Управління освіти виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Міський методичний кабінет Кременчуцький міський центр практичної психології І соціальної роботи виховуємо толерантність з досвіду роботи практичних психологів



Сторінка3/3
Дата конвертації20.11.2018
Розмір6.51 Mb.
#65137
1   2   3

Хід заняття


1. Знайомство

Час – 5 хвилин.

Батькам пропонується по черзі представитися та продовжити фразу: “Дитина – це…”


2. Вправа “Спілкування в обличчях”.

Мета: проаналізувати емоційну сферу спілкування.

Час – 5 хвилин.

Розгляньте запропоновані вам мімічні вирази обличчя



(На дошці висить плакат з різними виразами обличчя)

Запитання для обговорення:



  • З яким обличчям Ви найчастіше спілкуєтесь зі своєю дитиною?

  • З яким обличчям найчастіше спілкується з Вами Ваша дитина?

  • Вас задовольняє цей стан речей чи Ви хотіли б щось змінити?


3. Ознайомлення з результатами анкетування.

Час – 10 хвилин.

З дітьми попередньо було проведено анкетування за методикою діагностики Варги - Століна ( На дошці висить діаграма результатів анкетування).

Лише у 61% сімей, на думку дітей , батьки зацікавлені в справах і планах підлітка – шкала “Кооперація “. В цих родинах високо цінується ініціатива і самостійність, панує довіра та прагнення допомогти в усьому дитині, дорослий намагається бути з дитиною на рівних.

В деяких родинах - шкала “Симбіоз” - батьки відчувають себе з дитиною єдиним цілим, намагаються задовольнити всі потреби дитини, розміщують її в “тепличних умовах”. Дорослий постійно відчуває тривогу за підлітка, він здається йому маленьким і беззахисним. Тривога у батьків підвищується, коли дитина починає автономізуватися з вини обставин, оскільки по своїй волі вони не нададуть самостійності ніколи.

Авторитаризм”. Відображає форму й напрямок контролю за поведінкою дитини. Батьки вимагають від дитини безвідмовного виконання своїх вимог, дисципліни, стараються нав’язати в усьому свою точку зору. Дорослі не в змозі розділити вподобання дитини, слідкують дуже уважно за її досягненнями, звичками, думками.

Маленький невдаха”. Відображає особливості виховання й розуміння дитини батьками, котрі бачать її молодшою в порівнянні з реальним віком. Інтереси, думки та почуття дитини здаються батькам дитячими, несерйозними. Дорослий не довіряє своїй дитині, вважає її відкритою для поганих впливів. В зв’язку з цим батьки намагаються відмежувати дитину від труднощів життя і строго контролювати її.


4. Інформаційне повідомлення «Застосування “Я- повідомлення” у спілкуванні».

Час – 20 хвилин.

32% дітей вважають, що у них відсутні близькі, теплі, душевні стосунки з батьками. Однією з причин цього явища є низький рівень комунікативної культури, відсутність взаєморозуміння під час спілкування. Давайте розглянемо деякі ситуації, які ілюструють цю проблему:



1 ситуація. Мати повертається з роботи. Підліток слухає музику дуже голосно.

- Ти не міг би тихіше, голова розколюється?!!

2 ситуація. Батько:

- Коли ти почнеш прибирати свою кімнату?

- Тату, ну досить… Це ж моя кімната!

- Як ти зі мною розмовляєш?!

- Що я такого сказав? !

Психолог. Скажіть будь-ласка, які емоції переживають дорослі в даних ситуаціях?

Батьки. Напевне, роздратування.

Психолог. А діти?

Батьки. Критика, обвинувачення викликає бажання захищатися…

Психолог. В підсумку жодна зі сторін не вела себе конструктивно, оскільки коли ви говорите про свої почуття та побажання дитині, повідомте про своє почуття, а не про її поведінку. “Я-повідомлення” – це основа спілкування між близькими людьми. Коли ти кажеш: “Я злюся”, а не “Ти мене розлютив”, то це означає: “Я можу сама відповідати за свою злість і не вважаю, що в тебе є кнопка, на яку ти натискаєш, щоб я розлютилася.” Доки людина вважатиме, що хтось її дратує, доти вона сама не може керувати своєю поведінкою. Часто люди переходять до “Ти-повідомлень” під час неприємностей. “Ти мене розізлила” – це спосіб звинуватити партнера у своєму гніві. Але коли ви говорите так, то починаєте відчувати свою безпорадність. Іноді замість “Я-повідомлення” використовують запитання: ”Де ти тинялася так пізно ввечері?” – замість: ”Я так турбувалася, коли тебе пізно ввечері не було вдома”. Запитання такого типу часто перетворюють обговорення проблеми на сварку. Тому замість залякування, моралізування, погроз, сарказму, образливих порівнянь, наказів, осуду, принижень, прізвиськ СКАЖІТЬ “Я”.

Розглянемо алгоритм “Я-повідомлення”, який допоможе через вираження ваших почуттів виразити незадоволення стосовно дій дитини, поважаючи її гідність.



На дошці висить плакат з алгоритмом.
“Я-повідомлення”:

        1. Опис ситуації, яка викликала напругу.

(“Коли я бачу, що ти . . .”

“Коли це відбувається…”

“Коли я стикаюсь з такою ситуацією…”)


        1. Точне вираження власного почуття у певній ситуації.

(“Я відчуваю…”

“Я не знаю, що й сказати…”

“У мене виникла проблема…”)


        1. Визначення причин цього почуття.

        2. Опис бажаної поведінки.

Повернемося до наших ситуацій і спробуємо спроектувати ситуації з урахуванням “Я-повідомлення”.



1 ситуація

Мати повертається з роботи. Підліток слухає музику дуже голосно.

  • Я відчуваю роздратування, коли ти так голосно слухаєш музику, бо я дуже стомлена. Давай на цей час ти зробиш звук тихіше.

2 ситуація

Батько:

  • Коли в квартирі не прибрано, я відчуваю себе некомфортно. Хотілось би, щоб скрізь було чисто. Ти не міг би прибрати?

“Я-повідомлення” має ряд переваг в порівнянні з “Ти-повідомленням”:

1. Воно дозволяє вам виражати свої негативні почуття в необразливій для дитини формі. Деякі батьки стараються подавляти спалахи гніву або роздратування, щоб уникнути конфліктів, та це не приводить до бажаного результату, оскільки повністю подавити свої емоції не можна, і дитина завжди знає сердиті ми чи ні. І якщо сердиті, то він, в свою чергу, може образитися, замкнутися або піти на відкриту сварку. Виходить все навпаки: замість миру – війна.

2. “Я-повідомлення” дає можливість дітям краще пізнати батьків. Нерідко батьки закриваються від дітей за бронею “авторитету”. Батьки носять маску “вихователя” і бояться хоча б на мить її позбутися. Іноді діти радіють, дізнавшись, що мама і тато взагалі можуть щось відчувати. Це справляє на них велике враження. Головне ж – робить дорослого ближчим, людянішим.

3. Коли батьки відкриті і відверті у вираженні своїх почуттів, діти стають відвертішими у вираженні своїх. Вони починають відчувати: дорослі їм довіряють, і їм також можна довіряти.

4. І останнє, виражаючи своє почуття без наказу, батьки залишають за дітьми можливість самим прийняти рішення. І тоді – дивовижно – вони починають враховувати батьківські бажання і переживання.



5. Вправа “Я-повідомлення”.

Мета: розвиток комунікативної навички “Я-повідомлення”

Час – 20 хвилин.

Хід проведення

Батьки об’єднуються в пари. Кожній парі пропонується ознайомитися з конфліктною ситуацією. Розігруючи дану ситуацію, одному з батьків потрібно звернутися до опонента, використовуючи “Я-повідомлення”.



  • Син ходить до школи в стилізованих джинсах. Відмовляється носити брюки.

  • Дочка закохалася в бешкетника.

  • Ви вимили підлогу, а син прийшов і насмітив.

  • З роботи повинен прийти чоловік, Ви просите дочку збігати за хлібом, вона відмовляється.

  • Ви котрий раз кличете дочку сідати за стіл, вона відповідає: “Зараз!” і продовжує займатися своїми справами. Ви починаєте сердитись.

  • У Вас важлива розмова з другом, дитина постійно її перериває.

  • Ви приходите додому стомлена, у вашого сина друзі, музика, веселощі. На столі – залишки вечері. Ви відчуваєте суміш роздратування та образи ( “Хоч би про мене подумав”).

  • Дитина повернулася з дискотеки з запізненням на дві години.

  • Дитина взяла Вашу річ без дозволу.

Запитання для обговорення:

1. В чому виникали труднощі при застосуванні “Я-повідомлення”?

2. Чому, на Вашу думку, людині складно вербалізувати власні почуття у “Я-повідомленні”?

3. Як саме навичка “Я-повідомлення” впливатиме на Ваше спілкування з дітьми?


Акцентується увага, що при використанні “Я-повідомлень” важливо називати саме те почуття, котре зараз відчуваєте. Це не так просто: батьки звикли думати про слова, котрі треба сказати дитині, а не про почуття, на яких іноді не акцентується увага. В цьому завданні пропонується більше слухати себе.
6. Вправа “Головне – другорядне”.

Мета: навчитися виокремлювати в житті головне.

Час – 10 хвилин.

Шановні батьки. На аркуші паперу запишіть 6-8 справ, які у цей час є дуже важливими для вас (від найважливішої до найменш важливої). А тепер спробуйте уявити себе наприкінці свого життя. Вам 70 років. Уявіть, що з відстані тих літ Ви дивитеся у своє сучасне й оцінюєте, що для Вас головне, а що другорядне. А тепер візьміть чистий аркуш паперу і напишіть список своїх справ за ступенем значущості для Вашого життя в ролі людини, якій уже 70 років. Порівняйте обидва списки.

Запитання для обговорення:


  • Які справи залишились для Вас важливими, а які втратили свою значущість?


7. Історія Мільтона Еріксона.

Час – 5 хвилин.

Знаменитий психотерапевт часто розповідає цю історію. На мій погляд. вона найкраще відображає роль батьків у вихованні дитини-підлітка.

Одного разу, коли Еріксон був підлітком, у двір їхнього дому забрів чужий кінь. На ньому не було жодної прикмети, за якою можна було б дізнатися, хто його господар і ніхто не знав, чий він є. Усе ж Еріксон вирішив спробувати повернути його. Він сів на коня, виїхав на дорогу і почав спостерігати, куди той піде. Час від часу кінь сходив з дороги, щоб пощипати травичку на найближчому полі. Тоді Еріксон м’яко повертав його на дорогу. Врешті-решт кінь привів його у двір сусідів, які жили на відстані кількох миль від родини Еріксона. Тут він зупинився. З будинку вийшов сусід, упізнав свого коня, подякував Еріксону за те, що той повернув його, і запита: “А як ти дізнався, що це мій кінь?” Еріксон відповів: ”А я не знав, де його дім. Але він сам це чудово знав. Мені треба було просто не дозволяти йому сходити з дороги”.
8. Визначення очікувань батьків від подальших занять.

Час – 5 хвилин.

Батькам пропонується на трьох аркушах паперу записати:



  • Що було зайве;

  • Що було цікавим та корисним;

  • Побажання та пропозиції для подальших занять.

Потім покласти свої “послання” у відповідні конверти, що закріплені на дошці.

1.6. Студійне заняття для батьків

«Ми проти насильства»
Цибульник І.В.,

практичний психолог ЗОШ №26
Мета: залучення батьків до активних дій проти насильства в сім’ї та захисту прав дитини;

навчання способів розв’язання проблеми.



Цільова група: батьки.

1-й етап

ПРОЛОГ


Психолог. Наше заняття відбувається в рамках акції «16 днів проти насильства».

Отже, мова сьогодні йтиме про природу жорстокості та засоби конструктивної взаємодії. Спробуємо продовжити фразу: «Про жорстокість та насильство говорити складно, тому що...»

ЕТЮД

Психолог. У мене є «рояль в кущах» - телевізор та відеокасета з фрагментом фільму про насильство над дитиною. Я пропоную вам вирішити для себе, чи хотіли б ви подиви­тися цей 3—4-хвилинний фрагмент. І ваша згода, і ваша відмова будуть прийняті.
Психолог. Продовжіть фразу: «Коли я бачу прояви жорстокості по відношенню до дитини, я:


  • відчуваю ...

  • думаю...

  • роблю...

Психолог. Отже, людина, яка є випадковим свідком таких ситуацій реагує по своєму …

2-й етап

ЕКСПЛІКАЦІЯ



Психолог. Спробуємо обговорити, чим характеризується небезпека жорстокого поводження з дітьми

(Після обговорення підіб’ємо підсумки.)



Психолог. Отже, батьківська жорстокість призводить до:

1. Батьки, які жорстокі до своїх дітей, стають для них прикладом агресивності. Дитина може зробити висновок, що насилля стосовно інших цілком припустиме, але жертву потрібно обирати слабшу за себе.

2. Діти, які постійно відчувають насилля, намагатимуться уникнути батьків або захищатися від них.

3. Якщо жорстокість надто збуджує і засмучує дитину, вона може забути причину, яка призвела до цього.


Психолог. Чому ця проблема так гостро стоїть у наш час?

(Після короткого обміну думками узагальнюються висновки учасників)

Фактори, що провокують жорстокість:


  • порушення норм та правил стало по­зитивним. Ми розпрощались з тоталітарним режимом, його заборонами, регламента­цією всіх сторін життя і тепер із задоволен­ням нехтуємо вчорашніми ідеалами (зок­рема традиціями взаємин між статями);

  • культурологічні фактори: реклама, кіно, відео, доступність інших джерел інформації.

Далі учасникам пропонують взяти участь у бесіді по колу. Для цього потрібні конверти з картками, на кожній з яких записані запитання. Учасники сідають у коло. Першому дають конверт, з якого учасник виймає картку, читає вголос за­питання, відповідає на нього. Решта учас­ників можуть реагувати у формі короткої дискусії. Конверт передається сусіду тощо.

Примітка. Зміст запитань формулюєть­ся з урахуванням проблеми (запитання про захист прав дитини).



3-й етап

КОРЕКЦІЯ


Психолог. Отже, спостерігаючи вияв жорстокості та насильства, не слід оцінювати поведінку, краще говорити про свої почуття.

Я-повідомлення:

  • ...(ім’я), я проти насильства,

  • я проти таких взаємин.

(Можуть бути інші варіанти).У всіх випадках необхідно бути врівноваженим.
Розширення культурного поля.

Вправи:


1. До вас прийшли знайомі і відверто розповіли про подробиці насильства.

Ваші дії...

2. Ви йдете по парку і бачите, як мати жорстоко б’є дитину, супроводжуючи це відповідною лексикою.

Ваші дії...

3. Будь які приклади, які можливі в цій аудиторії.

4-й етап

РЕФЛЕКСІЯ

Тема заняття досить складна, тому не­має необхідності проводити рефлексію, безпосередньо пов'язану з нею. Набагато важливішою є єдність групи і позитивний емоційний настрій. З цією метою можна запропонувати вправу «Почуття без слів» (за допомогою міміки» жестів відобразити те, що ви відчуваєте; присутні мають відга­дати).

1.7. Родинне свято «Батьки та діти»
Коротка З.Г.,

практичний психолог ЗОШ №14
Мета: формувати психолого-педагогічну культуру сім'ї; сприяти встановленню в сім'ї атмосфери довіри, взаємоповаги, тісної співпраці.

Цільова група: учні, батьки.

Обладнання: малюнки дітей та дитячі твори на тему «Моя сім'я», заготовки квіточок, заготовки листя бур'янів; анкети для учнів та батьків; музикальний центр, записи пісень.

Тривалість:2 год.
Хід заняття

1. Класний керівник: Шановні батьки та діти! Я рада вітати Вас сьогодні на нашій зустрічі «Батьки та діти». Я запросила Вас на зустріч для того, щоб надати можливість Вам попишатися своїми дітьми, розповісти про них щось таке, що відомо лише Вам, батькам. А наші діти мають сьогодні чудову нагоду сказати про Вас, найближчих і найдорожчих людей, сердечні й теплі слова вдячності, висловити свої почуття.

Хотілося б, щоб ця зустріч допомогла Вам, шановні батьки, краще пізнати і зрозуміти наше молоде покоління, а дітям - побачити в Вас люблячих, чутливих та вимогливих друзів.

Давня філософська традиція свідчить про те, що духовний розвиток дитини починається формуватися ще задовго до її народження: який внутрішній світ батьків, що вони відчувають, сповідують, що цінують найбільше, те й запозичують діти. А з появою маленької людини сім'я покликана огорнути її теплом і духом злагоди, бо ж сама родина закладає фундамент виховання, вивершує душу. Через сім'ю наші діти входять у суспільство, в сім'ї їм вручають естафету досвіду поколінь, котру вони повинні нести далі, щоб передати її своїм дітям і тим самим майбутньому. Жоден виховний заклад не може дати дітям того, що дає нормальна сімейна атмосфера, спілкування дітей з батьком і матір'ю.

Діти наслідують дорослих, копіюють їх, орієнтуються на їх поведінку, як прообраз власних дій. Тому недарма в народі кажуть: «Від доброго дерева добрий і пагінець одійде, од добрих батька й матері піде й добра дитина».
2. Обговорення в групі (психолог):

Спогади, спогади, спогади...

- Чи пам'ятаєте Ви свої перші думки після народження дитини? Про що Ви думали, коли вперше принесли ваше дитятко?

( Звертається до дітей ):

- Тепер я хочу звернутися до вас, діти. Ваші перші спогади про своє дитинство. З якого часу ви себе пам’ятаєте? З ким пов'язані ці перші спогади, з якою подією?



В дослідженнях поняття «сім'я» нерідко трактується, як об'єднання людей під одним дахом. Дійсно, сьогодні сім'я не та, що була століття назад. Аналізуючи стан теперішньої сім'ї ми, психологи, не даємо остаточних висновків, хоча б тому, що життя продовжується, і ми успішно подолаємо кризи, в яких на сьогоднішній день опинилося людство.

Я бажаю всім присутнім, щоб в сім'ях почували себе більш комфортно, щасливо, менше сварилися.

Відносьтеся один до одного з повагою, любов'ю та розумінням.



Діти до сьогоднішньої зустрічі підготували малюнки та міні - твори на тему : «Моя сім'я». Давайте попросимо їх розказати про своїх мам, тат, сімейні традиції, свята.

- Чим , на твою думку, ваша сім'я відрізняється від інших ?



3. Вправа «Незакінчене речення».

Психолог : А тепер я попрошу дітей подумати і продовжити таке речення : " Я поважаю батьків за те, що ...", " Я люблю своїх батьків ... "

(Діти по черзі говорять)

Шановні батьки, Вам необхідно продовжити наступне речення: «Більше всього я ціную в своїй дитині...»

Як бачимо, кожен любить своїх батьків. Не ховайте гарних слів, не соромтеся, дорогі діти, чистих слів вдячності.
4. Вправа «Чи знаю я тебе?»

Психолог : А зараз я хочу запропонувати Вам узяти участь у сімейній грі «Чи знаю я тебе ?».

Правила гри: і діти, і батьки відповідають на запитання письмово, потім звіряють. Якщо відповіді співпадають - нараховується 1 бал.

Отже, перевіримо, як батьки знають своїх дітей:



  1. Чи знаєте Ви друзів своїх дітей ? Назвіть імена або прізвища 2 найближчих.

2. Який предмет в школі для Вашої дитини найцікавіший?(дозволяється вказати 2 предмети).

3. Що проситиме Ваша дитина в той день, коли їй ні в чому не буде відмовлено? ( написати 2 речі).

4. Чим Ваша дитина, одержавши повну свободу, займе себе першочергово?( вказати 3 улюблені справи).

А зараз перевіримо, як діти знають своїх батьків:



  1. Якого кольору очі у твоєї мами?

  2. Який улюблений колір у мами? (можна вказати 2 кольори)

  3. Найулюбленіша квітка твоєї мами?

  4. Чи можеш ти відразу, нікуди не глянувши, назвати дати народження своїх батьків?


5. Вправа «Батько відкрив щоденник»

Інструкція: пропонується подія «Батько відкрив щоденник...» Необхідно за 1 хвилину написати якомога більше можливих наслідків такої події

Коментар психолога : Діти, давайте разом зробимо висновок (Для того, щоб батькам було приємно відкривати щоденник, вам треба добре вчитись і отримувати гарні оцінки.

Шановні батьки, пропонуючи дітям різні життєві ситуації, ви вчите їх прораховувати варіанти своєї поведінки. А це допоможе в майбутньому робити менше помилок.
6. Вправа «Бур'яни і квіти»

Інструкція : Шановні батьки ! Ви дуже добре знаєте, якою є ваша дитина (сумна чи весела, працьовита чи лінива, охайна чи неохайна тощо). Кожна дитина має свою квіточку (це позитивні риси) і свій бур'янець (негативні риси). Запишіть на аркуші у вигляді бур'яну «бур'янці» ваших дітей. (Діти дивляться, що написали батьки, і психолог демонстративно знищує бур'янці)

Після прополювання «бур'янців» «квіточки» стають пишнішими. А які «квіточки» - позитивні риси мають ваші діти? Запишіть їх на аркуші у вигляді квіточок. (Далі психолог складає букет із «квіточок», де записано позитивні риси дитини, називаючи ці риси).
7. Інформаційне повідомлення:

А зараз давайте поговоримо про стосунки між батьками і дітьми в сім'ї. Ви можете поповнити свою сімейну скарбничку, якщо співпадуть відповіді.

Який стиль спілкування між батьками і дітьми притаманний вашій сім'ї: демократичний, авторитарний чи ліберальний? Нагадую, чим характеризуються ці стилі.

Демократичний (Д): дружній тон, коректна поведінка, допускаються диспути з приводу розпоряджень дорослого, не підкреслюється «керівне» положення.

Авторитарний (А): короткі ділові розпорядження без пояснень, не приймаються до відома почуття та емоції дитини, втримується дистанція між дорослими і дітьми.

Ліберальний (Л): не даються вказівки та розпорядження, повне погодження з усіма діями дитини і домашніх, і взагалі дотримання в сім'ї принципу «моя хата з краю».

Психолог - дітям: Чи бувають у тебе в сім'ї конфліктні ситуації? З ким з батьків і з якої причини?

(Діти висловлюються, ведуча підсумовує те, що сказали діти).
Психолог – батькам: Які заохочення і покарання для дітей застосовуються у вашій сім'ї?

(Батьки висловлюються).

8. Гра-розминка:

Під запис пісні «Ми – одна сім’я» присутні утворюють коло, під музику виконують психогімнастичні вправи.


9. «Покаяння»

Класний керівник: Мати! Батько! Які дорогі для кожного з нас ці слова. Скільки в них тепла, щастя, радості, милосердя і доброти! Але не завжди ми буваємо по відношенню до матері і батька доброзичливими, уважними. Часто не розуміємо їхніх мудрих порад, не завжди реагуємо на їх зауваження.

(Виходять дівчата, співають пісню «Росте черешня в мами на город», (муз. А.Горчинського, сл. М.Луківа).

Ця пісня нагадує нам, що завжди є за що попросити вибачення у своїх батьків.

Я хотіла б попросити у своїх батьків пробачення за те, що...



(Звертається до одного з учнів):

- А тобі є за що просити вибачення у своїх батьків?



( Далі діти за бажанням говорять, за що вони могли б попросити вибачення у батьків)

Хочеться, щоб кожен з нас дорожив своїми батьками, думав про них, був поруч у складну хвилину, відгукувався на кожен поклик. Бо вони вчать нас жити, вчать відваги, мужності, любові до праці, чесності, щирості, терпінню і великодушності, вчать своїм життям, особистим прикладом. Давайте будемо берегти наших батьків завжди. Давайте будемо добрішими, милосерднішими, чемнішими, співчутливішими до них.
10. Вправа «Батьківські тривоги».

Звучить пісня «На калині мене мати колихала (муз. В.Веременича, сл. Мьястківского).

Психолог: Тема цієї пісні нагадує, що пройде час, і наші діти матимуть свої сім'ї, самі стануть батьками, хто через 5, а хто через 10 років. Давайте запитаємо у них, як вони уявляють свою майбутню сім'ю, як вони виховуватимуть своїх дітей?

- Які принципи виховання ви успадкуєте у своїх батьків, а що робитимете інакше? (Висловлювання дітей).



- У зв'язку з тим, що діти дорослішають, які тривоги у вас виникають? (Висловлювання батьків).
11. «Меморандум від вашої дитини».

Психолог: Для того, щоб допомогти вам, шановні батьки, легше знаходити спільну мову з дітьми в різних ситуаціях, наші діти підготували для вас „Меморандум". Нагадую, що „меморандум" - від лат. «те, про що слід пам'ятати», дипломатичний документ.

(Діти по черзі зачитують пункти меморандуму й урочисто із своїми підписами передають батькам).
МЕМОРАНДУМ ДІТЕЙ СВОЇМ БАТЬКАМ

Не зламайте мене.

Я абсолютно точно знаю,

що я не повинен мати

все те, чого я прошу.

Я тільки перевіряю Вас.


  1. Не бійтеся бути суворим і рішучим зі мною. Мені це подобається, оскільки тоді я знаю, як я далеко зайшов.

  2. Не застосовуйте до мене силу. Це переконає мене, що силою можна вирішити все. Я швидше відгукнуся, якщо мене просто поведуть за собою.

  3. Не будьте непослідовними. Це заплутує мене: я можу відмовитися навіть від того, що гарно знаю та вмію робити.

  4. Не давайте зайвих обіцянок, якщо Ви не можете їх виконати. Я можу втратити довіру до Вас.

  5. Ніколи не піддавайтеся на мої провокації, коли я кажу або роблю щось для того, щоб змусити Вас, інакше я і надалі намагатимуся здобувати такі перемоги.

  6. Не дуже засмучуйтеся, коли я кажу: «Я ненавиджу тебе». Я не маю на увазі саме це, але хочу, щоб Ви відчули себе винними за те, що вчинили мені зле.

  7. Ніколи не змушуйте мене відчувати себе маленьким. Я обов'язково зреагую та виставлятиму себе «великою цяцею».

  8. Не акцентуйте увагу на моїх «поганих звичках». Це тільки надихне мене робити саме так.

9. Не робіть зауважень в присутності чужих людей. Я краще зрозумію вас, коли ви спокійно поговорите зі мною віч-на-віч.

10. Не обговорюйте мою поведінку, коли конфлікт у розпалі. З багатьох причин я не дуже добре Вас зрозумію. Абсолютно правильно вимагати від мене нормальної поведінки, Але давайте поговоримо про це пізніше.

  1. Ніколи не робіть за мене те, що я можу зробити сам. Це примушує мене відчувати себе маленьким. Я продовжу використовувати Вашу допомогу.

12. Не намагайтеся постійно повчати мене. Ви б самі здивувались, якщо б дізналися , що я знаю, що добре, а що — погано.

13. Не будьте дуже вимогливими. Якщо ви будете поводитись так, то я змушений буду захищатися і не слухатиму Вас.

14. Не змушуйте мене відчути, що мої помилки є моїми гріхами. Я повинен навчитися помилятися, оскільки без цього нічого в житті не буває.

15. Не вимагайте від мене пояснень моєї поганої поведінки. Я справді не знаю, чому вчинив саме так.

16.Не перевіряйте постійно мою чесність, оскільки я можу злякатись і швидко навчусь брехати.



17. Не забувайте, що я часто експериментую і роблю це із задоволенням. Так я вчусь, тому треба змиритися з цим.

18. Не захищайте мене від обставин, оскільки я вчуся лише на власному досвіді.

19. Не переймайтеся моїми «маленькими хворобами», оскільки я можу швидко зрозуміти, що дуже приємно, коли тобі приділяють багато уваги.

20. Не відмахуйтеся від мене, коли я у Вас щось запитую.

21. Не думайте, що вибачившись переді мною, принизите власну гідність. Чесне визнання своїх помилок викличе у мене дуже теплі почуття до Вас.

22. Ніколи не кажіть, що Ви абсолютно безгрішні та ідеальні.



23. Не дозволяйте собі показати, що Ваші переживання щось більше, ніж мої. Від цього я ще більше злякаюся. Виявляйте свою мужність.

24. Не забувайте, що я не можу існувати без підтримки та розуміння. Але я не повинен нагадувати Вам про це, чи не так?

12. «Наказ дітям»

(Читає батько, урочисто передається дітям).
Наказ дітям

В.Сухомлинський

Батько і Мати дали тобі життя і живуть для твого щастя. Не завдавай їм болю, образи, прикрощів, страждання. Все, що тобі дають Батько і Мати - це їхня праця, піт, утома. Вмій поважати працю батьків. Найбільше щастя для Матері й Батька - твоє життя. Працьовитість, любов до науки, повага до старших. Якщо люди називають тебе недоброю людиною - це велике горе для твоєї Матері й Батька. По-справжньому любити їх - означає приносити в дім мир і спокій.

Твоя сім'я - це не тільки Батько й Мати. Це й ви, діти. Це твоя поведінка, твої вчинки. Запитуй у Батька й Мати дозволу на те, що без них вам робити не можна, або ж нетактовно. Справжня свобода сина й дочки - бути слухняними дітьми.

Підкорення волі батьків - перша школа громадського виховання, перша дисципліна твоєї совісті. Якщо не навчишся підкорятися волі батьків, то не зможеш стати стійким, мужнім громадянином, дисциплінованим трудівником, батьком своїх дітей.

Три нещастя є в людини: смерть, старість і лихі діти - говорить українська народна мудрість. Старість - невідворотна, смерть - невловима, перед цими нещастями ніхто не зможе зачинити двері свого дому. А від лихих дітей дім можна зберегти, як від вогню. І це залежить не тільки від батьків ваших А й від вас самих.

Бути хорошими дітьми означає не допустити, щоб старість Батька й Мати була отруєна твоїми поганими вчинками. Вмій відчувати найважчі душевні муки Матері й Батька, їхня хвороба - твоє горе, їхні невдачі і неприємності на роботі - твоя біда. Вмій бути добрим в думках і почуттях. Бережи здоров'я батьків. Пам'ятай, що ранню старість і хвороби приносять не тільки праця, втома, а й сердечні хвилювання, переживання, тривоги, прикрощі. Найбільше вражає батькам дитяча невдячність, байдужість сина чи доньки.

Будьте гідними своїх батьків.


Розділ 2. Додаткові матеріали до заходів первинної профілактики жорстокості та насильства

(За матеріалами заходів первинної профілактики практичних психологів Кухаренко Л.Я., Хорольської О.І., Іванової І.В., Левченко В.В., Пронякіної О.І., Яцик Л.М., Поляцкової Н.С., Жадан Н.Л., Прохно М.Ю.)


2.1. Притчі, міфи, історії
Історія про камінь на кухонній поличці.

1978 року, отримуючи премію імені Г.-Х. Андерсена, всесвітньо відома письменниця Астрід Ліндгрен виголосила мудру промову: «Я хочу поговорити про дітей…Скільки дітей отримали свої перші уроки насилля від тих, кого любили, - від власних батьків – і потім пронесли цю «мудрість» далі, передаючи її з покоління в покоління!...

Для тих, хто кричить про необхідність «твердої руки», я хочу розповісти історію, яку почула від однієї літньої дами. Коли вона була молодою мамою, люди вірили, що без різки гарної людини не виховаєш, - тобто сама вона в це не вірила, але одного разу її маленький син провинився, і їй здалося, що він уперше в житті заслуговує того, щоб його добряче відшмагали. Вона наказала йому піти і самому зірвати різку. Хлопчик пішов і довго не повертався. Нарешті він повернувся весь у сльозах і сказав: «Різки я не знайшов, але ось тобі камінь, який ти можеш в мене кинути». Тут мати теж розплакалась, тому що раптом побачила все очима дитини. Дитина мабуть розмірковувала: «Мама хоче зробити мені боляче, для цього і камінь підійде…».

Потім вона поклала камінь на кухонну поличку, де він і залишився лежати як вічне нагадування про обіцянку, яку вона дала собі у той момент, - жодного насилля!...

Непогано було б нам усім покласти на кухонну полицю невеличкий камінець як нагадування дітям і самим собі – жодного насилля!...»

"Один день з життя Маші"

(оповідання)

Сьогодні Маша прокинулася від дзвінка будильника. Спочатку так кортіло ще трохи поспати, але потім вона пригадала вчорашній день: і вдалий малюнок на занятті, і похвалу виховательки, і Оленчині червоні чобітки, і нове домашнє завдання в зошиті після заняття з логопедом, а також нового віршика, якого вчила весь вечір... І головне - те, що вона так і не дочекалася маму з роботи, адже мама так багато працює... (А вчора мамі видали зарплату і вона зі своєю шкільною подругою, з якою до речі й так зустрічається дуже рідко, відзначила це не лише чашечкою кави.)



Зранку мама була не в настрої, дуже хотілося спати та й зачіска чомусь не виходила.

Ляп, ляп, ляп - пропонували легкі дитячі кроки у коридорі. "Зараз я все-все розповім мамі? І про похвалу вихователя, Оленчині червоні чобітки, нове домашнє завдання в зошиті після заняття з логопедом, а також нового віршика, якого вчила весь вечір... Нехай мама послухає, ото вона зрадіє!" - з сяючою посмішкою бігла Маша до кухні, де мама робила вже сніданок.



- Машо! Скільки разів казати, не ходи босоніж по квартирі! Невже не можна взути капці?! суворо пролунав мамин голос. (Відірвати смужку плакату знизу)

Маша слухняно повернулася до кімнати і взула капці. "Ось і добре, зараз все розповім", - подумала вона і швиденько побігла до кухні.

- Мамо, мамо, ти знаєш, вчора...- почала Маша.

- Машо, ти вже вмилася? - знову суворо спитала мама. (Відірвати ще смужку плакату) Маша мовчки попрямувала до ванної кімнати. "Ну, нічого, швиденько вмиюся і одразу ж розповім мамі про всі свої новини", - подумала дівчинка, не втрачаючи надії.

- Мамо, вчора на занятті в дитсадочку, - не дуже радісно почала свою розповідь Маша, - коли Лариса Миколаївна роздивлялась мій малюнок...

- Машо, ну що там знову, невже у тебе можуть бути проблеми з малюванням! Ти ж удома малюєш увесь час! (Відірвати ще смужку плакату)

- Я... Я... намалювала, - чомусь ще сумніше сказала Маша.

Вже ніхто не згадував про Оленчині нові червоні чобітки, про віршика, що загадала вивчити логопед.

- Машо! Ти вже готова? Чого ти завжди копаєшся? Скільки можна чекати?!! Вже час виходити з дому! (Відірвати наступну смужку плакату



- Так, мамочко, я вже йду, - сказала тремтячим голосом Маша й зовсім сумно попленталася за мамою.

Вночі пройшов дощ і на асфальті порозтікалися калюжі - і круглі, і овальні, і такі, що схожі на чарівні хмарки... "Мамо, дивись, яка гарна калюжа!" - погукала Маша мамі в спину. Мама неохоче оглянулася і промовила: "Он вже видно дитячий садок. Біжи сама, а то я на роботу запізнюся з твоїми калюжами" (Відірвати наступну смужку плакату)

Біля воріт дитсадка Маша зустрілася з Оленкою, яка перестрибувала через невеличкі калюжі, тримаючись за руку своєї мами. Оленчині червоні чобітки так гарно виблискували на сонці! "Може, увечері розкажу про них мамі?" - подумала Маша. Оленка, радісно посміхаючись, підбігла до Маші й почала розповідати, як вона вчора разом з татом і мамою ходили до парку пригощати білочок горішками. Маша ж відразу пригадала свій учорашній вечір? Як вона чекала маму, як тато мовчки сидів біля вікна, а вона з бабусею Ніною, що прийшла у гості, вчила віршика...

"Віршик! Його обов'язково треба розповісти Ларисі Миколаївні!"- згадала Маша. Дівчинка дуже зраділа, коли побачила свою виховательку в групі:

- Ларисо Миколаївно! - голосно крикнула Маша й підбігла до неї.

- Машо, а де твої батьки? Чому ти знову прийшла сама? Діти не повинні ходити самі в дитячий садок! Я ж казала твоїй мамі про це. (Відірвати наступну смужку плакату)

Маша похнюплено роздяглася й пішла до групи. А потім - сніданок, заняття, прогулянка... Під час прогулянки ходили на екскурсію до перехрестя, де встановлений новий світлофор... До віршика так справа й не дійшла.

Маша вирішила підійти до Лариси Миколаївни після обіду. Але, сідаючи до столу, Маша знову згадала про маму, страви дівчинці видалися несмачними, обід здавався довгим, вже майже всі діти пішли у спальну кімнату вкладатися спати, а Маші ще треба їсти і їсти. (Відірвати наступну смужку плакату)

Після денного сну Машина група пішла на заняття танцювального гуртка, та рухи в дівчинки не вдавалися. Керівник гуртка спитала: "Машо, що з тобою? Я тебе сьогодні не впізнаю". Маші стало соромно, але вона нічого не могла зробити з собою... (Відірвати наступну смужку плакату).

З дитсадка Машу забирав тато. Вона спитала у нього про маму, та він сердито буркнув: "На роботі твоя мама! Збирайся швидше, ніколи мені"... (Відірвати наступну смужку плакату)



Увечері, коли Маша готувалася до сну, мама прийшла з роботи. Вона була у гарному настрої, адже начальник похвалив її за хорошу роботу. Маша чула, як мама на кухні розповідала про це татові. Вона хотіла вибігти до мами, але потім подумала, що мамі знову буде ніколи.

Мама сама зайшла до Маші в кімнату:

- Машуню! Я так скучила за тобою! Ну, розповідай про свій малюнок, про свого нового віршика. Що нового сьогодні?

Та Маші вже не хотілося на про що розповідати, вона лежала в ліжку, згорнувшись у клубочок, і тихенько плакала. Чому? Вона сама цього не розуміла...
Школа Януш Корчак

Дитина хоче до школи, тому що це крок до того, щоб стати дорослим. Але тут ще присутній і страх. Страх нового. Вона приходить до школи. Парта – шкільне приладдя – сидіти – не розмовляти – не шуміти. Дитина згадує вчорашній день, коли вона бігала, шуміла та гралась. Тому що в шість років основним видом діяльності ще є гра. Бо природа хоче, щоб діти були дітьми, до того, як стати дорослими.

«Дайте дитинству достигнути в дітях», - говорив Ж.-Ж. Руссо.

На уроці говорить лише вчитель. Спитав – не правильно – хто виправить. Дитина відчуває себе нездоровою. І вона вчиться тому, що:



  • в школі немає місця її невпинній енергії;

  • треба або підкорятися, або приймати неприємні наслідки;

  • треба приймати правила;

  • помилитися – погано;

  • вчитель той, хто підтримує дисципліну;

Висновок: школа – це неприємний досвід.

Ввечері питає у батьків: «Як довго мені туди ходити?» І розуміє, що «засуджений на великий термін».

Тоді дитина починає пристосовуватися, вона розуміє, що:


  • більшість підручників нецікаві,

  • не погоджуватися з вчителями небезпечно;

  • є багато способів не вчитися;

  • якщо мріяти, розмальовувати підручники – час проходить швидше;

- якщо отримувати гарні оцінки – твої товариші будуть тебе зневажати;

- більша частина навчання, необхідного для життя, проходить за межами школи;

- найголовніше у навчанні – це оцінки та екзамени.

Тому дитина чекає канікул і бажає закінчити школу, щоб позбутися певних рамок. Дитина прагне того, щоб її зрозуміли і підтримали, її душа кричить про це: «Подивись, яка я маленька, слабенька, безпомічна. Не якою я буду, а яка я є зараз». Дитина розуміє важливість своєї недосконалості. Нехай забуде про це, нехай відпочине! Яким сильним моральним двигуном в її дорослому житті буде згадка хоча б про одну людину, яка до неї відносилася добре, яка її не зрадила. Пізнала її, знала і, не дивлячись на це, продовжувала любити.


Молитва

Господи... Если ты меня слышишь… Пусть, это когда-нибудь прекратится! Я не могу так больше. Не могу… Сегодня пришел со школы — отец пьяный. Мать - на заводе. И пустота. Только желтые стены все слушают. И молчат. Обвиняюще молчат - каждой своей тре­щиной. Я сказал, что мне нужны тетради, в ответ: «Иди заработай». А мне 13 лет - куда меня возьмут? А еще… еще... недавно меня мама выругала, сказала, что от меня никакой пользы нет: «...вот когда деньги приносить начнешь - тогда человеком станешь! А пока ты - никто! Лучше бы тебя вообще не было!»

Я убежал в заброшенный детский садик, - спрятался в темном старом павильоне. Изо всех сил старался не плакать, но у меня не получалось - все равно вырывались глухие хрипы. А потом, я свернулся клубочком на грязной скамейке и слушал, как на скрипучих качелях с облупленной краской качается ветер. Посмотрел вверх и под самой крышей на пыльных сваях увидел птичьи гнезда. Помню, когда я был совсем маленькими, еще верил в Деда Мороза, я нашел такое гнездо. От трех синеватых яиц осталась только белесая кашица. Дома на меня накричали за то, что я испачкал сандалики. А мне было интересно, когда птица вернется, будет ли она плакать? Наверное, будет. И мне стало стыдно.

… А меня никто не искал. Я просидел в павильоне до ночи и вернулся домой только на следующий день. И никто не плакал. Дома меня побили. Сказали, что я мог бы вообще не возвращаться. Потом я притаился на кухне, где всегда темно и пахнет газом, трогал пальцами разбитые губы, рисовал на стекле человечка, домик и солнышко… Господи, когда это все кончится? Пусть это когда-нибудь кончится… Я больше так не могу! Должен же когда-нибудь появиться свет… хотя бы в самом конце… Господи...



Если ты слышишь меня… Господи…
Притча «Ангел»

До одного чоловіка якось вночі прилетів ангел і розповів йому про великі справи, які чекають його попереду: у нього буде можливість стати багатим, заслужити гідне становище у суспільстві і одружитися з прекрасною жінкою. Все своє життя чоловік чекав цього і помер одиноким та бідним. Коли він біля воріт раю побачив ангела, то сказав йому: «Ти мені багато наобіцяв, я чекав цього все життя…Але нічого не вийшло».



  • Я не це тобі обіцяв, я обіцяв тобі можливості мати все, про що я говорив, але ти їх пропустив.

Чоловік нічого не міг зрозуміти.

  • Ти пам’ятаєш одного разу в тебе була ідея відкрити своє підприємство, але ти злякався невдачі і не став діяти. Через те ця можливість була віддана іншій людині, яка і стала однією з найбагатших у країні.

  • А ще пам’ятаєш був випадок, коли стався землетрус і багато людей загинуло. У тебе була можливість піти і допомогти людям, які вижили, але ти злякався, що мародери заберуть твоє майно і залишився вдома.

Чоловік згадав про свій нікчемний вчинок і опустив голову.

  • І ти пам’ятаєш прекрасну жінку, яка тобі подобалась. Вона не була схожа ні на одну з тих, кого ти бачив до чи після цього, але ти думав, що вона ніколи не захоче вийти за тебе заміж і пройшов повз неї.

Чоловік знову погодився з ангелом і в очах його стояли сльози.

  • Так, вона стала б твоєю дружиною і у вас було б багато дітей, ви були б щасливі все життя.

У кожного з нас кожен день є багато таких можливостей – серед них і можливість любити, але часто, як і ця людина з притчі, ми дозволяємо страху не дати нам їх використати.

Ми не йдемо до інших боячись, що нас можуть відштовхнути;

ми не говоримо про свої почуття боячись, що над нами будуть сміятися;

ми не віддаємо себе повністю одній людині боячись, що можемо її втратити.

Але у нас є одна перевага перед людиною з притчі.

Ми ще живі…

Кохайте і будьте коханими.

Використовуйте всі можливості і беріться за нові.

На щастя, багато в нашому життя залежить від нас і ми маємо сили зробити і досягти всього чого захочемо.
Сокира

Л. М. Толстой

Пішла сокира по дрова. Йде стукає по горілих пеньках, підсміюється:



- Моя воля: хочу - зарубаю, хочу - мимо пройду, я тут господиня.

А у лісі берізка росла, веселенька, кучерява, старим деревам на радість. І звали її Люленькою. Побачила сокира берізку і давай насміхатися:



- Кучерява, я тебе покучерявлю, почну рубати, тільки цурки полетять...

Злякалася берізка.



  • Не рубай мене, сокиро, мені боляче буде.

  • А давай-но, заплач!

Золотими слізками заплакала берізка, гілочки опустила.

  • Мене дощик в наречені сватав, мені жити хочеться.

Засміялася залізна сокира, наскочила на берізку – тільки білі цурки полетіли. Схопила берізку сокира, додому потягла.

А йти сокирі через калиновий міст. Міст їй і говорить:



- Ти навіщо в лісі бешкетуєш, сестер моїх рубаєш?

- Мовчи, дурень, - вишкірилася сокира, - розсерджусь і тебе зарубаю.

Не пожалів спини, напружився і зламався калиновий міст. Сокира впала у воду і потонула. А берізка Люленька попливла по річці – в океан-море.



  • Діти, які дійові особи є у цій казці?

  • Що ви думаєте про берізку?

  • Вам її жаль? Чому?

Запитання для обговорення:

1. Давайте подумаємо, які риси характеру були у берізки.

(Беззахисна, ніжна, тендітна, скромна) – записуємо на зелених листочках.

2. А які риси у сокири?

(Сильна, зухвала, хвалькувата) – записуємо на рожевих листочках.

3. Яким був міст?

(Сильний, сміливий, справедливий, здатний до самопожертви)

4. Порівняйте силу сокири і містка.

(Сокира – жорстока сила, агресивна; у містка – сила справедлива)

Отже сила буває доброю, справедливою і жорстокою, нищівною.

5. А ким би ви хотіли бути у цій казці? Чому?

6. А хто з вас коли-небудь у житті вів себе як сокира? Чому?

7. А з якими людьми ви ведете себе як сокира?

8. Як ви вважаєте звідки у людей береться агресія, жорстокість?

10. А у вас у класі є діти-берізки, які ніколи ні в що не втручаються, слабкі, вони просять щоб їх не чіпали?

11. А чи існують люди, що завжди ведуть себе як сокира? Частіше сокирами стають, коли на людину нападають.

12. Отже, людина стає жорстокою і агресивною, коли на неї нападають?

13. Якщо поряд з тобою хтось веде себе агресивно - це означає мабуть на неї хтось напав, образив

14. Чи можна агресією відповідати на агресію?

Ні, це породжує жорстокість.

15. А чи можна вилікувати жорстокість, грубість у людини?..


Казка про йоржа.

От усміхнулося сонечко землі, і ус­мішка ця теплим вітром принесла бла­гословення водам прийшла весна. Усі мчали до джерел річок. У наймолодші, у найчистіші, у найпрудкіші води — метати ікру. Поспішають великі риби, малі, золотаво-червоні осетри й окуні, сріблясто-білі нельми і сиги, сірі ста­леві щуки, темні лини і соми...

Пливе маленький, колючий йорж. На всіх сердиться, усіх боїться, усім заважає, усіх сусідів штрикає голками — найшкідливіша рибка-йорж... По­рядні риби кричать йому:



  • Куди ти лізеш, йоржику?.. Куди квапишся?

Йорж наїжачився:

  • А вам що з цього? Іду, куди й усі йдуть.

Тоді риби почали глузувати з нього:

— Невже і ти думаєш дійти до гірських рік? Невже і ти думаєш пустити свою ікру по чистих струменях в усі моря? Кому потрібне твоє колюче і неохайне потомство?



А йорж як напружинив свої голки — уразив одну сусідку, уразив іншу, забруд­нив своїм слизом святкове вбрання кра­сивих риб, ну ті й розступилися перед ним. Не битися ж із йоржем... Подалі від його слизу.

Шуснув йорж уперед, і раптом по­бачили порядні риби, як промінь со­нечка семибарвною веселкою заграв на слизуватій спині... От тобі й зась! Це значить сонечко послало йоржеві свій знак благословення, а опісля й усім іншим порядним рибам...

Ну, що тут удієш? Як довідалися всі риби, що і для йоржа є в джерелах чи­стих річок містечко для нового потом­ства, так і заволали в один голос:

Радуйся, йорже! І тебе сонечко любить... І пустилися з ним у веселий риб'ячий танок. Ой, що там було!.. Як танцювали і вигравали риби!.. Як бли­щала їхня багатобарвна луска, якими смарагдами переливалася глибина води, коли сонечко наскрізь, до дна, устромляло в неї світлі промені свої...

Запитання для обговорення:

• Чому риби не хотіли, щоб йорж разом із ними плив у чисті води метати ікру?

• Чому сонечко не відвернулось од йоржа, а послало йому першому знак благословення?


  • Чи повинні люди міркувати на тему: хто гідний або не гідний любові? Чи можна бути не вартим любові?

  • Як ви думаєте, йорж уже більше не сердився, після того як сонечко його приголубило?

  • Чи є в любові сонечка щось не­звичайне?

  • Хотіли б ви навчитися такої любові?

  • Чи знаєте ви людей, любов яких схожа на сонечко? Із ким ви мо­жете порівняти сонечко з казки?

  • Чи були у вашому житті моменти, коли ваша любов до когось була схожою на сонечко?

Зараз я пропоную вам розфарбувати шаблон сонечка, а на його про­менях написати усіх, кого ви вже люби­те або хотіли б полюбити.

(Прикріпити на дошці велике сонечко, а на ньому маленькі Сонечка, які розфарбували діти)

«Чарівна зірка»

Колись, дуже давно, жила на світі Зірка, їй було при­кро, що на неї ніхто не звертає уваги, і вона вирішила піти до мудреця. Прийшовши, вона запитала: «Чому мене не помічають?» Чаклун відповів на це, що світло зірок гасне, коли по­ряд є сонце, і запропонував їй жити на небі, з’являючись лише вночі. Він також попере­див, що там холодно й страшно. Але Зірка нічого не злякалась, і чаклун за її хоробрість, за її бажання дарувати людям світло, зробив подарунок: не одна Зірка стала жити на небі, а багато-багато нових зірок з'явилися там, щоб їй не було самотньо. Та щоб навіки зберегти пам'ять про Зірку, мудрець подарував кожній людині її дочку — маленьку зірочку».



Запитання для обговорення:

- Діти, спробуйте відгадати, де ж ці зірочки?

(У кожному з нас.)

- Тому, мені б хотілося, щоб ви підійшли сюди і створили одну велику зірку. (Кожен ряд утворює своє коло). Зробіть коло таким тісним, щоб, коли кожний з вас протягне руку до середи­ни кола, створилася зірка. Ця зірка дуже тепла, тому що вона готова дарувати своє світло, зігріваючи сяйвом своєї доброти всіх навкруги. Кожен з вас має своє особливе світло, але кожен з вас також приймає й світло інших. Всі разом ви склали ве­ликі зірки, світло яких набагато яскравіше, ніж кожного окремо. А тепер покажіть мені, як ваша чудесна велика зірка повільно ру­хається на небі (діти пересуваються малень­кими кроками під музику).

- Давайте спробуємо назвати наше сузір’я .

Стійте тихо, щоб відчути тепло, яке йде з рук ваших однокласників. Прислухайтесь до нього. Відчуйте його. І понесемо це тепло додому, щоб поділитися ним зі своїми рідними, з усіма хто нас оточує.


Притча – блюз
Жив собі хлопець із жахливим характером. Якось батько дав йому мішок із цвяхами і сказав по одному забивати їх у паркан щоразу, коли хлопець втратить терпіння і посвариться з кимсь. Першого дня хлопець забив 37 цвяхів. Згодом він навчився володіти собою, і кількість забитих цвяхів щодня зменшувалася. Хлопець зрозумів, що легше навчитися володіти своїми емоціями, ніж забивати цвяхи.

Нарешті настав день, коли він не забив жодного цвяха . Тоді батько наказав синові витягати з паркана по одному цвяху в той день, коли він не втратить самоконтролю і ні з ким не посвариться. Минали дні і згодом син міг сказати батькові, що в паркані не залишилося жодного цвяха. Батько підвів сина до огорожі та сказав: «Ти добре поводишся, синку, але подивися, скільки дірок залишилося… Огорожа вже ніколи не буде такою, як колись…»

Коли ви з кимсь сваритеся й кажете йому щось неприємне, ви залишаєте в ньому такі рани, як ці діри. І рани залишаються, незважаючи на те, скільки разів потім ви попросите вибачення. Словесні рани заподіюють такий самий біль, як і фізичні.

Друзі, якщо можете, пробачте мені ті діри, що я, можливо, залишила у вашій огорожі. І якнайменше самі залишайте їх на своєму шляху.

Не забиваймо цвяхи ворожості, нерозуміння й жорстокості в душі людей.

Будьмо толерантними, а отже, розуміймо один одного!

2.2. Інформаційні повідомлення
Нетерпимість –

це тавро невігластва.

Р. Еріх
Інформаційне повідомлення для дошки об’яв

З 25 листопада по 10 грудня в Україні щороку проходить акція «16 днів проти насильства», яка почала своє існування з 1991 року і підтримується міжнародною спільнотою.

Ця акція починається 25 листопада тому, що в цей день всі народи відзначають Міжнародний день боротьби з насильством щодо жінок. А закінчується 10 грудня – в Міжнародний день захисту прав людини.

Ця акція існує для того, щоб ви могли зрозуміти:



  • які є причини насильства і як його можна уникнути;

  • більше дізнатися про свої права та при цьому не забувати про обов’язки;

  • про те, що не можна чинити насильство над молодшими та слабшими від себе;

  • як уникнути конфліктної ситуації між: дівчиною та хлопцем, між вчителем та учнем, між дітьми та батьками.

У ці 16 днів усі, хто поділяє ідею боротьби з насильством, підтримує у цьому нас та згоден бути толерантним один до одного, разом з нами приколіть до одягу білу стрічку.

Ознаки толерантності

Уявлення толерантної людини про себе відповідає реальному стану справ. Тобто вона добре знає і правильно оцінює свої переваги і недоліки. В неї адекватна самооцінка.

Водночас толерантна людина знає собі ціну, вона впевнена у собі, орієнтується більше на себе, ніж на інших, не прагне бездумно вступати в якісь угрупування, організації або партії. Така людина почувається захищеною, не страждає від постійного відчуття загрози, не боїться керівника, сусіда, іноземців, мешканців іншого населеного пункту або іншої вулиці. Якщо все-таки загроза існує, толерантна людина вважає, що її можна подолати.

Толерантні люди беруть на себе відповідальність за те, що відбувається. Вони, почуваючись господарями ситуації, адекватно оцінюючи свої можливості, здатні нести відповідальність за все, що роблять; не перекладають відповідальність на інших або на обставини.

Толерантна людина не прагне повної визначеності й абсолютного порядку в усьому. Вона припускає наявність «робочого шуму» в класі або «творчого безладу» в майстерні. Так само й у взаєминах з людьми. Вона не вимагає, щоб усі, образно кажучи, завжди ходили разом і співали хором, а світ поділявся на біле і чорне. Ця людина здатна відчути себе «у шкурі» іншої людини, тобто здатна стати на позицію іншої людини. Толерантна людина вважає, що важливіші внутрішня дисципліна і порядок, ніж зовнішня ієрархія. Тому толерантна людина схильна формувати світ навколо себе за законами демократії. Вона не схильна до насильства, домінування гноблення інших.

Прикметною рисою толерантної людини є наявність почуття гумору. Вона першою може посміятися над собою. Будучи впевненою у собі, реально оцінюючи свій стан у ситуації, вона здатна пожартувати, з гумором описати те, що відбувається. Ця людина не ображається на жарти інших, не бачить у них загрози для себе та свого авторитету.



Аспекти толерантності:

  1. Співпраця, дух партнерства.

  2. Готовність прийняти чужу думку.

  3. Повага людської гідності.

  4. Повага до прав інших.

  5. Прийняття іншого таким, який він є.

  6. Уміння поставити себе на місце іншого.

  7. Повага до права бути іншим.

  8. Визнання того, що всі люди різні і кожна людина особлива.

  9. Визнання рівності інших.

  10. Відмова від домінування, заподіяння шкоди й насильства іншим людям.

Правила, які допоможуть запобігти насильству

на вулиці.

  1. В пізній час не ходіть одні по вулиці.

  2. Знайте елементарні прийоми самооборони.

  3. Продумайте свої дії в тому випадку, якщо Вам здається, що акт насильства можливий.

  4. Майте при собі, один з засобів безпеки: газовий балончик, дезодорант, пилочку і т. д. Та продумайте їх використання в разі здійснення акта насильства.

  5. Відчуваєте небезпеку – терміново тікайте.

  6. На вас напали – кричіть, біжіть, привертайте до себе увагу.

  7. Телефонуйте в районний відділ міліції або за номером «02», «03», в соціальні служби, на телефони довіри.

  8. Виключіть вживання наркотиків та зловживання алкоголем, вони можуть вплинути на ваше сприйняття дійсності.

  9. Виключіть непорозуміння: будьте впевнені, що ваш знайомий, друг, знає межі дозволеного.

  10. Не впускайте в будинок незнайомців, особливо, якщо ви почуваєте себе неспокійно.

  11. Не сідайте з незнайомцями до ліфту.

Вчіть дітей не впускати в будинок чужих без вашого дозволу

Батьки і діти! Діти і батьки!

Нерозділиме і одвічне коло.

Ми засіваємо житейське поле

І не на день грядущий – на віки.

Між нас не ляжуть вирвами роки,

Бо наша кров пульсує в нашій долі.

Батьки і діти… Діти і батьки…

Нам нічого ділить на спільнім полі

Б.Олійник

Причини жорстокого поводження з дітьми



  • Особистісні якості батьків (агресивність, авторитарність)

  • Алкоголізм, наркоманія, релігійний фанатизм

  • Фізичні чи психічні недоліки батьків

  • Невміння виховувати дітей, незнання їх потреб

  • Невміння долати сімейні та життєві кризи

  • Відсутність самореалізації



Особливості домашнього насильства:

1.Повторюваність, циклічність

2.Тривалість

3.Приховуваність

4.Швидкість і ефективність досягнення мети
Характерні ознаки:


  • Умисність(з метою отримання ефекту)

  • Порушення особистих прав і свобод

  • Асиметрія сил

  • Шкода (фізична, психічна, економічна)


Закон України «Про попередження насильства в сім’ї»

Насильство в сім’ї - будь-які умисні дії фізичного, сексуального, психологічного чи економічного спрямування одного члена сім’ї стосовно іншого члена сім’ї, якщо ці дії порушують конституційні права і свободи члена сім’ї як людини та громадянина і завдають йому моральної шкоди, шкоди його фізичному чи психічному здоров’ю.
Попередження насильства в сім’ї:

  • Усунення причин і умов

  • Припинення насильства

  • Притягнення до відповідальності винних осіб

Медико-соціальна реабілітація жертв
У звинувачуючих батьків з 5 дітей:

  • 2 – виробляють захисну товстошкірість і стануть такими ж батьками;

  • 1- озлоблена особистість – негативіст або психопат;

  • 1 – безхребетний коптитель неба;

  • 1- подвижник або депресивний невротик з підвищеним ризиком самогубства.

В. Леві
Айсберг: «Витоки насильства в сім’ї»
Видима частина
1.Незгода в сім’ї.

Невміння розв’язувати конфлікти мирним шляхом.

Бідність, алкоголь або наркотики.
Невидима частина
2.Незгода з тим, що інша людина – інакша і має право на особисте життя, на помилки.

Звичка використовувати силу для досягнення результату.


3.Замовчування проблем сім’ї та домашнього насильства.

Тема закрита для суспільства.


4.Соціальна і юридична незахищеність жертв домашнього насильства.
5.Стан жертви. Низька самооцінка.

Прагнення насильника самоутвердитись за рахунок жертви.


6.Статева нерівність, особливо економічна.

Головний і вирішальний голос чоловіка у сім’ї.


7. Ієрархічна структура стосунків у суспільстві.

Як діти реагують на насильство і сім'ї

  • зазнають почуття провини, сорому і страху, так, ніби вони відповідальні за насильство, яке їм доводиться спостерігати;

  • відчувають сум, гнів, тому що вони не спроможні змінити те, що відбувається в сім'ї;

  • думають, що вони є причиною розладу в сім'ї;

  • переживають відчуття страху, збентеження, приниження, безсилля, гніву на батька;

  • себе — нікому не по­трібними, неважливими людьми, які не заслуговують уваги та турботи


Як ці переживання відбиваються на поведінці дітей?

Такі діти:



  • зазнають почуття провини, сорому і страху, так, ніби вони відповідальні за насильство, яке їм доводиться спостерігати;

  • відчувають сум, гнів, тому що вони не спроможні змінити те, що відбувається в сім'ї;

  • думають, що вони є причиною розладу в сім'ї;

  • переживають відчуття страху, збентеження, приниження, безсилля, гніву на батька;

  • себе — нікому не по­трібними, неважливими людьми, які не заслуговують уваги та турботи



Не зважаючи на насильство, дитина:

  • продовжує любити своїх батьків,

  • ідеалізувати їх, виправдовувати їх учинки та поведінку,

  • прагне повернутися до них,

  • вважає, що батьки змінилися на краще,

  • засуджує умови життя і середовище сім'ї, але не самих батьків.


Які уроки може отримати дитина, що стикається з домашнім насильством?

1. Насильство — це засіб розв'язання конфліктів або отримання бажаного.

2. Негативні форми поведінки в суспільстві — найвпливовіші.

3. Довіряти людям, особливо дорослим — небезпечно.

4. Свої почуття й потреби не можна виявляти відкрито.

5. Дієві тільки негативні почуття — вони привертають увагу, піднімають авторитет — тому тільки їх і варто проявляти.

6. Бути любим означає відчувати фізичний біль.

Правила, які допоможуть запобігти насильству в сімї.


  1. Продумайте свої дії в тому випадку, якщо акт насильства вже відбувся і може повторитися знову.

  2. Розповідайте про акт насильства тим, кому Ви довіряєте (друзям, родичам).

  3. Знайдіть таке місце, куди Ви змогли б піти у випадку небезпеки.

  4. Підготуйте документи (паспорт, свідоцтво про народження і т. д.), гроші та інші необхідні речі, та покладіть їх в одне місце, так, щоб у будь-який момент Ви змогли б їх легко взяти і втекти з ними.

  5. Якщо ситуація критична, то залишайте будинок негайно, навіть якщо Вам не вдалося взяти необхідні речі.

  6. Попрактикуйтесь у тому, як можна швидко й безпечно вийти з будинку. Визначите, які двері, вікна, ліфти або сходи підходять для цього щонайкраще.

  7. Заздалегідь довідайтеся телефони та адреси місцевих служб, які зможуть надати Вам необхідну підтримку (кризовий центр для жінок, соціальні служби, телефон довіри, телефон дільничного інспектора, служби у справах неповнолітніх та ін.).


2.3. Вправи до тренінгових занять

Вправа «Портфель очікувань»

Учасникам роздаються стікери. Тренер просить написати на них, чого батьки очікують від своїх дітей. Після цього аркуші вивішують на плакаті із зображенням портфеля.

Очікування групуються у більш-менш близькі за змістом. Тренер зачитує їх і дякує учасникам за роботу.
Вправа «Гармонійна сім'я»

Ведучий дає завдання написати на стікерах, що на думку кожного означає гармонійна сім'я. Потім група ділиться на декілька підгруп і думки членів кожної підгрупи оформляються у вигляді певного образу (сонечко з «промінчиками», «квіткова поляна» тощо).

Спікери груп по черзі презентують свої роботи.
Вправа «Вирішення проблем методом «Гроно»

Мета: Розвиток навичок перетворення компонентів проблемної ситуації в метафоричні образи та виокремлення найбільш суттєвих зв'язків.

В центрі аркуша паперу напишіть слово (наприклад, «конфлікт», «неслухняність», «істерика» тощо). Потім навколо нього потрібно написати думки, які приходять у голову.

В результаті цього утворюється певна схема, яка і дозволить детально проаналізувати ситуацію і виділити найбільш суттєві ознаки.

Рефлексія вправи.

Дорослі починають розуміти, що проблеми у вихованні пов'язані перш за все з їх особистістю: внутрішніми конфліктами, певними страхами, рисами характеру, амбіціями.

І секрет успішного виховання знаходиться у їхніх серцях.
Якби ми могли лікувати сім’ю,

ми б могли лікувати

суспільство.

В.Сатір
Вправа „Форми домашнього насильства"

Учасники об'єднуються в групи. Кожна група визначає ознаки певного виду насильства (психологічне, фізичне, сексуальне, економічне, нехтування). Ознаки презентуються.



Ознайомлення учасників із офіційно визначеними ознаками різних видів насильства.

Психологічне насильство в сім'ї - дії, спрямовані на свідоме приниження одним членом сім'ї гідності іншого члена сім'ї, дії, які викликають страх, емоційну невпевненість в собі.

Психологічне насильство проявляється:



- використання лайливих слів і (або) крику, образ, які негативно впливають на самооцінку партнера;

Фізичне насильство - будь-яка насильницька поведінка проти іншого члена сім'ї. Може проявлятися у вигляді ляпасів, штовхань, ударів ногами, подряпин, опіків, укусів, ударів кулаками, кидання в нього предметів і т.д.

Сексуальне насильство - це зазіхання одного члена сім'ї на статеву недоторканість іншого члена сім'ї.

Економічне насильство - порушення прав, інтересів члена сім'ї, пов'язане з позбавленням або обмеженням його майнових прав.


Вправа «Гендерні стосунки»

Мета: розвивати гендерно чутливу поведінку, вміння долати гендерні стереотипи.

Тренер надає учасникам інформацію про гендерні стереотипи.

Гендерні стереотипи – набір загальноприйнятих у суспільстві норм і суджень стосовно поведінки, мотивів і потреб жінок і чоловіків, що базуються на уявленнях про чоловіче и жіноче


  • Найпоширеніший з гендерних стереотипів: чоловік – добувач, жінка – берегиня.

Учасникам пропонується кожному прописати можливі ризики від існування такого стереотипу для жінок та чоловіків та проговорити за бажанням.

Потім тренер розділяє клас на 2 умовні половини. Одна з них називається «згоден», інша - «не згоден» і зачитує певні міфи, вирази, пов’язані з інтолерантною поведінкою, учням пропонується в залежності від того, згодні вони чи ні перейти на відповідну половину кімнати.



Приклади міфів:

  • Чоловік – добувач, тому вдома він робити не повинен, а лише відпочивати.

  • Деякі жінки провокують насильство і заслуговують його.

  • Б’є – означає любить.

  • Наші стосунки зміняться на краще, якщо ми одружимося; якщо у нас з’явиться дитина.

  • Жінка повинна змінити віросповідання, якщо чоловік наполягає.

  • Сім’я, в якої немає чітко вираженої голови, а обов’язки розподіляються ситуативно й рішення приймаються спільно – недовговічна; міцними є ті сім’ї, де є глава, який сам розподіляє матеріальні ресурси і приймає життєво важливі рішення, владу в родині має тільки він.

Обговорення:

кожен учасник за бажанням коментує окремий міф, тренер, за необхідністю, коректує відповіді.


В