Урок №1 Тема уроку : Лексикологія. Лексика. Лексичне значення слова. Культура мовлення. Вживання слів відповідно до їх значення



Сторінка3/4
Дата конвертації22.11.2018
Розмір0.83 Mb.
#66047
ТипУрок
1   2   3   4
Довідкове бюро

Етимологія грецьке слово, воно складається з двох частин: етимон означає “істина”, логос – “слово”, “вчення”



Отже, етимологія – це вчення про істинне, тобто первісне значення слова. Це також розділ мовознавства, який вивчає походження слів. Про походження того чи іншого слова можна дізнатися в Етимологічному словнику.

2. Підготовлені учнями повідомлення, про речі, які нас оточують, про походження їхніх назв.
“Невідоме про відоме”
Розводити коней люди почали дуже давно — ще у бронзовому віці. На території України, її степів, у VIIIII ст. до н. е. жили скіфи, які вважалися визначними спеціалістами в конярстві. Це була найважливіша галузь їх господарства: кінь був єдиним засобом пересування, давав м'ясо, молоко, шкіру. Слово кінь було в мові давніх слов'ян, тільки воно мало тоді трохи іншу форму: у «Слові о полку Ігоревім» є ця форма — комонь (ще раніше було комнь, а до цього — ковнь). У рим­лян кінь мав назву кабаллус (правда ж, близько до нашого кобила?). Слово кінь — основна назва цієї тварини в українській мові, а слово ло­шадь — у російській. Проте так було не завжди. Російське слово лошадь з'явилося досить пізно й було створено на тюркській основі. У тюркських мовах кінь — алаша. А оскільки початковий а в словах не властивий ні російській, ні українській мовам, то й у цьому слові він загубився. В україн­ській мові слід від алаша теж залишився — це лоша, лошак
Здавалося б, уже хто-хто, але к і т, ота киця, що йшла по водицю та й упала у криницю, не може бути чимось чужим, привізним. Та все ж кіт — чужинець, гість з далеких країв. Наша домашня кішка походить не від європейської дикої кішки, а від єгипетської (нубійської), так званої буланої
кішки. Мабуть, перші свійські коти були у слов'янських країнах великою
дивиною. Вони привезли з собою й ім'я, яке походить з народної латини.
Там каттус означало «дика кішка». В інших народів Європи теж немає
власного найменування цієї тварини — усі назви запозичені. До речі, кішка
належить до «солідної» родини: лев, тигр, леопард, рись, гепард — її
родичі. Крім кішки, з усієї родини вдалося приручити лише гепарда: з ним
полювали на антилоп.




«Цариця квітів» — троянда має в українській мові, в її говірках кіль­ка назв: це і троянда, і роза, і рожа, і ружа. Рослина — родом з Передньої Азії. Звідти ж, з Ірану, походить і її назва. Квітку розводили і культивували ще греки і римляни, у них вона звалася рддон (грецьке), роза (латинсь­ке). З латині слово прийшло в німецьку мову, а з німецької — в російську. В українську мову вживане на західних землях слово ружа прийшло через польську (ружа) і чеську (руже) теж з латинської. Слово це в українській мові прислужилося для називання двух квіток — троянди і мальви, яку звуть ще й рожа. Слово троянда походить з грецької мови, де ця квітка звалася тріандафіло — «тридцятипелюсткова». По дорозі до нас пелюстки (філо) загубилися.
Значно пізніше — і прямо з латинської мови прийшло до нас слово ромашка. У російську мову воно потрапило книжним, писемним шляхом. У середньовічній латині ця рослина звалася хамемелюм романа «ромашка римська» — і славилася своїми лікувальними властивостями. Швидке «вкорінення» назви у нас пояснюється величезною популярністю ромашки як ліків, а дізнавалися про неї з різних «лікувальників» і «травни­ків», де її називали роман, романова трава, романовий цвіт. Частина наших назв,— а в українській мові ця рослина має їх кілька,— прийшла з польської мови й поширилася також на білоруську мову та на південні говірки російської мови. Це рожен, ром'янок, роман, романець, ромнянок, руманець та ін. І в наш час ромашка — лікувальний засіб; хоча чудес вона й не робить, а проте вірно служить людині.




Земляки баклажанів —

Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4




База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2022
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка