Урок №1. Українська література 20 30-х років ХХ ст Урок №2 павло Тичина найбільший модерніст 20-их років. Життєвий І творчий шлях. Звернення до



Сторінка5/12
Дата конвертації16.03.2017
Розмір5.56 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   12
Тема. Євген Плужник - один із провідних поетів “розстріляного відродження”. Життєвий та творчий шлях письменника, його трагічна доля. Поезія “Для вас, історики майбутні...”, “Громадянський інтим”, сповідальність, ліричність, філософічність лірики

Мета: ознайомити школярів з з життєвим і творчим шляхом Є.Плужника, його стійкістю й мужністю в нерівній боротьбі з то­талітарним режимом; розширити кругозір учнів,опрацювати ідейно-художній зміст твору поета “Для вас, історики майбутні...” Розвивати пам'ять, логічне мислення, уміння виразно і вдумливо читати твори висловлювати власні думки.Формувати соціальну комперентність – брати на себе відповідальність за індивідуальну і групову діяльність, узгоджувати свої вчинки з діями членів колективу, виробляти вміння працювати в парах, групах, виступати з повідомленнями, виховувати потяг до знань, відкриття нового, самопізнання і самовдосконалення; плекати в душах дітей глибокі патріотичні почуття: любов до своєї землі, відданість рідному народові.

Хід уроку

І. Організаційний момент

Емоційна готовність учнів до уроку



ІІ. Оголошення теми та завдань уроку

ІІІ.Основний зміст уроку

Епіграф уроку

Він був мудрець всім мудрецям на диво,

Навчав-бо щастя і навчати вмів...

Є. Плужник



1. Вступне слово вчителя

Лукаво повелося XX століття з українською літературою. Народжува­ло великих творців, давало їм крила для високого лету, і тут же тоталітарна система ці крила стина­ла, самих творців розпинала на хрестах мук, а потім десятиліттями сквернила їхню працю. Чо­тирма бродами стікають води життя і назад не вертаються. Але ми повертаємо пам'ять, відро­джуємо наші душі, наші серця. У цьому нам до­помагають справжні митці.

Скiльки їх, молодих, талановитих, люблячих свiт i життя, розтоптав чобiт

сталiнських iнквiзицiй?! Особливих провин не шукали, варто було лише потрапити у сiтi людоловiв. З особливою ретельнiстю полювали на опозицiйний талановитий свiт мистецтва, на духовну елiту з її життєтворчим духом.

Серед тих, кому судилося "Розстрiляне Безсмертя" постає талановитий

письменник, якого не оминули жорна сталінських репресій, Євген Плужник…

Доля подарувала йому всього 38 лiт (1898-1936). Тяжко хворий на сухоти, вiн був заарештований i зiсланий до концтабору на Соловки, там i помер.

Проблемне завдання:

Хто він? Звідки, з якого краю вийшов у світ? Під впливом кого й чого формувався його світо­гляд, талант?

Євген Плужник - один з найталановитіших українських поетів початку XX століття. Кажуть , історія завжди ставить усе на свої місця і справедливо воздає кожному. Із Плужником сталося не зовсім так. Визнаний і високо оцінений своїми сучасниками , як пост яскраво самобутній, він однак дуже мало видавався як при житті, так і після смерті. Навіть в школі згадується, тільки коли аналізується література 20-х років. Проте його одного з українських поетів можна поставити поряд з Тичиною, бо він так правдиво і художньо точно змалював страшну трагедію братовбивчої громадянської війни в Україні.           

Із його біографії знаємо, що митець свідомо уникав політичних питань, не втручався в досить бурхливі літературні полеміки, ставився до них певною мірою скептично. Можливо, з цієї причини в його поезіях часто бачимо слова «тиша», «тишина», «спокій». Та жорстока дійсність, що вирувала довкола нього (громадянська війна, масовий терор, моральна деградація сучасників), стала врешті його особистою трагедією світосприйняття. Однак через усі твори простежується провідна думка: людство вистраждає, опам’ятається, одужає.

Виходить, що Плужник «неголосним» був за життя, він був приречений на посмертне забуття, і тільки сьогодні визнаний поетом широкого гуманістичного болю й суму.


     Я - як і всі. І штани з полотна...
     І серце моє наган...
     Бачив життя до останнього дна
     Сотнями ран!
     * * *
     Знаю, сіренький я весь такий,
     Мов осінній на полі вечір...
     Я тихенький, тихенький.
     Тихіш од трави...

Взагалі я дуже тихенький.

3. Життєвий шлях Євгена Плужника

(Матеріал для вчителя і учнів)

Повідомлення № 1

Євген Павлович Плужник народився 26 грудня 1898 року в слобідці Кантемирівка Богучарського повіту Воронезької губернії (край був заселений козаками з України в XVII ст.). в сім'ї дрібного торговця. Його батько був дрібним купцем родом з Полтавщини, а мати – з Воронежчини. У сім‘ї було 8 синів і дочок. Спадкові сухоти періодично забирали когось із дітей. Мати була зайнята, тож Євген жив під опікою сестри Ганни. Змалку опанував рідну українську мову, в гімназійні роки спізнався добре і з літературою — звісно, в час поза навчанням. Учився, поки було йому цікаво; зате читав досхочу, ласуючи цукерками. Мусив міняти гімназії (Воронеж, Богучар, Ростов), закінчивши освіту аж 1918 р. в місті Боброві. Тамтешній учитель-словесник на підставі ранніх проб поетичного пера російською мовою провістив юнакові майбутні літературні успіхи Пролягали Євгенові шляхи І на Полтавщину —спершу в канікулярний час. А того ж 1918 р. вже вдівцем батько Євгена Павло перебрався туди, у свої рідні краї над Пслом, аби порятувати вцілілих дітей від родинних сухот і знайти безпечніший притулоки за тривожної доби.

У 1919р. Євген вчителює у початковій школі села Велика Богачка. Навчаючи дітей, він одночасно поглиблював і свої знання. Але самоосвіта його не задовольняла. Євген Плужник вирішує спробувати свої сили як актор у мандрівній трупі, а вже влітку 1920р. від‘їхав до міста Києва до старшої сестри Ганни, яка працювала лікарем-фтизіатром в медінституті, а її чоловік викладач у ветеринарно-зоотехнічному інституті. Він загітував вступити Євгена до цього інституту. Але через рік Євген зрозумів, що це не його покликання. Невдовзі він вступає до Київського музично-драматичного інституту ім. Лисенка. Акторські здібності Плужника, його гумор та дотепність цінують викладачі й товариші, пророкують перспективне сценічне майбутнє.

Є.Плужник не зробив акторської кар‘єри, взагалі не став актором, проте

захоплення театром не минуло безслідно. Він написав три прозові п‘єси.

Дві з них ( “Професор Сухораб” та “У дворі на передмісті” ) опубліковано

1929року в журналі “Життя й революція”. У них живе аромат тієї епохи, вони й тепер можуть задовольнити і наше прагнення до пізнання, і наші естетичні потреби. Плужник надзвичайно любив лише одну п‘єсу: “Лихо з розуму” Грибоєдова. Створити українське “Лихо з розуму”- п‘єсу, що поєднала б у собі все найкраще з драматургії і поезії – ось таку мету поставив перед собою митець. Ще під час відвідування лекцій він знайомиться зі своєю майбутньою

дружиною, яка навчалася на історико-філологічному факультеті ІНО (Інститут народної освіти ). Вони закохуються одне в одного і 12 жовтня 1922р. одружуються.



Повідомлення № 2

Своє лiтературне «хрещення» письменник одержав у лiтературнiй органiзацiï «Ланка» (згодом - «Марс»), що вiдокремилось вiд строкатого «Аспису» (асоцiацiï письменникiв). Членами групи «Ланка» була невелика, але творчо дуже сильна група молодих «попутникiв»: Б.Антоненко-Давидович, Г.Косинка, В.Пiдмогильний, Є.Плужник, Б.Тенета, Т.Осьмачка, Д.Фалькiвський та iн.

Перші українські вірші Є.Плужника (в гімназійний період він писав російською) були опубліковані 1923 року в київському журналі "Глобус" під псевдонімом Кантемирянин (від назви рідного села) - Плужник ще не наважився перші поетичні спроби підписати власним прізвищем.

1926 року завдяки дружині поета, Галині Коваленко, побачила світ перша книжка віршів Євгена Плужника під назвою "Дні". Євген "все писав, писав, - розповідала вона, - а ми бідно жили, на шостому поверсі, одна кімнатка, а він все писав і засував то в піч, то під матрац. Одного разу він вийшов. Викликали його… Я собі подумала так: якщо я не зможу оцінити його поезію, то викраду. Понесу я Юрієві Меженкові, хай він скаже - він же фахівець, чи це чогось варте. Потім Меженко викликає мене до телефону і каже: "Знаєте, що ви принесли? Ви принесли вірші такого поета, якого ми в житті будемо довго чекати і дай нам Бог, щоб ми дочекалися". Та у липні 1926 року, коли дружина була на відпочинку, стан здоров‘я письменника різко погіршується: горлом пішла кров. Коли лікарі через місяць дозволили нарешті відвезти хворого до передмістя, у Ворзелі зняли кімнату. Там і перебував поет до глибокої осені, потім лікувався у тубінституті, а навесні поїхав до Карасану. Відтоді і назавше його життя підлягло суворому режиму.

Через рік виходить друга й остання прижиттєва поетична збірка Є.Плужника "Рання осінь", яка мала прихильну рецензію Ю.Меженка, а іншими розкритикована.

На початку 30-х років, незважаючи на важку хворобу, літературна

діяльність Плужника значно активізується, розширюються її горизонти:

перекладає українською мовою. Восени 1932 року поет,повертаючись з Кавказу, заїздить до Харкова, де у вузькому колі друзів читає свою п‘єсу “Шкідники”.



Повідомлення № 3

Збірка поезій під назвою "Рівновага", яку Плужник підготував до друку і датована 33-м роком, лишилася ненадрукованою: разом з багатьма своїми друзями й колегами по перу він потрапив у жорна сталінської репресивної машини. Ці вірші увійшли до "Вибраних поезій" Є. Плужника 1966 року. Усього десять років тривала літературна діяльність цього талановитого поета.

В українську поезію середини 1920-х років Євген Павлович Плужник увійшов як співець гуманізму. Поезії його сповнені трагічного звучання: проповідям класової ненависті й безжальному братовбивству він протиставляє ідею абсолютної цінності людського життя, протест проти бездумної революційної жорстокості. Він прагнув конкретного гуманізму, зверненого до кожної людини, що опинилася у вирі терору й репресій і була безсилою захистити свою честь, гідність, зрештою, саме життя.

Поет-філософ Плужник розкриває суперечність між метою і здобутком, між справжнім сенсом людського життя і його нікчемними зовнішніми виявами.

Відразу після розстрілу двадцяти восьми "ворогів народу", серед яких були друзі Є.Плужника по "Ланці" і "Марсу", митець потрапляє в "чергу" призначених до розстрілу. Ордер на арешт і трус у його квартирі був виписаний 4 грудня 1934 року. Але ще 2 грудня уповноважена секретно-політичного відділу НКВС УРСР Гольдман скомпонувала постанову, в якій Плужник звинувачувався в тому, що він "є членом контрреволюційної організації, був зв'язаний з націоналістичною групою письменників, вів контрреволюційну роботу. Знав про практичну діяльність організації по підготовці терактів". На підставі цього зроблено висновок: "перебування його на волі є соціально небезпечним", а тому Євген Плужник підлягає "утриманню в спецкорпусі Київського обласного управління НКВС".

Повідомлення № 4

Арешт Плужник зустрів спокійно. Після безпідставних ув'язнень його колег-літераторів, його власний арешт не став несподіванкою для нього. 25 березня 1935 року Євгену Павловичу Плужнику оголосили вирок: смертна кара, яку пізніше було замінено десятьма роками заслання. Проте десять років заслання на Північ з суворими умовами полярного клімату та напівголодне життя в'язничних казарм для людини, хворої на легені, - означали вірну смерть. Заміна розстрілу на заслання не давала поетові жодних шансів на порятунок. Та все ж того дня, коли йому повідомили про зміну вироку, він зрадів. У листі, написаному до дружини під першим враженням одержаної звістки, Євген Плужник писав:

"Галча моє!

Це не дрібничка, що пишу я тобі чорнилом, але разом з тим - це величезну має вагу: я хочу, щоб надовго, на все своє й моє життя, зберегла цей лист - найрадісніший, вір мені, з усіх листів, що я коли-небудь писав тобі. Галю, ти ж знаєш, як рідко я радів і як багато треба для того, і от тепер, коли я пишу тобі, що сповнює мені груди почуття радості - так це значить, що сталося в моїм житті те, чому й ти разом зо мною - я знаю - радітимеш. У мене мало зараз потрібних слів - мені б тільки хотілося пригорнути тебе так міцно, щоб відчула ти всім єством твоїм, що пригортає тебе чоловік, у якого буяє життєва сила і в м'язах, і в серці, і в думках. Я пишу тобі, а надворі, за вікном, сонце - і мені, їй-богу, так важко стримати себе, щоб не скрикнути: яке хороше життя, яке прекрасне майбутнє в людини, що на це майбутнє має право! Я цілую тебе, рідна моя, і прошу: запам'ятай дату цього листа як дату найкращого з моїх днів.

28.03.35

Твій Євген".

До Соловецьких казематів разом із побратимами по засланню в арештантських вагонах поет вже їхати не міг. Його, тяжко хворого, везли окремо. На Соловках він переважно лежав у тюремній лікарні, зрідка писав листи в Україну. Останній його лист датований 26 січня 1936 року. Цей лист Євген Плужник уже продиктував, а дружині лише приписав власною рукою: "Присягаюся тобі, я все одно виживу!" На жаль, це було вже нереально.

Плужник усе життя повторював наче заклинання слова спокій, щирість і їх похідні. Обов’язковими у його аутотренінгу стали витримка, розважливість, той недемонстративний стоїцизм, що не зрадив йому і в останні хвилини життя.

Плужник помер у соловецькій тюремній лікарні. Перед смертю розпорядився, щоб його верхній одяг і пальто передали тим, до кого він прихилявся, хоч знав, що його побажання не буде виконано. Наближення смерті передбачив непомильно. Попросив у санітара води: «… вмиюся, пригадаю Дніпро і вмру».

Зі спогадів того санітара: «Плужник повільно вмочив праву руку, підніс її до чола і так тримав її якийсь час, закривши очі – як людина, що пригадує; потім знову вмочив пальці обох рук у воду і слабо потер їх одну об одну. Потім обтерся рушником, що його я подав, – так само повільно, мляво. Я поміг йому лягти і закритися коцами до підборіддя; взяв миску і відійшов з нею. По якійсь хвилині-двох я знову був коло ліжка. Письменник уже не дихав…» (Євген Плужник, Три збірки, Мюнхен, Інститут літератури ім. Михайла Ореста, 1979).

Поет знав, що каже: «бути щирим – не всім зуміти». І не боявся суворого суду сучасника саме тому, що «нащадкам безстороннім» промовлятиме моя спокійна щирість».

В оцій спокійній щирості – ключ до своєрідності письма. А позаяк вона живилася вродженою шляхетністю і набутою культурою, то й сталося рідкісне преображення, яке обертає простого смертного на великого поета.Щирість потребує довірливої інтонації. Плужник довів її до межі досконалості. Я сказав «довів» і – засумнівався. Та нічого він не доводив. Просто сказав те, що сказати міг тільки він.

Євген Плужник помер 2 лютого 1936 року. Похований у Братській могилі на Далеких Соловках. 4 серпня 1956 року постановою Військової колегії Верховного Суду СРСР вирок Євгену Павловичу Плужнику скасовано й справу припинено "за відсутністю складу злочину".

Повідомлення № 5

Євген Плужник - людина iз вершин незвичайного таланту, тихої вдачi,

стриманий, навiть обережний. Тримався незалежно, i цього було досить...

Вiн не був "ворогом народу", ворогом радянського ладу. Плужник намагався його зрозумiти, осмислити, "...бачив життя... сотнями ран!.." Його твори стали вираженням правди i совiстi. Хто ще мiг так щиро ввiрити себе

сучасникам?

Суди мене судом твоїм суворим,

Сучаснику! - Нащадки безстороннi

Простять менi i помилки, й вагання...

Поет переконаний, що зрозумiють його:



I пiзнiй сум, i радiсть передчасну, -

Їм промовлятиме моя спокiйна щирiсть.

Отже, саме "спокiйна щирiсть" була основою його свiтобачення та свiтосприйняття, яку не могли пробачити йому, коли у 20-тi роки почалися

в Українi судово-полiтичнi процеси. Читаєш чистi i проникливi рядки поета i розумiєш, що свiт його душi мiститься у душi багатостраждального українського народу:

Ой, упали ж та впали кривавi роси

На тихенькi-тихi поля...

Мiй народе! Темний i босий!

Хай святиться твоє iм'я!

Вражає глибина думок i почуттiв Є. Плужника. Життєву науку вiн пiзнає у природi:

Вчись у природи творчого спокою

В днi вересневi. Мудро на землi...

...Вiр i наслiдуй.

Вiчнiсть природи, Всесвiту навiває фiлософськi роздуми про вiчнiсть i вiчнiсть i незнищеннiсть краси:

...Я дивлюсь i бачу: все навiки

На цiй осiннiй лагiднiй землi...

Життєву даль йому вiдкривали "...пелюстки вуст дитячих", чиста душа,

перша зустрiч i любов. У найскрутнiшi хвилини втоми i зневiр'я звертався

до Т. Г. Шевченка, у нього поет черпав сили:

I знову в серцi вiдчуваю мир я

I тихий голос радiсних надiй.

Отже, прагнення миру i радiснi надiї були йому так необхiднi! Поезiя Є.

Плужника, як i його життя, адресована суспiльству. Задля майбутнього

суспiльства вiн здатний на самопожертву:

Благословен єси, часе мiй!

О, жорстокий! I весь в кровi!

- Це нiчого, що я, мов гнiй, -

Пiд посiви твої новi!

Ця жертовнiсть життєстверджуюча: "Бо ось вiрю i зросту колись". Вийшовши з народних витокiв, страждаючи за народ, останнiм шматком хлiба дiлячись iз сусiдськими дiтьми у голодному 1933, Є. Плужник увiйшов у безсмертя, вiрячи у торжество добра:

Зiйде колись велетенський посiв

Тишею вiрних днiв!
4. Літературна діяльність Євгена Плужника

Євген Плужник — талановитий український поет, письменник, драматург, якого не оминули жорна сталінських репресій, він один із тих, кого ми називаємо тепер «розстріляне відродження». Із його біографії знаємо, що митець свідомо уникав політичних питань, не втручався в досить бурхливі літературні полеміки, ставився до них певною мірою скептично. Можливо, з цієї причини в його поезіях часто бачимо слова «тиша», «тишина», «спокій». Та жорстока дійсність, що вирувала довкола нього (громадянська війна, масовий терор, моральна деградація сучасників), стала врешті його особистою трагедією світосприйняття. Однак через усі твори простежується провідна думка: людство вистраждає, опам’ятається, одужає.

На час виходу першої збірки «Дні» (1926) Євген Плужник був уже визнаним письменником, а сама збірка творів продемонструвала певну опозиційність стосовно «пролетарської літератури». Усі твори митця вмістилися в три збірки: «Дні», «Рання осінь», «Рівновага» (остання за життя поета не була видана).

Ставши членом угруповання «Ланка», яке об’єднувало творчі сили, молодий поет разом з іншими намагався поєднати усталені традиції класики та естетичні потреби нового часу, виробивши власний стиль. І до нинішніх днів літературознавці насправді не дійшли однієї думки: був він реалістом чи імпресіоністом. Слушно свого часу про нього сказав Віктор Петров (Домонтович): «Він поет, хіба цього мало?!»

Багато поезій сповнені трагічного звучання: класовій ненависті й безжальному братовбивству автор протиставляє ідею цінності людського життя, висловлює протест проти бездумної революційної жорстокості. Знав, які страшні трагедії пережило українське село, як нещадно громадянська війна нищила і винних, і правих:

Сідало сонце. Коливалися трави.

А хто з них винний, а хто з них правий! —

З-під однакових стріх.


5. Опрацювання програмової поезії ЄвгенаПлужника

Для вас, історики майбутні...”

Митець прагне гуманізму, зверненого до кожної людини, яка опинилася у вирі терору й репресій і була безсилою захистити свою честь, гідність, життя. Поет-філософ Плужник розкриває протиріччя між справжнім сенсом людського життя та його нікчемними зовнішніми виявами. Це, зокрема, спостерігаємо у творі «Для вас, історики майбутні…»

5.1 Виразне читання поезії з відповідним коментарем

Для вас, історики майбутні,

Наш біль — рядки холодних слів!

О, золоті далекі будні

Серед родючих вільних нив!
Забудь про ті натхненні свята.

Що в них росила землю кров!

Мовчи, мовчи, душе підтята,

— Агов!
Якийсь дідок нудний напише, —

Війна і робітничий рух...

О, тихше!

- Біль не вщух!

5.2 Тема: роздуми ліричного героя про те, що людське життя для історії — це тільки мить, для людини — піт праці і кров боротьби, це радощі й страждання ,і про них навряд чи напишуть майбутні історики

5.3 Ідея: засудження тих істориків, які забувають уроки життя, кому на відстані все здається простим, зрозумілим, і тому їм легко писати «рядки холодних слів» про часи громадянської війни; возвеличення подвигу тих, хто скроплював землю своєю кров’ю, віддавав душу боротьбі за волю і справедливість.

5.4 Основна думка: людське життя - це живий біль, жива рана, і не треба її ятрити порожніми фразами. Мабуть, тільки письменникові під силу передати людські почування, історію «підтятої» людської душі.

5.5 Жанр: громадянська лірика

5.6 Римування: перехресне

5.7 Віршований розмір:ямб

5.8 Художні особливості твору:

метафори - росила землю кров, мовчи, душе

епітети - рядки холодних слів, золоті далекі будні, серед родючих вільних нив, душе підтята, дідок нудний

риторичні окличні речення-

Наш біль — рядки холодних слів!

О, золоті далекі будні

Серед родючих вільних нив!

Забудь про ті натхненні свята.

Що в них росила землю кров!

Мовчи, мовчи, душе підтята,

— Агов!


О, тихше!

- Біль не вщух!



Риторичні звертання

О, золоті далекі будні

Серед родючих вільних нив!

Мовчи, мовчи, душе підтята,



інверсія – душе підтята, дідок нудний, історики майбутні,

5.9 Обговорення ідейно-художнього змісту поезії за запитаннями

1.Як поет-філософ Плужник розкриває протиріччя між справжнім сенсом людського життя та його нікчемними зовнішніми виявами?

2.У чому полягає справжній сенс людського життя?

3. До чого закликає нащадків поет?

4. Чому адресатами болючих рядків названо лиш «істориків майбутніх», а не сучасного авторові читача?
Висновки

Людське життя для історії — це тільки мить. А для людини — піт праці і кров боротьби, це радощі й страждання. Про них навряд чи напишуть майбутні історики. Можливо, узагальнять словами «війна», «робітничий рух». Для ліричного ж героя поезії — це живий біль, жива рана, і не треба її ятрити порожніми фразами. Мабуть, тільки письменникові під силу передати людські почування, історію «підтятої» людської душі.

На відстані все здається більш простим, зрозумілим. Тому легко буде майбутнім історикам писати «рядки холодних слів» про часи громадянської війни. Але для тих, хто скроплював землю своєю кров’ю, віддавав душу боротьбі, — це було життя, сповнене жаху й болю. Автор хоче, щоб нащадки, які будуть жити «серед родючих вільних нив», не забували цього. Показовим є те, що адресатами болючих рядків названо лиш «істориків майбутніх», а не сучасного авторові читача, і це зрозуміло, бо ці болі-страждання для Євгена Плужника, як доречно писав про це В. Державін, — єдина дійсна життєва реалія, а все інше — лише «слів цвіла полова».
Хто він, Євген Плужник? Звідки, з якого краю вийшов у світ? Під впливом кого й чого формувався його світо­гляд, талант?

Він був мудрець всім мудрецям на диво,

Навчав-бо щастя і навчати вмів...

Є. Плужник



V. Підсумок уроку

VІ. Оголошення результатів навчальної діяльності

VІІ. Домашнє завдання

Ідейно- художній аналіз поезії “Для вас, історики майбутні...”

Написати твір-роздум на тему

«Людське життя для історії — це тільки мить, а для людини — піт праці і кров боротьби, це радощі й страждання».



Урок №8
Коваль Надія Антонівна, учитель

Городищенської ЗОШ І-ІІІ ступенів №2
Тема. Євген Плужник. Вчись у природи творчого спокою...”, “Ніч... а човен – як срібний птах!..”, “Річний пісок...” “Громадянський інтим”, сповідальність, ліричність, філософічність лірики. Урівноваженість душевного стану ліричного героя, мотив туги за минущістю краси, гармонією світу і людини, мить і вічність у чуттєвому вираженні

Мета: ознайомити школярів з основними творами Є.Плужника, навчити учнів робити ідейно-художній зміст творів поета “, «Вчись у природи творчого спокою...», “Ніч... а човен – як срібний птах!..”, “Річний пісок...”, виділяти основні мотиви, настрої, визначати роль у них метафори та інших художніх засобів. Удосконалювати вміння порівнювати його поезії з поезіями М.Рильського, П.Тичини, визначати спільне і відмінне, обмірковувати і висловлювати власні судження з приводу втрати душевної гармонії та способів її повернення.

Хід уроку

І. Організаційний момент

Емоційна готовність учнів до уроку («Світлофор ».)

2. Актуалізація суб'єктного досвіду. (Передбачення, «Незакінчене речення»: «Від сьо­годнішнього уроку я очікую… ».)

II.Актуалізація опорних знань

1. Літературна вікторина «Невідомий Євген Плужник»

1.Коли і де народився Євген Павлович Плужник?

(26 грудня 1898 року в слобідці Кантемирівка Богучарського повіту Воронезької губернії)

2. В якій сімї народився майбутній поет?

( в сім'ї дрібного торговця, у сім‘ї було 8 синів і дочок)

3. Під чиєю опікою жив Євген?



(під опікою сестри Ганни)

4. Де вчителює Плужник?

(у початковій школі села Велика Богачка).

5. Де ще, крім учителювання, пробував свої сили Євген Плужник

(вирішує спробувати свої сили як актор у мандрівній трупі)

6. В якій літературній організації одержав лiтературне «хрещення» письменник?

(у лiтературнiй органiзацiï «Ланка»)

7. Хто був членами групи «Ланка»?

(група молодих «попутникiв»: Б.Антоненко-Давидович, Г.Косинка, В.Пiдмогильний, Є.Плужник, Б.Тенета, Т.Осьмачка, Д.Фалькiвський та iн.)

8. Яким псевдонімом підписався Є.Плужник під перші українськими віршами, які були опубліковані 1923 року в київському журналі "Глобус"

(під псевдонімом Кантемирянин (від назви рідного села))

9. Коли і завдяки кому побачила світ перша книжка віршів Євгена Плужника під назвою "Дні"

(1926 року завдяки дружині поета Галині Коваленко)

10. Чому збірка поезій під назвою "Рівновага", яку Плужник підготував до друку і датована 33-м роком, лишилася ненадрукованою?

( разом з багатьма своїми друзями й колегами по перу він потрапив у жорна сталінської репресивної машини).

11.Скільки років тривала літературна діяльність поета?

(усього десять років)

12. Коли помер і де похованийЄвген Плужник?

(помер 2 лютого 1936 року, похований у Братській могилі на Далеких Соловках).

Примітка.За кожну правильну відповідь встановлюється 1бал.

ІІІ.Оголошення теми, мети уроку. Мотивація навчальної діяльності

ІV. Основний зміст уроку

1. Вступне слово вчителя

     Сьогодні ми з Вами познайомимося з неповторною поезією Є.Плужника і з допомогою його творчості зможемо дізнатися, який він.


2. Опрацювання програмової поезії Євгена Плужника

Вчись у природи творчого спокою...”із збірки "Рання осінь"

Поезiя збiрок "Рання осiнь" (1927) та "Рiвновага" (1933) лiрична, а точнiше, переважно iнтимно-особистiсна, глибоко психологiчна за характером. Є. Плужник великий майстер пе­редавати особливостi рiзних станiв душi людини. Настрiй збiрок "Рання осiнь" та "Рiвновага" суттєво вiдрiзняється вiд збiрки "Днi": здебiльшого це медитативнi, елегiйнi твори: наприклад, "Дивлюсь на все спокiйними очима, давно спокiйним бути я хо­тiв...", "Вчись у природи творчого спокою...". У цих збiрках бага­то творiв пейзажноï лiрики, яка неодмiнно, хоча б на рiвнi пiд­тексту, спiввiдноситься з долею людини.

2.1 Виразне читання поезії з відповідним коментарем

Вчись у природи творчого спокою

В дні вересневі. Мудро на землі.

Як від озер, порослих осокою.

Кудись на південь линуть журавлі.
Вір і наслідуй. Учневі негоже

Не шанувати визнаних взірців,

Бо хто ж твоїй науці допоможе

На певний шлях ступити з манівців?



Тема2.2: взірець для творчої людини - природа, у якій все гармонійно поєднане, включене в життєвий коловорот.

2.3 Ідея: захоплення красою навколишнього світу і біль з приводу відсутності душевної гармонії, заклик шанувати природу, тому що все минеться, а людина все одно буде бажати гармонії з довколишнім світом.

2.4 Основна думка: людині притаманно сумніватися, помилятися. Тому і потрібно вчитися у природи, прислухатися до свого серця, своєї натури як частки цієї природи. І вірити, мати якісь ідеали, співзвучні загальнолюдським, щоб не схибити, не піти манівцями.

2.5 Жанр: пейзажна лiрика.

2.6 Римування: перехресне

2.7 Віршований розмір:ямб

2.8 Художні особливості твору:

порівняння – як від озер, порослих осокою.

інверсія – дні вересневі

риторичні запитаття

хто ж твоїй науці допоможе

На певний шлях ступити з манівців?

2.9 Обговорення ідейно-художнього змісту поезії за запитаннями

1. Яка думка утверджується у поезії «Вчись у природи творчого спокою»?

2. Над чим поет змушує задуматись читача?

У маленькій (дві строфи) поезії «Вчись у природи творчого спокою» утверджується філософська думка про те, що взірцем для творчої людини має бути природа. Тільки в її «творчому спокої» все досконале й гармонійне, тому у творі звучить заклик шанувати «визнаний взірець» — природу. Євген Плужник ніби втікав від дійсності, заглиблюючись у свій власний світ, але прагнув і нащадкам передати думку про те, що все минеться, а людина все одно буде бажати гармонії з довколишнім світом.

Усвідомлення зовнішнього спокою, урівноваженості - це ознаки душевного стоїцизму

Стоїцизм (грец. sto — портик (галерея з колонами в Афінах, де Зенон, засновник Стої, навчав філософії)) — філософське вчення, згідно з яким світ-космос перебуває в нескінченній пустоті, будучи живим сферичним тілом, розумною істотою, що організовує всі свої частини в доцільно упорядковане ціле. Долю окремого тіла, за стоїцизмом, визначає його природа, що доцільно включається у всезагальну природу. Найважливішим своїм завданням стоїцизм вважав обґрунтування міцної і розумної основи морального життя людини, яку вбачав у подоланні пристрастей, силі духу, що виявляється у підпорядкуванні своїй долі. Основними чеснотами стоїка було проголошено стійкість, твердість у житті.

3. Опрацювання програмової поезії ЄвгенаПлужника

«Ніч... а човен — як срібний птах!..»( зi збiрки "Рiвновага").

Автор вдається до вiдомого в лiтературi образу човна - симво­лу людськоï долi, що несеться по хвилях життя, передає глибоке зачарування красою свiту. У поезії звучать космічні мотиви. Ліричний герой поезії Є.Плужника усвідомлює себе часткою космосу.



3.1 Виразне читання поезії з відповідним коментарем

Нiч... а човен - як срiбний птах!

(Що слова, коли серце повне!)

Не спiши, не лети по сяйних свiтах,

Мiй малий ненадiйний човне!

I над нами, й пiд нами горять свiти...

I внизу, i вгорi глибини...

О, який же прекрасний ти,

Свiте єдиний.

3.2 Тема: відтворення врівноваженості душевного стану ліричного героя, мотиву туги за минущістю краси, щирих особистих почуттів людини, пов’язаних із роздумами про те, що людське життя сповнене радості, гармонії, а подекуди — непевності й смутку.

3.3 Ідея: возвеличення любові до всього, що пов’язано з людським життям, вибором людиною життєвого шляху, глибокого зачарування красою свiту.

3.4 Основна думка: світ такий глибокий і й незбагненний, але в цьому його краса й привабливість, те, заради чого варто жити.

О, який же прекрасний ти,

Свiте єдиний.

3.5 Жан:р філософська лірика

3.6 Римування: перехресне

3.7 Художні особливості твору:

Образи-символи: образ човна - симво­л людськоï долi, що несеться по хвилях життя, передає глибоке зачарування красою свiту:

метафори горять свiти,

не спіши, не лети по сяйних світах, Мій малий ненадійний човне! (абстрактне, переносне значення, метафора, що може означати і людське життя, і вибір шляху людиною, і мрію).



Полісиндетон нагромадження у фразі великої кількості сполучників з метою підкреслення роздумів ліричного героя про глибину й незбагненність світу

I над нами, й пiд нами горять свiти...

I внизу, i вгорi глибини...

епітети - по сяйних свiтах, малий ненадiйний човне,

порівняння - човен - як срiбний птах

інверсія – свiте єдиний

риторичне звертання Не спiши, не лети по сяйних свiтах,

Мiй малий ненадiйний човне!

О, який же прекрасний ти,

Свiте єдиний.



риторичні оклики Що слова, коли серце повне!

Нiч... а човен - як срiбний птах!



3.9 Обговорення ідейно-художнього змісту поезії за запитаннями

1.Які думки і почуття викликає у вас ця поезія?

2.Що символізує образ малого ненадійного човна, що летить по річці, «як срібний птах» ?

3. Розкрийте алегоричний підтекст поезії, що передається словами:

Не спiши, не лети по сяйних свiтах,

Мiй малий ненадiйний човне!

4. Яким настроєм пройнята поезія Є.Плужника? З чим це пов’язано?

5.Яка основна думка твору?

6.До якого виду лірики відноситься поезія?

Попри те, що у творах Євгена Плужника відображено врівноваженість душевного стану ліричного героя, часто відчувається мотив туги за минущістю краси. Цією думкою наповнений вірш «Ніч… а човен, — як срібний птах!..» Поезія нагадує про те, який прекрасний світ. Образ малого ненадійного човна, що летить по річці, «як срібний птах», символізує людське життя, сповнене радості, гармонії, а подекуди — непевності й смутку. Мить і вічність у чуттєвому, образному вираженні знайшли в цій поезії найяскравіше втілення.

У вірші Є. Плужника конкретна картина ночі на човні поєднується з алегоричною, з глибоким підтекстом. Зачаровує порівняння «човен — як срібний птах» (конкретне значення) і тут же — «не спіши, не лети по сяйних світах, Мій малий ненадійний човне!» (абстрактне, переносне значення, метафора, що може означати і людське життя, і вибір шляху людиною, і мрію). Ліричний герой розуміє глибину й незбагненність світу, але в цьому його краса й привабливість, те, заради чого варто жити.

4. Опрацювання програмової поезії Євгена Плужника «Річний пісок»

(із збірки "Рання осінь")

У творчому доробку Євгена Плужника небагато інтимних віршів. Один із них «Річний пісок, слідок ноги твоєї…»



4.1 Виразне читання поезії з відповідним коментарем

Річний пісок слідок ноги твоєї

І досі ще — для мене! — не заніс.

Тремтить ріка, і хилиться до неї

На тому березі ріденький ліс...
Не заблукають з хуторів лелеки, -

Хіба що вітер хмари нажене...

О друже мій єдиний, а далекий.

Який тут спокій стереже мене!


Немов поклала ти мені на груди

Долоні теплі, і спинилось все:

І почуття, і спогади, і люди,

І мертвий лист, що хвилями несе.


Немов ласкаві вересневі феї

Спинили час, — і всесвіт не тече...

І навіть цей слідок ноги твоєї

Вже не хвилює серця і очей...


Бо я дивлюсь і бачу: все навіки

На цій осінній лагідній землі,

І твій слідок малий — такий великий,

Що я тобі й сказати б не зумів!



4.2 Тема: зображення особистих почуттів ліричного героя, спогадів про кохання, які не стираються з пам'яті, філософських роздумів про сенс життя, про велике мале в ньому

4.3 Ідея: возвеличення великого почуття кохання, яке робить людину щасливою

4.4 Основна думка: кохання — це те велике, чим варто дорожити, що треба берегти.

4.5 Жанр: інтимна лірика

4.6 Римування: перехресне

4.7 Віршований розмір: ямб

4.8 Художні особливості твору:

Метафори - тремтить ріка, хилиться ріденький ліс, не заблукають з хуторів лелеки, спокій стереже мене

епітети - друже мій єдиний, а далекий, мертвий лист, ласкаві вересневі феї, на осінній лагідній землі,

порівняння - немов ласкаві вересневі феї спинили час,

риторичне звертання - о друже мій єдиний, а далекий.

риторичні оклики

Який тут спокій стереже мене!

І твій слідок малий — такий великий,

Що я тобі й сказати б не зумів!



4.9 Обговорення ідейно-художнього змісту поезії за запитаннями

1. Яким настроєм пройнята поезія «Річний пісок, слідок ноги твоєї…»? З чим це пов’язано?

2.Що пригадує ліричний герой, споглядаючи осінній пейзаж?

3. Прокоментуйте рядки поезії:

Бо я дивлюсь і бачу: все навіки

На цій осінній лагідній землі,

І твій слідок малий — такий великий,

Що я тобі й сказати б не зумів!

4.На які життєві обставини ліричного героя натякає досить похмурий пейзаж («ріденький ліс», безлюддя, «мертвий лист»)?

5. Які враження справила на вас ця поезія Є. Пужника?

Вірш проникнутий жалем за далеким, але бажаним коханням. Ліричний герой, споглядаючи осінній пейзаж, пригадує хвилини, проведені з коханою. Розлука лягла між двома закоханими, але тут, на фоні чарівної і трохи сумної природи, все, здається, завмерло. Вірш ніби зупиняє час, залишаючи в серці героя спогад про відбиток того милого сліду — такого малого й такого великого водночас (адже за ним — усе кохання, люба дружина, подружнє життя). У вірші Є. Плужника «Річний пісок слідок ноги твоєї...» передає особисті почуття ліричного героя, спогади про кохання, які не стираються з пам'яті, і філософські роздуми про сенс життя, про велике мале в ньому. Кохання — це те велике, чим варто дорожити, що треба берегти. Досить похмурий пейзаж («ріденький ліс», безлюддя, «мертвий лист») натякає на складні життєві обставини ліричного героя, на те, що він у розлуці з близькою людиною. І це додає його спогадам нотку трагічності, болючого щему, жалкування за тим, що головні слова, можливо, так і не були сказані.

Підсумки

Отже, за досить коротке творче життя Євген Плужник встиг сказати дуже багато, а це i є ознака талановитостi майстра. Певним пiдсумком його поетичноï творчостi можна вважати рядки зовсiм коротенькоï поезiï на останнiй сторiнцi збiрки "Рiвновага":

Суди мене судом твоïм суворим, Сучаснику!

Нащадки безстороннi

Простять менi i помилки, й вагання,

I пiзнiй сум, i радiсть передчасну,

Їм промовлятиме моя спокiйна щирiсть.

(Суди мене судом твоïм суворим)



V. Закріплення вивченого матеріалу

Проведення тестового опитування

1. Роздуми ліричного героя про те, що людське життя для історії — це тільки мить, для людини —це радощі й страждання ,і про них навряд чи напишуть майбутні історики звучать у поезії Плужнива

А «Для вас, історики майбутні»

Б «Річний пісок, слідок ноги твоєї…»

В «Ніч... а човен — як срібний птах!..»

Г«Вчись у природи творчого спокою...»



2. Хто є адресатами болючих рядків

Для вас,

Наш біль — рядки холодних слів!

О золоті далекі будні

Серед родючих вільних нив!

А історикі майбутні

Б сучасний авторові читач

В митці


Г майстри художнього слова

3. Установіть вид римування у строфі

Якийсь дідок нудний напише, —

Війна і робітничий рух...

О, тихше!

- Біль не вщух!

А перехресне

Б суміжне

В кільцеве

Г білий вірш

4. Філософська думка про те, що взірцем для творчої людини має бути природа, утверджується у поезії

А «Для вас, історики майбутні»

Б «Річний пісок, слідок ноги твоєї…»

В «Ніч... а човен — як срібний птах!..»

Г«Вчись у природи творчого спокою...»

5 Поезія «Річний пісок, слідок ноги твоєї…» - взірець

А пейзажної лірики

Б громадянської лірикр

В інтимної лірики

Г філософської лірики

6 Прочитайте уривок поезії Є. Плужника

Не заблукають з хуторів лелеки, -

Хіба що вітер хмари нажене...

О друже мій єдиний, а далекий.

Який тут спокій стереже мене!

Твір написано

А хореєм

Б ямбом

В дактилем

Г анапестом

7. Визначте художньо-виражальний засіб, використаний Плужником у фрагменті

Мудро на землі.

Як від озер, порослих осокою.

Кудись на південь линуть журавлі.

А метафора

Б епітет


В порівняння

Г риторичне запитання

8. Ознаки душевного стоїцизму

А усвідомлення зовнішнього спокою, урівноваженості

Б усвідомлення краси природи

В усвідомлення національної свободи

Г усвідомлення свободи слова
9. Ліричний герой поезії «Річний пісок, слідок ноги твоєї…», споглядаючи осінній пейзаж, пригадує

А хвилини, проведені з коханою.

Б відпочинок на березі ріки

В літній вечір

Г на березі ріденький ліс...

10. Яку думку передає Плужник у строфі

Вір і наслідуй. Учневі негоже

Не шанувати визнаних взірців,

Бо хто ж твоїй науці допоможе

На певний шлях ступити з манівців?

А світ такий глибокий і й незбагненний, але в цьому його краса й привабливість

Б кохання — це те велике, чим варто дорожити, що треба берегти.

В людське життя - це живий біль, жива рана, і не треба її ятрити порожніми фразами.

Г потрібно і вчитися у природи, прислухатися до свого серця, своєї натури як частки цієї природи, щоб не схибити, не піти манівцями.

11. Установіть відповідність між наведеними рядками і назвою твору Євгена Плужника

1. Вір і наслідуй. Учневі негоже

Не шанувати визнаних взірців,

Бо хто ж твоїй науці допоможе

На певний шлях ступити з манівців?

2. Немов ласкаві вересневі феї

Спинили час, — і всесвіт не тече...

І навіть цей слідок ноги твоєї

Вже не хвилює серця і очей...

3. I над нами, й пiд нами горять свiти...

I внизу, i вгорi глибини...

О, який же прекрасний ти,

Свiте єдиний.

4. Забудь про ті натхненні свята.

Що в них росила землю кров!

Мовчи, мовчи, душе підтята,

— Агов!

А «Для вас, історики майбутні»



Б «Річний пісок, слідок ноги твоєї…»

В «Ніч... а човен — як срібний птах!..»

Г «Вчись у природи творчого спокою...»

12. Установіть відповідність між наведеними рядками і художньо-виражальним засобом, використаним Є. Плужником у фрагменті

1. І твій слідок малий — такий великий,

Що я тобі й сказати б не зумів!

2 Не заблукають з хуторів лелеки, -

Хіба що вітер хмари нажене...

3. Нiч... а човен - як срiбний птах

(Що слова, коли серце повне!)

4. О, золоті далекі будні

Серед родючих вільних нив!

А метафора

Б оксиморон

В порівняння

Г епітет
VІ. Підсумок уроку



VІІ. Оголошення результатів навчальної діяльності

VІІІ. Домашнє завдання

Повторити творчість П. Тичини, М. Рильського, Є. Пужника, М.Зерова, підготуватись до контрольної роботи

Вивчити напам’ять одну з поезій Євгена Плужника (на вибір).


Урок 9
Коваль Надія Антонівна, учитель

Городищенської ЗОШ І-ІІІ ступенів №2
Тема. Розвиток зв'язного мовлення. Письмовий твір

Мета: виявити рівень засвоєння учнями навчального матеріалу, вміння застосовувати на практиці на­буті знання, введення їх в систему письмової робо­ти; розвивати писемне мовлення учнів, навики чі­ткого формулювання думок; виховувати самостій­ність при написанні творів, старанність, естетичне чуття слова.
Хід уроку

І. Оголошення теми, мети, завдань уроку

ІІ. Актуалізація опорних знань учнів

1. Вибір серед записаних на дошці тем індивідуальної теми контрольної


роботи.

Теми контрольних творів:

1) Наскрізна оптимістична тональність, життєствердна настроєвість збірки Павла Тичини «Сонячні кларнети».

2) Художнє відтворення національно-визвольного пробудження народу, уславлення борців за вільну Україну в поезії П.Тичини “Пам’яті тридцяти”.. 3)Мотиви пошуків душевної рівноваги, краси в житті та в душі, вітаїзм, сповідальність у творчості Миколи Зерова та Максима Рильського.

4)Урбаністичні мотиви лірики Михайла Семенка

2. Самостійна робота учнів над твором.
III. Домашнє завдання

Зробити хронологічну таблицю за біографією Миколи Хвильового.


Урок 10
Коваль Надія Антонівна,учитель

Городищенської ЗОШ І-ІІІ ступенів №2

Тема. Контрольна робота. Оцінювання за темою «Література 20-30 років ХХ століття»

Мета: виявити рівень засвоєння учнями навчального матеріалу, вміння логічно і чітко давати відповіді на поставлені питання; розвивати писемне мовлення, вміння писати творчі роботи; виховувати в учнів уважність, вміння організовуватись, працювати самостійно.
Хід уроку

І. Оголошення теми, мети, завдань уроку

ІІ. Актуалізація опорних знань учнів

ІІІ.Виконання контрольної роботи.

І варіант



Завдання 1-8 мають по декілька варантів відповідей. З яких одна правильна. Кожна правильна відповідь оцінюється 0,5 бала

1. Фатальну роль у літературній дис­кусії відіграли

А постанова ЦК КПУ(б);

Б рішення ВУСПП;

В лист до М.Шумського;

Г лист Сталіна;'

Д саморозпуск ВАПЛІТЕ.
2. Ранні твори П. Тичини належать до

А неоромантизму;

Б символізму;

В футуризму;

Г сюрреалізму;

Д неокласицизму.

3. Укажіть назву течії в літературі і мистецтві, яка з'явилася значно пізні­ше занепаду класицизму як літературного напряму і знайшла свій вияв у використанні античних тем і сюжетів, міфологічних обра­зів і мотивів

А імпресіонізм;

Б експресіонізм

В неокласицизм

Г неоромантизм

4 . Микола Зеров належав до

А Київської школи

Б шістдесятників

В неокласиків

Г «Празької школи»

5. Визначте художньо-виражальний засіб, використаний Рильським у фрагменті

Чи янголи нам свічі засвітили

По довгих муках безсердечних літ,

Чи ми самі прозріли й зрозуміли

Солодкий світ?

А метафора

Б епітет

В порівняння

Г риторичне запитання

6. До якої класичної форми звертається Рильський упродовж свого творчого життя

А сектина

Б терцет


В рондель

Г сонет


7. Прочитайте уривок поезії Є. Плужника

Не заблукають з хуторів лелеки, -

Хіба що вітер хмари нажене...

О друже мій єдиний, а далекий.

Який тут спокій стереже мене!

Твір написано

А хореєм

Б ямбом

В дактилем

Г анапестом

8. Яку думку передає Плужник у строфі

Вір і наслідуй. Учневі негоже

Не шанувати визнаних взірців,

Бо хто ж твоїй науці допоможе

На певний шлях ступити з манівців?

А світ такий глибокий і й незбагненний, але в цьому його краса й привабливість

Б кохання — це те велике, чим варто дорожити, що треба берегти.

В людське життя - це живий біль, жива рана, і не треба її ятрити порожніми фразами.

Г потрібно і вчитися у природи, прислухатися до свого серця, своєї натури як частки цієї природи, щоб не схибити, не піти манівцями.

Завдання 9-11 має на меті встановлення відповідності. Кожна правильна відповідь – 2 бали.

9. Установіть відповідність між наведеними рядками і назвою твору Євгена Плужника

1. Забудь про ті натхненні свята.

Що в них росила землю кров!

Мовчи, мовчи, душе підтята,

— Агов!


2.Немов ласкаві вересневі феї

Спинили час, — і всесвіт не тече...

І навіть цей слідок ноги твоєї

Вже не хвилює серця і очей...

3. I над нами, й пiд нами горять свiти...

I внизу, i вгорi глибини...

О, який же прекрасний ти,

Свiте єдиний.

4. Вір і наслідуй. Учневі негоже

Не шанувати визнаних взірців,

Бо хто ж твоїй науці допоможе

На певний шлях ступити з манівців?

А «Для вас, історики майбутні»

Б «Річний пісок, слідок ноги твоєї…»

В «Ніч... а човен — як срібний птах!..»

Г«Вчись у природи творчого спокою...»

10. Установіть відповідність між наведеними рядками і назвою твору Рильського

1. Кленусь тобі, веселий світе,

Кленусь тобі, моє дитя.

Що буду жити, поки жити

Мені дозволить дух життя!

2. Узори надвесняних тонких віт.

Твій погляд, ніби пролісок несмілий.

Немов трава, що зеленить граніт,

Неначе спогад нерозумно-милий...

Солодкий світ.

3. В тобі, мистецтво, у тобі одному

Є захист: у красі незнаних слів,

У музиці, що вроду, всім знайому,

Втіляє у небесний перелив

4. Яблука доспіли, яблука червоні!

Ми з тобою йдемо стежкою в саду.

Ти мене, кохана, проведеш до поля,

Я піду — і, може, більше не прийду

А «Яблука доспіли, яблука червоні»

Б «Солодкий світ»

В «Молюсь і вірю»

Г «Коли усе в тумані життєвому…»

11.Установіть відповідність



Звуковий засіб

1асонанс


2 алітерація

3 анафора

4 епіфора

Визначення

А повторення однакових голосних звуків у рядку чи строфі, що надає рядку благозвучності, підсилює музичність

Б повторення однакових висловів, слів чи звукових сполучень у кінці віршових рядків або строф з метою посилення виразності й музичності

В використання слів, зокрема й вигуків, фонетично близьких до природних звуків

Г повторення однакових або подібних за звучан­ням приголосних звуків у віршовому рядку чи строфі для підсилення звукової або інтонаційної виразності

Д повторення окремих слів чи словосполучень на початку віршових рядків, строф чи речень


Завдання 12 відкритої форми. Дайте відповіді на запитання

Висвітліть художній світ лірики М. Рильського в 20-ті роки в контексті творчості поетів-неокласиків

ІІ-варіант

Завдання 1-8 мають по декілька варантів відповідей. З яких одна правильна. Кожна правильна відповідь оцінюється 0,5 бала

1. До якого мистецького угруповання належав М.Рильський?

А неокласиків;

Б символістів;

В імпресіоністів;

Г неоромантиків;

Д футуристів.

2.Вкажіть роки, якими окреслюється літературна дискусія.



А 1924-1925;

Б 1925-1927;

В 1925-1928;

Г 1926-1928;

Д 1921-1924.

3. Микола Зеров належав до

А Київської школи

Б шістдесятників

В неокласиків

Г «Празької школи»

4. Провідний мотив вірша «Ви знаєте, яклипа шелестить…» - це

А замилування красою весняної ночі

Б сум з приводу нерозділеного кохання

В оспівування краси природи

Г зміни природи в нічну пору

Д світле й радісне почуття кохання весняної ночі

5. Роздуми ліричного героя про те, що людське життя для історії — це тільки мить, для людини —це радощі й страждання ,і про них навряд чи напишуть майбутні історики звучать у поезії Плужнива

А «Для вас, історики майбутні»

Б «Річний пісок, слідок ноги твоєї…»

В «Ніч... а човен — як срібний птах!..»

Г«Вчись у природи творчого спокою...»

6. Філософська думка про те, що взірцем для творчої людини має бути природа, утверджується у поезії

А «Для вас, історики майбутні»

Б «Річний пісок, слідок ноги твоєї…»

В «Ніч... а човен — як срібний птах!..»

Г«Вчись у природи творчого спокою.

7. Визначте художньо-виражальний засіб, використаний Плужником у фрагменті

Мудро на землі.

Як від озер, порослих осокою.

Кудись на південь линуть журавлі.

А метафора

Б епітет


В порівняння

Г риторичне запитання

8. Ліричний герой поезії «Річний пісок, слідок ноги твоєї…», споглядаючи осінній пейзаж, пригадує

А хвилини, проведені з коханою.

Б відпочинок на березі ріки

В літній вечір

Г на березі ріденький ліс...

Завдання 9-11 має на меті встановлення відповідності. Кожна правильна відповідь – 2 бали.

9. Установіть відповідність між наведеними рядками і назвою твору Євгена Плужника

1.Вір і наслідуй. Учневі негоже

Не шанувати визнаних взірців,

Бо хто ж твоїй науці допоможе

На певний шлях ступити з манівців?

2.Немов ласкаві вересневі феї

Спинили час, — і всесвіт не тече...

І навіть цей слідок ноги твоєї

Вже не хвилює серця і очей...

3. I над нами, й пiд нами горять свiти...

I внизу, i вгорi глибини...

О, який же прекрасний ти,

Свiте єдиний.

4. Забудь про ті натхненні свята.

Що в них росила землю кров!

Мовчи, мовчи, душе підтята,

— Агов!
А «Для вас, історики майбутні»

Б «Річний пісок, слідок ноги твоєї…»

В «Ніч... а човен — як срібний птах!..»

Г«Вчись у природи творчого спокою...»

10. Установіть відповідність між наведеними рядками і художньо-виражальним засобом, використаним Рильським у фрагменті

1. Твій погляд, ніби пролісок несмілий.

Немов трава, що зеленить граніт,

Неначе спогад нерозумно-милий...

2. Шумлять щасливі води,

І грає вітер навкруги,

3. Кленусь тобі, веселий світе,

Кленусь тобі, моє дитя.

4. І ти смієшся, й даль ясніє,

І серце б'ється

А анафора

Б полісиндетон

В порівняння

Г епітет

11Установіть відповідність



Стильові течії модернізму

1 символізм

2 неоромантизм

3 імпресіонізм

4 експресіонізм

5 неокласицизм



Ознаки

А намагання героя наблизити дійсність до мрії, сильний герой

Б відтворення сутності предметів та ідей через знаки

В об'єктивне зображення дійсності, типовий герой у типових обставинах

Г мінливість вражень і відчуттів героя, зорові й слухові образи

Д повсякденний біль героя, невтішне майбутнє, контрасти

Е використанні античних тем і сюжетів, міфологічних обра­зів і мотивів, проголошенні гасел «чистого мистецтва» та культу позбавленої суспільного змісту художньої форми, в оспівуванні земних насолод.


Завдання 12 відкритої форми. Дайте відповіді на запитання.

Чому дослідники зіставляють поезію П. Тичини з музикою і малярством? Чи є для цього підстава? Якщо так, доведіть це прикладами.



Урок 11
Антоненко Світлана Вікторівна,

учитель Городищенської ЗОШ І-ІІІ ступенів №2


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   12


База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка