Урок №11 Тема. Українська література ренесансу І бароко. І. Вишенський



Дата конвертації23.11.2018
Розмір107 Kb.
ТипУрок
УРОК № 11

Тема. Українська література ренесансу і бароко. І. Вишенський.

Мета: ознайомити учнів з українською літературою ренесансу та бароко, постаттю письменника- полеміста І. Вишенського; розвивати навички визначення літературно-мистецьких стилів та їхніх ознак, вміння самостійно працювати з до­датковою літературою, сприймати інформацію на слух, відбирати головне й складати цілісне уявлення про літературні явища; виховувати почуття патріотизму, толерантність, прагнен­ня до знань.

Обладнання: факсимільні видання перших друкованих книг чи їх фото; фото-, відеоматеріали про Острозьку, Києво-Могилянську академію; словник літера­турознавчих термінів.

Теорія літератури: ренесанс, бароко.

Хід уроку



  1. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ШКОЛЯРІВ

Вступне слово вчителя.

Нові часи вимагають нових пісень. Могутня європейська держава Київська Русь, розпавшись на окремі дрібні князів­ства, потопала в кривавих міжусобицях та чварах. Монголо-татарська орда скористалася цим і на цілих два століття пере­творила наш край на руїну, пустелю. Відповідно були майже повністю знищені й надбання культури, літератури. І тільки в кінці XVI на початку XVII ст. намітилося перше українське відродження, яке характеризувалося загостреним відчуттям на­ціональної самобутності, спогадами про золоту княжу добу, від­новленням високої культури, освіти, книгописання, активними зв'язками з європейською культурою. Ось про цей складний, суперечливий і разом із тим цікавий час, який ще називають «вранішньою зорею» української літератури, й поговоримо ми на сьогоднішньому уроці.

  1. ОГОЛОШЕННЯ ТЕМИ Й МЕТИ УРОКУ

Ш. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ УЧНІВ

1. Клоуз-тести.

Продовжіть речення.

    1. «Києво-Печерський патерик» — це.

    2. У «Патерику» йдеться про.

    3. Із цим твором ми знайомимося як із художнім, а не науко­во-історичним тому, що.

    4. Прохор чорноризець відзначався тим, що.

    5. Своїми чудесами, праведним життям Прохор вплинув на­віть на.

    6. Оповідання про Прохора чорноризця вчить.

ІУ. СПРИЙНЯТТЯ Й ЗАСВОЄННЯ УЧНЯМИ НАВЧАЛЬНОГО МА­ТЕРІАЛУ

      1. Робота зі словником літературознавчих термінів. (Учні роблять записи в словнички.)

Ренесанс, або Відродження — це історичний період роз­витку країн Європи в XV-XVI ст., коли відбувався перехід від Середньовіччя до Нового часу — великих географічних відкриттів, створення мануфактур, початку друкарства, формування націо­нальних держав. Пропагуються гуманізм, інтерес до фольклору, національної мови, античності. В Україні збільшується кількість пам'яток оригінальної літератури, розвивається полемічна літе­ратура, найяскравішим представником якої є Іван Вишенський.

      1. Робота з повторення вивченого матеріалу.

(Учні пригадують відомості про І. Вишенського з поеми І. Фран­ка, що вивчалася у 8-му класі.)

      1. Зачитування творів і. Вишенського.

(«Послання до єпископів» та ін.).

      1. Інтерактивна вправа «Мозковий штурм».

(Учні під керівництвом учителя визначають риси полемічної літератури за творами І.Вишенського.)

О р і є н т о в н і в і д п о в і д і

  • Релігійність;

  • засудження жорстокості й бездушності можновладців, їх­нього нехтування приписам віри й просто людської моралі;

  • захист простих трудівників;

  • пробудження національної свідомості й людської гідності українців, їх прагнення до правди й волі;

  • використання емоційно забарвленої лексики, гострих ви­словів — неологізмів, антитези та інших засобів виразності.

    1. Заслуховування повідомлень учнів.

(Учні розповідають про православні братства, Острозьку та Києво-Могилянську академії, першодрукарів Святополка Фіоля, Франциска Скорини, Івана Федорова та їхню роль у розвитку української культури (використовуються підручник та додаткові матеріали).)

    1. Перегляд ілюстративних матеріалів.

    2. Робота зі словником літературознавчих термінів. (Учні роблять записи у словнички.)

Бароко — стиль у європейському мистецтві, якому власти­ва декоративна пишність, вигадливість і мальовничість форм, контрастність світла і тіні. Серед засобів мистецтва центральне місце посідає метафора, порівняння, алегорії. Разом з тим стиль бароко звертався до живої деталі, чуттєвої конкретності та до індивідуалізації.

    1. Складання опорного конспекту «Жанри бароко».

Жанри бароко

  • Полемічна література (твори І. Вишенського).

  • «Низькі» комедійно-гумористичні жанри (шкільна драма, «різдвяні» й «великодні» вірші-травестії).

  • «Середні» й «вищі» жанри — риторична проза (Клірик Острозький, Мелетій Смотрицький, Кирило Транквіліон-Ставровецький).

  • Епіграмна поезія (Лазар Баранович, Климентій Зиновіїв, Іван Величковський).

  • Ораторська проза (проповіді Івана Галятовського, Дмитра Туптала, Стефана Дворського).

  • Емблематична література (Григорій Сковорода в прозових діалогах унаочнював абстрактні поняття та ідеї).

  • Історико-мемуарна проза (деяка «театральність», риторич­ність опису в «Літописі» Самійла Величка, «Історії русів»).

  • Пісенна барокова лірика («етикетна» панегірична поезія на честь титулованих осіб, світська лірика (елегія, пісня)).

9. Коментар-підсумок учителя.

Як бачимо, досить складна й насичена подіями епоха ренесан­су й бароко сприяли розвитку оригінальної української літерату­ри: з'явилися нові жанри, теми й мотиви, художньо-виражальні засоби. Літературні твори в стилі бароко мали сильне релігійне забарвлення. Їх творці прагнули справити враження, зворушити й схвилювати, часто навіть за рахунок чудернацького, незвичай­ного в змісті й навіть формі («фігурні вірші»).




V. ЗАКРІПЛЕННЯ ЗНАНЬ, УМІНЬ ТА НАВИЧОК




Завдання учням.

Знайдіть спільне.

VI. ПІДБИТТЯ ПІДСУМКІВ УРОКУ



інтерактивна вправа «Мікрофон». • Продовжіть речення: «Мене вразило...» «Я зрозумів (зрозуміла), що.» «Література ренесансу й бароко цікава тим, що.»

VII. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ



Опрацювати тему за підручником, скласти план; підібрати цікаві факти з історії та культури, літератури; вміти розповідати про Івана Вишенського та його твори.
ПОСЛАННЯ ДО ЄПИСКОПІВ

(Уривки)


 Твір починається з глузливого звернення до архієпископа Михайла та ще п'яти єпископів, які підписали унію:

«Вельможним їх милості панам». До автора «Послання» дійшов плід їхнього «подвигу, праці, ретельності і старання, писання під назвою «Оборона згоди з латинською церквою і вірою, що служить Риму». Характеризуючи своїх ідейних супротивників, як «піклувальників і будівничих тієї названої згоди, унії зміїної, як її зве руський народ», він запитує, де й хто з них виконував шість заповідей Христових: голодних нагодував, спраглих напоїв, мандрівних упокоїв, голих зодяг, хворим послужив, у темницях одвідував?..»

Чи не самі «їхні милості» чинять голодними і спраглими «бідних підданих», забирають пожертви на прогодування сиріт церковних та тягнуть з гумна стоги та ожереди. Разом із своїми слугами пожирають «отих труд і піт кривавий», горілки проціджувані курять, пиво добірне варять і «в прірву ненаситного черева вливають».

Тоді як самі єпископи об'їдаються, сироти церковні терплять від голоду і спраги, а піддані з дітьми змушені урізати собі пайку хліба, боячись, що не дотягнуть до нового урожаю.

Де вони голих одягали? Чи не самі забирають у людей коні, воли, вівці, податки грошові живцем здирають, у непогідь гонять на важку роботу. Самі ж «яко ідоли» на місці сидять, а якщо й трапиться того «трупа обідолотвореного» кудись перенести, то тільки на колисках, немов дома сидячи, переносяться.

Отак, висмоктавши з своїх підданих їхню кров, силу і працю, своїх прислужників у дорогі сукна вдягають, щоб приємним виглядом їх тішитись. Між тим у бідолашних людей немає навіть «сірячини путящої», аби наготу свою прикрити.

Єпископи повні мішки грішми золотими напихають, «а тії бідаки шеляга, за віщо сіль купити, не мають». Чи не для того вони єпископства домагались, щоб більше майна, маєтностей та прибутків у церкві Божої здобути? Щоб у достатках розкішних, «яку маслі плавати?»

Дочок вони багатим приданим єпископським наділяють, зятям титули найславніші надали.

Далі І. Вишенський наводить приклади розкішного життя та великих статків каштеляна Потія, архієпископа Рогози, який колись був лише небагатим шляхтичем, єпископа Кирила Терлецького, раніше простого попа.

Автор «Послання» аргументовано доводить, що його супротивники не йдуть за Христом. Вони пишаються своєю зверхністю над хлопами, бо купаються у розкошах і навіть воєводи їм низько кланяються. Насправді ж, їм нема чим гордитися. Адже ті архієреї, що Христа вбили, подібні до них в усьому. Так само, як і вони, ті архієреї розкошували і мали багато слуг. їх також вшановували володарі тих часів — Пілати та Іроди.



А поряд з ними жили й тоді «хлопи Христові» — бідні, поганьблені, биті і повбивані. І були ці хлопи в усі часи чеснішими й славнішими від своїх духовних владик.

Автор «Послання» кидає в обличчя «панам єпископам» гнівне звинувачення: високо сидять вони на місцях єпископських, але не сидять на гідності й чесності; володіють селами, але душами їхніми диявол володіє; пастирями себе звуть, але «есте прокляті»; йменують себе єпископами, але «есте мучителі»; вважають себе духовними [особами], але «есте поганці й язичники».

Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка