас навчають вчитися, самостійно оволодівати знаннями і засто­совувати їх на практиці.

Розвивальна функція школи формує вміння спілкуватися, приймати рішення, критично мислити.Важливою ланкою шкільного освітнього простору є професійне спряму­вання, яке реалізується у старшій школі завдяки профільному навчанню.

Виховна функція школи спрямована на формування світогляду, мораль­них принципів та етичних норм поведінки, ставлень і ціннісних орієнтацій.

Школа надає нам можливість спілкування з однолітками, що набуває особливого значення в перші роки навчання. У процесі спілкуван­ня з ровесниками дитина навчається презентувати себе, відстоювати власну позицію, переконувати або підкорятися, опановує закони взаємин у дитя­чому колективі.

Центральною ланкою шкільних стосунків є взаємини «учень — учитель». Школа і педагог впливають на формування вашої самооцінки, процеси вашо­го самовизначення, самопізнання, самореалізації, становлення від­носин з однолітками й дорослими, вибір професії, формування системи цінностей і норм. орму­вання особистості кожного з вас залежить від ставлення. Аби ви почувалися повноцінними особистостями, шкільне навчання має відбуватися на основі діалогу, а не підкорення.



2.Творча робота учнів.

Складіть опис ідеального вчителя.

Після обговорення проаналізувати цитату В. О. Сухомлинського.

«Праця вчителя ні з чим не зрівнянна... Ткач уже через годину бачить плоди своєї праці; сталевар через декілька годин радіє вогненному потоку металу; орач, сіятель. хлібороб через кілька місяців милуються колоссям і зерном, виро­щеним у полі... Учителю потрібно трудитися роки й роки, щоб побачити предмет свосі творчості; буває, що проходять десятирнчя і ледве починає виділятися те. що замислив; ніхто частіше від учителя не буває незадоволеним; ні в якій праці помилки і невдачі не призводять до таких важких наслідків, як в учительській...» В. О. Сухомлинський.

Школа дає вам можливість творчо збагачуватися і розвиватися в гуртках за інтересами (спорт, музика, декоративно-прикладне мистецтво, наука, техніка). Серед основних принципів, що лежать в підґрунті сучасної освіти, є принцип демократизму, який передбачає ваше залучення до шкільного самоврядування. Таким чином ви берете на себе певні зобов’язання та частину відповідальності, набуваючи навички участі в житті суспільства.

Найактивніше процес набуття досвіду спілкування розгортається у ранній юності. У старшокласників посилюється інтерес до своєї особистості, що є умовою цілеспрямованої самоосвіти та самовиховання. Центром розвитку постає особистісне самовизначення, а вся діяльність та інтереси обертаються навколо вибору подальшого життєвого шляху. Старшокласники починають замислюватися над тими ж моральними проблемами, над якими замислю­ються й дорослі, особливе значення має не просто пізнання, а міжособистісні відносини, зокрема з особами протилежної статі.

Інколи, якщо потреби у спілкуванні не задовільняються, підліток може відчувати психологічний дискомфорт, що призволить до конфліктів у школі, в сім’ї, з однолітками, або до відчуження від них і зниження їхньої значу­щості в очах підлітків, до пошуків інших шляхів самоутвердження та аль­тернативного середовища спілкування. У результаті молода особа може опи­нитися в хуліганських угруповуваннях, які. на думку підлітка, дають йому свободу дій, взаємин, більшу можливість для вияву власного «Я». Проте зазвичай це призводить до проблем аморальної, асоціальної поведінки і навіть злочинності, що може завдати непоправної шкоди по­дальшому життю молоді.

Культура особистості визначається глибиною засвоєння нею надбань за гальнолюдської матеріальної й духовної культури. Особистість є і творін­ням культури, і її творцем водночас.  

Культура (від лат. cultura — обробіток, виховання, освіта, розвиток, шанування) — історично визначений рівень розвитку суспільства, творчих сил і здібностей людини, виражений у типах і формах організації життя і діяльності людей, у їхніх взаєминах, а також у створюваних ними матеріальних і духовних цінностях.

Культура окремої соціальної групи, яка чимось відрізняється від загальної культури, що панує в суспільстві, називається субкультурою (префікс суб- означає під-).

Субкультури виникають саме всередині тра­диційних культур Молодіжна культура, а точніше субкультура, виокремилася у специфічну соціокультурну сферу в другій половині XX ст., тоді, коли виникла індустрія молодіжної моди, розваг, міжнародного молодіжного туризму, набирає обер­тів шоу-бізнес, орієнтований на людей віком від 15 до 30 років. Для молодіжної субкультури характерні такі явища, як сленг, що швидко зміню­ється, прагнення до освоєння нових форм комунікації (мобільний зв’язок та Інтернет), а також нові сфери діяльності, що виникають завдяки суспільним змінам. Носії субкультури приймають не лише притаманні їй цінності та світо­гляд, а й зовнішні атрибути, на кшталт одягу та зачіски.  Саме можливість спілкуватися з подібними до себе та зовнішня атрибутика, що дає можливість продемонструвати свою позицію в соціумі, приваблюють підліт­ків у формальних і неформальних молодіжних об’єднаннях, субкультурах. XX століття можна відзначити як найщедріше на молодіжні субкультури: хіпі, панки, рокери, металісти, футболь­ні фанати тощо.

Причинами виникнення молодіжних субкультур є спроба самореалізації молоді, бажання привернути до себе увагу оточення, виклик суспільству, непорозуміння в сім’ї, відсутність мети в житті, нерозвинена сфера організації дозвілля для молоді в країні; данина моді тощо. Молодь бажає належати до якоїсь соціальної групи, водночас протиставляючи себе суспіль­ству. Субкультура дає їй можливість висловити свій протест дорослому сві­тові, і водночас готує до життя в ньому. Андеґра́унд , андеграундна культура  — сучасний термін на позначення альтернативної культури, яка виражається за межами встановленими засобами масової інформації.

Так, у Радянському Союзі виникли субкультури стиляг і бардів.

• Стиляги — це радянська молодіжна субкультура, що існувала в другій половині 40-50-х років минулого століття. Представники цієї субкуль­тури своїм еталоном обрали американський спосіб життя і були проти стереотипів поведінки, нав’язаних населенню СРСР, проти одноманітності в одязі, стилі життя, музиці. Перші стиляги носили широкі штани, мішкуваті піджаки, широкополі капелюхи, кольорові шкарпетки та червоні краватки. З часом їхній стиль змінився: з'явилися вузькі штани «дудочки», зачіска «кок», вузенька краватка-оселедець, що зав’язується маленьким вузлом, та парасолька-тростинка. Стиляги надавали перевагу західній музиці: фокстроту, танго, рок-н-ролу.

Тоді в країні велася напружена боротьба з молоддю, що «вклонялася» західному стилеві життя. Стиляг називали «безрідними космополітами», на них малювали карикатури та писали критичні статті у пресі. їх вважали потенційними ворогами радянської влади. Студента могли навіть виключити з вищого навчального закладу за те, що він слухає рок-н-рол.

• Інша молодіжна субкультура Радянського Союзу — це бардівський рух, що з’явився у 1950-ті роки і розквів у 1970-ті. Він виник на основі студент­ських і туристичних пісень, що відрізнялися від офіційних, котрі лунали з державних радіостанцій і телебачення, особливою душевністю, лірикою, неформальним ставленням до людини та її почуттів. Бардівська пісня набу­ла надзвичайної популярності з поширенням магнітофона. Уся Країна Рад із задоволенням слухала пісні Булата Окуджави, Володимира Висоцького, Юлія Кіма, Юрія Візбора.Народження української бардівської пісні можна віднести до 1980- 1990-х років. Її найяскравішими представниками є Тризубий Стас, Ольга Богомолець, Володимир Шинкарук та ін.

Нині, коли можливості спілку­вання з представниками інших кра­їн майже необмежені, молодь приєд­нується до глобальних субкультур, нових для нашого суспільства.

Причини відходу молоді в андеграунд (Андеґра́унд , андеграундна культура  — сучасний термін на позначення альтернативної культури, яка виражається за межами встановленими засобами масової інформації):виклик суспільству, протест;виклик сім’ї, непорозуміння в сім’ї; небажання бути як усі;бажання затвердитися в новому середовищі; привернути до себе увагу; нерозвинена сфера організації дозвілля для молоді в країні; копіювання західних структур, течій, культури; релігійні ідейні переконання;данина моді; відсутність мети в житті; вплив кримінальних структур, хуліганство; вікові захоплення.



3. Інтерактивна вистава на тему: « А я хіп-хопер»

Група ділиться на 2 частини. Більша частина учнів попередньо готується до вистави, обравши певну субкультуру повністю її демонструє – в одязі, стилі життя, музиці, світогляді тощо. Глядачі (менша частина групи) у ході перегляду голосують за кращу виконану роль (найдосконаліше та якісне втілення образу), задають запитання виступаючим.

V. Систематизація та узагальнення нових знань і умінь на перетворюючому та творчому рівнях.

Бесіда за запитаннями:

  • Охарактеризуйте вплив школи на соціалізацію особистості.

  • Спілкування з однолітками може мати позитивні і негативні наслідки соціалізації. У чому вони виявляються?

  • Розкрийте поняття «субкультура», назвіть основні молодіжні субкультури.

Каталог: Files -> downloads
downloads -> Урок 2 Тема. Архітектура кам'яний літопис століть
downloads -> Уроках «Художньої культури»
downloads -> Науковий керівник : учитель стасюк о. С. Консультанти: батьки, бібліотекар, вчитель географії
downloads -> Реферат з основ корекційної педагогіки та спеціальної психології на тему: Психолого-педагогічна допомога сім'ям, які мають дітей з порушенням у розвитку
downloads -> Образотворче мистецтво
downloads -> Чернігівська міська централізована бібліотечна система
downloads -> Особливості розвитку культури Галицько – Волинської держави
downloads -> Визначні місця України краю незвіданих красот
downloads -> Розрахунок сил І засобів по ліквідації нс


Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   10   11   12   13   14   15   16   17   ...   22


База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка